Тема 1 «Аудит, його зміст і класифікація»
1.1. Економічна суть та об’эктивна необхыднысть аудиту в умовах ринку.
1.2. Класифыкацыя аудиту.
1.3. Завдання проведення аудиту.
Тема 2 «Принципи аудиту»
2.1. Принципи етики аудитора.
2.2. Принципи незалежності професійної діяльності аудитора.
Тема 3 «Організація та регулювання аудиторської діяльності в Україні»
3.1. Види аудиторської діяльності.
3.2. Правове забезпечення та регулювання аудиторської діяльності.
3.3. Організаційно-правові форми здійснення аудиторської діяльності.
3.4. Права, обов’язки та відповідальність аудиторів України.
Тема 4: «Ризик наявності помилок та система внутрішнього контролю»
4.1 Методика оцінки ризику наявності помилок.
4.2 Організація системи внутрішнього контролю підприємства.
Тема 5: «Аудиторські докази»
5.1 Сукупність аудиторських доказів. Вимоги до кількості та якості аудиторських доказів.
5.2 Джерела отримання аудиторських доказів.
5.3 Методи і прийоми аудиту.
Тема 6: «Аудит найважливіших напрямків діяльності підприємства»
6.1 Аудит операцій з основними засобами.
6.2 Аудит грошових коштів.
6.3 Аудит дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги.
6.4 Аудит поточних зобов’язань.
6.5 Аудит фінансових резервів діяльності господарювання.
Тема 1 «Аудит, його зміст і класифікація»
1.1. Економічна суть та об’эктивна необхыднысть аудиту в умовах ринку.
Аудит – це перевірка даних БО і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її незалежність в усіх суттєвихаспектах та відповідність вимогам законів України, П(С)БО або іншим правовим (внутрішнім) положенням суб’єктів господарювання згідно з вимогами користувачів.
Мета аудиту – висловлення думки аудитора про достовірність показників звітності.
Суб’єкт аудиту – незалежний аудитор, що може працювати одноособово чи у складі аудиторської фірми.
Об’єкт аудиту – річна фінансова звітність у складі балансу Ф№1;Звіт про фінансові результати,Ф№2;Зівт про рух грошових коштів Ф№3;звіт про власний капітал Ф№4;примітки до річної фінансової звітності Ф№5;інформація по сегментам Ф№6;
Підсумковий документ аудитора – аудиторський висновок, який окремі підприємства можуть оприлюднювати в комплекті з фінансовою звітністю.
Дата виникнення аудиту – 1854 рік у Великобританії.
Аудит – від латинського слова «Audio» - той, що слухає.
Офіційною датою виникнення аудиту в Україні є 1993 рік – дата прийняття закону України про аудиторську діяльність 22 квітня 1993 року.
1.2. Класифыкацыя аудиту.
Аудит класифікується за наступними ознаками:
за обов’язковістю здійснення:
а) обов’язковий,
б) ініціативний.
Перелік суб’єктів обов’язкового аудиту визначається законом України «Про аудиторську діяльність» в редакції змін від 14.09.06 і є обов’язковим на сьогоднішній день для ВАТ, підприємств емітентів облігацій, професійних учасників ринку ЦП, фінансових установ, суб’єктів господарбвання, звітність яких підлягає оприлюдненню; для засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, дочірніх товариств та фінансових посередників.
За періодичністю здійснення:
а) первинний,
б) повторювальний.
3) за суб’єктом здійснення:
а) зовнішній аудит (виконують незалежні аудитори і аудиторські фірми),
б) внутрішній аудит.
Внутрішній аудит – це незалежна діяльність аудиторської служби підприємства чи внутрішньогоаудитора для перевірки і оцінки адекватності ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов’язків працівниками підприємства.
1.3. Завдання проведення аудиту.
Існують наступні критерії достовірності інформації,отримання доказів щодо яких і визначається завдання аудитора :
Перевірка наявності активів чи пасивів на дату складання звітнотсі,
Перевірка права підприємства на володіння активами та налужність зобов’язань сама перевіряємому підприємству,
Підтвердження фактів здійснення операцій чи подій,
Підтвердження повноти обліку усіх без винятку операцій,
Підтвердження правильності операцій усіх операцій і подій,
Перевірка правильності подання і розкриття інформації у звітності чи інших документах.
Тема 2 «Принципи аудиту»
2.1. Принципи етики аудитора.
Принципи етики визначають оцінку поведінки аудитора при виконанні ним своїх професійних обов’язків.До них належать:
1) принцип незалежності,
2) принцип конфіденційності,
3) принцип чесності та ефективності,
4) принцип компетентності.
Принцип незалежності в контексті аудиторської діяльності означає можливість надати думки про фінансову звітність у неупередженій т.з. без будь-якого впливу, що може ставити під загрозу професійне судження.
Чесність і об’єктивність означає чесне і справедливе, вільне від конфлікту інтересів ведення аудиторської перевірки.
Принцип конфіденційності передбачає незалежним аудитором інформацію, отриману в ході перевірки та невикористання її у своїх власних інтересах та інтересах третіх осіб.
Ця ж умова залишається після завершення договірних відносин між аудитором і клієнтом.
Принцип компетентності означає досвід, знання, високий рівень теоретичної і практичної підготовки аудитора.
Принцип компетентності забезпечується на двох рівнях:
1) підтвердження сертифікату шляхомсертифікат.,
2) підтвердження професійної майстерності через щорічні обов’язкові удосконалення знань аудиторів у спеціальних навчальних центрах.
2.2. Принципи незалежності професійної діяльності аудитора.
Принцип незалежності повинен забезпечуватись з точки зору фінансової, правовї, етичної незалежності.
Відповідно до закону України «Про аудиторську діяльність» забороняється проведення аудиту:
аудитору, який має прямі родинні стосунки з керівником суб’єкта господарювання, що перевіряється,
аудитором, який має особисті майнові інтереси у суб’єкта господарювання, що перевіряється,
аудитором, членом органів управління, засновником чи власником підприємства, що перевіряється,
аудитором, працівником суб’єкта, що перевіряється,
аудитором, працівником, співвласником дочіцрнього підприємства, філії або представництва суб’єкта, що перевіряється,
якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не врах. необхідного для якісного використання послуг, часу.ю знань та кваліфікації аудитора,
у інших випадках, за яких не забезпечується незалежність аудитора.
Ситуації та застережні заходи для забезпечення усіхаспектів незалежності, викладені у кодексі етики аудиторів, який має статус нормативного та обов’язкового для використання документів.
Тема 3 «Організація та регулювання аудиторської діяльності в Україні»
3.1. Види аудиторської діяльності.
Аудиторська діяльність включає:
1) завдання з надання впевненості,
2) супутні послуги,
3) інші послуги,
4) організаційне й методичне забезпечення аудиту:
а) аудит і склідова частина аудиторської діяльності,
б) оглядова купівельна звітність,
в) оцін. діяльність.
До супутніх послуг відносяться:
- підготовка фінансової інформації,
- виконання погоджених процедур(процедури з перевірки окремих питань напрямків діяльності підприємства, або операцій, які є аудиторськими для підприємства.
До інших послуг належать:
- консультації з питань облікеу та звітності оподаткування, інших аспектів діяльності підприємтсва,
- складання додаткових операцій і звітів,
- відновлення обліку,
- розробка документів для легалізації організації та здійснення аудиторської діяльності,
- представлення інтересів замовника з питагь обліку, аудиту, оподаткування в державних організаціях, органах чи суді.
3.2. Правове забезпечення та регулювання аудиторської діяльності.
Держава -> аудиторська діяльність <-профісійна організація АПУ
Функції АПУ:
- сертифікація осіб, що мають намір зайнятися аудиторською діяльністю,
- затвердження стандартів аудиту і інших нормативних документів,
- ведення реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги,
- контроль за дотриманням аудиторськими фірмами і аудиторами норм професійної етики та стандартів аудиту,
- регулювання взаємовідносин між аудиторами і аудиторськими фірмами застосування до них у разі потреби стягнень.
Основними нормативними документами, що регламентують аудиторську діяльність в Україні є:
1) закон України «Про аудиторську діяльність(в редакції від 14.09.2006 року)»,
2) міжнародні стандарти аудиту, обов’язкові для дотримання аудиторами України,
3) кодекс етики аудиторів.
3.3. Організаційно-правові форми здійснення аудиторської діяльності.
Аудиторська діяльність здійснюється у двох організаційно-правових формах:
1) аудиторами одноособово,
2) аудиторськими фірмами.
Аудитор – це фізична особа, яка має кваліфікаційний сертифікат «Про рпаво заняття аудиторською діяльністю на території України».
Аудиторська фірма – це організація, що має право здійснення аудиторської діяльності і займається виключно наданням аудиторських послуг.
До створення та функціонування аудиторських фірм існубть специфічні вимоги:
1) керівник аудиторської фірми – сертифікований аудитор,
2) аудиторська фірма може бути створена за умови, що в ній працює хоча б один аудитор із сертифікатом,
3) загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами у статутному фонді не може перевищувати 30%,
4) аудиторська фірма крім загальновідомої реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності має мати свідоцтво про регістрацію АПУ,
5) аудиторська фірма займається виключно аудиторською діяльність.
3.4. Права, обов’язки та відповідальність аудиторів України.
Аудитор має право:
отримувати необхідні документи, що стосуються предмата перевірки і знаходиться у замовника так і у третіх осіб,
самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг,
отримувати необхідні пояснення в усній чи письмовій формах від керівництва та працівників замовника,
перевіряти наявність майна, коштів і цінностей,
вимагати від керівництва клієнта проведення контрольних оглядів чи замірів виконаних робіт,
залучати на договірних засадах фахівців різного профілю.
До аудитора застосовуються такі види стягнень:
письмове попередження,
призупинення дії сертифікату на термін до трьох місяців,
позбавлення сертифіката.
4.1 Методика оцінки ризику наявності помилок.
Ризик наявності помилок – це ризик того, що у документах та у фінансовій звітності можуть бути навмисні та ненавмисні відхилення. Ризик наявності помилок має 2 види:
властивий ризик,
ризик контролю.
Властивий ризик – це схильність окремих операцій до суттєвих перекручень а також фактори компетентності, чесності, облікового персоналу та керівництва.
Приклади властивого ризику:
складність операцій та подій з точки зору їх обліку,
чутливі сит активів до втрат і незаконного привласнення,
багато чисельність операцій.
Ризик контролю – це ризик виникнення помилок в зв’язку з тим, що заходи контролю, які запроваджує керівництво підприємства можуть бути неефективними та своєчасно не попереджати і не виправляти помилки в обліку і звітності.
Приклади факторів ризику контролю:
відсутність проведення інвентаризації,
не правильний розподіл обов’язків між обліковими працівниками,
відсутність своєчасного санкціонування господарських операцій.
Аудиторський ризик – це ризик того, що аудитор може надати не правильний аудиторський висновок. АР=ВР*РК*ДР(де ВР – властивий ризик, РК - ризик контролю, ДР – ризик не виявлення.
Жоден з видів ризику не може дорівнювати нулю(бути відсутнім).
4.2 Організація системи внутрішнього контролю підприємства.
Система внутрішнього контролю – сукупність заходів і процедур для своєчасного попередження, виявлення і виправлення відхилень у обліку та звітності.
Керівництво підприємства має запровадити наступні процедури контролю:
санкціонування господарських операцій – це надання дозволу уповноваженою посадовою особою на здійснення операцій, що реалізуються шляхом підпису документів та оформлення наказів розпорядження,
інвентаризація,
обмеження доступу до активів, що реалізується шляхом укладання договорів про індивідуальну матеріалістичну відповідальність та затвердженням переліку осіб, що мають право давати дозвіл на видачу коштів та цінностей,
запровадження контролю старших за посадою за роботою підлеглих,
формування правильного розподілу обов’язків між працівниками.
Несумісність обов’язків – це така їх комбінація, за якої особа, що здійснила помилку або навмисне викривила інформацію може приховати цей факт у ході виконання діяльності(шахрайство, фальсифікація, маніпуляція обліковими записами, помилка).
5.1 Сукупність аудиторських доказів. Вимоги до кількості та якості аудиторських доказів.
Аудиторські докази – це інформація відносно достовірності показників фінансової звітності чи іншої фінансової інформації, що отримані у ході перевірки.
Аудиторські докази є підставою для формування аудиторського висновку. Не вся інформація, отримана в ході перевірки є аудиторськими доказами, а лише та, що описується критеріями достовірності.
Існують вимоги до кількості та якості аудиторських доказів.
Кількість доказів визначається поняттям достовірності з точки зору обґрунтування аудиторського висновку або іншого підсумкового документа. Кількість доказів залежить від оцінки ризику наявності помилок: чим вище ризик – тим більше доказів потрібно отримати, тим більшим має бути обсяг перевірки документів.
Якість аудиторських доказів характеризується їх релевантністю та достовірністю.
Релевантність аудиторських доказів – це відповідність дій з перевірки поставленому завданню.
Достовірність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання.
5.2 Джерела отримання аудиторських доказів.
Джерела отримання аудиторських доказів:
аудиторські докази, отримані безпосередньо аудитором(інформація, отримана аудитором в результаті його особистих аудиторських спостережень і міркувань),
аудиторські докази на основі документальних підтверджень від третіх сторін (зовнішня інформація).
Банк – підтвердження залишку коштів на рахунку та руху коштів по ньому.
Постачальник – умови поставки, ціну.
Юристи -
Аудиторські докази на підставі внутрішньої документації замовника (складаються з доказів, що створені, опрацьовані і зберігаються у інформаційній системі клієнта).
Джерело аудиторських доказів – пояснення керівництва в письмовій та усній формі.
5.3 Методи і прийоми аудиту.
Прийоми аудиту:
формальна перевірка документа – полягає у перевірці, наявності та правильності заповнення усіх реквізитів у документі, що забезпечують його юридичну силу,
перевірка за змістом – полягає у перевірці законності та доцільності усіх господарських операцій,
арифметична перевірка – полягає у перевірці шляхом підрахунку чи перерахунку точності сум у первинних документах та облікових записах,
зустрічна перевірка документів – полягає у співставленні даних різних документів або різних примірників одного і того ж документа на предмет тотожності певної інформації у них,
запит – це звернення до обізнаних осіб всередині підприємства чи за його межами за інформацією, що підтверджуватиме господарські операції або певні суми сальдо,
прослідковування – це прийом перевірки документів, що полягає у простеженні відображення окремої операції, категорії операцій послідовно в різних документах, починаючи від первинних документів до реєстрів аналітичного і синтетичного обліку та до показників звітності. Приклад прослідковування розрахунків з оплати праці,
інвентаризація,
спостереження – це безпосереднє візуальне спостереження аудитора за процедурами і процесами,
фізичний огляд – це встановлення об’єктивних даних про предмет перевірки, його характерні ознаки та кількість. Фізичний огляд вдрізняєтьсявід інвентаризації та спостереження обсягом та завданнями перевірки,
аналітичні процедури – це процедури аналізу, які дозволяють встановити нетипові тенденції по певних показниках чи суттєві відхилення від нормативних значень, зв’язку між показниками, що свідчить про наявність помилки.
6.1 Аудит операцій з основними засобами.
З метою встановлення достовірності даних по операціях з основними засобами докази слід отримувати в розрізі критерія достовірності.
Для отримання доказів щодо наявності ОЗ застосовується інвентаризація. Кожне підприємство має в обов’язковому порядку провести інвентаризацію ОЗ, запасів коштів, розрахунків перед складанням річної фінансової звітності.
В ході інвентаризації оформлюють наступні документи:
1) акт інвентаризації,
2) інвентаризаційний опис,
3) спів ставна відомість.
Для отримання доказів щодо факту події потрібно перевірити наявність та правильність оформлення первинних документів з надходження, вибуття ОЗ, ремонтів та інших операцій, по яких затверджені форми первинної документації.
6.2 Аудит грошових коштів.
Наявність коштів у касі встановлюється на підставі записів у касовій книзі та інвентаризації коштів у касі, яка повинна проводитись раптово, не рідше одного кварталу в місяць.
Здійснюючи перевірку операцій по касі слід враховувати такі вимоги до організації готівкових розрахунків:
операції з готівкою в національній та іноземній валюті мають обліковуватись на різних рахунках та в окремих касових книгах,
операції з готівкою документально оформлюються прибутковими касовими ордерами, видатковими КО, видатковими відомостями,
всю готівку, що надходить до кас потрібно своєчасно в день одержання коштів та в повній сумі оприбуткувати(відобразити в касовій книзі),
аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені відбитком печатки підприємства, кількість аркушів своїми підписами засвідчують керівник і головний бухгалтер,
виправлення в касових ордерах і видаткових відомостях забороняються. У касовій книзі виправлення, як правила, теж не допускається, лише як виняток і за підписом бухгалтера,
підприємства мають затверджувати ліміт залишку готівки в касі, тобто це сума готівки, яка може залишатись на кінець дня в касі. Суму ліміту затверджує керівник підприємства на підставі розрахунку бухгалтера. Якщо сума ліміту не встановлена, то вона прирівнюється до нуля.
Існують обмеження щодо розрахунків готівкою.Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами становить 10000 грн.,
Гроші понад ліміт можуть зберігатись в касі не більше трьох днівна оплату праці, на виплати пенсій, стипендій, дивідендів.
Перевірка руху коштів на поточному та інших рахунках здійснюється на підставі виписки банку, у якій вказується сальдо коштів на початок дня, рух коштів по рахунку з розшифровкою, сальдо коштів на кінець операційного дня.
Кінцеве сальдо коштів на рахунку попередньої виписки має співпадати з початковим сальдо наступного.
Під кожен платіж чи надходження у виписці має бути підтверджувальний документ( платіжне доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога доручення).
6.3 Аудит дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги.
Перевіряючи правильність оцінки дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги слід перевірити правильність визначення чистої реалізаційної вартості як різниці між первісною вартістю та резервів сумнівних боргів.
Під час аудиту встановлюють проведення інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами, що є обов’язковою та оформлюється актами.
Докази щодо факту подій розрахунків з дебіторами, правильності обліку та оцінки встановлюються на підставі документального оформлення розрахунків з дубіторами.
Документи:
накладна,
рахунок-фактура,
рахунок,
товаротранспортна накладна,
акт виконаних робіт.
6.4 Аудит поточних зобов’язань.
Для встановлення достовірності суми зобов’язань на кінець певного періоде рекомендується проводити інвентаризацію розрахунків з кредиторами та за розрахунками з бюджетом. Для перевірки розрахунків з постачальниками і підрядниками використовують документи:
реєстри обліку за рахунком 631,
договори,
акти виконаних робіт,
накладні,
вантажні та митні декларації,
приймальні акти,
акти експертизи.
Утримання:
податок з доходів фізичних осіб – 15%,
внесок до ПФ – 2%,
внесок до ФЗ – 0.6%,
у фонд СС з тимчасової втрати працездатності(якщо ЗП < ПМ, то 0.6%, якщо ЗП>ПМ,1%),
Прожитковий мінімум для працездатних осіб 669 грн.
Податкова соціальна пільга 302.5 грн.
Розмір доходу для застосування податкової соціальної пільги – 940 грн.
Нарахування до ФОП:
ПФ – 33.2%,
Нарахування у ФТВП – 1.4%,
Нарахування у фонд зайнятості – 1.6%,
Нарахування у ФСС від нещасних випадків на виробництві –залежно від страхового тарифу.
6.5 Аудит фінансових резервів діяльності господарювання.
Чистий дохід – це показник діяльності підприємства, що враховує операційні, фінансові, інвестиційні доходи і витрати, результат надзвичайної діяльності, податок на прибуток.