5. ФОРМУВАННЯ ЗХ. ЦИВІЛІЗАЦІЇ В ОСЬОВИЙ ЧАС. АНТИЧНЕ РАБСТВО.
Період формування Зх.цивілізації охоплює період першої пол. І тис.до н.е. і першу пол. І тис.н.е. Західна цивілізація охоплює цивілізації Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.
Стародавня Греція – населення концентрується у містах, які були окремими державами-полісами. Греки виплавляли залізо та ін.метали, займалися ткацтвом, суднобудуванням. Розвиток торгівлі між окремими районами Греції зумовив появу грошей, торгового капіталу, купців.
У полісах орна земля і угіддя належали родовій аристократії, між нею і сільським населенням (демосом) точилася боротьба. Селяни поступово перетворювалися на рабів і працювали на аристократів. Важливим фактором економічного життя Стародавньої Греції була колонізація. Праця рабів використовувалася практично у всіх сферах господарської діяльності. Раби мали певні спеціалізації від яких залежала їхня вартість. Рабами були ремісники, учителі, купці. Вони працювали в копальнях, каменоломнях. Рабам, ремісникам, торговцям дозволялося мати сім’ї, але платити рабовласнику чинне. Раби переважно перебували у приватній власності, проте були і державні.
Широкого розвитку набули в грецьких містах грошовий обіг і товарне виробництво. Центральне місце у грецькій торгівлі займали Афіни. У зовнішній торгівлі переважала морська торгівля.
Стародавній Рим – характеризується утвердженням приватної власності. Перевага надавалася с/г. юридичним власником землі вважалася держава. Головною формою рабовласницького господарства була вілла – маєток площею 25-100 га, яку обробляли 50-60 рабів. Внаслідок концентрації землі сформувалися латифундії, що охоплювали тисячі гектарів, на яких використовувалася праця тисячі рабів.
У розвитку ремесла прослідковується переважання будівництва, прокладання доріг, вироблення зброї, утворюються ремісничі спілки за професіями, майстерні, розвивається внутрішня і зовнішня торгівлі. У зовнішній торгівлі найбільшим партнером Риму стає Індія. Започатковується і розвивається банківська справа. Грошові операції здійснюються з використанням чеків, переказних векселів. Розвивається лихварський капітал. Рабам належала роль основної виробничої сили. Античне або класичне рабство характеризується тим, що рабська праця викор. в усіх галузях господарства, переважно у приватному секторі. Юридично раб був безправним, прирівнюючись до знарядь праці; поділ рабів відбувався на міських і сільськогосподарських; джерелом рабства були війни, піратство, борги.
10. ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА НАСЛІДКИ ВЕЛИКИХ ГЕОГРАФІЧНИХ ВІДКРИТТІВ
Основною економічною передумовою великих географічних відкриттів була криза левантійської торгівлі з ІІ пол.15ст. іншим економічним стимулом географічних відкриттів було золото у якому відчувалася нестача у товарному обігу. Видобуток коштовних металів був обмежений, а значна їх частина ішла на прикраси. Перші експедиції, що поклали початок географічним відкриттям споряджалися за рахунок держави успішними були подорожі 15-16 ст. Колумба, Васко-да-Гама, Магеллана та ін.
Як наслідок географічних відкриттів виникли такі економічні явища:
виникли економічні зв’язки з народами різної матеріальної культури;
торгові шляхи перемістилися із Середземного моря на океан.
Почалося формування світового ринку і центром світової торгівлі стали Лісабон, сер. 16 ст. Антвертен, 17 ст. Амстердам, 18 ст.Лондон
Створення колоніальної системи на континентах Пн. і Пд. Америки, Африки а також в азіатських країнах Індії, Китаї та ін.
Революція цін. Ціни на товари зросли в Іспанії, Португалії, Франції
Здешевилися дорогоцінні метали
Збагатилися купці які займалися посередницькою торгівлею
Збільшилися прибутки промисловців внаслідок здешевлення найманої праці
Просте товарне виробництво переростало в ринкове. Формувалися національні, європейські та світові ринки товарів і грошей
Зявилися монопольні торгові компанії, вдосконалилися торгові біржі, зародилася страхова справа
Доходи розподілялися через заробітну плату, прибуток та ренту
Стимулювався розвиток мануфактурного виробництва
15. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ ПРОВІДНИХ КРАЇН ПЕРІОДУ ЗАРОДЖЕННЯ РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА
Промисловий переворот вперше був здійснений у Великобританії (ост. Третина 18-сер.19 ст). промисловий переворот прискорився завдяки географічному розташуванню – знах. в центрі світових торгових шляхів, а також завдяки конкуренції з Росією, Швецією та збільшенням доходів від колоній.
Почався промисловий переворот в текстильній, поширився в металургійній промисловості, енергетиці та транспорті. Було вдосконалено ткацький верстат «летючим човником», застосовано витяжний валик для прядіння, винайдено прядку «дженні», мюль-машини, механізований ткацький верстат.
У металургії була розроблена перша піч для виплавлення чавуну у 1709, а почала використовуватись у 50-х рр.. 18 ст. у 1769 р. винайдено парову машину Дж.Уаттом. перші фабрики де застосовувалися системи машин виникли в шовковій та бавовняній галузях промисловості 20-х рр.. 18 ст.
Початок промислового перевороту знаменувався окрім винаходу парової машини, побудовою першої прядильної фабрики в Кромфорді. З кінця 18 ст будівництво фабрик стало масовим, що спровокувало зростання виробництва ситцю та ін. продуктів бавовняної промисловості у декілька разів.
Відбулися зміни у засобах транспорту та зв’язку, поліпшилися сухопутні зв’язки. В 20 – 30-х рр..19 ст. почали використовуватись парові машини на залізничному та водному транспорті. прискорилися темпи будівництва каналів, почалося пароплавне сполучення річок, розширилося будівництво морських та океанських суден. Останні стали пануючими.
Зявилися машинобудівні заводи у перші десятиліття 19 ст з виготовлення обладнання для текстильних, металургійних та ін. підприємств.
Промислова революція змінила економічну географію Великобританії, зявилися нові промислові райони. Центром бавовняної промисловості став Манчестер, Глазго;Зх. Йоркшер – центр суконної промисловості; Пд. Уельс, Середня Шотландія та Зх. Мідлент – стали основними центрами видобування вугілля та важкої промисловості; Лондон став фінансовим та торгівельним центром.
Помислів переворот у Франції почався у 1805-1810 р., а завершився у 60-х рр.. 19 ст. промисловий переворот розпочався зі створення ради у справах фабрик і мануфактур, а також Міністерства мануфактур і торгівлі у 1810-1811 рр. У текстильній промисловості поширилося використання «джені», мюль-машин, верстатів для виготовлення шовкових візерунчастих тканин Жак кара. У Франції також було відкрито метод відбілювання тканин за допомогою хлору, та способи їх фарбування. Промислове виробництво окрім текстильної промисловості зросло в декілька разів також і у виплавці чавуну, видобутку залізної руди та вугілля та ін. галузях. Промисловий переворот у Франції уповільнювався через політику протекціонізму, що проводив уряд Франції для захисту від англійських промислових товарів. Такі галузі як полотняна, швейна, взуттєва розвивалися високими темпами, проте занепадали галузі, що експортували товари або працювали на колоніальній сировині. Загальмувалася механізація виробничих процесів. Фабрична промисловість поширилася у суконній, хімічній галузях. В 40-х рр.. з’явився перший паровий молот, парові ткацькі верстати. У промисловості переважали мануфактури, маленькі майстерні кустарного типу. Повільно розвивалося с/г. гальмувався розвиток залізничного будівництва. Обмежувалося торгово-промислове кредитування. У 60-х рр.. промислова революція була завершена оскільки фабричне виробництво охопило майже всі галузі промисловості.
20. ОСОБЛИВОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ США ТА ЛІБЕРАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ Г.Ч.КЕРІ
Промислова революція в США почалася на поч. 18 ст. будівництво фабрик почалося в текстильній галузі. В 50 р. 19 ст. поширилося на всю територію країни і у всіх галузях економіки. З’явилися нові галузі: гумова, нафтодобувна, нафтопереробна, електротехнічна, швидко впроваджувалися винаходи, будувалися шосейні дороги, залізниці, канали. Після громадянської війни 1861-1865 рр. країна остаточно об’єдналася і це сприяло позитивним наслідкам аграрної технологічної революції (фермерські господарства) та індустріальної революції (фабрики, їх технічне переоснащення). Підприємництво в США починалося з власних заощаджень і праці.
Кері (1793-1879). Основні праці «Гармонія інтересів агрокультури, мануфактури і комерції» (1850), «Основи соціальної науки»(1857). Вартість він трактував як оцінку людським розумом опору, котрий потрібно подолати, щоб отримати бажану річ. Вартість тим більша, чим більший опір. Вартість визначають 2 фактори: природа і праця людини.
Запропонував власну теорію «гармонії інтересів», за якої суспільний поділ праці потребує єднання всіх членів суспільства і визначальним стає не індивідуальний, а суспільний інтерес. Кожний учасник виробництва отримує доход відповідний його внеску. Такий розподіл забезпечує гармонійний розвиток капіталістичного суспільства. Його вважають прихильником оптимістичного лібералізму.
25. СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ. В.ЛЕНІН ТА Ф.ЕНГЕЛЬС
Енгельс Фрідріх (1820-1895) «Нариси до критики політичної економії»(1844), «Становище робітничого класу в Англії»(1845), «Анти-Дюринг»(1873), «Походження сім’ї, приватної власності і держави»(1886). У «Нарисах політичної економії» розвиває теорії вартості і додаткової вартості, зауважує на необхідність комплексного підходу до вивчення вартості, маючи на увазі корисні сну сторону товару. Висловлює тезу про перехід монополії в конкуренцію, яка в свою чергу породжує монополію. У праці «Становище робітничого класу в Англії» обґрунтовано правомірність класової боротьби з економічного погляду. В «Анти-Дюрингу» Енгельс викладає діалектичний метод дослідження, втілений у «Капіталі», вперше розкриває зміст політичної економії як науки в широкому і вузькому розумінні, досліджує проблеми сутності соціалістичного ладу, його організаційних основ. Енгельс увів в економічну науку нову періодизацію історичного і соціально-економічного розвитку людства, створивши вчення про суспільно-економічні формації.
Ленін Володимир (1870-1924) «Розвиток капіталізму в Росії»(1897), «Імперіалізм, як остання стадія капіталізму»(1916), «Держава і революція»(1917), «Про продовольчий податок»(1921). Найвагомішим його внеском в економічну теорію вважають працю «Імперіаліз, як остання стадія» капіталізму», в якій він проаналізував соціально-економічні наслідки монополізації виробництва, зробив спробу застосувати марксистську методологію аналізу до нових реалій розвитку капіталістичного світу, дослідити економічні закономірності, наслідки та економічне підґрунтя глобальних трансформацій. У своїх творах він висунув ряд теорій – імперіалізму, соціалістичної революції, побудови соціалізму в капіталістичному оточенні. В економічних теоріях Леніна домінував політичний і ідеологічний підтекст, всі вони не витримали перевірки часом. Після Жовтневого перевороту 1917 року, очоливши Радянський уряд, Ленін намагався втілити в життя модель «воєнного комунізму», результати якої поставили під загрозу існування радянської влади. Ленін визнав помилковість своїх поглядів і в останні роки життя намагався повернути розвиток економіки в русло державного капіталізму на основі моделі «нової економічної політики».

30. НЕОКЛАСИЧНІ ТЕОРІЇ МАТЕМАТИЧНОЇ ШКОЛИ. Л.ВАЛЬРАС ТА В.ПАРЕТО
Математична школа – одна із основних течій маржиналізму, сформувалася у 80-х рр.19 ст. у теоріях економістів різних європейських країн, яких об’єднувало широке застосування граничної корисності та загальної економічної рівноваги.
Вальрас Леон (1834-1910) «Елементи чистої політичної економії»(1874). Визначний внесок Вальраса в економічну теорію полягав у створенні економіко-математичної моделі загальної ринкової рівноваги, доведення якої з точки зору математики на той час вважалось нездійсненним. Вальрас вперше в історії економічної думки досліджував не часткову, а загальну економічну рівновагу симетричних ринків. Тому його вважають засновником сучасного макроекономічного моделювання. Модель Вальраса представляє економіку як взаємодію двох груп економічних суб’єктів – фірм і господарств. Фірми виступають як покупці на ринку факторів виробництва і як продавці на ринку споживчих товарів. Ролі продавців і покупців постійно змінюються. Видатки виробників товарів перетворюються у доходи домогосподарств, а видатки домогосподарств – у доходи фірми. Ціни факторів виробництва залежать від обсягів виробництва, попиту і від цін товарів, що виробляються. Водночас ціни товарів визначаються цінами факторів виробництва. Отже досягнення загальної рівноваги вимагає виконання трьох умов: рівновага попиту і пропонування на ринку факторів виробництва, рівновага попиту і пропонування на ринку товарів, відповідності цін товарів витратам виробництва.
Парето Вільфредо (1848-1923) «Курс політичної економії»(1898), «Учення політичної економії»(1906), «Трактат із загальної соціології»(1916). Головний напрям наукових пошуків Парето полягав у спробах створення «чистої» економічної теорії, позбавленої понять цінності та корисності. Він вважав що економічна теорія повинна вивчати механізм встановлення рівноваги між потребами людей та обмеженими ресурсами для їх задоволення. В моделі Парето застосовується критерій ранжирування уподобань конкретного індивіда, тобто виявлення порядкових величин, що характеризує її черговість. Ординалістський підхід сьогодні є основним у визначенні корисності. Парето досліджував споживчий вибір, використовуючи «криві байдужості», - криві наборів благ з однаковою корисністю. В результаті з’явились паретівські трьохвимірні діаграми. Парето сформулював поняття ефективності розподілу ресурсів економіки, відоме як «оптимум Парето»: розподіл ресурсів є оптимальним, якщо не можна поліпшити становище одного раціонального суб’єкта, не погіршуючи при цьому становища інших. Таким чином досягається суспільна гармонія.