Реферат на тему:
Показники системи національних рахунків
Формування та розвиток ринкових відносин в Україні тісно пов'язані з переходом на систему національних рахунків (СНР) — сучасну систему інформації, яка практично використовується всіма країнами світу для описання та аналізу розвитку ринкової економіки на макрорівні. Ця система була створена більше як півстоліття тому голландським економістом В. Кліффом. Він розробив систему у вигляді таблиць, які нагадували за своєю формою бухгалтерські рахунки та баланси, систематизовано описували стан економіки на макрорівні. Упродовж п'ятдесяти років ця система вдосконалювалась та впорядковувалась. Міжнародні організації (ООН, МВФ, Світовий банк та ін.) збирають інформацію про найбільш важливі показники СНР, а також займаються питаннями теорії та методології СНР, розробкою національного рахівництва. На сучасному етапі розвитку світового суспільства діють стандарти 1993 року, які схвалені Статистичною комісією ООН і прийшли на зміну стандартам 1968 року.
СНР поділяє всіх суб'єктів господарювання на 5 інституціональних секторів:
нефінансові корпорації та квазікорпорації;
фінансові корпорації та квазікорпорації;
державне управління;
домашнє господарство;
некомерційні організації, які обслуговують домашнє господарство.
Виходячи з такого розподілу, усіх суб'єктів господарювання відносять до того чи іншого сектора відповідно до функції, яку вони виконують в економічному процесі. Для всіх 5 секторів передбачено стандартний набір рахунків, які дають можливість аналізувати економічне та фінансове положення кожного сектора в народному господарстві, а також взаємозв'язки між секторами економіки (див. схему 2).
Таким чином, інформація, яка міститься в секторних рахунках для галузей економіки, використовується для отримання агрегованих і найважливіших макроекономічних показників.
У методологічному плані СНР, з одного боку, дає ключ до розуміння взаємозв'язку мікроекономіки (діяльності малих економічних одиниць) і макроекономічних показників (інфляції, зайнятості, економічного зростання, що включає створення національного та внутрішнього продукту), а з іншого — є основою для оцінки управлінських рішень, що приймаються, окремих законодавчих актів щодо їх впливу на великомасштабні економічні явища в їх взаємозв'язку. Це потребує кардинальних змін у нашому розумінні, переосмисленні всього економічного апарату, економічних категорій, якими оперує система національних рахунків.

СНР на макрорівні об'єднує лише найважливіші економічні показники, визначає найбільш суттєві зв'язки між ними, і на цій основі здійснюються аналітичні розрахунки, які дадуть змогу забезпечити зміни макроекономічних пропорцій, урахувати вплив різних факторів на соціально-економічні процеси та визначити можливості управління ними.
Система національних рахунків — міжнародний стандарт оцінки основних економічних показників країни — включає ряд взаємопов'язаних між собою макроекономічних показників:
валовий внутрішній продукт (ВВП);
валовий національний доход (ВИД);
валовий національний розміщений доход (ВНРД);
кінцеве споживання;
валове нагромадження;
сальдо зовнішньої торгівлі;
національне збереження;
чисте кредитування і чисте позичання;
національне багатство.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) включає продукцію та послуги, які вироблені резидентами країни протягом року. Резиденти — це:
1) фізичні особи країни з постійним місцем проживання в ній (у тому числі ті, хто тимчасово перебуває за її межами);
2) юридичні особи країни з місцезнаходженням у ній;
3) підприємства та організації — неюридичні особи, які створені відповідно до законодавства країни, але перебувають за її межами;
4) дипломатичні та інші представництва країни за її межами;
5) закордонні фірми й представництва резидентів країни. Макроекономічні показники не враховують позаринкову діяльність
— працю домогосподарок та інші роботи в домашньому господарстві, які задовольняють власні потреби; товари та послуги тіньової економіки, яка в сучасних умовах виробляє до 65% обсягу ВНП; зростання фонду вільного часу — тривалість робочого тижня скоротилася з 53 годин на початку століття до 36 годин у наш час. Цей фактор не враховується у ВНП, але прямо пропорційно впливає на добробут; підвищення якості продукції не відбивається у ВНП; екологічні наслідки виробництва з ВНП не віднімаються.
Розрахунок ВВП відповідно до міжнародних стандартів СНР в Україні ведеться починаючи з 1994 року. При цьому Держкомстат України надає статистичні дані щодо ВВП наростаючим підсумком: стосовно номінального ВВП — за минулий період року в абсолютному виразі, стосовно реального ВВП — за минулий період
у процентному виразі порівняно з відповідним періодом попереднього року. З 1996 року звітність про відносну зміну реального ВВП і звітність про абсолютне значення національного ВВП надається щомісячно.
Для правильного визначення тенденцій розвитку ВВП і можливостей його прогнозування найсуттєвішою проблемою є відносна величина частини ВВП, що офіційно не враховується, оскільки має непостійний характер. Адже в цьому випадку за будь-яких змін у частині ВВП, що офіційно враховується, буває важко визначити, пов'язана ця зміна в основному з фактичним зростанням (падінням) цього ВВП чи головним чином з його перерозподілом між офіційно врахованою та тіньовою економікою.
Прогнозування реального ВВП здійснюється на основі побудови та статистичного аналізу часових рядів щомісячних, щоквартальних та щорічних значень ВВП у порівнянних цінах на основі офіційної інформації щодо номінального та реального ВВП, а також ряду деяких оцінок номінального та реального ВВП за попередні роки, виконаних Європейським центром макроекономічного аналізу України, однак аналіз і прогнозування часових рядів ВВП утруднені у нас через використовувану форму звітності (наростаючим підсумком), оскільки значення ВВП для окремих періодів можна вважати тільки досить грубими оцінками.
Навіть у країнах із розвиненою ринковою економікою, де розрахунку та прогнозуванню ВВП приділяється підвищена увага й над цією проблемою працюють великі колективи висококваліфікованих дослідників (крім того, у цих країнах економіка відносно стабільна, а статистика досить достовірна), існують значні розбіжності в оцінках і прогнозах ВВП з реальністю.
Якщо до показника ВВП додати різницю між надходженням від факторів виробництва (факторними доходами) з-за кордону та факторними доходами, які отримали іноземні інвестори в країні, то одержимо показник ВИД (валового національного доходу).
Валовий національний доход (ВНД) обчислюється методом підрахунку ВНД за витратами на виготовлену в країні продукцію та методом розрахунку доходів, отриманих в результаті виробництва продукції.
Розрахунок ВНД за витратами:
ВНД = С + Іп + Д + ЧЕ, (6)
де ВНД— валовий національний доход;
С — витрати на споживання;
Іп — валові приватні інвестиції;
Д — державні витрати;
ЧЕ — чистий експорт.
Витрати на споживання включають витрати домашніх господарств на різні види товарів та послуг: предмети споживання тривалого використання, предмети поточного споживання, споживчі витрати на послуги.
Валові приватні інвестиції складаються з інвестицій на заміщення капіталу, який був зношений у процесі виробництва протягом року (амортизація), і чистих інвестицій (чистого приросту обсягів основного капіталу). За натуральною формою — це будівництво, машини й устаткування, зміни в запасах, житлове будівництво та ін.
Державні витрати в даному випадку об'єднують усі витрати держави, які йдуть безпосередньо на виробництво товарів та послуг. (Послуги державного сектора оцінюються не за їх ринковою вартістю, а за витратами).
Державні трансфертні платежі не включають у ВИД, тому що вони не відображають зростання поточного виробництва.
Урядові трансфертні платежі — це державні виплати індивідам, які не обумовлюються безпосередньо їхньою участю в суспільному виробництві. До них належать допомога по безробіттю, пенсії ветеранам, допомога людям похилого віку та хворим. Вони мають задовольняти певний вид потреб, оскільки трансферти не призначені для купівлі державою поточних товарів та послуг і не враховуються при розрахунку ВИД.
Чистий експорт — це різниця між обсягами експорту та імпорту:
ЧЕ = Е-М,
де ЧЕ — чистий експорт,
Е — експорт,
? — імпорт.
Чистий експорт може бути від'ємною величиною. Обчислення ВНД за доходами:
ВИД = ЗП + R + ? + А + В,
де ЗП — заробітна плата та відрахування на соціальне страхування;
R — валовий змішаний доход; ? — валовий прибуток; А — амортизація; В — податки на виробництво та імпорт (за відрахуваннями субсидій).
Заробітна плата — це грошова винагорода за працю робітників і службовців, яка включає додаткові виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування, виплати з приватних пенсійних фондів.
Валовий прибуток — це прибуток, який отримують власники одноосібних господарств, товариств (некорпоративний прибуток) та корпорації (дивіденди + нерозподілений прибуток).
Амортизація — це еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік.
Податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (універсальні акцизи, мито, податок на додану вартість).
Номінальний та реальний ВНД. Номінальний ВИД — вартісний показник, який визначається за поточними ринковими цінами. Реальний ВНД — вартісний показник, який визначається за незмінними (базисними) цінами.
Загальний рівень цін — показник, який визначає середній рівень цін певної групи й обчислюється за допомогою індексу цін. Під рівнем цін розуміють грошову оцінку блага або сукупності благ, яка служить масштабом цін. Індекс цін показує відносну зміну середнього рівня цін за певний період. Він визначається за формулою

Індекс цін, що використовується для усунення впливу інфляції на величину ВВП, називають дефлятором. Він визначається як середня зважена ціна всіх товарів та послуг у ВВП, а вага кожного товару дорівнює його частці в сумарному ВВП.
Він точніше показує динаміку фізичного обсягу виготовленого продукту. Дефлятор ВНД (індекс цін) ураховує динаміку цін та зміни в структурі виробництва:

Чистий національний продукт (ЧНП) — це ВНД, з якого відраховано вартість засобів виробництва, що спрацювались у процесі виготовлення продукції (амортизаційні відрахування):
ЧНП = ВНД-А. (11)
Національний доход (НД) — це доход, який визначається шляхом відрахування з вартості ЧНП непрямих податків (Нп):
НД = ЧНП-НП, (12)
де: Нп — непрямі податки, тобто податки з продажу або на додану вартість і акцизні збори.
Національний доход — найважливіший узагальнюючий економічний показник, що визначає такі фактори, як чисельність зайнятих, продуктивність праці, фондоозброєність, фондовіддача та структура участі галузей матеріального виробництва та сфери послуг у формуванні національного доходу.
Динаміка національного доходу значною мірою визначається характером розвитку насамперед промисловості та сільського господарства.
Особистий доход (ОД) — це доход, отриманий приватними особами. Він розподіляється на споживання, заощадження та виплату податків:

Доход кінцевого використання (ДК) — це частка особистого доходу, яка залишається після сплати індивідуальних податків. Він розподіляється на споживання та заощадження.

де В, — індивідуальні податки.
До індивідуальних податків належать: 1) податки з особистого прибутку; 2) податки на особисте майно; 3) податки на спадщину.
Валовий національний розміщений доход являє собою валовий національний доход (ВИД), збільшений на сальдо поточних трансфертів, отриманих резидентами даної країни з-за кордону (С) за відрахуванням поточних трансфертів, переданих резидентами даної країни за кордон (О):
ВНДР= ВИД + (С- О). (15)
Крім того, ВНРД можна отримати, якщо додати кінцеве споживання та національне збереження, яке дорівнює національному нагромадженню.
Чисте кредитування і чисте позичання являє собою різницю між джерелами фінансування інвестицій (F), валовим нагромадженням (ВН) та придбанням невиробничих нематеріальних нефінансових активів (Y):
ЧК/ЧЗ= F- ВН - Y, (16)
Національне багатство — це сума всіх активів країни за відрахуваннями фінансових зобов'язань.
Таким чином, результат прогнозу можна інтерпретувати як досить імовірний розвиток показника, що прогнозується в майбутньому за умови збереження у відносно незмінному вигляді всіх обставин, що визначали його розвиток у минулому. Використання СНР для макро-економічного аналізу та прогнозування дозволяє вивчити темпи економічного зростання та коливання економічної кон'юнктури, а також галузеву структуру економіки та її зміни за той чи інший період; проаналізувати структуру використання ВВП на кінцеве споживання, валове накопичення, чистий експорт.
Список використаної та рекомендованої літератури
Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічної теорії: Підручник.— К.: Вища шк., 1995.— 471 с.
Дорошенко Л. С. Управление трудовыми ресурсами: Учеб. пособие.— К.: МАУП, 1997.- 60 с.
Калина А. В., Конева М. И., Ященко В. А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровень): Учеб.-метод, пособие.— 2-е изд.— К.: МАУП, 1998.— 272 с.
Ковалевский А. М. Техпромфинплан в новых условиях и типовая методика его разработки.— М.: Экономика, 1968.— 247 с.
Кравченко Ю. И., Цыба Г. £. Прогнозирование и планирование макроэкономики: Учеб. пособие.— Кременчуг: Изд. центр "Сербо", 1997.— 189 с.
Кулян В. Р., Юнькова ? А Эконометрия: Учеб. пособие.— К.: МАУП, 1997.— 68 с.
Методические вопросы создания системы норм и нормативов / Под ред. В. В. Соколова.— М.: Экономика, 1983.— 192 с.
Панасюк Б. Концептуальні основи економічного прогнозування і планування // Економіка України.— 1996.— № 5.— С. 7 —17.
Панасюк Б., Літвінов В. Система національних рахунків як модель економічного обороту // Економіка України.— 1993.— № 1.— С. 18—36.
Планирование экономического и социального развития СССР / Под ред. И. И. Ищенко.— К.: Выща шк., 1983.— 399 с.
B. ?. Беседин, А. И. Москвин.— К.: Наук, думка, 1984.— 320 с.
Теория прогнозирования и принятия решений: Учеб. пособие / Под ред.C. А. Саркисяна.— М.: Высш. шк., 1977.— 351 с.
Типовая методика разработки техпромфинплана производственного объединения (комбината), предприятия.— М.: Экономика, 1979.— 448 с.