№ 9 ГІГІЄНІЧНА, САНІТАРНА, ВЕТЕРИНАРНА ТА ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ТОВАРІВ
1. Гігієнічна експертиза
2. Санітарна експертиза
3. Ветеринарна експертиза
4. Екологічна експертиза
5. Відповідність якості виробів вимогам ДСТУ або вимогам технічних умов контрактів та затверджених зразків.
Найважливішим завданням гігієнічної експертизи харчових продуктів є визначення властивостей, які характеризують їх якість, харчову цінність та їх нешкідливість для здоров'я людини. Гігієнічна експертиза харчових продуктів здійснюється згідно з правами та обов'язками, покладеними на органи та установи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України.
Основною метою гігієнічної, санітарної та ветеринарної експертизи є встановлення безпечності товарів для споживача у процесі всього його життєвого циклу. Виходячи з цього, об'єктами цих експертиз виступають як безпосередньо товар, так і сировина та матеріали, які використовуються для його виготовлення, технологічні процеси його виробництва, пакування, транспортування, зберігання, реалізації.
Правова база гігієнічної, санітарної, ветеринарної експертизи забезпечується законодавством України, яке складається із Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини».
Гігієнічна експертиза проводиться силами санітарно-епідеміологічної служби (СЕС), науково-дослідних установ МОЗ України.
Експертиза харчових продуктів в СЕС проводиться згідно з діючою інструкцією про порядок проведення гігієнічної експертизи харчових продуктів в установах санітарно-епідеміологічної служби, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України.
Керівникам установ санітарно-епідеміологічної служби слід широко використовувати матеріали гігієнічної експертизи для розробки конкретних заходів щодо максимального скорочення витрат харчової сировини і продуктів харчування.
Основні завдання гігієнічної експертизи харчових продуктів:
- встановлення змін органолептичних властивостей продуктів, їх характер і ступінь, а також виявлення причин цих змін;
- визначення відхилень у хімічному складі продуктів й виявлення їх причин;
- встановлення можливостей передачі через інфіковані продукти збудників харчових отруєнь та інфекційних захворювань (на основі конкретних епідеміологічних даних);
- виявлення пестицидів, важких металів, харчових добавок, шкідливих домішок та інших чужорідних речовин в кількості, які перевищують гігієнічні нормативи і природний вміст у продукті;
- встановлення умов виробництва і санітарного режиму харчових підприємств, транспортування, збереження і реалізація продуктів, порушення яких може обумовити зміни їх органолептичних властивостей та хімічного складу, бактеріальне чи хімічне забруднення.
Після проведення гігієнічної експертизи мають вирішуватися такі питання: чи можна використовувати дану партію харчової продукції для споживання населення на загальних підставах, або потрібна додаткова технологічна теплова обробка, сортування чи підсортування, які умови та шляхи її реалізації.
У випадках непридатності для харчових цілей продуктів і підмови ветеринарної служби використовувати їх на корм тваринам або птахам необхідно рекомендувати технічну утилізацію чи позначити умови їх знищення.
Планова гігієнічна експертиза проводиться з метою контролю за якістю харчової продукції за органолептичними, фізико-хімічними і бактеріологічними показниками. Вона здійснюється у процесі попереджувального та поточного державного санітарного нагляду за календарним графіком роботи лікаря з гігієни харчування і лабораторії СЕС на підприємствах агропромислового комплексу (харчових галузях промисловості, сільськогосподарських об'єктах), а також на підприємствах громадського харчування і торгівлі. З цією метою на цих об'єктах спеціально відбираються зразки продукції для їх лабораторного аналізу.
Позапланова гігієнічна експертиза проводиться з метою контролю за харчовими продуктами, якість яких з гігієнічної точки зору викликає сумнів або небезпеку. Вона здійснюється спеціалістами СЕС за власною ініціативою, а також за санітарно-епідемічними показниками або за зверненням різних відомств та організацій. До спеціальних санітарно-епідемічних показників можна віднести:
- виникнення або підозра на можливість виникнення харчових отруєнь або гострих кишкових інфекцій;
- підозра на бактеріальне, хімічне або механічне забруднення харчових продуктів, за якого ці продукти являють собою загрозу для здоров'я населення;
- порушення технологій виробництва харчових продуктів, рецептур, регламентів застосування пестицидів, харчових домішок та ін.;
- порушення санітарних вимог під час виробництва, транспортування, зберігання і реалізації продуктів харчування.
Спеціалісти санітарно-епідеміологічної служби зобов'язані брати участь у гігієнічній експертизі продуктів тваринного походження разом з ветеринарною службою у випадках виникнення спалахів інфекційних захворювань та харчових отруєнь, пов'язаних з вживанням м'яса вимушено забитих тварин, а також м'яса, субпродуктів та інших м'ясних продуктів, інфікованих сальмонелами та іншими бактеріями. Спільне вирішення питань про використання м'ясних та молочних продуктів при виникненні епізоотію (ящур і т.д.) чи інфекційних захворювань серед тварин (сибірська виразка, бруцельоз та ін.). І експертиза в таких випадках здійснюється шляхом спільного дослідження об'єктів, огляду харчової продукції, відбору зразків для лабораторного дослідження, обговорення одержаних результатів, а також прийняття спільних рішень про порядок використання продукції, яка є в асортименті.
Експертиза якості харчової сировини, яка імпортується, і продуктів харчування здійснюється експертами Бюро товарних експертиз Торгово-промислової палати і санітарно-епідеміологічної служби України. Завдання санітарного нагляду в цій сфері є контроль ш відповідністю імпортної продукції встановленим гігієнічним показникам якості і визначення можливості використання її в харчових цілях.
2. САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА
Основне завдання державного санітарного нагляду у торгівлі полягає у забезпеченні населення нешкідливими і доброякісними товарами шляхом здійснення постійного (попереджувального) контролю за виконанням ветеринарно-санітарних, санітарно-гігієнічних та санітарно - протиепідеміологічних вимог і правил при їх виробництві, транспортуванні, переробці, зберіганні та реалізації.
Санітарно-епідеміологічну експертизу продуктів проводять органи державного санітарного нагляду системи Міністерства охорони Здоров'я України. Крім органів державного санітарного нагляду, які проводять санітарну експертизу за визначеними показниками, повсякденну експертизу харчових продуктів здійснюють відомчі санітарні служби. Головне завдання санітарної експертизи товарів - встановлення їх доброякісності та нешкідливості.
Згідно з їхніми уявленням при оцінюванні харчової цінності продуктів визначають можливість приготування з них високоякісної їжі у різноманітному асортименті, з хорошими смаковими якостями, високим засвоєнням. Біологічну цінність продукту встановлюють шляхом з'ясування хімічного складу з точки зору здатності задовольняти потреби організму в енергетичному, пластичному матеріалі та каталітичних речовинах, що забезпечують нормальний обмін речовин
Важливим показником якості товарів є санітарно-епідеміологічна оцінка, яка дає уявлення про ступінь їх нешкідливості і доброякісності, а саме - відсутність патогенних мікроорганізмів чи їх токсинів та інших шкідливих речовин органічної та неорганічної природи чи про наявність ознак псування.
Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають:
нові харчові продукти;
харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, функціональні продукти, дієтичні та харчові добавки, ароматизатори і а допоміжні матеріали для переробки з метою їх затвердження для реєстрації і використання в Україні;
допоміжні засоби та матеріали для виробництва та обігу, що наводяться в обіг;
проекти потужностей (об'єктів) для виробництва та обігу харчових продуктів;
системи забезпечення якості та безпечності на об'єктах для виробництва та обігу харчових продуктів;
технології, що раніше не використовувались в Україні;
харчові продукти, які вперше ввозяться в Україну і на які у постачальника немає дійсного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи або виданої цьому постачальнику декларації виробника.
За якістю харчові продукти прийнято поділити на недоброякісні (неїстівні) і на доброякісні (їстівні).
Недоброякісні (неїстівні) харчові продукти можуть представляти и загрозу для здоров'я людини за складом (містять патогенні мікроорганізми та їх токсини, отруйні речовини) чи мають виражені ознаки псування, незадовільні органолептичні показники. Для харчових цілей такі продукти є непридатними. їх знищують аби переробляють для технічних цілей, чи з дозволу ветеринарного нагляду направляють на годування тварин.
Доброякісні харчові продукти відповідають всім гігієнічним і санітарним вимогам і використовуються для харчових цілей без обмежень. Вони можуть бути стандартними чи нестандартними.
До стандартних відносять продукти, які за поживною цінністю та нешкідливістю відповідають вимогам стандарту.
Нестандартні продукти не відповідають нормам за харчовою цінністю, чи за санітарно-епідеміологічними показниками, чи за обома групами показників. До цієї групи можуть бути віднесені умовно-неїстівні продукти, у яких є дефекти, які можна уникнути відповідною обробкою. Наприклад, м'ясо заражене фінами (не більше З фін на 40 см2 поверхні), знешкоджується заморожуванням чи проварюванням.
3. ВЕТЕРИНАРНА ЕКСПЕРТИЗА
Державна ветеринарно-санітарна експертиза - це діяльність, і спрямована на запобігання завезенню з товарами, сировиною та матеріалами в Україну особливо небезпечних (у тому числі карантинних) хвороб тварин, а також хвороб, спільних для тварин і людей. Згідно з визначенням Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» державна ветеринарно-санітарна експертиза - «комплекс лабораторних та спеціальних досліджень, які проводяться спеціалістами ветеринарної медицини державних установ ветеринарної медицини, стосовно визначення безпечності та якості харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, подальшої переробки або іншого використання, аналізу виробничої технології та технологічного обладнання, яких повинен дотримуватися виробник і постачальник для забезпечення безпечності харчового продукту». Проводиться регіональною службою державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини (далі - регіональна служба держветконтролю) відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину». Регіональну службу держветконтролю очолює головний державний інспектор ветеринарної медицини - начальник регіональної служби держветмедицини.
Основними завданнями ветеринарної експертизи є:
- запобігання завезенню на територію України з територій інших держав особливо небезпечних хвороб, спільних для тварин і людей;
- здійснення державного ветеринарного контролю за дотриманням ветеринарних вимог під час міжнародних і внутрішньодержавних перевезень усіх видів тварин (включаючи птахів, хутрових звірів, лабораторних, зоопаркових, домашніх тварин та інших представників фауни, а також ембріонів, запліднену ікру тощо),
- з'ясування ступеня дотримання юридичними та фізичними особами ветеринарно-санітарних вимог під час імпорту, експорту та транзиту через територію України підконтрольних вантажів;
- контроль разом з іншими службами у пунктах пропуску через державний кордон України ручної поклажі пасажирів і туристів з метою недопущення перевезення ними через державний кордон заборонених продуктів тваринного походження;
- контроль за ветеринарно-санітарним станом автомобільного транспорту, суден, літаків, вагонів, Контейнерів, складських приміщень, карантинних баз, навантажувально-розвантажувальних майданчиків та інших спеціальних споруд, дезінфекційних і промивних комплексів, а також за накопиченням та утилізацією сепарацій у міжнародних повітряних, морських портах і міжнародній пошті, на прикордонних залізничних станціях та автошляхах;
Згідно з Законом «Про безпечність та якість харчових продуктів» державній ветеринарно-санітарній експертизі підлягають:
харчові продукти тваринного походженні, підконтрольні ветеринарній службі;
проекти потужностей (об'єктів) та потужності для виробництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;
Міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат - сертифікат, форма якого відповідає рекомендаціям відповідних міжнародних організацій та видається лікарям державної ветеринарної медицини в країні експорту згідно з інструкціями відповідних міжнародних організацій і засвідчує стан здоров'я тварин та (або) вимоги охорони здоров'я людини, яким повинен відповідати харчовий продукт, що експортується. До таких документів відносяться стандарти, інструкції, рекомендації, що розроблені та прийняті Комісією Кодекс Аліментаріус, ФАО/ВООЗ, МЕБ та іншими організаціями, пов'язаними із захистом здоров'я та життя людей від харчових ризиків.
4. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА
Екологічна експертиза в Україні - вид науково - практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого - експертних формувань та об'єднань громадян, що базується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів реалізація яких може негативно впливати або впливає на становище природного середовища та здоров'я людей, і спрямовані на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки
Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1264 – 12) та іншими актами законодавства України.
Основними завданнями екологічної експертизи є:
1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;
2) організація комплексної, науково обгрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;
3) встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавча, санітарних норм, будівельних норм і правил;
4) оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей;
5) оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей;
6) підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.
Об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно – правових актів, перед проектні, проектні матеріали, документація з впровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров'ю людей.
Суб'єктами екологічної експертизи є:
1) Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;
2) органи та установи Міністерства охорони здоров'я України - в частині, що стосується експертизи об'єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров'я людей;
3) інші державні органи, місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;
4) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;
5) інші установи, організації та підприємства, у тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;
6) окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та іншими актами законодавства;
5 СУДОВА ТОВАРОЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗА ТОВАРІВ
Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, обов'язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Законом України «Про судову експертизу», Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним та Арбітражно-процесуальним кодексами України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
До списку об'єктів товарознавчої експертизи, яка провадиться в експертних установах, належать: будівельні, меблеві, ювелірні, косметичні, галантерейні, канцелярські товари, одяг, взуття, побутова техніка, фото-, радіо- та відеоапаратура і матеріали, обчислювальна техніка. Об'єктами експертизи цього виду можуть бути й інші товари, якщо в експертній установі є фахівці відповідної спеціалізації.
Різновидом товарознавчої експертизи є автомобільно-товарознавча експертиза (автотоварознавча експертиза), об'єктами якої є автотранспортні засоби і їх комплектуючі.
Головними завданнями товарознавчої експертизи є:
- Визначення належності товарів (надалі - товарна продукція) до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері (вид, сорт, артикул, марка, модель, розмір, комплектність тощо).
- Визначення якісних змін товарної продукції.
- Визначення причин якісних змін товарної продукції (мають виробничий характер, виникли при транспортуванні, зберіганні, у процесі експлуатації).
- Встановлення способу виробництва товарної продукції: промисловий чи саморобний, підприємства-виробника, країни-виробника.
- Визначення вартості товарної продукції, в т.ч. з урахуванням часткової втрати її товарних якостей у зв'язку з експлуатаційним зношенням і пошкодженнями від впливу зовнішніх факторів.
- Визначення відповідності упакування і транспортування, умов і термінів зберігання товарної продукції до вимог чинних правил.
Товарознавчі експертизи необхідні для розслідування справ про розкрадання державного або суспільного майна і призначаються у тих випадках, коли необхідно вирішити питання, що пов'язані з якістю готових непродовольчих або продовольчих товарів, їх сиртами, правильністю транспортування та зберігання.
Експертиза призначається на підставі постанови судово-слідчих органів, яка складається з вступної, описової і заключної частини. У вступній частині вказується час (день, місяць, рік), місце складання постанови, хто її склав (з вказанням посади, чину або звання) по якій кримінальній справі. В описовій частині коротко викладається суть справи, конкретні обставини, що обумовлюють необхідність експертизи, вказуються пункти закону, на підставі яких призначається експертиза. У заключній частині формуються питання до експерта, за необхідності встановлюється термін проведення експертизи, наводиться перелік матеріалів, які направляються на експертизу.
Експертизи та інші дослідження в експертних установах проводяться співробітниками, які мають вищу освіту, пройшли відповідну підготовку та атестовані як експерти певної спеціальності.