Вартісний облік промислової продукції дозволяє обчислювати ряд показників її обсягу на будь-якому рівні: починаючи від цеху і закінчуючи галуззю загалом. Суть вартісного методу обліку полягає в тому, що обсяг промислової продукції визначається за допомогою цін, тобто Eqp (де q - кількість окремих видів продукції, а р - ціна одиниці кожного виду).
Серед вартісних показників, які характеризують діяльність підприємства, розрізняють показники валового обороту, валової продукції, товарної продукції, реалізованої продукції, обсягу продукції в нормативах собівартості і вартості обробітку та чистої продукції. Кожен із цих показників має певний економічний зміст, методику обчислення, а загалом вони становлять систему взаємопов'язаних вартісних показників.
Валовий оборот
Під валовим оборотом розуміють вартість всього обігу сукупної продукції, виробленої всіма промисловими цехами підприємства незалежно від її подальшого призначення.
До складу валового обороту (ВО) включають такі елементи продукції:
- вартість готових виробів всіх промислово-виробничих цехів;
вартість напівфабрикатів основного виробництва;
вартість продукції допоміжних цехів у вигляді інструментів, оснастки;
вартість виконаних робіт промислового характеру, таких як нікелювання, розкрій, розфасовка, капітальний ремонт і модернізація власного виробничого устаткування і інших підприємств;
зміна залишків незавершеного виробництва.
Розглянемо приклад визначення валового обороту машинобудівного заводу. Наприклад, машинобудівний завод складається з п'яти промислових цехів, якими за звітний період вироблено продукції, тис.грн.
Ливарний цех 1430
Ковальсько-пресовий цех 1920
Механічний цех 2450
Складальний цех 3100
Інструментальний цех 110
Всього 9010
Таким чином, вироблена в цехах підприємства продукція на суму 9010 тис.грн. становить валовий оборот. Виходячи з наведених даних, можна визначити частку кожного цеху в формуванні її загального обсягу. Проте продукція одних цехів може частково або повністю використовуватися згідно з технологією виробництва в інших цехах цього ж підприємства. І так аж до моменту випуску готової продукції. Тому, чим більше послідовних стадій виробництва проходять сировина і матеріали до свого перетворення в готовий продукт, тим більшу частку валового обороту становлять елементи продукції, що повторились (продукція ливарного цеху у виробах ковальсько-пресового, а та, в свою чергу, - у продукцію механічного, а потім і складального). Величина валового обороту залежить від ступеня внутрішньозаводського комбінування, а її частину, часто значну, становлять елементи повторного рахунку, який називається внутрішньозаводським оборотом.
Внутрішньозаводський оборот - це вартість продукції, виробленої одними цехами підприємства і спожитої в інших цехах цього підприємства у цьому ж періоді.
Залежність показника валового обороту від організаційної структури робить проблематичним використання його для характеристики діяльності підприємства. Не знаходить відбиття він і у звітності промислових підприємств. Тому оцінки виробничої діяльності промислового підприємства здійснюється за допомогою ряду інших показників.
Валова продукція, методи її розрахунку.
Валова продукція характеризує в грошовому виразі кінцевий результат промислово-виробничої діяльності підприємства чи об'єднання за звітний період.
Якщо валовий оборот характеризує обсяг сукупної продукції підприємства, то валова продукція, на відміну від нього, - кінцевий результат діяльності підприємства. І хоч у натуральному виразі ці показники співпадають, перший завжди кількісно більший від другого на величину внутрішньозаводського обороту, що і знаходить відображення у методах визначення валової продукції.
Вартість валової продукції визначається заводським методом, суть якого полягає у тому, що до складу валової продукції включають суму виробленої продукції, яка призначається для відпуску на сторону, тобто за межі основного виробництва, або для виробничого споживання на тому ж підприємстві у наступні за звітним періодом місяці у вигляді зміни залишків напівфабрикатів, інструментів чи оснастки і незавершеного виробництва, (якщо тривалість виробничого циклу перевищує два місяці). Взагалі валову продукцію підприємства можна визначити двома способами. По-перше, шляхом виключення з вартості валового обороту величини внутрішньозаводського обороту; по-друге, прямим сумуванням тих елементів, які становлять валову продукцію. На практиці у валову продукцію включають:
вартість готових виробів (ГВ);
вартість напівфабрикатів, які йдуть за межі основного виробництва(НФ);
вартість робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зісторони, включаючи капітальний ремонт власного устаткування і транспортних засобів (Дн);
різницю у залишках напівфабрикатів (Рн), продукції допоміжних цехів (Рп) і зміну залишків незавершеного виробництва (Рз).
У машинобудівній промисловості у зв'язку з особливостями організації бухгалтерського обліку не розрізняють напівфабрикатів і незавершеного виробництва, проте окремо обліковують зміну в залишках інструменту і оснастки власного виробництва.
Розглянемо порядок розрахунку валової продукції, звернувшись до наведеного раніше прикладу.
По підприємству загалом валову продукцію можна обчислити шляхом вилучення із валового обороту внутрішньозаводського обороту (ВП = ВВО -ВЗО; 9010 - 5800 = 3210 тис.грн.); або ж підсумовуючи окремі елементи, що становлять валову продукцію (ВП = ГВ + Нф + Дн + Рн + Рп + Рз; 3100 + 85 + 25 = 3210 тис.грн.).
Якщо поділити величину валового обороту на валову продукцію, то одержимо коефіцієнт виробничого комбінування, який виражає, скільки в середньому цехів проходить послідовно оброблюваний предмет праці на підприємстві. У нашому прикладі:
EMBED Equation.3
При обчисленні валової продукції в її обсяг включається вартість виробів незалежно від того, виготовлені вони з власної сировини і матеріалів чи з сировини і матеріалів замовника. У зв'язку з цим величина валової продукції підприємств, особливо обробної промисловості, в значній мірі залежить від частки минулої праці, головним чином, вкладеної в предмети праці. Якщо, наприклад, на годинниковому заводі перейти від виробництва годинників в хромонікелевому корпусі до годинників у золотому корпусі, то вартість валової продукції збільшиться в кілька разів при незмінній кількості виробів і обсягу виробництва.
Хоча заводський метод визначення валової продукції підприємства є основним, у ряді галузей промисловості допускається відступ від нього: у валову продукцію включається вартість внутрішньозаводського обороту, у зв'язку з чим величина валової продукції наближається за своєю величиною до валовою обороту, Це стосується, зокрема, продукції забійно-роздільних цехів м'ясокомбінатів (м'ясо, субпродукти), з якої виготовляють консерви, ковбасні вироби, котлети і т.ін. Аналогічно в цукровій промисловості, де у валову продукцію включається цукор-пісок, витрачений на виробництво цукру-рафінаду на цьому ж підприємстві. Це має місце і на підприємствах текстильної і рибної промисловості, причому якщо ця продукція передається із цеху в цех за оптовими цінами, а не за собівартістю.
Інший порядок передбачений для поліграфічної промисловості. У валову продукцію підприємства цієї галузі не включається вартість паперу і палітурних матеріалів, які використовуються для виробництва газетної і книжково-журнальної продукції. Тому показник валової продукції в цій галузі за своїм економічним змістом наближається до показника обсягу виробництва.
Товарна, відвантажена і реалізована продукція
Значну частину виробленої продукції, а часто й всю становить товарна продукція. Товарна продукція промислового підприємства чи фірми виражає в грошовій формі обсяг продукції, яка підготовлена в звітному періоді для відпуску за межі основної діяльності (для виробничого чи особистого споживання). Власне кажучи, товарна продукція є частиною валової продукції, яка підготовлена для передачі в народногосподарський оборот, тобто для її реалізації. При визначенні її обсягу використовують заводський метод.
В товарну продукцію включаються: вартість готових виробів, виготовлених у звітному періоді основними, підсобними і побічними цехами підприємства;
вартість напівфабрикатів власного виробництва і виробів допоміжного виробництва, відпущених у звітному періоді за межі основної діяльності;
вартість робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зі сторони.
До складу товарної продукції входить також вартість сировини і матеріалів замовника, якщо підприємство-виробник їх оплатило, вартість капітального і середнього ремонту власного устаткування і транспортних засобів. Як відомо, вартість сировини і матеріалів замовника до складу валової продукції входить незалежно від того, оплачена вона чи ні.
Таким чином, обсяг товарної продукції відрізняється від валової на величину внутрішньозаводських елементів (вартість зміни залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів, інструментів власного
виробництва), яка є складовою валової продукції. Ці елементи валової продукції називаються нетоварними елементами. Зазначені відмінності між товарною і валовою продукцією належать до всіх методів її визначення.
Товарна продукція планується і обліковується в оптових цінах підприємства, які закладені в план, і фактично діючих.
У нашому випадку товарна продукція становить: (ТП = ГВ + НФ + Дн + Рп = 3100 + 80 + 5 = 3185 тис.грн.). Її величину можна визначити також шляхом вирахування із вартості валової продукції вартості її нетоварних елементів: ТП = ВП - НС = 3210 - (-10 + 30 + 5) = 3185 тис.грн.
Основну частину товарної продукції переважної більшості промислових підприємств (крім ремонтних заводів) становлять закінчені виробництвом готові вироби, які передані в склад і можуть бути відпущені на сторону. Проте у зв'язку з різними причинами виготовлені в звітному періоді готові вироби не завжди відвантажуються замовнику. У даному періоді можуть бути відвантажені готові вироби, які виготовлені в цьому періоді, нерідко відвантажуються в наступні періоди. Тому для характеристики обсягу товарної продукції, яка відвантажена на адресу замовника, обчислюється показник відвантаженої продукції. До складу відвантаженої продукції звітного періоду включають ту продукцію, на яку в даному періоді складені відповідні розрахункові документи на відвантаження. В статистичній звітності цей показник не наводиться, проте на основі даних звітів підприємства може бути обчислений на базі даних про обсяги виробництва і залишки готових виробів на складах підприємства. Арифметично відвантажена продукція дорівнює товарній продукції за мінусом зміни залишків готових виробів на складі підприємства. Так, у нашому прикладі обсяг товарної продукції становить 3185 тис.грн., залишок готових виробів на складі підприємства на початок звітного періоду - 165, а на кінець - 145 тис.грн., звідси показник відвантаженої продукції підприємства:
ОП = 3185 - (145 - 165) = 3205 тис.грн.
Збіг обсягів відвантаженої і товарної продукції не означає, що у звітному періоді була відвантажена вся продукція підприємства.
У системі вартісних показників продукції промислового підприємства важливе місце займає реалізована продукція.
Реалізованою називають продукцію промислового підприємства, що відвантажена споживачу і за яку на розрахунковий рахунок надійшли грошові кошти.
На відміну від товарної продукції, що вироблена і підготовлена для її включення в народногосподарський оборот, реалізована продукція вже вступила в цей оборот. Водночас вона ідентична товарній продукції за сукупністю тих елементів, що її становлять. В обсяг реалізованої продукції за звітний період входять вартість:
готових виробів;
напівфабрикатів власного виробництва, реалізованих на стороні;
продукція допоміжних і побічних цехів, що реалізована на сторону;
робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зі сторони іоплачених у звітному періоді.
Продукція вважається реалізованою з моменту її оплати, а інколи і після оформлення її відповідними документами. Вартість модернізації, капітального і середнього ремонтів власного устаткування і транспортних засобів, а також робіт промислового характеру, виконаних для власного підприємства, включається у реалізовану продукцію з моменту відбиття їх на рахунку «Реалізація». Арифметично реалізована продукція дорівнює відвантаженій продукції мінус зміна залишків відвантаженої, але неоплаченої продукції. Це заводський метод визначення реалізованої продукції.
По виробничому об'єднанню загалом обсяг реалізованої продукції визначається як вартість продукції, що виготовлена всіма виробничими одиницями і реалізована об'єднанням за його межі і підпорядкованим об'єднанню самостійним підприємствам, та продукція, яка виготовлена і реалізована самостійними підприємствами, підпорядкованими виробничому об'єднанню.
Реалізована продукція оцінюється в оптових цінах підприємства, що закладені у план виробництва, і фактично діючих оптових цінах підприємства та використовується для визначення суми прибутку від реалізації й пов'язаних з ним фінансових показників.
У практиці планування та оцінки виконання завдання по реалізованій продукції допускають деякі відхилення від заводського методу. Підприємства, які передають напівфабрикати свого виробництва їх цеху в цех (для подальшої переробки) не за собівартістю, а за встановленими оптовими цінами, визначають обсяг реалізованої продукції з уведенням внутрішньозаводського обороту, якщо такий порядок передбачений планом (це має місце на підприємствах і в об'єднаннях харчової, легкої та деяких інших галузей промисловості). Зрозуміло, що таке відхилення зумовлює на цих підприємствах єдиний метод визначення величини валової, товарної і реалізованої продукції, проте порушує ідентичність у визначенні обсягу реалізованої продукції.