28.Теоретичні концепції кембриджської школи. А.Маршал, А.Пігу
Кембіджська школа 90 ті роки 19 ст знаменує 2 етап Марженалістської революції і становлення неокласичної традиції в економічній теорії.Неокласичний напрям виник на основі синтезу класичної теорії на марженалістських концепцій.
Засновником і лідером неокласичноо напряму був представник Кембріджської школи А.Маршал (1842-1924).»Принципи економікс» 1890
Вводить поняття «Економіка» ,що замінює термін пол..економія.
Вперше ґрунтовно проаналізував закономірності ціноутворення, сформулював закони попиту і пропонування створив теорію рівноважної ціни, поєднав теорії граничної корисності та витрат виробництва і встановив ,що ринкова ціна є наслідком взаємодії 2х факторів : виробничого (пропонування) та суб*активного (попиту).
Визначив що ні попит ні пропонування не мають пріоритету у визначенні ціни і довів це на прикладі знаменитої алегорії «леза ножиць».
Запроваджує поняття «еластичність попиту». Розглядає випадки цінової еластичності, аналізує фактор часу (миттєвий,коротко і довгостроковий період),. З*ясовує, що у короткостроковому періоді оловним регулятором ціни є попит, а у довгосроковому-пропонування.
Виходячи із часових періодів ділить витрати фірми на постійну та змінні. Аналізуючи динаміку середніх і граничних витрат виробництва доходить висновку про дію двох економічних законів: зростаючої та постійної віддачі.
А.Пігу (1877-1959) «Економічна теорія добробуту» 1920р.
Розробив теорію добробуту, розрізняв загальний економічний добробут. Показником економічного добробуту є національний девідент або доход, а показником загального добробуту є окрім доходу є умови праці та дозвілля забезпеченням житлом та ін..
Описав явище ефекту касових залишків (ефект Піу): якщо в обігу з*являються додаткова кількість грошей, всі ціни пропорційно зростають то готівкові суми, які зберігають на рахунках у населення пропорційно зростають то готівкові суми,які зберігають на руках у населення пропорційно знецінюється. Аналізує ситуації за яких діяльність фірми чи споживача спричиняє звон ефекти. Умовою оптимального з т.зору суспільства вигоди та граничних суспільних витрат. Якщо відбувається перхіл в одну чи ін. сторону.необхідне активне державне втручання у вигляді субсидування або обкладання податка.
23.Соціал-утопічні вчення. А.Сен-Сімон, Ш.Фур*є, Р,Оуен
Розвиток капіталізму покликав до життя явища, що свідчили про недосконалість нового економічного устрою. Капіталізм і наслідки його панування в усіх сферах суспільного життя суворо критикували не тільки його противники, а й прихильники.
Так, Сісмонді та Прудон, захисники дрібнотоварного виробництва, завершуючи свою політичну економію соціальними висновками, значно розширили межі, відведені цій науці основоположниками. Але, висуваючи на чільне місце проблему справедливого розподілу багатств, не торкалися приватної власності, визнавали її необхідною і законною.
Навпаки, усі комуністичні утопії, починаючи з Платона й Мора і закінчуючи відомими філософами XVIII ст. — Маблі, Мореллі, Годвіном, Кондорсе, Бабефом, базуються на критиці приватної власності. Але автори їх ставали на бік моралі, а не економіки, апелювали до свідомості правлячих класів, закликали їх удосконалити суспільство, зробити його справедливим та гуманним.
Одними з перших науково обгрунтованих соціалістичних доктрин, що базувались на критиці приватної власності, на концепції її трансформації, були ідеї соціалістів-утопістів Сен-Сімона, Фур’є
та Оуена.
По-новому зображаючи капіталізм і висвітлюючи його вади, утопісти привертали увагу до проблем, властивих капіталізму, що, у свою чергу, потребувало докорінного перегляду як методології політичної економії, так і відкритих нею законів.
Головною особливістю утопічного соціалізму було те, що його автори намагались вирішити проблеми побудови справедливого суспільства негайно, спираючись на тогочасні суспільні інституції — державу, науку, мораль, політику та тогочасну економічну базу. Вони вірили, що суспільство можна вдосконалити, впливаючи на людську свідомість, використавши силу держави.
Соціалісти-утопісти шукали виходу в просвітительстві: потрібно, щоб суспільство — а під суспільством вони розуміли найбільш освічену його частину — усвідомило, що капіталістичний лад суперечить людській природі.
Утопічний соціалізм з’являється майже одночасно в трьох формах, у трьох своїх різновидах: у Франції — сенсімонізм і фур’єризм, а в Англії — оуенізм.
18.Економічні концепції Д.Рікардо та Т.Мальтуса
Д.Рікардо (1772-1823) «Основи політичної економії та оподаткування « (1817)
Розглядав всі економічні явища з позиції теорії трудової вартості.Основними вважав закони, які управляють розподілом доходів. Вважав, що вартість розглядається на трьох основних видів доходів : з/п, прибуток, ренту.
Основою формування цін вважав витрати. Визначив взаємозв*язок між з/п з прибутками,рентою, вважаючи., що зростання з/п веде до зменшення прибутку і навпаки.
Був прихильником кількісної теорії грошей і вважав, що їх необхідно замінити на паперові, які вільно обмінюватимуться на золоті злитки.
Він систематизував теорію ренти вважав, що ренти не існує коли країна має надлишок родючих земель, коли в обороту залучаються гірші ділянки , тоді на кращих ділянках виникає рента, а вартість с/г продукції визначається затратами праці нагірших ділянках землі.
Законом спадної віддачі землі він вважав тенденцію отримання однакової величини додаткового продукту з тієї ж ділянки землі лише за більших витрат і зниження ренти.
Будучи прихильником теорії ек.лібералізму та свободи торгівлі обґрунтував її вигоди на основі теорії порівняльних переваг.
Осн способом взаємодії держави з суб*єктами господарської діяльності вважав політику оподаткування.
Т.Мальбус (1766-18340) «Досвід про закон народонаселення» (1798), «Принципи політичної економії» (1820)
Досліджує причини злиденності народу, основною причиною якого вважає дію закону народонаселення:випереджаючи темп приросту населення (геометрична прогресія) над темпом приросту миттєвх благ (арифметична прогресія) прирікає надлишок населення на голод і вимирання.
ЗАЛІЗНИ ЙЗАКОН З/П:
Підвищення з/п в довосторковому періоді викликає надлишкове пропонування праці з боку зростаючого населення, що приводить до зниження з/п.яке яке неминуче тяжіє до засобів існування .
Неможливість збільшення виробництва продовольства пояснював обмеженістю земельних ресурсів і законно спадної родючості землі.У другій праці він розглядає проблему реалізації. Яка виникає через те.що доходи робітників і Підприємств є недостатніми для поглинання виробленого сукупного суп продукту , це може стати причиною криз яких можна уникнути за рахунок розвитку споживання «3осіб» (військові,священнослужителі,землевласники).
Песемісичні прогнози Майбуса та Рікардо (вважав,що суспільство чекає загальмування розвитку через дію «закону спадної родючості землі,падіння норми прибутку,зростання цін на продукти харчування) створили «похмуру»пол. Економію. Основною помилкою їхніх прогнозів було те, що вони не включили ддо розвитку можливість економічної кризи.
3.Історія економіки та економічної думки,як наука
Перші спроби осмислення явищ госп життя, відносяться до часів формування соціуму. Писемні пам*ятки стародавніх часів з 34 тис до н е засвідчують наявність елементів ек мислення зі спробами аналізу і узагальнення госп явищ.
Історія економіки та економічної думки має досить коротку історію з 2007 року у вітчизняних ВНЗ.Проте її складові мають значно довшу історію.
Економічна історія як наука зародилася ще у 16 ст. першою спробою дослідження у цьому напрямку вважається праця Г.бюде «трактат про Асса» 1514р.
До середини 19 ст дослідження носили історико-галузевий характер і лише в цей період ця наука сформувалась у самостійну галузь.
Біля джерела цієї науки стояли:М.Вебер. А.Тойнбі, У.Ростоу,Б,Гільдербрант, українські:Левицький,Ковалевський, Російські: Мєчніков,Маслов.
На межі 19-20 ст економічна історію почали викладати як окремий предмет в університетах Європи і США.На початку 20 ст в окремих унів США були створені перші кафедри економічної історії.перший курс з даної дисципліни був прочитаний В,Ф,Левицьким.
Перші спроби критичного розгляду теоретичних здобутків попередників зустрічаються у творах давньогрецьких мислителів.
Упраці А.Сміта «джерело та причини багатства народу» віддає критичному аналізу погляду меркантилістів.класичною працею з історії економічної думки стали «теорії податкової вартості» К.Маркса.
Першим істориком економічної науки був Дж,Р,Мак-Куло,який у 1826 році опублікував дослідження «історичний нарис виникнення науки – пол. Економії»
Першим українським істориком ек думки став М.Балудянський,який критично проаналізував учення меркантилістів, фізіократів та А.Сміта.
Наприкінці 19 ст курс історії ек думки починає викладатися як самостійна дисципліна.
Першим сучасним фундаментальним дослідженням з історії ек думки вважають працю Й.Шумпетера «історія ек аналізу» 1954р.
Найбільш популярним підручниками в сучасних учнів з Історії економічних вчень є праці авторів:Блауг,Семігмен,Негіші та ін..
8. Господарство та економічна думка Київської Русі
Літературними джерелами, що з них можна дізнатися про економічні погляди цієї доби, є літописи, угоди, грамоти князів, кодекси й записи норм світського й церковного права тощо.
Визначною пам'яткою соціально-економічної та політичної літератури доби Київської Русі є «Руська правда» — зведення законів давньоруського права XI—XII ст. Відомі 106 списків «Руської правди», які складено в XIII—XVIII ст.
Статті «Руської правди» відбивають соціальну структуру й відносини власності давньоруського суспільства. Вони регулюють майнові відносини, захищають право власності князів та феодальної знаті на землю і кріпаків; право стягувати податки, отримувати ренту; визначають обмеження майнових та особистих прав різних категорій феодальнозалежного населення та ін. У них знайшла відображення організація князівської та боярської вотчини в XI ст., що грунтувалася на кріпацькій і рабській праці.
Одним із головних писемних джерел для дослідження економічної думки доби Київської Русі є літописне зведення «Повість временних літ» —Печерського монастиря Нестора. У «Повісті временних літ» розглядаються джерела доходів Київської держави:
можна назвати також «Повчання дітям» Володимира Мономаха (початок XII ст.). Твір містить чимало важливих господарських спостережень та узагальнень, показує відносини між землевласниками й залежними селянами, дає поради щодо подолання соціальних суперечностей, яскраво свідчить про розуміння вже в ті часи значення землеробства, скотарства, промислів, торгівлі для зміцнення могутності держави.
Галицько-волинський літопис XIII ст. розповідає про економічну політику галицьких та волинських князів, котрі заохочували розвиток ремесел, торгівлі, міст, запрошуючи для цього вмілих ремісників, торгових людей.
З XIV ст. на українських землях починає діяти Магдебурзьке право — міське право, що виникло у XIII ст. в місті Магдебурзі (звідси й назва).
Сформований у Київській Русі державний апарат, його центральні і місцеві органи, військові сили являли собою ефективну зброю зміцнення панування феодалів, придушення опору експлуатованих трудящих мас.
Разом із формуванням і розвитком давньоруської держави складалося і розвивалося право та перша економічна думка Київської Русі.
13. Меркантилізм
Епоха меркантилізму охопила тривалий історичний період(15-17ст.), пов’язаний з великими географічними відкриттями та процесами первісного нагромадження капіталу у країнах Зх. Європи. Характерною ознакою економічної політики меркантилізму був яскраво виражений протекціонізм. У період панування цієї системи вся політика держаав гласно або негласно була заснована на твердженні, що багацтво становлять лише гроші або дорогоцінні метали. Згідно з поширеними тоді теоріями все, що сприяє нагромадженню у країні грошей або злитки дорогоцінних металів збагачує її.
Теоретико –методологічні особливості меркантилізму:
Відсутність системного аналізу усіх сфер економіки, емпіричне дослідження економічних явищ на основі визнання пріоритетної ролі сфери обігу, зокрема зовнішньої торгівлі
Трактування грошей як найвищої і абсолютної форми багацтва, ототожнення грошей з золотом та сріблом
Аналіз зовнішньої торгівлі як джерела багацтва, обгрунтування доктрини активного торговельного балансу, мета якої «багато продавати, мало купувати»
Трактування сфери виробництва (сільського господарства та мануфактурного господарства)як передумови успішного розвитку торгівлі, джерела постачання товарів необхідних для продажу
Незважаючи на те, що меркантилісти у своїй більшості розглядали міжнародну торгівлю як «гру з нульовою сумою» і захищали політику «розори сусіда», водночас ідея активного торговельного балансу підвела деяких з них до розуміння взаємо вигідності міжнародної торгівлі. Одним із перших на це звернув увагу автор «Робінзона Крузо» Д. Дефо.
У своєму розвитку меркантилізм пройшов 2 етапи:
1) Ранній меркантилізм, якому відповідає теорія грошового балансу та утвердження монетарної системи
2) Пізній, якому відповідає теорія торгівельного балансу та утвердження мануфактурної системи
Найбільш відомими представниками раннього меркантилізму були англієць Стапфорд, італійці Скаруффі та Даванцатті. Центральним пунктом економічного вчення ранніх меркантилістів була доктрина активного грошового балансу, спрямована на обгрунтування політики накопичення золота та срібла в національних масштабах. Згідно з цією доктриною категорично заборонялося вивезення золота та срібла за межі країни та стимулювалося вивезення товарів закордон та продаж їх за максимально високими цінами.
Пізній меркантилізм (мануфактурна система)виник у 2 пол. 16 ст. та досягнув розквіту у 18 ст. Його найбільш відомими представниками були англієць Т. Мен, французи Ж.Б.Кольбер та А. Монкретьєн. Для пізніх меркантилістів основним джерелом збагачення була зовнішня торгівля, у ході якої необхідно було забезпечити перевищення вартості вивезених з країни товарів над вартістю товарів, що ввозяться. Було визнано недоцільність політики утримання грошей в країні. Слід зазначити, що ототожнюючи багацтво з грошима пізній меркантилізм на відміну від раннього вбачав головну функцію грошей не у накопиченні скарбів, а у постійному їх русі, обігу.
Т. Мен спростував доктрину грошового балансу та виклав докази зрілого меркантилізму, побудовані на ідеї активного торговельного балансу. Сутність теорії торговельного балансу була викладена Т. Меном у 1630р. У творі «Скарби Англії у зовнішній торгівлі або баланс зовнішньої торгівлі як регулятор нашого багацтва». А. Монкретьєн у 1615р. написав «Трактат з політичної економії», в якому вперше ввів в науковий оборот термін політична економія. Зовнішню торгівлю А. Монкретьєн розглядав як гру з нульовим результатом(сумою), в якій виграш однієї нації одночасно є програшем іншої.