Процес праці та його прості елементи.
Основними елементами процесу виробництва являються праця, предмет праці, засоби праці.
Праця це є цілеспрямована людська діяльність.
Праця як економічна категорія відображає відносини людини до природи і до людства.
Праця – процес споживання робочої сили.
Предмет праці – це річ або комплекс речей на які спрямована праця людини.
Засоби праці – річ або комплекс речей якими людина працює.
Продуктивні сили суспільства.
Предмети праці і засоби праці складають засоби виробництва.
Засоби виробництва і робочі сили людини є продуктивні сили суспільства.
Виробничі відносини та економічні категорії.
Виробничі відносини – суспільні відносини, зв’язки, що об’єктивно складається між людьми в процесі власне виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ.
Вивчаючи економічну дійсність економічна теорія користується єкономічними категоріями.
Економічна категорія – це абстракція – це логічне узагальнююче поняття це теоретичний вираз єкономічних процесів і явищ, або виробничих відносин.
Натуральне господарство.
Перша форма організації матеріального виробництва є натуральне господарство. При цій формі створений продукт використовується для задоволення потреб самого виробника.
Умовою і причиною існування натуралього виробництва є ручна універсальна праця, низька продуктивність економічні зв’язки на зовні відсутні. Виробничі відносини безпосередні. Робоча сила не мобільна.
Товарне виробництво і умови виникнення, форми та суперечногсті.
Під товарним виробництвом розуміють певну форму організації суспільного виробництва при якій створений продукт виготовляється на продаж і виробничі відносини формуються через купівлю – продаж товарів на ринку.
Умови виникнення товарного виробництва – суспільний праці та економічне відусоблення товаровиробників.
Товарне виробництво в своєму розвитку пройшло кілька етапів:
просте товарне виробництво (виробництво дрібних власників, засноване на власній праці власника);
розвинуте (капіталістичне) товарне виробництво (засноване на великій приватній власності, на використанні найманої праці – основна форма економіки);
планомірне товарне виробництво (тип виробництва основні параметри якого свідомо встановлюються до початку виробничого процесу.
Товар та його властивості.
Товар – це продукт праці (річ або послуга), який задовільняє потребу людини і призначений на продаж. Товар має дві властивості:
природна залежить від речовини з якої зроблена. Це здатність товару задовольняти потребу людини, споживача. Називається суспільна споживна вартість;
вартість – суспільна праця втілена в товарі.
Величина вартості та фактори що на неї впливають.
Величина вартості товару визначається кількістю робочого часу, або кількістю праці суспільно необхідних на його виготовлення. Величина вартості товару визначається кількістю суспільної праці втіленої в цих товарах.
Величина вартості товару залежить від:
продуктивності праці – зі зміною продуктивності праці величина вартості одиниці товару змінюється обернено пропорційно; вартість всієї продукції залишається незмінно;
інтенсивності праці – зі зміною інтенсивності праці вартість одиниці товару залишається незмінною, вартість всієї продукції змінюється прямо пропорційно;
складності праці.
Закон вартості та його функції.
“Виробництво і обмін товарів регулюється на основі вартості”.
Функції:
стимулює науково-технічний прогрес, зростання продуктивності і інтенсивності праці;
диференціює товаровиробників;
перерозподіляє працю і капітал між працями.
Гроші та їх функції
Гроші – особливий товар, що служить загальним еквівалентом.
Функції грошей:
міра вартості;
засіб обігу;
засіб утворення скарбів або нагромадження;
засіб платежу;
світові гроші.
Закон грошового обігу, інфляція та її види
Закон грошового обігу записується наступним чином:
СЦ – сума товарних цін;
К – сума цін товарів проданих у кредит;
П – сума платежів за борговими зобов’язаннями;
В – сума взаємопогашуваних платежів;
О – середнє число обертів грошової одиниці;
КГ – кількість грошей, необхідних для товарного обігу.
Переповнення каналів грошообігу паперовими грішми називається інфляцією.
Види інфляції:
подавлена (відбувається в умовах коли ринкові ціни і зарплата регулюються державою);
відкрита (коли ринкові ціни і зарплата регулюється ринком;
Під час інфляції паперові гроші зницінюються: а) по відношенню до золота; б) по відношенню до товарів; в)по відношенню до іноземної валюти.
11. Суть капіталу та його поділ на постійний та змінний
Історичною умовою перетворення грошей в капітал є розвинуте товарне виробництво і товарний обмін.
Гроші як капітал: Г – Т – Г
Загальна формула капіталу: де
Капітал – це самозростаюча вартість.
Капітал поділяють на:
постійний капітал (C) (капітал, авансований на придбання засобів виробництва, який у процесі виробництва не змінює своєї вартості, виступає лише умовою для виробництва додаткової вартості.
Змінний капітал (V) (частина капіталу авансованого на придбання робочої сили, яка у процесі виробництва збільшується, виступає джерелом створення додаткової вартості).
Робоча сила. Фактори, що впливають на вартість товару робоча сила.
Робоча сила – це здатність людини до праці, кваліфікація, навички, фізичні та духовні здібності. Ця здатність і стає робочим товаром.
Робочу силу в товар перетворюють дві умови:
людина повинна бути юридично вільною особою;
людина повинна бути позбавлена власних засобів виробництва.
Робоча сила має вартість і споживну вартість.
Вартість товару робоча сила визначається вартістю засобів існування працівника (одяг, їжа, квартира і т.д.)
Фактори виробництва та їх взаємодія.
До факторів виробництва відносяться засоби виробництва (речовий фактор) і робоча сила (суб’єктивний фактор).
Взаємодію факторів виробництва забезпечують технологія, організація виробництва, власність.
Технологія – система взаємодії між особистим та речовим фактором виробництва безпосередньо у виробничому процесі, а також відкриті наукою і практикою способи впливу людини на предмети праці.
Організація виробництва – система взаємодії факторів виробництва, що забезпечує єдність та злагодженість їх функціонування, взаємодія людей, що приймають участь у виробництві.
Власність – система відносин між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва.
Ефективність виробництва та її показники.
Ефективність виробництва – його результативність залежність між результатами виробничої діяльності і витратами на їх отримання
Показники ефективності:
а) продуктивність праці:
Виробіток = кількість продукції / одиниця часу
трудомісткість = кількість часу / одиниця продукції
б) фондовіддача = продукт / вартість основних фондів
в) матеріаловіддача = продукт / витрати матеріальних ресурсів.
Показниками виробництва можуть бути маса прибутку, норма прибутку, норма рентабельності та т.д.
Власність як економічна категорія.
Власність це є визначальна форма виробництва, система відносин між людьми з приводу присвоєння факторів і результатів людської діяльності.
Власність економічно реалізується коли власник отримує корисність від об’єкту власності.
Відносини які складають систему відносин власності:
використання, користування це відносини які виникають в процесі видобування з об’єкту власності корисних властивостей;
володіння – відносини які виникають з процесу використання.
Форми власності: спільна, приватна.
Типи: суспільна групова індивідуальна.
Види:
державна власність;
муніципальна власність;
власність суспільних організацій;
акціонерна;
колективна;
кооперативна;
капіталістична;
трудова;
особиста.
Суть ринку та його основні елементи.
Ринок – сукупність відносин, що виникають у сфері обігу у зв’язку з продажем купівлею товарів.
Ринок – певна організація купівлі продажу та механізм забезпечення цього процесу згідно з законами товарного виробництва. Діяльність ринків забезпечується ринковою інфраструктурою (система організацій і установ які забезпечують вільний рух товарів і послуг на ринку): банки, біржі, ярмарки.
Банки:
національні;
комерційні;
спеціалізовані.
Біржі:
фондова (організовує процес купівлі продажу фінансового товару) ;
товарна біржа (купівля продаж товарів на основі встановлених в стандартів);
міжнародні;
національні;
універсальні;
спеціалізовані.
Торговий дім.
Аукціон.
Механізм ринкової дії
Ринковий механізм складається з слідуючих елементів:
- попит (платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть або мають намір заплатити за потрібні товари;
пропозиція (сукупність товарів за певними цінами, які готові продати виробники);
ринкова ціна (залежить від виробничих факторів і від ринкових факторів);
- конкуренція (виробничі відносини, суперництво між ринковими суб’єктами за кращі умови виробництва, купівлі продажу).
Зарплата, суть і форми.
Зарплата – частка працівника у фонді розподілу праці, виражена в грошовій формі.
Зарплата – форма вартості або ціни товару робоча сила.
Зарплата є основною формою доходу переважної частини населення.
Величина зарплати залежить від:
величина вартості робочої сили з її верхньою і нижньою межею;
від кваліфікації і інтенсивності праці;
від національного рівня розвитку країни;
від кон’юнктури на ринку праці.
Форми зарплати є:
погодинна (встановлює розмір винагороди від кількості відпрацьованого часу). Од. вим. ціна / 1год. праці.
відрядна (при якій розмір винагороди залежить від кількості створеної продукції).
Економічні функції держави.
розробка та затвердження правових основ економіки;
визначення цілей та пріоритетів макроекономічного розвитку;
реалізація соціальних цінностей (мінімум зарплати, тощо);
регулювання діяльності з метою вирівнювання сукупного попиту та сукупної пропозиції;
захист конкуренції;
фінансування суспільних благ та послуг;
регулювання зовнішньоекономічних і валютних відносин.
Відтворення його суть і типи.
Відтворення – це є безперервне повторення процесу виробництва. Це така економічна форма яка забезпечує функціонування, безперервність дії економічної системи.
Типи відтворення:
просте економічне відтворення (масштаби виробництва залишаються незмінними, якісні і кількісні зміни або відсутні або незначні, вся додаткова вартість або прибуток йде на особисте споживання;
розширене (відбуваються кількісні і якісні зміни у факторах виробництва, у створеному продукті). Типи: а) інтенсивний (за рахунок вдосконалення факторів виробництва), б) екстенсивний (відбуваються зміни у факторах виробництва).
Звужене економічне відтворення (відбувається за умов економічної кризи).
Підприємництво, суть та принципи організації.
Підприємництво – це певна ініціативна діяльність спрямована на пошук варіантів найбільш ефективного використання ресурсів з метою досягнення комерційного успіху.
Підприємництво як економічна категорія – це система відносин ринкового суб’єкту з державою, іншими ринковими суб’єктами, працівниками.
Суб’єкти підприємництва: індивідуальні особи, група осіб об’єднаних між собою угодами та економічними інтересами, інколи державні органи.
Принципи організації підприємництва:
самостійність та незалежність господарюючих суб’єктів, можливість приймати будь-які рішення в межах існуючих правових норм;
принцип матеріальної зацікавленості – спрямованість на максимізацію прибутку і розширення сфери впливу;
господарський розвиток і відповідальність за результати діяльності власними доходами, майном, тощо;
Підприємства та їх види. Природа державних підприємств.
Підприємство – первинна, основна ланка суспільного відтворення, історично визначена суспільна форма функціонування продуктивних сил в якій відбувається поєднання робочої сили та засобів виробництва.
Підприємство – колектив людей об’єднаних кооперацією праці і загальними економічними інтересами.
Підприємство – комплекс засобів виробництва, які мають певну технологічну єдність для створення певного продукту.
Фірма – складне об’єднання матеріальних і людських ресурсів. Відповідним чином організованих та скоординованих. З метою виробництва певних благ.
Фори підприємств:
а) за формою власності:
державні (характеризуються відносною економічною відокремленістю);
групова власність (орендні, акціонерні, кооперативні, колективні, партнерства, корпорацій тощо)
індивідуальні підприємства (приватні);
підприємства змішаної власності.
б) організаційні форми підприємства – завод, фабрика, мале підприємство, концерн тощо.
Виробничі фонди (капітал) підприємства та їх рух.
Фонди (капітал підприємства) – всі матеріальні і грошові кошти підприємства (речові і особисті фактори виробництва які перебувають у певній формі власності підприємства і виступають матеріальною основою його діяльності. Фонди знаходяться у постійному русі. Постійний рух фондів в якому вони знаходяться проходять три стадії набувають три форми (грошову, виробничу, товарну) називається кругообіг фондів.
Формула кругообігу фондів:

Г – гроші;
Т – товар;
зв – засоби виробництва;
рс – робоча сила;
В – виробництво.
Основні виробничі фонди та їх амортизація.
Основні виробничі фонди (засоби праці – будівлі, споруди, машини, обладнання тощо) – частина виробничих фондів, які беруть участь у виробництві тривалий час, не втрачають при цьому натуральної форми і переносять свою вартість на створювану продукцію поступово, частинами, в міру фізичного зносу.
Амортизація – процес поступового перенесення вартості засобів праці по мірі їх зносу на продукцію, що виробляється.
Оборотні засоби підприємства та їх структура.
Оборотні засоби підприємства (предмети праці – сировина, паливо, енергія) – частина виробничих фондів, які переносять свою вартість на продукт одразу, за один цикл.
До оборотних засобів відносять: оборотні виробничі фонди, виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція, кошти в розрахунках. До оборотних виробничих фондів відноситься і фонд заробітної плати.
Показники ефективності використання фондів підприємства.
Фондовіддача – відношення вартості річної продукції до середньорічної величини основних виробничих фондів.
Фондомісткість – обернений показник.
Матеріаловіддача – відношення вартості річної продукції до величини матеріальних витрат. Матеріаловіддача визначається двома способами: з урахуванням амортизаційних відрахувань і без них.
Ефективність використання оборотних засобів. Коефіцієнт оберненості – відношення річної продукції до величини оборотних засобів.
Витрати виробництва. Суть і види.
Витрати виробництва – сукупність всіх витрат, які виникають в процесі створення благ і доведення їх до споживача. Це цілеспрямовані затрати минулої (уречевленої в засобах виробництва) і живої праці людини.
Економічна теорія розглядає витрати виробництва в двох видах:
витрати суспільства на виготовлення товару (це є всі витрати суспільнонеобхідної, абстрактної, минулої праці які уречевлені в засобах виробництва і живої праця працівника і які витрачає суспільство на виготовлення одиниці товару. Це вартість товару (W).
W=С+V+m
витрати підприємства на виготовлення товару.
Постійні та змінні витрати фірм.
Постійні витрати фірми – це ті витрати на величину яких не впливає обсяг виробництва. Вони є незмінними для діючого підприємства вони існують навіть при нульовому виробництві. Це витрати на амортизацію, виплату оренди, процент, зарплата управлінському персоналу і т.д.
Змінні витрати – ті які прямо залежать від обсягів виробництва (сировина, матеріали, тара і т.д.).
При будь-якому обсязі виробництва постійні витрати + змінні = валові витрати.
Собівартість. Структура та шляхі зниження.
Собівартість – витрати підприємства на виготовлення продукції в грошовій формі.
Види собівартості:
розрахункова – витрати в очікуваному періоді на всю виробничу програму;
фактична – дійсний рівень затрат;
виробнича собівартість – витрати на виробництво товару;
повна (комерційна собівартість) – виробнича собівартість + витрати на реалізацію продукцію.
Структура собівартості:
за елементами витрат на всю продукцію (статті – сировина, матеріали, паливо, амортизація, зарплата, тощо);
за статтями калькуляції (обчислення собівартості одиниці продукції).
Шляхи зниження собівартості:
а) Скорочення затрат на предмети праці (сировина, паливо, матеріали, енергія);
зростання продуктивності праці у виробництві;
впровадження безвідходних технологій;
підвищення кваліфікації робітників, тощо;
б) скорочення витрат на засоби праці (амортизаційні відрахування);
зменшення пасивної частини основних фондів;
збільшення коефіцієнту змінності роботи обладнання;
зростання продуктивності праці, тощо;
в) Скорочення витрат на зарплату (темпи зростання зарплати не повинні перевищувати темпи росту продуктивності праці.
Природа прибутку. Норма та маса прибутку.
Прибуток - це головне джерело самофінансування підприємства.
Прибуток – реалізована додаткова вартість.
Прибуток завжди належить власникові засобів виробництва.
Прибуток в умовах ринку стає рушійною силою і стимулом виробництва.
Прибуток (Р) = Загальний доход (С + V +m) – Валові витрати (собівартість (С+V) = m).
Норма прибутку (Р/) характеризує ступінь доходності капіталу, вигідності, зростання, доцільності капіталовкладень;

Маса прибутку (Р);

Фактори, що впливають на норму прибутку.
- Норма додаткової вартості - прямо пропорційно;
Швидкість обороту або кількість оборотів за рік;
Обернено пропорційно впливає органічна будова капіталу, або питома вага змінного капіталу в авансованих коштах;
Елементарна економія витрат виробництва;
Коливання ринкових цін навколо вартості.
Міжгалузева конкуренція та утворення галузевого прибутку.
Міжгалузева конкуренція – суперництво між підприємствами різних галузей за найбільш вигідні умови застосування свого капіталу. Це суперництво породжується тим що ще з початку в різних галузях створюється різна форма прибутку на рівно великі норми капіталу за рівнем прибутковості всю економіку можна поділити на галузі з низькою, середньою, високою прибутковістю.
В умовах вільної конкуренції капітал і робоча сила із неприбуткових галузей вилучається і переходить туди де норма прибутку вища. Масове переливання капіталів і робочої сили викликають суттєві зміни у співвідношенні пропозиції і попиту. Таким чином переливання капіталу з галузі в галузь проводиться безперервно. В результаті цього на протязі довгого періоду виникає стійка тенденція. Норма прибутку в різних галузях вирівнюється в (середню оптимальну норму) прибутку.
Принцип розподілу середнього прибутку:
рівні прибутки на рівновеликий капітал в різних галузях.

Ринкова ціна та її функції. Фактори ціноутворення.
Ринкова ціна – грошовий вираз ринкової вартості товару яка відображає галузеві пропорції виробництва (результат галузевої конкуренції) і міжгалузеві пропорції обміну (результат міжгалузевої конкуренції), і забезпечує відтворення в галузях виробництва відповідно до виявленої ринком потреби.
Функції ціни:
облікова (ціна є засіб обліку суспільнонормальної праці потрібної на виробництво та реалізацію товару. На основі цієї функції здійснюється еквівалентний обмін).
Стимулююча (полягає в її здатності впливати на темпи розвитку ефективність виробництва).
Розподільча (з допомогою ціни і її складових частин здійснюється її розподіл і перерозподіл національного доходу між галузями, сферами, соціальними групами;
Регулююча (сприяє регулюванню споживацького попиту, і відповідно виробництва даного товару).
Фактори ціноутворення:
об’єктивні
а) виробничі (які впливають на величину вартості товару);
б) ринкові (ті що викликають відхилення ціни від вартості.
суб’єктивний (суб’єктивне сприйняття людиною корисності даного товару).
Система цін. Структура оптової та роздрібної ціни
Оптова ціна:
Витрати на виробництво і реалізацію продукції. Повна або комерційна собівартість;
Прибуток оптимальний виробника.
Роздрібна ціна:
Витрати на виробництво і реалізацію продукції. Повна або комерційна собівартість;
Прибуток оптимальний виробника;
Витрати обороту торгівлі (чисті);
Прибуток оптимальний торговий.
Земельна рента та її види. Ціна землі.
Земельна рента – це є надприбуток, надлишок над середнім прибутком який виникає у сільському господарстві і привласнюється власнику землі.
Види земельної ренти:
диференційна земельна рента І,ІІ – надприбуток що виникає в результаті різної продуктивності однакових затрат праці і коштів на ділянках з різною родючістю або у господарствах, розташованих ближче до ринків збуту DR = Zсусп.-Zінд.
Де Zсусп – ринкова ціна одиниці сільськогосподарського продукту, яка визначається умовами виробництва і урожайністю на менш родючих ділянках.
Абсолютна земельна рента (AR) – рента що виникає на всіх без виключення ділянках землі в силу монополії приватної власності на землю
AR = Wс/г продукція – Zсуспільна,
Де Wc/г = с+V+m, а Zсусп. = c+V+pсер.
Монопольна рента – різниця між монопольною ринковою ціною і вартістю сільськогосподарської продукції що привласнюється власниками рідкісних умов виробництва.
Ціна землі – капіталістична земельна рента : сума грошей, яка приносить банківській процент, рівний ренті

Макроекономіка. Цілі та інструменти.
Макроекономіка або макроекономічна теорія – це є розділ економічної теорії який вивчає функціонування національної економіки, як єдиного цілого і функціонування окремих її складових частин.
Макроекономічна теорія виступає теоретичною основою економічної політики держави. Макроекономічна теорія досліджує результати розвитку економіки (цілі) та інструменти економічної політики держави.
Цілі розвитку економіки:
обсяг створеної продукції;
рівень зайнятості, рівень безробіття, наявність роботи, можливість знайти роботу;
рівень динаміки цін;
зовнішньоекономічний баланс – експорт імпорт товарів.
Інструменти макроекономічної політики, вплив яких досліджує макроекономіка:
фіскальна політика (податкова);
грошова політика;
політика регулювання доходів;
зовнішньо економічна політика (торгова політика, регулювання обмінного курсу).
Циклічність суспільного відтворення. Фаза циклу
Відтворення – процес безперервного повторення процесу виробництва. В процесі відтворення відновлюються процеси праці, по створенню споживних вартостей, повторюються виробничі відносини, робоча сила відновлення, відтворення суспільного капіталу відбувається завдяки обороту кругокапіталів.
Суспільне відтворення складається з наступних фаз: В-Р-О-С-В
виробництво;
розподіл;
обмін;
споживання.
Суть і функції фінансів. Державний бюджет.
Фінанси як економічна категорія – це система економічних відносин з допомогою яких здійснюється утворення, розподіл і використання грошових коштів для забезпечення процесу відтворення. Вони включають відносини між: держава і населення, держава і підприємство, підприємство і населення.
Фінансова система складається:
фінанси держави;
фінанси основних структурних ланок економіки;
фінанси населення.
Функції фінансів:
оперативна (полягає в тому щоб забезпечити ринкового суб’єкта інформацією про рух грошей);
розподільча (розподіл і перерозподіл суспільного продукту);
контрольно-стимулююча – здійснення економічного контролю над рухом грошових коштів.
Бюджет – система грошових надходжень та витрат. Це є головний фінансовий план країни. Доходні статті державного бюджету: податки, приватизація, міжнародні позики. Витратні статті: фінансування державного сектора економіки, державний апарат, наука, обслуговування зовнішнього боргу. Перевищення витрат над доходами називається дефіцит державного бюджету.
Кредит. Суть і види.
Кредит як економічна категорія є система економічних відносин які виникають в процесі акумуляції тимчасово вільних грошових коштів і використанні на принципах:
поверненості;
терміновості;
оплатності;
матеріальної забезпеченості;
Форми кредиту:
комерційний кредит (надається в товарній формі);
банківський кредит (надається в грошовій формі).
Функції кредиту:
прискорення оберненості оборотних засобів;
прискорення переходу товарної форми в грошову і навпаки;
забезпечення функціонуючих ринкових суб’єктів коштами на розширене відтворення.
Поняття валюти та її конвертованість.
Валюта – це:
грошова одиниця країни;
грошові знаки іноземних держав які використовуються в розрахунках;
безготівкові розрахункові одиниці і платіжні засоби.
Конвертованість валюти – гарантований обмін національної валюти на товари та послуги (внутрішня конвертованість); зовнішня – гарантований обмін однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом, що коливається в залежності від попиту на неї і її пропозицію.