1.Загальна характеристика податку на додану вартість
Як відомо, податки посідають важливе місце в системі державного регулювання економіки. Фіскальна функція є чи не найважливішою функцією цього засобу макроекономічної політики у економіці країни., особливо на перехідному етапі (для України). Специфіка останньої ставить на перше місце непрямі податки. Ряд країн успішно подолали трансформаційний етап свого розвитку, своєчасно зробивши акценти на цьому виді податків. Для нашої країни важливо створити досконалу структуру збирання ПДВ, бо , як бачимо, починаючи з 1997 року частка податку на додану вартість у ВВП невпинно скорочувалася.
Податок на додану вартість – порівняно новий вид податку. Вперше він був введений у Франції в 1954 р. за порадою економіста М.Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення – спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х – початок 70-х рр.) і дещо пізніше – в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Проте слід зауважити, що даний податок й досі не стягується в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. В кінці 80-х – на початку 90-х років ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.
З розвитком виробництва товарів тривалого використання розширювалася й сфера підакцизних товарів. Проте запровадження нових акцизів на кожний товар або групу товарів (робіт, послуг) збільшувало затрати на збір податків. Динамічні зрушення в споживанні потребували відповідних змін в податковому законодавстві. Так виник універсальний акциз, який автоматично враховував всі зміни в товарному асортименті і котрим став оподатковуватись валовий оборот торговельного або промислового підприємства. В більшості країн світу універсальний акциз використовується нині у формі податку на додану вартість.
Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу; його сума входить до ціни продажу товарів (робіт, послуг) і сплачується кінцевим споживачем. Буквально - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.
Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі даний господарський суб`єкт заплатив при купівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість – це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів – заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.
Показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель.
2.Об`єкт і суб`єкт оподаткування
Згідно закону “Про податок на додану вартість” платниками ПДВ є як суб'єкти, так і не суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) за умови, якщо обсяг їхніх оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплачують податок також особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України, в тому числі фізичні особи – на підакцизні товари, в обсягах вартістю понад 200 євро, та які здійснюють підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку (крім фізичних осіб за умови сплати ринкового збору). Категорію платників податку на додану вартість поповнюють особи, які на митній території України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України; особи, відповідальні за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначені у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; особи, які надають послуги зв'язку і здійснюють консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться в підпорядкуванні перших.
Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції із:
продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), які надаються нерезидентами для їх використання чи споживання в межах України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;
вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами України.
До операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, належать зокрема операції із:
випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, які випущені в обіг суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством та органами місцевого самоврядування;
передачі майна орендодавця (лізингодавця) у користування орендарю (лізингоотримувачу) за умови його повернення орендодавцю (лізингодавцю);
надання послуг зі страхування, перестрахування, соціального та пенсійного страхування;
обігу валютних цінностей, у тому числі національної та іноземної валют, лотерейних білетів (з дозволу Міністерства фінансів України); бланки з непогашеними поштовими марками (крім колекційних);
надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування та інших;
виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій за рахунок бюджетів та державних цільових фондів;
3.Недоліки і переваги ПДВ
Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг:
не спотворює поведінку платників як учасників господарсько-комерційного процесу, не змінює економічних рішень під впливом цього податку;
дає можливість регулювати фонд заробітної плати і ціну;
ліквідує “зайві” ланки господарського управління;
дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій;
завдяки своїй регулюючій здатності ПДВ дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримання кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких неконкурентноздатних виробників.
через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати невиправдане збільшення цін.
Проте необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять актуальними дискусії щодо необхідності стягнення даного податку.
Розглянемо деякі моменти:
податок на додану вартість – це, по суті, податок на кінцеве споживання, що лягає тягарем на населення і бюджетну сферу. При досить високій ставці і високих темпах інфляції ПДВ перетворюється на один із факторів, що стримують розвиток виробництва;
застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва;
є можливість ухилення від його сплати. Тому велике значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік на підприємстві;
важливою проблемою введення цього податку (як і будь-якого іншого) є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.
Як бачимо, ПДВ, виконуючи фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових поступлень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.
Суспільно необхідні перерозподільчі мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільно прийнятними. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту.
Проте не завжди ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративну важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки. Окрім того, високі ставки податку не стимулюють, а навпаки – стримують економічну активність або ховають її у “тінь”. Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. В зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15-18%.
4.ПДВ за кордоном
Розглянемо для порівняння ставки ПДВ в різних країнах світу ( табл.1). Слід зазначити, що оподаткування країн із ринковою економікою враховує конкретні умови розвитку економіки, традиції народу, рівень розвитку внутрішньої і зовнішньої політики. Склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків значно відрізняються. Наприклад, розподіл влади між штатами та федеральним урядом, що склався історично у США, зумовив відсутність ПДВ у більшості штатів. У Швеції високий рівень податків пов`язаний з ефективною системою розподілу коштів на соціальні цілі.
Таблиця 1
Ставки податку на додану вартість в країнах із ринковою економікою, % до бази оподаткування
5.Податок на додану вартість в світлі нового податкового кодексу
В умовах економічної нестабільності податкова політика не повинна обмежуватися нескінченною зміною форм податків. Потрібно зробити її невіддільним елементом політики економічного зростання. Вже робляться рішучі кроки у цьому напрямку. Принципово нові завдання політики в податковій сфері викладені у Посланні Президента України Л.Д.КУЧМИ до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України “ПРО ОСНОВНІ НАПРЯМИ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ НА 2002 РІК”.
У посланні говориться, що збільшення доходів державного бюджету має відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а шляхом глибокої лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення нелегального тіньового обігу.
Передбачається прийняття Податкового кодексу, проведення на його основі радикальної податкової реформи. Метою цієї реформи є реалізація таких завдань:
відчутне послаблення податкового тиску;
спрощення процедур податкового адміністрування;
надійний захист прав платників податків.
Передбачене Податковим кодексом, прийнятим Верховною Радою України у першому читанні, зниження податкового навантаження має проводитися поетапно. Зокрема, у 2002 році планується : скорочення з 39 до 23 кількості податків та зборів (обов'язкових платежів); ставка податку на додану вартість має знизитися з 20 до 17%; передбачається удосконалення процедур відшкодування ПДВ, забезпечення належної прозорості цього процесу.
В проекті Податкового кодексу, як вже говорилося раніше, пропонується зменшити ПДВ із 20% до 17%. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:
а) 17 процентів, з яких 15 процентів - для формування доходів бюджету та 2
проценти - для формування бюджету розвитку;
б) нульова ставка.
(в главі 34 зазначеного проекту визначаються операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою та операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою).
Уряд повинен визначитися з доцільністю та економічною ефективністю вжиття окремих додаткових заходів податкової реформи - що стосується ПДВ:
запровадження диференційованої ставки ПДВ на різні групи товарів та послуг, зокрема більш глибоке зниження ставок на товари і послуги першої необхідності.
Економісти обгрунтовують, що введення диференційованих ставок ПДВ у частині споживчих товарів і послуг дасть змогу суттєво розширити базу оподаткування, підвищити гнучкість податкової системи, приведе структуру податків у відповідність із можливостями споживачів. Це пов`язано з тим, що уніфікована ставка податку не враховує відмінностей у можливостях сплачувати податок різними верствами населення, що призводить до відносного обмеження споживання верств із низьким рівнем життя та неповного використання можливостей оподаткування тих верств населення, які мають вищі доходи.
6.Висновки
ПДВ має велике значення для фіскальної стабільності в країні, яка потребує встановлення стабільного податку, котрий стимулюватиме економічне зростання. Перехідний період в Україні вимагає внесення важливих змін у систему оподаткування. Реформа податкової системи, зокрема встановлення нових, прогресивніших ставок ПДВмає відіграти важливу роль в процесі перетворення нашої економіки в ринково-орієнтовану.
Адже, податок на додану вартість:
стимулює зростання приватного підприємництва й забезпечує нейтральність для всіх секторів економіки;
формує правильні стимули для зростання в перехідній економіці, стимулює заощадження й інвестиції;
забезпечує значні надходження в державну казну.
Україна вже робить кроки вірному напрямі – головне, щоб задумані реформи залишились не на папері, а успішно реалізовувались.





Використані інформаційні джерела
1.Закон України “ Про податок на додану вартість” від 03.04.97 №168/97 - ВР.
2.Послання Президента України Л.Д.КУЧМИ до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України “Про основні напрями бюджетної політики на 2002 рік”.( HYPERLINK "http://www.kuchma.gov.ua" www.kuchma.gov.ua)
3.Проект податкового кодексу України. ( HYPERLINK "http://www.rada.gov.ua" www.rada.gov.ua)
4.Буряковський В.В. та ін. Податки: Учбовий посібник. – Дніпропетровськ: Пороги, 1998.
5.Федосова В.М. Податкова система України. – К.: Либідь, 1994.
6.Кульбачний С. В. Диференційований ПДВ як напрям удосконалення структури податків //Фінанси України, 2001-№2.
7.Синельников Б. В., Хорошилова Н. А. Податкова політика як фактор виходу з економічної кризи //Фінанси України, 2001-№2.