Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства
та природокористування
Кафедра економіки підприємства
Реферат на тему:
«Валютний курс, основа його формування і регулювання.»


Рівне - 2011 рік
Зміст
Вступ……………………………………………………………………….......... 3
1. Валютний курс та його формування………………………………………... 53.Регулювання валютного курсу……………………………………………….Висновок……………………………………………………………………….. 11Список використаної літератури……………………………………………
Вступ.
Розвиток зовнішньоекономічних відносин потребує особливого інструменту, посередництвом якого суб’єкти, які діють на міжнародному ринку, змогли б підтримувати між собою тісні фінансові взаємостосунки. Таким інструментом виступають банківські операції по обміну іноземної валюти. Найважливішим елементом в системі банківських операцій в іноземній валюті є обмінний валютний курс, так як розвиток зовнішньоекономічних відносин потребує виміру вартісного співвідношення різних країн.
Валютний курс необхідний для:
Взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів. Експортер обмінює іноземну валюту на національну, так як валюти інших країн не можуть обертатися в якості законого купівельного та платіжного засобу на території даної держави. Імпортер обмінює національну валюту на іноземну для оплати товарів, куплених за кордоном. Боржник купує іноземну валюту за національну для погашення заборгованості та виплати відсотків по зовнішніх боргах.
Порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національній та іноземниій валютах;
Періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.
При золотому монометалізмі валютний курс опирався на золотий паритет - співвідношення валют за їх офіційному золотому змісту - та стихійно коливався навколо нього в межах золотих точок. Класичний механізм золотих точок діяв за 2 умов: вільна купівля-продаж золота та його необмежений вивіз. Межі коливань валютного курсу визначались витратами, пов"язаними з транспортуванням золота за кордон, та фактично не перевищували +/- 1% від паритету. З відміною золотого стандарту механізм золотих точок перестав діяти.
Валютний курс при нерозмінних кредитних грошах повільно відривався від золотого паритету, так як золото було витісненим із обігу у скарби. Це було обумовлене еволюцією товарного виробництва, гошовою та валютною систем. Для середини 70-х років базою валютного курсу слугували: золотий зміст валют – офіційний масштаб цін - та золоті паритети, котрі після другої світової війни фіксувались МВФ. Засобом виміру співвідношення валют була офіційна ціна золота у кредитних грошах, котра поряд з товарними цінами являлася показником ступеню знецінення національних валют. В зв"язку з відривом протягом довготривалого періоду офіційної, фіксованої державою ціни золота та його вартості, посилився штучний характер золотого паритету.
Протягом 40 років (1934-1976 роки) масштаб цін та золотий паритет всатновлювалися на базі офіційної ціни золота. При Бреттон-Вудській валютній системі в силу переваги доларового паритету долар слугував точкою відліку курсу валют інших країн.
Після завершення обміну долара на золото за офіційною ціною у 1971 році золотий зміст та золоті паритети валют стали виключно номінальним поняттям. В результаті Ямайської валютної реформи західні крїни офіційно відмовились від золотого паритету як основи валютного курсу. Разом з відміною золотих паритетів поняття монетного паритету втратило значення. В сучасних умовах валютний курс базується на валютному паритеті - співвідношеннями між валютами в порядку, встановленим законодавством та коливається навколо нього.
1. Валютний курс та його формування.
Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов'язані з обміном однієї національної валюти на іншу. У цьому зв'язку виникає необхідність у встановленні співвідношення обміну між валютами - валютного курсу.Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни.
Установлення курсу називається котируванням валюти. Валютний курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні характеристики кожної валюти формуються у межах національних господарств, то їх кількісне порівняння відбувається у зовнішньоеконо-мічних операціях. Валютний курс порівнює національні вартості не прямо, а опосередковано - через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовнішньоекономічних операцій.
Валютний курс необхідний для:- обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;- порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;- періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.
Валютний курс учасники обміну розглядають як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, який визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Однак вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Ця економічна (вартісна) категорія є атрибутом товарного виробництва і відображає виробничі відносини між товаровиробниками та світовим ринком. Під час продажу товарів на світовому ринку продукт національної праці дістає суспільне визнання на основі інтернаціональної міри вартості. Отже, валютний курс опосередковує абсолютну обмінюваність товарів у межах світового господарства. Вартісна основа валютного курсу обумовлена тим, що в кінцевому підсумку інтернаціональна ціна виробництва як база світових цін будується на національних цінах виробництва в країнах, що є головними постачальниками товарів на світовий ринок.
При золотому стандарті в основі валютного курсу лежав золотий паритет - відношення вагової кількості чистого золота, що містилося в двох грошових одиницях, які обмінювалися одна на одну. Валютний курс, як правило, не збігався з валютним паритетом, бо він залежить від попиту та пропозиції інвалюти, які визначаються станом платіжного балансу країни. Якщо платіжний баланс пасивний, попит на інвалюту більший, ніж її пропозиція, курс національної валюти буде нижчим за паритет. Протилежне явище виникне у випадку, коли країна має активний платіжний баланс.
В умовах золотого стандарту відхилення валютного курсу від валютного паритету не могло бути значним. Воно обмежувалося витратами, пов'язаними із транспортуванням золота за кордон з метою обміну його на необхідну валюту або здійснення прямих платежів. Це відхилення фактично не перевищувало 1% від паритету у кожний бік. Межі такого відхилення називаються золотими точками.Нижча межа відхилення валютного курсу від валютного паритету дорівнювала валютному паритету мінус витрати на перевезення золота. Вона відповідала мінімальному курсу валюти і називалася нижньою золотою точкою.
При зниженні курсу валюти даної країни до її нижчої точки починався вивіз (експорт) золота. Це пояснюється тим, що попит на інвалюту перевищував пропозицію, і він не міг бути повністю задоволеним навіть за мінімального курсу. Частина платежів, яка відповідала незадоволеному при такому курсі попиту на інвалюту, могла бути здійснена золотом. Платникам за кордоном ставало вигіднішим купити у своїй країні золото за цгною паритету, вивезти його для платежів за зобов'язаннями, ніж переплачувати на купівлі інвалюти. Нижня золота точка називалася ще експортною.Верхня межа відхилення валютного курсу від валютного паритету дорівнювала валютному паритету плюс витрати на перевезення золота. Вона відповідала максимальному курсу валюти і називалася верхньою золотою точкою.
При підвищенні курсу валюти до верхньої золотої точки починався ввіз (імпорт) золота до країни. У зв'язку з цим верхня золота точка називалася ще імпортною. За цих умов валютний курс характеризувався відносною сталістю, яка гарантувалася вільним обміном банкнот на золото та можливістю вільного вивозу золота з однієї країни до іншої.
Базою валютного курсу до середини 70-х років був офіційний золотий паритет валют. Унаслідок Ямайської валютної реформи 1976- 1978рр. юридичне була оформлена відмова країн від золотих паритетів як основи валютних курсів. З 1975р. Міжнародний валютний фонд не публікує даних про золотий вміст валют. Це пов'язано з тим, що офіційний золотий паритет утратив реальне економічне значення. Нині основою визначення валютних курсів є співвідношення купівельних спроможностей національних валют.Купівельна спроможність валюти - це сума товарів та послуг за їх цінами, які можна придбати за національну грошову одиницю. Співвідношення купівельної сили валют визначається стосовно певної групи товарів та послуг у двох країнах. Зміна валютного курсу відповідає динаміці рівнів цін у різних країнах. При зростанні курсу національної валюти товари, які експортовані з цієї країни, стають дорожчими за кордоном, а імпортовані товари - дешевшими. І навпаки.
3.Регулювання валютного курсу.
Існує ринкове регулювання величини валютного курсу. Ринкове регулювання засноване на конкуренції, та дії законів вартості, попиту й пропозиції і здійснюється стихійно. Державне регулювання спрямоване на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних взаємин держави і для досягнення стійкого економічного зростання, рівноваги платіжного балансу, зниження зростання безробіття і інфляції країни. Воно відбувається за допомогою валютної політики – комплексу заходів у сфері міжнародних валютних відносин, що реалізуються відповідністю до поточних і стратегічних цілей країни. Юридично валютна політика оформляється валютним законодавством і валютними угодами між державами.
До заходів державного регулювання на величину валютного курсу відносяться:
а) валютні інтервенції;
б) дисконтна політика;
в) протекціоністські міри.
Найважливішим інструментом валютної політики держав є валютні інтервенції – операції центральних банків на валютних ринках з купівлі- продажу національної грошової одиниці проти провідних іноземних валют.
Мета валютних інтервенцій – зміна рівня відповідного валютного курсу, балансу активів і пасивів з різними валютами, чи очікувань учасників валютного ринку. Дія механізму валютних інтервенцій аналогічно проведенню товарних інтервенцій. Щоб підвищити курс національної валюти, центральний банк повинен продавати іноземні валюти, скуповуючи національну. Тим самим зменшується попит на іноземної валюти, а отже, збільшується курс національної валюти. Щоб понизити курс національної валюти, центральний банк продає національну валюту, скуповуючи іноземну. Це спричиняє зростання курсу іноземної валюти, і зниження курсу національної валюти.
Для інтервенцій, зазвичай, використовуються офіційні валютні резерви, й зміна рівня може бути показником масштабів державного втручання у процес створення валютних курсів.
Офіційні інтервенції можуть відбуватися в спосіб – на біржах (публічно) чи міжбанківському ринку (конфіденційно), через брокерів чи безпосередньо через операції з банками, терміном чи з негайним виконанням.
З іншого боку, офіційні валютні інтервенції поділяються на «стерилізовані» і «не стерилізовані». «Стерилізованими» називають інтервенції, у ході зміна офіційних іноземних нетто-активів компенсується відповідними змінами внутрішніх активів, тобто. практично немає впливу на величину офіційної «грошової бази». Якщо ж зміна офіційних валютних резервів під час інтервенції веде зміну грошової бази, то інтервенція є «не стерилизованною».
Щоб валютні інтервенції сприяли бажаним результатам то зміни національного валютного курсу в довгостроковій перспективі, потрібно:
1. Наявність необхідної кількості резервів у банку щодо валютних інтервенцій;
2. Довіра учасників ринку до довгострокової політики центрального ринку;
3. Зміна фундаментальних економічних показників, як-от темп економічного зростання, темп інфляції, темп зміни збільшення грошової одиниці та інші.
Дисконтна політика – це зміна центральним банком облікової ставки, зокрема з регулювання величини валютного курсу шляхом вартісті кредиту на внутрішньому ринку і на міжнародний рух капіталу. Останніми десятиліттями його значення для регулювання валютного курсу поступово зменшується.
Протекціоністські заходи – це заходи, створені задля захисту власної економіки національної валюти. До них належать, в першу чергу, валютні обмеження. Валютні обмеження – законодавча чи адміністративна заборона чи регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою чи іншими валютними цінностями. Видами валютних обмежень є такі:
> Валютна блокада;
> Заборона на вільну купівлю-продаж іноземної валюти;
> Регулювання міжнародних платежів, руху капіталів, репатріації прибутку, руху золота та обігу цінних паперів;
> Концентрація у держави іноземної валюти, і інших валютних ценностей.
Держава досить часто маніпулює величиною валютного курсу з метою зміни умов зовнішньої торгівлі країни, використовуючи такі методи валютного регулювання, як подвійний валютний ринок, девальвація і ревальвація.
Висновок
Валюта – це не просто гроші чи грошова одиниця тієї чи іншої країни. Це насамперед грошові цінності, які обслуговують зовнішньоекономічні відносини. Специфіка цих відносин надає національним грошам нову ознаку та статус валюти. Набувши статус валюти, гроші можуть використовуватися й у внутрішніх економічних відносинах. Уся сфера економічних відносин, в якій зв’язки між суб’єктами здійснюються з використанням валютних коштів, називається валютними відносинами. Тому валютні відносини за своїм обсягом можуть не збігатися з зовнішньоекономічними відносинами.
У процесу здійснення зовнішньоекономічних операцій одним із ключових параметрів є валютний курс, що відбиває взаємодію національної та світової економік. Правильне його визначення має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності обміну, взаємної вигоди у відносинах економічних суб’єктів різних країн. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливають на всю систему макро- та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції в економіці. Саме тому визначення та регулювання валютного курсу є важливим елементом економічної політики держави.
Найвищою якісною характеристикою валюти є її вільна конвертованість в іншій валюті. У країнах з вільно конвертованою валютою до мінімуму зведені обмеження на здійснення валютних операцій, на ввіз та вивіз валюти за кордон. Вільна конвертованість валюти забезпечує їй широке використання як міжнародного платіжного засобу, статус резервної валюти в інших країнах, що надає країні-емітенту значних переваг на світовому ринку.
Вільна конвертованість валюти можлива в умовах високого розвитку ринкової економіки та широкої інтеграції її у світову економіку, високої стабільності державних фінансів та національних грошей, надійного функціонування банківської системи, нагромадження достатніх золотовалютних резервів. Сучасний стан економіки та фінансів забезпечує передумови для підтримання лише часткової конвертації гривні – за поточними операціями платіжного балансу.
Список використаної літератури
1. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. / О. І.
Береслівська, О. М. Наконечний, М. Г. Песецька та ін.; За ред. М. І. Савлука.
- К.: КНЕУ, 2002
2. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підр. / А. С. Філіпенко. - К.:
Либідь, 1997
3. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підр., 3-тє вид.- К.: Т-во "Знання", КОО, 2001
4. Гроші та кредит: Підр./ За ред. проф. Б. Івасіва. - К.:КНЕУ, 1999