Сучасні можливості використання інформаційних технологій у банківській та страховій справі
Інформаційне суспільство і банківська та страхова діяльність
Протягом останнього десятиріччя в світі йде формування інформаційного суспільства, а тому все більше розвиваються обчислювальні й інформаційні мережі – унiкальний симбіоз комп’ютерів і комунікацій. Останнім часом, ці мережі почали розвиватися і в Україні. Йде активне включення країни у всесвітні мережеві структури – у «Мережу мережей» – Internet. Людська цивілізація вступає в еру інформації.
Світовою системою комп’ютерних комунікацій щодня користуються понад 30 мільйонів людей. Інформація стає вирішальним чинником в праві, політиці, економіці, торгівлі, виробництві, саме вона є продуктом наукової та дослідницької діяльності; вона ж є необхідним компонентом у ході наукових досліджень. Зростає потреба у засобах структурування, накопичення, зберігання, пошуку та передачі інформації – задоволення саме цих потреб і є метою створення та розвитку інформаційних мереж. У прагненні до сумісного використання ресурсів обчислювальних та інформаційних центрів (бiблiотек, програм, криміналістичних обліків) виникає життєва необхідність в об’єднанні їх за допомогою мереж.
У цих умовах стає все важче, а інколи просто неможливо, отримувати необхідну інформацію, якщо не володієш потужними можливостями, що надаються інформаційними мережами світу. Щоб прямувати в ногу з часом, цілком необхідно включатись в глобальні комп’ютерні мережі уміло користуватися всіма привілеями такого включення. Це стосується і працівників страхових компаній.
Саме з цих причин 4 лютого 1998 р. Верховна Рада України прийняла ряд законів стосовно інформатизації всіх сфер суспільної діяльності в Україні. Так, зокрема, в Концепції Національної програми інформатизації у розділі VI цього Закону визначаються основні напрями інформатизації. Серед них пріоритетним є інформатизація страхової та правоохоронної діяльності.
При цьому, під інформатизацією слід розуміти сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.
Банківські інформаційні технології
У 60-х – 80-х роках у багатьох банках світу спостерігалося значне збільшення потоків і обсягу операцій. Обчислювальні можливості і потужності мереж і систем обробки інформації були дуже малими.
Кінець 80-х початок 90-х років привів до необхідності створювати електронне банківське середовище, оскільки значна кількість банків почала сприймати комп’ютерні системи, телекомунікаційні мережі та інформаційні технології, як могутню стратегічну зброю, яка допоможе їм краще обробляти, передавати і зберігати банківську інформацію, швидше обслуговувати клієнтів і значно випередити конкурентів.
У 90-ті роки через послаблення державного регулювання банківської діяльності все більшого значення набуває застосування технології для розв’язання потреб банківської справи. Якщо в минулому банки мислили категоріями «даних», то тепер мова йде про «інформацію». Стає зрозумілим, що володіння інформацією і уміння опрацьовувати її з допомогою сучасних інформаційних технологій, то є рівень, при якому володіння інформацією може використовуватися як стратегічна зброя. Для досягнення цього потрібно забезпечити миттєвий доступ користувачеві до інформації з будь-якого джерела, в будь-який час, із будь-якого місця країни.
Початок процесу комп’ютеризації банків у світі відносять до 60-х років, коли з’явились перші автоматизовані системи бухгалтерського обліку, обробки рахунків клієнтів і платежів по чеках.
Уже в 70-ті роки банки зробили дуже багато, щоб наблизитись до клієнтів, перейти на співпрацю з клієнтами, а не з рахунками. Телекомунікаційна техніка в цей час забезпечила можливість обслуговувати клієнта в любому відділенні банку незалежно від місця знаходження його рахунку.
80-ті роки ознаменувалися значними успіхами у введенні «електронних» грошей. З’явились банківські автомати. Їх широке застосування приводить до скорочення поточних розходів, зменшення чисельності касирів і прискорення часу доступу клієнтів до своїх вкладів.
У цей час були створені банківські системи для обслуговування клієнтів удома. З їх допомогою стало можливим:
зробити запит по телефону про інформацію в банківському комп’ютері і отримати відповідь синтезованим людським голосом;
отримати термінове повідомлення про залишок грошей на рахунку, проконтролювати їх рух і т. ін.
Це сприяло створенню нової технології банківського обслуговування.
На сьогоднішній день в Україні гостро відчувається нестача спеціалістів по банківських технологіях, немає відповідної технічної і навчальної літератури по банківських електронних системах. Зарубіжний книжковий ринок у цій галузі теж не дуже насичений тому, що системи електронних платежів не є широко тиражованим комерційним продуктом з однієї сторони, а з іншої, і розробники, і користувачі зовсім не зацікавлені розкривати окремі технічні деталі системи, щоб не «навчити» потенційних зловмисників.
Впровадження в практику банків сучасних безпаперових комп’ютерних технологій, систем електронних платежів без серйозних зусиль, суттєвих затрат, загального підйому культури банківського виробництва і правопорядку неможливе. Але очевидно одне, що з кожним днем будуть зростати потенційні можливості використання програмного забезпечення при прийнятті рішень в банківській справі, а це приведе до необхідності залучення спеціалістів і їх знань для швидкого переходу на сучасне банківське інформаційно-технологічне обслуговування в Україні.
Сучасні можливості банківських інформаційних систем.
Аналіз практики показує, що в зарубіжних банках інформаційні технології охвачують тепер усі аспекти банківської справи, зокрема забезпечують:
клірингові операції (взаємні розрахунки банків);
торгові операції і маркетинг, управління касовими ресурсами;
управління діяльністю банку;
кредитні операції, включаючи аналіз заявок клієнтів на їх кредитоспроможність;
системи електронних платежів (SWIFT);
використання банківських автоматів;
банківські операції по телефону і обслуговування на дому;
використання різних платіжних карток;
електронну пошту і канцелярію;
безпаперовий документообіг у банку і при взаємодіях центр
– філіали, банк
клієнти;
фондовий ринок і операції з цінними паперами;
аналіз інвестицій і фінансового ринку;
автоматизацію розрахунків у торгових точках.
Автоматизація банківської справи передбачає широке використання комп’ютерних інформаційних систем у банках, автоматизацію обробки платіжних документів у відділах, які працюють із клієнтами, в операційних відділах, а також – автоматизацію фінансових операцій в рамках міжнародного банківського бізнесу.
Автоматизація банківських операцій дозволяє;
виконувати безпаперові платіжні операції з мінімальним залученням праці людей і скороченням організаційних витрат;
проводити обробку платежів переважно в реальному часі, за виключенням підведення бухгалтерських звітів у кінці дня і звітності по них;
прискорювати обмін інформацією між банками і клієнтами, банками і їх відділеннями за допомогою комунікаційних ліній зв’язку;
мінімізувати типові види банківського ризику (втрата документів, помилкова адресація, фальсифікація платіжних документів та ін.);
забезпечувати керівників стратегічними оцінками положення банку в умовах конкуренції, організації роботи і кадрової політики.
І саме важливе те, що банківські комп’ютерні системи відрізняються від інших в першу чергу тим, що інформація, яка опрацьовується ними повинна бути надійно захищеною від сторонніх зазіхань, а сама система повинна мати властивості підвищеної життєвості і безвідмовності в роботі.
Використання телекомунікацій у банківській справі
Потреба в оперативному зв’язку зі своїми партнерами по всьому світу суттєво підштовхнула розробку глобальних комп’ютерних мереж послугами яких сьогодні користується велика кількість людей самих різних спеціальностей. Можливість обробляти і передавати ділову інформацію з допомогою комп’ютерів у першу чергу оцінили діячі військово-промислового комплексу і банкіри. Одна з найбільш відомих комп’ютерних мереж, яка створена з ініціативи фінансових організацій – це мережа SWIFT.
Всі існуючі сьогодні в світі електронні системи обробки банківських операцій можна умовно розділити на системи банківських повідомлень і системи розрахунків. У рамках перших проводиться оперативна пересилка і зберігання міжбанківських документів, а функції других зв’язані безпосередньо з виконанням взаємних вимог і зобов’язань.
Під «банківською мережею», як правило розуміють логічну віртуальну мережу.
SWIFT є типовим прикладом використання в архітектурі мережі, мереж пакетної комутації.
Міжнародна міжбанківська мережа SWIFT
Уже в кінці 60-х років стало очевидним, що потужність систем обробки банківської інформації (систем розрахунків) недостатньо надійна і швидка. Ручна обробка документів не дозволяла швидко обмінюватися інформацією між більшістю банків, їх філіалами по всьому світу. Крім того ручна обробка приводила до помилок, збоїв у роботі. Різні банки застосовували різні системи розрахунків, що приводило до їх практичної несумісності. Це підштовхнуло фахівців європейських і північноамериканських банків до необхідності розробки і створення єдиної «мови» фінансових повідомлень, єдиної системи передачі банківської інформації.
Товариство міжнародних міжбанківських телекомунікацій (Society for Worlduide Interbank Financial Telecommunication, SWIFT) було засновано в травні 1973 р. Спочатку до нього входило 239 банків із 15 країн Європи і Америки. Але реальне виконання операцій почалось тільки 9 травня 1977 р. з участю 513 банків із 15 країн світу. В червні 1992 р. до мережі SWIFT було підключено вже більше 3000 фінансових організацій з більш чим 80 країн. Щорічний графік мереж включає в себе більше 1,7 млн. банківських повідомлень.
Мета товариства – вивчення, створення і використання засобів, які необхідні для швидкої обробки і безпечної передачі по комп’ютерних мережах платіжних доручень, а також любої іншої банківської інформації.Переваги SWIFT:
підвищення ефективності роботи банків за рахунок використання стандартизації і сучасних способів передачі інформації;
забезпечення надійності при передачі повідомлень (кодування і спеціальний порядок передачі і прийому);
прямий доступ банків – учасників SWIFT до своїх кореспондентів, відділень і філіалів, які розміщені по всьому світу за 20 хвилин, а термінові – за 5;
використання стандартизованих повідомлень, дозволяє усувати язикові бар’єри і зменшити відмінності в практиці виконання міжнародних банківських операцій;
гарантія безпеки передачі даних (захист від підробок, втрати інформації і залишення платіжних доручень і фінансових повідомлень без відповіді).
Концепція повідомлень у міжнародній міжбанківській мережі.Система SWIFT представляє собою міжнародну міжбанківську мережу для зберігання і передачі фінансової інформації. Дані передаються в мережі у вигляді структурних повідомлень, кожна з яких призначена для виконання певної фінансової операції. Для підключення вузла система індивідуально підтверджує прийом повідомлень і їх обробку.
Безпека міжбанківської мережі.
Високий рівень безпеки забезпечується системою контролю доступу до мережі, яка включає в себе місцеві паролі двох вузлів і журнальні файли в яких зберігається інформація про підключення до мережі. Вся інформація, яка передається в системі SWIFT шифрується.
Надійність і безперервність роботи системи.
Система працює безперервно 24 години на добу і 365 днів у році. Щоденно всі користувачі отримують звіт, в якому міститься важлива інформація про роботу мережі. Такий звіт може розсилатися автоматично або по спеціальному запиту. Крім того в любий момент є можливість зв’язатись зі спеціалістом для вияснення питання, яке виникло в ході експлуатації системи.Використання інформаційних технологій у страховій справі
У страхуванні використовуються такі поняття, як «науково-технічні засоби», «технічні засоби», та інші, об’єднані загальним поняттям інформаційні технології. Оскільки одним із завдань інформаційних технологій є виявлення, обробка і використання інформації, то використання спеціалістом персонального комп’ютера, підключеного до мережі з метою збирання необхідної інформації, також можна віднести до інформаційних технологій. Якщо ж існує новий вид інформаційних технологій, то необхідно визначити основні правила і прийоми їх використання.
Всі послуги що надаються мережею Internet можна умовно поділити на дві категорії: обмін інформацією між абонентами мережі та використання баз даних мережі. Користуючись цими послугами, спеціалісту страхової справи відкриваються великі можливості для отримання, дослідження та зберігання інформації, необхідної для успішного виконання покладених на нього обов’язків.Електронна пошта (e-mail)
Це саме популярне на сьогодні використання Internet у нас в Україні. Підрахунки показують, що в світі є більше 50 мільйонів користувачів електронної пошти (дані серверу http://www.aport.ru). Популярність її пояснюється тим, що е-mail доступна при будь-якому доступі до Internet. Система електронної пошти Internet – це величезна електронно-поштова система світу, яка часто використовується для зв’язку між іншими несумісними поштовими системами. Її робота нагадує роботу звичайної пошти: ви пишете листа на аркуші паперу (екрані дисплея), запечатуєте в поштовий конверт (зберігаєте його в файлі), а після цього підписавши конверт – додаєте заголовок, і відносите в поштове відділення (передаєте на вашу поштову машину). Проте, на відміну від звичайної пошти зайве хвилювання щодо марок, штампів і затримки в дорозі. У більшості випадків пошта за 10–20 хвилин буде доставлена в іншу частину земної кулі.
За допомогою е-mail працівник страхової компанії може посилати повідомлення, запити, отримувати їх у свою електронну поштову скриньку, відповідати на листи кореспондентів автоматично, використовуючи їх адреси, виходячи з їх листів, розсилати копії документів відразу декільком одержувачам, переправляти отриманий лист чи офіційний документ за іншою адресою. При цьому зміст електронного листа відрізняється від змісту звичайного листа тим, що в електронному листі існує можливість передавати файли з графічною інформацією (план-схема), звукові файли, відеофайли чи фотографії (суб’єктивний портрет особи. За допомогою Internet можна посилати пошту з будь-якого комп’ютера в суміжні мережі (наприклад, у локальну мережу страхової компанії ФРН), якщо ви знаєте адресу відповідного шлюзу, формат його звертань і адресу в тій мережі.
Під час користування e-mail, через її оперативність, може скластися відчуття телефонного зв’язку, але завжди потрібно усвідомлювати, що це все ж пошта. Всі повідомлення письмові, тому майже документовані. Негативним моментом використання e-mail є те, що вона не володіє тією мірою приватності, як звичайна пошта. Тому необхідно дотримуватись деяких обмежень у посланнях e-mail. Анонімність також виключена: джерело простежується без великих зусиль.
Процес роботи з електронною поштою не викликає ніяких труднощів. У сучасних програмах-оболонках, призначених для роботи з Інтернет, існують додатки і для роботи з e-mail.
Talk. Розмова в мережі
Це еквівалент телефонного діалогу і вимагає, щоб як ви, так і особа, з якою ви хочете розмовляти, мали доступ до цього сервісу і знаходились у мережі в один і той же час.
Для працівника страхової компанії така можливість Інтернет представляє велику зручність, оскільки він може спілкуватися з будь-якою особою, яка представляє службовий інтерес, навіть, з особою, яка знаходиться в іншому кінці світу. Таке спілкування набагато економніше як у фінансовому плані, так і для економії часу на безпосередні зустрічі; має більший ефект, ніж при телефонній розмові чи при спілкуванні поштою.
З розвитком інформаційних технологій ця послуга Інтернет дещо змінилась. У даний час таке спілкування можливе не тільки шляхом читання слів на екрані, але й безпосередньо за допомогою слів і жестів. При такому спілкуванні ви можете бачити та чути все те, що робить ваш співрозмовник.
Це відкриває великі можливості для працівників страхових компаній спостерігати за проведенням певних дій інших осіб, проводити такі дії самому, обмінюватись досвідом зі своїми колегами з різних країн, отримувати консультації від видатних вчених світу шляхом безпосереднього задавання питань. Така послуга Інтернет відкриває для учасників процесу спілкування нове бачення наприклад, такої дії, як проведення експертизи.
Розмова в мережі: Internet Relay Chat
IRC (Internet Relay Chat) організований таким чином, що може бути названий короткохвильовим радіо Internet: має ряд каналів, що покривають певну тематику. Користувач підключається до одного з комп’ютерів, що підтримують режим IRC, вибирає канал, який цікавить його і спілкується з співрозмовниками, які знаходяться на лінії шляхом набору тексту з клавiатури. За наявності звукової плати і відповідного програмного забезпечення можна прослуховувати співрозмовників і навіть підбирати для них голос.Якщо ви не бажаєте брати участь у спілкуванні великої кількості людей, то можете створити свій приватний канал особисто для себе і ще для одного чи двох співрозмовників.
Така можливість Інтернет схожа з Talk, але відрізняється кількістю співрозмовників і тим, що інформація, яка була набрана на вашому моніторі в той же час стає відомою усім, хто опинився з вами «на одній хвилі».Як і у випадку з Talk, можливості цієї послуги Інтернет можуть відігравати велику роль у роботі, оскільки відкривається можливість проводити одночасно спілкування з декількома особами на різних каналах мережі, забезпечувати своєрідну присутність під час спілкування фахівців зі страхової справи, консультацій з клієнтами, професійних нарад і т. д., інших учасників спілкування, які необов’язково повинні знаходитися в одному регіоні.
«Всесвітня інформаційна мережа»
Інтернет існує вже багато років та лише в останні кілька років спостерігається справді гігантський його зріст, а інформація про нього подається всіма мас-медіа. Це пов’язано з появою WWW (World Wide Web, або «Всесвiтня iнформацiйна мережа», коротко – павутина (Web), крiзь яку можна одержати безкоштовний доступ до мультимедiа-документiв, які зберiгаються на WWW-серверах всього свiту. Наприклад, можна вiдвiдувати вiртуальнi художнi виставки, читати мiжнароднi щоденнi газети i журнали, дiзнатися про новини науки і техніки, укладати угоди або за допомогою iнтерактивних географiчних мап мандрувати по свiту, тиснучи на мишу на тому мiстi земної кулi, в яку хочете потрапити
Всесвітня павутина сьогодні – це гігантський неорганізований збір гіпермедійних документів, які загалом містять зв’язки (links) з базами даних, сторінками, зображеннями, звуковими файлами, відеокліпами тощо.
Причиною популярності WWW стала простота її використання. На відміну від іфнтерфейса, через командний рядок, який використовується у ранніх протоколах Інтернету (FTP, Telnet, Gopher тощо), доступ до Web здійснюється за допомогою графічної програми перегляду сторінок Browser (to browse – переглядати). Він використовує мову протоколу передавання гіпертексту НТТР (HyperText Transport Protocol), яка дозволяє серверові (комп’ютер, який обслуговує мережевих комп’ютерів-клієнтів) та клієнтові (комп’ютер користувача, увімкнений до мережі) легко обмінюватись гіпермедійною інформацією (текст, графіка, мультиплікація, відеокліпи тощо).
Павутинний переглядач (Web browser) комп’ютера-клієнта посилає замовлення до серверу на перегляд документа з даною мережевою адресою. Після отримання цього замовлення сервер відправляє потрібний документ переглядачеві клієнта, а сам у той час підтримує замовлені клієнтом гіпермедійні документи за допомогою свого програмного забезпечення. Таким чином, завдяки наявності переглядача, а також іншого програмного забезпечення, яке знаходиться на жорсткому диску вашого комп’ютера, ви стаєте активним учасником мережі. У Web ви можете читати газети та журнали (очевидно, їх електронні аналоги), дізнаватись про погоду у вашому місті, здійснювати подорожі віртуальними містами, а зголоднівши, замовити у віртуальному ресторані справжню їжу (очевидно, володіючи кредитною карткою, відправляєте електронне замовлення через e-mail).
Маючи такі багаті ресурси, розташовані у багатьох місцях, Web повинна використовувати стандартний метод ідентифікації їх місць розташування (location). Цим займається програма єдиного розташовувача ресурсів URL (Uniform Resource Locator).
Сьогодні WWW складається з мільйонів окремих документів, кількість яких щоденно зростає. Для того, аби користувач міг знайти серед цього моря інформації ті, що йому потрібно (очевидно, якщо він не знає адреси конкретної інтернетівської сторінки), розроблено багато пошукових програм (search engines). Більшість переглядачів мають вбудовані зв’язки до різних пошукових програм.
Так, натиснувши на клавішу «Search» («Пошук») інструментального рядка чи обравши цю команду з директорії (Directory) програми Netscape Navigator, користувач отримає сторінку з гіперзв’язками до багатьох пошукових програм Infoseek, Excite, Yahoo, WebCrawler, Rambler, Skyline.kiev і багатьох інших, а також до тематичних збірок (мистецтво, освіта, право, страхування, новини, музика, розваги тощо), які теж мають пошукові механізми.
Для того, щоб здійснити пошук в Інтернет, потрібно спробувати кілька пошукових програм, та знайти найвідповіднішу для предмету вашого пошуку. Справа в тому, що ці програми використовують різні механізми пошуку і тому стосовно предмету пошуку можуть мати різну ефективність. Крім цього, під час пошуку потрібно дуже точно добирати ключові слова та їх комбінації.
Поряд зі своїми власними додатками, World Wide Web пропонує просту у використаннi оболонку користувача для виходу в найбiльший iнформацiйний потiк свiту – Internet, тобто надає можливість працювати з усіма проаналізованими раніше програмами.
WWW винайшов Тiм Бернерс-Лi (Tim Berners-Lee) у 1991р. у Центрі Європейських ядерних дослiджень Європейської фiзичної лабораторiї елементарних часток, що знаходиться в Женевi. Метою Бернерса-Лi було створення ефективного засобу подання усiх даних фiзичних експериментiв. Проте, система, яку вiн побудував, виявилася корисною в різних сферах діяльності.
В основi Всесвiтньої павутини лежить концепцiя гіпертексту (цей термiн був запропонований Тедом Нельсоном наприкiнцi 1960-х рокiв). Гiпертекст – це iнформацiя, представлена в такому виглядi, коли певнi слова в текстi можна в будь-який момент «розкрити» i одержати таким чином про них додаткову iнформацiю, тобто цi слова є посиланнями на iншi документи. У серединi гiпертекстового документу деякi фрагменти тексту чiтко видiленi для того, щоб показати, що натискання на них кнопкою мишi дозволить перейти в iншу частину цього ж документу чи iнший документ на цьому ж комп’ютерi, а, можливо, i в документ на будь-якому iншому комп’ютерi.
Спецiалiсти, якi розробляли «Web», озброївшись iдеєю гiпертексту, пiшли далi та створили нову форму, яку назвали гiпермедiа. Стандартний гiпертекст дозволяє посилання, які створюються за допомогою слiв i фраз. Гiпермедiа дозволяє поєднувати не тiльки слова, чи малюнки, а звуки і файли будь-якого типу даних, які можна зберiгати в комп’ютерi.
Уряд США, бiльшiсть коледжiв i унiверситетiв, страхових компанiй, правоохоронні органи різних країн i безлiч iндивiдуальних користувачiв Internet мають свої Web-сторiнки. До середини 1995 р. iснували десятки тисяч Web-сторiнок, i кожний день створювалися i ставали доступними тисячi нових.
Доступ до Web здійснюється за допомогою броузера. Броузер – це програма, яку ви запускаєте на своєму комп’ютері; ця програма одержує інформацію в Web та надає її вам для перегляду. Можна вважати, що Web-броузер для Web, це як текстовий процесор для слів. Web-броузер надає можливість для доступу та маніпулювання інформацією в Web.
Офіційна назва броузера Web – Web-клієнт. Комп’ютер, з яким ви встановлюєте зв’язок – Web-сервер. Таким чином, ми з’ясовуємо, що Internet – це комп’ютерна мережа, яка заснована на «технології клiєнт-сервер». Пара Web-клієнт і Web-сервер дозволяє здійснювати передачу інформації між двома комп’ютерами.