Польща, Чехословаччкна, Куба. Тільки на початісу 90-х pp. колишні соції-ііс-тичні країни, а також країни колишнього СРСР, з тот- числі і Україна, вступили до МВФ. Зараз членами цього Фонду є понад 180 країн. Цілі МВФ були визначені у 1 статті його Статуту :
¦ сприяти міжнародному валютному співробітництву;
' полегшувати розвиток та гармонійне зростання міжнародної торгівлі й брати таким чином участь у встановленні та підтримці високого рівня зайнятості й реального доходу, а також у розвитку виробничих ресурсів;
¦ сприяти стабільності валютного обміну і запобігати знеціненням:пов'язаним з конкуренцією;
« сприяти встановленню багатосторонньої системи розрахунків по поточних операціях і скасуванню обмежень валютного обміну, які перешкоджають розвитку міжнародної торгівлі;
* надавати країнам-членам за рахунок ресурсів Фонду можливість коригувати порушення зовнішньої рівноваги або міжнародного добробуту;
обмежувати обсяги порушень рівноваги платіжних балансів.
Практично МВФ мае три основних завданим:
стежити за додержанням країками-членами "кодексу гарної валютної поведінки", визначеного його Статутом (стабільність валютного обміну, свобода поточних розрахунків, недискримінація. конвертованість валют, зовнішня рівновага); здійснювати нагляд за економічною політикою країн-членів;
¦¦ надавати в їх розпорядження фінансові ресурси для виконання вимог "кодексу", виправляючи і попереджуючи порушення рівноваги платежів за допомогою відповідної економічної політики;
* ¦ представляти собою форум для узгодження дій та співробітництва країн в валютній сфері.
МВФ являє собою специфічну організацію. З одного боку, це класична міжнародна організація, в якій кожна країна мас один голос. З іншого боку -це акціонерне товариство, ресурси якого формуються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі у світовій економіці та міжнародній торгівлі. Квота переглядається кожні 5 років. Квота України у 1992 р. становила 0,7% (для порівняння: Росії - 3%, США -19,62%,«Німеччини та Японії — по 6,1;, Франції та Великобританії — по 5,48%). Залежно від розмірів квот розподіляються голоси між країнами під час прийняття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на" кожні 100 тис. SDR її квоти. В результаті більшість голосів належить США і країнам - членам ЄС (=50%). Завдяки потужному економічному потенціалу США займають в МВФ привілейоване місце. Навіть не зважаючи на певне скорочення питомої ваги голосів США зі вступом до МВФ нових країн, вони, як і раніше, можуть накладати вето на ключові рішення Фонду. Промислово розвинені країни (24) мають 60% голосів в
МИФ. Частка інших країн (майже 86% загального числа членів Фонду) стано-пи 11> лише 40%. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні.
Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-'і їсиів - казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. До залучення коштів приватних банків МВФ не вдається.
МВФ надає наступні види кредитів:
звичайний кредит - для стабілізації платіжного балансу в межах року з можливим його продовженням до 4-5 років.
компенсаційний кредит - для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років).
стабілізаційний („буферний") кредит - для фінансування запасів сировини в зв'язку з несприятливою кон'юнктурою на світових ринках (на 3—5 років).
розширене фінансування - для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років).Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних економічних і політичних вимог у формі програми стабілізації економіки. Країни-члени зобов'язанінадавати МВФ інформацію про офіційні запаси золота і валютні резерви, станекономіки, платіжний баланс, іноземні інвестиції та грошовий обіг тощо.
Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, яка враховується на рахунок МВФ у центральному банку країни, а погашають їх, пикуповуючилаціональну валюту за іноземну.
Кожна країна може отримати від МВФ без будь-яких умоз і процентів пені іу суму у конвертованій валюті, яка відповідає 25 % її квоти-внеску. До Чмайської конференції така можливість позики мала назву золотої частки, гелер вела називається резервною часткою. Вона відповідає внеску в золоті ,ібо конвертованій валюті, який зробила країна до МВФ в залік своєї квоти. ' > гже, по суті вона не являє собою кредитну послугу.
Сума позик, наданих країні-члену МВФ в межах додаткових кредитних s і од. утворює її "кредитну позицію". Резервна частка та кредитна позиція І міом складають резервну позицію країни в МВФ. В межах резервної позиції країни-члени можуть одержувати кошти в МВФ автоматично на першу аимо-. Використання цієї позиції не потребує від країни процентних та комісійні > платежів і не передбачає повернення одержаних валютних коштів. Механізм "кредитних часток" МВФ полягає у тому, що кошти в інва-п і, які можуть бути позичені країною-члєном понад резервну частку (100% и німини квоти) поділяються на 4 кредитних частки (трашиі), кожна обся-м по 25% квоти. Гранична сума кредиту, яку країна може отримати в МВФ і. лілок повного використання резервної та кредитної часток, становить '¦"<> її квоти. Для того, щоб скористатися цим механізмом, країна-иіичальннк повинна надіслати до МВФ "лист про !гаміри", в якому має замычи і и заходи щодо врегулювання платіжного балансу або досягнення ін-
¦'*.
ших цілей. Якщо МВФ вгзнає, що країна використовує позику- всупереч прийнятим нею зобов'язанням і цілям Фонду, не виконує рекомендації МВФ, кредитування може бути обмежене або припинене.
Використання першої (нижньої) кредитної частки може здійснюватися як у формі прямої покупки інвалюти, коли країна одержує необхідну суму негайно, після отримання Фондом її запиту, так і шляхом укладання з МВФ угоди про резервний кредит. Надання МВФ коштів в рахунок верхніх кредитних часток практично у всіх випадках здійснюється через угоди про резервні кредити.
Угоди про резервний кредит, або кредити "стенд-бай" (Stand-by Arrangements) почали застосовуватися з 1952 р. і спочатку призначалися для фінансування поточного дефіциту платіжного балансу. З 196! р. вони почали застосовуватися з метою протидії дестабілізуючому руху капіталів, з 1974 р. вони були поширені на країни з економічними проблемами структурного характеру. Сьогодні головним призначенням кредитів "стенд-бай" с кредитування макроекономічних стабілізаційних програм країн-членів МВФ. МВФ за допомогою спеціальних критеріїв контролює виконання угоди краївою-позичаліником. Якщо умови угоди не виконуються, країна не одержує наступного траншу валюти. За допомогою такого механізму МВФ може впливати на економічну політику держав.
З 1960-х pp. з метою розширення кредитних можливостей МВФ та оперативного реагування на різноманітні дестабілізуючі чинники створюються спеціальні фонди, які відрізняються за цілями, умовами та вартістю кредитів. Постійно функціонуючими спеціальними фондами МВФ є: Ф Фонд компенсаційного фінансування та фінансування кепередба-чуваних витрат - призначений для кредитування країн, які мають Дефіцит платіжного балансу, зумовлений зовнішніми, незалежними від них чинниками: стихійними лихами, непередбачуваним палінням світових цін, введенням протекціоністських заходів країнами - торговельними партнерами, Появою товарів-субститутів та ін.; загальний ліміт доступу до кредитів цього фонду становить 95% квоти зацікавленої країни;
в Фонд кредитування резервних запасів - призначений для допомоги країнам, які беруть участь у створенні таких запасів сировинних товарів відповідно до міжнародних угод, якщо це погіршує стан їх платіжного балансу; загальний ліміт доступу - 30% квоти;
Фонд фінансової підтримки операцій щодо скорочення й обслуговування зовнішнього боргу, ліміт кредитів - 30%;
Фонд підтримки структурних перетворень - орієнтований на Країни, які здійснюють перехід до ринкової економіки, ліміт кредиту - 50% квоти.
Також МВФ періодично створює тимчасові кредитні фонди з метою розв'язання гострих і невідкладних проблем міжнародних валютних відно-
ю формування яких залучаються зац<озичеш кошти з різних зовнішніх "(шийних джерел. До таких тимчасових фондів належать:
Нафтовий фонд <1974-1976) - надавав кредити країнам-імпортерам
[ми, які мали дефіцит платіжного балансу внаслідок підвищення цін екер-
¦чїів. Умови кредитування були доситгь жорстокими: вартість кредиту
. річних, обов'язкове виконання рекомендацій МВФ щодо проведення
мональної енергетичної та валютної політики:
ФіОуціарний (оовірчий) фонд (197£-1981 pp.) був створений за раху-
мрибутків. одержаних МВФ від продаагу 25 млн. унцій золота. Кошти бу-
' розподілені МВФ між 104 країнами, що розвиваються, на пільгових умо~
грок кредиту - 10 років, погашення починається через 5 років з моменту
м.ыикя за ставкою 0.5%;
Фонд додаткового кредитування (1980 р.) створений для надання гкових кредитів країнам, які мають глибокі та затяжні кризи платіжних мисів і вичерпали ліміти звичайних кредитів МВФ. його наступником стаз
Фонд розширеного доступу до кредитів МВФ (1981 - 1992); Фонд структурної перебудови (! 9#6 р.) створений для фінансування иострокових (3 роки) програм оздоровляння, які стосуються'макроеконо-чної структурної перебудови найбідніши* країн, що розвиваються; ліміт -1 ¦ квоти, процентна ставка 0.5%, строк кредиту - 10 років. >зш ирення кредитних можливостей М»Ф за рахунок створення додатко--пеиіальких фондів відображає процес адаптації системи міждержавного актування та валютного регулювання до ц інливих умов світової економіки. МВФ не лише безпосередньо кредитує країни, але й допомагає їм одержа-кредити урядів промислово розвинених .«сраїн. групи Міжнародного банку ¦ інструкції і розвитку, приватних комерційних банків, виступаючи гарал-позернення кредитів, платоспроможносп-і країн. З іншого 6okv, відмова :> у кредитній підтримці може закрити країні доступ до світового ринку " пінкового капіталу.
а час свого існування МВФ перетворився на універсальну організацію та
июув визнання як головний наднаціональний орган регулювання міжнарод-
ч валютно-кредитних відносин, що здійснює місію підтримки стабільності
и сфері для забезпечення економічного зростання, розвитку міжнародної
і цілі, широкого співробітництва всіх країні світу.
8.2. Міжнародний банк реконструкції і розвитку
¦ ^народний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який частіше кази-
Світовим §анк*н, став першою міждержавною інвестиційною орг-ні-
- к», метою якого було надання допомоги краінам-членам у відбудові та
-ку економ.ки в повоєнний період. Він був заснований одночасно з
U рииеннями Бреттои-Вудсьшї міжнародної валютно-фінансової конфе-
и у 1944 p., діяльність розпочав у 1946 р. На початку діяльності МБРРза
91
допомогою акумульованих ним коштів країн-учасниць. а також залучених капіталів американських інвесторів стимулював приватні інвестиції > західно-свропейські країни, спустошені війною. Діяльність МБРР цього періоду ло-познювала американський "план Маршалла" і сприяла економічній і політичні стабілізації в Західній Європі.
З середини 50-х pp. МБРР змінює напрямок діяльності 3 відбчдовою економіки європейських країн і розпадом колоніальної системи його метою стає розвиток ринкових відносин у країнах, шо здобули незалежність, підвищення 6S ефективності їх господарювання, рівня життя. Від того часу Світовий банк^ спеціалізований інститут ООН сприяс стратегічній меті - інтеграції економік всіх країн-членів з основними центрами світової системи господарства.
Керівними органами МБРР с Рада кер\точих та Директорат (виконавчий орган). Сесії Ради проводяться разом із сесіями МВФ раз на рік. Членами МБРР можуть бути тільки країни-члени МВФ. оскільки члени МБРР зобов язані у своїй валютно-фінансозій політиці дотримуватися Статуту МВФ Право голосу країни в МБРР визначається її пайовою часткою у статутному капіталі банку, тут діє та ж сама система "зважених голосів", шо і в МВФ Країни "великої сімки" (США, Японія, Німеччина, Великобританія. Франція. Італія. Канада) мають майже половину голосів у Раді Керуючих МБРР, шо забезпечує їм право вето. Колишні країни соціалістичної орієнтації, як і країни, шо розвиваються, є дрібними пайовиками МБРР, відповідною є й їхня кількість голосів Понад 140 країн, що розвішаються, мають разом стільки ж голосів, скільки мають США. Навіть квоти таких великих країн, як Китай. Індія, Росія є незначними, відповідно 3°/^3%, 1,8%. Квота України становить 0.8%.
МБРР, як і МВФ, являє собою акціонерне товариство, акції якого шляхом підписки розподіляються між країнами-членами відповідно до їх квот. За обсягом акціонерного капіталу МБРР с найбільшим банком світу. Інвестиційні, страхові, фінансові компанії, банки, а також приватні інвестори охоче вкладають вільні кошти в облігації МБРР під високий процент (7% річних). Таким чином МБРР може впливати на рівень позичкового проценту та рух міжнародних капіталів, сприяючи їх експорту з промислово розвинених країн, у країни, що розвиваються.
Умовою надання кредитів МБРР с обстеження спеціальними місіями з представників розвинених країн економічного та фінансового стану країни, що подає заявку на банківський кредит. Місії формують рекомендації, в яких як правило, надається пріоритет розвитку приватного сектора економіки, залученню іноземних інвестиції. Якщо країна не погоджується прийняти та реалізовувати ці рекомендації, кредит не надасться.
МБРР переважно здійснює кредитування конкретних об"єктів, в першу чергу - об'єктів інфраструктури: транспорту, зв'язку, енергетики. Разом з тим, починаючи з середини 1970-х pp., в кредитах банку все частіше з'являються соціальні аспекти розвитку - боротьба з бідністю, охорона здо-
.92

|
|*ш'я, розвиток освіти. Особлива увага приділяється розвитку сільського гос-імл.ірства, охорони довкілля, процесами приватизації.І Іерехід до ринкової економіки країн колишньої соціалістичної співдруж-ІЮСТІ та колишнього СРСР також призвів до суттєвих змін у кредитній стра-цп'ї МБРР. Світовий банк, як і МВФ, почав надавати кредити на структурну.і Цптацію у відповідності до програм економічних реформ і переходу країни-иоіичальника до ринкової економіки.Більшість кредитів МБРР є довгостроковими, вони надаються на строк 15-J0 років, при цьому пільговий період становить 5 років. Вартість кредиту єі", ить високою, оскільки МБРР сам одержує кошти під високий процент.MMV банк кредитує країни-члени за ставкою, яка в середньому на 0,5% перевищує ринкову, у 1982 р. вона досягла рекордного рівня - 11,6% річних. Поні' і не значення відсоткової ставки становить 7,43 %.МБРР має три філії, які разом з МБР? утворюють так звану "групу Світового банку":q * Міжнародна асоціація розвитку була створена у 1960 р.Для надання допомоги найбіднішим країнам на привілейованих умовах. МАРЯоповнює діяльність МБРР і надає безпроцентні кредити на строк 35-40 роківі пі іьговим періодом у 10 років за рахунок коштів, внесених розвиненимиі іїнами. Умова надання кредиту МАР - ВНП на душу населення країни леЦоппнен перевищувати 1305 дол. на рік.5 " Міжнародна фінансова корпорація була створена у 1956 р.і Мстою мобілізації іноземних капіталів для розвитку приватного сектору країн "іретього світу". Кредитує виключно прибуткові підприємства в найбільші- мінених країнах "третього світу", що зумовлюється відносно високою вари, по її кредитів, яка перевищує середньорічні ставки на головних ринкахи.' ичкових капіталів. Строк кредитів МФК становить в середньому 7-8 років.Особливість позик МФК полягає в тому, що для їх одержання країнам-членам" потрібні урядові гарантії, які вимагають МВФ, МБРР, MAP.^' " Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ)Ь\ по іас.юване у 1988 р. з метою сприяння інвестиціям в акціонерний капітал шим напрямкам безпосередніх інвестицій в країни, що розвиваються,ні шхом страхування їх від некомерційних ризиків: скасування конвертовано-t її національної валюти, перешкод надходженню прибутків в країну інвесто-р* експропріації майна інвестора, війн, політичних переворотів. Статутний¦аніїал БАГІ забезпечує гарантії покриття до 90% загального обсягу інвести-р|И, проте сума гарантій на один проект не може перевищувати 50 млн. дол.И цілому група МБРР - наймогутніша серед міждержавних інвестиційнихїм і н і v цій - чинить найбільш помітний вплив на темпи та напрямки економі-рЦої и розвитку світового господарства, координує політику економічної до-и промислово розвинених країн іншим країнам, впливає на діяльністьміжнародних організацій,93
8.3. Участь України в МВФ та МБРР
Україна офіційно стала членом МВФ та МБРР з вересня 1992 р. Міністр фінансів від імені уряду України підписався під Статтями Угод про заснування цих організацій, що означало погодження з умовами співробітництва, ви-кладени-чи в статутних документах цих організацій. Складнішим для України було виконання другої умови вступу - вступного внеску. Цей внесок був визначений для України з розмірі 665 млн-SDR, що за курсом 1992 р. становило майже дев'ятсот мільйонів доларів.
Враховуючи гостру нестачу валюти, Україна скористалася так званим Фондом запозичення, створеним при МВФ для країн-членів, як: переживають фінансові труднощі. Борг оформляється як безпроцентний і безстроковий кредит, який по можливості краща повинна викупити.
У МБРР відповідно до квот Україні було виділено 10.678 акцій на загальну суму один мільярд триста мільйонів доларів США. За них потрібно було негайно внести валютну готівку у розмірі 7.9 млн. дол., а на залишок видати безпроцентний борговий вексель. Такий порядок застосовується МБРР з метою полегшення вступу до банку. Боргові кошти використовуються МБРР, як правило, в національній валюті країни-боржника під час проведення на її території спільних програм. Валютну готівку за членство України в МБРР внесли Нідерланди. Уряд цієї країни погодився надати українській стороні пільговий кредит. Нідерланди традиційно виступають в ролі країнн-опікуна для країн, які вступають до МБРР, чимало країн, крім України, делегували Нідерландам овоє представництво і захист інтересів у Раді керуючих.
^енство в МВФ та МБРР дозволяє Україні отримувати необхідні кредити для структурної перебудови економіки, стабілізації національної валюти, відкриває шлях для залучення іноземних інвестицій. ... ,л. Ощщсаыяя Україною кредитів пов'язане з .виконанням певних політико-економічних умов, які стосуються всіх без виключення країн-позичальників. МВФ обґрунтовує це необхідністю бути впевненим, що країни-боржники будуть спроможні погасити свої борги. Місії МВФ, які працювали в Україні, відзначили, що Україна "перебуває на правильному шляху трансформації своєї економіки в ринкову", в цілому виконує рекомендації МВФ.
При розробці своїх рекомендацій МВФ традиційно керується монетарист-ською концепцією. Як правило, ці стабілізаційні програми, які грунтуються на монетаристській концепції згідно з рекомендаціями МВФ, носять дефляцій-ний характер зі всіма соціадьно-економічними наслідками дефляції. Ці заходи можуть викликати згортання інвестиційного процесу, гальмування темпів економічного зростання, падіння обсягів національного виробництва, зайнятості, виникнення безробіття, падіння реальної заробітної плати, зниження рівня життя, майнову диференціацію, хоча, звичайно, допомагають у боротьбі з інфляцією. Дефляційні заходи, на жаль, не завжди досягають мети, особливо якщо порушення рівноваги платіжного балансу носять стійкий структурний
94,
. 11 і п'дбуваютьск на фоні падіння обсягів виробництва. Звідси виникає
ціни" кредитів МВФ, ціни, в яку стає країні реалізація стабіліза-
и.ікроекономічних програм при сприянні МВФ. Спад виробництва і
иких внаслідок цього зазнає держава, можуть бути набагато більшк-
і позитивний ефект від зниження інфляції за рахунок обмеження гро-
і а кредитної маси.
и\овуючі ці наслідки, з середини 1980-х pp. МВФ все більше уваги причин остроковим структурним та інституційним проблемам економічноїмі, соціальним аспектам реформ. Разом з тим, реалізація саме моаета-,кого варіанту стабілізаційної програми в Україні дала певні позитивнічи. приборкання інфляції завдяки виваженій грошово-кредитній поліпшення бюджетної системи за рахунок скорочення ряду видаткових, лібералізація зовнішньоторговельного режиму, а також зрушення упнації великих державних підприємств. Серед негативних ефектів мо-і 'і іначити слабкий рівень економічної активності. Проте саме позитизнімі.л дають надію на відродження національної економіки, її інтеграцію>ие співтовариство. ,
ТЕМА 9. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
І. Суть, передумови та етапи міжнародної економічної інтеграції
іжнародна економічна інтеграція є вищою формою іктерна-іі ілції господарського життя» що передбачає зближення і аззємопристо-ня всіх структур національних господарств.
;оиомічна інтеграція суттєво відрізняється від економічного співробіт-і.і країн. На етапі економічної інтеграції:
формується міжнародний господарський комплекс зі своєю структу-і.і органами управління; спільні умови господарської діяльності визна-.('і і погоджуються всередині кожної країни, на міждержавному та надійному рівнях;
зростає можливість об'єднання різноманітних ресурсів для спільного іггііия соціально-економічних проблем;
основою інтеграційної діяльності є не зовнішньоторговельний обмін, іія в галузі виробництва, науки, причому на пільгових порівняно з ми країнами умовах;
1111 сграційне співробітництво мас коміиексний і довготривалий характер. ¦і утворення інтеграційних об'єднань країн необхідна наявність низки шинних та суб'екяигвшіхпередумов, головними з яких г.
95