СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
Реструктуризація підприємства визначається як здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентноспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.
Ідея реструктуризації: якісні зміни суб’єкта господарювання, адекватні до потреб часу.
Мета: створення повноцінних ринково-активних суб’єктів господарювання.
Завдання: відновлення конкурентоспроможності і платоспроможності підприємств; сприяння у виживанні та повноцінному функціонуванні суб’єктів господарювання; управління змінами.
Необхідність проведення реструктуризації визначається широким спектром чинників зовнішнього і внутрішнього характеру.
До зовнішніх чинників належать:
глобалізація світового розвитку
інтеграційні економічні процеси
поступальний і випереджувальний розвиток науково-технічного фактору в структурі економіки
комп’ютеризація і віртуальна орієнтація
політика уряду
соціально-культурні фактори та ін.
До внутрішніх чинників належать:
незадовільний рівень загального менеджменту
слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками; прийняття інвестиційних рішень; управління затратами тощо
високі затрати та низький операційний важіль
застаріла техніка і матеріальна база
низька конкурентоспроможність продукції
незадовільна робота служби маркетингу
конфлікт інтересів та ін.
Реструктуризаційний процес призводить до змін, які охоплюють: модернізацію, реорганізацію, адаптацію, інновацій.
Принципи реструктуризації:
постійність. Безперервність
комплексність змін
системність підходу до змін
поступальний розвиток
гнучкість і мобільність
чуття часу
відповідність форми проведення змісту перетворень


ВИДИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ
Мета:
Санаційна – використовується, коли підприємство перебуває в стані затяжної і глибокої кризи чи у передкризовому стані.
Адаптаційна – спонукає до посилення диференціації цілей і використовується при відсутності кризи, але при наявності негативних тенденцій чи появі загрозливих симптомів з метою їх подолання та пристосування підприємства до нових ринкових умов
Інноваційна реструктуризація практикується на підприємствах, які стабільно працюють, але прагнуть докорінно якісних змін. При проведенні змін головними мають бути інноваційна спрямованість систем управління, гнучкість виробництва, цілеспрямовані і результативні нововведення.
Випереджувальна реструктуризація – як вища форма реструктуризації і мистецтво управління змінами. Цей вид реструктуризації має місце в успішних підприємствах, які передбачають можливість зміни умов функціонування і прагнуть підсилити свої ключові компетенції та конкурентні переваги.
Об’єкт зміни:
Операційна, яка має відношення до певної господарської діяльності. Основними напрямками її реалізаційних заходів є: скорочення чисельності працівників; підвищення якості продукції; отримання прибутків від зростання продуктивності праці для їх реінвестування; позбавлення від об’єктів соціальної сфери та продаж активів.
Фінансова реструктуризація пов’язана із забезпеченням фінансової життєдіяльності суб’єкта господарювання і передбачає зміну структури пасивів шляхом: зниження процентної ставки; зміни частки заборгованості на акції; анулювання частки або всієї заборгованості тощо.
Технічна реструктуризація дозволяє підприємству досягти адекватного до ринкових умов рівня технічного потенціалу, виробничого потенціалу, «ноу-хау», кваліфікаційного рівня, ефективних систем постачання й логістики та ін.
Реструктуризація відносин власності – стосується зміни розподілу влади на підприємстві і участі у власному капіталі, тобто, характеризується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організаційної структури та власника державних підприємств.
Економічна
Тривалість періоду:
Оперативна реструктуризація – має характер форсованих і чітко керованих впливів щодо подолання затяжної кризи підприємства, причому, в умовах практичної відсутності інвестицій.
Стратегічна – включає заходи тривалого характеру і ґрунтується на результатах оперативної реструктуризації із можливістю залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування.
Повнота охоплення проблеми:
Часткова (обмежена) – підприємство орієнтується на відповідні стандарти, які воно встановлює для себе з метою досягнення цілей реструктуризації.
Комплексна (повна) значно подовжується (можливо до 3-х років)
За прогресивністю:
Радикальна
Проста
ПРОЦЕС І ПРОЦЕДУРА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ
Процес реструктуризації передбачає сукупність певних дій, операцій, які виконуються паралельно чи послідовно, але за певною технологією, тобто, процес має свої етапи.
Етапи реструктуризації:
Обґрунтування необхідності змін і вибір ідеї – цілі
Початок реструктуризації як комплексного процесу «пробудження» ключової команди і «критичної маси»
Діагнозування стану підприємства і його потенціалу на ринку (стратегічний аудит підприємства)
Створення «образу» до якого прагне підприємство
Обґрунтування концепції реструктуризації під вибраний «образ» і розроблення програми реструктуризації
Розроблення бізнес-плану реорганізованого підприємства
Вибір критеріїв і визначення економічної ефективності реструктуризації
Відстежування і паралельне коригування реалізації програми реструктуризації
Типової структури бізнес-плану реструктуризації немає, але в літератур пропонують варіант цього документу, що включає такі розділи:
Резюме – невеликий за обсягом виклад, який узагальнює ключові, найважливіші положення всього бізнес-плану реструктуризації, зокрема: причини, які призвели до розуміння необхідності змін, основні цілі реструктуризації; головні напрямки реструктуризації; кількісні та якісні результати, що очікується отримати після проведення реструктуризації.
Програма реструктуризації – є конкретизацією основних напрямків і включає перелік головних заходів, спрямованих на досягнення мети реструктуризації.
План реструктуризації – є розширеним варіантом програми і містить перелік дій в рамках, описаних у програмі заходів із значенням строків їх виконання, визначення відповідальних осіб за виконання, а також адекватне ресурсне забезпечення цього процесу і очікуваний результат.
На рубежі дев’яностих років ХХ століття з’явилися три стандарти, за допомогою яких можна описувати структуру підприємства.
Перший стандарт – задає опис елементів системи, їх взаємозв’язок, причому, в ієрархічному підпорядкуванні.
Другий стандарт – задає опис бізнес-процесів, що протікають на підприємстві або матимуть місце в майбутньому.
Третій стандарт – виконує службову функцію; він призначений для закріплення функцій за організаційними ланками.
За допомогою вказаних стандартів технологія процесу протікає швидко, чітко і просто, оскільки використовуючи її, можна описати реальний стан підприємства на сьогодні, потім описати його у бажаному вигляді, розробити інтервал часу між цими станами на такти.


ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ: ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ЇЇ ОЦІНКИ
Можна виділити певні загальні підходи до оцінки ефективності, або окреслити типове коло питань, які слід опрацювати, говорячи про успішність проектів реструктуризації.
Це, по-перше, виділити заходи, які реалізуються в процесі реструктуризації і провести оцінку їх можливих наслідків. По-друге, вибрати критерії оцінки запланованих заходів. По-третє, окреслити коло показників, якими можна оцінювати ефективність. По-четверте, вибір показників оцінки реструктуризації пов'язаний із часовою категорією і ризиком. По-п’яте, ефективність передбачає порівняння затрат і результатів. По-шосте, в категорію ефективних потрапляють ті зміни, які відбуваються системно, тобто, всі елементи виробничої системи повинні змінюватися так чи інакше, і реструктуризація має охоплювати всі об’єкти: структура, фінанси, бізнес-планування, маркетинг, логістика, економіка підприємства.
Поняття системності варто розглядати в парі з послідовністю, що означає бути послідовним при постановці цілей і завдань.
Ефективною та успішною є реструктуризація, завдяки якій досягається мета, визначена ще на першому етапі реструктуризації як ідея-ціль.









САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА
Під санацією розуміють систему економіко-організаційних заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану підприємства-боржника. При цьому санація підприємства проводиться у зв’язку із:
Забезпеченням подальшого розвитку пріоритетних галузей народного господарства;
Галузевою чи міжгалузевою переорієнтацією підприємства;
Здійснення антимонопольних заходів;
В інших випадках – з ініціативи органу, уповноваженого управляти державним майном.
Основні шляхи санації:
Погашення боргів підприємства
Злиття збиткових підприємств з фінансово-міцними
Переоформлення короткострокових кредитів у довгострокові
Випуск і розміщення цінних паперів для мобілізації фінансових ресурсів
Продаж майна підприємства-боржника чи передача його в оренду
Перетворення підприємства-боржника у інше підприємство, в т.ч. засноване на колективній чи інших формах власності
Досудова санація – це система заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства-боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти майном боржника, з метою запобігання його банкрутству до початку порушення провадження у справі про банкрутство.
Санаційна здатність – це сукупність фінансових, організаційно-технічних і правових можливостей підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, які визначають його здатність для успішного проведення фінансової санації.
До загальних умов санаційної здатності відносять наявність у підприємства потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:
реальних можливостей збільшення виторгу від реалізації, зменшення собівартості продукції, і на цьому ґрунті досягнення високої рентабельності фінансово-господарської діяльності
реальної можливості досягнення задовільної структури балансу
реальних можливостей забезпечення стабільної ліквідності
У програмі санації пропонуються такі головні заходи: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка, розстрочка або погашення частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; продаж частини майна боржника; зобов’язання інвестора про погашення боргу боржника шляхом переведення на нього боргу та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань; продаж майна боржника як цілого майнового комплексу; удосконалення організації праці; інші спроби відновлення платоспроможності боржника.
Ефективність санації визначається за формулою:
Е= прогнозований обсяг додаткового прибутку/розмір інвестицій на проведення санації
ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ У ЗДІЙСНЕННІ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
Якщо мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для успішного проведення санації чи реструктуризації, то в певних випадках може бути прийняте рішення про надання державної фінансової підтримки. Згідно із Законом України "Про підприємства" у разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільне необхідною, може надавати їм дотації чи інші пільги.
Приймаючи таке рішення, виконавча влада виходить з принципу фінансової підтримки передовсім життєздатних виробничих структур, підприємств і організацій, які вже адаптувалися до нових реалій економічного життя, здатні ефективно використовувати кошти і на цій основі протягом найкоротшого часу збільшити обсяг виробництва. Опрацьовано критерії відбору підприємств для надання цільової комплексної державної підтримки. З них треба назвати такі:
- використання нових, ефективних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;
- експорт (приріст експорту) конкурентоспроможної продукції;
- заміна імпортної продукції, сировини, матеріалів вітчизняними;
- вирішення проблеми енергозабезпечення;
- вирішення проблеми енергозбереження (ресурсозбереження);
- збереження науково-технічного потенціалу (досліджень і розробок, що мають пріоритетне значення для країни);
- наявність ринків збуту продукції в країні та за кордоном;
- високий рівень менеджменту на підприємстві.
Підтримка орієнтується передовсім на підприємства, які здатні її використати з максимальною віддачею та забезпечити збільшення виробництва продукції, що позитивно вплине на дохідну частину бюджету.
Централізована санаційна підтримка може здійснюватися:
а) прямим бюджетним фінансуванням;
б) непрямими формами державного впливу.
Пряме бюджетне фінансування санації підприємств відбувається на поворотних (бюджетні позики) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства).
Фінансова підтримка на безповоротній основі надається в таких випадках:
* якщо збитки, завдані підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, передбачених законодавством про обов'язкове страхування;
* для відшкодування збитків конкретним підприємствам у разі, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, за яких не забезпечується покриття витрат на виробництво товарів (послуг), що може призвести до банкрутства;
* для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов'язана з особливо важливими суспільними інтересами.
Стосовно банківської сфери слід зазначити, що комерційному банкові, переведеному на режим фінансового оздоровлення, може бути надано державну фінансову підтримку у вигляді стабілізаційної позики. Таку позику надають тільки під заставу високоліквідних активів банку або під гарантію чи поручительство інших, фінансове стабільних, банків. Кошти позики можуть використовуватися лише для фінансування санаційних заходів. Зауважимо, що режим фінансового оздоровлення є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Одним із методів державної фінансової допомоги підприємствам є санаційна підтримка у вигляді повного або часткового викупу державою акцій підприємств, що перебувають у фінансовій скруті. Виступаючи в ролі санатора, держава керується передовсім народногосподарською доцільністю. У такий спосіб вона протидіє спаду виробництва та зростанню безробіття. Державу, навіть за її участі в капіталі, не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки монопольний прибуток і прибуток взагалі не є першочерговим завданням її діяльності як санатора. Головною метою державних інвестицій є сприяння відновленню ліквідності та забезпечення діяльності підприємств. Значну частину державного сектору в Німеччині, США, Швеції та інших країнах сформовано саме з колишніх приватних підприємств, що опинились на межі банкрутства.
Як відомо, одним із головних чинників обмеженого доступу фінансове неспроможних підприємств до кредитних ресурсів є цілковитий брак чи недостатній розмір кредитного забезпечення. Вихід на фінансовий ринок у такому разі можливий за одержання санаційної підтримки у формі державних гарантій або поручительств (зобов'язання держави здійснити погашення боргів підприємства за його неспроможності самостійно виконати умови кредитного договору).
Одним із непрямих методів державної санаційної підтримки підприємств є надання їм дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства. Згідно із Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" з метою запобігання монопольному становищу окремих підприємців на ринку такі форми санаційної реорганізації підприємств, як злиття, приєднання, придбання активів, створення концернів та ін., здійснюються за згодою Антимонопольного комітету. Коли підприємці зловживають монопольним становищем на ринку, антимонопольні органи можуть прийняти рішення про реорганізацію монопольних утворень через їхній примусовий поділ.
Залежно від напрямку економічної доктрини держави можливе використання того чи того виду санаційної підтримки підприємств фіскального характеру, що може здійснюватися списанням чи реструктуризацією податкових зобов'язань, податковим кредитуванням, наданням цільових податкових пільг підприємствам, які потребують санації, а також фіскальними поступками головним кредиторам таких підприємств з метою активізації їхньої участі в санаційних процесах.
Використання певного методу державної підтримки санації та реструктуризації залежить від конкретних характеристик підприємства, його народногосподарського та регіонального значення. У цілому найбільш економічно раціональними вважають надання державних гарантій та різні форми підтримки фіскального характеру, зокрема, для стимулювання лізингу та активізації участі в санації найбільших кредиторів підприємств, що перебувають у кризі, а також державну допомогу у вигляді сприятливої амортизаційної політики.