Вступ. Незалежність органів місцевого самоврядування. Однією з важливих передумов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Європейська хартія про місцеве самоврядування передбачає його відокремлення від державної влади, повну незалежність і самостійність у здійсненні покладених на нього функцій в межах своєї компетенції. Але ряд важливих питань реального забезпечення незалежності та самостійності органів місцевого самоврядування ще чекають вирішення. Це стосується фінансової бази місцевого самоврядування. Визначальним є фінансовий бік економічної самостійності місцевих органів влади. Від фінансових можливостей залежать реальні владні функції. Не можна бути справді, а не формально самостійним, будучи залежним у фінансовому відношенні. Ступінь фінансової самостійності місцевих органів влади характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності місцевим органам влади. Основним недоліком правового забезпечення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є те, що законодавство не встановлює конкретного переліку витрат які повинні фінансуватися з місцевих бюджетів, що також не дає можливим визначити, якою мірою закріплені за місцевими бюджетами доходи забезпечують потреби і в яких розмірах. У 1995 р., в Законі України «Про бюджетну систему України» було закріплено доходи, які покривали понад 80% витрат, це значний крок у забезпеченні фінансової незалежності органів місцевого самоврядування. Розмежування доходів і витрат - належить реформі бюджетної системи. Самостійність має грунтуватися на законодавчо закріпленому розмірі доходів, що надходять до місцевих бюджетів залежно від обсягу створюваних і використовуваних ан певній території фінансових ресурсів, також положення, про те, що доходи, закріплені за місцевими бюджетами, не можуть вилучатися. Законодавчо мають бути зафіксовані також і витрати які спрямовані на розвиток місцевого господарства, соціально-культурної сфери та нших заходів, що фінансуються з місцевих бюджетів. Вирішенням цього питання може стати – територіальний баланс. Основа для вироблення заходів активізації політики в галузі податків, інвестицій, підвищення життєвого рівня населення та його соціального захисту. Дасть можливість визначити оптимальний варіант фінансових відносин у регіональному аспекті, стане фінансовим міриломт ефективності економіки регіону, відіграє роль – інформаційної бази для встановлення раціональних фінансових взаємовідносин з державним бюджетом. Місцеві бюджети України. Склад місцевих бюджетів відображає територіальний поділ країни в Україні – області, райони, поселення. Відповідно місцеві бюджети поділяють на дві групи: централізовані (обласні, районні, міські); бюджети базового рівня(сіл, селищ, міст, міських районів) Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого і регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету і фінансів розмежована. Місцевих бюджетів в Україні понад 13 тисяч. Найчисленіша група – сільські, селищні, міські бюджети. Міські бюджети існують у всіх країнах світу. Розвиток їх функції зумовлені рядом національних, політичних, економічних та інших факторів. У промислово розвинених країнах світу бюджетні видатки поділяють на поточні та капітальні витрати, кожний підрозділ відповідно мавє свої джерела доходів. Місцеві бюджети затверджуються місцевими органами влади і до державного бюджету не включаються. До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети. Бюджет області об`єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування. До складу бюджету району входять районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районих чи міських Рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази і визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет міста, яке має районний поділ, об`єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міський чи районній у місті Раді народних депутатів адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи сільські населенні пункти, то бюджети цих міст, селищ, сіл обє`єднуються у бюджеті району в місті. Бюджетний устрій грунтується на принципах: єдності; повноти; достовірності; гласності; наочності; самостійності; самостійності. Згідно з Конституцією України, обласні і районні ради затверджують обласні та районні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету та відповідно розподіляються на виконання спільних проектів. На виконання місцевих бюджетів впливають чинникик: зростання валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягів випуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету. Місцеві ради народних депутатів мають проводити заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дає змогу зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність. Етапи регламентації бюджетного процесу на підставі законодавчих та нормативних актів: складання проекту бюджету; розгляд бюджету;№ затвердження бюджету; виконання бюджету; складання, розгяд і затвердження звіту про виконання бюджету. Для складання проекту місцевих бюджетів різних рівнів Кабінет Міністрів України доводить до місцевих органів влади і управління показники: нормативи (відсотки) відрахувань від регульованих доходів та сум контингентів цих доходів; розміри дотацій і субвенцій, які передбачається надати з Державного бюджету за цільовим призначенням; перелік видатків, які передбачається передати з Державногобюджету на фінансування з місцевих бюджетів. Структура доходів місцевих бюджетів. Економічна сутність місцевих бюджетів виявляється у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих Рад народних депутатів, розподілі та використанні цих фондів та фінансування утримання і розвитку соціальної інфраструктури місцевого господарства. Активний вплив місцевих Рад народних депутатів на формування нових суспільних відносин – можливий лише при наявності фінансових ресурсів. Згідно з чинним законодавством сільські, селищні та міські Ради народних депутатів у межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують бюджети місцевого самоврядування не включаються до місцевих бюджетів і до державного бюджету України. Доходи міського бюджету (міст Києва та Севастополя): частина податку на добавлену вартість та акцизного збору, не менш 20%; податок на прибуток підприємств усіх форм власності (крім комунальної), у розмірі 70% від ставки та 100% податку на прибуток підприємств комунальної власності; частина прибуткового податку з громадян; 70% податку на майно підприємств усіх форм власності і підпорядкування; 10% плати за землю до обласних бюджетів і 70% - до бюджетів міст Київа і Севастополя; надходження від внутрішніх позик і грошово-речових лотерей; частина доходів від приватизації державного майна; відрахування дотації і субвенції з державного бюджету України; надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності цього рівня; дивіденди, одержані на акції та цінні папери, що належать державі в акціонерних підприємницьких структурах; інші надходження, передбачені Законами України. У доходи районних бюджетів районів, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів в порядку, на умовах і в містах, встановлених законодавством України зараховуються: податок на прибуток підприємтсв; податок на нерухоме майно громадян; місцеві податки і збори; частина доходів від приватизації державного майна; надходження від оренди цілісних майнових комплексів (у комунальній власності); відрахування, дотаії та субвенції отримані з бюджетів вищого рівня; інші надходження; податок на прибуток підприємств усіх форм власності (крім комунальної) у розмірі визначеному Радою народних депутатів, 100% податку на прибуток підприємств комунальної власності; прибутковий податок з громадян визначений Радою народних депутатів вищого рівня; плата за землю до районних бюджетів, 60% - до бюджетів міст. У доходи бюджетів у містах зараховуються: податок на прибуток підприємств усіх форм власності (крім комунальної)100% податку на прибуток підприємств комунальної власності; прибутковий податок з громадян у розмірі визначеному Радою народних депутатів вищого рівня але не менш як 50%; плата за землю у розмірах, визначених Радою народних депутатів міста; частина доходів від приватизації майна, визначається Радою народних депутатів вищого рівня; місцеві податки і збори у розмірах, визначених Радою народних депутатів міста; надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня; відрахування дотації, субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня; інші надходження. Види податків та інших платежів, які підлягють зарахуванню до районного бюджету району в місті, встановлюються міською Радою народних депутатів відповідно до Законів України, рішень представницьких органів влади вищого рівня, прийнятих у межах їхньої компетенції. У доходи міських (міст районного підпорядкування), сільських, селищних бюджетів у порядку і на умовах встановлених законодавством України, зпрпховуються: податок на прибуток підприємств усіх форм власності (крім комунальної) у розмірі визначеному Радою народних депутатів вищого рівня, 100% податку на прибуток підприємтсв комунальної власності; прибутковий податок з громадян у розмірі визначеному Радою народних депутатів вищого рівня; 60% плата за землю; частина доходів від приватизації майна, визначається Радою народних депутатів вищого рівня; місцеві податки і збори; надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності; відрахування дотації, субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня; інші надходження. З державного бюджету до бюджетів бластей, міст Києва та Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов`язкових платежів, які справляються на даній території або дотації і субвенцій. Розмір відрахувань за поданням Президента України затверджується Верховною Радою України в Законі про державний бюджет на відповідний рік з урахуванням економічного, соціального, природного, екологічного стану відповідних територій. Розмежування доходів закріплених за бюджетами областей, міст Києва і Севастополя, між обласними, міськими і бюджетами районів, міст, міст обласного підпорядкування , районів у містах (Міст Києва і Севастополя), здійснюється Верховною Радою Криму, обласними, міськими Радами народних депутатів з урахуванням вищезазначених умов відповідних районів та населених пунктів за поданням Рад нижчих рівнів. Структура витрат місцевих бюджетів. З місцевих бюджетів здійснюються видатки: фінансування установ і організацій освіти, культури, науки, охорони здоров`я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення, що знаходиться у підпорядкуванні виконавчих органів влади областей, міст Києва і Севастополя, а також соціально-культурних заходів, відповідно до покладених на ці органи влади функцій; утримання представницьких і виконавчих органів влади областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування; фінансування підприємств і господарських організацій, що входять до складу місцевого господарства, природоохороних заходів; інші заходи, що фінансуються відповідно до чинного законодавства; 1% від обсягу видатків (кожного з них) для фінансування невідкладних заходів, які не могли бути предбачені під час затвердження відповідних бюджетів. В обласних, міських, районних, селищних, сільських бюджетах утворюється оборотна касова готівка. Вона може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена того самого року до розмірів, установлених під час затвердження відповідного бюджету. Розмежування видів видатків між бюджетами, що входять до складу місцевих бюджетів здійснюється Верховною Радою Криму, обласними, міськими Радами народних депутатів та районними і міськими Радами народних депутатів. Взаємовідносини між бюджетами. Взаємовідносини між бюджетами передбачають виділення їх напрямів, видів та форм. Взаємовідносини поділяються за: напрямами: вертикальні – між бюджетами різних рівнів. В Україні тільки вертикальні; горизонтальні –між бюджетами одного рівня; видами: регламентовані - законодавчими та інструктивними документами; договірні – на підставі Угоди між відповідними органами влади чи управління; формами: субсидіювання – виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нинижчого рівня (види субсидіюання: субсидї, субвенції, дотації); вилучення коштів – передача коштів з бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня; взаємні розрахунки – пердача коштів із одного бюджету до іншого у зв`язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджету; бюджетні позички – тимчасова передача коштів з одного бюджету до іншого у зв`язку з виникненням тимчасового касового розриву – незбігання у часі фінансування і надходження доходів. Слід зазначити наступне. Бюджет України є консолідованим, тобто до складу входять усі види бюджетів бюджетної системи, що пов`язане зі значними навантаженнями на місцеві органи влади і управління, вимагає від них повної відповідальності за віиконання бюджету. Позитивним у консолідуючій схемі бюджету є те, що бюджетна система спирається на економічно і юридично врегульовану сукупність Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних, селищних та сільських бюджетів. При цьому передбачається повна самостійність місцевих бюджетів і всіх їхніх ланок, зумовлена наявністю власних та закріплених доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання. Негативним моментом є те, що в умовах постійного скорочення виробництва і доходів повна самостійність місцевих рад при формуванні бюджетів ще більше поглиблює кризові явища в економіці регіонів. Висновок. У сучасному міжнародному праві сформувалась окрема галузь, яка визначає міжнародні стандарти організації місцевих фінансів, регламентує діяльність місцевого самоврядування. Усі міжнародно-правові акти з питань місцевого самоврядування передбачають стандарти побудови місцевих фінансів. Ці стандарти є обов`язковими для всіх країн, які приєднуються до зазначених міжнародно-правових актів. Приєднання України до Європейської хартії про місцеве самоврядування накладає на державу обов`язки забезпечення побудови фінансів місцевих органів влади згідно з цими стандартами. Передусім держава має забеспечити достатні і стабільні власні фінансові ресурси органам місцевого врядування, яких вони за нинішніх умов не мають. Слід збалансувати фінансові ресурси місцевого самоврядування України з його функціями і компетенцією. Необхідно розширити можливості місцевого самоврядування у сфері місцевого оподаткування, створити умови для забезпечення гнучкості й різноманітності місцевих локальних систем.Необхідно розробити і запрвадити сучасну систему фінансового вирівнювання, яка передбачатиме процедури погодження з місцевим самоврядуванням у справі перерозподілу фінансових ресурсів. ІІІ. Література. В.Кравченко, “Місцеві фінанси України”-К.”Знання”,1999р. “Про бюджетну систему України” – Голос України – 1995 -№131; Закон України “Про державний бюджет України на 2002 рік” – Відомості Верховгої Ради України; Василик О.Д. “Державні фінанси України” – К., Вища школа, 1997 р.; Опарін В., “Фінанси” (загальна теорія) – К.,2001 Статистичний щорічник України. 2001р.
