Розділ 2 Дослідження рентабельності ПП « Релакс» 2.1 Структура динаміки аналізу «звіту про рух грошових коштів» Господарська діяльність суб’єктів підприємництва здійснюється через відносини купівлі-продажу з постачальниками ресурсів (іншими суб’єктами господарювання, працівниками, власниками та державою) і покупцями товарів (іншими суб’єктами господарювання, працівниками, власниками та державою). Суб’єкт господарювання є одночасно покупцем і продавцем. Грошовий оборот кожного суб’єкта господарювання пов’язаний з наступними фактами підприємницької діяльності: - забезпечення процесу підприємницької діяльності (закупівля товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, виплата заробітної плати тощо); - реалізація товарів, продукції, робіт, послуг, тобто відшкодування витрат і формування доходів; - сплата податків, обов’язкових відрахувань і зборів; - отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам. Загальні принципи складання звіту про рух грошових кошті такі: · зменшення ненадійних активів приводить до надходження грошей; · збільшення ненадійних активів приводить до використання грошей; · збільшення зобов'язань та акціонерного капіталу приводить до надходження грошей; · зменшення зобов'язань призводить до використання грошей; · урахування амортизації (не є джерелом грошових коштів, але необхідне коригування прибутку на її величину). Рух грошових коштів – надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів в процесі господарської діяльності відображається у звіті про рух грошових коштів підприємства. Метою звіту про рух грошових коштів є подання інформації про суму чистого надходження або чистого видатку грошової маси підприємства за рік в розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Під терміном грошові кошти розуміють як готівку, так грошові еквіваленти (цінні папери) Звіт містить грошові кошти трьох джерел для будь-якого підприємства: · грошові кошти від операційної діяльності; · грошові кошти від інвестиційної діяльності; · грошові кошти від фінансової діяльності. Грошові кошти від операційної діяльності – це кошти, отримані внаслідок проведення ділових операцій, вони є значною частиною прибутку підприємства. Оскільки величини грошових коштів та прибутку, отриманих від операційної діяльності, не завжди збігаються, необхідно проводити розрахунок величини грошового потоку від виробничої діяльності за схемою. Отже, операційна діяльність – головне джерело грошових коштів де находження грошей здійснюється за рахунок продажу продукції, використання - оплата матеріалів, заробітна платня та ін. Провівши аналіз руху коштів у результаті операційної діяльності, можна зробити висновок, що підприємство отримало надходження в розмірі 1130 тис.грн., видатки несуть незначну роль. Адже прибутки покривають всі витрати пов’язані з даною діяльністю. Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих виробничих активів а також тих фінансових інвестицій які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Вона складається з: інвестицій у матеріальні активи (будівлі, земля та обладнання) інвестицій у фінансові активи(акції, кредитні цінні папери, що їх випускає саме підприємство). Будь-яке придбання таких активів зменшує, а будь який продаж збільшує грошовий потік підприємства. При інвестиційній діяльності підприємство має видатки в розмірі 1350 тис.грн., за рахунок того, що воно придбало фінансові інвестиції в розмірі 900 тис.грн., необоротних активів на 750 тис.грн., та реалізувало свої оборотні активи на суму 300 тис.грн. Фінансова діяльність охоплює зміну і структуру джерел фінансування власного та позикового капіталу за рахунок: 1) продажу нових, щойно емітованих акцій інвесторам; 2) виплату дивідендів інвесторам; 3) продаж кредитних цінних паперів та виплата на них; 4) отримання і виплата кредитних зобов’язань. Якщо продаж нових акцій та кредитних цінних паперів збільшує грошовий потік підприємства до виплата дивідендів та будь-яких кредитних зобов'язань зменшує грошовий потік. В разі фінансової діяльності власний капітал підприємства за даний період склав 500 тис.грн. Отримав позики на суму 200 тис.грн, але при цьому сплатив дивіденди в розмірі 240 тис.грн. і погасив свої позики на суму 550 тис.грн. Тому чистий рух грошових коштів від фінансової діяльності склав 180 тис.грн. Залишки коштів на початок періоду даного підприємства склав 400 тис.грн, а на кінець року склав 90 тис.грн., це зумовило тим, що дане підприємство зазнало більше витрат в звітний період. Отже, охарактеризувавши всі види діяльності можна сказати, що операційна діяльність більше прибутку, а видатки несуть фінансова і інвестиційна діяльність.
2.2 Аналіз коефіцієнтів рентабельності Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Основним показником ефективності будь-якої фінансової операції є її прибутковість, яку визначають відношенням прибутку, отриманого в результаті проведення операції, до витрат, пов'язаних із її проведенням, або до інвестованого в цю операцію капіталу. Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства також значною мірою визначається її прибутковістю, іншими словами, рівнем прибутку, який отримує підприємство за рік на одну грошову одиницю вкладених у виробництво коштів. Коефіцієнти рентабельності – система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу. Вони можуть бути розраховані як коефіцієнти і тоді представлені у вигляді десятинного дробу або у вигляді показників рентабельності і тоді представлені у вигляді процентів. Показники рентабельності розрахововуються на основі Балансу ф.1 та Звіту про фінансові результати підприємства ф.2. В основу розрахунку показників рентабельності можуть бути покладені різні величини прибутку підприємства: валовий (маржинальний) прибуток, операційний прибуток, прибуток до виплати процентів і податку на прибуток (EBIT), прибуток до виплати податку на прибуток (EBT), чистий прибуток. Найчастіше для розрахунку коефіцієнтів рентабельності використовується чистий прибуток або прибуток до виплати процентів і податку на прибуток. Значення цих показників прибутку підприємства можна взяти ізтаблиці Вертикального (компонентного) аналізу фінансових результатів. Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, які впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника рентабельності прибуток (у чисельнику) співвідноситься з чинниками, які мають найзначніший вплив на його отримання. Безумовно, одним з таких чинників є витрати. Адже від того, що і скільки ми вкладаємо, залежить величина прибутку, який нам надходить у ціні реалізації разом з компенсацією понесених витрат. Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання. Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів): рентабельність продажів; рентабельність активів; рентабельність капіталу; рентабельність чистої реалізації продукції; Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів підприємства.
Цей коефіцієнт показує, яку суму операційного прибутку одержує підприємство з кожного гривні проданої продукції. Іншими словами, скільки залишається в підприємства після покриття собівартості продукції. Показник рентабельності продажів характеризує найважливіший аспект діяльності компанії - реалізацію основної продукції, а також оцінює частку собівартості в продажах. Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.
Рентабельність активів - це комплексний показник, що дозволяє оцінювати результати основної діяльності підприємства. Він виражає віддачу, що приходиться на гривню активів підприємства. Цей коефіцієнт повинний бути одним з основних робочих інструментів керівника в керуванні компанією. Будучи найважливішим показником ефективності її діяльності, він поєднує весь набір елементів, що описують різні сторони роботи підприємства. Аналізуючи взаємозв'язки, можна виділити елементи, що справляють найбільш сильний негативний вплив, і зосередити увагу на них. При аналізі необхідно звернути увагу на те одержувало підприємство прибуток чи збиток, з кожної гривні вкладеного в активи ? Яка ступінь прибутковості вкладень у майно й ефективність використання активів підприємства? Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу визначає прибуток, отриманий на одиницю капіталу власників підприємства. Він відображає прибутковість всього капіталу Рентабельність чистої реалізації розраховується як відношення чистого прибутку до чистої виручки від реалізації:
Даний показник показує прибутковість підприємства від реалізації продукції протягом певного періоду. Проведемо співставлення коефіцієнтів рентабельності на початок звітного і на кінець звітного періодів (табл.2.1). Таблиця 2.1 Аналіз коефіцієнтів рентабельності № п/п Показник На поч..року На кін.року Відхилення (+,-) Нормативне значення
1. Рентабельність продажу 7,4% 8,4% 1 k>0
2. Рентабельність активів - 9,6% - k>0
3. Рентабельність власного капіт. - 16,6% - k>0
4. Рентаб.чистоїреалізації 6,2% 7% 1 k>0
Проаналізувавши таблицю 2.1, можна сказати, що підприємство використовує всі наявні в ній ресурси досить доцільно. Прибутковість щоразу зростає і це пояснюється тим, що підприємство збільшує кількість продукції, за рахунок якої збільшилась рентабельність продажу з 7,4% до 8.4%, та чистої реалізації з 6,2% до 7%.
