Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства
та природокористування
Кафедра фінансів і економіки природокористування
Реферат з дисципліни “ Статистика ”
на тему:
“ Статистика національних рахунків України ”

Рівне 2012
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….......3
Система національних рахунків України. Загальні відомості……………..…..4
Статистичні дані показників національних рахунків України………………...7
ВИСНОВОК……………………………………………………………....................14
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………....15
ВСТУП
Центральне місце з-поміж міжнародних стандартів обліку та статистики належить Системі національних рахунків (СНР). СНР — це найважливіший сучасний міжнародний стандарт 00Н в галузі національного рахівництва. Ним користуються статистичні органи більшості країн світу. СНР нині в країнах з ринковою економікою є важливою складовою економічної статистики. Україна після проголошення незалежності почала переходити від колишнього радянського балансу народного господарства до СНР. Ця система виходить з того, що рух продуктів та доходів є тотожнім. В СНР вдалося частково позбутися подвійних рахунків. У наш час Держ-комстат України розробляє і публікує тільки національні рахунки.
Дана тема є досить актуальною, адже систематично здiйснюються розрахунки головного показника СНР— валового внутрiшнього продукту (далi — ВВП), який дає змогу визначати роль регiонiв в економiцi, проводити комплексний аналiз їх економiчного розвитку та зiставлення економiчного потенцiалу як усерединi країни, так i за її межами.
Над цією темою працювали наступні українські науковці: Панасюк Б., Панчишин С., Моторіна М., Осауленко О., Литвинов В., Геєць В. та інші.
Метою реферата є вивчити статистичну сутність показників національних рахунків, методологію формування та систематизування даних показників.
Об’єктом даного дослідження є статистичні дані показників національних рахунків України.
1. Система національних рахунків України. Загальні відомості.
Історично і логічно національні рахунки були розвитком і поглибленням обчислення національного доходу, який вже на початку Другої світової війни робили у формі детальної таблиці, побудованої на солідній статистичній базі. Часто економісти, працюючи над проблемами національного доходу, самі відчували, що потрібно вийти за рамки обчислення цього одиничного показника і розкрити його зв'язки з іншими макроекономічними показниками, тобто національне рахівництво «народилося» з обчислення національного доходу.
Але, все ж такі ідея побудови системи національних рахунків і здійснення цієї ідеї стало видатним досягненням економічної статистики та економічної науки взагалі.
Україна почала складати основні рахунки СНР, починаючи з 1989р. Щорічно Держкомстат України публікує збірники з національного рахівництва.
Перший статистичний збірник «Національні рахунки України за 1989 рік містив рахунки економічної діяльності в Україні за 1989 р., які мали експериментальний характер.
Склад, зміст і коди рахунків, які вміщено в цьому збірнику, подавалися згідно з СНР-93 та врахуванням особливостей національного рахівництва України в перехідний період. Було опубліковано зведені (консолідовані) рахунки для економіки України в цілому, рахунки «іншого світу» та рахунки інституційних секторів. Рахунки виробництва й утворення доходів деталізовано за галузями.
Усі розрахунки зроблено на базі офіційної інформації, в деяких випадках — з використанням експертних оцінок, оскільки бракувало частини даних про зовнішньоекономічну діяльність, взаємовідносини з республіками колишнього СРСР і колишніми загальносоюзними органами управління, діяльність некомерційних організацій, окремі форми нагромадження нематеріального основного капіталу тощо. Імпорт та експорт визначено лише щодо товарів за даними міжгалузевого балансу (платіжний баланс за ці роки не складався).
Починаючи з періоду інтенсивного нарощування інфляції (з 1991 р.) внесено поправки до розрахунків для усунення інфляційного впливу на показники національних рахунків.
У другому статистичному збірнику «Національні рахунки України за 1989—1992 роки» наведено основні рахунки економічної діяльності в Україні за 1990—1992 рр., а також найважливіші показники за 1989 р.
У третьому збірнику «Національні рахунки України за 1993 рік» додано дані за 1993 р., а далі Держкомстат України перейшов на щорічний випуск такого збірника.
Методологічна робота щодо СНР у Держкомстаті України ведеться за напрямками освоєння:
— оперативних розрахунків;
— регіональних розрахунків;
— розрахунків показників основних рахунків у постійних цінах;
секторних розрахунків.
В системі національних рахунків економічна діяльність розглядається як сукупність операцій з продуктами, доходами та фінансовими інструментами шляхом взаємодії між інституційними одиницями (секторами), або в рамках самих одиниць.
Групування інституційних одиниць та операцій у національних рахунках покликані висвітлювати стан економіки відповідно до ринкових критеріїв.
Розрізняються ринкові товари і послуги, які виробляються для продажу за ринковими цінами з метою забезпечення прибутку, та неринкові, що надаються, головним чином, органами державного управління.
Операції інституційних одиниць (секторів) розподіляються між рахунками по окремих фазах економічної діяльності та напрямках її державного регулювання.
Національні рахунки будуються за двосторонньою формою; одержані вартості записуються як ресурси, а сплачені - як використання цих ресурсів. Різниця між вартістю позитивних та від'ємних операцій утворює в поточних рахунках балансуючі статті - величини доходу з певним цільовим призначенням, які можуть прийняти участь у фінансуванні наступної групи витрат і відображаються у ресурсах наступного рахунку. Завдяки такій структурі національні рахунки набувають ланцюгового зв'язку між собою, а їх показники, залежно від завдань аналізу, можуть бути агреговані чи дезагреговані. Деякі рахунки не мають балансуючих статей, саме внаслідок свого змісту; прикладом може бути рахунок товарів і послуг, який, крім демонстрації потоків, виконує контрольну функцію щодо операцій секторів.
Балансуючі статті розраховуються на валовій та чистій основі, тобто з урахуванням споживання основного капіталу та без нього.
2. Статистичні дані показників національних рахунків України.
Система національних рахунків (СНР) - це сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу, фінансів. Ця система застосовується в умовах ринкових відносин.
Відповідно до міжнародного стандарту у СНР інституційні одиниці групуються в п'ять секторів:
- нефінансові корпорації, до них належать інституційні одиниці, які займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток;
- фінансові корпорації - комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансово-посередницькій діяльності (банки, страхові компанії та ін.);
- сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, державні цільові та позабюджетні фонди;
- сектор домашніх господарств, що об'єднує фізичних осіб як споживачів, а в деяких випадках як суб'єктів некорпоративної виробничої діяльності;
- сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господ-дарства (НКОДГ), до якого входять інституційні одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій).
У СНР відображається розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення, показується рух товарів і послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).
Стадія виробництва характеризується показниками випуску, проміжного споживання, валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).
Випуск - це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць - резидентів у звітному періоді.
Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.
Валова додана вартість (ВДВ) розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними.
У національних рахунках використовуються два рівні показників і два методи оцінки. Для економіки в цілому результати вимірюються випуском товарів і послуг та валовим внутрішнім продуктом у ринкових цінах, для секторів і галузей - випуском в основних цінах і валовою доданою вартістю.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) визначається як сума валових доданих вартостей галузей економіки і податків на продукти за виключенням субсидій на продукти. Починаючи з 2001 року розрахунки ВДВ здійснюються за видами економічної діяльності.
Податки на продукти включають податки, величина яких безпосередньо залежить від кількості чи вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею - резидентом.
Субсидії на продукти - це відшкодування з державного бюджету підприємствам у порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, для покриття поточних збитків підприємств, поліпшення їх фінансового становища шляхом поповнення оборотних коштів або компенсації окремих витрат.
Стадія утворення доходу на рівні ВВП характеризується такими показниками: оплатою праці найманих працівників, податками та субсидіями на виробництво та імпорт (на рівні ВДВ - іншими податками та субсидіями, пов'язаними з виробництвом) та валовим (чистим) прибутком.
Оплата праці найманих працівників - це винагорода в грошовій або натуральній формі, яка має бути виплачена роботодавцем найманому працівникові за роботу, виконану ним у звітному періоді, незалежно від того, є цей працівник резидентом чи нерезидентом. Оплата праці обчислюється на підставі нарахованих сум і містить фактичні та умовні внески на соціальне страхування.
Податки на виробництво та імпорт включають податки на продукти та інші податки, пов'язані з виробництвом, а субсидії на виробництво та імпорт - субсидії на продукти та інші субсидії, пов'язані з виробництвом.
Інші податки, пов'язані з виробництвом, включають платежі підприємств і організацій до Державного та місцевих бюджетів, державних цільових та позабюджетних фондів у зв'язку з використанням ресурсів та одержанням дозволів на специфічні види діяльності.
До інших субсидій, пов'язаних з виробництвом, належать ті, що надаються для здійснення певної економічної та соціальної політики щодо використання ресурсів.
Валовий (чистий) прибуток - показник, що характеризує перевищення доходів над витратами, які підприємства отримують у результаті своєї діяльності.
Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.
Чистий прибуток визначається шляхом виключення з валового прибутку споживання основного капіталу.
На стадії використання ВВП розраховується як сума кінцевого споживання товарів і послуг, валового нагромадження, сальдо експорту-імпорту товарів і послуг.
Кінцеве споживання товарів і послуг складається з витрат домашніх господарств на власне кінцеве споживання, витрат державних закладів для задоволення індивідуальних та колективних потреб суспільства, а також витрат на індивідуальне кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.
Валове нагромадження розраховується як сума валового нагромадження основного капіталу, зміни запасів матеріальних оборотних коштів та придбання за виключенням вибуття цінностей.
Сальдо експорту-імпорту товарів і послуг визначається як різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.
Таблиця витрати-випуск у цінах споживачів складається відповідно до СНР. Вона дає розгорнуту характеристику процесів відтворення та взаємовідносин між видами економічної діяльності. Таблиця витрати-випуск використовує ідентичні з системою національних рахунків показники та методологію їх обчислення. У таблиці розкриті виробничі зв'язки видів економічної діяльності, вартісний склад валового внутрішнього продукту та його використання на кінцеве споживання та валове нагромадження.
Динаміку і обсяги структурних зрушень в економіці регіонів України протягом останніх років характеризує ВДВ.
ВИСНОВОК
Отже, проаналізувавши дану роботу, можна зробити наступні висновки: по-перше, СНР- це комплексна, послiдовна, узгоджена система оцiнки економiчних операцiй i показникiв, якi застосовуються для опису та аналiзу макроекономiчних процесiв. Нацiональнi рахунки вiдображають наскрiзний рух потокiв товарiв i послуг, доходiв та фiнансових ресурсiв на всiх стадiях економiчного вiдтворення — вiд виробництва до кiнцевого споживання, нагромадження i формування нацiонального богатства.
По-друге, перехід на СHР погоджується із сучасною методологією комплексного економіко-статистичного аналізу макроекономіки. Мається на увазі органічна сполука економічного і соціального аспектів вивчення виробничого механізму і сполучення статистичних і математико-статистичних методів.
По-третє, використання СНР для макроекономічного аналізу та прогнозування дозволяє вивчити темпи економічного зростання та коливання економічної кон'юнктури, а також галузеву структуру економіки та її зміни за той чи інший період; проаналізувати структуру використання ВВП на кінцеве споживання, валове накопичення, чистий експорт.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ