ДСТУ 1.5-93
Зміст
С.
1 Галузь використання....................................................................................................... 1
2 Нормативні посилання.................................................................................................... 1
3 Вимоги до побудови стандарту..................................................................................... 2
3.1 Структурні елементи стандарту....................................................................... 2
3.2 Титульний лист................................................................................................... 2
3.3 Передмова............................................................................................................ 2
3.4 Зміст..................................................................................................................... 4
3.5 Вступ.................................................................................................................... 4
3.6 Назва.................................................................................................................... 4
3.7 Галузь використання.......................................................................................... 7
3.8 Нормативні посилання....................................................................................... 8
3.9 Визначення.......................................................................................................... 8
3.10 Позначення і скорочення ................................................................................ 8
3.11 Вимоги .............................................................................................................. 8
3.12 Додатки ............................................................................................................. 9
3.13 Бібліографічні дані .......................................................................................... 9
4 Вимоги до викладу стандарту........................................................................................ 10
4.1 Вимоги до тексту стандарту.............................................................................. 10
4.2 Поділ тексту стандарту ..................................................................................... 11
4.3 Заголовки ............................................................................................................ 12
4.4 Переліки .............................................................................................................. 12
4.5 Таблиці ................................................................................................................ 13
4.6 Графічний матеріал ........................................................................................... 24
4.7 Формули .............................................................................................................. 25
4.8 Посилання ............................................................................................................ 26
4.9 Примітки .............................................................................................................. 28
4.10 Виноски .............................................................................................................. 28
4.11 Приклади ............................................................................................................ 28
4.12 Скорочення ........................................................................................................ 29
4.13 У мовні позначення, символи і знаки ............................................................. 29
4.14 Одиниці фізичних величин............................................................................... 29
4.15 Числові значення .............................................................................................. 30
5 Вимоги до побудови і викладу змін до стандарту ....................................................... 31
6 Вимоги до оформлення стандартів................................................................................. 32
6.1 Вимоги до оформлення тексту стандартів........................................................ 32
6.2 Вимоги до оформлення сторінок стандартів.................................................... 33
7 Вимоги до змісту стандартів........................................................................................... 34
7.1 Вимоги до змісту основоположних стандартів................................................. 34
7.2 Вимоги до змісту стандартів на продукцію, послуги ..................................... 35
7.3 Вимоги до змісту стандартів на методи контролю (випробувань,
вимірювань, аналізу)............................................................................................ 44
7.4 Вимоги до змісту стандартів на процеси........................................................... 46
8 Вимоги до позначення стандартів................................................................................... 47
Додаток А Форми титульних листів стандартів............................................................... 49
Додаток Б Типові формулювання відомостей про використання міжнародних,
регіональних або національних стандартів..................................................... 60
Додаток В Форма першої сторінки змін до стандарту.................................................... 61
Додаток Г Форма другої і наступних сторінок змін до стандарту ................................ 62
Додаток Д Форми першої сторінки стандартів ............................................................... 63
Додаток Е Форми сторінок стандартів.............................................................................. 73
ДСТУ 1.5-93
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
((((((((((((((((((((((((((((((((((((
Державна система стандартизації України
Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення, та змісту
стандартів
Государственная система стандартизации Украины
Общие требования к построениию, изложению, оформлению и содержанию стандартов
State system for standardization of the Ukraine
General requirements for lay-out, formulation, presentation,
and contens of standards
((((((((((((((((((((((((((((((((((((
Чинний від 1993-10-01
1 Галузь використання
Цей стандарт установлює загальні вимога до побудови, викладу, оформлення та змісту державних стандартів України, галузевих стандартів, стандартів підприємств, стандартів науково-технічних та інженерних товариств (далі за текстом—стандарти) і змін до стандартів.
Вимоги цього стандарту є обов'язковими для підприємств, установ і організацій , що діють на території України, а також для громадян— суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
2 Нормативні посилання
В цьому стандарті є посилання на такі стандарти:
ДСТУ 1.0—93 Державна система стандартизації України. Основні положення.
ГОСТ 2.004—88 ЕСКД. Правила внполнения конструкторских документов на печатающих й графических устройствах вывода ЭВМ.
ГОСТ 2.104—68 ЕСКД. Основнне надписи.
ГОСТ 2.321 —84 ЕСКД. Обозначения буквенные.
ГОСТ 8.417—81 ГСИ. Единицы физических величин.
ГОСТ 13.1.002-80 Репрография. Микрография. Документы для сьемки. Общие требования и нормы.
3 Вимого до побудови стандарту
3.1 Структурні елементи стандарту
3.1.1 Стандарт вміщує такі структурні елементи:
- титульний лист;
- передмову;
- зміст;
-вступ;
- назву;
- галузь використання;
- нормативні посилання;
- визначення;
- позначення і скорочення;
- вимоги;
- додатки;
- бібліографічні дані.
3.1.2 Структурні елементи, за винятком елементів «Титульний лист», «Передмова», «Назва», «Вимоги», наводять за необхідності залежно від специфіки об'єкта, що стандартизують.
3.2 Титульний лист
3.2.1 Першу сторінку титульного листа стандарту оформлюють у відповідності з додатком А.
3.2.2 За необхідності стандарти допускається брошурувати у тематичний збірник. При цьому додатково оформлюють спільну першу сторінку титульного листа для збірника, на якій розміщують позначення всіх стандартів, що увійшли до збірника. Якщо позначення стандартів, що складають збірник, мають безперервну послідовність чисел, допускається подавати позначення першого і останнього (за порядком зростання номерів) стандартів, відокремлюючи їх розділовим знаком - «тире».
3.3 Передмова
3.3.1 Передмову розміщують на другій сторінці титульного листа. Слово «Передмова» друкують з великої літери посередині сторінки. Після передмови в нижній частині листа вказують: «Цей стандарт не може бути повністю чи частково відтворений, тиражований і розповсюджений без дозволу ___________________________________________________ ».
назва органу, що надає дозвіл на тиражування стандарту
3.3.2 Відомості, що наводять у передмові, нумерують арабськими цифрами (1, 2, 3 і т. ін.) і розташовують у такій послідовності:
а) відомості про технічний комітет, з стандартизації або організацію-розробника, затвердження державних стандартів України:
«РОЗРОБЛЕНО
________________________________________________________________________________
номер і назва технічного комітету з стандартизації або організації, що розробили проект стандарту
ВНЕСЕНО
_______________________________________________________________________________
назва організації, що подала проект стандарту на затвердження
ЗАТВЕРДЖЕНО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ наказом
______________________________________________________________________________ »
назва органу державного управління України, дата затвердження і номер наказу
б) відомості про використання міжнародного, регіонального або національного стандарту іншої країни як державного стандарту України оформлюють у відповідності з порядком, що встановлено Держстандартом України;
в) якщо стандарт реалізує законодавчі норми закону (ів) України, у передмові слід зазначити:
«В цьому стандарті реалізовані норми ________________________________________»;
назва закону (ів) У країни
г) відомості про стандарт, який розроблено на продукцію, що виробляється за ліцензіями:
«Вимоги стандарту відповідають вимогам, що встановлені технічними і нормативними документами ліцензіара»;
д) відомості про винаходи, які використовували при розробленні стандарту. Наводять номери і дати патентів, заявок на винаходи та авторських свідоцтв;
е) відомості про нормативні документи, на заміну яких розроблено стандарт:
«НА ЗАМІНУ :_____________________________________________________________»
позначення нормативного документа
чи
«НА ЗАМІНУ ______________________________________ в частині_______________»
позначення нормативного документа
Якщо стандарт введено вперше, то друкують «ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ»;
ж) відомості про перевидання стандарту:
«ПЕРЕВИДАННЯ ___________________»
рік-місяць-число
«ПЕРЕВИДАННЯ _______________________________ ЗІ ЗМІНАМИ № __________
рік-місяць-число номер
_________________________________________________________________________ ».
зміни, номер інформаційного документа
3.3.3 За необхідності у передмові можуть бути додаткові відомості
3.4 Зміст
3.4.1 У змісті мають бути порядкові номери і назви розділів (за необхідності - підрозділів), додатків із поданням їх позначення і заголовків, а, за необхідності, і графічного матеріалу із зазначенням номера сторінки, на якій вони розташовані.
3.4.2 Зміст стандарту розташовують після передмови, починаючи, як правило, з нової сторінки.
Слово «Зміст» друкують посередині сторінки з великої літери.
Зміст збірника стандартів вміщує позначення і назви стандартів із зазначенням номера наскрізної порядкової нумерації сторінок.
3.5 Вступ
3.5.1 Вступ наводять за необхідності обгрунтування причин розроблення стандарту. Вступ не повинен вміщувати вимоги.
Вступ не нумерують і розташовують на окремому аркуші.
3.6 Назва
3.6.1 Назва стандарту повинна бутя стислою, точно характеризувати об'єкт стандартизації і забезпечувати правильну класифікацію стандарту для включення його до інформаційних покажчиків стандартів.
3.6.2 У назві стандарту, як правило, не дозволяються скорочення (крім умовних позначень продукції), римські цифри, математичні знаки, грецькі літери.
3.6.3 У назві стандартів, якщо вони входять до комплексу стандартів, об'єднаних спільністю призначення, перед заголовком наводять груповий заголовок.
Груповий заголовок до назви стандарту на продукцію, як правило, не включають.
Назва стандарту в залежності від його змісту має таку структуру:
- заголовок і підзаголовок
Приклади
МІКРОСКОПИ ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ
Загальні технічні вимоги
СНІГОНАВАНТАЖУВАЧІ
Методи контролю
- груповий заголовок, заголовок і підзаголовок
Приклад
Єдина система конструкторської документації
СХЕМИ ЕЛЕКТРИЧНІ
Терміни та визначення
- груповий заголовок і підзаголовок
Приклад
Система стандартів безпеки праці
Терміни та визначення
3.6.4 Заголовок стандарту слід друкувати великими літерами. Груповий заголовок і підзаголовок слід друкувати малими літерами (перша - літера літера).
3.6.5 Заголовок стандарту визначає об'єкт стандартизації. У заголовку повинні бути наведені необхідні і достатні ознаки, що відрізняють цей об'єкт від інших об'єктів стандартизації.
3.6.6 Заголовок стандарту на групу однорідної продукції формують, враховуючи назви класифікаційних угруповань чинних класифікаторів.
3.6.7 Для більш повної характеристики об'єкта стандартизації слід вводити у заголовок стандарту додаткові визначення, що вказують на характерні ознаки:
- належність об'єкта до певної групи продукції
Приклад
НАВАНТАЖУВАЧІ УНІВЕРСАЛЬНІ
- виготовлення цієї продукції тільки одним визначеним способом
Приклад
СТРІЧКИ ГАРЯЧОКАТАНІ
- виготовлення продукції з означеного матеріалу
Приклад
ТРУБИ З АЛЮМІНІЮ ТА АЛЮМІНІЄВИХ СПЛАВІВ ЗВАРНІ
- виготовлення продукції певних розмірів , форм і т. ін.
Приклад
КІНЦІ ВАЛІВ КОНІЧНІ З КОНУСНІСТЮ 1:10
У заголовку стандарту перед позначенням типу, марки, моделі продукції слід друкувати слова «марки», «типу», «моделі», а потім подавати їх позначення.
Приклад
КАНАТ ПОДВІЙНОГО ЗВИВАННЯ ТИПУ ТЛК-0
3.6.8 Якщо об'єктом стандартизації є частка цілого, то на початку заголовка вказують частку, потім ціле дають як ознаку.
Приклад
КОРПУСИ ЩИТОВИХ ВИМІРЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ
3.6.9 У заголовку стандарту першим словом повинен бути іменник (назва об'єкта стандартизації), наступними словами-прикметники у порядку їх значущості (ієрархічної родово-видової підлеглості на підставі принципу від загального до часткового), тобто заголовок стандарту слід друкувати за зворотним порядком слів.
Приклад
КРАНИ МОСТОВІ ЕЛЕКТРИЧНІ ЛИВАРНІ
3.6.10 Прямий порядок слів у заголовку стандарту слід зберігати у таких випадках:
-у назві об'єкта стандартизації іменник без прикметника в даному значенні не вживають.
Приклад
ГОЛОВНІ УБОРИ
- ознака об'єкта стандартизації висловлена сполученням іменника у непрямому відмінку з прикметником
Приклад
БАКИ ГІДРАВЛІЧНИХ СИСТЕМ
- у стандарті на терміни, визначення і літерні позначення величин указується галузь знань, науки, галузі техніки або виробництва, до якого вони належать
Приклади '
ВАКУУМНА ТЕХНІКА
Терміни та визначення
ФІЗИЧНА ОПТИКА
Позначення основних величин
3.6.11 Назва об'єкта стандартизації у заголовку стандарту повинна бути записана в однині. Якщо стандарт поширюється на декілька однойменних об'єктів стандартизації, назву об'єкта стандартизації у заголовку стандарту слід друкувати у множині.
3.6.12 В разі поширення стандарту на два і більш об'єктів стандартизації заголовок необхідно писати у такому порядку:
- якщо об'єкти стандартизації характеризуються однаковими ознаками, то спочатку слід друкувати іменники, що сполучені сполучником «і» (комою та сполучником «і», якщо є більш ніж два іменники), потім ознаки у порядку їх значущості від загального до часткового.
Приклади
ПРИЛАДИ І ПЕРЕТВОРЮВАЧІ ЕЛЕКТРОВИМІРЮВАЛЬНІ ЦИФРОВІ
МАШИНИ, МЕХАНІЗМИ. АПАРАТИ, ПРИСТРОЇ І ФУНДАМЕНТИ
СУДНОВІ
- якщо ознаки належать до одного з перелічених об'єктів стандартизації, цей об'єкт слід друкувати останнім, зберігаючи прямий порядок слів
Приклади
МІКРОФОНИ І МІКРОФОННІ З'ЄДНУВАЧІ
КАБЕЛІ. ДРОТИ, ШНУРИ І КАБЕЛЬНА АРМАТУРА
- якщо кожний об'єкт стандартизації має власні ознаки, то за зворотним порядком слів дають тільки словосполучення, що позначає перший об'єкт стандартизації.
Приклад
ІЗОЛЯТОРИ ПОРЦЕЛЯНОВІ І ВИСОКОВОЛЬТНІ ВВОДИ
3.6.13 Якщо стандарт поширюється на продукцію різних видів, які належать до одного класифікаційного угруповання продукції, то ознаки слід друкувати через кому і сполучник «і» перед останньою ознакою продукції
Приклад
ПІДДОНИ ПЛОСКІ, ЯЩИКОВІ І СТОЯКОВІ
3.6.14 У підзаголовку стандарту подають назву змісту, що встановлено стандартом.
Приклади
КОРПУСИ МЕТАЛЕВІ
Методи випробувань
ПОЛІМЕРИ
Методи визначення в'язкості
3.6.15 При виданні стандарту з використанням складальних друкарських форм назву стандарту слід виділяти шрифтом.
3.7 Галузь використання.
3.7.1 Структурний елемент стандарту «Галузь використання» наводять для визначення галузі його призначення (поширення) та за необхідності уточнення об'єкта стандартизації, містять на першій сторінці стандарту і нумерують одиницею (1).
3.7.2 Об'єкт стандартизації уточнюють таким формулюванням: «Цей стандарт поширюється...»
Приклад
Цей стандарт поширюється на центрові токарні верстати з лобовим пристроєм.
3.7.3 Зміст стандарту уточнюють таким формулюванням: «Цей «стандарт установлює...»
Приклад
Цей стандарт установлює розміри радіального і осьового проміжку вальниць.
3.7.4 Галузь використання уточнюють таким формулюванням: «Цей стандарт використовується...»
Приклад
Цей стандарт використовується для всіх текстильних виробів, що постачаються споживачу.
3.7.5 Для продукції, що постачається тільки на атомні станції, наводять таке формулювання:
«Цей стандарт поширюється на ..., що постачається тільки на атомні станції».
3.7.6 У стандарті на продукцію (послуги, процеси), що має обов'язкові вимоги, спрямовані на забезпечення нешкідливості або безпечності для життя, здоров'я і майна населення, охорону навколишнього середовища, що можна об'єктивно перевірити за допомогою методів випробувань, у тому числі таких, за якими продукцію повинні сертифікувати, слід зазначити:
«Обов'язкові вимоги до якості продукції (послуг), що забезпечують її (їх) нешкідливість або безпечність для життя і майна населення, охорони навколишнього середовища, викладені у ________________________________».
зазначення розділу, підрозділу, пункту
У стандарті, який може використовуватися для цілей сертифікації і відповідає певним вимогам, слід зазначити:
«Стандарт придатний для цілей сертифікації».
3.8 Нормативні посилання
3.8.1 Структурний елемент «Нормативні посилання» містить перелік стандартів, на які в тексті стандарту є посилання.
3.8.2 Перелік стандартів, на які є посилання.починають словами:
«У цьому стандарті є посилання на такі стандарти».
3.8.3 До переліку включають позначення стандартів і їх назви у порядку зростання реєстраційних номерів позначень.
3.9 Визначення
3.9.1 Структурний елемент «Визначення» містить визначення, які необхідні для уточнення чи встановлення термінів, які подані у стандарті.
3.9.2 Перелік визначень починають із слів: «У цьому стандарті подані такі терміни та визначення».
3.10 Позначення і скорочення
3.10.1 Структурний елемент «Позначення і скорочення» містить перелік позначень і скорочень, що застосовують у цьому стандарті.
3.10.2 Позначення і скорочення наводять у порядку подання їх за текстом стандарту з необхідними розшифруваннями і поясненнями.
3.10.3 Допускається визначення, позначення і скорочення наводити в одному структурному елементі «Визначення, позначення і скорочення».
3.11 Вимоги
3.11.1 Вимоги до об'єктів стандартизації, в залежності від їх специфіки, встановлюють у таких основних видах стандартів, що не є взаємовинятковими: основоположних стандартах, стандартах на продукцію, і- послуги, стандартах на методи контролю, стандартах на процеси. Вимого до змісту стандартів - у відповідності з розділом 7.
3.12 Додатки
3.12.1 Матеріал, що доповнює положення стандарту, допускається розміщувати у додатках. Додатками можуть бути, наприклад, графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, опис апаратури і приладів, опис алгоритмів і програм задач, що розв'язуються на ЕОМ, і т. ін.
3.12.2 Додатки можуть бути обов'язковими і інформаційними. Інформаційні додатки можуть бути рекомендованого або довідкового характеру.
3.12.3 Додатки позначають великими літерами українськоїабетки, починаючи з А, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Після слова «Додаток» друкують літеру, що позначає його послідовність.
Допускається позначення додатків літерами латинської абетки, за винятком літер І та О.
У випадку повного використання літер української та латинської абеток допускається позначення додатків арабськими цифрами.
Якщо у стандарті один додаток, то він позначається «Додаток А».
3.12.4 Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначенням зверху посередині сторінки слова «Додаток» і його позначення, а під ним у дужках для обов'язкового додатка друкують слово «обов'язковий», а для інформаційного—«рекомендований» чи «довідковий». Додаток повинен мати заголовок, який друкують симетрично відносно тексту з великої літери окремим рядком.
3.12.5 Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.
У додатках розділи, підрозділи, пункти, підпункти, графічний матеріал, таблиці і формули нумерують у межах кожного додатку. Перед номерами ставлять позначення цього додатку.
Додатки мають загальну з рештою стандарту наскрізну нумерацію сторінок.
3.12.6 У тексті стандарту на всі додатки повинні бути подані посилання. Ступінь обов'язковості додатка при посиланні у тексті не зазначають. Додатки розташовують у порядку посилань на них у тексті стандарту.
3.13 Бібліографічні дані
У стандарті наводять бібліографічні дані, які містять на окремій сторінці.
Бібліографічні дані стандарту повинні мати:
- позначення УДК, яке проставляють органи Держстандарту України;
- ключові слова;
- групу, яка прийнята для класифікаторів стандартів.

4 Вимоги до викладу стандарту
4.1 Вимоги до тексту стандарту
4.1.1 У залежності від особливостей і змісту стандарту вимоги вик-ладаютьу вигляді тексту, таблиць, графічного матеріалу (рисунків, схем, діаграм) або їх поєднання.
4.1.2 Текст стандарту повинен бути стислим, точним, не допускати різних тлумачень, логічно послідовним, необхідним, і достатнім для використання стандарту відповідно до галузі його використання.
У стандарт слід включати тільки характеристики та вимоги, що можуть бути перевірені об'єктивними методами.
4.1.3 У стандарті слід вживати терміни, визначення, позначення і скорочення, що встановлені чинними стандартами.
Якщо терміни та визначення, позначення і скорочення, що прийняті у стандарті, не встановлені іншими стандартами, то за необхідності їх наводять відповідно у структурних елементах тексту «Визначення» та «Позначення і скорочення».
4.1.4 Викладаючи обов'язкові вимоги, у тексті стандарту слід вживати слова «повинен», «слід», «необхідно», «вимагається, щоб», «дозволяється тільки», «не дозволяється», «забороняється», «не слід». При викладенні інших положень слід застосовувати слова: «можуть бути», «як правило», «за необхідності», «можуть мати», «у випадку» і т. ін.
При цьому допускається використовувати довільну форму викладення тексту стандарту, наприклад, «застосовують», «зазначають» і т. ін.
Коли наводять найбільше або найменше значення величин, слід застосовувати словосполучення «повинно бути не більше (не менше)».
Коли наводять допустимі значених відхилень указаних у стандарті норм, вимог, застосовують словосполучення «не повинно бути більше (менше)».
Приклад
Масова частка вуглекислого натрію у технічній кальцинованій соді повинна бути не менше 99,4%.
.4.1.5 Встановлені стандартом числові значення величин, що необхідні для виготовлення продукції 4 заданою точністю, її використання і контролю, повинні бути задані з граничними відхиленнями або зазначені у вигляді найбільших і (або) найменших значень.
Приклади
80мм х 25мм х 50мм (а не 80 х 25 х 50 мм) &0мм±2мм
80^ (аневО^мм) вОмм^ймкм
10
160
к ДСТУ 1.5-93
Числові значення у відсотках слід писати: «... від 63 % до 67 %» або ^ЙЙ2)%»(ане65±2%).
[ ? Дані про фізичні константи і властивості речовин і матеріалів слід .««аводити у документі з зазначенням категорії даних.
4.1.6 Римські цифри слід писати тільки для позначення сорту (категорії, класу і т. ін.) виробу, валентності хімічних елементів, кварталів |»ку, півріччя. В інших випадках пишуть арабські цифри.
|ї< Римські цифри, дати, що подані арабськими цифрами, і кількісні числівники, як правило, не повинні мати відмінкових закінчень.
? 4.1.7 Позначення одиниць рахунку і одиниць фізичних величин яастосовують у таблицях, поясненнях символів і чисельних коефіцієнтів,
Йцо входять до формул, і у тексті тільки при чисельних значеннях та
і Друкують без крапки.
' Приклад
5 шт, 10 кг :;' 4.1.8 У стандарті не дозволяється:
' -вживати звороти розмовної мови, техніцизми та про-фесіоналізми;
? ' - вживати для того самого поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми), а також іншомовні слова та терміни за наявності рівнозначних слів та термінів в українській мові;
' - вживати довільні словосполучення;
- вживати скорочення слів, крім встановлених правилами ук-ііинської орфографії, чинними стандартами, а також цим стандартом.
„у 4.1.9 У тексті стандарту, за винятком формул, таблиць і рисунків, ^Це дозволяється:
- вживати математичний знак мінус (-) перед від'ємними значен-^ями величин (слід писати слово «мінус»);
,„ - вживати знак « 0 » для позначення діаметра (слід писати слово ІНіаметр»). При зазначенні розміру або граничних відхилень діаметра на Кресленнях перед розмірним числом слід писати знак « 0 »;
- вживати без числових значень математичні знаки, наприклад, > (більше), < (менше), - (рівне), 5: (більше або дорівнює), 5 (менше або Дорівнює), ^ (не дорівнює), а також № (номер) і % (відсоток).
4.2 Поділ тексту стандарту
: 4.2.1 Текст стандарту слід поділяти на розділи. Розділи можна ВОДіляти на пункти або підрозділи і пункти. Пункти, за необхідності, можуть поділятися на підпункти.
При поділу тексту стандарту аа пункти і підпункти необхідно, щоб ЮЖний пункт, підпункт мав завершену інформацію.
11
161
ДСТУ 1.5-93
4^.2 Розділи, підрозділи, пункти і підпункти слід нумерувати араб-смсими цифрами і друкувати з абзацного відступу.
Розділи повинні мати порядкову нумерацію» мехах всього тексту, за винятком додатків.
Приклад
1,2.3іт.ін.
Номер підрозділу або пункту вклій^йе номер розділу і порядковий номер підрозділу або пункту, відокремлені крапкою.
Приклад
ІЩ.З.І.Зіт.іи.
Номер підпункту включає номер розділу, підрозділу, пункту і порядковий номер підпункту, відокремлені крапкою.
Приклад
1.1.1.1,1.1.1.2,1.1.1.3 і т. їй.
Після номеру розділу, підрозділу, пункту і підпункту у тексті стандарту крапку не ставлять.
Якщо текст стандарту поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами в мехах всього тексту.
4.3 Заголовки
4.3.1 Розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Пункти, як правило, заголовків не мають.
Заголовки мають мітко і коротко відображати зміст розділів, підрозділів.
4.3.2 Заголовки розділів, підрозділів і пунктів слід друкувати з абзацного відступу з великої літери без крапки у кінці, не підкреслюючи.
Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою.
При виданні стандарту із застосуванням набірних друкарських форм, заголовки розділів і підрозділів слід виділяти шрифтом.
4.4 Переліки
4.4.1 Усередині пункті* або підпунктів можуть бути наведені переліки.
Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або, за необхідності посилання у тексті стандарту на один з переліків, малу літеру, після якої ставлять дужку. Для подальшої деталізації переліку необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставлять дужку.
Приклад
4.5 Таблиці
4.5.1 Таблиці застосовують для кращого унаочнення і зручності порівняння показників. Назва таблиці, за її наявності, має відображати її зміст, бути точною, короткою. Назву слід розміщувати над таблицею.
В разі перенесення частини таблиці на ту саму або інші сторінки, назву містять тільки понад першою частиною таблиці.
Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць у відповідності з рисунком 1.
гисуиок і
: 4.5.2Таблиці,завиняткомтаблицьдодатків,сліднумеруватиараб-ськими цифрами наскрізне.
(;, Таблиці кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку.
& Якщо у стандарті одна таблиця, то вона має бути позначеною «Таб-;ліщя І» або «Таблиця В.1», якщо таблиця наведена у додатку В.
Допускається нумерувати таблиці в межах розділу. У цьому випадку номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера | таблиці, відокремлених крапкою.
і 4.5.3 На всі таблиці стандарту повинні бути наведені посилання в І тексті стандарту, при посиланні друкують «таблиця» з зазначенням її ; номера. [ 4.5.4 Заголовки граф і рядків таблиці слід друкувати з великої
літери, підзаголовки граф - з малої літери, якщо вони складають одне ^ ^"
13 163
ДСТУ 1.5-93
речення із заголовком, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. заголовки і підзаголовки граф друкують в одиниці.
Таблиці зліва, праворуч і знизу, як правило, обмежують лініями.
4.5.5 Розділяти заголовки і підзаголовки боковику і граф діагональними лініями не допускається.
Горизонтальні і вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, допускається не наводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.
Заголовки граф, як правило, друкують паралельно рядкам таблиці. За необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.
Головка таблиці повинна бути відокремлена лінією від решти таблиці.
4.5.6 Таблицю залежно від й розміру розміщують під текстом, у якому вперше наведено на неї посилання, або на наступній сторінці, а за необхідності, у додатку до стандарту.
Допускається розміщувати таблиці вздовж довгого боку аркуша стандарту.
Якщо рядки або графи таблиці виступають за формат сторінки, то таблицю поділяють на частини, які розміщують одна під одною або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і бокових.
В разі поділення таблиці на частини допускається її головку або бокових заміняти відповідно номерами граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці.
Слово «Таблиця» зазначають один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами друкують слова «Продовження таблиці» або «Закінчення таблиці» з зазначенням номера (позначення) таблиці у відповідності з рисунком 2.
Таблиця...
У міліметрах
к„ примітка, і ут я далі за текстом; таолиці наведені умовно для ілюстрації відповідних вимог
і цього стандарту.
' Рисунок 2
І Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде |ю наступній сторінці, то у першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не наводять.
і Таблиці з невеликою кількістю граф допускається поділяти на ча-істини і розміщувати одну частину поряд із іншою на одній сторінці, при цьому повторюють головку у таблиці у відповідності з рисунком 3.
^•. >р-^——_
у Рисунок З
^
*» 4.5.7 Графу «Номер за порядком» до таблиці включати не допу-Щться.
І Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається у ви-цку, якщо у тексті стандарту є посилання на них, при поділі таблиці на вткни, а також ори перенесенні частики таблиці на наступну сторінку,
іяповідвості з рисунком 4. ^ '.
ДСТУ 1.5-93
Таблиця...
Розміри у міліметрах
Рисунок 4
За необхідності нумерації показників, поданні параметрів або інших даних порядкові номери слід зазначати у першій графі (боковику) таблиці, безпосередньо перед їх назвою у відповідності з рисунком 5. Перед числовими значеннями величин і позначенням типів, марок і т. ін. продукції порядкові номери не проставляють.
Таблиця...
Рисунок 5
4.5.8 Якщо всі показники, що наведено у графах таблиці, визначені в одних і тих самих одиницях фізичних величин, то їх позначення необхідно розташувати над таблицею праворуч, а в разі поділення таблиці на частини - над кожною її частиною у відповідності з рисунком 2.
Якщо у більшості граф таблиці наведені показники, що визначено в одних і тих самих одиницях фізичних величин (наприклад, у міліметрах, вольтах), але є графи з показниками, що визначено у інших одиницях фізичних величин, то над таблицею слід друкувати назву основного показника та позначення його одиниці фізичної величини, наприклад, «Розміри у міліметрах», «Напруга у вольтах», а в підзаголовках решти граф наводити назви показників і (або) позначення інших одиниць фізичних величин у відповідності з рисунком 4.
16
166
; ДСТУ 1.5-93
Для 'скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття замінюють літерними позначеннями за ГОСТ 2.321 або іншими , позначеннями, якщо вони пояснені у тексті або подані в ілюстраціях, , наприклад, О -діаметр, Н - висота, Ь-ловжина.
- Показяркиз одним і тим самим літерним позначенням групують послідовно, у порядку зростання індексів, у відповідності з рисунком 4.
^ 4.5.9 Обмежувальні слова «більше», «не більше», «менше», «не менше» іт. іи. повинні бути розміщені в одному рядку або графі таблиці з назвою відповідного показника перед позначенням його одиниці фізичної величини, якщо вони належать до всього рядка або графи.
Після назви показника перед обмежувальними словами ставлять ; кому у відповідності з рисунками 4 і 15.
4.5.10 Позначення одиниці фізичної величини, загальної для всіх ". даних у рядку, слід наводити після її назви, у відповідності з рисунком 5.
Допускається, за необхідності, позначення одиниці фізичної вели-і.1 ^ чини виносити до окремої графи (рядку). Ц 4.5.11 Якщо в графі таблиці розміщені значення однієї і тієї самої |Ї фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини зазначають ;Й^ у заголовку (підзаголовку) цієї графи у відповідності з рисунком 6. Ш Числові значення величин, однакові для декількох рядків, допу-скається зазначати одноразово у відповідності з рисунками 4 і 6.
й Таблиця... . /• ' '
Рисуноко
? Якщо числові значення величин у графах таблиці позначаються у
різних одиницях фізичних величин, то їхні позначення подають у
підзаголовку кожної графи.
Позначення, що наведені у заголовках граф таблиці, повинні бути ? пояснені у тексті або графічному матеріалі стандарту.
4.5.12 Позначення одиниць плоского кута слід зазначати не у заголовках граф, а в кожному рядку таблиці як за наявності горизонтальних ліній, що поділяють рядки у відповідності з рисунком 7, так і за відсутності горизонтальних ліній у відповідності з рисунком 8.
І ' !' '. в 17 , 167
ДСТУ 1.5-93
Таблиця... Таблиця ...
Рисунок 7 гисуноко
4.5.13 Граничні відхилення, що стосуються всіх числових значень величин, які розміщені в одній графі, зазначають у головці таблиці під назвою або позначенням показника у відповідності з рисунком 9.
Таблиця...
V иіяіиятпяк
Рисунок 9
4.5.14 Граничні відхилення, що стосуються декількох числових значень величин або певного числового значення величини, зазначають в окремій графі у відповідності з рисунком 10.
18
168
ДСТУ 1.5-93
Таблиця...
___:___________________ У міліметоах
Рисунок 10
4.5.15 Текст, що повторюється у рядках однієї і тієї самої графи і складається з поодиноких слів.які чергуються з цифрами, замінюють лапками у відповідності з рисунком 11.
Таблиця...
У Мілім^рпау
Г Рисунок 11
'^' ' '
^ Якщо текст, що повторюється, складається з двох і більше слів, то При першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а надалі -лапками у відповідності з рисунком 12.
19 169
ДСТУ 1.5-93
Таблиця...
Рисунок 12
Якщо повторюється лише частина речення, допускається цю частину заміняти словами «Те саме» з поданням додаткових відомостей за одним з варіантів рисунка 12.
За наявності горизонтальних ліній текст необхідно повторювати.
4.5.16 Замінювати лапками цифри, що повторюються у таблиці, математичні знаки, знаки відсотка і номера, позначення марок матеріалів і типорозмірів продукції, позначення нормативних документів не дозволяється. . - : - . . ..' ; \, ; , ;,, .;„,
4.5.17 Вразі відсутності окремих даних у таблиці слід ставити риску (тире) у відповідності з рисунком 11.
4.5.18 При зазначенні у таблицях послідовних інтервалів чисел, які охоплюють всі числа ряду, перед числами друкують «Від... до... включ.», «Понад... до... включ.» у відповідності з рисунком 11.
В інтервалі, що охоплює числа ряду, між початковим і кінцевим числом ряду у таблиці дозволяється ставити тире у відповідності з рисунком 13.
20
170
ДСТУ 1.5-93 Таблиця...
Рисунок 13
Інтервали чисел у тексті друкують зі словами "від" і "до" (маючи на увазі "Від і до... включно"), якщо після чисел зазначена одиниця фізичної величини або числа є безрозмірними коефіцієнтами, або через дефіс, якщо числа є порядковими номерами.
Приклади
... товщина шару має бути від 0,5 до 2,0 мм
7 -12, рисунки 1-14
4.5.19 У таблицях за необхідності застосовують ступінчасті лінії, наприклад, для виділення діапазону, що віднесений до певного значення, об'єднання позицій у групи і наведення основних числових значень показників, які звичайно розміщені усередині ступінчастої лінії, або для зазначення, яких значень граф і рядків стосуються певні відхилення, у відповідності з рисунком 14. При цьому в тексті повинно бути наведене пояснення цих ліній.
Таблиця...
Рисунок 14
21 171
ДСТУ 1.5-93
4.5.20 Якщо необхідно пояснити окремі дані, що наведені у таблиці, то ці дані слід позначати надрядковими знаками виноски.
Оформлення виносок повинно відповідати 4.10.
Якщо у таблиці є виноски і примітки, то у кінці таблиці наводять спочатку виноски, а потім примітки.
4.5.21 Числове значення показника проставляють на рівні останнього рядка назви показника у відповідності з рисунком 15.
Таблиця ...
_ ______ У метрах
—————————————І 11111 II 1——1.1 11111 НІНІ »т 1 —— Д
Рисунок 15
Значення показника, що наведено у вигляді тексту, друкують на рівні першого рядка назви показника у відповідності з рисунком 16.
Таблиця...
Рисунок ю
і»
ДСТУ 1.5-93
4.5.22 Цифри у графах таблиць мають проставлятися так, щоб розряди чисел у всій графі були розміщені один під одним, якщо вони належать до одного показника. В одній графі повинна бути збережена, як правило однакова кількість десяткових знаків для всіх значень величин.
4.5.23 За необхідності зазначення у таблиці основного застосування певних числових значень величин чи типів (марок і т. ін.) продукції дозволяється вживати умовні відмітки з поясненням їх у тексті стандарту.
Для виділення основної номенклатури або обмеження числових значень величин або типів (марок і т. ін„ що вживаються для продукції, дозволяється залучати у дужки ті значення, які не рекомендують до . вживання або вони мають обмежене вживання, зазначаючи у примітці значення дужок у відповідності з рисунком 17.
Таблиця...
У міліметоах
4.5.24 Для продукції масою до 100 г дозволяється наводити масу певної кількості продукції, для продукції, що виготовлена з різних ма-, теріалів, може бути зазначена маса для основного матеріалу у : відповідності з рисунками 18-20.
; Таблиця... Таблиця... Таблиця...
Рисунок 18 Рисунок 19 Рисунок 20
23 173
ДСТУ 1.5-93
Замість зазначення у таблиці маси продукції, що виготовлена з різних матеріалів, дозволяється давати у примітці до таблиці посилання на поправні коефіцієнти.
Приклад
Для визначення маси гвинтів, що виготовлені з різних матеріалів, значення маси, що наведені у таблиці, повинні бути помножені на коефіцієнт:
- 1,080 — для латуні;
- 0,356 — для алюмінієвого сплаву.
4.5.25 За наявності в стандарті невеликого за обсягом цифрового матеріалу, його недоцільно оформляти у вигляді таблиці, а сдід давати текстом. При цьому цифрові данні розташовують у вигляді колонок.
Приклад
Граничні відхилення розмірів профілей всіх номерів, %:
по висоті....................... і. 2,5 %
по ширині полиці................ ± 1,5 %
ПО ТОВЩИНІ СТІНКИ.............. ± 0,3 %
по товщині полиці ..............± 0,3 %
4.5.26 У таблицю з показниками і номерами дозволяється включати графу, в якій зазначають посилання на інші стандарти або на вимоги цього стандарту, що встановлює порядок і методи контролю цих показників, у відповідності з рисунком 16.
4.6 Графічний матеріал
4.6.1 Графічний матеріал - рисунки (схеми, діаграми і т. іи.) розміщують у стандарті для встановлення властивостей або характеристик об'єкта, а також для кращого розуміння тексту стандарту. На графічний матеріал повинне бути дано посилання у тексті стандарту.
Графічний матеріал повинен розташовуватися безпосередньо після тексту, в якому про нього згадується вперше, або на наступній сторінці, а за необхідності у додатку.
4.6.2 Рисунки, схеми, діаграми і т. ін., що розміщують в тексті, повинні відповідати вимогам стандартів Єдиної системи конструкторської документації.
4.6.3 За наявності у стандарті таблиць, що доповнюють графічний матеріал, таблиці слід розміщувати після графічного матеріалу.
4.6.4 Графічний матеріал може мати тематичну назву, яку розміщують під ним і роз-іашовують таким чином:
Рисунок 1—Деталі приладу
За необхідності під графічним матеріалом розміщують пояснювальні дані. Слово «Рисунок» і назву подають після пояснювальних даних.
24
174
ДСТУ 1.5-93
4.6.5 Графічний матеріал, за винятком графічного матеріалу додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізно. Якщо рисунок один, то він позначається «Рисунок І».
Дозволяється нумерація графічного матеріалу у межах розділу. Номер рисунка складається в цьому випадку з номера розділу і порядкового Номера рисунка, відокремлених крапкою.
Приклад
Рисунок 1.1, Рисунок 1.2 і т. ін.
Графічний матеріал кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка.
Приклад
Рисунок В.3
4.6.6 Рисунок (діаграму, схему і т. ін.), як правило, слід виконувати на одній сторінці. Якщо рисунок не вміщується на одній сторінці, дозволяється переносити його на інші сторінки. При цьому тематичну назву розміщують на першій сторінці, пояснювальні дані - на кожній сторінці і під ними друкують «Рисунок ..., аркуш ...», якщо є декілька рисунків, і «Рисунок 1, аркуш...» ,якщо є один рисунок.
4.7 Формули.
4.7.1 формули, за винятком формул, які є у додатках, мають нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, які друкують на рівні формули праворуч у круглих дужках. Одну формулу позначають (1).
Посилання у тексті на порядкові номери формул дають у дужках.
Приклей
... у формулі (1).
Формули додатків повинні нумеруватися окремою нумерацією : арабськими цифрами у межах кожного додатка з додаванням перед цифрою позначення додатку.
Приклад г ~ у формулі <ВЛ).
4.7.2 Можлива нумерація формул у межах розділу. У цьому випадку номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою.
Приклад ^ (3.1). (3.3). 4.7.3 У формулі як символи фізичних величин слід застосовувати
позначення, що встановлені відповідними стандартами і (або) іншими
документами.
;;1 Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до форму-^ ли, якщо вони не пояснені раніше у тексті, повинні бути наведені безпо-І« середньо під формулою.
і.;../
I'1 25 У. 175
ДСТУ. 1.5-93
Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися зі словом «де».
Приклад
Густина кожного зразка р в кілограмах на кубічний метр обчислюється за формулою:
/^ , (І)
де п»—маса зразка, кг;
V—об'єм зразка, м .
Формули, що подаються одна за одною і не розділені текстом, відділяють комою.
Приклад
А=^ , (1)
В4 . <2>
4.7.4 Переносити формули на наступний рядок дозволяється тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. В разі перенесена формули на знаку операції множення застосовують знак «х>.
4.7.5 Порядок подання у стандартах математичних рівнянь такий самий,як і формул. 4.8 Посилання
4.8.1 У стаядарті дають аосязіаявя:
-аацей.стаидздг;
-на інші стандарти.
4.8.2 При посиланнях на цей стандарт зазначають номери розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, переліків, графічного матеріалу, формул, таблиць, додатків (у тому числі їх розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів і таблиць), а також графи 1 рядки таблиць цього стандарту та позиції складових частин виробу на рисунку.
При посиланнях слід друкувати; «... у відповідності з розділом 2»,
«... згідно з 3.1», «... за 3.1.1», «у відповідності з 4.2.2, перелік б», «...у | відповідності з рисунком А.2», «(рисунок 5)», -«... за формуло»;» З», «у
відповідності а таблицею І», «(таблиця 1)», «>..у відповідності з додатком
А», «(додаток Л» і т. іи, і При посиланнях на структурну частину тексту, що має вумерацію
з цифр, які не відокремлені крапкою, слід зазначати назву цієї частини
26
т
ДСТУ 1.5-93
повністю, наприклад, «... у відповідності з розділом 5», «...за пунктом З», а при нумерації з цифр, які відокремлені крапкою, назву структурної частини не зазначають, наприклад, «... за 4.10», «... у відповідності з 2.12». 4.8.3 Якщо вимоги, що поширюються на об'єкт, впроваджені в інших стандартах, то роблять посилання на відповідний стандарт із зазна-; ченням його позначення без двох останніх цифр року затвердження. По-I' вне позначення стандарту і його назви подають у нормативних посиланнях.
. Приклад ! Визначення втрат за способом самогальмування - за
р'' ГОСТ 10169.
:" При цьому зміст стандарту, на який дають посилання, повинен
й Однозначно визначати нідповідні вимоги до об'єктів, на які поширюється
| цей стандарт.
|К Посилання наводять на стандарт у цілому або на його розділи,
|і; підрозділи, пункти, підпункти і додатки, а також на розділи, підрозділи,
| пункти і таблиці додатків.
й У тексті стандарту дозволяється повторювати зміст (робити витяг) І розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів інших стандартів із зазначенії ням після дубльованого положення у дужках позначення стандартів без І? номера розділу, підрозділу, пункту і підпункту, який він дублює. її При посиланні в тексті стандарту на декілька стандартів слід повто-^ рювати індекс стандарту.
й. Приклад
ї ГОСТ 1.0; ГОСТ 1.5; ДСТУ 1.0; ДСТУ 1.5 і т. ін. ^ 4.8.4 При зазначенні в стандарті продукції, що виготовлюється за йіншим стандартом, слід давати посилання на цей стандарт, при цьому &иазву продукції треба зазначати із зворотним порядком слів у Іівідповідності з Й назвою у стандарті, на який є посилання.
і"'" Приклад ^ Калій марганцевокислий технічний - за ГОСТ 5777.
^ Якщо стандарт, на який роблять посилання, містить ряд типів (ма-'^уж, моделей і т. ін.) продукції, а в цьому стандарті є зазначений тип цієї 'продукції, то слід подати і позначення цього типу продукції.
І ри Матеріал робочої частини розгортки- сталь швидкоріжуча 1 Р18 за ГОСТ 19265.
і При посиланні на умовне позначення (матеріалу, напівфабрикату, ікомплектуючих виробів і т. ін.), що вміщує позначення стандарту, слід подавати їх повне позначення.
| ^"^уфта перекладна МПШГ 19х20-1 ГОСТ 13877-80.
27 177
ДСТУ 1.5-93
4.8.5 Вимоги документа, на який посилаються у стандарті, мають ту саму обов'язковість, що і вимога, в якій наведено цс посилання. 4.9 Примітки
4.9.1 Примітки наводять у стандартах, якщо необхідні пояснювальні або довідкові дамі до змісту тексту, таблиць чи графічного матеріалу.
Примітки не повинні вміщувати вимоги.
4.9.2 Примітки слід розміщувати безпосередньо під текстом, графічним матеріалом або таблицею, до яких належать ці примітки.
4.9.3 Слово «Примітка» слід друкувати з великої літери з абзацу напівжирним шрифтом; після слова «Примітка» ставлять крапку. Текст примітки пишуть в цьому самому рядку з великої літери.
4.9.4 Одна примітка не нумерується.
Приклад
Примітка. _________________\____,___
Декілька приміток нумерують за порядком арабськими цифрами.
Приклад
Примітка 1. _______,____________,_____
Примітка!. ___________________,
4.9.5 Примітку до таблиць розташовують у кінці таблиці над лінією, що позначає кінець таблиці 4.10 Виноски
4.10.1 Якщо необхідно пояснити окремі дані, що наведені у стандарті, то ці дані слід позначати надрядковими знаками виноски.
Виноски у тексті розташовують з ябзацного відступу у кінці сторінки, на якій вони позначені, і відокремлюють від тексту короткою тонкою горизонтальною лінією з лівого боку, а до давдх, що наведені у таблиці, - в кінці таблиці над лініє», що псзкаЧає закінчення таблиці.
4.10.2 Знак виноски ставлять безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, і перед текстом пояснення.
4.10.3 Знак виноски виконують арабськими цифрами з дужкою і розміщують на рівні верхнього обрізу шрифту.
Приклад
«... друкуноаии пристрій ...».
Нумерація виносок окрема для кожної сторінки. Дозволяється замість цифр позначати виноски зірочками: *. Вживати більше чотирьох зірочок не дозволяється.
4.11 Приклади
4.11.1 Приклади можуть бути наведені у тих випадках, коли вони пояснюють положення, вимоги стандарту або сприяють більш короткому їх викладенню.
28
178
[ ДСТУ 1.5-93
; 4.11.2 Слово «Приклад» («Приклади») слід друкувати з великої ; літери з абзацу курсивом без будь-якого знака в кінці.
' 4.11.3. Текст прикладу (прикладів) слід писати на наступному ряд-, ку з втяжки (подвійного абзацу). Якщо прикладів декілька, їх розташову-, ють один під одним.
^ 4.12 Скорочення і 4.12.1 У стандарті допускаються такі скорочення:
::: - с. - сторінка; р. - рік; рр. - роки; мін. - мінімальний; макс. - мак-;: симальний; абс. - абсолютний; відн. - відносний, які вживають із цифро-' вими значеннями, а також загальноприйняті скорочення:
"; -т.т,- тобто; і т.д.-і так далі; іт.ін.-ітаке інше; див.-дивись;
ї иомін. - номінальний; гран. відх. - граничні відхилення; змін. - змінення ! та інші абревіатури, що встановлені правилами української орфографії, а І', також відповідними державними стандартами.
У - що впроваджені в цьому стандарті. Повна назва має бути наведена ^ при першому згадуванні в тексті стандарту із зазначенням у дужках : скороченої назви або абревіатури, а при наступних згадуваннях слід вживати ско,рочену назву або абревіатуру.
у 4.12.2 Якщо в стандарті прийнята особлива система скорочень слів у або назв, то перелік прийнятих скорочень повинен бути наведений у ї структурному елементі «Позначення і скорочення». й 4.13 Умовні позначення, зображення і знаки
1; 4.13.1 У стандарті слід використовувати умовні позначення, зобра-1 ження або знаки, що прийняті у стандартах. В тексті стандарту позначен-|ням параметра дають його пояснення, наприклад, «Тимчасовий опір | розриву а (і».
1: 4.13.2 За необхідності вживання умовних позначень, зображень І^або знаків, не встановлених чинними стандартами, їх слід пояснювати у уДаксті або.структурному елементі «Позначення і скорочення».
^ 4.14 Одиниці фізичних величин
|? 4.14.1 У стандарті слід вживати стандартизовані одиниці фізичних
|ікличин, їх назви і позначення у відповідності з ГОСТ 8.417.
Ці Поряд з одиницями системи СІ за необхідності в дужках зазнача-
^ють одиниді, які можна застосовувати, систем, що використовувалися
.; раніше.
| Застосування в одному стандарті різних систем позначення оди-: ниць фізичних величин не допускається.
|"; 4.14.2 У тексті стандарту числові значення величин із позначенням І одиниць рахунку і фізичних величин слід друкувати цифрами, а числа без
Епозначень одиниць фізичних величин і одиниць рахунку від одиниці до дев'яти - словами.
І'
І' ' 29 179
ДСТУ 1.5-93
Приклади
Здійснити випробування п'яти труб, кожна завдовжки 5 м;
Відібрати 15 труб для випробувань на тиск.
4.14.3 У межах одного стандарту одиниця фізичної величини для одного і того самого показника має бути, як правило, постійною.
Приклад
Довжина труби має бути зазначена по всьому тексту стандарту у метрах, товщина стінки труби - у міліметрах.
4.14.4 Якщо у тексті стандарту наведено ряд числових значень фізичної величини, які виражені однією і тією самою одиницею фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини зазначають тільки за останнім числовим значенням.
Приклад
1,0; 1,5; 2,0; 2,5 мм,
4.14.5 Якщо у тексті стандарту наводять діапазон числових значень фізичної величини, що виражені однією і тією самою одиницею фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини зазначають за останнім числовим значенням діапазону.
Приклади
Від 1 до 5 мм
Від 10 до 100 кг
Не можна відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (розміщувати їх на різних рядках або сторінках), крім одиниць фізичних величин, що розташовані у таблицях і стандартах, які виконують машинописно
4.15 Числові значення
4.15.1 Дробові числа необхідно наводити у вигляді десяткових дробів, за винятком розмірів у дюймах, які слід друкувати І/4", 1/2" (але
1" І", не-4- , -у).
За неможливості відобразити числове значення у вигляді десяткового дробу, дозволяється друкувати у вигляді звичайного дробу в один рядок, через похилу риску.
Приклад
5/32, (50А - 4С)/(40Б + 20).
4.15.2 Числові значення величин слід зазначати у стандартах із ступенем точності, яка необхідна для забезпечення потрібних властивостей продукції, при цьому в ряду значень здійснюється рівняння числа знаків після коми.
Округлення числових значень величин до першого, другого, третього і т. ін. десяткових знаків для різних типорозмірів, марок і т. п. про-
30
180
ДСТУ 1.5-93
дукції однієї назви має бути однаковим. Наприклад, якщо градація товщини стальної гарячекатаної стрічки 0,25 мм, то весь ряд товщин стрічки повинен бути вказаний з такою самою кількістю десяткових знаків.
Приклад
1,50; 1,75; 2,00
4.15.3 В залежності від технічної характеристики і призначення продукції кількість десяткових знаків і числових значень того самого показника може мати декілька ступенів (груп) і повинна бути однаковою тільки усередині цього ступеня (групи).
При зазначенні діапазону числових значень також слід подати однакову кількість десяткових знаків.
Кількість десяткових знаків числових значень величин ряду може бути визначена допуском на номінальний розмір, наприклад, норми точності діаметра або товщини стінки труб мають змінюватися залежно від діаметра.
4.15.4 Усяка група з трьох цифр числового позначення величин ліворуч і праворуч від коми повинна відокремлюватися від інших цифр проміжком за винятком позначення року.
Приклад
43 441, 254 05
5 Вимоги до побудови і викладу змін до стандарту 5.1 Зміни до стандарту оформлюють у відповідності з додатками В, Г.
: 5.2 Зміст раніше затверджених змін до стандарту не включають у наступні зміни. Кожна зміна діє самостійно.
При наступній зміні розділу, підрозділу, пункту, підпункту, абзаца, таблиці, графічного матеріалу, додатка до стандарту в зміну подають їх нову повну редакцію замість початкової редакції і попередньої зміни. В : цьому випадку діє остання зміна до стандарту.
^ 5.3 В разі доповнення тексту стандарту новими розділами, 'підрозділами, пунктами, підпунктами, таблицями, графічними ма-, теріалами, додатками, або в разі вилучення їх з тексту, нумерацію І- розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, таблиць, графічних матеріалів, ^додатків змінювати не дозволяється.
, Нові розділи мають бути розміщені перед додатками, а нові | підрозділи, пункти, нідпункти - у кінці відповідних розділів, підрозділів, ^ дуиктів у порядку зростання їх нумерації. ій Дозволяється новим пунктам (за відсутності підпунктів),
підпунктам, таблицям, графічним матеріалам надавати номери чинних & попередніх пунктів, підпунктів, таблиць, графічних матеріалів із додан-| вям маленької літери української абетки і розміщувати їх після чинних І^або перед ними.
|.1
31
ї. 181
ДСТУ 1.5-93
Приклад
ІЛЗа, Рисунок 4а
5.4 Текст зміни слід викладати у відповідності з розділом 4.
При викладенні тексту зміни слід зазначати номери розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, таблиць і т. ін. і вживати слова «замінити», «доповнити», «вилучити», «викласти у новій редакції».
Приклади
Підпункт 2.4.4.1 доповнити абзацем:
«Дозволяється упаковувати редуктори в ящики з гофрованого картону».
Пункт 4.5 вилучити.
Пункт 5.6 викласти у новій редакції:
«5.6 Час відкриття запобіжного клапана - за ГОСТ 6286». 5.5 При перевиданні стандарту розділи, підрозділи, пункти підпункти, таблиці, графічні матеріали, додатки, що вилучаються не друкують, а зазначають тільки їх номери і проставляють помітки про вилучення.
Приклад
1.14 вилучений (змін. № 2)
6 Вимоги до оформлення стандартів 6.1 Вимоги до оформлення тексту стандартів
6.1.1 Стандарти друкують і (або) видають одним з таких способів:
-машинописним;
- машинним;
- із застосуванням складальних (набірних) друкарських форм;
-репрографії.
6.1.2 Машинописним способом стандарт виконують на одній стороні аркуша через два інтервали, а у головці таблиці стандарту - через один інтервал.
6.1.3 Машинним способом стандарт виконують за допомогою автоматизованих цифрових друкуючих пристроїв електронно-обчислювальних машин - за ГОСТ 2.004, з інтервалом між рядками, який забезпечує придатність до мікрофільмування за ГОСТ 13.1.002.
6.1.4 3 використанням набірних друкарських форм стандарт видають у відповідності з вимогами до видань, які виконують друкарським способом.
6.1.5 Методом репрографії виготовляють копії стандарту у відповідності з вимогами до видань, які виконують методом репрографії.
32
Ї&2
ДСТУ 1.5-93
6.1.6 Відстань між заголовками розділу, підрозділу, попереднім і наступним текстом, а також між заголовками розділу і підрозділу має дорівнювати:
- при виконанні стандарту машинописним способом - трьом інтервалам;
- при виконанні стандарту машинним способом - не менше ніж чотирьом висотам шрифту.
Відстань між основами рядків заголовку приймають такою, як у тексті.
6.1.7 Вписувати у стандарт окремі слова, формули, умовні позначення, літери латинської і грецької абеток, а також виконувати креслення необхідно чорним чорнилом, пастою або тушшю. При цьому щільність вписаного тексту має бути наближеною до щільності виконаного тексту.
6.1.8 Помилки і графічні неточності, знайдені у процесі підготовки стандарту, дозволяється виправляти підчисткою і нанесенням на це місце або вписуванням між рядками виправленого тексту (графіки) машинописним способом або чорним чорнилом, тушшю, пастою рукописним способом.
Пошкодження аркушів стандарту, помилки, сліди неповністю знищеного попереднього тексту не дозволяються.
Після внесення виправлень стандарт повинен забезпечувати можливість виготовлення з нього копій належної якості способами репрографії і відповідати основним вимогам до документів, які підлягають мікрофільмуванню—за ГОСТ 13.1.002.
6.1.9 Абзацний відступ повинен бути однаковим по всьому тексту стандарту і дорівнювати п'яти знакам.
У разі машинописного способу виконання стандарту текст повинен мати поля таких розмірів:
- верхнє - 20 мм, праве -10 мм, ліве і нижнє - не менше, ніж 20 мм.
6.1.10 Стандарти, що видають друкарським способом, як правило, випускають форматом 145х215ммі 145х200 мм, а в обгрунтованих випад-ках (за наявності складного графічного матеріалу, таблиць, що потребують великої площі для їх розташування і т. ін.) - форматом 220х290 мм і 205х290 мм.
За необхідності дозволяється комплектувати в одному стандарті аркуші форматів АЗ, А4, А5.
6.2 Вимоги до оформлення сторінок стандартів
6.2.1 Першу сторінку стандарту оформлюють у відповідності з додатком Д.
На першій сторінці стандарту зазначають дату введення стандарту
в дію.
33
183
ДСТУ 1.5-93
Дату позначають арабськими цифрами, відокремленими дефісами з такою послідовністю елементів: рік, місяць, число.
Приклад
1993-01-01
6.2.2 Оформлення і нумерація сторінок стандартів - у відповідності з додатком Е.
6.2.3 Нумерацію сторінок проставляють арабськими цифрами на правому нижньому ріжку на непарних і на лівому нижньому ріжку на парних сторінках стандарту.
6.2.4 Сторінки, иа яких розміщені «Передмова», «Зміст», «Вступ», нумерують римськими цифрами, починаючи з титульного аркуша. На титульному аркуші номер сторінки «І» не ставлять.
6.2.5 Збірник стандартів має наскрізну порядкову нумерацію сторінок, зберігаючи при цьому нумерацію сторінок кожного стандарту. Нумерація сторінок збірника стандартів проставляється знизу посередині сторінки.
7 Вимоги до змісту стандартів 7.1 Вимоги до змісту основоположних стандартів
7.1.1 Основоположні організаційно-методичні стандарти встановлюють:
- цілі, задачі, класифікаційні структури об'єктів стандартизації різного призначення, загальні організаційно-технічні положення щодо проведення робіт у певній галузі діяльності і т. іи.;
- порядок (правила) розроблення, затверження і впровадження нормативних документів, технічних (конструкторських, технологічних, проектних, програмних) документів.
7.1.2 Основоположні загальнотехнічні стандарти встановлюють:
- науково-технічні терміни та їх визначення, що багаторазово вживають у науці, техніці, промисловості і сільському господарстві, будівництві, на транспорті, у культурі, охороні здоров'я та інших сферах народного господарства;
- умовні позначення (назви, коди, позначки, символи і т. ін.) для різних об'єктів стандартизації, їхнє цифрове, літерно-цифрове позначення, у т. ч. позначення параметрів фізичних величин (українськими, латинськими, грецькими літерами), їх розмірність, замінювальні надписи, символи і т. ін.;
- вимоги до побудови, викладу, оформлення і змісту різних видів документів (нормативних, конструкторських, проектних, технологічних, програмних і т. ін.);
34
184
ДСТУ 1.5-93
- загальнотехнічні величини, вимоги та норми, що необхідні для технічного, в тому числі метрологічного, забезпечення процесів виробництва.
Зокрема, ці стандарти встановлюють:
- норми точності вимірювань (інструментальних) і норми точності статистичних оцінок;
- вимоги до стандартних зразків властивостей і складу речовин та матеріалів;
- переважні числа, параметричні і розмірні ряди;
- ряди номінальних частот і напруг електричного струму;
-допуски і посадки;
- вимоги до шорсткості поверхні;
- норми точності передач (зубчастих, ремінних і т.ін.) ;
- вимоги до різних видів сполучень деталей і складових одиниць (різьбових зварних і т.ін.) і конструкцій виробів;
- класи точності обладнання;
- вимоги до різних видів технічної сумісності продукції (конструктивної, електричної, електромагнітної, програмної, діагностичної і т. ін.);
- значення гранично допустимих викидів і скидів і гранично допустимі концентрації шкідливих речовин;
- значення граничнодопустимого рівня шуму, вібрації, радіаційного . випромінювання, радіозавад;
-допустимі межі зовнішніх впливів;
- вимоги технічної естетики і ергономіки;
- інші єдині технічні вимоги і (або) норми загального виробничо-технічмого призначення.
7.2 Вимоги до змісту стандартів на продукцію, послуги 7.2.1 На продукцію, послуги розробляють:
- стандарти загальних технічних умов, які повинні мати загальні вимоги до груп однорідної продукції, послуг;
- стандарти технічних умов, які повинні вміщувати вимоги до конкретної продукції, послуги (групи конкретної продукції, послуг).
За доцільності стандартизації окремих вимог до груп продукції, . послуг можуть розроблятися стандарти, які встановлюють: класифікацію, основні параметри і (або) розміри, вимоги безпеки, вимоги охорони навколишнього середовища, загальні технічні вимоги, методи випробувань, : типи, сортамент, марки, правила приймання, маркування, пакування, ' правила транспортування, правила зберігання, правила експлуатації, ремонту і утилізації.
35 185
ДСТУ. 1.5-93
7.2.2 Стандарт загальних технічних умов в загальному випадку вміщує такі розділи:
- класифікація, основні параметри і (або) розміри;
- загальні технічні вимоги;
- вимоги безпеки;
- вимоги охорони навколишнього середовища;
- правила приймання;
- методи контролю;
- транспортування і зберігання;
- вказівки щодо експлуатації (ремонту, утилізації);
- гарантії виробника.
Номенклатуру, склад, зміст і назву розділів (підрозділів) визначають у відповідності з особливостями продукції, що стандартизується, і характером вимог, що до неї ставляться.
Стандарти на продукцію, виробництво і використання якої можуть зашкодити здоров'ю або майну громадян, а також навколишньому середовищу, повинні обов'язково вміщувати розділи «Вимоги безпеки» і «Вимоги охорони навколишнього середовища».
7.2.3 У розділі «Класифікація, основні параметри і (або) розміри» встановлюють параметри і (або) розміри, що характеризують типи, сортамент, марки, моделі і т. ін. продукції.
У розділі, за необхідності, встановлюють номенклатуру (асорти-. мент) продукції, яка класифікована за основними параметрами і (або) розмірами. При цьому, враховуючи особливості продукції, наводять:
- типи, що класифіковані за основними експлуатаційними (споживчими) характеристиками;
- основні параметри, що характеризують типи;
- рисунки з зазначенням основних розмірів.
У розділі, при необхідності, встановлюють номенклатуру продукції (прокат і т. ін.), що класифіковані за геометричними формами і розмірами. При цьому наводять:
- рисунки, які визначають геометричну форму;
-таблиці з розмірами, граничними відхиленнями, площинами перерізів, довідковими розмірами осей і іншими подібними даними;
-додаткові вимоги (довжини профілів, відхилення від геометричної форми поверхні тощо).
У розділі, за необхідності, встановлюють номенклатуру марок матеріалів (сировини), що класифіковані за хімічним складом, а в окремих випадках також за основними споживчими (експлуатаційними) характе-
36
1Х6
ДСТУ 1.5-93
ристиками. При цьому, в залежності від особливостей матеріалу, що стандартизують, наводять:
- марки сировини і матеріалів, класифікованих за основними показниками;
- хімічний склад;
-фізико-хімічні властивості (за необхідності).
У розділі зазначаютьумовне позначення продукції і, за необхідності, наводять правила і (або) приклади його запису.
У розділі допускається наводити рекомендації щодо застосування матеріалів, режимів їх оброблення тощо.
7.2.4 Розділ «Загальні технічні вимоги» в загальному випадку вміщує такі підрозділи:
- характеристики (властивості);
- вимоги до сировини, матеріалу, покупних виробів;
-комплектність;
-маркування;
-пакування.
7.2.4.1 У підрозділі «Характеристики (властивості)» наводять, як правило, тільки ті вимоги, які є обов'язковими і підлягають перевірці. Якщо окремі вимоги не можуть бути відображені певними показниками, а можуть бути досягнуті за умови однозначного дотримання будь-яких інших вимог (санітарно-гігієнічних вимог до виробничих приміщень і виконавців, використання певних елементів технологічного процесу, покриття, спеціального технологічного обладнання або оснастки, тривалого тренування, прироблення, витримування готових виробів або матеріалів і т. ін.), то ці вимоги повинні бути наведені у цьому підрозділі також.
Підрозділ «Характеристики (властивості)» в загальному випадку вміщує такі пункти, що встановлюють:
- вимоги призначення;
- вимоги надійності;
- вимоги радіоелектронного захисту;
- вимоги стійкості до зовнішніх впливів і життєздатності;
- вимоги ергономіки;
- вимоги економного використання сировини, матеріалів, палива, .енергії і ресурсів праці;
? -вимоги технологічності;
. - конструктивні вимоги.
; У пункті «Вимоги призначення» встановлюють вимоги, що харак-,.теризують властивості продукції, які визначають її основні функції, для
37 187
ДСТУ 1.5-93
виконання яких вона призначена за певних умов, вимоги сумісності і взаємозамінності, в тому числі:
- вимоги до продуктивності, точності, швидкості оброблення, жорсткості, калорійності і т. ін.;
- вимоги до складу і структури (хімічного, фракційного, концентрації домішок, складу компонентів тощо), фізико-хімічних, механічних та інших властивостей (міцності, жорсткості, теплостійкості, зносостійкості і т. ін.);
- вимоги до функціональної, геометричної, біологічної, електромагнітної, електричної, міцностної, програмної, технологічної, діагностичної, організаційної, інформаційної і до інших видів сумісності.
У пункті «Вимоги надійності» встановлюють вимоги до виконання продукцією своїх функцій з певною ефективністю у заданому інтервалі часу та їх збереження за певних умов технічного обслуговування; ремонту, зберігання, транспортування, в тому числі кількісні вимоги у вигляді значень комплексних показників надійності продукції і (або) одиничних показників її безвідмовності, тривалості, ремонтоздатності і збережен-ності.
На продукцію, використання якої через деякий час створює небезпеку для життя, здоров'я людей, навколишнього середовища або можеспричини-ти шкоду майну громадян, повинні встановлювати строки служби,
На продукцію, споживчі властивості якої можуть погіршуватися з часом (продовольчі продукти, парфюмерно-косметичні товари, ліки, вироби побутової хімії та інші) повинні зазначатися строки придатності.
У пункті «Вимоги радіоелектронного захисту» встановлюють вимоги до продукції щодо забезпечення завадозахищеності, захисту від електромагнітних і іонізуючих випромінювань як власних, так і інших, навмисних електромагнітних випромінювань та інших електромагнітних випромінювань природного та штучного походження.
У пункті «Вимоги стійкості до зовнішніх впливів і життєздатності» встановлюють вимоги, які спрямовані на забезпечення придатності продукції під впливом і (або) після впливу сполучених об'єктів і природного середовища, в тому числі:
- вимоги стійкості до механічних впливів (вібраційних, ударних, скручувальних, вітрових і т. ін.);
- вимоги стійкості до кліматичних впливів (коливань температури, вологості і атмосферного тиску, сонячної радіації, атмосферних опадів, солоного (морського) туману, пилу, води і т. ін.);
- вимоги стійкості до спеціальних впливів (біологічних, радіаційних, хімічних, в тому числі агресивних газів, миючих засобів, палива, масел і т. ін., електромагнітних полів, засобів дезактивації і т. ін.).
ї&
1&&
ДСТУ 1.5-93
У пункті «Вимоги ергономіки» встановлюють вимоги, які направлені на забезпечення узгодження технічних характеристик продукції з ергономічними характеристиками і властивостями людини (вимоги до робочого місця обслуговуючого персоналу, відповідність виробу та його елементів розмірам тіла людини тощо).
У пункті «Вимоги економного використання сировини, матеріалів, палива, енергії і ресурсів праці» встановлюють вимоги щодо економного використання сировини, матеріалів, палива, енергії та ресурсів праці при виробництві продукції і за обмеженим режимом використання (застосування) продукції за її призначенням (питомі витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, енергоносіїв, а також коефіцієнт корисної дії, трудомісткість в розрахунку на одиницю споживчих властивостей і т. ін.).
У пункті «Вимоги технологічності» встановлюють вимоги, які визначають здатність продукції до виготовлення, експлуатації і ремонту з мінімальними витратами за певних значень показників якості.
У пункті «Конструктивні вимоги» встановлюють вимоги до продукції у формі конкретних конструктивних рішень, які забезпечують найбільш ефективне виконання продукцією її функцій, а також раціональність при її розробленні, виготовленні і застосуванні:
- конструктивне виконання складових частин, їх кількість, маса, форма, розміри, компонування;
- граничне допустимі маса і габаритні розміри продукції;
:. - зовнішня форма (прямолінійність, пропорціональність, , обтічність тощо);
- використання стандартизованих виробів і матеріалів;
- вимоги доступності до окремих складових частин виробу під час технічного обслуговування і ремонту без демонтажу складових частин;
- вимоги виключення можливості невірного складання і невірного , підключення кабелів, шлангів і інших помилок обслуговуючого персоналу під час технічного обслуговування і ремонту;
- використання базових конструкцій і базових виробів;
-агрегатування і блоково-модульна побудова виробів тощо.
Ї 7.2.4.2 У підрозділі «Вимоги до сировини, матеріалів, покупних ; виробів» встановлюють:
! - застосування покупних виробів, рідини, мастил, фарб і матеріалів ^(продуктів, речовин);
й - застосування і (або) обмеження матеріалів, що використовують-^ ся, порядок їх обліку;
;ї -застосування вторинної сировини і відходів промислового виробництва.
^ ! 39 |^ 189
ДСТУ 1.5-93
7.2.4.3 У підрозділі «Комплектність» встановлюють окремі (механічно не пов'язані при поставці) складові частини виробу, запасні частини до нього, інструмент і приладдя, матеріали і т. ін., що входять до комплекту поставки, а також документацію, що поставляють разом з виробом.
7.2.4.4 У підрозділі «Маркування» встановлюють такі вимоги до маркування продукції, в тому числі до транспортного маркування:
- місце маркування (безпосередньо на продукції, на ярликах, етикетках, на тарі тощо);
- спосіб нанесення маркування (гравірування, травлення тощо);
- зміст маркування.
У стандартах на продукцію, для забезпечення нешкідливості якої для життя і здоров'я людей необхідно виконувати визначені вказівки, в цьому підрозділі викладають вимоіи до змісту зазначень у маркуванні, а саме:
- умов застосування і застережних засобів при транспортуванні, зберіганні і вживанні;
- безпеки (пожежо- і вибухобезпеки тощо);
- термінів періодичного всаяду, контролю, переконсервацн і т. п.
7.2.4.5 У підрозділі «Пакування» встановлюють вимоги до пакувальних матеріалі», способу пакувааня продукції і т. ін. У підрозділі зазначають:
- правила підготовки продукції до пакування (включаючи консервацію) із зазначенням засобів, що використовують;
- споживчу транспортну тару з врахуванням вимог щодо використання найбільш економічних її видів, в тому числі тари багаторазового використання, уніфікації"» розмірів, допоміжні матеріали, що застосовують при пакуванні, а також вимог технічної естетики (для товарів народного споживання);
- кількість продукції в одиниці споживчої упаковки і транспортної тари;
- способи пакування продукції в залежності від умов транспортування (в тарі, без тари тощо);
- порядок розміщення і спосіб укладання продукції;
- перелік документів, що вкладають у тару при пакуванні, і спосіб їх пакування.
У підрозділі поряд з вимогами до споживчої і транспортної тари зазначають вимоги до застосування транспортних пакетів, контейнерів або піддонів.
7.2.5 У розділі «Вимоги безпечності» встановлюють:
- вимоги електробезпеки;
40
190
ДСТУ 1.5-9Ї
- вимоги пожежної безпеки;
- вимоги вибухобезпеки;
-вимоги радіаційної безпеки;
- вимоги безпеки від впливу хімічних і забруднюючих речовин, у тому числі граничнодопустимі концентрації речовини або компонентів, що до неї входять;
- вимоги безпеки при обслуговуванні машин і обладнання, у тему числі вимоги безпеки в разі помилок з боку обслуговуючого персоналу і самочинного порушення функціонування;
- вимоги до засобів захисту і заходів по забезпеченню безпеки, у тому числі влаштування загород, обмежень коду, блокувань, кінцевих вимикачів рухомих елементів, кріплень і фіксаторів рухомих частин, обладнання робочих місць, органів керування і приладів контролю, аварійної сигналізації, вимоги до нанесення сигнальних кольорів і знаків безпеки, вимоги до знищення, зниження, локалізації небезпечних і шкідливих виробничих факторів у місцях їх створення. За необхідності наводять клас небезпеки, допустимі рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які створюються обладнанням і машинами, характер дії речовини на людяну, відомості про властивості матеріалу, речовини щодо створення токсичних і пожежо-вибухенебезпечних сполучень у повітряному середовищі і стічних водах за наявності інших речовин або факторів, відомості пропожежо-вибухонебезпечні властивості матеріалу, речовини, заходи, що попереджують їх самозаймання і (або) вибух, способи знешкодження і захоронен'-ія речовин, матеріалу з наявними токсичними і пожежо-вйбухонебезпечнями властивостями.
Вимоги безпеки повинні вміщувати всі види і норми допустимої небезпеки і встановлюватися таким чином, шоб забезпечувати безпеку продукції (робіт, товарів, послуг) прогягоій строку їх служби (придатності).
7.2.6 У розділі «Вимоги охорони навколишнього середовища» встановлюють екологічні вимоги для запобігання шкоди навколишньому природному середовищу, здоров'» і генетичному фонду людини під час виробництва, зберігання, транспортування, експлуатації (застосування), утилізації продукції (послуг), небезпечної в екологічному відношенні.
У розділі вніщують показники і норми, що визначають:
- вйМО.ги до допустимих (за рівнем і часом) хімічних, механічних, радіаційних, електромагнітних, термічних і біологічних впливів на навколишнє середовище;
- вимога до стійкості забруднюючих отруйних речовин у об'єктів навколишнього середовища («одне середовище, атмосферне повітря, грунт, надра, флора, іоносфера і т, ін.);
41 191
ДСТУ 1.5-93
- вимоги до утилізації і місць захоронення небезпечної продукції і відходів і т. ін.
7.2.7 У розділі «Правила приймання» встановлюють вимоги до приймання продукції за її якістю і кількістю, плану контролю, а також види і, за необхідності, програми випробувань.
У розділі встановлюють порядок подання до приймання і проведення приймання продукції і послуг, розмір партій, що подаються, контрольні нормативи, необхідність і час витримання продукції до початку приймання, а також порядок оформлення результатів приймання (документ про якість, тавро).
У розділі, за необхідності, встановлюють порядок і місце таврування, що підтверджує приймання продукції органами контролю.
У розділі, в залежності від характеру продукції, встановлюють програми випробувань (приймально-здавальних і періодичних), а також зазначають порядок використання (зберігання) продукції, що проходила випробування, необхідність відбору і зберігання зразків для наступного (додаткового) випробування тощо.
Для кожного випробування встановлюють періодичність його проведення, а також характеристики продукції, що перевіряють, властивості і послідовність їх перевірки.
Під час вибіркового і статистичного контролю якості зазначають план контролю (об'єм партії, що контролюється, об'єм вибірок для штучної або проб для нештучної продукції, контрольні нормативи та правила).
7.2.8 У розділі «Методи контролю» встановлюють засоби, способи, режими контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) продукції на відповідність вимогам, що викладені у стандарті.
Розділ «Методи контролю» викладають у відповідності з 7.3.
7.2.9 У розділі «Транспортування і зберігання» встановлюють вимоги до забезпечення збереженості продукції при її транспортуванні і зберіганні, в тому числі по забезпеченню безпеки.
У розділі зазначають види транспорту (повітряний, залізничний, морський, автомобільний) і транспортних засобів (криті або відкриті вагони, рефрижераторні вагони, ццстерни, трюми або палуби суднові, криті автомашини і т.ін.), способи кріплення і покриття продукції у цих засобах, а також вимоги по перевезенню продукції '-; універсальних, спеціалізованих контейнерах, спеціалізованим транспортом і в пакетах, кількість місць (масу) продукції у контейнері, габаритні розміри пакетів, кількість місць у пакеті, порядок розміщення пакетів тощо.
У розділі зазначають параметри транспортування (допустиму дальність, швидкість і. т. іи.) і допустимі механічні дії при транспортуванні, кліматичні умови, спеціальні вимоги до продукції при транспортуванні (необхідність захисту від зовнішніх впливаючих факторів, від
42
192
ДСТУ 1.5-93
. ударів при навантаженні і розвантаженні, що пов'язані з особливостями її навантаження і розвантаження, і додержання правил зберігання продукції після транспортування, необхідність витримування у нормальних умовах після транспортування за низької температури, порядок розконсервування тощо).
У розділі зазначають умови зберігання продукції, що забезпечують її збереженість, у тому числі вимоги до місця зберігання продукції (навіс, крите сховище, приміщення, що опалюють), до захисту продукції від
[ впливу зовнішнього середовища (вологості, шкідливих випарювань і т.ін.), температурний режим зберігання, а за необхідності—строки пере-консервації продукції.
Крім того, наводять спосіб укладання продукції (штабелями, на
.підкладки, на стелажі, тощо), а також спеціальні правила зберігання продукції, що швидко псується, отруйної, пожежонебезпечної, вибухонебезпечної і до того подібної продукції.
Правила зберігання продукції викладають у такій послідовності:
-місце зберігання;
-умови зберігання;
;; - умови складування;
г -спеціальні правила і термін зберігання (в разі необхідності).
Приклад
Резистори у запакованому вигляді повинні зберігатися у ^ критих сховищах при температурі від 5 до ЗО °С і відносній ?, вологості повітря до 85%.
і 7.2.10 У розділі «ВимоШі до експлуатації (ремонту, утилізації)» і. встановлюють вимоги, дотримання яких забезпечує в певних умовах і режимах працездатність і безпеку продукції і гарантує споживчі (експлуатаційні) характеристики.
' У розділі передбачають основні вимоги до підготовки і введення в дію, порядок монтажу виробу на місці експлуатації, а також основні норми , і правила експлуатації виробу для збереження працездатності і безпеки у відповідності до технічних характеристик, у тому числі час безперервної і циклічної роботи, види (календарне, за ресурсом, за технічним станом і т. ін.), періодичність і об'єм технічного обслуговування і ремонту і т. ін.
Вимоги до експлуатації, технічного обслуговування і ремонту продукції повинні бути придатні для проведення сертифікації.
7.2.11 У розділі «Гарантії виробника» зазначають обов'язки виробника (постачальника) продукції (виконавця послуг) гарантувати відповідність продукції (послуг), що зроблена (у тому числі відремонтована), вимогам стандарту, а також встановлюють вид, тривалість і початковий момент нарахування гарантійного строку. . ' , ' '
43 193
ДСТУ 1.5-93
Гарантійний строк експлуатації на комплектуючі вироби і складові частини вважається відповідаючим гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачене стандартом на основний виріб, а також угодами на постачання.
Дозволяється у стандартах на основний виріб встановлювати гарантійні строки експлуатації на комплектуючі вироби і складові частини більшої або меншої тривалості, ніж на основний виріб.
7.2.12 Стандарт технічних умов встановлює для однієї або декількох марок, моделей і т.ін. продукції різних вимог, дотримання яких повинно забезпечуватися під час виробництва, постачання, споживання (експлуатації), ремонту і утилізації продукції.
7.2.12.1 Номенклатура, склад і зміст розділів (підрозділів) стандарту технічних умов в залежності від специфіки конкретної продукції повинні відповідати номенклатурі, складу і змісту розділів (підрозділів) стандарту загальних технічних умов.
7.2.12.2 У розділі «Основні параметри і (або) розміри» зазначають умовне позначення продукції і, за необхідності, наводять правила і (або) приклади її запису у технічній документації і при замовленні. До умовного позначення продукції слід включати позначення стандарту.
Якщо під час розроблення змін до стандарту на продукцію змінюються окремі вимоги цього стандарту, які не впливають на якість цієї продукції та її взаємозамінність, умовне позначення, раніше надане цій продукції, залишається.
7.2.12.3 У підрозділі «Маркування» під час виикладення вимог до змісту маркування необхідно зазначати товарний знак, зареєстрований у встановленому порядку, і (або) назву підприємства-виробника, знак (знаки) відповідності продукції, що сертифікована на відповідність вимогам стандартів, якщо продукція підлягає сертифікації, позначення стандарту.
7.2.13 У стандартах на продукцію (послуги) різних видів, якщо це викликане специфікою^ продукції (послуг), повинні бути встановлені вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища.
7.2.14 Стандарти на послугу поряд з вимогами, що встановлені у 7.2.2, можуть вміщувати вимоги до якості і асортименту послуг, в тому числі точності і своєчасності виконання, естетичності, комфортності і комплексності обслуговування.
7.3 Вимоги до змісту стандартів на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу)
7.3.1 Методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу), що встановлюють в стандартах на продукцію і (або) в стандартах на методи контролю, повинні забезпечувати об'єктивну перевірку всіх обов'язкових вимог до якості продукції, які встановлені у стандартах на неї.
44
194
ДСТУ 1.5-93
Методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) потінні бути об'єктивними, чітко сформульованими, точними і забезпечумти послідовні і відтворювальні результати.
Для кожного методу, в залежності від специфіки його проведення, встановлюють:
- засоби контролю і допоміжні пристрої;
- порядок підготовки до проведення контролю;
- порядок проведення контролю;
- правила оброблення результатів контролю;
- правила оформлення результатів контролю;
- припустиму похибку контролю.
7.3.2 Стандарт на методи контролю може встановлювати методи контролю одного показника декількох груп однорідної продукції або методи контролю комплексу показників груп однорідної продукції. При цьому повинна бути гарантована відповідність результатів контролю.
У стандарті, що встановлює вимоги до методів контролю одного показника, дозволяється передбачати декілька методів контролю, один з яких визначається як повірочний (арбітражний).
Якщо встановлені методи не є взаємозамінними, для кожного з них повинні бути наведені дані, що характеризують їх відмінність або призначення.
Якщо для декількох методів контролю зміст окремих вимог співпадає, відповідні вимоги наводять тільки для першого методу, а для решти дають посилання на перший метод.
7.3.3 При зазначенні засобів контролю і допоміжних пристроїв наводять перелік застосовуваного обладнання (пристроїв, приладів, приладдя, інструменту тощо) або основні технічні характеристики обладнання (діапазон вимірювань, систематичну похибку і т. ін.), необхідні для забезпечення контролю з належною точністю, а також перелік матеріалів (ре-^ активів) або дані про їх властивості.
За необхідності однозначного визначення конкретних марок матеріалів (реактивів) повинно бути наведено їх умовне позначення. [ Застосовуючи універсальне обладнання, зазначають його назву і І позначення, а також його клас і діапазон.
§? Застосовуючи обладнання або реактиви, що виготовляють спеціально для цього випробування і виробництво яких відсутнє, у тексті ./стандарту або в додатку наводять опис, схеми, рецептуру тощо. Й 7.3.4 При викладенні порядку підготовки до проведення контролю і зазначають дані, що стосуються підготовки до контролю продукції, а Іл-акож місце і спосіб відбору зразків (проб), форму, вид, розміри або масу, Іа за необхідності, умови їх зберігання і (або) транспортування.
І
' 45 і 195
І
ДСТУ 1.5-93
За необхідності слід наводити структурну і функціональну схеми вимірювального пристрою, а також схеми сполучень приладів або апаратів.
7.3.5 При викладенні вимог до методики проведення контролю наводять характеристики умов контролю з допустимими границями їх значень і похибки їх відтворення, а також послідовність виконуваних операцій, якщо ця послідовність впливає на результати контролю і їх опис.
7.3.6 При викладенні правил оброблення результатів контролю наводять розрахункові формули.
7.3.7 При викладенні вимог до оформлення результатів контролю встановлюють вимоги до журналів (протоколів) контролю, змісту і послідовності даних, що включені у них.
7.3.8 При викладенні вимог до точності методу контролю зазначають допустимі похибки методу, точність розрахунків і ступінь округлення даних, а також наводять дані про відтворення і дублювання результатів, що забезпечується цим методом.
7.4 Вимоги до змісту стандартів на процеси
7.4.1 Стандарти на процеси встановлюють вимоги до методів (способів, прийомів, режимів, норм) виконання різного роду робіт у технологічних процесах розроблення, виготовлення, зберігання, транспортування, експлуатації, ремонту і утилізації продукції (послуг), що забезпечують їх технічну єдність і оптимальність, у тому числі:
- до технологічних операцій, що мають самостійне значення:
- до сукупності послідовно виконуваних технологічних операцій. Зокрема, ці стандарти встановлюють:
- методи автоматизованого проектування продукції та інформаційного обслуговування;
-- методи блоково-модульного конструювання;
- технологічні методи виготовлення, а також вирощування і добування продукції;
- принцкпіальні технологічні схеми виготовлення продукції і технологічні режими (норми), що використовують при цьому та ін.
7.4.2 Стандарт на процеси вміщує вимоги безпеки для життя і здоров'я людини при проведенні технологічних операцій, а також, за необхідності, вимоги до обладнання, приладдя, інструменту і допоміжних матеріалів.
7.4.3 Вимоги до охорони навколишнього природного середовища при проведенні технологічних операцій вміщують: граничне допустимі норми хімічних, фізичних, біологічних і механічних впливів на навколишнє природне середовище технологічних процесів, небезпечних в екологічному відношенні; вимоги до зменшення (попередження) шкідливих
46
І'-їб
ДСТУ 1.5-93
впливів на навколишнє природне середовище технологічних процесів (умов застосування, використовуванім сировини, матеріалів, покупних виробів, небезпечних в екологічному вцдаишснні, їх зберігання, транспортування, захоронення відходів тощо); хзфактеристики ефективності роботи водо-(газо)-очищувального обладиаияя; вимоги до попередження аварійних скидів (викидів) і ліквідаофв к наслідків, а також граничне допустимі норми скидів (викидів) зябвррдиюючих речовин зі стічними водами у систем» каналізації.
8 Вимоги до познаяшв—стандартів
8.1 Позначення державного-стаидзрту України складається з індексу (ДСТУ), реєстраційного номера ирисвоєного йому при затвердженні і відокремлених тире двох останивх.ідафр рок,, затвердження.
У позначенні державного станцаряу України, що входить до комп-
-тексу стандартів, в його реєстраційнсв»еу яоа»ер> перші цифри з крапкою визначають комплекс стандарту.
У позначенні стандарту на продусй», що використовуюті, тільки з атомній енергетиці, додається літера Л^ яку проставляють після двох останніх цифр року затвердження стаиаиірту.
Позначення державного стандардга, аіо оформлений на підставі застосування увтентичного тексту міжнарикиогоабо регіонального стандар-
-- і ьс зміщує додаткові вимоги, ігкяаааєті.ся з індексу (ДСТУї, :-^?".;'.чення відповідного міжнародногя» або регіонального стандарту без з^;3!Iа^;енн& року його прийняття і відшсрігжлених тире двох останніх цифр ,:'"»;> затвердження державного стандадргї-
1!риклад
Державний стандарт України, що оформлений на підставі застосув-аям аутентичного тексту міжнародного станДіарту 150 9591:1992 повинен означатися—ДСТУ Ј50 9591-93.
Якщо державний стандарт Укравик розроблений на підстаьі ау гсн-тї'чйого тексту декількох міжнароднах стандартів, то в позначення дер-жа'гного стандарту включають познадеявя основного з них, а про решту -інформація наводиться у передмові.
8.2 Позначення галузевого ставдарту складається з індексу ТСТУ). умовного позначення мшістщсгаа (відомства) і реєстраційного номеру, що надається у порядку, встановленому у міністерстві «'відомстві), і відокремлених тире двожвктаиніх цифр року затвердження стандарту.
8.3 Позначення стандарту пзднриємства складається з індексу (СТП), реєстраційного номера, що надається у порадку, зстанов.теяому ва підприємстві (в об'єднанні підприаисі», спілці, асоціації, концерні, акціонерному товаристві, у міжгадуз——*у, регіональному та інших
47 19Т
ДСТУЇ^-Ю
^^__ц^^„^^м„,„„і.іргщтг^———^—^««уааяеїздхен-
'""""-"У- ___—.....й.» науко^техшчваго та інжсяериогото-
«.^«ЇЇЇ^ХЇЗЇ^1^^ и1ауюж>^ехЇ^
^"^^Е^^^^^г^^^
ІЇЇ^ЙЇЗЇЇ^^ЇЇ"""""^-
4&
»»»
» , •, ^ ".
ДСТУ 1.5-93
ДодатокА (обов'язковий)
Форми титульних листів стандартів А.1 Форма титульного листа проекту державного стандарту
Проект
позначення стандарту
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
назва стандарту
назва органу, який затверджує стандарт КИЇВ
49 199
ДСТУ 1.5-93
А.2 Форма титульного листа державного стандарту, підготовленого до видання
Державний герб України
позначемш стандарту
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
назва стандарту Видання офіційне
назва органу, хкий затверджує стандарт КИЇВ
50 , , . '. ' '/.'. '.'.' 200-', ' -у1 / ' \ '':'. '.. '
^ ДСТУ 1.5-93
\ А^ Приклад оформлення титульного листа проекту державного стандарту на терміни та визначення
; Проект
:- ДСТУ
г ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
г'' \-' ' " ,.1 : '
й-:'. ' 1 .'11 . ' 1'.' 1
Система стандартів і безпеки праці
Терміни та визначення
ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ КИЇВ
51
201