Тема: “Інформація --- глобальна проблема сучасності”.
Міжнародна комунікація і проблема глобального міжнародного розвитку.
Глобалізація комунікацій. Критерії глобалізації. Вплив комунікаційних процесів на глобальну економіку.
Концепція глобального інформаційного суспільства. Програми ЮНЕСКО “Інформаційне суспільство для всіх ” (1996р.), “На шляху до комунікаційного та інформаційного суспільства 2000-2001 р.р.”
Література: 1. Виноградов В.А. “Информация как глобальна
проблема современности”, М., 1989г.
2. Денисов Ю.К. “Информация, мировое развитие и
ООН”, М.,1994
3. Ермищена Е.В. “Международный обмен
информации”, М., 1989
4. ЮНЕСКО “Информационное общество для всех”,
концептуальный документ 1996.
5. Предварительный доклад ген. Дир. ЮНЕСКО о правовом регулировании киберпространства, париж, 1997
6. Дві доповіді з комунікації: 1). “Всесвітня доповідь з комунікації 1997-1998”, розділ 4
2). “Всесвітня доповідь з інформації 1997-1998”, розділ Центральна та Східна Європа.
Шон Макбрайт був першим, хто написав доповідь з комунікації.
Аспекти аналізу глобальних проблем.
За останні десятиріччя ХХ ст. людство вступило у нову фазу свого розвитку: період формування інформаційного суспільства, що обумовлен розвитком комунікаційних технологій, створення глобальної інформаційної мережі, впровадженням новітних досягнень в усі сфери функціонування суспільства. Перед усією цивілізацією постав ряд глобальних проблем, від яких залежить прогресивний розвиток людства, розвиток НТП, політичних, економічних та соціальних процесів. Вирішення глобальних проблем вимагає високого рівня міжнародних взаємин, координації зусиль всіх учасників міжнародного співтовариства для досягнення спільної мети. Тобто на всіх рівнях і в усіх сферах міжнародних відносин потрібен високий рівень інформованості, тобто високий рівень обміну інформації.
Два моменти:
Інформація має міжнародний глобальний характер
Інформація є складовою інших глобальних проблем міжнародного співтовариства.
Аргументація першого моменту:
Інформація адекватно відтворює явища та закони зовнішнього світу, духовної діяльності людства, створює можливості передбачення і передтворення дійсності в інтересах міжнародної спільноти. Говорячи про зовнішню політику, то можно сказати, що здатність держави до вирішення глобальних проблем великою мірою залежить від інформованості учасників міжнародного співтовариства і від впливу інформаційних процесів на політичні та економічні процеси. Коли суспільство проінформовано, то бистріше міжнародне співтовариство приходить на допомогу для вирішення проблеми (епідемія, війна та інші).
Сьогодні кожна країна може миттєво запросити допомоги через, наприклад, Internet.
Обсяг фундаментальної інформації за останні 10 років підвищився вдвічі, а поток інформації як такої збільшився у 30 разів. Інформаційний фактор здійснив у житті цивілізації за останні десятиріччя найбільш глибокі зміни: об”єднав світ у єдину систему, що функціонує у режимі реального часу.
Важливим аспектом глобалізації інформації є різке зростання суспільної цінності інформації. Сьогодні інформація перетворюється на стратегічний ресурс людства, і пекучою проблемою постає його розподіл. Відмінність інформаційних ресурсів від інших ресурсів в тому, що при споживанні інформація не вичерпується, а навпаки збільшується. Невичерпність інформаційних ресурсів створює уникальні можливості в використанні інформаційних ресурсів в інтересах людства.
В Конституції записано, що інформація є стратегічним ресурсом країни, за рівнем інформації країна відокремлюється від інших країн у системі ієрархічного розподілу інформації.
Критерії глобалізації проблем визначаються:
Ці проблеми стосуються всього людства в цілому, кожної соціальної групи і кожного індивідууму, тобто мають цивілізаційний характер.
Глобальні проблеми виступають як об”єктивний фактор, що обумовлює певною мірою розвиток усього світу.
Глобальні проблеми вимагають для свого вирішення координації зусиль усього співтовариства, оскільки невирішенність цих проблем створює загрозу для існування цивілізації.
Сучасний стан: інформація вдноситься до глобальних проблем.
І. Інформаційна ситуація у світі глобалізувала можливості передачі
інформації за короткий час і в будь-яких обсягах.
ІІ. Інформаційні процеси стимулюють розвиток економіки,
політики, технологій, екології, культури, соціальної сфери.
ІІІ. Новітні засоби зв”язку (мультемедійні системи) здійснюють
миттєву передачу інформаціії на будь-яку відстань і виступають
каталізатором суспільних процесів.
ІV. В сучасному світі відбувається глобальний за масштабами
зіткнення, взаємовплив ті взаємодія транснаціональних,
націонільних, регіональних інтересів, принципів діяльності
держав. У сфері міжнародної інформації: гостра конкуренція держав і транснаціональних корпорацій. Розподіл інформаційеих ресурсів між різними державами також складає глобальну проблему. Від володіння ціми ресурсами залежить місце тієї чи іншої держави в міжнародному співтоваристві.
Інформаційні процеси мають ознаки глобальності і в інших життєвоважливих проблемах людства. Приклад: інформація є складовим компонентом проблем:
1). Безпеки миру
2). Захисту навколишнього середовища
3). Використання енергетичних та сировинних ресурсів
4). Військове співробітництво
5). Демографічні проблеми (проблеми народження населення та інші).
Безпека миру.
США пропонують доктрину “Доктрина інформаційної паросольки ”. Впроваджувати або надавати чи не надавати інформацію країнам. США удосконалює зброю для проведення операції на різних рівнях. Теорія інф. Війн пов”язана в основному з психотронною зброєю, яка розвивається як в інших країнах, так і на Україні та в Росії. Інформаційний вплива на на свідомість людини --- дуже могутній, використовуються спеціальні методики, які впливають на підсвідомість. Це в малих масштабах --- психотронна зброя, але в більших розмірах --- страшна проблема.
Захист та охорона навколишнього середовища.
1). Чернобиль: поряд з відкритою є інша інформація, яка не є відкритою і становить дійсний аспект цієї проблеми. Через тиждень після катастрофи публікується інтерв”ю академика Лєгасова про загрозу ЧАЕС, через три дні після цього інтерв”ю --- самогубство академика. Через тиждень --- стаття “И соловьи поют над Украиною”, де все заперечцвалося и вважалося все “самовнушением”. Після цього не було жодної інформації про стан країни після катастрофи.
2). Техногенні катастрофи, інформація про які не доходили до населення.
Використання ресурсів.
В центрі Києва є геологічний запас золоту в найбільших розмірах в Європі, але про це не знає ніхто із населення, ця інформація є закритою.
Освоення космосу.
Ідеї, входять до разряду інформації особливого значення, найкові ідеї розробки дають можливість побачити розвиток країни, розвиток військової сфери з точки зору наукового розвитку.
Вирішення глобальних проблем змушує міжнародне співтовариство приймати адекватні рішення, але без достовірної інформації прицмати будь-які рішення не можливо.
Глобальні проблеми можуть розглядатися як глобально диференційовані через призму політичних поглядів, національних інтересів та індивідуальності лідерів тих чи інших держав. Якщо процеси побудови інформаційного суспільства є актуальними для Японії, Канади, Європи, Америки, то говорити про актуальність та глобальність ціх проблем в країнах Африки --- безглуздно, бо нема відповідності інтересів. Тому ми говоримо поро диференційність підходу.
Інформація має комплексний, або системний, характер, що відповідає багаторівневому характеру глобальних проблем. Це: 1).універсальність інформації;
2).здатність переміщення інформації через кордони держав;
3).багатовимірність форм;
4).споживання інформації різними категоріями користувачів.
Глобальність інформаційної проблеми виявляється в тому, шо на межі тисячоліть багато хто з дослідниківговорити про інформаційну кризу, або вибух. Інформаційні кризи виявляється в таких аспектах:
1). Протиріччя між обмеженними можливостями людини по переробці інформації і міжнародніми інформаційними потоками;
2). Виробництво значної кількості надлишкової інформації і обмеження доступу до корисної інформації.
3). Порушення цілісності інформаційної системи в наслідок регіональних, приватних та відомчих інтересів.

Інформаційна криза виявляється у супроводженні інформаційного голоду: потрібної інформації не вистачає для взаємодії певних систем та т.п.
Ідеї інформаційного суспільства виникли у 70-х роках ХХ століття, вони буди висловлені філософами, економістами, політиками, соціологами, інформатиками і зводилися до побудови нового суспільства на основі новітніх технологій.
Массуда, Тоффлер, Маклювин, Понятовський, Бджезинський розглядають інформаційне суспільство як новий рівень в історії людства і виробляють нову концепцію розвитку цівілізації.
Основні концепції висловив японський філософ та соціолог Массуда у праці «План інформаційного сіспільства --- національна мета Японії до 2000 року», де він висловив основні ознаки нового суспільства:
--- глобалізм інформаційного простору
--- розвиток комунікаційної мережі
--- вільний потік інформації через кордони
--- створення єдиної комп»ютерізованої нації.
Близько 10 млрд $ асигновано на допомогу плану створення інформаційного суспільства:
1). Для соц. Управління;
2). Комп”ютерізація усіх сфер економіки, науки та культури --- телебачення, торгівля, освіта, регіональне управління та інші;
3). Комп”ютерізація медичного контролю, захист навколишнього середовища;
4). Впровадження інформаційних технологій у побут кожного споживача.
На сьогодні ідея інформаційного суспільства розповсюджується на всі розвинені країни. Якщо країна хоче бути подібною, вона повинна виконувати певні вимоги та відповідати певним нормам.
Економічний аспект: використання інформаційних ресурсів для ліквідації економічної відсталості країни та регіонів світу за рахунок приєднання їх до міжнародного співтовариства як рівноправних партнерів в економічному плані. З цією метою міжнародне співтовариство втілює проекти розвитку інформаційної мережі у систему, розвиток інформаційних інфраструктури або забезпечити розвиток економіки у відсталих районах та залучити до міжнародної співпраці країни третього світу. З цією метою міжнародні організації впроваджують доктрину побудови інформаційного суспільства у всіх регіонах світу, враховуючи специфіку, рівень розвитку та умови, в яких знаходиться та чи інша країна, держава, народ.
Проблема: кожна держава адаптує себе до міжнародного співтовариства. Існує спеціальна програма задля забезпечення народів ісламських держав від інформації, що суперечить догмам корану.
Проблема міжнародного співтовариства відображена в різних доктринах.
Проблему комунікації та інформації розробляє ЮНЕСКО. Перша програма ЮНЕСКО в цій галузі:
“Новий міжнародний інформаційний порядок”, прийнятий у 1980 році, де розглядалися проблеми диспропорції міжнародних інформаційних потоків, справедливого розподілу прибутків транснаціональних інформаційних корпорацій.
“Комунікації на службі людству” (1984): правовй проблеми розповсюдження інформації, а також створення інституційної основи взаємодії у міжнародній інформаційній сфері.
“Міжнародна програма розвитку комунікації” (1989) продовжується до цього часу у трьох строках (коротко-, середньо- та довгострокові)
“Комунікація на службі людству, або Нова комунікативна стратегія ЮНЕСКО”, частина якої здійснювалася 1995-1999 роки.
“Информационное общество для всех” (1996), яка стала осноположним документом для діяльності організації в ХХІ столітті.
За програмою ЮНЕСКО до 2015 року передбачено створити інформаційну інфраструктуру для побудови у всіх розвинених країнах світу, створити так званий всесвітній інформаційний банк (інформаційну спадщину людства), відновити інформаційні ресурси Александрійської бібліотеки, починаючи з найстарійших видань і до останніх новин. За цією програмою перед багатьма країнами постає питання про здійснення реформ освіти в усіх регіонах світу, забезбечення розвитку віртуальних університетів (дистанційне навчання), підготування досвідчених спеціалістів в усіх галузях суспільства, а також про впдив на молоде покоління з ідеями культури та миру.
Розвіток цієї доктрини знайшов своє втілення у програмі ЮНЕСКО «На шляху до комунікаційного та інформаційного суспільства 2000-2001 рр». В цій програмі передбачені перехідні положення для розвинених країн з метою ліквідації розриву між розвиненими і нерозвиненими країнами у підготовці до інформаційного суспільства.
Глобальні комунікації розширюють можливості міжнародного співробітницітва і забезпечує інші життєвоважливі глобальні проблеми людства.