Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства
та природокористування
кафедра економіки підприємства
Реферат
З дисципліни
„Витрати підприємства”
на тему:
«УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ВИРОБНИЦТВА В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ»
План
Вступ
1. Система управління витратами
2. Витрати на виробництво промислової продукції.
2.1. Сучасний стан і роль в забезпеченні конкурентоспроможності продукції”
2.2. Внутрішньовиробничі резерви як невикористані можливості зниження витрат на виробництво промислової продукції
2.3. Удосконалення механізму управління витратами промислового виробництва.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми. Формування в Україні цивілізованих ринкових відносин передбачає новий ступінь розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, а саме: активну мотивацію праці, інвестиційну та інноваційну діяльність, зацікавленість товаровиробників у раціональному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, тобто в ефективній виробничій діяльності. Однією з найважливіших компонент ефективного промислового виробництва, його конкурентоспроможності є прийнятна для споживача за різними параметрами, в тому числi за ціновим чинником, продукція, що вимагає зниження витрат на її виробництво. Тому в промисловому виробництві необхідно проводити роботи в напрямку визначення оптимальної структури витрат, пошуку резервів їх зниження, удосконалення системи управління витратами.
Ситуація, що склалася в процесі економічних перетворень в Україні, характеризується послабленням уваги до зниження витрат на виробництво продукції. Величина витрат втратила статус директивного і фондоутворюючого показника. Замість безпосереднього планового впливу на їх зниження почали застосовуватися непрямі засоби регулювання, що приводить до екстенсивного шляху одержання прибутку. Цим, здебільшого, пояснюється процес зростання цiн, що став некерованим, зникнення дешевих товарів, втрата конкурентоспроможності промислової продукції не тільки на світовому, але і на внутрiшньому ринках.
В нових умовах господарювання визначальною рисою стає конкуренція витрат, що вимагає удосконалення системи управління витратами виробництва. Необхідність удосконалення системи управління промисловим виробництвом, в тому числi його витратами в цiлому, а також окремими їх складовими, знайшла відображення в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів: Б.В.Буркинського, А.І.Бутенко, Є.А.Бельтюкова, Б.І.Валуєва, О.П.Зайцева, І.І.Іщенко, Т.П.Карпової, Г.Г.Козоріз, І.І.Лукінова, Е.Майєра, П.С.Мірошникова, І.П.Продіуса, М.Портера, Г.М.Скударя, М.Г.Чумаченко та ін. Однак в практиці господарювання процеси управління витратами виробництва залишаються недосконалими, що потребує їх подальших досліджень з метою удосконалення.
Таким чином, в сучасних умовах для забезпечення стійкої позиції товаровиробника на ринку необхідно таке управління витратами, котре містить в собі як прийняття оптимальних рішень, так і моделювання використання ресурсного потенціалу суб’єктом господарювання. В сучасних умовах величина витрат має не тільки відбивати фактичний стан справ на виробництві, але і сприяти оцінці можливих наслідків прийняття тих або інших управлінських рішень.
1. Система управління витратами
Управління витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.
Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці).
Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов'язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо.
Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з'ясовувати причини відхилень фактичних витрат , від планових і відповідно стимулювати працівників підприємства ї до їхнього зниження.
Формування і контроль витрат за місцями та центрами відповідальності Управління витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію за місцями та центрами відповідальності. Місце витрат — це місце їхнього формування (робоче місце, група робочих місць, дільниця, цех). Під центром відповідальності розуміють організаційну єдність місць витрат з центром, відповідальним за їхній рівень.
За центрами відповідальності складаються кошториси (планові витрати), обчислюються фактичні витрати, а для виробничих підрозділів визначається собівартість одиниці продукції (послуг). Це уможливлює ефективний контроль за витрачанням ресурсів. При цьому важливе значення має поділ витрат стосовно кожного центру відповідальності на прямі й непрямі, змінні та постійні. Перший поділ має істотне значення для визначення собівартості окремих виробів (калькулювання). Прямі витрати безпосередньо відносять на продукцію центрів відповідальності (місць витрат), а непрямі — формуються в цих центрах, а потім розподіляються між окремими видами продукції. Поділ витрат на змінні та постійні стосовно центрів відповідальності (місць витрат) важливий для складання так званих гнучких кошторисів та оцінки діяльності. Таке розмежування витрат дає змогу оперативно обчислювати кошториси для різних варіантів обсягу виробництва, а також перераховувати планові витрати на фактичний обсяг продукції під час аналізу та оцінки роботи підрозділів.
2. Витрати на виробництво промислової продукції –
2.1. Сучасний стан і роль в забезпеченні конкурентоспроможності продукції”
Аналіз структури витрат в промисловості представленої, згідно з статистичною звітністю, такими елементами витрат: матеріальні витрати, амортизація основних фондів, витрати на заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, інші витрати.
Виявлені зміни обумовлені перш за все нестабільністю державної економічної політики, теоретичними та практичними помилками в проведенні ринкових реформ, тривалою розробкою ефективної законодавчої та нормативної бази країни, яка створює добродійні господарсько-правові умови для праці підприємств, забезпечує дійову їх підтримку та захист. Крім того, в машинобудуванні послаблені облік та контроль, норми і нормативи не відповідають нинішнім вимогам, не націлюють на подолання високо витратного господарювання.
Враховуючи, що для підвищення конкурентоспроможності продукції та зниження ціни на неї одним з засобів є мінімізація витрат виробництва, без певної уваги до витрат не обійтись. Тому починати треба з оцінки використання всіх ресурсів, що знаходяться в розпорядженні товаровиробника, порівняння отриманих результатів з результатами зарубіжних країн й прийняття відповідних рішень щодо реалізації внутрішньовиробничих резервів зниження витрат як важливих складових ефективного управління ними.
2.2. Внутрішньовиробничі резерви як невикористані можливості зниження витрат на виробництво промислової продукції
Визначено, що резерви – це не тільки зниження збитків в використанні ресурсів, але і невикористані можливості зниження витрат. Тому усунення всякого роду збитків – це один шлях використання резервів, а інший шлях – це скорочення розриву між досягненим рівнем використання ресурсів і можливим рівнем, виходячи з удосконалення виробничого потенціалу виробника.
В процесі аналізу використання різних видів ресурсів при виробництві промислової продукції показано, що неефективність ресурсоощадної діяльності, обумовлена відсутністю цілісної системи управління ресурсозбереженням, що спрямована на ефективне управління витратами.
Для мікроекономічного рівня з метою ефективного управління витратами сформульовані основні блоки механізму ресурсозбереження, що містять:
-завдання механізму ресурсозбереження;
-функції механізму ресурсозбереження;
-методи механізму ресурсозбереження.
Аналіз матеріальних витрат на виробництво промислової продукцїї виявив негативну ситуацію в споживанні енергоресурсів. Вона обумовлена безгосподарністю, низькою виробничою дисципліною, відсутністю чітко продуманої програми з впровадження енергоощадних заходів, певним консерватизмом мислення управлiнського персоналу промислового виробництва, повною недієздатністю існуючих принципів стимулювання економії енергії. Крім того, ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів передбачає відповідний рівень підготовки фахівців у даній галузі.
Для ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів необхідні поважні структурні зміни якісного характеру в сфері управління ними, як складовою частиною управління витратами в цілому.
Енергетичний менеджмент являє собою службу, яка займається не тільки забезпеченням виробництва енергією, але ще і виконує ревізійні функції та управлінського обліку:
-розробляє і застосовує систему управлінського обліку та здійснює систематичний розрахунок енерговитрат на основі нормування витрат енергетичних ресурсів на виробництво промислової продукції;
-здійснює інспектування всіх виробничих підрозділів з метою визначення обгрунтованості енерговитрат і оцінки їх доцільності з урахуванням базових принципів, які покладено в основу управління витратами;
-на основі контролю та аналізу подає для аналітичного центру щомісячну інформацію про ефективність роботи підрозділів з енерговитрат.
Стратегічним завданням промислового комплексу є створення та реалізація конкурентоспроможної, високоякісної продукції, яка користується попитом на внутришньому та зовнишньому ринках. Для реалізації даного завдання необхідна технологічна стратегія товаровиробника, як шлях його розвитку, ефективного управління витратами, конктретні дії на перспективу з обліком динаміки зовнішнього середовища.
Технологічна стратегія як сукупність прийомів управлінської діяльності з використання ресурсів основного капiталу в системі управління витратами на виробництво промислової продукцїї має містити:
-ефективну систему моніторинга товаровиробниками стану (кількість, склад) і використання машин і технологій з метою діагностики і визначення їх остаточного ресурсу (ступеня придатності до роботи);
-розроблення обгрунтованих нормативних показників використання основних виробничих фондів (в основу побудови системи показників мають бути покладені вимоги комплексності і представництва), що сприяло би тісному зв’язку виробничої програми і доцільності капітальних вкладень на оновлення техніки і технології;
-грамотне планування постачання нового обладнання з урахуванням можливостей росту попиту на продукцію промисловості і реально фінансованих замовлень.
Технологічна стратегія   як базовий метод має містити всебічний аналіз початкової матеріально-технічної бази виробника, глибоке техніко-економічне опрацювання варіантів плану технічного розвитку, а також аналіз того:
-які технічні і економічні характеристики техніки і технології, що застосовуються;
-які тенденції попиту на продукцію;
-яка доцільність вкладу коштів в технології, що використовуються;
-які витрати треба зробити для освоєння нових технологій та яка прогнозована прибутковість даних витрат.
Технологічна стратегія виробника промислової продукції має бути достатньо гнучкою, щоб відповідати вимогам ринку та вимогам споживачів. При цьому необхідно враховувати, що нова техніка і технологія мають отримувати відповідну економічну оцінку, зокрема, за те, як вони сприяють зниженню витрат на виробництво промислової продукції. Це передбачає оцінку використання матеріальних (матеріалоємність, матеріаловіддача), енергетичних (питома енергоємність, енергоємність виробництва), трудових ресурсів (питома трудоємність, трудоємність виробництва), а також ресурсів основного капiталу (фондоємність, фондовіддача).
2.3. Удосконалення механізму управління витратами промислового виробництва.
Структурна оптимізація матриці витрат дозволяє визначити ті елементи витрат (пріоритетні адресати впливу), впливаючи на які, в першу чергу, можна досягти максимального ефекту в їх зменшенні.
З метою удосконалення системи управління витратами обгрунтовано створення в організаційній структурі підприємства промислового комплексу аналітичного центру на базі груп економічного аналізу центрів витрат виробничого блоку. Групи економічного аналізу здійснюють в центрах витрат розвинутий аналіз витрат на виробництво конкретних видів виробів. Аналітичний центр оцінює результати їх діяльності та рівень витрат в цілому продукції, що виробляється на підприємстві. Для ефективного функціонування аналітичного центру необхідно:
-надходження повних, реальних і оперативних звітів з центрів витрат;
-наявність в аналітичному центрі кваліфікованих виконавців і обчислювальної техніки (компьютерної інтегрованої системи планування, обліку та аналізу витрат);
-надання аналітичному центру достатніх повноважень з прийняття самостійних рішень в сфері регулювання витрат.
Функціями аналітичного центру є такі:
-збирання і накопичування звітної інформації з центрів витрат;
-моніторинг відхилень дійсних витрат від запланованих;
-загальна оцінка і аналіз ситуації з формування витрат і на основі цього розроблення пропозицій з ефективного використання ресурсів.
Одним з головних напрямів ефективного управління витратами в машинобудівній галузі, подолання її організаційно-технологічної відсталості та забезпечення конкурентоспроможності продукції є реструктуризація. Але цей процес не повинен здійснюватися хаотично і самопливом. Для того, щоб реструктуризація галузі дала найбільший економічний і соціальний ефект, вона має бути вкрай повною і комплексною. Це означає, що необхідним і рішучим змінам має підлягати не тільки організаційна структура машинобудівного виробництва, але і структура кадрів, структура технологічного оснащення, структура продукції, що виробляється.
З метою ефективного управління витратами та в зв’язку з тим, що машинобудування має стати носієм передових наукоємних технологій, що поєднують низькі ціни на них з високими споживчими властивостями, в роботі запропоновано створити гнучку міжгалузеву корпораційну взаємодію на зразок вертикально інтегрованої організаційної будови. Гнучкість містить можливість вибору альтернативних партнерів, коли попередні не можуть з ряду причин дотримуватися колишньої домовленості.
ВИСНОВКИ
В сучасних умовах для забезпечення стійкої позиції товаровиробника на ринку необхідно удосконалення управління витратами, що включає як прийняття оптимальних рішень, так і моделювання використання ресурсного потенціалу суб’єктом господарювання, пошук резервів зниження витрат і шляхів їх реалізації. Це дасть можливість виробникам з успіхом конкурувати в ринковій системі господарювання.
З метою ефективного використання матеріальних ресурсів, що безпосередньо має бути спрямовано на зниження витрат промислового виробництва, сформовані основні блоки механізму ресурсозбереження (завдання, функції та методи) на мікрорівні. В рамках цього пропонується застосування на підприємствах машинобудівного комплексу інструментів енергетичного менеджменту як сукупності методів регулювання використання паливно-енергетичних ресурсів.
З метою зниження витрат сформульована технологічна стратегія виробника машинобудівної продукції. Визначено, що нова техніка і технологія мають одержувати відповідну економічну оцінку, зокрема, за те, як вони сприяють зниженню витрат на виробництво машинобудівної продукції. Позначено, що технологічна стратегія має базуватися на діагностиці внутрішнього стану виробника, яка містить аналіз і оцінку його потенціалу (виявлення сильних і слабких сторін), а також порівняльний аналіз з конкурентом (визначання конкурентних переваг і конкурентної позиції).
Функціонування підприємств промислового комплексу базується на використанні за стадіями життєвого циклу виробу засобів праці, предметів праці і трудового потенціалу. На основі цього розроблена матрична модель структури витрат ресурсів на виробництво продукції (взаємозв’язок адресатів і чинників впливу) з метою оптимізації її компонентів і мінімізації величини витрат в цiлому. При цьому робиться висновок про необхідність забезпечення не взагалі максимальної економії сукупних ресурсів за життєвий цикл, а про необхідність найменших витрат цих ресурсів в розрахунку на одиницю продукту з урахуванням чинника часу.
6. Запропоновано з метою підвищення дієздатності підприємств промислового комплексу, конкурентоспроможності їх продукції, ефективного управління витратами створення гнучкої міжгалузевої корпораційної взаємодії. Сформульовано переваги такого об’єднання, наведено організаційну структуру корпорації.
Список використаної літератури
Криковський Є. Логістика підприємства: Навч. посібник: Львів: Державний університет «Львівська політехніка», 1996.
Минаев Э.С., Агеева И.Г., Аббата Дага А. Управление производством и операциями: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 15. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 256.
Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. «Бухгалтерський управлінський облік» - Житомир: ПП «Рута», 2002