Українська вишивка . Рушники . Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків .Дані археологічних розко- пок та свідчення мандрівників і літописців доводять , що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам`ятних часів .Вишивкою , за свідченням Геро- дота , був прикрашений одяг скіфів.Знайдені на Чер- кащині срібні бляшки з фігурками чоловіків ,які да- туються Viст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу ,а й вишивки українсько- го народного костюма XVIII-XIXст.Арабський мандрів- ник Хст.н.е. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг .На жаль , пам`ятки ук-раїнської вишивки збереглись лише за останні кілька століть , але й цього достатньо , щоб виявити ,що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами,які прикрашали посуд дав-ніх мешканців території України доби неоліту , три-пільської культури . Вишиванням споконвіку займались жінки ,які з по-коління впокоління передавали найтиповіші,найяскра-віші зразки орнаменту , кольору , вишивальну техні-ку. Вишивки , передаючи характерні ознаки місцевос-ті ,різняться між собою орнаментом , технікою вико- нання та гамою барв . Протягом багатьох віків безпосередній конкрет-ний зміст символів на вишивках втрачався , але тра-диції використання їх не зникли .За мотивами орна-менти вишивок поділяються на три групи : геометрич-ні , рослинні , зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань ,культів . Геометричні орнаменти , наприклад , притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов`янській міфо-логії .Різноманвтні кружальця , трикутники , ромби, кривульки , лінії , хрести символічно відображали уявлення нашіх предків про світобудову , тож їхнє значення відповідне .На основі стародавніх космоло- гічних символфів у народі створенна своя система назв .Це «баранячі ноги» , «кучері» , «гребінчики», «кривульки» , «сосонка» , «перерва» тощо. В основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі , рослині . Крім поширеного символу «дерево життя» , який зображається стилізовано у формі листя або гілок ,у вишивках з рослинним орна- ментом популярні стилізовані зображення Берегині , використання таких мотивів , як «виноград» -символ добробуту , щасливого одруження , «барвінок» - сим-вол кохання тощо . На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини , а також звірі , що позначають три яруси «дерева життя» . Інколи вишивальниці викорис-товують індивідуальні мотиви , які властиві баченню візерунка певної особи . Ними можуть бути заячі та вовчі зуби , волове око , риб`яча луска тощо. Полтавські вишивки виконуються хрестиком , плу-таним хрестиком , подвійним прутиком , зубчиками , мережкою , ланцюжком тощо . Візерунки виконуються окремими швами і поєднанням кількох швів .Вишивають переважно білими нитками ,зрідка - червоними та сі-рими , візерунок обводять чорними або кольоровими смугами . Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометрич-ний орнамент із стилізованими гронами винограду , цвітом хмелю , ромбами , квадратами .Основні кольо-ри білий , коралово-червоний , трапляється жовтий і голубий . Виконується вишивка хрестиком , знизуван-ням , гладдю . Для вишивок Закарпаття характерний мотив «криву-ля» у різних техніках виконання . Переважає техніка «заволікання» і вишивання хрестиком ,часто викорис- товується вирізування та гаптування .Кольорова гама вишивок широка червоне поєднується з чорним , при цьому виділяється один з кольорів ; поширені як бі-лі , так і багатокольорові орнаменти. Вишивкою оздоблювали рушники , фіранки , жіночий та чоловічий одяг . Особливої уваги надавали рушни- кам - старовинним оберегам дому , родини . У давни-ну рушник , вишитий відповідними візерунками-симво-лами , був неодмінним атрибутом багатьох обрядів : з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини , зустрічали , і проводжали дорогих гостей , справляли шлюбні обряди , проводжали в ос-танню путь , прикрашали , образи та накривали хліб на столі . Крім обрядового значення , рушники мали і чисто практичне застосування .Відповідно до функ- цій ,які вони виконували , рушники мали свої назви. Наприклад , для втирання обличчя і рук - утирач , посуду і стола - стирок , для прикрашення образів - покутник , для шлюбних церемоній - весільний , для похорон - поховальний , для пов`язування сватів - плечовий тощо . Рушники були своєрідною освятою по-чатку справи чи її закінчення , так , при зведенні хати рушниками застелялися підвалини , хлібом-сіллю на рушнику освячувався початок жнив , на рушниках опускалась домовина з небіжчиком , рушниками скріп-лювали купівлю-продаж тощо . Відповідно до призна-чення рушники розрізнялись за технікою виготовлення та вишивання . Кольори та орнамент рушників харак-терні регіональним особливостям , за якими розріз-няються «подільські» , «поліські» , «київські» , «гуцульські» , «галицькі» і «буковинські» . Українська вишивка,рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини,але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим бальзамом,який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу .
