2.Статистика соціальних аспектів діяльності суспільства України
Основною історичною причиною виникнення суспільства була, без сумніву, економічна. Людей об’єднали спільні потреби, однією з яких була потреба в їжі. І хоча з того часу пройшли тисячоліття і зараз однією з найважливіших функцій суспільства є виробнича. Будь-який вид діяльності зводиться до соціального, оскільки все здійснюється для людей і лише в їхніх інтересах.
2.1. Доходи населення як результат діяльності та показник рівня його життя. Основним виразником добробуту певного суспільства є рівень життя його громадян, який, в свою чергу, безпосередньо залежить від рівня доходів. Найважливішими складовими доходів громадян є:
зарплата;
дохід від підприємницької діяльності, який лишається в розпорядженні того, хто одночасно є власником капіталу та працівником фірми (включаючи фермерів);
дохід особи як власника капіталу, що вкладений у цінні папери, нерухомість, землю чи відповідні фонди (пенсійний, страховий та ін..);
доходи окремих осіб за рахунок виплат з державного бюджету (студенти, пенсіонери, інваліди та ін..);
інші доходи.
Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган (наймач) виплачує працівникові за виконану роботу. Номінальна заробітна плата – сума грошей, що нарахована протягом відповідного періоду за виконану працівником роботу. Заробітна плата нараховується згідно з установленими нормами оплати праці – ставками, окладами, іншими чинними формами та системами. У статистиці рівня життя населення використовують різні показники доходів: номінальні, реальні, кінцеві, сукупні, мобільні й ін..
Згідно з рекомендаціями статистичної комісії ООН обчислюють:
первинний дохід в розрахунку на годувальника в поточних та незмінних цінах;
наявний факторний дохід на душу населення в поточних та незмінних цінах;
сукупний дохід на душу населення та домогосподарство.
Первинний дохід – це дохід від прямої участі у виробництві чи наданні послуг, і його розрахунок має сенс лише щодо тих членів домогосподарства, які працюють. Наявний факторний дохід – це дохід з урахуванням розрахунків з держбюджетом: сплати податків та надходження з бюджету у вигляді прямої допомоги та пільгових послуг. Показник сукупного доходу являє собою суму всіх доході, одержаних членами домогосподарства. Діленням цього показника на кількість членів домогосподарства визначають середньодушовий сукупний дохід.
В умовах ринкової економіки одержання будь-яких доходів пов’язане з результатами діяльності – підприємницької структури чи держави, що в свою чергу, безпосередньо пов’язане з іншим чинником – ризиком. Рівень ризику, а отже, і стабільність (гарантія) отримання доходів змінюється від першої складової до п’ятої. Тому прогнозуючи доходи певних категорій населення слід обов’язково враховувати вплив фактора ризику Рівень доходів окремих категорій населення для реалізації їх функцій і забезпечення процесу відтворення національного продукту залежить від його грошового (номінального) вираження та рівня цін, який впливає на можливість придбати за ці гроші певну кількість (обсяг) товарів та послуг. У свою чергу, рівень номінальних доходів перебуває під впливом кількісного та якісного факторів: загального обсягу доходів,одержаних певною структурою та ефективності праці тих,хто працює в цій структурі. Причому йдеться не про ефективність праці окремих працівників, (вона буде врахована при оплаті праці цих працівників), а про ефективність праці колективу працівників, склад і кількість яких визначають розмір одержаного доходу, причому останній буде серед них і розділений. Важливий вплив на рівень реальних доходів населення має інфляція – знецінення паперових грошей та безготівкових грошових коштів, які не обмінюються на золото. Вона призводить до падіння купівельної спроможності грошової одиниці, а отже й до зниження рівня життя. Статистика пропонує формули для обчислення купівельної спроможності грошей через використання індексу купівельної спроможності за формулою:
EMBED Equation.3 , (2.1)
де EMBED Equation.3 - індекс номінальних доходів.
Реальні доходи являють собою купівельну спроможність номінальних доходів і визначаються обсягом товарів та послуг, що можуть бути придбані за отримані номінальні доходи. Індекс номінальних доходів характеризує зміну таких доходів у звітному періоді порівняно з доходами в такому самому з тривалістю попередньому періоді. Індекс реальних доходів характеризує зміну купівельної спроможності населення у звітному періоді порівняно з базовим.
Усебічна характеристика доходів вимагає одночасного аналізу витрат цих окремих категорій населення. Структура витрат та структура споживання населенням конкретних товарів і послуг вивчається статистикою бюджетів домогосподарств.
Одним з важливих показників у статистиці доходів є прожитковий мінімум, який характеризує у грошовому вираженні мінімальний набір споживчих благ, що необхідні для задоволення основних потреб людини. З використанням рядів розподілу населення за розміром доходів обчислюється також частка тих, чий дохід нижчий від прожиткового мінімуму (існує ще менший показник – нижчий від порогу бідності). Кількісну оцінку диференціації за рівнем доходу можна дістати, обчисливши коефіцієнти диференціації, які характеризують співвідношення доходів найбільш і найменш забезпечених груп населення. Найчастіше обчислюють децильний та квартильний коефіцієнти диференціації, які встановлюють співвідношення доходів 10% (для децильного коефіцієнта) та 25% (для квартильного коефіцієнта) найбільш і найменш забезпеченого населення.
Графічно диференціацію доходів можна подати за допомогою кривих Лоренца, коли по осі абсцис відкладати кумулятивний ряд чисельності населення, а по осі ординат – кумулятивний ряд доходів. Тоді, чим більше відхилення кривої Лоренца від діагоналі, тим більша нерівномірність розподілу, тобто диференціація доходів.
2.2.Статистика споживання населенням матеріальних благ та послуг. Під споживанням розуміють використання товарів та послуг для задоволення індивідуальних та колективних потреб. Розрізняють виробниче, або споживання засобів виробництва для виготовлення певного продукту та невиробниче споживання, більшу частину якого становить особисте споживання – використання людиною виробленого продукту для забезпечення своєї життєдіяльності.
Особисте споживання виконує економічні та соціальні функції. Економічні функції полягають у відтворенні потреб, регулюванні обсягу та структури виробництва, відтворенні робочої сили; вони є критерієм реалізації суспільного продукту. Соціальні функції полягають у підвищенні матеріального добробуту населення, формуванні всебічно розвиненої особистості. Статистичний аналіз узагальнює факти, що спостерігаються, виявляє фактори, від яких залежать рівень та структура споживання, будує моделі споживання і на цій основі описує відповідні закономірності та тенденції. Результати статистичного аналізу використовуються як для формального описування минулих тенденцій, так і для прогнозування розвитку виробництва з метою задоволення потреб населення. Система статистичних показників споживання будується згідно із завданням спостереження і регулювання споживання на мікро- та макрорівнях розвитку економіки. На макроекономічному рівні враховується необхідність узгодження реалій сьогодення стосовно організації виробничих сил, реалізації складових ВВП, у тому числі фонду споживання. Досвід розвинених країн свідчить, що ринкова економіка досягає розвитку, коли вона спирається на масове споживання, перетворення особистого вінцевого споживання на визначальний елемент ВВП.
Статистичне забезпечення вирішення проблем макроекономічного регулювання споживання включає таку систему показників:
частку кінцевого особистого споживання ВВП, яке формує платоспроможність населення як базу підприємства і ринкової трансформації економіки;
співвідношення частки праці і капіталу, або необхідного і додаткового продукту, у тому числі спрямованого на інвестування. Зниження частки праці гальмує попит, а звідси і пропозицію товарів;
рівень рентабельності промислових підприємств, невиправдане зростання якого є передумовою стагнації виробничого попиту, хаосу неплатежів, заборгованості, що у свою чергу гальмує випуск споживчих товарів і вихід із кризи;
розподіл зайнятих за рівнем зарплати, за галузями та видами діяльності;
розподіл сімей за рівнем середньодушового доходу по соціальних групах населення в цілому (соціально-економічна диференціація);
структура доходів населення;
поділ доходів на платоспроможний попит, нагромадження та ін.;
структура платоспроможного попиту на товари та послуги.
У ході аналізу споживання використовують групування за матеріальним складом і формою виявлення благ та послуг, за джерелами фінансування, за призначенням матеріальних благ і послуг та за головними каналами надходження. Ураховуючи характер, особливості зміни споживання в перелічених групах у статиці та динаміці, можна встановити закономірності зміни споживання під впливом основних факторів, а також структурні зміни у фонді споживання. Для аналізу у вартісному вираженні споживання оцінюють у поточних та незмінних цінах. Оцінюючи споживання, застосовують ціни, за якими населення придбало матеріальні блага і послуги: у разі купівлі в роздрібній торгівлі – роздрібні ціни, на ринку – ринкові ціни. Оцінюючи натуральні надходження, використовують роздрібні ціни, а також ціни виробництва; під час вимірювання динаміки фізичного обсягу споживання – незмінні ціни, тобто ціни певного року.
У статистиці використовують три основні джерела інформації для визначення витрат домашніх господарств на придбання споживчих товарів: вибіркові бюджетні обстеження; баланс грошових доходів та витрат населення; торговельна статистика.
Фактичне кінцеве споживання домашніх господарств відображає реальну величину кінцевого споживання, яке забезпечується за рахунок одержаного доходу, так і за рахунок соціальних трансфертів у соціальній формі, які надаються населенню органами державного управління та некомерційними організаціями, що обслуговують домашні господарства. Для більш глибокого та всебічного аналізу рівня життя провадяться вибіркові бюджетні обстеження домашніх господарств, що є важливим джерелом статистичної інформації про структуру доходів та споживчих витрат населення. Такі обстеження дозволяють установити залежність між рівнем матеріального добробуту домогосподарств та їх складом, джерелами доходів, зайнятістю членів сім’ї в різних секторах економіки. Цю залежність відображають структурно-функціональні моделі. Прикладом таких моделей є структура споживання в групуванні сімей за рівнем середньодушового доходу сім’ї. Така інформація є основою для вивчення споживчої поведінки населення, виявлення взаємозв’язку між рівнями споживання, доходів та цін і прогнозування попиту.
Для кількісного відображення залежності між динамікою доходів або цін та рівнем споживання окремих товарів розраховуються коефіцієнти еластичності, які показують, на скільки процентів змінюється рівень споживання за зміни середньодушового доходу або ціни на 1%. При проведенні вибіркових обстежень регулярно фіксують як доходи, так і втирати домашніх господарств. Витрати поділяються на дві групи: споживчі витрати, а також витрати не пов’язані зі споживанням. Споживчі витрати включають усі поточні витрати на придбання товарів та послуг для використання домашнім господарством або його окремими членами. Одним з найважливіших показників життєвого рівня населення є рівень середньодушового споживання q. Його розраховують як частку від ділення фонду споживання Q на середньорічну чисельність населення N;
EMBED Equation.3 . (2.2)
Динаміку рівня середньодушового споживання аналізують у натуральному та вартісному виразі. У першому випадку за непродовольчими товарами розрахунок проводять, у другому – розраховують у порівняльних цінах. Статистика вивчає, як змінюється фонд споживання за рахунок окремих факторів, для чого може бути використаний метод ланцюгових підстановок.
Рівень споживання диференціюється за регіонами, соціальними групами населення, усередині останніх – за групами з різним рівнем середньодушового доходу в сім’ї. Використовуючи ці групування, можна визначити вплив на динаміку рівня споживання зміни його в окремих групах та розподілу населення за вибраною ознакою групування. Цей аналіз проводять за допомогою системи індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень.
При аналізі споживання застосовують такі факторні індекси, коли динаміка підсумкової величини розкладається на динаміку двох або більше факторів. Розрізняють два випадки аналізу динаміки за допомогою цих індексів. Перший – простий, коли фактори є співмножниками без знака суми. Наприклад, індекс загального обсягу споживання:
EMBED Equation.3 . (2.3)
Вплив на цю динаміку зміни середньої ціни розраховують за формулою:
EMBED Equation.3 ; (2.4)
вплив рівня споживання
EMBED Equation.3 ; (2.5)
вплив чисельності населення
EMBED Equation.3 . (2.6)
Абсолютний розмір зміни фонду споживання обчислюють як різницю між чисельником та знаменником індексів.
Другий випадок називають складним факторним індексом. У цьому випадку фактори виступають як суму добутків. Його обчислюють за формулою:
EMBED Equation.3 . (2.7)
При аналізі споживання використовують також територіальні індекси, які характеризують співвідношення соціально-економічних явищ у просторі (за економічними районами, областями, містами тощо). Рівень споживання по регіонах у цілому залежить від рівня споживання в окремих групах населення і поділу населення за цими ознаками. Тому важливо виявити різницю між рівнями споживання в окремих регіонах, елімінуючи вплив цього поділу. Залежно від поставленого завдання при побудові територіальних індексів використовуються різні підходи.
При вивченні взаємозв’язків між споживанням та факторами, що його визначають, значну допомогу надають методи кореляційно-регресійного аналізу, зокрема це побудова моделей у вигляді рівнянь регресії. Найчастіше використовується моделі, які характеризують залежність рівня споживання від рівня доходу населення х, а також від інших факторів, які змінюються пропорційно до часу t, тобто функції виду y=f(x t). Як і в багатьох інших випадках, що стосуються динаміки соціально-економічних явищ, використовують також експоненціальну залежність типу EMBED Equation.3 .
Важливе місце у статистичному вивченні споживання посідає його регіональний аналіз Він дозволяє вивчити особливості споживання в регіонах (областях) під впливом розміщення продуктивних сил, рівня і структури доходів населення, співвідношення між окремими його соціально-економічними групами і т. ін.. У цьому разі використовують різні статистичні методи і показники. Одним із них є коефіцієнт локалізації, який показує співвідношення частки за окремими регіонами фонду споживання та факторів, які його визначають. Наприклад, для і-тої області EMBED Equation.3 , який характеризує співвідношення частки фонду споживання і обсягу виробництва, розраховують за формулою:
EMBED Equation.3 . (2.8)
Він показує частку споживання відносно до пропорційної частки обсягу виробництва, а також як співвідношення по регіоні відрізняється від відповідного співвідношення по всій сукупності регіонів у цілому. Визначають також концентрацію споживання відносно окремих факторів та показники варіації.
2.3.Статистика соціального обслуговування. У широкому розумінні слова, рівень життя включає в себе весь комплекс соціально-економічних умов життя. Надання соціальних послуг як і оцінка рівня їх розвитку ступеню впливу на рівень життя у зв’язку з численними видами цих послуг потребують специфічного підходу до розрахунку статистичних показників та їх аналізу. При цьому варто виходити з того, що послуга – це корисна діяльність чи корисний ефект, що створюється у ході цілеспрямованої діяльності, яка направлена на задоволення певних потреб. Послуги відбиваються в особливих споживчих вартостях, які можуть задовольнити потреби тільки в процесі створення послуг, коли витрачається праця для надання послуг.
У свою чергу соціальні показники визначаються з урахуванням конкретних галузей і повинні бути спрямовані на одержання інформації, необхідної для прийняття фактичних заходів для задоволення соціальних потреб. У практиці розроблені і використовуються різні системи соціальних показників. Структура такої системи визначається її призначенням. Базовою для інших систем є система для соціальної та демографічної статистики (ССДС), яка була розроблена Статистичним бюро ООН у 1975 році та організована за принципом життєвого циклу.