Лекція 1: Аудит, його зміст і класифікація
1. Економічна суть та об’єктивна необхідність аудиту в умовах ринку.
2. Класифікація аудиту.
3. Завдання аудиту.
1.
Аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою встановлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам закону України, положень стандартів бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.
Об'єкт аудиту – річна фінансова звітність у складі: баланс (ф. №1), звіт про фінансові результати (ф. №2), звіт про рух грошових коштів (ф. №3), звіт про власний капітал (ф. №4), примітки до річної фінансової звітності (ф. №5), інформація за (ф. №6).
Суб´єкт аудиту – незалежний аудитор, який може працювати одноособово або у складі аудиторської фірми.
Предмет аудиту – факти, які відображені у фінансовій звітності.
Підсумковий документ аудиту – аудиторський висновок, у якому аудитор висловлює свою думку про достовірність показників фінансової звітності.
Аудиторський висновок певні суб’єкти господарювання оприлюднюють у комплекті із річною звітністю.
Підприємство має право вільного вибору аудитора з метою проведення аудиторської перевірки і повинно оплатити аудитору дану послугу.
Офіційною датою аудиту у світі вважається 1824 рік, батьківщиною – Великобританію. В цей рік була вперше зареєстрована професійна організація аудиторів (andio - той, що слухає).
В Україні офіційною датою виникнення аудиту є 1993 рік. Вперше прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність».

2.
Аудит класифікують за наступними ознаками:
за обов’язковістю здійснення:
- обов’язковий;
- ініціативний.
Перелік суб'єктів обов’язкового аудиту визначається Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. в редакції змін від 14.09.2006 р.
Аудит є обов'язковим:
1 – для підтвердження достовірності і повноти річної фінансової звітності ВАТ, підприємств, емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ, суб’єктів господарювання, звітність яких оприлюднюється, за винятком установ і організацій, які утримуються за рахунок держбюджету;
2 - для перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, ВАТ, страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
2) за періодичністю здійснення:
- періодичний (1 раз на 1 рік, 1 раз на 3 роки);
- неперіодичний.
3) за тривалістю співпраці клієнта та аудитора:
- первинний аудит (вперше здійснює перевірку);
- повторювальний.
4) залежно від засновників аудиту:
- аудит банківських і фінансових установ;
- аудит страхових і холдингових компаній;
- аудит інститутів інвестування;
- загальний аудит.
5) за секторами економіки, до яких належить клієнт:
- аудит приватного сектору;
- аудит державного сектору.
Державний фінансовий аудит – різновид державного фінансового контролю, який полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державного майна, інших активів держави, правильності ведення обліку і достовірності фінансової звітності.
Державний фінансовий аудит здійснює Рахункова палата і Кабінет Міністрів України.

3.
Метою аудиту є висловлювання думки аудитором про достовірні звітності. Фінансова звітність містить у собі твердження керівництва, які стосуються активів, зобов’язань, господарських операцій і подій.
Завдання аудиту полягають у одержаннях аудиторських доказів щодо відповідності звітності (тверджень керівництва) наступним критеріям достовірності:
1) підтвердження наявності активів, зобов’язань, доходів і витрат на конкретний графік;
2) підтвердження прав і обов’язків, тобто актив чи пасив належить підприємству на певну дату;
3) підтвердження факту події, тобто наявності первинних документів, що підтверджують факт здійснення операції;
4) отримання доказів щодо повноти обліку усіх без винятку операцій;
5) підтвердження правильності оцінки активів, зобов’язань, доходів і витрат;
6) перевірка правильності представлення і розкриття інформації у фінансовій звітності.
Лекція 2: Принципи аудиту
1. Загальні принципи аудиторської перевірки
2. Принцип незалежності в професійній діяльності аудиторів.
1.
Принципи аудиту поділяються на:
принцип етики аудитора:
- незалежності (етична; економічна; правова);
- компетентності;
- конфіденційності;
- об’єктивності;
- чесності.
2) технічні принципи аудитора.
Принцип незалежності контекстів аудиторської діяльності означає надання думки про фінансову звітність з неупередженої точки зору без будь-якого впливу, що може ставити під загрозу професійні судження.
Принцип компетентності означає досвід, знання, професійну майстерність, професійну поведінку аудитора. Він забезпечується на 2 рівнях:
- 1 – досягнення професійної компетентності та її підтвердження;
- 2 – підтримування і вдосконалення професійної майстерності.
Підтвердження компетентності аудитора є наявність сертифіката.
Сертифікат аудитора
Сертифікат аудитора банків Сертифікат аудитора
(тільки в банківських установах + НБУ) (крім банків)
АПУ
- вища освіта (економічна або юридична) не нижча рівня спеціаліста, магістра;
- стаж роботи 3 роки поспіль на посадах бухгалтер, економіст, юрист, фінансист, ревізор, помічник аудитора;
- іспит АПУ (тести, задача);
- дія сертифікату 5 років.
Щороку аудитори повинні проходити навчання за спеціальними програмами та отримувати свідоцтво про постійне обов’язкове щорічне удосконалення знань.
Принцип конфіденційності означає не розголошення інформації про справи клієнта. Документи, передані аудитору в ході аудиту не підлягають розголошенню або вилученню без згоди замовника. Це зобов’язання продовжується і після завершення договірних відносин між аудитором і клієнтом.
Принципи етики є обов’язковими для виконання усіма аудиторами в усіх випадках проведення аудиту.
2.
Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» забороняється проведення аудиту:
1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з членами органів управління клієнта;
2) аудитором, який має фінансові інтереси у клієнта;
3) аудитором - членом органів управління засновником або власником клієнта;
4) аудитором – працівником клієнта;
5) аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії або представництва клієнта;
6) якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг, часу, професійної кваліфікації і ступеня відповідальності аудитора;
7) інших випадках, за яких не забезпечується незалежність аудитора (наведені у Кодексі етики професійних бухгалтерів і аудиту).
Лекція 3: Організація та регулювання аудиторської діяльності в Україні
1. Види аудиторської діяльності.
2. Організаційно-правові форми здійснення аудиторської діяльності в Україні.
3. Правове забезпечення та регулювання аудиторської діяльності.
4. Права, обов’язки та відповідальність аудиторів України.
5. Порядок призначення аудиторів фінансової звітності.
6. Договір на проведення аудиту.
1.
Аудиторська діяльність – підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.
Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми) затверджено АПУ від 27.09.2007 р.
Аудиторська діяльність:
- завдання з надання впевненості;
- організаційне і методичне забезпечення аудиту;
- супутні послуги (погоджені процедури; підготовка фінансової інформації) – МСА;
- інші послуги.
Завдання з надання впевненості складається з:
1) аудиту;
огляд фінансової звітності;
завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом.
Огляд фінансової звітності надає аудиторові можливість на основі процедур, які не дають усіх свідчень як аудит констатувати, чи привернув увагу аудитора будь-який фах, що дає йому підстави вважати, що фінансові звіти містять суттєві перекручення. На відміну від аудиту, результатом огляду є формування думки про правильність її формування відповідно до принципів.
Об'єкти огляду – квартальна або річна фінансова звітність.
Обов'язкові здійснення – ініціативна.
Рівень обґрунтування – середній, для аудиту – високий.
Підсумковий документ – висновок щодо огляду.
До завдань із надання впевненості, які не є аудитом чи оглядом відносять:
- економічні експертизи;
- здійснення на замовлення розрахунків для оцінки стану чи результатів діяльності;
- оцінку ефективності;
- систему внутрішнього контролю, управління, інформаційних систем;
- системи матеріального стимулювання та оплати праці;
- перевірка прогнозної фінансової інформації;
- оцінка відповідності правлінських рішень.
Погоджені процедури – виконання процедур – перевірки, які були погоджені між аудитором, суб’єктом господарювання та будь-якими 3 сторонами та надання звіту про фактичні результати.
Інші послуги:
1) ведення бухгалтерського обліку;
2) складання фінансових звітів;
3) відновлення бухгалтерського обліку;
4) консультації;
5) складання податкових декларацій;
6) розробка документів;
7) представлення інтересів у судових, державних органах;
8) інші види аудиторських послуг.
2.
Аудиторська діяльність України здійснюється у 2 організаційно-правових формах:
1) аудиторами;
2) аудиторськими фірмами.
Аудитор – фізична особа, яка має кваліфікаційний сертифікат про право зайняття аудиторською діяльністю на території України.
Аудиторська фірма – організація, яка має право здійснювати аудиторську діяльність на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг.
Особливі вимоги до створення, реєстрації аудиторських фірм:
1) керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор;
2) аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б 1 аудитор;
3) частка засновників аудиторської фірми (учасників, акціонерів), які не є аудиторами не може перевищувати 30 %;
4) аудиторська фірма може здійснювати тільки види аудиторської діяльності;
5) крім загальної відомої організації, аудиторська фірма повинна мати свідоцтво про реєстрацію в АПУ, щ підтверджується в законності її діяльності.
3.
Аудиторська діяльність здійснюється державою (регулюється) і професійними організаціями (АПУ, Спілка аудиторів України - САУ, Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України - ФПБАУ).
Держава регламентує аудиторську діяльність України через ЗУ «Про аудиторську діяльність» в якому визначені повноваження АПУ як основного органу регламентації аудиторської діяльності.
АПУ – професійна громадська організація.
АПУ виконує функції:
1) здійснення сертифікації осіб, що мають намір займатися аудиторською діяльністю;
2) затверджує стандарти аудиту та інших нормативних документів сфери аудиторської діяльності;
3) ведення реєстру аудиторів та аудиторських фірм;
4) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів та з організації контролю за якістю аудиторських послуг;
5) регулює взаємовідносини між аудиторами та у разі необхідності застосовує до них стягнення.
Основними нормативними документами з регламентації аудиторської діяльності є:
1) ЗУ «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. (змін 14.09.2006 р.);
2) Міжнародні стандарти аудиту міжнародної федерації бухгалтерів, які рішенням АПУ обов’язкові для дотримання аудиторами України (МСА);
3) Кодекс етики аудиту.
4.
Згідно ЗУ «Про аудиторську діяльність», аудитори мають право:
1) самостійно визначати форми і методи аудиту і надання інших аудиторських послуг;
2) отримувати необхідні документи, які стосуються предметів перевірки і знаходження у замовника і у 3 сторін;
3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та представників – замовників;
4) перевіряти наявність майна, коштів та інших цінностей;
5) вимагати від керівництва клієнта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт;
6) залучення на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.
Зобов'язання аудитора:
1) належним сином надавати аудиторські послуги;
2) дотримуватись принципу конфіденційності;
3) повідомляти власників керівництва про виявлені під час аудиту недоліки ведення обліку;
4) відповідати перед замовником за порушення умов договору;
5) обмежувати свою діяльність лише наданням аудиторських послуг.
Відповідальність аудиторів:
- клієнт: - за договором;
- АПУ: - попередження письмове; - призупинення сертифікату до 1 року; - позбавлення сертифікату;
- треті сторони (користувачі аудиторського висновку).
Аудитори несуть майнову відповідальність перед клієнтом, яка не може перевищувати збитків, завданих замовнику в результаті виконання або неналежного виконання аудиторських послуг і зокрема недостовірності аудиторського висновку.
5.
Звернення в аудиторську фірму (аудитора) > Вивчення клієнта > Надсилання аудиторською фірмою листа – зобов’язання > Повернення клієнтам підписаного листа – зобов’язання.
АПУ повинні призначити аудиторів на тендерній основі. Тендерні умови оприлюднюються в ЗМІ або розсилаються попередньо забраним аудиторам.
Підприємство має право вільного вибору аудитора чи аудиторської фірми.
6.
Аудит проводиться лише на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником.
Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись на підставі договору письмового або усного звернення клієнта.
Детальна структура договору може бути різною, проте його форма в цілому повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі договорів.
Недійсними є будь-які положення договору, спрямовані на повне звільнення аудитора від встановленої майнової відповідальності за недостовірність аудиторського висновку або іншого підсумкового документу.
Окремі положення договору можуть пояснюватись додатками до договору.