Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення
Термін "фонди" походить від латині і дослівно означає "основа". Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, так як виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. В процесі виробництва здійснюється поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні
' Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється (робіт, що виконуються, послуг, що надаються) частинами в міру спрацювання.
Згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
В бухгалтерському обліку використовується термін "основні засоби". Його визначення дається в П(С)БО 7: основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Оборотні фонди — це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (робіт, що виконуються; послуг, що надаються).
Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та основні невиробничі фонди.
Основні виробничі фонди — це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і поступово частинами переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, а основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (житлово-комунальне господарство, об'єкти соціально-побутового призначення, будинки відпочинку, дошкільні установи тощо).
Основні фонди промисловості займають важливе місце в національному багатстві. Питома вага промисловості в основних виробничих фондах народного господарства складає більше 48%.
На практиці обліку і планування відтворення основних фондів промисловості використовуються як грошові, так і натуральні показники, оскільки основні фонди у виробничому процесі виступають не тільки як носії вартості, але і як сукупність визначених засобів праці.
Грошова оцінка основних фондів необхідна для обліку їхньої динаміки, планування розширеного відтворення, встановлення зношуваності, нарахування амортизації, визначення собівартості продукції і рентабельності підприємств, а також для здійснення господарського розрахунку
Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти грошове вираження їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури та розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Існує декілька видів оцінки основних фондів: залежно від моменту проведення оцінки — за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів — за повною або залишковою вартістю.
Первісна вартість — це історична (фактична) собівартість основних фондів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, і сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних і фондів.
Первісна вартість об'єкта основних фондів складається з таких витрат:
- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядчикам за І виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційні збори, державне мито й аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на 1 об'єкт основних фондів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
-витрати зі страхування ризиків доставки основних фондів;
- витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних фондів;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних фондів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Первісна вартість безоплатно отриманих та придбаних в обмін основних фондів дорівнює їхній справедливій вартості.
Справедлива (реальна) вартість об'єкта основних фондів дорівнює сумі, за якою може бути здійснений обмін цього об'єкта в результаті операції між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедлива вартість основних фондів визначається також при їхній переоцінці.
Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за нинішніми цінами. Тобто сума коштів (їхніх еквівалентів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити на придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складання звітності, називається відновленою вартістю.
Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість і визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття з експлуатації (зумовленого спрацюванням) називається ліквідаційною вартістю.
Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних фондів після закінчення терміну їхнього корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із реалізацією (ліквідацією).
Балансова вартість — це сума, за якою об'єкт основних фондів включається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації.
Балансова вартість основних фондів при їхньому введенні в експлуатацію тотожна первісній вартості. У міру зношеня основних засобів їхня балансова вартість (залишкова вартість) визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.
Для визначення суми амортизаційних відрахувань згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:
Б(а) = Б (а - 1) + П(а _ і) - В(а- 1) - А{а -1),
де Б(а) — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;
Б (а - 1) — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;
П(а _ і)— сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;
В(а- 1) -_ума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;
А{а -1),— сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.
Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних фондів є їхня класифікація за такими ознаками:
І. Функціональне призначення (натурально-речовий склад).
1.1. Будинки (будинки виробничо-господарського, соціально-культурного призначення та зайняті органами управління).
Споруди (об'єкти, що виконують технічні функції, — дороги, мости, водокачки тощо).
Передавальні пристрої (об'єкти трансформації, перетворення і ', передачі енергії та для переміщення речовин — лінії електропередач, трубопроводи).
Машини та обладнання:
-силові машини й обладнання (об'єкти, що виробляють теплову енергію та перетворюють різного роду енергію у механічну);
- робочі машини й обладнання (об'єкти, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці);
- вимірювальні прилади (водоміри, вольтметри, касові апарати тощо);
- регулюючі прилади та пристрої (лінійні пристрої диспетчерського контролю, пульти автоматичного управління тощо);
- лабораторне обладнання (мікроскопи, витяжні шафи тощо);
- обчислювальна техніка (електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини тощо);
- медичне обладнання;
- комп'ютерна техніка та її комплектуючі (комп'ютери, монітори тощо);
- інші машини та обладнання (телефони, факси, копіювальна техніка тощо).
1.5. Транспортні засоби (всі види засобів пересування, які призначенідля переміщення людей і вантажів).
Інструмент (механічні та немеханічні знаряддя праці).
Виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій, — робочі столи, верстати, стелажі тощо).
Господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування).
Робоча і продуктивна худоба.
Бібліотечний фонд (наукова, художня та навчальна література, спеціальні види літератури та інші видання незалежно від вартості
окремих примірників книг).
Інші основні фонди (багаторічні насадження, капітальні затрати на покращання земель, документація з типового проектування).
2. Формування бухгалтерської інформації про основні фонди підприємства.
2.1. Земельні ділянки.
Будинки, споруди та передавальні прист Капітальні витрати на поліпшення земель
Машини та обладнання. Будинки, споруди та передавальні пристрої
Транспортні засоби. Машини та обладнання
Транспортні засоби
Інструменти, прилади та інвентар.
Робоча і продуктивна худоба.
Багаторічні насадження.
Інші основні засоби.
3. Роль у процесі господарської діяльності.
Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі).
Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва).
4. Сфера використання.
Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять свою вартість на вироблений продукт).
Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері підприємства).
5. Форма власності.
Власні.
Орендовані (лізинг).
6 Характер участі у процесі виробництва.
Діючі.
Ті, що перебувають у запасі чи на консервації.
7. Рівень технічної придатності.
Обладнання, яке можна використовувати у виробництві.
Обладнання, що потребує капітального ремонту.
Відповідно до податкового обліку з метою нарахування амортизації основні фонди класифікують за функціональним призначенням на чотири групи.
До першої групи належать будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
До другої групи відносять автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.
До третьої групи відносять будь-які інші основні фонди, що не входять до груп 1, 2 і 4.
До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, Інші машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмнезабезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарі в (предметів).
Відповідно до П(С)БО 7 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за певними групами (рис. 5.2).
Виробнича (функціональна, технологічна) структура основних фондів — це співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частин основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де доля активної частини зростає. Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший проміжок часу дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. Зокрема, чим вища у складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших складових активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну гривню основних фондів.
Розбіжності виробничої структури основних фондів у різних галузях промисловості є результатом техніко-економічних особливостей цих галузей. Навіть підприємства усередині однієї і тієї ж галузі промисловості, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондів. Найбільше висока питома вага активних елементів основних фондів на підприємствах із високим рівнем технічної оснащеності і електроозброєності праці, де виробничі процеси механізовані й автоматизовані і широко використовуються хімічні методи обробітку.
На виробничу структуру основних фондів впливає розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, на її впливає також капітальне будівництво. Домагаючись зниження вартості будівництва. наприклад, виробничих будівель, можна зменшити частку пасивних елементів основних фондів у загальній їхній вартості і тим самим підвищити ефективність витрат, вкладених у основні фонди нового підприємства.
Структуру промислово-виробничих основних фондів доцільно розглядати й у галузевому розтині. Вона відображає рівень матеріально-технічної бази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни.
Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях).*
Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їхньої загальної вартості.
Вікова структура основних фондів — це співвідношення різних вікових груп основних фондів у їхній загальній вартості