1. Основи теорії економічного аналізу
Вступ
Сучасні умови господарювання формують високі вимоги оцінки фінансово - економічної дiяльностi суб’єктів ринку. Особлива увага приділяються підприємству як первинний i провiднiй ланці економки держави, оскільки саме тут створюються конкретні економiчнi блага, якi стають першоосновою національного багатства.
Узагальнення досвіду дiяльностi українських підприємств свідчить про досить велику кiлькiсть низько ефективних, економічно недоцільних бізнес - проектів різних рiвнiв. Безумовно, така ситуація формується пiд впливом ряду факторів, серед яких провідне місце займає економічна нестабiльнiсть зовнішнього середовища господарювання. Але немаловажну роль вiдiграють i внутрiшнi фактори, а саме рівень й якість ефективності функціонування підприємств.
Комплексна аналітична оцінка результативності господарської дiяльностi підприємства можлива тільки на основі якомога більш повного подання про стан його господарського механізму, ефективності його функціонування й управління. Таким чином, оцінка є результатом порівняння рівня прибутковості й показників поточної дiяльностi.
Будь-який вид підприємницької дiяльностi повинен бути забезпечений певними економічними ресурсами (активами, фінансами, трудовими ресурсами, iнформацiєю в тому числі). Тривалий комерційний успіх визначається ефективним розподілом цих ресурсів, тобто ефективність функціонування підприємства залежить від того, наскільки вiдповiдають управлiнськi рішення стану ринкового середовища, власного потенціалу й успiшностi його використання.
Базою для обґрунтування й зважування управлінських рішень у рамках комерційного, iнновацiйного, iнвестицiйного, виробничого, фінансового й іншого видів дiяльностi сучасних підприємств виступає економічний аналіз і діагностика. Під нею варто розуміти комплексну аналітичну оцінку всіх сфер дiяльностi підприємства з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимального й ефективного використання обмежених економічних ресурсів.
Економічний аналіз i діагностика озброюють фахівця методичними підходами до оцінки результативності господарської дiяльностi й визначенню рівня i якості реального економiко-фiнансового стану підприємства в цілому або окремих його аспектах.
Виконання економічної діагностики стану підприємства базується на обробці інформації бухгалтерської й поточної звiтностi. Первинна iнформацiя агрегується й спрощується, будуються аналiтичнi таблиці, розраховуються аналiтичнi коефiцiєнти, якими керуються всі учасники бізнесу. Вони обумовлені фінансовими зв’язками підприємства й визначають оптимальні спiввiдношення розподілу капіталу підприємства, основні резерви підвищення ефективності використання основного й оборотного капіталу, найбільш обгрунтованi джерела фінансування.
У підсумку, на базю результатів аналізу, розробляються рекомендації з удосконалення господарського механізму підприємства, стабiлiзації або полiпшеннi його фінансового стану
Тема № 1. «Основи теорії економічного аналізу»
1.1 Предмет, об’єкт і завдання економічного аналізу
1.1.1 Зміст, предмет, завдання економічного аналізу
1.1.2. Основні категорії економічного аналізу.
1. 1.3. Зв’язок економічного аналізу із суміжними науками
1.1. Предмет, об’єкт і завдання економічного аналізу
Зміст, предмет, завдання економічного аналізу.
Аналіз (вiд грецького analisis) означає розчленовування, Поділ досліджуваного об’єкта на частини, окремі елементи. Проведення аналізу явища або предмета означає його розподіл на складові частини. Метою такого розподілу є дослідження сутності предмета (явища) і виявлення ролі складових частин у досліджуваному предметі (явищі).
Наприклад, при вивченні динаміки випуску продукції розглядаються темпи його зросту не тільки в цілому по підприємству, але й по його виробничих пiдроздiлах, а також у рiзнi вiдрiзки часу (квартал, пiврiччя, рік), тобто показники динаміки спiввiдносяться за місцем й часом. Це дозволяє одержати більш повне уявлення про дiяльнiсть підприємства.
Аналіз, як правило, передбачає використання ще й такого підходу до досліджуваних предметів й явищ, як синтез.
Синтез (вiд грецького sinthesis) — з’єднання раніше розділених частин досліджуваного об’єкта в єдине ціле. Так, пiсля виявлення факторiв, що впливають на обсяг випуску продукції, дають комплексну оцінку виконання плану й визначають резерви збільшення випуску продукції.
Таким чином, пiд аналізом прийнято розуміти засоби вивчення предметів й явищ навколишнього світу, засновані на розподiлi цілого на складові частини, i дослідження їх у взаємозв’язку й взаємозалежності шляхом синтезу.
Економічний аналіз — це наука, що вивчає економiчнi явища й процеси, що відбуваються на пiдприємствi, дає їм об’єктивну оцінку й виявляє резерви для полiпшеннi виробничої й фiнансово-економiчноiї дiяльностi підприємства.
Зміст економічного аналізу дiяльностi пiдприємства визначається функцiями, якi вiн виконує в системі прикладних економiчних наук.
Центральна функцiя економiчного аналізу на пiдприємствi — це пошук резервів пiдвищення ефективностi виробництва на основі вивчення передового досвіду й досягнень науки й практики.
Наступна важлива функцiя економiчного аналізу — це наукове обґрунтування планів пiдприємства, як поточних, так i перспективних.
Оцінка (порівняння) результатів дiяльностi пiдприємства з виконання планів, рівня економіки, використання наявних можливостей також належить до функцій економiчного аналізу.
Ще однією функцією аналізу є контроль за виконанням планів й управлінських рішень, за ощадливою витратою ресурсів.
Завершальною функцією економiчного аналізу є розробка заходів щодо використання резервів, виявлених у ході аналізу.
Перераховані функції економiчного аналізу дозволяють визначити його як науку, що являє собою систему спеціальних знань, пов’язаних з дослідженням тенденцій розвитку господарюючого суб’єкта, з науковим обґрунтуванням плану й управлінських рішень, контролем за їхнім виконанням, оцінкою досягнутих результатів, пошуком резервiв росту ефективностi виробництва й розробкою заходів щодо їхнього використання.
Економічний аналіз, за своїм визначенням, має справу з господарськими процесами, якi містять у собі виробництво й реалiзацiю продукції, використання основних й оборотних коштів, формування й розподіл прибутку.
Пiд предметом економiчного аналізу розуміють господарські процеси пiдприємства, соціально-економічну ефективність i його фiнансовi результати, обумовлені дією суб’єктивних й об’єктивних факторiв, відбитих у системі економічної інформації.
В умовах промислових підприємств до об’єктів аналізу відносять:
— виробництво й реалiзацiю продукції
— собiвартiсть продукції
— використання всіх видів ресурсів пiдприємства
— фiнансовi результати дiяльностi підприємства
— фінансовий стан пiдприємства й інші.
Суб’єктами економiчного аналізу виступають користувачі економічної iнформацiї пiдприємства як безпосередньо, так й опосередковано зацiкавленi в його дiяльностi: власники, менеджери, працівники, дiловi партнери, державні податкові органи, кредитори.
Ціль економiчного аналізу — сприяти виконанню планів пiдприємства та його пiдроздiлiв, подальшому розвитку й поліпшенню господарської дiяльностi через пошук резервiв i завдяки оптимальності управлінських рішень.
Головне завдання економiчного аналізу полягає в прогнозуванні очікуваних результатів господарської дiяльностi.

Основні завдання економiчного аналізу:
— оцінка динаміки основних економiчних показників пiдприємства — обсягу виробництва й реалiзаiї продукції, чисельності персоналу й продуктивності праці, матеріалоємності продукції, витрат на гривню товарної продукції, прибутку й рентабельності;
— виявлення впливу аналізованих факторiв на результуючі показники;
—пошук i визначення величини виробничих резервiв пiдвищення ефективностi виробництва;
— відпрацьовування конкретних заходів щодо використання виявлених резервiв i здійснення контролю за їхнім виконанням;
- узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рушень;
- оцiнка реальності, напруженості й оптимальності планів й обґрунтування норм використовуваних ресурсів;
- виявлення забезпеченості пiдприємства матеріальними, трудовими й фінансовими ресурсами;
- оцiнка дiєздатностi поточного контролю на всіх виробничих ділянках;
- вивчення новацій i сприяння їхньому поширенню;
— дослідження конкурентноздатності пiдприємства й кон’юнктури ринку.
Таким чином, економічний аналіз у цілому можна представити як спосіб системного й комплексного вивчення, виміру й узагальнення впливу окремих факторiв на стан i динаміку розвитку економiчного суб’єкта, здійснюваних шляхом спеціального вивчення облікових i планових показників, звітності й інших джерел інформацій.
1.1.2. Основні категорії економiчного аналізу.
Понятійний апарат економiчного аналізу включає специфiчнi категорії: фактори, причини, резерви виробництва.
Фактори — це рушiйнi сили розвитку процесів й явищ, що відбуваються на пiдприємствi.
Причини — це умови здійснення окремих явищ, якi більш глибоко, нiж фактори, розкривають змiни рівня ресурсів й їхнього складу, а також показників роботи, деталізуючи вплив факторiв.
Резерви це невикористані можливості пiдвищення ефективностi виробництва за рахунок поліпшення використання ресурсів, внаслідок проведення певних заходів.
Фактори в економічному аналiзi класифікуються в такий спосіб:
1. За економічним змістом — виробничо - економiчнi й соціально - економічні.
2. За ступенем впливу на результати роботи - основні й другорядні. До основних належать фактори, якi найбільш помітно впливають на результат. Інші називаються другорядними. Залежно вiд обставин той самий фактор може бути й основним, i другорядним.
З. За рівнем залучення резервiв — iнтенсивнi й екстенсивні. Екстенсивні фактори пов’язані з кiлькiсним, а не якісним приростом результуючого показника. Передбачають досягнення результату за рахунок часу роботи. Інтенсивні — за рахунок зросту продуктивності.
4. За внутрiшнiм змістом — кiлькiснi i якiснi.
Кiлькiснi фактори, по визначенню, можна виміряти (кiлькiсть робiтникiв, устаткування, сировини). Але часто процес виміру або пошуку iнформацiї буває ускладнений, i тодi вплив окремих факторiв характеризують якісно (більше — менше, краще — гiрше). Крiм того, до якісних належать комплексні фактори, що полягають в зiставленнi одних економiчних показників з іншими, наприклад, продуктивність праці, фондовіддача.
5. За часом дiї — постiйнi й тимчасові. Постiйнi фактори впливають на досліджуване явище безперервно протягом усього досліджуваного періоду (звітного періоду, виробничого циклу, строку життя товару). Вплив же тимчасового фактору - разовий, нерегулярний.
6. За рівнем деталізації — прості й складні. Фактори, якi не розкладаються на складені елементи називають простими (одноелементними). Фактори, що складаються з декількох елементів, називають складними (комплексними). Прикладом складного фактору є продуктивність праці, а простого — кiлькiсть робочих днів у звітному перiодi.
7. За рівнем охоплення — узагальнюючі (загальні) i специфiчнi. Загальні фактори характерні для всіх галузей економіки. Специфічними є тi, якi діють в умовах окремої галузі або пiдприємства. Такий розподіл факторiв дозволяє повніше врахувати особливості окремих підприємств i зробити більш точну оцінку їхньої дiяльностi.
8. За черговості дії — першого, другого, третього й наступного рiвнiв підпорядкування. Так фактори прямої дії — це фактори першого рівня. Фактори, якi визначають результуючий показник побічно, за допомогою факторiв першого рiвня, називаються факторами другого рівня. Наприклад, зв’язок продуктивності праці й фондовiддачi.
9. За характером дії — об’єктивні й суб’єктивні. Об’єктивні фактори не залежать вiд волi й бажань людей. Наприклад, стихійні лиха, несподівана змiна політичного режиму, зростання цiн на сировину у зв’язку з iнфляцiйними процесами. Суб’єктивні фактори — залежать вiд рiшенъ і дій окремих людей й органiзацiй. Наприклад, закупівля сировини в постачальників за більш високою ціною.
10. За способом визначення впливу — прямі й розрахункові. Прикладом прямих факторiв можуть бути чисельність працiвникiв пiдроздiлу, середньорічна вартість основних коштів. Прикладом розрахункових факторiв виступають: продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність.
11. За об’єктами маркетингового середовища — демографiчнi, економiчнi, природні, науково - технiчнi, політичні.
12. В залежності вiд середовища функціонування пiдприємства — зовнішні й внутрiшнi. Внутрiшнiми називають фактори, на якi підприємство може впливати. Їм повинна приділятися найбільша увага. Однак зовнiшнi фактори (кон’юнктура ринку, iнфляцiйнi процеси, умови постачань сировини, матерiалiв, їхня якість, вартiстъ), безумовно, відображаються на результатах роботи пiдприємства. Їхнє дослідження дозволяє точно визначити ступінь впливу внутрiшнiх факторiв i забезпечити більш достовірний прогноз розвитку виробництва.
Резерви виробництва можна класифікувати в такий спосіб:
1. За місцем утворення внутрiвиробничi, галузеві, регiональнi, національні. Місцями зосередження внутрівиробничих резервів є підприємство, цех, виробнича ділянка, бригада, робоче місце.
2. За простими моментами процесу праці — поліпшення використання трудових ресурсів, основних й оборотних коштів пiдприємства. Головним показником раціонального використання ресурсів виробництва є зменшення їхньої частки, що припадає на кожну гривню готової продукції, тобто зниження ресурсоємностi продукції й вiдповiдно зростання ресурсовiддачi.
З. За способом впливу — явне й приховані. Явні — це негативні відхилення й втрати, вiдображенi у звiтностi. Приховані — виявлені через порівняння з іншими об’єктами.
4. За строками використання — поточні й перспективні. Поточні — це резерви, якi можуть бути реалiзованi пiд час року (місяця, кварталу, пiврiччя). Перспективні — реалiзуютъся в строк, що перевищує один рiк.
5. За характером впливу на результати дiяльностi розрізняють: резерви екстенсивного типу це резерви, пов’язані з використанням у виробництві додаткових ресурсів (матеріальних, трудових); резерви інтенсивного типу пов’язані з максимальним використанням наявного виробничого потенціалу. При цьому темпи зростання результатів виробництва перевищують темпи зростання витрат на нього.
6. За напрямками мобiлiзацiї резервiв, що відбуваються на базі вдосконалення: якості продукції на стадії проектування й виготовлення, підготовки виробництва; технології виробництва; техніки виробництва; органiзацiї виробництва й працю; органiзацiї управління.
1. 1.3. Зв’язок економічного аналізу із суміжними науками

Найбільш тісний зв’язок існує між бухгалтерським обліком й економічним аналізом. Бухгалтерський облік є основним постачальником економічної iнформацiя про дiяльнiсть підприємства.
Тісно пов’язаний економічний аналіз i зi статистикою, що також забезпечує його iнформацiйними даними й озброює аналітичними засобами й підходами.
Економічний аналіз досить тісно пов’язаний iз плануванням, оскільки будь - який розподіл бізнес-плану й поточні плани підприємства неможливо обґрунтувати без використання аналітичних засобів i прийомів.
Широке поширення в економічному аналiзi має математика. Так, за допомогою економiко-математичних моделей моделюють вiдповiдний економічний процес.
Зв’язок економічного аналізу й управління виробництвом простежується через наукове обґрунтування управлінських рішень й їхню оптимiзацiю.
Пов’язаний економічний аналіз i з фінансуванням i кредитуванням підприємств. Полiтекономiя й економічна кібернетика озброює аналiтичнi дослідження загальними законами розвитку виробничих чинників, виробничих відносин і закономірностями протікання економічних процесів.
Контрольні питання
1. Поняття аналізу i його завдання.
2. Предмет й об’єкт економічного аналізу.
3. Поняття «фактору» в економічному аналiзi й види резервів господарювання.
4. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками.