Лекція 7 еп
Тема 7. Еколого-економічні інструменти природокористування
План
Еколого-економічні показники: оцінка і ставки
Економічний інструментарій: роль у системі товарно-грошових відносин.
Еколого-економічні інструменти: принципи формування і механізми дії.
Форми еколого-економічних інструментів.
Література: [11].
1. Еколого-економічні показники – це показники, що характеризують різні сторони використання ПР.
За функціональним призначенням виділяють дві групи е/е показників: оцінки і ставки.
Е/е оцінки – це види економічних показників, що характеризують зміну параметрів господарської діяльності економічних суб’єктів (витрати, доходи), у відповідь на процеси використання природних благ або впливу на компоненти середовища.
Завдання е/е оцінок – з максимальним ступенем вірогідності охарактеризувати, яким чином пов’язані з використанням природних ресурсів процеси, що відбуваються в природі, суспільстві і технічних системах, як вони впливають на вартісні показники діяльності економічних суб’єктів.
Е/е показники є первинною інформаційною основою для розрахунку е/е ставок.
У свою чергу, на основі ставок формують е/е інструменти, за допомогою яких здійснюється регулювання системи товарно-грошових відносин.
Крім того е/е оцінки використовуються для обґрунтування варіантів соціально-економічного розвитку продуктивних сил чи базових технологій.
Е/е ставки – це питомі економічні показники (тарифи, частки, процентні нормативи), що враховують дію або вплив екологічних факторів та забезпечують реалізацію економічних інструментів (системи цін і платежів, умов одержання прибутку та ін.).
Економічні інструменти – це засоби (заходи, методи, важелі) зміни фінансового стану економічних суб’єктів. За допомогою економічних інструментів можна, впливаючи на спонукальні мотиви діяльності суб’єктів господарювання, регулювати товарно-грошові відносини на рівні підприємства, території, національної економіки і навіть транснаціональних систем.
В процесі використання природних ресурсів взаємодіють такі економічні суб’єкти, які мають прямий або непрямий вплив на стан НПС:
- громадяни, що проживають на даній території;
- законодавчі органи (Верховна та місцеві ради), що формують від імені народу правове поле використання природних факторів;
- розпорядчі органи (уряд, місцеві адміністрації), що управляють даною територією;
- виробники продукції;
- посередники (в торгівлі, наданні транспортних послуг, зберіганні);
- споживачі продукції.
2. Основою регулювання товарно-грошових грошових відносин в країні, в тому числі і в природоохоронній сфері є економічні механізми.
Економічний механізм – це сукупність економічних структур, інститутів, форм і методів господарювання, за допомогою яких реалізуються діючі в конкретних умовах економічні закони і здійснюється сполучення і узгодження суспільних, групових та приватних інтересів.
Економічний механізм відіграє важливу роль у реалізації цілей екологічної політики господарського суб’єкта будь-якого рівня.
Основні компоненти економічного механізму:
правові основи здійснення економічної діяльності (права, обов’язки, ліцензії, обмеження, процедури та ін.);
система відносин власності на основні засоби виробництва;
організаційна структура економіки, тобто система зв’язків, що формує економічні відносини між суб’єктами господарювання по вертикалі та горизонталі;
система суспільних інструментів (традиції, моральні засади, порядки, звичаї, духовні цінності), що формують соціально-інформаційне поле економічної активності;
економічні інструменти.
Економічні інструменти поділяються на:
ціни за ресурси (ціни за сировину, матеріали, енергію; платежі за право користуватися землею, водою, лісом та іншими природними ресурсами; збори за забруднення; орендна плата за використання ОФ (у тому числі природоохоронної спрямованості), ціна за використання трудових та фінансових ресурсів). Основна екологічна функція ціни за ресурс – обмежувальна (обмежує можливу кількість ресурсів для споживання та величину шкідливих викидів і скидів);
економічні вигоди (додатковий дохід чи одержання певних переваг, які можна бути втілити в додатковий дохід) формуються під впливом трьох груп факторів:
= внутрішньою здатністю економічного суб’єкта отримати максимум вигоди від використання ПР;
= властивостями даного ПР, його кількісними і якісними характеристиками;
= зовнішніми умовами економічного середовища для економічного суб’єкта (ціни на первинні ресурси, можливість встановлювати ціни на свою продукцією, перерозподільна система (податки, платежі, пільги). Основна функція економічної вигоди – мотиваційна.
перерозподільні платежі / виплати (система вилучення частини одних економічних суб’єктів з метою передачі іншим економічним суб’єктам.
Перерозподільні інструменти виконують функції еколого-економічної і еколого-соціальної корекції.
3. Еколого-економічні інструменти – це засоби (методи, заходи, важелі) впливу на фінансовий стан економічних суб’єктів з метою орієнтації їх діяльності в екологічно сприятливому напрямку.
Е/е інструменти розрізняються:
механізмом реалізації;
природою впливу на економічні інтереси суб’єкта;
критеріальною базою розрахунку ставок;
вихідними принципами впливу на ключові групи економічних суб’єктів;
формою інструмента.
Механізми реалізації:
адміністративний перерозподіл коштів, через штрафи і субсидії;
фінансові трансфери, через податки, платежі, кредити, виплати;
вільні ринкові механізми перерозподілу коштів, через торгівлю екологічними дозволами;
сприяння на ринку, через застосування не грошових форм підтримки економічних суб’єктів (нагородження спеціальними знаками, безплатна реклама).
Природа впливу на економічні інтереси суб’єкта. За цим фактором е/е інструменти поділяються на дві групи:
інструменти, спрямовані на вилучення доходів (штрафи);
інструменти, спрямовані на збільшення доходу (субсидії).
Податки і збори за забруднення НПС можуть виконувати як функції вилучення, так і функції відносного збільшення доходів (при пільгах у оподаткуванні) економічних суб’єктів.
З врахуванням цього фактора ставки е/е інструментів (податків, платежів) поділяються на:
- емпіричні, які не прив’язуються до реальних показників впливу екологічних факторів на економічну систему. Критерієм встановлення ставки у цьому випадку є фіскальні показники, які підбираються емпіричним шляхом.
- розрахункові, які визначаються на підставі реальних еколого-економічних показників (витрат і вигод) підприємств, що пов’язані безпосередньо з процесами впливу на НПС.
Критеріальна розрахункова база ставок:
економічні показники, які характеризують економічний стан підприємств та їх можливу поведінку у відповідь на зміну будь-яких параметрів системи (цін, ставок податків, платежів);
еколого-економічні оцінки, що характеризують ті економічні показники, які пов’язані з використанням природних факторів чи зі зміною стану природного середовища.
Вихідні принципи впливу на ключові групи економічних суб’єктів:
принцип „забруднювач сплачує” (застосовується коли існують технічні можливості виробництва продукції без шкідливого впливу на НПС, або існує можливість суттєвого її зниження);
принцип „споживач сплачує” (застосовується коли не існує можливості виробництва продукції без екодеструктивних процесів);
принцип „усе суспільство сплачує” (витрати на екологічні цілі здійснюються на солідарній основі, за рахунок коштів платників податків.
4. Форми еколого-економічних інструментів:
1) Податкові інструменти (е/е податки збираються на місцевому, регіональному і державному рівнях та направляються на фінансування ПОЗ). Розрізняють:
- громадянський екологічний податок (стягується з платоспроможних громадян на екологічні цілі (Франція);
- податок на розв’язання глобальних, національних чи регіональних екологічних проблем (податок на подолання наслідків Чорнобильської аварії в Україні);
- податок на транзит через країну вантажів;
- екологічний податок на автомобілі;
- екологічний податок на повітряний транспорт;
- екологічний податок на конкретні групи товарів (мінеральні добрива, пластмасову тару, мастила, розчинники);
- екологічний податок на паливо (в залежності від наявності в ньому шкідливих компонентів: свинцю, вуглецю, сірки, окисів азоту);
- комунальний податок (компенсація витрат на водогін, каналізацію, утилізацію відходів).
Податкові пільги:
на виробництво продукції екологічного призначення (очисне обладнання, медичні товари, засоби екологічного контролю);
на здійснення екологічно орієнтованих видів діяльності (переробка відходів, рекультивація земель);
при виробництві екологічно чистої продукції;
на продукцію яка зменшує матеріаломісткість і енергоємність суспільного продукту;
прискорена амортизація продукції екологічного призначення.
Акциз – непрямий податок на продаж певного товару. Підняття за допомогою акцизного збору цін на енергоносії і мінеральні ресурси заставляє їх споживачів впроваджувати енерго та ресурсозберігаючі технології.
2) Мито – обов’язків внесок при ввезенні чи вивезенні певного товару.
Застосування ввізних мит на екологічно небезпечну продукцію, обмежує її ввезення на територію країни.
Застосування вивізного мита на продукцію, виробництво, якої пов’язане, з забрудненням НПС, зменшить обсяги її виробництва.
3) Плата, платежі, збори – форма вилучення доходу з природо- користувачів, яка залежить від розміру впливу на НПС:
- плата за землю;
- плата за мінеральні ресурси;
- плата за використання ефіру;
- платежі за вирубку лісу;
- платежі за використання ресурсів рослинного і тваринного світу;
- платежі за полювання і рибалку;
- платежі за вхід на територію природних парків;
- платежі за викиди в атмосферу;
- платежі за скиди у водні джерела;
- платежі за розміщення твердих та рідких (у контейнерах) відходів.
4) Штраф – грошове покарання за порушення екологічних нормативів (шкідливих викидів та скидів, використання мінеральних ресурсів).
5) Субсидія – цільова безповоротна допомога на впровадження ПОЗ.
6) Дотація – грошова допомога з державних джерел на покриття збитків від екологічної діяльності (наприклад вирощування екологічно чистої продукції).
7) Грант – оплачене державою замовлення на екологічні дослідження, впровадження ПОЗ та виробництво екологічно чистої продукції.
8) Кредит – цільова поворотна позичка на екологічні цілі з пільговою процентною ставкою, або безпроцентна.
9) Виплати – з державного, місцевого бюджетів та цільових фондів на відшкодування витрат екологічного характеру.
10. Прискорена амортизація основних фондів екологічного призначення. Цей інструмент зменшує оподатковану базу підприємств.
11. Цінові інструменти – державне регулювання цін шляхом їх збільшення або зменшення з метою зменшення виробництва і споживання екологічно небезпечної продукції і збільшення виробництва і споживання екологічно чистої продукції.
12. Сприяння або обмеження на ринку за допомогою організаційних заходів (маркетингове сприяння, інформаційна підтримка, державний протекціонізм).
13. Премії, нагороди, призи за екологічну діяльність.
14. Екологічне страхування з метою захисту потерпілих і відповідальності тих хто заподіяв шкоду НПС.
Питання гарантованого рівня знань
Еколого-економічна оцінка природних ресурсів.
Еколого-економічні ставки використання ПР.
Економічні інструменти.
Економічні механізми регулювання екологічної діяльності.
Основні компоненти економічного механізму.
Еколого-економічні механізми.
Механізми реалізації екологічної діяльності.
Природа впливу на економічні інтереси суб’єкта.
Принципи впливу на групи економічних суб’єктів.
Податковий екологічний інструмент.
Мито та платежі як засоби регулювання екологічної діяльності.
12. Штрафи, субсидії, гранти та дотації як засоби регулювання екологічної діяльності.
13. Регулювання екологічної діяльності за допомогою кредитів, амортизації, цінового інструменту та страхування.