Нетарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі
До нетарифних методів регулювання міжнародної торгівлі відносять квотування, добровільні експортні обмеження, експортні субсидії, демпінг, технічні та амін бар’єри і ембарго.
Квотування – це обмеження об’єму продукції (кількісне і вартісне), яку дозволяється ввозити в країну (імпортна квота) або вивозити з країни (експортна квота) за певний період. Квотування здійснюється шляхом ліцензування – тобто надання державою дозволу на імпорт/експорт продукції. Ліцензія надається шляхом продажу з аукціону, надання її найбільш авторитетним фірмам і недобросовісний шлях.
Добровільні експортні обмеження – це та сама квота, але вона запроваджується не країною імпортером, а країною експортером.
Експортні субсидії – це фінансові пільги, які надає держава експортерам для розширення вивозу товарів за кордон. Країна імпортер на противагу експортним субсидіям застосовує компенсаційне мито.
Технічні та амін бар’єри – країна-імпортер висуває вимоги до певних х-стик товарів, що ввозяться до неї.
Ембарго – заборона державою ввозу певного товару у певну країну чи або вивозу з неї, найчастіше з політичних причин.
Демпінг – це міжнародна дискримінація у цінах, штучне заниження цін на зовнішньому ринку порівняно з внутрішнім (на 20 % дешевше внутрішніх цін і на 8 % - від зовнішніх). На противагу демпінгу застосовується антидемпінгове мито – це податок на імпорт, спрямований на зниження конкурентної переваги, отриманої іноз фірмою завдяки демпінговим цінам.
3. Міжнародний поділ праці та фактори що його визначають.
Міжнародний поділ праці – це вищий рівень суспільного поділу праці, що ґрунтується на спеціалізації країн у виробництві окремих видів товарів та послуг, яким вони обмінюються
Існує три форми міжнародного поділу праці
1 загальний – це поділ праці за сферами виробництва
2. частковий – це поділ сфер на окремі галузі
3. одиничний – спостерігається спеціалізація в країнах на виготовленні певних агрегатів, вузлів, окремого виду продукції
Фактори що формують міжнародний поділ праці:
1. Природній – природно кліматичні умови, наявність природних ресурсів, особливості трудових ресурсів і географічне положення країни
2. НТП та НТР
3. Соціально-економічні умови – особливості історичного розвитку, особливості виробничих традицій, рівень розвитку країни і механізм зовнішньоекономічних зв’язків
9. Причини та форми міжнар міграції робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення працездатного населення із одних країн в інші, що зумовлено х-тером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, дією екон відносин.
До економічних причин міграції відносять: 1. Існування високого рівня безробіття в країнах еміграції; 2. Міждержавні відмінності у розмірах ЗП; 3. Відмінності у екон розвитку країн; 4. Диференціація попиту на робочу силу; 5. Високий рівень умов праці в еміграційних центрах; 6. Можливості більшої реалізації своїх здібностей; 7. Міжнародний рух к-лу та функціонування міжнородного бізнесу.
До неекономічних причин відносять політичні, релігійні, національні, військові, екологічні і сімейні.
Види міжнародної міграції робочої сили:
1. За напрямками руху – еміграція, імміграція, рееміграція, ре імміграція.
2. За просторовими параметрами: зовнішня, внутрішньоконтинентальна, міжконтинентальна.
3. За часовими параметрами – постійна (безповоротна), тимчасова, сезонна, маятникова.
4. За характером організації міграційного процесу – добровільна, примусова, організована, нелегальна.
Особливостями сучасної міграції є: 1. Домінує тимчасова міграція, характерним є змінний х-тер, при цьому виділяють прискорену і уповільнену ротаційну міграцію; 2. Після ІІ св війни набула поширення нелегальна міграція; 3. На нинішньому етапі виникла і набула поширення міграція професіоналів.
1. Міграція к-лу у підпр формі та її сучасні особливості
Міграція к-лу здійснюється у формі підприємницького і позичкового к-лу.
Підприємницький к-л – це закордонні інвестиції, що спрямовані на створення за кордоном філій, дочірніх компаній. Цю форму називають ще другою економікою через зв’язок з процесами в-цтва.
Позичковий к-л – це міжнародний кредит в товарній або грошовій формі, яка надається кредитором однієї країни позичальникові іншої на умовах повернення, терміновості, сплати % та забезпеченості.
Підприємницький к-л вивозиться у формі портфельних і прямих інвестицій.
Портфельні інвестиції – це капіталовкладення в іноз ЦП з метою отримання прибутку, але без права реального контролю над об’єктом інвестування.
Риси портф інвестицій: здійснююься з метою отримання високго прибутку шляхом купівлі закордонних ЦП менше 25 % від акціонерного к-лу. Дохід отримується у формі дивідендів і %.
Прямі інвестиції – це реальні довготстрокові закордонні вкладення к-лу в результаті яких експортом к-лу організується в-цтво на території країни, яка приймає к-л. Рисами прямих інвестиції є контроль над іноз фірмою і отримання прибутку (підприємницького доходу або дивідендів) шляхом організації і ведення в-цтва за кордоном з повним володінням закордонною фірмою або контрольним пакетом акцій.
Існує також інвестування „з нуля” (за рахунок інвестицій на території країни-реципієнта створюються нові п-ства), інвестування шляхом злиття (обєднання компаній шляхом купівлі акцій однією з них) та інвестиції шляхом поглинання (одержання контрольного пакету акцій уже наявного п-ства в країні реципієнта).
Сучасні тенденції міграції к-лу у підпр формі проявляються в тому, що динаміка експорту к-лу випереджує динаміку експорту товару, зростає роль транс нац корпорацій, відбувається орієнтація на ринок передових технологій, а інвестиційні потоки рухаються в рамках інтеграційних угрупувань.
12. Міжнародний кредит як форма вивозу капіталу
Міжнародний кредит – це позика капіталу в товарній або грошовій формі, яка надається кредитором однієї країни позичальникові іншої на умовах повернення, терміновості, сплати % та забезпеченості. Здійснюється з рахунок тимчасово вільних коштів, є умовою і каталізатором розвитку виробництва.
Різновиди кредиту:
1. За призначенням: прив’язаний (має цільовий х-тер), фінансовий (довільні цілі) і проміжний (обслуговує змішані форми вивозу капіталу).
2. За валютою позики: кредити у валюті позичальника, у валюті країни-кредитора, у валюті третьої країни і у пошуку валют.
3. За терміном дії: короткострокові (до 1 р), середньострокові (1-5, 1-7), довгострокові (понад 5-7).
4. За формою надання: товарні, грошові.
5. За характером забезпечення – забезпечені і бланкові.
6. За статусом кредиторів: урядові, міжнародних вал-фін організацій, приватні, змішані.
7. За цільовим призначенням – виробничі і невиробничі.
Позитивні сторони міжнародного кредиту: стимулює ЗЕД країни, створює сприятливі умови для іноземних інвесторів, закріплює позиції нац п-ств та банків пов’язаних з кредитом, забезпечує безперебійність між нар розрахункових операцій.
Негативні сторони між нар кредиту: поглиблюється диспропорція в промисловості, є засобом конкурентної боротьби за ринки збуту і укріплення позицій країни-кредитора на св ринку.
16. Бреттон-Вудська валютна система: характерні риси, причини кризи
В 1944 році в місті Бреттон-Вудсі відбулась валютно фінансова конференція на якій було створено МВФ і запроваджено новий золотовалютний стандарт. Ця система ґрунтувалась на кейнсіанській моделі і частіше її називають системою золото доларового стандарту.
Основні принципи системи: 1. за золотом зберігається роль загального еквіваленту і воно розраховується у міжнародних розрахунках. 2. в основі валютних курсів лежав золотий паритет. 3. на практиці зв’язок усіх валют із золотом здійснювався через посередництво долара. 4. зберігався фіксований режим валютних курсів фіксується цін золота.
Причинами довіри до долара вважають те, що він зберігав високий антиінфляційний імунітет що гарантувався високою конвертованістю у золоті крім того після другої світової війни США займало провідні позиції у виробництві.
Крах золото доларового стандарту відбувся у 1971 році, коли уряд США оголосив про припинення обміну долара на золото
15. Паризька та генуезька валютні системи
У 1867 році в Парижі проходить валютно фінансова конференція на якій золото було офіційно визнано міжнародною розрахунковою одиницею.
„Золотий стандарт” – це золотий монометалізм, грошова система при якій роль загального еквіваленту виконує золото, а в обігу функціонують золоті монети або грошові знаки розмінні на золото. Загалом система існувала в трьох формах: у золото-монетному, золото-зливковому, і золото-девізному стандарті. Золото виконує усі п’ять функцій грошей, обслуговує внутрішній і зовнішній обіг. В основі валютного курсу лежав золотий паритет який встановлювався відповідно до золотого вмісту валют. Валютний курс міг відхилятися від утвердженого золотого паритету на величину витрат необхідних для вивезення золота.
Існування золотого стандарту забезпечувалось через фіксацією країни золотого вмісту своєї грошової одиниці, фіксацією ціни на золото, забезпеченню вільного ввезення чи вивезення золота і жорстокого співвідношення між нац. золотими запасами і кількістю грошей в обігу.
Преваги системи золотого стандарту полягали в автоматичному покриттю пасивного сальдо платіжних балансів, забезпеченні загальності і конвертованості світових грошей, стійкості валютних курсів.
Недоліками вважають її жорсткість і недостатню еластичність, залежність від рівня видобутку монетарного золота, неможливістю проведення державами власної золотовалютної політики.
Золотий стандарт проіснував до першої св війни, на початку другої світової війни с-ма зазнала повного краху.
У 1922 році відбулась Генуезька міжнародна вал-фін конференція де було закріплено перехід від золотомонетного до золото зливкового стандарту. Лише валюта провідних країн могла обмінюватись на золото. В інших країнах почала діяти система золото-девізного стандарту, тобто най. валюта розмінювалась не на золото а на девізи (іноземну валюту розмінювали на золото).
С-ми зол зливкового та зол-девізного ст. були урізаними с-мами через те що в обігу були відсутні золоті монети, золот перестало виконувати ф-цію засобу обігу і платежу, а монетарне золото зосереджувалось в руках держави
17. Ямайська валютна система: причини виникнення, характерні риси
У 1976 році у місті Кінгстоні зібралась ямайська міжнародна валютно фінансова конференція, яка офіційно почала функціонувати у 1978 році, існує і розвивається по сьогоднішній день
Принципи ямайської системи: 1. здійснена офіційна демонетизація золота – золото стало звичайним товаром переставши виконувати функцію міри вартості. Сьогодні золото валютні запаси існують у розрахунках, централізованій і приватній формах. 2. Постало питання про реальне запровадження спеціальних прав запозичення (СПЗ). 3. Запроваджено плаваючі валютні курси
18. Платіжний баланс як дзеркало світогосподарських зв’язків країн
Платіжний баланс: суть, структура, фактори впливу
Платіжний баланс -це вартісний вираз всого комплексу зовнішньо-екномічних зв’язків країни у формі співвідношення надходжень і платежів. Це статистичний звіт поданий у формі бух. Рахунків про торгові та офіційні угоди суб’єктів країн із-за кордоном за певний період часу
Структура плат. Балансу
Баланс поточних операцій. Склад. із 3-ох балансів
1.1Торговий баланс
1.2. Баланс послуг
1.3.Баланс односторонніх переказів
2. Баланс руху капіталів
3. Пропуски і помилки
4. Баланс офіційних розрахунків(баланс резервних часток)
Фактори впливу
Нерівномірність міжнародного розвитку країн та міжнародна конкуренція
Циклічні коливання економіки
Зростання закордонних держ. витрат
мілітаризація економіки та військові витрати
Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності
Зміни в міжнародній торгівлі
Негативний вплив інфляції на платіжний баланс
Надзвичайні ситуації
19. Загальна характеристика групи світового банку
На сьогоднішній день світовий банк включає:
1. міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)
2. міжнародна фінансова корпорація (МФК)
3. міжнародна асоціація розвитку (МАР)
4. багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ)
5. Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС)
Усі організації є спеціалізованими агентствами ООН і мають власні статути та самостійне членство.
МБРР було створено у 1944 році разом з МВФ з метою відбудови і реконструкції світової економіки. Головна мета на момент заснування – створення міжнародної фінансуючої організації для підтримки реконструкції і розвитку економіки. Спочатку була зосереджена увага на підтримці найбідніших країн, з початку 90 рр. допомога надавалась країнами з перехідною економікою. МАР створена у 1960 році як філія МБРР з метою надання фінансової підтримки найменше розвинутим країнам на більш „ліберальних” засадах порівняно з МБРР. Формально МАР незалежна від МБРР, їх ресурси відокремлені але їх цілі подібні.
МФК створена у 1956 році з метою сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються через заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері з відсутністю права домагатися урядових гарантій під свої інвестиції
БАГІ створено з метою сприяння надходження інвестицій у країни, що розвиваються. БАГІ надає гарантії від некомерц ризиків обраним нею інвестором; консультує уряди країн, що розвиваються з питань міжнародного інвестування; пропонує рекламні послуги, тощо
МЦУІС створений у 1966 році з метою стимулювання приватних інвестицій через урегулювання інвестицій через урегулювання конфліктів між іноземними інвесторами та місцевими урядами
20. Загальна характеристика МВФ
МВФ- це міжурядова о-ція, призначена для регул.вал.-кред. відносин між державами-членами й надання їм фінансової допомоги у вигляді кредитів в разі виникнення валютних ускладнень,викликаних дефіцитом платіжного балансу.
МВФ функціонує з 1947 року, основними завданнями є:
1. Сприяє міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют. 2. Сприяє створенню багатосторонньої системи платежів та розрахунків. 3. Підтримує рівновагу платіжних балансів країн членів МВФ. 4. Вживає заходи що спрямовані на регулювання валютних курсів. 5. Надає короткострокові кредити країнам членам МВФ для покриття дефіцитів їх платіжних балансів та на ліквідацію валютних обмежень.
Джерела формування капіталу МВФ:
1. Членські внески країн членів (квоти в залежності від економічного значення та питомої ваги країни в світовій економіці 2. Позичкові кошти для поповнення необхідної валюти. 3. Кредитна лінія („Генеральні угоди про позики”) – надають уряди найрозвинутіших країн світу.
Механізми кредитування МВФ:
1. Звичайний механізм – в межах резервної позиції країни можуть отримати кошти від МВФ автоматично за першою вимогою, по них не сплачуються проценти, комісійні і їх можна не повертати. Поверх резервної позиції країни можуть отримати іноземну валюту в розмірі 100% квоти. До цього механізму відноситься розширене фінансування, можливе додаткове фінансування
2. Спец компенсаційний механізм – кошти за цим механізмом надаються у випадку непередбачених ситуацій, якщо країна понесла збитки від експорту чи імпорту, але ці збитки носять тимчасовий характер і викликані зовнішніми особливостями незалежними від країн членів 3. Надзвичайна допомога – це допомога (товарами), що має вирішити проблему платіжного балансу внаслідок стихійного лиха
4. Допомога країнам з низьким рівнем доходів, це безпроцентна позика
21. Загальна характеристика МБРР та ЄБРР
МБРР було створено у 1944 році разом з МВФ з метою відбудови і реконструкції світової економіки. Головна мета на момент заснування – створення міжнародної фінансуючої організації для підтримки реконструкції і розвитку економіки. Спочатку була зосереджена увага на підтримці найбідніших країн, з початку 90 рр. допомога надавалась країнами з перехідною економікою. Сьогодні членами МБРР є 181 країна
Основними цілями МБРР є:
- сприяння реконструкції і розвитку територій держав-членів через заохочення капіталовкладень на виробничі потреби - заохочення приватних іноземних капіталовкладень і надання фінансової допомоги з метою розвитку виробничого сектора економіки - сприяння довгостроковому збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і підтримці платіжних балансів через заохочення міжнародних капіталовкладень у розвиток продуктивних сил держав-членів
ЄБРР створений для фінансування економічних реформ у країнах східної Європи з метою їх переходу до ринкової економіки. Має статус міжнародні фінансові організації з високим кредитним рейтингом
Основні цілі і функції:
- підтримка економічного розвитку і реконструкції країн ЦСЄ - підтримка країн-отримувачів допомоги проведені структурних економічних реформ - сприяння інвестиціями у виробництво, а також у сферу послуг і фінансовий сектор - стимулювання ключових і економічно обґрунтованих проектів - заохочення прямих іноземних інвестицій - підтримка приватного сектора
Валютний курс та фактори, що на нього впливають. Режими ВК
Валютний курс – це ціна грошової одиниці валюти виражена в грошових одиницях інших країн.
Валютні котирування – це метод встановлення курсів ін. валют, визначення пропозицій їх обміну на валюту даної країни. Розрізн пряме і непряме вал котирування
Крос-курс – це курс між двома валютами розрахований на основі курсу кожної з них у першій валюті.
Сьогодні в основі валютного курсу лежить паритет купівельної спроможності. Купів спроможність – це певний набір споживчих благ, які можна отримати за нац одиницю. Паритет купівельної спроможності – співвідношення між двома валютами, яка показує чому = купівельна спроможність однієї країни виражена в грошовій одиниці іншої країни.
Множинність ВК – ситуація коли в країні одночасно розраховується декілька валютних курсів .
Девальвація – це знецінення валюти на ринках; Ревальвація – подорожчання валюти, які цілеспрямовано здійсненні урядом.
Режими валютних курсів – це процедура визначення валютних курсів, його зміни та використання для здійснення розрахунків. Існує 2 види режимів валютних курсів: фіксований; плаваючий.
Фіксований валютний режим – передбачають валютний кредит зареєстрованих валютних паритетів які лежать в основі валют і підтримуються державними валютними органами.
Види фіксованих валютних курсів:
1. реально-фіксовані – в сонові валютних курсів лежить золотий паритет і допускаються відхилення валютного курсу від золотого паритету в межах золотих точок. Він можливий в період існування золотого стандарту.
2. договірні фіксовані – валютні курси спираються на погоджений еталон, поєднується золото і національна валюта окремої країни.
24. Міжнародна економічна інтеграція
Економічна інтеграція – це процес зближення національної економіки шляхом створення єдиного економічного простору для більшого переміщення т.п. капіталів робочої сили через національні кордони
Сучасна міжнародна економічна інтеграція відбувається під впливом факторів світового розвитку, серед яких найвагомішими є глобалізація і регіоналізація
Глобалізація – формування єдиної для всього світового суспільства системи світогосподарських відносин, поширення безпосередніх і опосередкованих зв’язків між суб’єктами економічної діяльності всіх країн світу супроводжується утворення міжнародної організації, що є регулятором цього процесу
Регіоналізація – це поглиблення міжнародних зв’язків на регіоні
Рівні міжнародних економічних інтеграції:
- зона преференційної торгівлі, - вільний торговий простір,
- митний союз, - спільний ринок, - економічний союз,
- валютний союз, - політичний союз.
4. Теорії міжнародної торгівлі та їх еволюція
М.Т була історично першою формою МЕВ та й нині залишається основною формою світогосподарських зв’язків, яка відіграє значну роль в економічному розвитку сучасного світу. Подальший розвиток Т.М.Т. пов'язаний не тільки зі здобутками меркантилістів,але в першу чергу з критикою їхньої доктрини представниками класичної школи-А.смітом. Д.Рікардо,Дж.С.Міллем,результатом якої стали теорії абсол. І порівн..переваг обґрунтуванням вимог свободи торгівлі.
Суть теорії абсолютних переваг Сміта: держави повинні спеціалізуватися на виробництві експортні товари у виготовленні яких вони мають абсолютну перевагу порівняно з іншими державами. Абсолютна перевага означає, що в країні на одиницю витрат виготовляється товару даного виду більше ніж в іншій країні. Сміт вважав що світова економіка представлена двома країнами
Рікардо висуває теорію порівняльних переваг суть якої полягає в тому, що країни повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно меншими альтернативними витратами порівняно з іншими країнами, тобто в основі міжнародної торгівлі лежить виключно різниця у витратах виробництва цих товарів а не абсолютні величині цих витрат.
Рікардо висуває припущення, що кожна країна має фіксовану кількість ресурсів або факторів виробництва, усі ресурси одного виду ідентичні і повністю використовуються; незалежно від обсягу виробництва на виробництво продукції використовується однакова кількість праці а світова економіка представлена двома країнами які обмінюються двома товарами без будь-яких бар’єрів
Висновки по теорії Сміта і Рікардо наступні:
1. Кожна країна приймаючи участь у міжнародній торгівлі може відокремити споживання від виробництва і таким чином забезпечити більш високий рівень задоволення потреб споживачів
2. Спеціалізуючись на виробництві певного продукту згідно з принципом порівняльних преваг та вступаючи в обмін з іншими країнами, країна отримує позитивний ефект, який реалізується у формі збільшення виробництва і споживання.
Теорія Хекшера-Оліна: країни будуть спеціалізуватися на виробництві тих товарів виготовлення яких вимагає значних витрат відносно надлишкових факторів та будуть імпортувати товари, у виробництві яких довелось би використовувати відносно дефіцитні фактори
Вернон висунув теорію життєвого циклу товару, тобто товар переживає чотири стадії розвитку – впровадження, зростання, зрілість, занепад.
Перу висуває теорію міжнародних альтернатив. На сучасному етапі високо розвинуті країни все менше залежать від зовнішньої торгівлі, а країни третього світу навпаки – її потребують
Плаваючий валютний курс формується під впливом попиту та пропозиції на валютному ринку
1. незалежне плавання – валютний курс формується на валютному ринку під впливом валютних цін при незначному впливі центрального банку
2. регульоване плавання – відчутне втручання центральних валютних органів (в першу чергу центральних банків). При цьому держава визначає межі відхилення курсу – валютний коридор.
3. змішане плавання щодо однієї валюти
Крім чистих режимів виділяються режими виходячи з національних особливостей
Преваги фіксованих курсів:
1. Дисциплінує економічну політику країн світу 2. Сприяє взаємозалежності національних економік на основі більш чіткої координації макроекономічної політики країн світу
3. Створюється ефективне економічне середовище 4. Сприяє зростанню світової торгівлі
Недоліки фіксованого курсу (усі долає плаваючий курс)
1. Внутрішні економічні цілі підпорядковані зовнішнім цілям у забезпечені рівноваги валютного балансу 2. Вимагає занадто великого обсягу резервів 3. Його не можна підтримувати протягом тривалого часу успішно внаслідок великих розбіжностей між країнами щодо економічної політики і структури економічної системи
4. Ігнорує вільну гру попиту і пропозиції.
Недоліки фіксованого валютного курсу є позитивом плаваючого
Недоліки плаваючих валютних курсів:
1. Внаслідок відсутності погоджених правил валютних політик окремих країн виникають конфлікти між цими країнами 2. Існує ризик невизначеності в торгівлі 3. Валютне плавання називається брудним