Реферат на тему:
Принципи аудиту.
Стандарти і норми аудиту
Аудиторські перевірки повинні проводитись відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці стандартів з врахуванням вітчизняного досвіду і свого середовища. Однією із основоположних є міжнародна норма аудиту (МНА) № 3, в якій вказані основні принципи, що регулюють аудит. Вони є основою всіх міжнародних нормативів аудиту, на них має грунтуватись і вітчизняний аудит.
Основні принципи аудиту:
Цілісність, об'єктивність і незалежність.
Конфіденційність.
Майстерність і компетентність.
Документування.
Планування.
Одержання аудиторських свідчень.
Перевірка системи обліку і внутрішнього контролю.
Суттєвість.
Аудиторський висновок і складання звіту.
Зміст принципу цілісності, об'єктивності і незалежності полягає в тому, що аудитор повинен бути відвертим, чесним, правдивим, не проявляти упередженого відношення до клієнта, не робити спроб викривити об'єктивність. Йому має бути притаманне безстороннє відношення до об'єкта перевірки, а також до клієнтів.
Принцип конфіденційності вимагає нерозголошення інформації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податкового законодавства.
Аудит повинні здійснювати особи з відповідним професійним умінням, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в аудиюванні. Законом України «Про аудиторську діяльність» обумовлено, що аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України. Право на одержання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах обліково-економічного профілю.
Важливим принципом аудиту є документування аудиторських процедур як доказ виконання аудиту. Робочі документи є підтвердженням, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось; вони є основою для контролю за якістю виконаної у клієнта роботи аудиторами, свідченням того, чи дійсно аудитор зібрав достатньо адекватні свідоцтва, щоб скласти аудиторський висновок.
До робочих документів належать: документи постійного зберігання (інформація про клієнта, результати аудиту за минулий рік, програми аудиту, довідкова інформація для планування, копії засновницьких документів, контрактів, описи видів цінних паперів та ін.), наявність яких дає можливість аудитору сконцентрувати увагу лише на аналізі змін клієнта у поточному році; робочі документи поточного року (робочий пробний баланс, протоколи або виписки з них зборів ради директорів, результати зустрічей і дискусій з керівництвом, фахівцями підприємства-клієнта, підтверджуючі тести, зібрані свідчення у вигляді робочих відомостей, таблиць, розрахунків, зроблених на їх основі висновків). Важливе значення має розробка і використання стандартизованих робочих паперів. Це сприятиме впровадженню комп'ютеризації процесу аудиту, алгоритмізації аудиторських процедур.
Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно і своєчасно провести аудит. Метою планування, крім основного завдання — провести перевірку ефективно і в строк, є: визначення очікуваного рівня довіри до даних обліку; порядок координації дій, причетних до аудиту осіб, викладення у вигляді програми характеру, строків і глибини аудиторських процедур. Одним із основних є принцип одержання аудиторських доказів (свідчень) у результаті незалежних (самостійних) аудиторських процедур, що дозволяють аудитору скласти обгрунтований висновок про достовірність фінансової звітності. Аудиторські процедури проводять для одержання доказів про повноту, точність і об'єктивність даних обліку та звітності.
Аудитор повинен глибоко вивчити систему обліку і внутрішнього контролю, на які він має опиратися при визначенні обсягу і напрямів аудиту та аудиторських процедур. Якщо, наприклад, аудитор переконався, що інвентаризація проводилась не формально, а відповідно до прийнятого порядку, то вік може не проводити її, а довіритись даним результатів інвентаризації. При позитивній оцінці ведення обліку відповідних господарських операцій, внутрішнього контролю незалежні аудиторські процедури будуть виконуватись у меншому обсязі.
Принцип суттєвості випливає з того, що аудитор перевіряє фінансову інформацію вибірково. Тому він повинен вміти вибрати найбільш вагомі господарські факти, на підставі яких буде грунтуватись висновок аудитора.
На завершальній стадії аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів для того, щоб сформувати аудиторський висновок про достовірність фінансової інформації. Такий аналіз і оцінка стосуються того, що:
фінансова інформація була підготовлена на основі даних бухгалтерського обліку відповідно до прийнятої облікової політики;
фінансова інформація подана згідно із діючим законодавством;
інформація в цілому відповідає аудиторському знанню діяльності підприємства;
має місце адекватне відображення всіх матеріальних (суттєвих) питань, які стосуються правильного оформлення фінансової звітності.
Аудиторський звіт повинен містити чітке і ясне формулювання висновків про фінансову інформацію. У позитивному висновку висловлюється задоволення аудитора з усіх суттєвих аспектів обліку, звітності і фінансового стану підприємства. Якщо висловлюється протилежне судження (умовний висновок, висновок з обмеженням) або відмова від підтвердження, аудитор повинен точно і аргументовано вказати причини негативного висновку або викласти застереження.
Міжнародні стандарти поділяють на три групи: загальні стандарти, стандарти практичної роботи, стандарти складання звіту аудитора (аудиторського висновку).
У загальних стандартах визначаються основні принципи і вимоги до професії аудитора, про що викладено вище. Перевірка повинна здійснюватись особами, які мають спеціальну підготовку, кваліфікацію і ліцензію на проведення аудиторської діяльності. Однією із основних вимог є незалежність, яка виражається в тому, що аудиторам надається право самостійно складати програму перевірки, використовувати відповідну методику, одержувати необхідну інформацію для аудиторських висновків, мати доступ до всіх документів підприємства-клієнта. Аудитори повинні бути незалежними від законодавчої і виконавчої влади і діяти лише в межах законодавства. Аудитор зобов'язаний діяти з належною увагою і обережністю відповідно до прийнятих стандартів, добре знати фінансові системи, законодавчі акти, бухгалтерську справу, звітність тощо. Аудитор може використовувати результати роботи інших та внутрішніх аудиторів, експертів, але вся відповідальність за зроблені висновки за результатами аудиторської перевірки лежить на аудиторі, з яким укладено договір на проведення аудиту.
Робочі стандарти містять правила, якими належить користуватись аудитору при виконанні перевірок. Вони включають підготовку до аудиту, планування, збір інформації, використання робочих документів, одержання аудиторських доказів (свідчень), їх оцінку й аналіз, застосування відповідних прийомів і способів перевірки, комп'ютерні методи аудиту та ін.
У стандартах звітності аудитора зазначені основні вимоги щодо форми і змісту звітності. Це, наприклад, такі: в аудиторському висновку (звіті) потрібно вказати, чи фінансова звітність складена відповідно до законодавчих актів, чи підтверджується вона даними аналітичного і синтетичного обліку та первинними документами, чи дотримувались правил ведення бухгалтерського обліку, єдиної облікової політики протягом звітного періоду. В міжнародних стандартах вказуються типи аудиторських висновків (позитивний, позитивний із застереженням, негативний, відмова від висновку) та при яких умовах дається та чи інша оцінка складеної фінансової звітності підприємства-клієнта.
Нижче наведено міжнародні норми аудиту станом на 31.12.1988р.
Перелік міжнародних норм аудиту (МНА)
1. Мета і обсяг перевірки фінансових звітів.
2. Лист про згоду на проведення аудиту.
3. Основні принципи проведення аудиту.
4. Планування.
5. Використання роботи іншого аудитора.
6. Вивчення і оцінка використовуваної системи бухгалтерського обліку і відповідних засобів внутрішнього контролю при проведенні аудиту.
7. Контроль якості аудиту.
8. Аудиторські докази (свідчення).
9. Документація.
10. Використання результатів роботи внутрішнього аудитора.
11. Обман і помилка.
12. Аналітична перевірка.
13. Висновок аудитора.
14. Інша інформація в документах по перевірці фінансових звітів.
15. Проведення аудиту з використанням ЕОД (електронної обробки даних).
16. Комп'ютерні методи аудиту.
17. Зацікавлені сторони.
18. Використання результатів роботи експерта.
19. Вибіркова перевірка.
20. Вплив використання ЕОД на вивчення і оцінку системи обліку і відповідних засобів внутрішнього контролю.
21. Дата висновку аудитора. Події після дати підписання балансу. Виявлення фактів після публікації фінансових звітів.
22. Пояснення керівництва.
23. Функціонуюче підприємство.
24. Спеціальні висновки аудитора.
25. Суттєвість і ризик аудиту.
26. Перевірка бухгалтерських оцінок.
Норми на супутні роботи
1. Основні принципи проведення огляду.
2. Огляд фінансових звітів.
Як видно з наведеного переліку, міжнародні норми аудиту розроблені з різнобічних питань організації і методики його проведення. При розробці національних стандартів аудиту потрібно враховувати міжнародний досвід як з метою узгодження і гармонізації національних стандартів, так і з метою врахування методики стандартизації проведення аудиту та його організації.
1.5. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ
І ФУНКЦІЇ АУДИТОРСЬКИХ СЛУЖБ
Здійснення аудиторської діяльності покладається на аудиторські фірми та самостійних (одноосібних) аудиторів, які мають ліцензію на право займатись аудиторською діяльністю.
Аудиторська фірма — основна структурна одиниця аудиторської служби. Це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається наданням аудиторських послуг, що дозволяються Законом України про аудиторську діяльність. Аудиторські фірми можуть створюватись на основі будь-яких форм власності. До складу аудиторської фірми можна залучати спеціалістів, які не є аудиторами, але загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) цих осіб у статутному фонді не може перевищувати 30 %. Аудиторська фірма має право на існування, якщо у ній працює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки дипломований аудитор. Плата за аудиторські послуги визначається в договорі між аудиторською фірмою і клієнтом (підприємством, фірмою, комерційним банком тощо). Прибуток (доход) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством. Витрати на проведення аудиту підприємства відносять на собівартість продукції, робіт та послуг.
Аудитори та інші фахівці, які вирішили створити аудиторську фірму, повинні прийняти про це рішення на зборах, і також одночасно обговорити питання про мету і види діяльності, розмір внесків до статутного фонду та інші фінансові і майнові питання, про права і обов'язки учасників фірми (акціонерного товариства), органи управління і їх функції тощо. Після узгодження членами майбутньої фірми організаційних питань складають, засновницькі документи: засновницький договір і статут (додаток 1).
У засновницькому договорі вказують: місце і дату його складання; перелік усіх членів із зазначенням їх адресі:
найменування фірми; мету і види діяльності фірми та її юридичну адресу;
розмір статутного фонду, загальний і індивідуальний вклад кожного члена в його створення; права і обов'язки членів фірми (акціонерного товариства);
розподіл і використання прибутку; умови і порядок ліквідації фірми. Цей договір підписують усі члени-засновники, підписи яких засвідчує нотаріальна контора. Тут же на зборах приймають статут фірми (акціонерного товариства), в якому визначають організаційні і правові засади аудиторської діяльності згідно із чинним законодавством. Зокрема, тут передбачаються такі обов'язкові пункти: склад учасників і засновників, місцезнаходження, мета і види діяльності;
майно, фонди і прибуток фірми (склад, джерела майна, розмір статутного фонду);
порядок поповнення чи зменшення статутного фонду;
права і обов'язки засновників; порядок використання прибутку та створення резервних фондів; організація і оплата праці; органи управління та їх функції і компетенція; контроль за діяльністю фірми; припинення діяльності і ліквідація фірми.
Статут підлягає реєстрації в місцевих органах влади, а також у державній податковій інспекції, відділі статистики, управлінні Пенсійним фондом. Статут подають в установу банку, де передбачається відкрити рахунок.
Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Аудиторські послуги у вигляді, консультацій можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника. У договорі на проведення та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін .виконання послуг, їх обсяг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін (додаток 2). Підприємства і організації, які підлягають обов'язковому аудиту, зобов'язані до і грудня поточного року повідомити відповідним податковим інспекціям про укладання договору на аудиторську перевірку.
Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми), він зобов'язаний створити аудитору належні умови для виконання аудиту.
Важливою умовою успішного функціонування аудиторської фірми є науково обгрунтована система управління. Вона включає насамперед керівництво трудовим колективом, проведення організаційної роботи по підбору і визначенню функціональних обов'язків працівників на робочих місцях, своєчасне забезпечення робочого процесу, його планування, облік, контроль, матеріальне стимулювання та ін. Тут зупинимось на окремих питаннях, що стосуються специфіки аудиторської діяльності.
Важливою функцією управління є прогнозування. При створенні аудиторської фірми яеобхідно визначити мету і завдання, розробити стратегію (програму) діяльності фірми на тривалий період і на найближчу перспективу. Насамперед важливо чітко продумати напрями діяльності фірми (аудиторських послуг), сферу діяльності (галузь, регіони), кадрове забезпечення, створення матеріально-технічної бази, налагодження ділових контактів з різними органами і структурами для вирішення поставлених завдань.
Виходячи із цього, розробляють організаційну структуру аудиторської фірми, в якій передбачають відділи (наприклад, аудиту, консалтингу, методичний тощо), інші підрозділи. основні функції відділів і підрозділів, функціональні обов'язки працівників, підбирають керівників підрозділів, визначають кількісний і якісний склад фахівців. При цьому слід мати на увазі, що для успішного функціонування фірми. крім аудиторів, потрібні працівники різних спеціальностей: бухгалтери, юристи, фахівці по роботі з комп'ютером, фінансисти, обслуговуючий персонал (секретар-друкарка, водій та ін.). Всі ці питання пов'язують з майбутнім статутом фірми.
Особливе значення має формування нормативної бази. Для цього доцільно призначити відповідального працівника, який би займався систематизацією нормативних актів за тематичною ознакою в хронологічному порядку їх надходження, спеціальної літератури, вів картотеку нормативних документів, постійно інформував про нові надходження, при необхідності тиражував найважливішу інформацію. У великих фірмах інколи створюють спеціальний підрозділ, який займається розробкою методичних рекомендацій і навіть виданням періодичної преси (наприклад, аудиторська фірма «Аналітик»). Реалізація методичних розробок і рекомендацій, крім того, може забезпечити фірмі значні доходи.
Необхідною умовою успішного функціонування є створення матеріально-технічної бази: підбір приміщення під офіс, транспортне забезпечення, придбання сучасної оргтехніки (телефони, факси тощо), комп'ютерів, офісних меблів тощо.
Оперативне управління і організація аудиторської діяльності охоплює безпосередньо технологію і техніку проведення перевірок та надання інших послуг. Особливо відповідальним є пошук клієнтури, налагодження постійних контактів з клієнтами-замовниками, своєчасне укладення з ними договорів, розробка поточних графіків обслуговування клієнтів і контроль за виконанням договірних зобов'язань, розподіл виконання договорів між аудиторами з врахуванням їх досвіду і спеціалізації. Одночасно потрібно забезпечити облік виконання договорів щодо виконавців. V спеціальному журналі реєструють дату укладення і номер договору з клієнтами, суму гонорару, дату акта на виконання робіт, прізвище аудитора—виконавця робіт. Ці дані використовують не лише для контролю за виконанням договорів, але й бухгалтерського обліку виконаних робіт і розрахунків з клієнтами-замовниками, нарахування оплати праці аудиторам та ін.
Облік фінансової діяльності забезпечує бухгалтерія фірми. Бухгалтер складає звітність у встановленому порядку, веде облік касових, банківських операцій, а також облік витрат виробництва і фінансових результатів. Дані обліку і звітності систематично аналізують, виявляють відхилення від кошторису, з'ясовують причини перевитрат і приймають відповідні управлінські рішення про усунення негативних наслідків, розробляють заходи до поліпшення організації діяльності фірми.
Невід'ємною функцією управління аудиторською діяльністю на всіх етапах і ділянках роботи є контроль. Він включає спостереження керівників фірми за роботою персоналу, виконанням планів, графіків, кошторисів фірми. Контроль за якістю аудиторських перевірок та інших послуг необхідно здійснювати, керуючись відповідними стандартами і правилами. Тому їх розробка і конкретизація на базі загальноприйнятих і діючих стандартів є відповідальним і особливо важливим завданням. Засобом контролю можуть служити робочі документи аудитора (акти перевірок, розрахункові таблиці, робочі відомості вибірок необхідних даних тощо). На підставі проведеного контролю приймаються відповідні рішення і здійснюються коригуючі заходи.
Мотивація, як етап управління повинна бути спрямована на поєднання особистих інтересів та інтересів фірми з урахуванням перспективи її розвитку.
Вирішальним є фактор оплати праці. Важливе значення має визначення правильного співвідношення між фондами споживання і нагромадження, вибір найефективнішої системи оплати праці. Одночасно потрібно у працівників фірми стимулювати й виховувати інтерес і за іншими критеріями - імідж фірми, можливості розвитку інтелектуальних здібностей та їх реалізація, просування по службі (кар'єра), творчий підхід до роботи, моральне стимулювання і схвалення результатів роботи, забезпечення нормального психологічного клімату у колективі, взаємоповага і виручка тощо.
Ефективне управління аудиторською діяльністю, його систематичне вдосконалення сприятиме підвищенню продуктивності праці аудиторів, забезпечить стабільне становище фірмі і її конкурентоспроможність.
Аудиторські фірми можуть створювати 'філії, дочірні підприємства та інші об'єднання спільної діяльності. Набула поширення така організаційна форма, як створення філій фірм у різних регіонах України. Це має особливо важливе значення у формуванні аудиторської служби агропромислового комплексу. Філії в майбутньому можуть стати консультаційно-інформаційними центрами з питань оподаткування, фінансів, бухгалтерського обліку, економіко-правового забезпечення та ін.
Філії здійснюють аудиторську діяльність згідно із Положенням про роботу філій. Вони є відособленими підрозділами головного підприємства (фірми) без права юридичної особи. Філії .укладають договори на аудиторські послуги, забезпечують їх .виконання, підбирають кадри, формують матеріально-технічну базу тощо.
Враховуючи значні відміни і особливості галузей АПК, доцільно створити незалежну аудиторську службу по обслуговуванню агропромислового комплексу з визначенням єдиного методичного центру на базі Інституту аграрної економіки УААН. На цій позиції стоять як працівники вищих органів управління агропромисловим комплексом, так і численні науковці й практики.
Вищим органом управління аудиторською діяльністю є Аудиторська палата України (АПУ). Її повноваження визначаються Законом України «Про аудиторську діяльність» та статутом Аудиторської палати України, який підлягає: затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати. Аудиторська палата створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Вона є юридичною особою, веде відповідні облік та звітність. До складу Аудиторської палати України входять п'ять представників Спілки аудиторів України, по одному представнику від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремі фахівці від навчальних, наукових та інших організацій. Загальна кількість її членів становить двадцять осіб. Аудиторська палата України створює регіональні відділення, визначає їх повноваження.
Ведення поточних справ в Аудиторській палаті здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий. Він несе персональну відповідальність за ефективне використання майна і коштів Аудиторської палати і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членами. Термін повноважень членів Аудиторської палати — п'ять років. Персональний склад палати підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів на підставі визначення особистого рейтингу членів палати шляхом таємного анкетування.
Всі рішення Аудиторської палати приймаються на її засіданні простою більшістю голосів при наявності двох третин її членів. Члени Аудиторської палати України виконують свої обов'язки на громадських засадах. Матеріальні витрати на сертифікацію покриваються за рахунок осіб, що претендують на одержання сертифікатів. Головними завданнями АПУ є сприяння розвитку аудиту в країні, рішення па єдиній методичній основі принципових питань аудиторської діяльності.
Аудиторська палата виконує такі функції: здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів на зайняття аудиторською діяльністю; затверджує програми підготовки аудиторів, 'норми і стандарти аудиту; веде реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособове надають аудиторські послуги; встановлює розмір плати за проведення сертифікації осіб, які претендують на отримання сертифікату. Розглядає скарги на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм, застосовує до них стягнення за неналежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або анулювання останніх. АПУ бере участь у роботі міжнародних організацій з питань аудиту, визначає порядок оформлення офіційних документів за наслідками надання аудиторських послуг.
Аудитори мають право об'єднуватись у громадську ор