Принципи управління фінансовими ризиками У будь-якій господарській діяльності завжди існує небезпека грошових втрат, що випливає зі специфіки тих чи інших господарських операцій. Небезпеку таких втрат виражають собою фінансові ризики. Фінансові ризики - це комерційні ризики. Ризики бувають чисті і спекулятивні. Чисті ризики означають можливість одержання збитку чи нульового результату. Спекулятивні ризики виражаються в можливості одержання як позитивного, так і негативного результату. Фінансові ризики - це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи венчурне вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього можливі тільки два види результатів - дохід або збиток. Особливістю фінансового ризику є імовірність настання збитку в результаті проведення яких-небудь операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, що випливає з природи цих операцій. До фінансових ризиків відносяться кредитний ризик, процентний ризик - валютний ризик: ризик упущеної фінансової вигоди. Кредитні ризики — небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотків, що приєднуються кредитору. Процентний ризик - небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними фондами селенговими компаніями в результаті перевищення процентних ставок, виплачуваних ними по притягнутих засобах, над ставками по наданих кредитах. Валютні ризики являють собою небезпеку валютних утрат, зв'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої, у тому числі національній валюті при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних і інших валютних операцій. Ризик упущеної фінансової вигоди - це ризик настання непрямого (побічного) фінансового збитку (неодержаний прибуток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування) чи зупинки господарської діяльності. Інвестуванню капіталу завжди супроводжують вибір варіантів інвестування і ризик. Вибір різних варіантів вкладення капіталу часто зв'язаний зі значною невизначеністю. Наприклад, позичальник бере позичку, повернення якої він буде робити з майбутніх доходів. Однак самі ці доходи йому невідомі. Цілком можливий випадок, що майбутніх доходів може і не вистачити для повернення позички. В інвестуванні капіталу приходиться також йти на визначений ризик, тобто вибирати той чи інший ступінь ризику. Наприклад, інвестор повинний вирішити, куди йому варто вкласти капітал: на рахунок у банк, де ризик невеликий, але і доходи невеликі, чи в більш ризиковане, але значно дохідний захід (селенгові операції, венчурне інвестування, покупка акцій). Для рішення цієї задачі треба кількісно визначити величину фінансового ризику і порівняти ступінь ризику альтернативних варіантів. Фінансовий ризик, як і будь-який ризик, має математично виражену імовірність настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки наслідки якої-небудь окремої дії й імовірність самих наслідків. Імовірність означає можливість одержання визначеного результату. Стосовно до економічних задач методи теорії імовірності зводяться до визначення значень імовірності настання подій і до вибору з можливих подій самого кращого виходячи з найбільшої величини математичного чекання. Інакше кажучи, математичне чекання якої-небудь події дорівнює абсолютній величині цієї події, помноженої на імовірність його настання. Підприємництва без фінансового ризику не буває. Найбільший прибуток, як правило, приносять ринкові операції з підвищеним ризиком. Однак в усьому потрібна міра. Ризик обов'язково повинен бути розрахований до максимально припустимої межі. Як відомо, усі ринкові оцінки носять різноманітний характер. Важливо не боятися помилок у своїй ринковій діяльності, оскільки від них ніхто не застрахований, а головне - помилок не повторювати, постійно коректувати систему дій з позицій максимуму прибутку. Менеджер покликаний передбачати додаткові можливості для зм'якшення крутих поворотів на ринку. Головна мета менеджменту, особливо для умов сьогоднішньої України, домогтися, щоб при самому гіршому розкладі мова могла йти тільки про деяке зменшення прибутку, але не в якому випадку не поставало питання про банкрутство. Тому особлива увага приділяється постійному удосконалюванню управління ризиком - ризику-менеджменту. При ринковій економіці виробники, продавці, покупці діють в умовах конкуренції самостійно, тобто на свій страх і ризик. Їхнє фінансове майбутнє є непередбаченим і мало прогнозованим. Ризик-менеджмент представляє систему оцінки ризику, управління ризиком і фінансовими відносинами, що виникають у процесі бізнесу. Ризиком можна керувати, використовуючи різноманітні міри, що дозволяють деякою мірою прогнозувати настання ризикової події і вчасно вживати заходів до зниження ступеня ризику. В українській практиці ризик підприємця кількісно характеризується суб'єктивною оцінкою очікуваної величини максимального і мінімального доходу (збитку) від вкладення капіталу. Чим більше діапазон між максимальним і мінімальним доходом (збитком) при рівній імовірності їхнього одержання, тим вище ступінь ризику. Ризик являє собою дію в надії на щасливий результат за принципом "повезе-не-повезе". Приймати на себе ризик підприємця змушує невизначеність господарської ситуації, невідомість умов політичної й економічної обстановки і перспектив зміни цих умов. Чим більше невизначеність господарської ситуації при ухваленні рішення, тим вище і ступінь ризику. На ступінь і величину ризику реально впливати через фінансовий механізм, що здійснюється за допомогою прийомів стратегії і фінансового менеджменту. Цей своєрідний механізм управління ризиком і є ризик-менеджмент. В основі ризику-менеджменту лежить організація роботи з визначення і зниження ступеня ризику. Ризик-менеджмент представляє систему управління ризиком і економічними (точніше фінансовими) відносинами, що виникають у процесі цього управління, і включає стратегію і тактику управлінських дій. включає стратегію і тактику управлінських дій. Під стратегією управління розуміються напрямки і способи використання засобів для досягнення поставленої мети. Кожному способу відповідає визначений набір правил і обмежень для ухвалення кращого рішення. Стратегія допомагає сконцентрувати зусилля на різних варіантах рішення, не суперечної генеральної лінії стратегії і відкинути всі інші варіанти. Після досягнення поставленої мети дана стратегія припиняє своє існування, оскільки нові цілі висувають задачу розробки нової стратегії. Тактика - практичні методи і прийоми менеджменту для досягнення встановленої мети в конкретних умовах. Задачею тактики управління є вибір найбільш оптимального рішення і самих конструктивних у даній господарській ситуації методів і прийомів управління. Ризик-менеджмент як система управління складається з двох підсистем: керованої підсистеми - об'єкта управління і керуючої підсистеми - суб'єкта управління. Об'єктом управління в ризику-менеджменті виступають ризикові вкладення капіталу й економічні відносини між суб'єктами, що хазяюють, у процесі реалізації ризику. До таких економічних відносин відносяться зв'язки між страхувальником і страховиком, позичальником і кредитором, між підприємцями, конкурентами і т.д. Суб'єкт управління в ризику-менеджменті - група керівників (фінансовий менеджер, фахівець зі страхування і т.д.), що за допомогою різних варіантів свого впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкта управління. Цей процес може здійснюватися тільки за умови циркулювання необхідної інформації між суб'єктом і об'єктом управління. Процес управління завжди припускає одержання, передачу, переробку і практичне використання інформації. Придбання надійної і достатній у конкретних умовах інформації відіграє головну роль, оскільки воно допомагає прийняти правильне рішення по діях в умовах ризику. Інформаційне забезпечення складається з різного роду інформації: статистичної, економічної, комерційної, фінансової і т.д. Особливу роль у рішенні ризикових задач грають інтуїція менеджера й інсайт. Інтуїція являє собою здатність безпосередньо, як би раптово, без логічного продумування знаходити правильне рішення проблеми. Інтуїція є неодмінним компонентом творчого процесу. Інсайт - свідомість рішення конкретної проблеми. У момент інсайту рішення усвідомлюється ясно, однак ця виразність часто носить короткочасний характер. Тому необхідна свідома фіксація рішення. У випадках, коли ризик розрахувати неможливо, прийняття ризикових рішень відбувається за допомогою евристики, що являє собою сукупність логічних прийомів і методичних правил теоретичного дослідження і відшукання істини. Іншими словами, це способи рішення особливо складних задач. Ризик-менеджмент має свою систему евристичних правил і прийомів для ухвалення рішення в умовах ризику: - Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал. - Завжди треба думати про наслідки ризику. - Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумніву. - Не можна ризикувати великою кількістю заради малого. можна ризикувати великою кількістю заради малого. - При наявності сумніву приймаються негативні рішення. - Не можна думати, що завжди існує тільки одне рішення, можливо, що є й інші варіанти. Перш ніж прийняти рішення про ризикове вкладення капіталу, фінансовий менеджер повинен визначити максимальний обсяг збитку по даному ризику; зіставити його з обсягом вкладеного капіталу; порівняти його з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не приведе втрата цього капіталу до банкрутства інвестора. Обсяг збитку від вкладення капіталу може бути дорівнює обсягу даного капіталу, бути менше його чи більше. Невід'ємним елементом ризику-менеджменту є організація заходів щодо виконання наміченої програми, тобто визначення окремих видів заходів, обсягів і джерел фінансування цих робіт, конкретних виконавців, термінів виконання і т.д. Важливим етапом організації ризику-менеджменту є контроль за виконанням наміченої програми, аналіз і оцінка результатів обраного варіанта ризикового рішення. У стратегії ризику-менеджменту застосовуються наступні правила: - максимум виграшу, - оптимальна імовірність результату, - оптимальне коливання результату, - оптимальне сполучення виграшу і величини ризику. Сутність правила максимуму виграшу полягає в тім, що з можливих варіантів ризикових вкладень капіталу вибирається варіант, що дає найбільшу ефективність результату при мінімальному чи прийнятному для інвестора ризику. Підприємець у процесі своїх дій на ринку зобов'язаний вибрати стратегію, яка б дозволила йому зменшити ступінь ризику. Математичний апарат для вибору стратегії в конфліктних ситуаціях дає теорія ігор, що дозволяє чи підприємцю менеджеру краще розуміти конкурентну обстановку і звести до мінімуму ступінь ризику. Аналіз за допомогою прийомів теорії ігор спонукує підприємця розглядати всі можливі альтернативи як своїх дій, так і стратегії партнерів, конкурентів. Теорія ігор допомагає вирішувати багато економічних проблем, зв'язані з вибором, визначенням найкращого положення, підлеглого тільки деяким обмеженням, що випливають з умов самої проблеми. Отже, ризик має математично виражену імовірність настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високим ступенем точності. Цілком уникнути ризику практично неможливо, але, знаючи джерело втрат, бізнесмен здатний знизити їхню загрозу, зменшити дію несприятливих факторів. Охарактеризуємо втрати, потенційна можливість яких породжує підприємницький ризик, зокрема, у виробничому бізнесі. Часом досить серйозні втрати у фінансовому підприємництві. Фінансове підприємництво, по суті, цим тим же комерційне, але товаром у цьому випадку виступають гроші, цінні папери, валюта. Отже, утрати, у цілому характерні для комерційного підприємництва, присущи і фінансовому підприємництву. Але при оцінці фінансового ризику необхідно враховувати такі специфічні фактори, як неплатоспроможність одного з агентів фінансової угоди, зміна курсу грошей, валюти, цінних паперів, обмеження на валютно-грошові операції, можливі вилучення визначеної частини фінансових ресурсів у процесі здійснення підприємницької діяльності. Тому особливо важливий для умов України фінансовий ризик, що виникає в сфері відносин підприємства з банками й іншими фінансовими інститутами. Фінансовий ризик діяльності фірми звичайно виміряється відношенням позикових засобів до власного: чим вище це відношення, тим більше підприємство залежить від кредиторів, тим серйозніше і фінансовий ризик, оскільки чи обмеження припинення кредитування, жорсткість умов кредиту волоче звичайно труднощі і навіть зупинка виробництва через відсутність сировини, матеріалів і т.п. Для ринку цінних паперів ризикованість - властивість майже будь-якої угоди в зв'язку з тим, що ефективність угоди не цілком відома в момент її висновку. Деяке виключення складають державні процентні папери. Але якщо взяти до уваги непрогностичність чи інфляції обмінного курсу валют, то відсутність ризику, навіть стосовно до векселів казначейства США, викликає сумнів. В обов'язку фінансового менеджера входить забезпечення зниження усіх видів ризику, а не тільки фінансового, оскільки між різними сферами діяльності підприємства не існує чітких границь. Ризик і доход у фінансовому менеджменті розглядаються як дві взаємозалежні категорії. Вони можуть бути асоційовані як з яким-небудь окремим видом активів, так і з їх комбінацією. Уся комерційна діяльність піддається не одному, а декільком видам фінансового ризику. Характерний, наприклад, політичний ризик-актив, чи доходи за рубежем можуть бути заморожені чи експропрійовані. Мається і ризик регулювання (процедури бухгалтерського обліку і принципи оподатковування можуть бути змінені владою). Економічний ризик, зокрема, коли довгострокові контракти з іноземними постачальниками можуть бути піддані впливу змін. Менеджер-фінансист за допомогою збору й аналізу відповідної інформації й ефективного її застосування здатний принести величезну користь компанії. У ситуаціях, сполучених з фінансовим ризиком, фінансист зобов'язаний знаходити оптимальне рішення. Це звична ситуація ризику, що відноситься до процентних і валютних курсів. На сьогодні мається небагато фірм у Росії, здатних функціонувати без зовнішніх позик. Як правило, правління компанії розглядає займ як більш розумний крок, ніж випуск додаткових акцій. Але відсотки повинні бути виплачені в цьому випадку у встановлених розмірах, поза залежністю від рентабельності компанії. Менеджер, таким чином, повинний керувати витратами по відсотку. Для багатьох компаній не представляється можливим реалізувати позики на тривалий термін на основі фіксованого курсу, оскільки пропозиція довгострокових кредитів на цій основі дуже обмежено. Вплив різких стрибків у процентних ставках відчувається і з погляду руху бюджетів наявних засобів і створює ускладнення в плануванні податків. Навіть компанії, що не діють на міжнародних ринках, піддані ризику, зв'язаному з валютними операціями, оскільки їхні внутрішні ринки збуту можуть бути переорієнтовані на іноземних постачальників. Так, "Лукойл" є бути переорієнтовані на іноземних постачальників. Так, "Лукойл" є концерном, що проводить усієї своєї операції на території Росії в карбованцевому вираженні. При зміні ж курсу карбованця щодо інших валют нафта з Перської затоки може стати більш привабливої для багатьох її споживачів. Більшість компаній тією чи іншою мірою вовлечени в міжнародний бізнес, піддані змінам у ціні активів і засобів компанії щодо іноземних валют. Так, європейські виробники автомобілів, що експортують продукцію в США, понесли великі збитки через падіння курсу долара США стосовно фунта стерлінгів і німецькій марці - ціна на продукцію європейців на американському ринку виявлялася завищеної, чи ж вони змушені були упокоритися з низьким рівнем прибутку. Для японських автомобілебудівників, що раніше вже зіштовхувалися з подібною проблемою і створили виробничі потужності в США з метою її рішення, новою проблемою став негативний вплив на баланс материнської компанії раптове падіння вартості їх американських інвестицій у ціновому вираженні.
