Сучасний світовий порядок: моральні принципи і аморальна суть
У нинішню епоху людство так і не позбавилося від фактичного нерівноправ'я, небезпеки воєнних конфліктів, демографічних, екологічних та інших світових проблем. В умовах глобалізації зростає ступінь взаємозалежності держав у політичному, економічному, соціальному, культурному та інших аспектах. Розв'язання найважчих проблем потребує об'єднання зусиль усіх країн світу, усього людства. Сучасний світовий устрій динамічно трансформується за складною траєкторією: роль держав, міжурядових та неурядових організацій, транснаціональних корпорацій та інших акторів на міжнародній арені, зазнає суттєвих змін. Оцінка сучасного світового порядку з моральної позиції і виявлення перспектив його майбутнього розвитку є дуже актуальне для наукових дисциплін, що здійснюють дослідження у сфері міжнародних відносин.
Проблематиці формування і розвитку сучасного світового порядку, зокрема такої його важливої складової, як міжнародний порядок, а також його засадничих принципів і норм, присвячено значну кількість наукових джерел. Учені аналізують також моральні засади нинішнього світового порядку. Проте виявлення того, наскільки сучасний світовий порядок насправді є відображенням тих високих моральних принципів, на яких він має бути побудований, ще недостатньо вивчене. Метою цієї студії є дослідження ступеню відповідності сучасного світового порядку засадничим моральним принципам і нормам.
Світовий порядок часто трактують як систему організації відносин між державами у світі в процесі розвитку світових політичних, економічних, соціальних, культурних процесів. У такому розумінні він фактично ідентичний міжнародному порядку. Світовий порядок можна також уявити як модель геополітичного устрою світу, певну систему, елементами якої, крім держав, є міжурядові та неурядові міжнародні організації та інші геополітичні сили. З позиції моралі та права ідеальний світовий порядок — це загальноприйнята організація суспільного життя в межах всього світу на основі домінування загальнолюдських моральних цінностей та юридичних норм міжнародного права.
Завданням ефективного міжнародного порядку як складової порядку світового є задоволення потреб держав основних акторів міжнародних відносин у формуванні дієвої системи міжнародної безпеки й організації взаємовигідної співпраці на міжнародній арені. Існування легітимного світового порядку неможливе без такого міжнародного порядку, який відповідає основним спільним інтересам держав та їхніх громадян і ґрунтується на ефективних процедурах міждержавної співпраці. Завдання створення і підтримки стабільного функціонування міжнародного порядку покладено на інститути міжнародних організацій. Проте розвиток міждержавних інститутів, розширення їхніх повноважень передбачає відмову держав і народів від абсолютного суверенітету.
Якщо світовий устрій відповідатиме абсолютно домінуючим серед населення планети моральним принципам і нормам, то його засади організації та функціонування не спричинятимуть протидії з боку більшості держав світу, авторитетних громадських організацій, провідних конфесій, сприйматимуться як морально прийнятні більшістю народів. З іншого боку, якщо принципи організації світу суперечать моральним нормам більшої чи значної частини населення світу, то такі засади ніяк не можуть вважатися справедливими. У такій ситуації світовий порядок потребує докорінних змін, приведення у відповідність до тих моральних принципів і норм, які визнає переважна більшість населення світу.
Мораль — це спосіб визначення, масштаб необхідної поведінки суб'єкта у певній соціальній системі з метою забезпечення її нормального функціонування і розвитку [2]. Категорію «мораль» можна застосувати не лише стосовно людей, а й щодо соціальних колективів, держав, міжнародних організацій. Мораль можна трактувати як загальнолюдський феномен, сукупність вічних правил, які відображають досвід, накопичений людством упродовж тисячоліть, що передається від покоління до покоління [2]. Саме мораль повинна бути регулятором поведінки людей щодо принципового протиставлення добра і зла.
Можна запропонувати певну ієрархію рівнів моралі. Певна особистість попри свій індивідуальний егоїзм спроможна враховувати інтереси інших як такі, що в деяких випадках можуть мати пріоритет перед її власними. Отже, індивідуальна мораль може бути якісно диференційованою від вузькоегоїстичної до альтруїстичної. Соціальним колективам загалом притаманний нижчий рівень моралі через обмежену спроможність піднятися над своїми інтересами, віддати перевагу інтересам інших соціальних груп. Це колективний егоїзм. А держави у своїх стосунках на міжнародній арені ще частіше нехтують моральними принципами, виходячи майже завжди із власних геополітичних (егоїстичних) інтересів, що є певною мірою навіть закономірним.
Тривалий час найбільш прийнятною і вигідною в міжнародних відносинах вважали саме реалістичну геополітику, що виходила з розрахунку доцільності чи недоцільності використання тих чи інших методів (зокрема силових) досягнення державою своїх геополітичних цілей, залишаючи осторонь моральні норми. Політика держав на міжнародній арені часто прямо суперечила елементарним моральним нормам, хоча і прикривалася ширмою певних моральних засад. Війна вважалася необхідною і природною формою реалізації зовнішньої політики. А через суб'єктивність оцінок усі спроби розділити війни на справедливі і несправедливі так і не мали успіху. На думку класика політичного реалізму Г. Моргентау, «реалізм виходить з того, що всеохоплюючі моральні принципи неприйнятні щодо дій держав у їх абстрактно-універсальному формулюванні» [4]. Прагматичний реалізм, спрямований на забезпечення ге-ополітичних інтересів держави, часто-густо, особливо у сучасну епоху, маскується офіційно проголошуваними ідеалістичними гаслами, високими моральними принципами справедливості, захисту добра, прав і свобод людини тощо. Проте реальна геополітика держави, як правило, спрямована на досягнення лише своєї вигоди, здобуття певних переваг над конкурентами, забезпечення власних національних інтересів, часто за рахунок інших держав.
Ідеальний світовий порядок має бути побудований на основі принципів і норм загальнолюдської моралі. Проте спірним є питання про існування єдиної загальнолюдської моралі. З одного боку, у різних цивілізацій суттєво різняться моральні засади існування суспільства, взаємодії між людьми, між людиною і суспільством тощо, а з іншого, уявлення про високі моральні цінності добра, справедливості, честі, совісті, любові у народів різних цивілізацій значною мірою схожі.
Найвищі загальнолюдські цінності відображено в Статуті ООН: всезагальний мир та безпека, дружні відносини на основі принципів рівноправ'я і самовизначення, мирна співпраця, справедливість у міжнародних відносинах. Безперечно, кожному народу на Землі і кожній людині має бути забезпечено право на життя, свободу, мир і прагнення до щастя. Людське життя має бути визнане найвищою цінністю. Кожному мають бути гарантовані умови для гармонійного розвитку особистості.
Міжнародна мораль — це сукупність моральних принципів і норм, що регулюють систему міжнародних відносин. В її основу мають бути покладені загальнолюдські елементарні принципи і норми. Тому міжнародна мораль має бути загальнолюдською соціальною цінністю або, інакше кажучи, системою цінностей, що виражає найважливіші інтереси всіх держав і народів. Основним її завданням є забезпечення спільних інтересів держав і народів, а разом з тим і захист інтересів кожного народу і держави, незалежно від її могутності і рівня розвитку. У найбільш складних обставинах, за відсутності політичного і правового регулювання, саме норми моралі можуть бути чи не єдиними орієнтирами поведінки держав [2].
У процесі розвитку міжнародного співробітництва виробляються спільні моральні принципи як основні, фундаментальні уявлення про те, якою повинна бути поведінка держав на міжнародній арені, і моральні норми як конкретні правила цієї поведінки. Свідоме формулювання моральних норм має здійснюватися спільними та індивідуальними зусиллями держав, міжнародних організацій, світовою громадською думкою [2], яка є носієм загальнолюдської моралі, впливає на всі інші види моралі і, у свою чергу, зазнає впливу з їхнього боку. Основними принципами сучасної міжнародної моралі — категоричними моральними імперативами — є мир, гуманізм, рівність, справедливість, ненасильство.
Мораль у своїх принципах і нормах містить моделі необхідної поведінки держав, які визначаються характером інтересів та їх співвідношенням. Тому зміни в міжнародних відносинах впливають і на зміст моральних норм [2]. Виражаючи прогресивні інтереси всього людства, усіх країн, норми міжнародної моралі мають бути закріплені в міжнародному праві.
Проте навіть універсальні принципи міжнародного права можуть в окремих випадках суперечити один одному. Наприклад, серед універсальних принципів міжнародного права — рівноправ'я і самовизначення народів може суперечити іншому принципу — територіальної цілісності держави. В історичному контексті йшлося насамперед про боротьбу колоніальних народів за самовизначення. Однак у деяких багатонаціональних державах (Російська Федерація, Індія, Індонезія, Нігерія та ін.), що прагнуть зберегти свою територіальну цілісність, ті чи інші народи також вимагають реалізації права на самовизначення і створення власних держав.
Нова міжнародна мораль має бути спрямована на забезпечення всезагальної міжнародної безпеки, яка може бути єдиним надійним гарантом національної безпеки усіх держав. Міжнародну мораль пропонується поставити вище, ніж національну: інтереси своєї держави, свого народу не можуть бути вищими за загальнолюдські, а в разі виникнення конфлікту між ними вибір повинен бути зроблений на користь загальнолюдських [2].
Проте в реальному світі загальнолюдські інтереси та моральні принципи часто є ширмою для прикриття аморальних, егоїстичних інтересів правлячих верхівок провідних держав, а точніше — їхніх прихованих хазяїв, що насправді панують на більшій частині світу. Попри офіційно проголошені високі моральні принципи, реальний світовий порядок далеко не завжди їм відповідає. У сучасному глобалізованому світі роль одного-єди-ного полюсу геополітичної могутності і вищого морального авторитета намагаються відігравати США.
З позиції рівноправного справедливого устрою світ не може бути однополярним. Проте з позиції прибічників ідеї однополярного світу відсутність домінуючої держави-імперії означатиме невизначеність траєкторії розвитку світу та його регіонів, різноманіття векторів дії геополітичних сил, що призводитиме до численних конфліктів між окремими акторами. У світі без держави-гегемона, на їхню думку, неможливо буде розв'язувати глобальні проблеми людства. Лише в однополярно-му світі може бути гарантовано порядок, справедливість, стримування руйнівних сил [5]. Саме Америка вважає себе гарантом міжнародної безпеки, захисту вільної торгівлі, інвестицій, основним рушієм економічного процвітання всього світу. Держава-гегемон, що присвоїла месіанські функції, має на меті забезпечувати міцний і передбачуваний порядок у світі, а натомість вимагає від інших держав слухняності в їхніх же інтересах: «Американська гегемонія є єдиним надійним захистом міжнародного порядку проти краху світу» [5, с. 158].
США присвоїли собі право на встановлення «безмежної справедливості», на «гуманітарні інтервенції» до різних країн земної кулі, виходячи із свого трактування норм міжнародної моралі. Насаджування в країнах різних цивілізацій норм американської демократії, прав і свобод людини, ринкової економіки американського зразка має своє підґрунтя — прагнення забезпечити світове лідерство і контроль над світовою економікою. Саме ця супердержава присвоїла собі глобальне право на остаточну істину, право вирішувати долю інших держав і народів, оцінювати зі своїх моральних позицій їхню поведінку на міжнародній арені (як в політичному, так і в економічному та культурному аспектах), а також і на внутрішньодержавному рівні. Дж. Буш (старший) проголосив на початку 90-х років ХХ ст. моральну вищість і моральну відповідальність США за новий світовий порядок [5].
В інтересах США, а точніше тих латентних структур, які реально володарюють цією державою і багатьма іншими, встановлення світового панування. Проте для світової гегемонії недостатньо військової чи економічної надмогутнос-ті, необхідна моральна легітимність, що визнається більшою частиною людства. Задля легі-тимності США конче потрібний союзник — Європа [3]. Для практичної реалізації світової імперії можлива трансформація «великої вісімки» (G-8) у «світовий уряд» зі створенням відповідних інститутів. У структуру, спроможну певною мірою виконувати функції «світового уряду», може також трансформуватися ООН, за умов значного посилення її інститутів, особливо, Ради Безпеки.
Пропонуються і значно витонченіші сценарії досягнення легітимності по суті прозахідного світового порядку, зокрема, побудови у світі «космополітичної соціальної демократії» [1].
Задля забезпечення світового панування США та їхні фактичні латентні господарі прагнуть формувати світову громадську думку, насаджувати свої моральні принципи за допомогою підконтрольних їм потужних засобів масової інформації, що охоплюють своїм впливом увесь світ.
Дотримання норм міжнародного права, визнання норм міжнародної моралі у зовнішній політиці, забезпечення прав і свобод людини є обов'язковим на практиці для всіх держав світу, крім США та їхніх союзників. Таке реальне нерівноправ'я в умовах нинішнього світового порядку є по суті аморальним.
Провідні держави, насамперед США, здійснюють свою політику на міжнародній арені, виходячи із своїх прагматичних економічних та політичних інтересів, нав'язують всьому людству такі рішення проблем, які забезпечують їм найбільшу вигоду і найменші витрати. Наймогутніші держави мають і найбільше прав. Яскравою ілюстрацією цього є склад постійних членів Ради Безпеки ООН.
Мир і безпека гарантовані не для всіх, оскільки світовий порядок спрямований насамперед на максимальне задоволення потреб у безпеці і мирному житті «обраних» найбільш розвинених держав. Система міжнародної безпеки, запобігання воєнним конфліктам, працює в інтересах саме провідних держав. США та їхнім союзникам фактично дозволено порушувати норми міжнародного права, що, зокрема, наочно проявилося під час несанкціонованих ООН воєнних дій проти Сербії в 1999 р. та Іраку в 2003 р. Рівноправ'я держав має супроводжуватись їх рівною відповідальністю за порушення норм міжнародного права, чого насправді немає.
Гуманізм, проголошуваний для всіх країн світу, також працює насамперед в інтересах провідних держав світу. Високі моральні ідеали захисту прав і свобод людини використовуються як прикриття для розширення сфер геополітичного впливу США та їхніх союзників по НАТО, що в свою чергу має забезпечувати хижацькі прагматичні інтереси транснаціонального капіталу. А для такої країни як США порушення прав і свобод людини (в'язниця «Абу-Грейб», база в Гуантанамо та ін.) не тягне за собою накладання якихось міжнародних санкцій.
Несправедливо, коли володарі ядерної зброї диктують свою волю іншим державам світу, присвоюють собі право вирішувати, які держави достойні права розвивати ядерну енергетику, а які — ні. Моральні, духовно-релігійні та культурні цінності західної цивілізації оголошуються загальнолюдськими, а цінності інших цивілізацій у разі їхньої відмінності від західних світові ЗМІ оцінюють критично. Аморально, коли під прапором боротьби з тероризмом США та їхні натівські союзники самі під благовидним прикриттям фактично здійснюють терористичні акції проти держав і народів.
Більшість країн світу відчувають на собі аморальність сучасного світового порядку, що сприяє поширенню антизахідних та антиамериканських настроїв. Посилюється прагнення багатьох держав і народів, особливо Азії та Латинської Америки, розвивати свою економіку і проводити зовнішню політику самостійно, виходячи із своїх національних інтересів, а не на основі моральних приписів, продиктованих західним світом.
Нинішній світовий порядок з домінуванням західних держав на чолі зі США щоразу менше спроможний відповідати сучасним тенденціям розвитку політичних, економічних, соціальних та культурних процесів у світі. Тому актуальним завданням є розробка моделі нового морального гео-політичного порядку, який відповідає сучасним викликам і характеру нинішніх глобальних і регіональних процесів.
Світ без пригноблення і нерівності — світ рівноправних держав, незалежно від їхнього військово-політичного й економічного потенціалу. Сучасним потребам розвитку людства відповідатиме світовий порядок, заснований на органічному поєднанні інтересів різних держав і загальнолюдських інтересів — забезпечити мир, соціальний прогрес, взаємовигідне співробітництво, розв'язання глобальних проблем, що за великим рахунком відповідає істинним національним інтересам кожної держави світу.
Світовий порядок повинен бути заснований на гармонійному співвідношенні, з одного боку, прав і свобод держав і народів, а з іншого — обов'язків перед людством. Разом з тим необхідне збереження національного суверенітету держав як гарантів захисту інтересів, прав і свобод свого населення.
За рахунок подальшого удосконалення міжурядової співпраці на світовому та регіональному рівнях можливе створення системи істинно рівноправних відносин на основі загальнолюдських моральних принципів. Справедливий світовий порядок, що ґрунтується на дійсному рівноправ'ї держав і народів, неможливий без вироблення чіткого кодексу поведінки держав на міжнародній арені. Необхідні прийняті всіма державами дієві, навіть жорсткі механізми впливу на держав-по-рушників цього кодексу. Світовий порядок, безперечно, має забезпечуватися переважно мирними засобами. Він повинен бути побудований так, щоб провідні держави світу були такими ж відповідальними за порушення норм міжнародного права, як і всі інші.