Методичні рекомендації щодо виконання індивідуального завдання під час проходження виробничої практики студентами 2 курсу факультету менеджменту.
Під час проходження організаційно-управлінської практики Вам пропонується виконати індивідуальне завдання на тему „Дослідження технологічних операцій виробництва”.
На основі попереднього аналізу технологічної системи підприємства пропонується: розкласти технологічні системи на технологічні процеси, технологічні процеси - на технологічні операції, операції - на окремі складові елементи (Тема 1., питання 2. “Системи технологій”).
Розглянути не менше трьох основних технологічних процесів Виявити операції з найбільшою тривалістю та дослідити шляхи підвищення їх продуктивності.
На основі продукції, що випускається підприємством (вибрати один виріб), провести опис виробу та скласти його блок-схему (практичне заняття № 1 “Системи технологій”).
Питання 2. “Системи технологій”
2. Технологічний і виробничий процеси та їх відмінності.
Отримання будь-якого виду продукції є результатом певного виробничого процесу.
Виробничим процесом називають сукупність дій пов’язаних з програмуванням, науково-технічними і конструкторськими розробленнями, проектуванням і зберіганням сировини, виготовленням проміжної (напівпродукції) та готової продукції, її випробуванням, пакуванням, обліком та зберіганням, ремонтом обладнання тощо.
До складу виробничого процесу входить виготовлення проміжної та готової продукції. А це належить до технологічного процесу. Отже технологічний процес є складовою частиною виробничого процесу.
Будь яку технологію можна уявити, як сукупність технологічних процесів.
Технологічним процесом називається логічно упорядкований набір послідовних завершених ланок переробки сировини, матеріалів у проміжну або кінцеву продукцію з наявними властивостями.
Технологічні процеси постійно вдосконалюють. Це зумовлено тим, що продукцію, яку виробляють на підприємстві, періодично поліпшують.
В ТП проміжними ланками є стадії та операції. Технологічні процеси відображають у вигляді текстових описів та графічних зображень (схем).
Основними складовими технологічних процесів є технологічні операції, кожну з яких розглядають як окремий технологічний процес.
Технологічною операцією називають закінчену частину технологічного процесу, яку виконують на одному робочому місці (праці) один або кілька працівників (робітників) над одним або кількома об’єктами, які одночасно обробляються.
(Прикладом може бути обробка заготовки на верстатах: операція стругання на стругальному верстаті, точіння на токарному верстаті, фрезерування на фрезерувальному верстаті. В свою чергу це можна уявити, як елементарний технологічний процес, подальше спрощення якого неможливе за причиною втрати характерних ознак). Операція є лімітуючим елементом у процесі.
Об’єктом можуть бути глина, руда, буряки, волокна, тканина тощо. Тобто сировина.
Продуктивність ТП, визначається операцією з найменшою швидкістю. ТП має послідовну структуру. ТП операції прийнято називати за видом обробки або переробки матеріалів або сировини. (При механічній обробці операції мають назву точіння, свердління, нарізання, шліфування, розточка, і т. д. Для рудної сировини у видобувній промисловості операціями можуть бути: подрібнення, просіювання, брикетування).
За операціями визначають трудомісткість ТП, потребу у матеріалах, обладнанні, інструментах, енергії та робочій силі.
Технологічну операцію теж можна розкласти на окремі складові елементи. В загальному випадку ТО розкладається на технологічні та допоміжні переходи.
Технологічним переходом називають завершену частину операції, що характерна сталістю інструментів, сталістю дій над предметом праці та сталістю предметів праці.
У технологічному переході виділяють робочі ходи та марноходи.
Робочим ходом (проходом) називають завершену частину технологічного переходу, яка складається з одноразового переміщення інструменту відносно заготівки та супроводжується зміною предмета праці.
Марноходом називають закінчену частину технологічного переходу, яка складається з одноразового переміщення інструменту, але не супроводжується зміною предмета праці.
Допоміжним переходом називають закінчену частину технологічної операції, яка складається з дій робітника або обладнання необхідних для виконання технологічного переходу, але не супроводжується зміною предметів праці. Допоміжні переходи пов’язані з установленням заготовки, зняттям деталі, налагодженням верстата, зміною інструмента, включення або виключення верстата, контролем якості робочих ходів.
Операція свердління складається з наступних ходів:
0 – 1 – установлення заготовки (допоміжний перехід);
1 – 2 – установлення свердла (допоміжний перехід);
2 – 3 – включення верстата (доп. перехід);
3 – 4 – наближення свердла до заготовки (марнохід);
4 – 5 – заглиблення свердла в заготовку (робочий хід);
5 – 6 – вивести свердло із заготовки (марнохід);
6 – 7 – очищення свердла, контроль якості (доп. перехід);
7 – 8 – виключення верстату (доп. перехід);
8 – 9 – зняття заготовки і переміщення його в місцезберігання (доп. перехід).
Технологічна операція має чітко виражену послідовну структуру. Продуктивними складовими операції є робочі ходи, а всі інші не продуктивні.
Щоб підвищити продуктивність операції потрібно скоротити тривалість робочих, марно-допоміжних ходів.
Практичне заняття № 1.
Аналіз технології виготовлення виробів і складання структурних
схем-алгоритмів технологічних систем.
Мета роботи:
На основі аналізу конструкції виробу оволодіти навичками складання описів та блок-схем виготовлення виробів на рівні технологічних операцій та процесів, вміти визначити типові операції та процеси.
План роботи
1. Ознайомлення з основними теоретичними положеннями за темою занять.
Аналіз будови і складання опису та схеми технологічного процесу на прикладі виготовлення черв’ячного редуктора (за допомогою викладача).
Складання опису схем виготовлення будь-якого простого виробу на вибір самостійно (або за запропонованим викладачем варіантом).
1.3. Загальні теоретичні положення
Терміну “технологія” у сучасному технократичному світі надають різні значення. У перекладі з грецької (“техно” – ремесло, а “логос” – наука), технологія означає науку про виробництво.
Класичне визначення технології розглядає її як науку про способи переробки сировини та матеріалів у предмети споживання та засоби виробництва, тобто сукупність виробничих процесів у певній галузі, направлених на зміну форми, будови, властивостей сировини або матеріалів.
В свою чергу виробничий процес базується на реалізації одного або декількох технологічних процесів.
Саме технологічний процес містить дії, які направлені на зміну стану предмета праці, наприклад форми, властивостей і перетворює сировину, напівфабрикати у готову продукцію.
Технологічний процес є характеристикою виробництва, вказує його направленість.
В свою чергу технологічний процес складається з окремих стадій – технологічних операцій.
Технологічна операція – це найпростіший процес, подальше спрощення якого веде до втрат характерних ознак технологічного процесу. Тобто операція – це закінчена частина технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці і характеризується постійністю предметів праці, знарядь праці і характером дії на предмет праці.
Вміння розділити виробничий процес виготовлення виробу на технологічні процеси, а технологічні процеси на прості операції, є важливим не тільки для технологів. Аналіз окремих операцій дозволяє відшукати найбільш економічно ефективні технології, скоротити витрати, підвищити рентабельність виробництва.
Розробка технологічних процесів є складовою частиною підготовки будь-якого виробництва. Принципи їх розробки викладені і регламентуються документом “Єдина система технологічної підготовки виробництва” та відповідними стандартами.
Для розробки технологічного процесу складається схема, в якій дається опис технологічних дій, прийомів у логічній послідовності переробки сировини або напівфабрикатів у готову продукцію. При складанні опису користуються встановленою у певній галузі термінологією, назвами, визначеннями, типовими операціями.
Для розробки технологічного процесу необхідно вивчити будову виробу, конструкцію і функцію складових частин, їх з’єднання між собою, проаналізувати технологічність конструкції, скласти робочі креслення.
Робочі креслення деталей і виробу в цілому повинні містити всі дані, необхідні для однозначного розуміння при виготовленні деталі та контролю її якості, відповідати діючим стандартам.
Першим етапом складання технологічної схеми є побудова структурної блок-схеми або алгоритму виготовлення виробу.
Структурна блок-схема технологічного процесу являє собою графічне відображення технологічних прийомів та їх взаємозв’язок між собою.
IV р.
III р.
II р.

I р.

Рис. 1. Приклад блок-схеми технологічного процесу виготовлення виробу.
Паралельні процеси показують горизонтально, а послідовні вертикально.
При складанні блок-схем виділяють також різні рівні:
I – рівень операцій;
II – рівень виготовлення деталей або застосування покупних деталей;
III – рівень виготовлення підвузлів;
IV – рівень виготовлення вузлів;
V – рівень складання виробу.
Технологічні операції або процеси, які мають однакову цілеспрямовану дію на сировину або деталі називають типовими. При складанні блок-схем такі операції об’єднують або агрегатують.
До них відносяться типові операції механічного обробітку: формування, свердління, обточка, зварювання, стругання, різання, нагрівання, подрібнення, плавлення, висушування, змішування, розбавлення, охолодження, шліфування, збирання, складання та ін.
Розглянемо складання блок-схеми технологічного процесу на прикладі виготовлення редуктора.
Редуктор – це механічний пристрій, який дозволяє змінювати швидкість валу в заданих пропорціях – збільшити або зменшити швидкість обертання вторинного валу. Розглянемо його будову (рис.1.1).
Редуктор складається з наступних деталей:
Черв’ячне колесо – 1 шт.;
Черв’як – 1 шт.;
Вал черв’яка – 1 шт.;
Вісь черв’ячного колеса – 1 шт.;
Підшипник черв’яка – 2 шт.;
Підшипник черв’ячного колеса – 2 шт.;
Корпус – 1 шт.;
Кришка підшипників черв’яка – 2 шт.;
Кришка підшипників черв’ячного колеса – 2 шт.;
Кришка корпуса – 1 шт.;
Гвинти кришки корпуса та кришок підшипників черв’яка – 2 шт.;
Штіфти для кріплення черв’яка на валу – 2 шт.
Технологічний прцес виготовлення редуктора можна поділити на 4 рівні (виділити проміжні підвузли та вузли):
I – виготовлення деталей і визначення покупних деталей;
II – виготовлення підвузлів;
III – виготовлення вузлів;
IV – складання редуктора.
До покупних деталей, які будуть придбані відносимо: підшипники черв’яка і черв’ячного колеса.
Складаємо опис технологічних процесів на кожному рівні.
На першому рівні деталі редуктора виготовляються паралельно незалежно одна від другої у різних технологічних процесах:
ТП 1 – виготовлення черв’ячного колеса;
ТП 2 – виготовлення черв’яка;
ТП 3 – виготовлення валу черв’яка;
ТП 4 – виготовлення вісі черв’ячного колеса;
ТП 5 – виготовлення штіфтів для кріплення черв’яка на валу;
ТП 6 – виготовлення корпуса редуктора;
ТП 7 – виготовлення кришок підшипників черв’яка;
ТП 8 – виготовлення кришка підшипників черв’ячного колеса;
ТП 9 – виготовлення кришка корпуса редуктора;
ТП 10 – виготовлення гвинтів для кріплення кришок підшипників;
ТП 11 – виготовлення гвинтів для кріплення кришки корпуса.
На другому рівні (підвузли):
ТП 12 – напресування черв’ячного колеса на вісь колеса;
ТП 13 – встановлення черв’яка на вал черв’яка і заштіфтування штифтами;
На третьому рівні:
ТП 14 – напресування двох підшипників черв’яка на вал черв’яка з черв’ячним колесом;
ТП 15 – напресування двох підшипників черв’ячного колеса на вісь черв’ячного колеса у зборі з колесом.
На четвертому рівні (технологічний процес зборки):
ТП 16 – складання редуктора шляхом виконання наступних операцій:
О 16.1 – закрити підшипники черв’яка кришками і закріпити гвинтами;
О 16.2 – закрити підшипники черв’ячного колеса кришками і закріпити їх;
О 16.3 – змастити рухомі елементи редуктора мастилом;
О 16.4 – закрити корпус редуктора кришкою і закріпити гвинтами;
О16.5 –фарбування редуктора протикорозійними фарбами і транспортування на склад готової продукції;
О 16.6 – технічний контроль якості.
Складемо блок-схему виготовлення редуктора на рівні технологічних процесів
Кожний технологічий процес можна розділити на технологічні типові операції.
Складемо блок-схему ТП – 16 на рівні технологічних операцій.
Кожний технологічний процес виготовлення деталей також показують на рівні технологічних операцій.
Наприклад, процес виготовлення черв’ячного колеса на рівні операцій:
О 1.1 – виготовлення заготовки для колеса методом лиття та формування;
О 1.2 – обточка заготовки;
О 1.3 – свердління отвору;
О 1.4 – нарізання зубців.
При цьому використовується різноманітне обладання.