Абсолютна рента (АR) – це форма земельної ренти, яку необхідно сплачувати власникові за будь-яку ділянку землі незалежно від її родючості та розташування.
Абстрактна праця – це праця товаровиробників, що виступає, як витрата робочої сили взагалі, безвідносно до її конкретного виду, це витрата в трудовому процесі фізичної, психічної енергії людини, те, що притаманне усім видам діяльності; створює вартість.
Абстракція – це тимчасове уявне ігнорування, відмова від випадкових, поверхових, минулих, одиничних явищ, фактів і характеристик процесу, що досліджується, з метою розкриття його суті.
Аграрно-промисловий комплекс (АПК) – це сукупність галузей національної економіки, зайнятих безпосереднім виробництвом, переробкою, зберіганням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції.
Акція – це вид цінного паперу без встановленого строку обігу, який свідчить про внесок в капітал акціонерного товариства, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і участь у розподілі майна підприємства при його ліквідації.
Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основного капіталу, по мірі зносу, на вартість створюваних товарів та відшкодування її у грошовій формі.
Балансовий прибуток – це вся сума прибутку, отриманого підприємством після реалізації продукції (виручка мінус повна собівартість).
Безробітні (за методологією Міжнародної Організації Праці ) – особи у віці 15-70 років ( зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам : не мали роботи (прибуткового заняття); протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагались організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова оцінка всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці в поточному році. У ВВП, на відміну від ССП, враховуються і послуги нематеріального виробництва.
Валовий національний продукт (ВНП) – це ринкова вартість життєвих благ, які створені національним капіталом, тобто ресурсами даної нації – як на території своєї країни, так і за рубежем.
Вартість – це внутрішня властивість товару, яка проявляється при обміні, втілена у товарі суспільна праця називається вартістю.
Вартість товару робоча сила – це вартість засобів існування, необхідних для відтворення робочої сили, тобто для задоволення фізичних та соціально-культурних потреб працівника, що наймається та його сім’ї.
Вертикальна інтеграція – це злиття підприємств різних галузей, в ході якого забезпечується єдність та безперервність взаємопов’язаних етапів виробництва (від видобутку сировини до збуту продукції).
Виробництво – це процес створення благ, необхідних для існування і розвитку людини.
Виробничі відносини – це система відносин які виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання, пов’язані з привласненням засобів і результатів виробництва, виражають поділ людей на різні класи та соціальні групи, визначають положення цих людей в суспільстві та характер їх взаємовідносин.
Витрати виробництва – це те, у що обходиться підприємству виготовлення товарів.
Витрати обігу – це частина капіталу, авансованого на обслуговування процесу продажу товару.
Відтворення – це безперервне відновлення процесу виробництва, на основі якого здійснюється розвиток усіх елементів економічної системи.
Власність економічна – це сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними реальних об’єктів, в першу чергу засобів виробництва, які породжують право володіння, користування, розпорядження цими об’єктами та результатами їх функціонування.
Власність юридична – загальна умова виробництва, вияв волі певних класів та правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності. Це юридичні закони, що фіксують і регулюють правову сторону відносин власності.
Горизонтальна інтеграція – це злиття однотипних, тобто конкуруючих підприємств.
Господарський механізм – це сукупність основних форм, методів і важелів управління національним господарством.
Гроші – це особливий товар, який об’єктивно виділився з усіх інших товарів і служить загальним еквівалентом при обміні товарів. Це товар, який виражає вартість інших товарів.
Депресія (застій) – фаза економічного циклу, яка настає після кризи і характеризується припиненням спаду виробництва
Державний бюджет – це фінансовий план утворення та використання грошових фондів держави протягом року.
Диверсифікація – розширення номенклатури продукції , що виробляється окремими фірмами та об’єднаннями, шляхом проникнення у галузі , що не мають прямого технологічного зв’язку з основною галуззю їхньої діяльності.
Дивіденд – це доход від акції.
Директивне планування – означає централізовану розробку та доведення до підприємств обов’язкових для виконання завдань щодо виробництва і розподілу продукції та послуг.
Диференціальна рента І – це додатковий дохід отриманий на кращих за родючістю та місцезнаходженням землях.
Диференціальна рента ІІ – це додатковий дохід , який виникає в результаті підвищення продуктивності землі за рахунок додаткових капіталовкладень.
Діалектичний метод – це вивчення явищ і процесів економічного життя: а) в їх загальному зв’язку й взаємозалежності; б) в стані безперервного розвитку; в) коли кількісні зміни, які виникають в процесі розвитку, ведуть до змін якісних.
Додаткова вартість – це вартість, що створюється абстрактною працею найманих робітників і яка безоплатно привласнюється власником засобів виробництва.
Додаткові витрати обігу – це витрати, пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу (транспортування товарів, їх сортування, фасування, упакування й зберігання).
Економіка – це одна з найважливіших сфер суспільного життя, в якій на основі використання різних ресурсів здійснюється виробництво, розподіл, обмін та споживання продуктів людської діяльності.
Економічна система – це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів та послуг, на регулювання економічної діяльності відповідно до мети суспільства.
Економічне зростання – це такий стан економіки, що характеризується кількісним та якісним зростанням виробництва і споживання.
Економічний розвиток (економічний прогрес) – це безперервний, поступальний рух по висхідній лінії усієї економічної системи і кожної її підсистеми зокрема, це основа суспільного розвитку, складовими якого є (окрім економічного) соціальний, правовий, політичний, духовний та інший прогрес.
Економічний цикл – це рух виробництва від початку попередньої до початку наступної кризи.
Економічні інтереси – це усвідомлене прагнення економічних суб’єктів (окремих людей, колективів, соціальних верств, держави, суспільства) задовольнити певні економічні потреби.
Економічні потреби – це об’єктивна необхідність людини в матеріальних та духовних благах, що спонукає її до економічної діяльності для забезпечення власного добробуту та добробуту своєї сім’ї.
Економічно активне населення – це населення обох статей віком 15-70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг.
Експлуатація – це привласнення результатів примусової праці власником засобів виробництва.
Екстенсивний тип економічного зростання – збільшення обсягів виробництва, що досягається здійснюється завдяки кількісному приросту факторів виробництва при збереженні старої технологічної і технічної бази виробництва.
Закон адекватності (відповідності) виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил – це всезагальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві та сталі зв’язки між прогресом продуктивних сил та еволюцією виробничих відносин (відносин економічної власності).
Закон вартості – це об’єктивний економічний закон, згідно з яким, виробництво та обмін товарів здійснюється на основі суспільної вартості, величина якої визначається витратами суспільно-необхідної праці.
Закон зростання потреб виражає внутрішньо-необхідні, сталі, суттєві зв’язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб, розвиток яких (зв’язків) викликає появу нових потреб та засобів їх задоволення.
Закон планомірного та пропорційного розвитку виражає об’єктивну необхідність та можливість узгодження, єдності діяльності усіх ланок, усіх суб’єктів суспільного виробництва.
Закони економічні – це внутрішньо-необхідні, сталі, найсуттєвіші , причинно-наслідкові зв’язки між протилежними сторонами, властивостями явищ і процесів економічного життя.
Заробітна плата – це грошовий вираз вартості і ціни товару робоча сила, а також відносин між капіталістами і найманими робітниками з приводу формування умов праці, ефективності функціонування, привласнення необхідного продукту.
Заробітна плата відрядна – це форма заробітної плати, за якою заробіток працівника залежить від кількості виготовленої продукції, відрядних розцінок та норм виробітку.
Заробітна плата погодинна – форма заробітної плати, за якою заробіток працівника визначається кількістю відпрацьованого часу та встановленою тарифною ставкою або посадовим окладом.
Засновницький прибуток – це різниця між курсовою ціною акцій і сумою капіталу, реально вкладеного в акціонерне товариство.
Засоби виробництва – це сукупність предметів праці і засобів праці.
Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.
Змінний капітал – це частина капіталу, яка витрачається на придбання робочої сили і в процесі виробництва зростає на величину додаткової вартості.
Індикативне (рекомендаційне) планування передбачає встановлення державою основних макроекономічних показників, та систему економічних стимулів, які орієнтують суб’єктів господарювання на виконання планів.
Інтенсивний тип економічного зростання – це економічне зростання, яке досягається внаслідок якісного вдосконалення речових і особистих факторів, всієї системи продуктивних сил, ґрунтується виключно на підвищенні ефективності суспільного виробництва.
Інтенсивність праці – це напруженість праці, витрати робочої сили в одиницю часу.
Інтернаціоналізація господарського життя – це об’єктивний економічний процес виникнення та розвитку зв’язків між національними господарствами різних країн.
Інфляція – це знецінення грошей, яке супроводжується зростанням цін.
Капітал – це не речі, а певні суспільні виробничі відносини, які представлені в речах і надають цим речам специфічного суспільного характеру.
Капітал обігу – це капітал, авансований на придбання у промислового капіталіста продукції для продажу; частина торгового капіталу, яка відшкодовується у результаті реалізації продукції.
Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність. Вони домовляються між собою про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту тощо.
Категорії економічні – це теоретичне вираження, мисленні форми окремих властивостей сторін, моментів реальної економічної дійсності, яка проявляється в певних виробничих відносинах.
Кон’юктура ринку – це сукупність умов, ознак, які характеризують становище на ринку, співвідношення попиту та пропозиції на товари та послуги.
Конгломерат – це нестійке об’єднання підприємств різних галузей, які технологічно між собою не пов’язані, метою якого є привласнення прибутків рентабельних компаній та прагнення вистояти в умовах несприятливої ринкової кон’юнктури в період криз.
Конкретна праця – це корисна праця, яка витрачається у особливій формі і якісно відрізняється від усіх інших видів діяльності, створює споживчу вартість.
Конкуренція – це форма економічних відносин між суб’єктами ринкового господарства, в яких виражається суперництво за найбільш вигідні умови виробництва, продажу й купівлі товарів та послуг.
Контрольний пакет акцій – це найбільша кількість акцій, яка зосереджена в руках одного акціонера і забезпечує власникові безроздільний вплив на прийняття рішень в акціонерному товаристві.
Концентрація капіталу – це зростання капіталу шляхом перетворення додаткової вартості в капітал.
Кооперація – це організаційно оформлене добровільне колективне об’єднання власності і (або) праці для досягнення спільних цілей в різних галузях економічної діяльності.
Корпорація – це форма організації підприємництва на основі акціонерної власності, в якій підприємець, як правило, відокремлений від власності, а його фінансова відповідальність обмежена.
Кругооборот капіталу – це рух капіталу, в процесі якого капітал послідовно набуває трьох функціональних форм і проходить три стадії.
Курс акції – це ринкова, продажна ціна акції.
Мануфактура – це підприємство, що базувалося на поділі праці і спеціалізації найманих робітників, ручній праці і примітивній техніці.
Меркантилізм – перша економічна школа, яка вважала джерелом багатства торгівлю, а саме багатство ототожнювала із золотом; розробляла рекомендації щодо розвитку міжнародної торгівлі.
Метод – це сукупність прийомів, способів, форм збору, опрацювання, вивчення матеріалу; це конкретний інструментарій наукового пізнання, який постійно розвивається та збагачується.
Міжнародний поділ праці – це пряме продовження суспільного поділу праці в національних економіках; взаємопов’язаний процес спеціалізації окремих країн, їх підприємств на виробництві певних продуктів або їх частин з кооперуванням виробників для спільного випуску кінцевої продукції
Мінімальна заробітна плата – це мінімально допустимий рівень оплати робочої сили та результатів праці у формі місячного заробітку або погодинних тарифних ставок.
Монополія – це окремі крупні підприємства або об’єднання підприємств, які виробляють значну кількість продукції даного виду, завдяки чому посідають домінуюче становище на ринку, впливають на процес ціноутворення і отримують монопольно високі прибутки.
Монопольна рента – це надприбуток, який отримується внаслідок виняткових умов виробництва.
Моральний знос – це знецінення основного капіталу внаслідок появи на ринку аналогічних, але більш продуктивних чи дешевих засобів праці, що автоматично зменшує вартість уже задіяного основного капіталу.
Нагромадження капіталу – це постійне збільшення розмірів капіталу.
Натуральне виробництво – це історично перша форма господарювання; виробництво, при якому продукти праці використовуються для задоволення власних потреб виробника, для споживання в середині господарства, що їх виробляє.
Науково-технічний прогрес (НТП) – це взаємообумовлений, еволюційний та поступовий розвиток науки та техніки.
Науково-технічна революція (НТР) – це якісний стрибок, переворот у взаємодії людини з природою, у технологічному способі виробництва і насамперед – у системі продуктивних сил, коли наука стає безпосередньою продуктивною силою суспільства.
Національне багатство – це сукупність створених і нагромаджених матеріальних благ, духовних і культурних цінностей, а також природні ресурси країни, які залучені до господарського обороту
Національний доход – це створена в суспільстві протягом даного року нова вартість.
Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку отримують робітники і службовці згідно з оцінкою вартості робочої сили; включає податки та інші обов’язкові платежі із заробітків.
Оборот капіталу – це безперервне повторення процесу кругообороту, що забезпечує повне повернення авансованих грошових коштів.
Оборотний капітал – це частина капіталу, яка протягом одного виробничого циклу (кругообороту) втрачає свою споживчу вартість (змінює фізичну форму), а її вартість повністю переноситься на новостворений товар і повністю повертається у грошовій формі до свого власника.
Оренда землі – це передача права користування та розпорядження землею користувачу власником на принципах повернення, строковості, платності та умовах, передбачених договором.
Орендна плата – це заздалегідь визначена певна величина доходу орендаря, яка встановлюється в абсолютній величині на весь строк орендного договору й виплачується власникові землі.
Основний капітал – це частина капіталу, яка повністю бере участь у виробництві і тривалий час зберігає свою фізичну форму (споживчу вартість), але переносить свою вартість на створену продукцію по частинам протягом значного проміжку часу (більше 365 календарних днів).
Первісне нагромадження капіталу – це історичний процес примусового відокремлення безпосередніх виробників від засобів виробництва, в результаті якого вони перетворюються у капітал, а виробники – у найманих робітників.
Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.
Підприємство – це первинна ланка суспільного поділу праці, основна структурна ланка економіки і самостійний господарський суб’єкт, який здійснює виробничу чи комерційну діяльність з метою одержання прибутку.
Планомірність – це узгодження, скоординованість економічних процесів у ланках суспільного виробництва, спрямована на формування певних пропорцій у ньому.
Планування (на макрорівні) – це форма державного регулювання економіки, що передбачає складання планів розвитку національної економіки з визначенням цілей, шляхів, засобів і термінів досягнення параметрів економічного та соціального розвитку.
Позичковий капітал – це певна сума вільних грошей, які надаються у тимчасове користування (у позику) з метою отримання проценту.
Політична економія – це наука, що вивчає закони еволюції виробничих відносин (відносин економічної власності) у взаємодії з розвитком продуктивних сил в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні).
Попит – це платоспроможна потреба, сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги.
Постійний капітал – це частина капіталу затрачена на придбання засобів виробництва, вартість якої залишається незмінною і переноситься на створений продукт конкретною працею робітника.
Праця – це свідома, цілеспрямована діяльність людей, в процесі якої вони видозмінюють речовини зовнішньої природи і пристосовують їх для задоволення своїх потреб.
Предмети праці – те, на що діє людина в процесі праці, що піддає обробці, з чого виробляє необхідні матеріальні блага.
Прибуток – це перетворена форма додаткової вартості, що виражає відносини економічної власності між найманими працівниками та власниками засобів виробництва щодо створення та реалізації додаткової вартості.
Приватизація – це перехід права власності від держави до окремих осіб.
Приватна власність – це виключне право на володіння, користування і розпорядження засобами та результатами виробництва надається приватній (фізичній чи юридичній) особі.
Прогнозування – це виявлення та науково обґрунтоване передбачення напрямків розвитку економіки.
Програмування – це виявлення на основі комплексного аналізу найважливіших проблем національної економіки та в подальшому, з метою їх подолання, розробку і реалізацію державою програм розвитку окремих галузей виробництва, науково-технічних напрямків, соціальної сфери.
Продуктивні сили суспільства – це сукупність засобів виробництва і робочої сили людини, а також сили природи, наука, інформація, форми і методи організації виробництва.
Продуктивність праці – це кількість продукції, що створюється у одиницю робочого часу.
Прожитковий мінімум – це вартісна величина набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини і збереження її здоров’я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Пропозиція – це сукупність товарів та послуг, яку продавці готові продати за певного рівня цін.
Пропорційність – це розподіл суспільної праці і засобів виробництва по окремих галузях, підприємствах у відповідності з існуючими потребами у певних благах; є необхідною умовою всякого виробництва, заснованого на розподілі праці.
Проста кооперація – це найпростіша форма підприємства, за якої наймані робітники спільно виконують однорідну роботу, застосовується ручна праця, відсутня спеціалізація.
Реальна заробітна плата – це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату за існуючого рівня цін після відрахування податків та інших платежів.
Реальний капітал – це промисловий капітал у всіх його формах (грошовий, продуктивний, товарний), капітал, який безпосередньо функціонує, опосередковує виробництво й реалізацію продукції.
Рента – це додатковий дохід із землі, прибуток понад середній прибуток орендаря.
Ринок – це сукупність економічних відносин між різним суб’єктами економіки з приводу купівлі-продажу товарі та послуг відповідно до законів товарного виробництва.
Робоча сила – це сукупність розумових та фізичних здібностей людини, набутих знань та досвіду, які використовуються в процесі праці. Це здатність людини до праці.
Роздержавлення – комплекс заходів, спрямованих на усунення монополії держави на власність, скорочення державного сектору та утворення багатоукладної економіки.
Світове господарство – це сукупність національних господарств та міжнародних економічних відносин, які об’єднують ці господарства у цілісну систему, що розвивається за об’єктивними законами ринкової економіки.
Синдикат – це об’єднання підприємств однієї галузі в якому зберігається виробнича, але втрачається комерційна самостійність; централізується збут продукції та закупка сировини.
Собівартість – це виражені в грошовій формі витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції.
Соціальна справедливість – це наявність рівних можливостей для реалізації своїх здібностей і задоволення соціально-економічних потреб для окремих індивідів, трудових колективів, соціальних верств і груп залежно від рівня розвитку технологічного способу виробництва (передусім від продуктивних сил).
Споживча вартість – це здатність товару задовольняти певну суспільну потребу.
Споживча вартість товару робоча сила – це здатність робітника створювати в процесі праці нову вартість, більшу, ніж вартість самої робочої сили, тобто здатність створювати додаткову вартість.
Сукупний суспільний продукт – це сукупність матеріальних благ і виробничих послуг, створених за рік.
Суспільна власність – це спільне привласнення засобів виробництва та його результатів.
Суспільне виробництво – це сукупність індивідуальних виробництв в їхньому взаємозв’язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності.
Суспільний спосіб виробництва – це суперечлива єдність і взаємодія продуктивних сил та виробничих відносин (відносин економічної власності), ґрунтується не на техніко-економічному, а на соціально-економічному поєднанні особистих та речових факторів виробництва.
Суспільно-необхідний робочий час – це час, що відповідає суспільно-нормальним (типовим) для даного суспільства умовам виробництва (середньому рівню вмілості працівників, техніки, інтенсивності праці).
Техніко-економічні відносини – це відносини між людьми, які формуються у процесі спеціалізації, кооперування, комбінування і концентрації виробництва і розвиваються відносно відособлено від економічної власності.
Технологічний спосіб виробництва – це спосіб виробництва який базується на техніко-економічному поєднанні речових та особистих факторів виробництва і складається із системи продуктивних сил і техніко-економічних відносин.
Товар – це продукт праці, виготовлений для продажу.
Товарне виробництво – це форма організації суспільного господарства, при якій економічні відносини між людьми проявляються через ринок, через купівлю-продаж продукції їх праці; в результаті цих відносин продукт праці стає товаром.
Трест – це форма монополії, при якій усі об’єднані підприємства, як правило, однієї або декількох технологічно пов’язаних галузей промисловості, втрачають не лише комерційну, але і виробничу самостійність.
Фабрика – це вища стадія становлення промислового виробництва, це крупне підприємство, яке засноване на застосуванні системи машин.
Фізичний знос основного капіталу – це поступова втрата засобами праці споживчої вартості в процесі виробничого використання та під впливом сил природи.
Фіктивний капітал – це відображення реального капіталу в цінних паперах, які дають право на отримання доходу, але самі участі у створенні цього доходу (у виробництві) не беруть.
Фінанси – це відносини економічної власності, що склалися між державою, підприємствами та громадянами щодо формування та привласнення фондів грошових засобів.
Фінансова олігархія – це фінансова еліта країни, яка розповсюдила монопольну владу свого економічного становища на політичне та ідеологічне життя країни.
Фінансовий капітал – це об’єднання кредитно-банківських та промислово-торгівельних підприємств, яке побудовано на пірамідальній системі фінансового контролю усіх його підрозділів називається.
Централізація капіталу – це вимушене чи добровільне злиття самостійних капіталів і встановлення контролю над ними з боку одного підприємства.
Ціна – це ринкова вартість товару, виражена в грошах.
Чистий прибуток – це прибуток який залишається підприємству після сплати податків та інших платежів у бюджет.
Чисті витрати обігу – це витрати, які зумовлені процесом обігу, тобто йдуть на суто торгівельні операції (зарплата торгівельних робітників та службовців, адміністративно-управлінські видатки, оренда й утримання торгівельних приміщень, реклама); покриваються за рахунок додаткової вартості.