В організаційній структурі управління підприємством виділяються:ланки управління і рівні управління.
В основу методу оцінювання вибраної стратегії покладено таку нормативну структуру показників:Тзп <Тсп <Тмв <Ттп<Тп
Головним завданням управління реалізації стратегії є:в) перетворення вибраної стратегії у конкретні дії, а потім у відповідні результати.
Головним призначенням стратегічного управління є:створення та утримання конкурентних переваг;
Головними видами стратегічного управління підприємствами є:на основі рангування стратегічних завдань, за слабкими сигналами, в умовах неочікуваних подій;
Головними інтегрованими корпоративними системами мезорівня є:асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, трести, синдикати, пули, холдинги;
Головними чинниками вибору стратегії підприємства є: цілі, ступінь ризику, фінансові ресурси, інтереси і ставлення вищого керівництва, розмір підприємства, кваліфікація персоналу та чинник часу;
Горизонтальна інтеграція використовується у тому випадку якщо підприємство:в) може досягти економічної ефективності, поєднуючи разом технологічно відмінні виробничі операції, а також зменшити витрати на збут, ціноутворення, переговори та укладання угод на ринку.
Дивізіональна організаційна структура управління підприємством передбачає:а) створення у структурі підприємства самостійних СГЦ, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продукції однієї групи або ж одного продукту;
Діагностика середовища необхідна підприємству для:визначення (уточнення) його місії, цілей та вибору відповідної стратегічної поведінки.
Для збирання та опрацювання інформації, яка необхідна для формулювання стратегії на підприємстві, створюються:центральний відділ і служби стратегічного планування;
Для оцінювання темпів росту і частки ринку інтегрованих корпоративних систем використовується матриця:а)Бостонської консультативної групи (ВСО);
Для суверенного малого за розмірами підприємства, що випускає продукцію подібну до продукції великого підприємства найефективнішою є стратегія: в) копіювання.
До функціональних елементів внутрішнього середовища підприємства відносяться:в) виробництво, фінанси, маркетинг, персонал, організація управління.
Довгострокове планування у вітчизняній економіці почало застосовуватись:у 20 роки XX століття;
Еволюція систем планування розвитку підприємства пройшла такі фази:фінансове, довгострокове, стратегічне планування та стратегічне управління.
Економіко-математичний метод дослідження економічних явищ на підприємстві з метою розроблення стратегії його діяльності базується на:побудові моделей економічних явищ та процесів з метою вибору оптимального варіанту управління підприємством.
Економічна стратегія це: комплексна програма дій, спрямована на ефективну виробничу, науково-дослідну, комерційну, фінансову та іншу діяльність, реалізація якої забезпечить здійснення місії та досягнення цілей підприємства;
Загальне зовнішнє середовища підприємства складають такі фактори як:економічні, політичні, екологічні, соціально-демографічні, рівень освіти населення, культурні традиції, складені в країні та рівень технологій;
Залежно від кількості конкурентних переваг та їх важливості Бостонською консультативною групою у 1981 р. виділено такі різновиди ринків:об'ємний, спеціалізований, фрагментарний, тупиковий;
Ієрархія "стратегічного набору" однопрофільного підприємства включає:конкурентну стратегію, функціональні стратегії та операційні стратегії;
Інтеграція це:організаційно-економічний засіб протидії спаду виробництва, формування раціональної структури економіки, активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, реалізації досягнень НТП у виробництво, забезпечення здійснення важливих цільових і продуктових програм;
Інтегровані корпоративні системи це:в) різноманітні форми об'єднання різних типів підприємств, з метою технологічної та економічної інтеграції для скоординованої господарської діяльності і реалізації важливих проектів і програм.
Існують такі стратегії бізнесу: найменших сукупних витрат, диференціації, зосередження.
Існують три сфери конкурентних переваг підприємства:організаційні, функціональні та переваги, засновані на взаємовідносинах із зовнішнім підприємствами.
Квазіінтеграція це:а) встановлення взаємовідносин між вертикально поєднаними незалежними сферами бізнесу;
Конкурентна перевага підприємства це:сукупність показників, які забезпечують йому перевершення конкурентів на цільовому ринку;
Контролінг стратегії складається з таких елементів:в) планування, облік господарської діяльності, аналіз, прийняття рішення, зворотній зв'язок.
Концепція закритого підприємства як економічної системи вважається:техніко-економічною системою;
Концепція підприємства як відкритої системи набула масового поширення з впровадженням на підприємстві:а) довгострокового планування;б) стратегічного планування;в) стратегічного управління.
Концепція стратегічного управління розроблена американською фірмою:Мак-Кінсі;
Корпоративна стратегія це:загальна стратегія управління підприємством, що охоплює всі напрямки його діяльності:
Крива досвіду - це:а) тенденція зменшення витрат на одиницю продукції по мірі зростання знань і досвіду працівників підприємства;б) тенденція зменшення витрат на одиницю продукції по мірі збільшення обсягів виробництва; в) тенденція зменшення витрат на одиницю продукції за рахунок удосконалення і більш ефективного використання обладнання, підвищення кваліфікації робітників, удосконалення методів роботи тощо
Критичне значення 2-чинника Альтмана, який характеризує рівень ризику реалізації вибраної стратегії складає:2,675
Модель Портера конкурентних сил у галузі включає такі головні чинники:а) конкуренти, джерела енергії, трудові ресурси, фінансові організації, державні закони;б) існуючі конкуренти, потенційні конкуренти, споживачі, постачальники, товари-замінники;в) політика, економіка, екологія, соціальний стан, рівень освіти населення, традиції в країні.
Моніторинг це:б) комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших заходів, що забезпечують систематичний контроль за станом і тенденціями розвитку певних процесів;
Необхідність стратегії на підприємстві зумовлюється: появою несподіваних і неочікуваних змін у зовнішньому середовищі підприємства;
Організаційна культура підприємства це:сукупність переважаючих на підприємстві ціннісних орієнтацій, норм, правил, традицій, які визначають зміст і характер поведінки працівників підприємства незалежно від положення в ієрархічній структурі.
Організаційна структура підприємства це:форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів;
Оцінїбючи ризик та інфляцію при прийнятті стратегічного управлінського рішення використовується залежність:б)Кd = 1 + dі + 0,ОІР;
План розвитку підприємства:а) включає перспективи удосконалення виробництва, перехід до випуску нової продукції, застосування нової технології;
Планування реалізації стратегії за рівнем управління поділяється на: стратегічний план підприємства і плани СГЦ;
Поняття "стратегія" виникло:в) в кінці 70-х на початку 80-х років XX століття.
При виборі корпоративної стратегії підприємства, яке володіє малою відносною часткою ринку найефективнішими є такі альтернативні стратегії: горизонтальна інтеграція, вертикальна інтеграція, диверсифікація, ліквідація;
При визначенні місії підприємства потрібно:в) максимально враховувати інтереси споживачів.
При побудові системи вимірювання і моніторингу параметрів для стратегічного контролінгу використовуються такі підходи: а)система контролю на основі ринкових показників функціонування підприємства, вимірювання і моніторинг стану різних підрозділів підприємства, бюрократичний контроль, встановлення норм відносин і системи цінностей на підприємстві;
При прийнятті стратегічного управлінського рішення зворотній зв'язок характеризує:різноманітну інформацію, яка поступає від споживачів та оточення до особи, що прийняла рішення.
При стратегічному управлінні підприємством передбачається що:майбутні тенденції завбачити неможливо, тому потрібно щоб усе підприємство функціонувало у стратегічному режимі реалізуючи розроблену реальну стратегію;
Прихильники телеологічного напрямку побудови системи управління пропагують: директивні методи управління;
Промислово-фінансова група це: об'єднання, до якого можуть входити промислові та сільськогосподарські підприємства, банки, наукові, проект-нГта інші установи усіх форм власності, яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції;
Процес стратегічного планування передбачає такі етапи:аналіз перспектив підприємства, аналіз конкурентних позицій, вибір стратегії, аналіз шляхів диверсифікації, формулювання короткострокових і стратегічних цілей;
Процес стратегічного управління підприємством складається з таких етапів:а) діагностика середовища, визначення місії та цілей підприємства, вибір та формулювання стратегії, реалізація стратегії, контроль за реалізацією стратегії та оцінка результатів;
Процес формулювання стратегій підприємства охоплює такі етапи: оцінка й аналіз існуючої стратегії, коригування існуючої або формування нової стратегії, прогнозування потенційно можливих господарських ризиків, обґрунтування і вибір стратегічних альтернатив.
Реальна стратегія підприємства включає :заплановану (цілеспрямовану) стратегію та адаптивну реакцію на непередбачені зміни у зовнішньому середовищі
Розрізняють п'ять рівнів стратегічних змін на підприємстві:перебудова підприємства, радикальні зміни, помірні перетворення, звичайні зміни, незмінне функціонування.
Система стратегічного управління підприємством складається з таких елементів:б) стратегія підприємства, організаційна структура та організаційна культура;
Системний підхід до прийняття стратегічного управлінського рішення включає такі складові:вхід, процес у системі, зовнішнє середовище, вихід, зворотній зв'язок;
Систему стратегічного управління вперше було впроваджено:У 1972 р.;
Стратегічне управління це:Управлінський процес, який опираючись на людський потенціал як основу підприємства, орієнтує виробничу діяльність на потреби споживачів, гнучко реагує і здійснює своєчасні зміни на підприємстві, що відповідають виклику з боку оточення і дозволяє досягати конкурентних переваг, що в сукупності дає можливість виживати підприємству у довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей.
Стратегічний господарський центр (СЗГ) - це:а) окремий елемент оточення, на який підприємство має або хоче мати вихід; б) організаційна одиниця підприємства, яка відповідає за розроблення стратегічних позицій підприємства в одній або декількох стратегічних зонах господарювання; в) самостійна господарська одиниця, для якої може бути налагоджений облік доходів, витрат, капіталовкладень, і яка відповідає за розроблення стратегічних позицій підприємства у певному сегменті ринку.
Стратегічний контролінг відрізняється від стратегічного контролю тим, що він:а) передбачає систематичну перевірку та аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства;б) передбачає адаптацію підприємства до вимог зовнішнього середовища і проводиться лише в умовах впровадження системи стратегічного управління;в) передбачає детальну перевірку та аналіз фінансового стану, використання матеріально-технічних і трудових ресурсів, НДПКР, якості продукції й проводиться лише у випадку створення і (або) впровадження нових товарів на підприємстві.
Стратегічний контролінг це: інтегрована на основі традиційних методів планування, нормування, обліку, аналізу, контролю та управління система, яка дозволяє перевіряти ефективність реалізації та функціонування стратегії підприємства;
Стратегічний набір це:система стратегій різного типу, які розробляє підприємство на певний проміжок часу, що показує специфіку його діяльності та рівень претендування на місце і роль у зовнішньому середовищі.
Стратегічні зміни це: зміни, які відбуваються під час реалізації стратегії для вирішення певних завдань;
Стратегію пошуку "загарбника" середнє за розмірами підприємство вибирає тоді коли: йому не вистачає коштів для збереження своєї позиції в межах ніші;
Тест-таблиця X. Вільдемана призначена для вибору:а) корпоративної стратегії підприємства;б) конкурентної стратегії (стратегії бізнесу) підприємства;в) функціональної стратегії підприємства.
У випадку передбачуваного розвитку ринку, доцільно застосовувати:довгострокове планування;
Управлінське рішення класифікуються за такими ознаками:а)стадією ЖЦТ, сферою діяльності, цілями, рангом управління, масштабністю, організацією вироблення, об'єктом впливу, тривалістю дії, методами формалізації, формами відображення, складністю, способом передачі;
Управлінське рішення це:в) результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи з багатьох варіантів досягнення конкретної цілі системи управління.
Характеристика процесу стратегічних змін на підприємстві має дві величини: складність і швидкість
Цілі підприємства це: конкретний стан окремих характеристик підприємства, досягнення яких є для нього бажаним і на досягнення яких спрямована його діяльність.
Цінова конкуренція між підприємствами:а) призводить до збільшення прибутку в усій галузі; б) призводить до зменшення прибутку в усій галузі; в) не змінює прибутку в галузі, лише впливає на його перерозподіл між конкуруючими підприємствами.
Цінова конкуренція між підприємствами:а) призводить до збільшення прибутку в усій галузі; б) не змінює прибутку в галузі, лише впливає на його перерозподіл між конкуруючими підприємствами; в) призводить до зменшення прибутку в усій галузі.
Якщо на підприємстві раптово виникають нові проблеми всупереч його прогнозам, які не відповідають його досвіду і призводять до фінансового збитку то необхідно застосувати: , управління в умовах неочікуваних подій.