МВФ
Міжнародний валютний фонд (МВФ) – це міжнародна фінансова організація, що має статус спеціалізованого закладу Організації Об’єднаних націй (ООН). Це міжурядова організація, призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами і наданням їм фінансової допомоги у вигляді кредитів в разі виникнення валютних ускладнень. МВФ виступає інституційною основою світової валютної системи.
МВФ був заснований на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН 22 липня 1944 року у Бреттон-Вудсі (США), яка прийняла Статті Угоди про МВФ і ця Угода практично виконує роль статуту МВФ. Практичну діяльність МВФ розпочав з 1 березня 1947 р. СРСР брав участь в Бреттон-Вудській конференції але не ратифікував угоди про створення МВФ, отже не став його членом. В роки «холодної війни» (1950-1960)з МВФ вийшли Польща, Чехословаччина, Куба. Тільки на початку 90-х рр. колишні соціалістичні країни колишнього СРСР, в тому числі і Україна, вступили до МВФ. Зараз членами цього фонду є понад 180 країн.
Цілі МВФ були визначені в статті 4 його статуту:
Сприяти міжнародному валютному співробітництву.
Полегшувати розвиток та гармонійне зростання міжнародної валютної торгівлі й брати таким чином участь у встановленні та підтримці високого рівня зайнятості й реального доходу а також у розвитку виробничих ресурсів.
Сприяти стабільності валютного обміну і запобігати знеціненням, зв’язаним з конкуренцією.
Сприяти встановленню багатосторонньої системи розрахунків по поточних операціях і скасуванню обмежень валютного обміну, які перешкоджають розвитку міжнародної торгівлі.
Надавати країнам-членам за рахунок ресурсів Фонду можливість коригувати порушення зовнішньої рівноваги чи міжнародного добробуту.
обмежувати обсяги порушень рівноваги платіжних балансів.
Практично МВФ має три основних завдання:
1) стежити за додержанням країнами-членами "кодексу гарної валютної поведінки", визначеного його Статутом (стабільність валютного обміну, свобода поточних розрахунків, недискримінація. конвертованість валют, зовнішня рівновага); здійснювати нагляд за економічною політикою країн-членів;
2) надавати в їх розпорядження фінансові ресурси для виконання вимог "кодексу", виправляючи і попереджуючи порушення рівноваги платежів за допомогою відповідної економічної політики;
3) представляти собою форум для узгодження дій та співробітництва країн в валютній сфері.
МВФ являє собою специфічну організацію. З одного боку, це класична міжнародна організація, в якій кожна країна мас один голос. З іншого боку - це акціонерне товариство, ресурси якого формуються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі у світовій економіці та міжнародній торгівлі. Квота переглядається кожні 5 років.
МВФ надає наступні види кредитів:
звичайний кредит - для стабілізації платіжного балансу в межах року з можливим його продовженням до 4-5 років.
компенсаційний кредит - для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років).
стабілізаційний („буферний") кредит - для фінансування запасів сировини в зв'язку з несприятливою кон'юнктурою на світових ринках (на 3—5 років).
розширене фінансування - для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років).
Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних економічних і політичних вимог у формі програми стабілізації економіки. Країни-члени зобов'язані надавати МВФ інформацію про офіційні запаси золота і валютні резерви, стан економіки, платіжний баланс, іноземні інвестиції та грошовий обіг тощо.
Постійно функціонуючими спеціальними фондами МВФ є:
- Фонд компенсаційного фінансування та фінансування кепередбачуваних .
- Фонд кредитування резервних запасів.
- Фонд підтримки структурних перетворень.
Також МВФ періодично створює тимчасові кредитні фонди з метою розв'язання гострих і невідкладних проблем міжнародних валютних відносин до формування яких залучаються зацпозичеш кошти з різних зовнішніх джерел.
До таких тимчасових фондів належать:
- Нафтовий фонд (1974-1976.
- Функціарний (довірчий) фонд (197-1981 pp.
- Фонд додаткового кредитування (1980 р.
- Фонд розширеного доступу до кредитів МВФ (1981 - 1992);
- Фонд структурної
Розширення кредитних можливостей МВФ за рахунок створення додаткових спеціальних фондів відображає процес адаптації системи міждержавного актування та валютного регулювання до мінливих умов світової економіки.
МВФ не лише безпосередньо кредитує країни, але й допомагає їм одержати кредити урядів промислово розвинених країн. групи Міжнародного банку реконструкції і розвитку, приватних комерційних банків, виступаючи гарантом повернення кредитів, платоспроможності країн. З іншого боку, відмова МВФ у кредитній підтримці може закрити країні доступ до світового ринку позичкового капіталу.
За час свого існування МВФ перетворився на універсальну організацію та здобув визнання як головний наднаціональний орган регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин, що здійснює місію підтримки стабільності и сфері для забезпечення економічного зростання, розвитку міжнародної торгілі, широкого співробітництва всіх країні світу.
МБРР
Міжнародний банк реконструкції та розвитку.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який частіше називають світовим банком став першою міжнародною інвестиційною організацією, метою якої було надання допомоги країнам-членаму відбудові та розвитку економіки в повоєнний період. Він був заснований одночасно з МВФ рішенням Бреттон-Вудської міжнародної валютно фінансової конференції у Ђ1944 р, діяльність розпочав в 1946р.На початку діяльності МБРР за допомогою акумульованим ним коштів країн-учасниць а також залучених капіталів американських інвесторів стимулював приватні інвестиції у західно-європейські країни, спустошені війною.
З середини 50-х років МБРР змінює напрямок діяльності. Його метою стає розвиток ринкових відносин в країнах, що здобули незалежність, підвищення ефективності їх господарювання, рівня життя.
Керівними органами МБРР є Рада керуючих та Директорат. Сесія Ради проводиться розом з МВФ раз в рік. Членами МБРР можуть бути тільки країни-члени МВФ, оскільки члени МБРР зобов’язані і своїй валютно-фанансовій політиці дотримуватися статуту МВФ.Право голосу країни в МБРР визначається її пайовою часткою у статутному капіталі банку, тут діє та ж сама система «зважених голосів», що і в МВФ.
МБРР як і МВФ є акціонерним товариством, акції якого шляхом підписки розподіляються між країнами-членами відповідно до їх квот.За обсягом акціонерного капіталу МБРР є найбільшим банком світу.
Умовою надання кредитів МБРР є обстеження спеціальними місіями з представників розвинених країн з економічного та фінансового стану країни, що подає заявку на банківський кредит.
МБРР переважно здійснює кредитування конкретних об’єктів, в першу чергу - об’єктів інфраструктури: транспорту, зв’язку, енергетики. З середини 1970-х з’являються соціальні аспекти розвитку – боротьба з бідністю, охорна здоров’я, розвиток освіти. Особлива увага приділяється розвитку c/г, охорони довкілля, процесами приватизації.
Більшість кредитів МБРР є довгостроковими, вони надаються на строк 15-25 років, при цьому пільговий період становить 5 років. Вартість кредиту є досить високою, оскільки МБРР сам одержує кошти під високий процент.
МБРР має три філії, які разом з МБРР утворюють так звану групу світового банку:
Міжнародна асоціація розвитку створена 1960 року для надання допомоги найбільшим країнам на привілейованих умовах,
Міжнародна фінансова корпорація створена 1956 з метою мобілізації іноземних капіталів для розвитку приватного сектору країн «третього світу»,
Багатостороннє агентство гарантії інвестицій засноване у 1988з метою сприяння інвестиціям в акціонерний капітал та іншим напрямкам безпосередніх інвестицій в країни, що розвиваються шляхом страхування них від некомерційних ризиків.
Вцілому група МБРР наймогутніша серед міждержавних інвестиційних інституцій, чинить найбільш помітний вплив на темпи та напрямки економічного розвитку світового господарства, координує політику економічної допомоги промислово розвинених країн іншим країнам, впливає на діяльність інших міжнародних організацій.

БМР
Банк міжнародних розрахунків
Найстарішою кредитною інституцією регіонального типу є Банк міжнародних розрахунків (БМР). Банк було засновано у ході реалізації плану Юнга після Першої світової війни 20 січня 1930 р. відповідно до міжурядових угод. Основна мета його створення полягала у врегулюванні проблем платежів Німеччини. Засновниками БМР стали група із шести центральних банків (Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції та Японії) і група банків США на чолі з Банкірським домом Моргана. За згодою сторін Банк був розташований у Швейцарії, яка надала йому Установчу хартію, але його діяльність регулюєтьвя міжнародним правом. Нова міжнародна організація повинна була сприяти співробітництву центральних банків країн-учасниць і надавати додаткові можливості щодо здійснення міжнародних фінансових операцій (стаття 3 першого Статуту). БМР розпочав свою діяльність 17 травня 1930 р. у Базелі. До 1932 р. його учасниками стали ще 19 країн Європи.
Одна з основних цілей міжнародної діяльності Банку полягає в зміцненні міжнародної фінансової стабільності. Це визначає місце і роль банку в системі міжнародних відносин: БМР є місцем зустрічі представників центральних банків; є банком центральних банків - зберігає їх депозити, які становлять значну частку світових валютних резервів, здійснює розрахунки між ними на кліринговій основі; є агентом або довіреною особою з різноманітних міжнародних фінансових домовленостей.
За правовим статусом БМР є компанією з обмеженою відповідальністю, що має випущений акціонерний капітал. Статутний акціонерний капітал банку міжнародних розрахунків становить 1500 млн золотих франків у вигляді 600 000 акцій з рівною номінальною вартістю (2500 золотих франків за акцію).
На капітал Банку кожна країна-учасниця в межах свого пато-вого внеску може здійснити або пряму підписку на акції або продаж їх на відкритому валютному ринку. Перший шлях передбачає, що центральні банки самі підписуються на акції, а другий - що вони можуть організувати публічну підписку на акції у своїх країнах.
Адміністративна структура БМР має три органи: загальні збори акціонерів, рада директорів і правління.Загальні збори скликаються щороку, як правило, у другий понеділок червня з представників центральних банків-акціонерів, голоси яких розподіляються пропорційно до кількості їх акцій.До складу Ради директорів входять шість керуючих центральних банків. Крім того, кожний із них назначає ще одного члена, який представляє його країну. Із числа членів Ради директорів обирається голова і призначається президент банку Рада директорів призначає головного менеджера (нині ним є Ендрю Д. Крокетт) та інших членів правління, яке здійснює оперативну діяльність з керівництва банком.
БМР виконує цілий ряд функцій. Зокрема він:* здійснює широке коло банківських операцій з метою сприяння центральним банкам в управлінні їх валютними резервами, тобто БМР є банком центральних банків;* слугує форумом (організатором) міжнародного грошово-кредитного і валютного співробітництва, у рамках якрго періодично зустрічаються керівники центральних банків;* виступає інформаційно-дослідним центром з питань грошово-кредитних та валютно-фінансових відносин;* виконує функції агента та довіреної особи з виконання міжнародних фінансових угод, у тому числі до 1994 р. у рамках ЄС.
Як банк центральних банків БМР виконує важливу функцію координатора діяльності цих банків. Водночас не тільки центральні банки-акціонери, а й інші центральні банки (близько 120), а також різноманітні міжнародні фінансові установи використовують БМР як банк. Крім здійснення взаємних міжнародних розрахунків, він надає усілякі фінансові послуги щодо управління зовнішніми резервами центральних банків.
Під егідою БМР і за його підтримки працюють три комітети з розроблення та погодження нормативних банківських стандартів:1) Базельський комітет з банківського нагляду - розробляє мінімальні принципи ефективного банківського нагляду;2) Базельський комітет з систем платежів і розрахунків - здійснює нагляд за міжнародними розрахунками і розробляє нові механізми міжнародних розрахунків. Найбільш значущими є його рекомендації щодо розрахунків за фінансовими деривативами, урахування системних ризиків тощо;3) Постійний комітет з євровалют - вивчає і надає рекомендації щодо удосконалення банківського регулювання ринку євровалют.
За роки свого існування БМР перетворився на провідний інформаційно-дослідницький центр з монетарних і фінансових проблем. Він збирає і публікує інформацію про стан на міжнародному ринку банківських і фінансових послуг. Дослідження банку мають прикладний характер. БМР готує міжбанківську базу даних, доступ до якої мають центральні банки. Вона містить інформацію про діяльність центральних банків на зовнішніх валютних ринках та про стан цих ринків.БМР своєю діяльністю сприяє виконанню міжнародних фінансових угод, надаючи з цією метою посередницькі і довірчі послуги. При цьому він діє як фіскальний агент або банк-депозитарій з міжнародних угод про позики. Нині він є агентом щодо клірингових платежів у євро. Крім того, Банк може виконувати інші різноманітні функції, наприклад агента з гарантування повернення боргу.
Україна не є учасником БМР. Але Національний банк України розглядає можливості щодо організації співробітництва з БМР. Адже Банк міжнародних розрахунків є великою світовою організацією, яка сприяє міжнародному валютно-кредитному співробітництву, є банком центральних банків.
Європейський банк реконструкції та розвитку
Європейський банк реконструкції та розвитку був заснований в 1990 році, а розпочав свою діяльність в 1991 році. До цього часу належить до початок важливих соціально – економічних і політичних зрушень в країнах Східної Європи.
До складу ЄБРР увійшли всі європейські країни, а також низка неєвропейських країн – Австралія, Єгипет, Ізраїль, Кіпр, Марокко, Мексика, Нова Зеландія, Республіка Корея, США, Японія. Крім того, як нащадки СРСР членами банку стали всі азіатські республіки СНД. Всього учасниками ЄБРР є 60 країн. За статутом ЄБРР його членами можуть стати як європейські, так і неєвропейські країни, але всі вони мають бути членами МВФ.
Управління банку знаходиться в Лондоні.
Основні цілі ЄБРР:
- сприяння економічному розвитку і реконструкції країн Центральної і Східної Європи (ЦСЄ), які заявили про свою прихильність демократичним принципам;
- надання допомоги країнам ЦСЄ в модернізації виробничої бази, в організації конкурентоспроможної підприємницької діяльності в приватному секторі;
- сприяння в залученні інвестицій у виробництво, сферу послуг і фінансовий сектор;
- стимулювання великих економічно обґрунтованих проектів;
- надання технічної допомоги в реалізації проектів;
- сприяння формуванню ринку капіталів;
- сприяння у вирішенні екологічних проблем.
Звертає на себе увагу той факт, що серед найважливіших цілей міжнародного банку вперше опинились екологічні проблеми.
Організаційна структура ЄБРР:
1. Рада керуючих;
2. Директорат;
3. Президент і віце – президент;ї
4. Консультативна рада з питань довкілля.
Функціонально ЄБРР поділено на департаменти, які знаходяться під безпосереднім управлінням Президента і віце – президентів:
банківські операції;
фінанси;
проектна експертиза;
відомство головного економіста;
комунікації;
персонал;
адміністрація.
Департамент банківських операцій, що координує комерційну діяльність країн ЦСЄ, поділяється на два підрозділи за регіональним принципом – „північні країни” і „південні країни”. Україна входить до групи південних країн.
Консультативна рада з питань довкілля складається з 17 фахівців в галузі екології. Вони консультують Банк з екологічних аспектів проектів, що реалізуються.
Організаційна структура Банка включає і процедуру прийняття рішень. В багатьох випадках при голосуванні досить простої більшості. Але при обговоренні найважливіших питань в Раді керуючих або в Директораті необхідна кваліфікована більшість. Кожна країни має кількість голосів, пропорційну своїй квоті в уставному капіталі. Найбільшу квоти мають США – 10%; Італія, Німеччина, Франція, Велика Британія і Японія мають по 8,5%. Таким чином, жодна країна самотужки не може заблокувати рішення, навіть якщо при голосуванні потрібна кваліфікована більшість.
Формування ресурсів. При утворенні ЄБРР його капітал формувався шляхом випуску акцій на суму 10 млрд. ЕКЮ. Потім капітал значно збільшився (в 1996р. – подвоївся). Квоти в уставному капіталі розподіляються таким чином (в %):
- країни члени ЄС, ЄІБ і власне ЄС 51
- країни ЦСЄ 13
- решта європейських країн 11
- неєвропейські країни 24
Фінансові ресурси Банку формуються також за рахунок позичкових коштів, коштів одержаних в погашення позик, за рахунок виручки від реалізації інвестицій в акціонерний капітал.
ЄБРР заснував спеціальні фонди на кошти з доходів, одержаних від інвестицій. Ці фонди призначені для підготовки інвестиційних проектів і здійснення інвестицій в країни – члени. Кошти фондів використовуються для кредитування низькорентабельних галузей соціальної інфраструктури.
Кредитно – інвестиційна політика ЄБРР. Відповідно з основними цілями Банка його політика спрямована, перш за все, на підйом і структурну перебудову країн Центральної і Східної Європи. Діяльність ЄБРР в цьому напрямку досить різноманітна і перспективна. Вона включає: надання кредитів на розвиток виробництва; інвестування в капітал; гарантоване розміщення цінних паперів; надання позик під реконструкцію й розвиток інфраструктури. Пріоритетними сферами кредитування є: фінансовий сектор, енергетика, телекомунікації, транспорт і агробізнес.
ЄБРР перетворився на значного інвестора в країнах ЦСЄ: на нього припадає 15% всіх прямих капіталовкладень в регіоні; переважна їх більшість йде у приватний сектор.