МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
НАКАЗ
N 559 від 30.11.2001 Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
19 грудня 2001 р.
за N 1050/6241
Про затвердження Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти"
( Із змінами, внесеними згідно з Наказом
Міністерства фінансів
N 363 ( z0462-03 ) від 23.05.2003 )
На виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року N 1706, і відповідно до статей 1 і 6 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” НАКАЗУЮ:
1. Затвердити схвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти”, що додається.
2. Установити, що Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти” набуває чинності з 1 січня 2002 року.
Міністр І.Мітюков
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства фінансів
України
30.11.2001 N 559
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
19 грудня 2001 р.
за N 1050/6241
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13
"Фінансові інструменти"
Загальні положення
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти” (далі — Положення (стандарт) 13) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.
2. Норми Положення (стандарту) 13 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі — підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
3. Норми Положення (стандарту) 13 не поширюються на:
3.1 фінансові інвестиції в асоційовані, спільні та дочірні підприємства;
3.2 активи і зобов’язання роботодавців щодо програм пенсійного забезпечення;
3.3 права і зобов’язання за договорами страхування (крім похідних інструментів у страхових контрактах);
3.4 права і зобов’язання щодо оренди (крім похідних інструментів, передбачених орендною угодою);
3.5 угоди, що передбачають платежі, виходячи з кліматичних, геологічних та інших фізичних змін навколишнього середовища;
3.6 угоди про фінансові гарантії, крім угод, які передбачають виплату внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу), валютного курсу або інших змінних, що є базисними;
3.7 угоди про непередбачене відшкодування при об’єднанні підприємств.
4. Терміни, що використано в положеннях (стандартах)
бухгалтерського обліку, мають такі значення:
Валютний ризик — імовірність того, що вартість фінансового інструмента буде змінюватися внаслідок змін валютного курсу.
Відсотковий ризик — імовірність того, що вартість фінансового інструмента буде змінюватися внаслідок змін відсоткових ставок.
Дебіторська заборгованість, не призначена для перепродажу — дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для перепродажу.
Інструмент власного капіталу — контракт, який підтверджує право на частину в активах підприємства, що залишається після вирахування сум за всіма його зобов’язаннями.
Інструмент хеджування — похідний фінансовий інструмент, фінансовий актив або фінансове зобов’язання, справедлива вартість яких і грошові потоки від яких, як очікується, компенсуватимуть зміни справедливої вартості або потоку грошових коштів об’єкта хеджування.
Коефіцієнт ефективності хеджування — частка від ділення відповідно зміни справедливої вартості або грошових потоків об’єкта хеджування на зміну справедливої вартості або грошового потоку від інструмента хеджування. (Абзац сьомий пункту 4 в редакції Наказу Міністерства фінансів N 363 від 23.05.2003)
Кредитний ризик — імовірність втрат однієї зі сторін-укладачів контракту про придбання фінансового інструмента внаслідок невиконання зобов’язання іншою стороною.
Об’єкт хеджування — актив, зобов’язання або майбутня операція, що створюють для підприємства ризик зміни справедливої вартості цих активів і зобов’язань або зміни грошових потоків, пов’язаних з майбутньою операцією.
Похідний фінансовий інструмент — фінансовий інструмент:
розрахунки за яким провадитимуться у майбутньому;
вартість якого змінюється внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, валютного курсу, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу) або інших змінних, що є базисними;
який не потребує початкових інвестицій.
Ризик грошового потоку — імовірність зміни величини майбутнього грошового потоку, пов’язаного з монетарним фінансовим інструментом.
Ризик ліквідності — імовірність втрат внаслідок неспроможності виконати свої зобов’язання у зв’язку з неможливістю реалізувати фінансові активи за справедливою вартістю.
Ринковий ризик — імовірність того, що вартість фінансового інструмента буде змінюватися внаслідок змін ринкових цін незалежно від того, чи спричинені ці зміни факторами, які притаманні конкретному типу цінних паперів чи їх емітенту, або факторами, які впливають на вартість всіх цінних паперів в обігу на ринку.
Складний фінансовий інструмент — фінансовий інструмент, що містить компонент фінансового зобов’язання і компонент інструмента власного капіталу.
Твердий контракт — контракт у письмовій формі, що передбачає обмін визначеної кількості ресурсів за встановленою ціною на конкретну майбутню дату (дати), має визначений строк виконання, не містить відкладальних або скасувальних умов, не може бути розірваний і змінений в односторонньому порядку, та передбачає забезпечення виконання контракту.
Фінансовий актив — це:
а) грошові кошти та їх еквіваленти;
б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства;
в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.
Фінансовий актив, призначений для перепродажу — фінансовий актив, придбаний з метою подальшого продажу для отримання прибутку від короткотермінових змін його ціни та/або винагороди посередника.
Фінансова гарантія — передбачене контрактом право позикодавця отримувати грошові кошти від гаранта і відповідно зобов’язання гаранта сплатити грошові кошти позикодавцеві, якщо позичальник не виконає своїх зобов’язань.
Фінансове зобов’язання — контрактне зобов’язання:
а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;
б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
Фінансове зобов’язання, призначене для перепродажу — фінансове зобов’язання, що виникає внаслідок випуску фінансового інструмента з метою подальшого продажу для отримання прибутку від короткотермінових коливань його ціни та/або винагороди посередника.
Фінансовий інструмент — контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов’язання або інструмента власного капіталу в іншого.
Хеджування — застосування одного чи декількох інструментів хеджування з метою повної чи часткової компенсації змін справедливої вартості об’єкта хеджування або пов’язаного з ним грошового потоку.
Ціновий ризик — імовірність цінових змін внаслідок валютного, відсоткового та ринкового ризиків.
Хеджування справедливої вартості — хеджування змін справедливої вартості визнаного активу чи зобов’язання або ідентифікованої частини такого активу чи зобов’язання, яка відноситься до конкретного ризику і впливатиме на чистий прибуток (збиток). (Пункт 4 доповнено абзацом двадцять четвертим згідно з Наказом Міністерства фінансів N 363 від 23.05.2003) Хеджування грошових потоків — хеджування зміни грошових потоків щодо ризику, пов’язаного з визнаним активом чи зобов’язанням або з прогнозованою операцією, що впливатиме на чистий прибуток (збиток). (Пункт 4 доповнено абзацом двадцять п’ятим згідно з Наказом Міністерства фінансів N 363 від 23.05.2003)
Хеджування фінансових інвестицій у господарські одиниці за межами України — хеджування зміни вартості активів та зобов’язань господарської одиниці за межами України внаслідок зміни валютних курсів. (Пункт 4 доповнено абзацом двадцять шостим згідно з Наказом Міністерства фінансів N 363 від 23.05.2003)
Класифікація фінансових інструментів
5. Фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на фінансові активи, фінансові зобов’язання, інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти.
6. Фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.
7. Фінансові зобов’язання включають фінансові зобов’язання, призначені для перепродажу, та інші фінансові зобов’язання.
8. До інструментів власного капіталу належать прості акції, частки та інші види власного капіталу.
9. Похідні фінансові інструменти включають ф’ючерсні контракти, форвардні контракти та інші похідні фінансові інструменти.
Визнання фінансових інструментів
10. Фінансовий актив або фінансове зобов’язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.
11. Безумовні права вимоги і зобов’язання визнаються фінансовими активами і фінансовими зобов’язаннями, якщо за умовами контракту підприємство має право на отримання грошових коштів або бере на себе зобов’язання сплатити грошові кошти.
12. Фінансові активи або фінансові зобов’язання, що виникають внаслідок твердих контрактів на придбання або продаж ресурсів (робіт, послуг), відображаються в балансі після виникнення права на отримання активу або зобов’язання на його передачу.
13. Форвардний контракт визнається фінансовим активом або фінансовим зобов’язанням на дату виникнення зобов’язання щодо придбання або продажу предмета контракту.
14. Опціони визнаються фінансовими активами або фінансовими зобов’язаннями у разі укладення контракту між покупцем і продавцем.
15. Фінансові активи, придбані в результаті систематичних операцій, визнаються на дату укладення контракту або на дату його виконання. При цьому обраний підприємством метод визнання має застосовуватися послідовно до кожного виду фінансових активів. Якщо підприємство визнає фінансовий актив та пов’язане з ним фінансове зобов’язання на дату укладення контракту, то відсотки нараховуються з дати виконання контракту, коли переходить право власності.
Продаж фінансових активів у результаті систематичних операцій визнається на дату виконання контракту.
16. У разі визнання фінансового активу на дату виконання контракту зміни справедливої вартості такого активу в період між датою укладення контракту і датою його виконання визнаються іншими витратами або іншими доходами, крім фінансових активів, які обліковуються за фактичною або амортизованою собівартістю, та активів, які є інструментом хеджування. (Пункт 16 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 363 від 23.05.2003)
17. Підприємство списує фінансовий актив з балансу, якщо воно втрачає контроль за цим фінансовим активом або його частиною. Ознакою втрати контролю є повне виконання контракту, закінчення терміну прав вимоги або відмови від прав за цим контрактом. (Пункт 17 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 363 від 23.05.2003)
18. Якщо при передачі фінансового активу іншому підприємству контроль не втрачається, то така операція відображається як позика під забезпечення, а право підприємства, яке передало актив, на його викуп не вважається похідним фінансовим інструментом.
Підприємство, яке передало фінансовий актив, не втрачає контролю за ним і не списує його з балансу, якщо підприємство:
а) має право викупити цей фінансовий актив, крім випадків, коли цей актив вільно обертається на ринку або коли на момент викупу викупна ціна дорівнює справедливій вартості цього активу;
б) має право і зобов’язане викупити або погасити переданий фінансовий актив на умовах, які забезпечують його одержувачу дохід кредитора від фінансових активів, отриманих в обмін на переданий фінансовий актив. При цьому дохід кредитора не повинен суттєво (більш ніж на 10 відсотків) відрізнятись від того, який він міг би отримати за позикою підприємству, що передало актив, повністю забезпечену переданим активом;
в) зберігає за собою значну частину ризиків і вигід від права власності на переданий фінансовий актив, який не обертається вільно на ринку, шляхом свопу на сукупний річний дохід з отримувачем цього активу або безумовного опціону на продаж. В останньому випадку утримувачем опціону є підприємство, яке отримало актив.
(Пункт 18 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 363 від 23.05.2003)
( Пункт 18 виключено на підставі Наказу Міністерства фінансів
N 363 ( z0462-03 ) від 23.05.2003 )
19. Балансова вартість реалізованої частини фінансового активу розподіляється між реалізованою і нереалізованою частинами фінансового активу пропорційно справедливій вартості частин фінансового активу на дату продажу. Фінансовий результат визнається як різниця між виручкою від реалізації частини фінансового активу та її справедливою вартістю.
Якщо справедливу вартість нереалізованої частини фінансового активу визначити достовірно неможливо, то її балансова вартість визнається нульовою, а фінансовий результат обчислюється як різниця між виручкою від реалізації частини фінансового активу та балансовою вартістю всього активу.
20. Якщо підприємство передає контроль за фінансовим активом, але завдяки цьому створює новий фінансовий актив або бере на себе нове фінансове зобов’язання, то водночас із списанням з балансу фінансового активу воно зараховує на свій баланс новий фінансовий актив або нове фінансове зобов’язання за справедливою вартістю. Фінансовий результат від такої операції визначається як різниця між виручкою і балансовою вартістю переданого фінансового активу, збільшена на справедливу вартість узятого на себе фінансового зобов’язання та зменшена на справедливу вартість нового фінансового активу.
Якщо справедливу вартість нового фінансового активу або нового фінансового зобов’язання достовірно визначити неможливо, то:
первісна вартість нового фінансового активу визнається нульовою, а фінансовий результат визначається як різниця між виручкою і балансовою вартістю списаного фінансового активу;
первісна вартість нового фінансового зобов’язання дорівнює сумі перевищення виручки над балансовою вартістю списаного активу. У разі необхідності створюється забезпечення відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року N 20 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за N 85/4306.
В аналогічному порядку визнається первісна вартість нового фінансового активу і нового фінансового зобов’язання, що утворюються внаслідок передачі фінансового зобов’язання або його частини.
21. Фінансова гарантія, яка відповідно до Положення (стандарту) 13 визнана зобов’язанням, до закінчення терміну гарантії відображається гарантом за справедливою вартістю або, якщо справедливу вартість достовірно визначити неможливо, за більшим з двох значень — первісною вартістю чи сумою забезпечення, створеного відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання”.
Якщо фінансова гарантія поширюється на кілька статей балансу, то оцінка такої гарантії здійснюється за кожною статтею.
22. Підприємство списує з балансу фінансове зобов’язання або його частину після його виконання, анулювання або закінчення терміну його дії.
23. У разі обміну позичальника з кредитором борговими інструментами з різними умовами попередній борг списується з одночасним визнанням нового боргу. Зміна умов наявного боргового інструмента (незалежно від причини) відображається погашенням попереднього боргу з одночасним визнанням нового боргу. Різниця між балансовою вартістю погашеного або переданого іншій стороні зобов’язання (або його частини) і сплаченою за нього сумою визнається іншими доходами або іншими витратами звітного періоду.
24. Інструменти власного капіталу визнаються одночасно з визнанням фінансового активу і фінансового зобов’язання або зі списанням іншого інструмента власного капіталу.
25. Витрати на випуск або придбання інструментів власного капіталу відображаються зменшенням додаткового вкладеного капіталу, а за його відсутності — зменшенням нерозподіленого прибутку (збільшенням непокритого збитку). До витрат на придбання або випуск інструментів власного капіталу включаються лише витрати на оплату послуг сторонніх організацій з операцій, результатом яких є збільшення або зменшення величини власного капіталу підприємства.
26. Витрати, пов’язані з випуском складного фінансового інструмента, розподіляються емітентом між елементами зобов’язань та власного капіталу пропорційно розподілу надходжень від такого випуску.
27. Витрати, пов’язані з кількома операціями з інструментами власного капіталу, розподіляються між цими операціями із застосуванням обгрунтованої бази розподілу (кількість акцій, сума операції тощо), що обирається підприємством та застосовується ним послідовно.
28. Прибуток (збиток) від продажу, випуску або анулювання інструментів власного капіталу емітент відображає збільшенням (зменшенням) додаткового вкладеного капіталу. Сума перевищення збитку від продажу, випуску або анулювання випущених інструментів власного капіталу над величиною додаткового вкладеного капіталу відображається зменшенням нерозподіленого прибутку (збільшенням непокритого збитку).
Оцінка фінансових інструментів
29. Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов’язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов’язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
30. На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:
30.1 дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу;
30.2 фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення;
30.3 фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;
30.4 фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.
31. На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов’язань, призначених для перепродажу, і зобов’язань за похідними фінансовими інструментами.
Фінансові зобов’язання, призначені для перепродажу, і фінансові зобов’язання за похідними фінансовими інструментами (крім зобов’язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашеним шляхом передачі пов’язаного з ним інструмента власного капіталу) на кожну наступну після визнання дату балансу оцінюються за справедливою вартістю.
Зобов’язання за похідним фінансовим інструментом, яке має бути погашене шляхом передачі пов’язаного з ним інструмента власного капіталу, справедливу вартість якого на кожну наступну після визнання дату балансу не можна достовірно визначити, оцінюється за собівартістю.
32. Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об’єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами.
33. Балансова вартість фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядається щодо можливого зменшення корисності на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків.
Сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду.
34. Фінансовий актив і фінансове зобов’язання згортаються з відображенням в балансі згорнутого сальдо, якщо підприємство має: юридичне право на залік визнаних сум;
можливість і намір погасити згорнуте зобов’язання або реалізувати активи і погасити зобов’язання одночасно.
Хеджування
35. Облік хеджування справедливої вартості здійснюється у разі наявності всіх таких умов:
35.1 на початку хеджування оформлена документація про відносини хеджування, про цілі управління ризиком, про стратегію цього виду хеджування. Документацією має бути визначено інструмент хеджування, сутність ризику, що хеджується, та спосіб оцінки ефективності інструмента хеджування;
35.2 очікується, що значення коефіцієнта ефективності хеджування буде в межах 0,8 — 1,25;
35.3 справедливу вартість або грошові потоки від об’єкта хеджування та справедливу вартість інструмента хеджування можна достовірно оцінити;
35.4 існує висока імовірність здійснення прогнозованої операції, яка є об’єктом хеджування грошових потоків;
35.5 на основі постійної оцінки ефективності хеджування протягом звітного періоду встановлено фактичне значення коефіцієнта ефективності хеджування в межах 0,8 — 1,25.
36. Зміни балансової вартості об’єкта хеджування (крім хеджування грошових потоків) внаслідок переоцінки або ризику, що хеджується, визнаються іншими доходами або іншими витратами звітного періоду. (Пункт 36 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 363 від 23.05.2003)
37. Підприємство припиняє визнання змін балансової вартості згідно з пунктом 36 Положення (стандарту) 13 за умови, якщо відбулася одна з таких подій:
37.1 строк дії інструмента хеджування закінчився або цей інструмент було продано чи виконано;
37.2 хеджування більше не відповідає умовам, наведеним у пункті 35 Положення (стандарту) 13.
У цьому разі сума переоцінки балансової вартості фінансового інструмента, за яким нараховуються відсотки та який є об’єктом хеджування, амортизується з моменту припинення коригування балансової вартості цього інструмента до строку його погашення. Сума амортизації визнається іншими доходами або іншими витратами відповідних звітних періодів.
38. Облік хеджування грошових потоків здійснюється з урахуванням коефіцієнта ефективності хеджування. При значенні коефіцієнта ефективності хеджування грошових потоків у межах 0,8 — 1,25 зміна балансової вартості об’єкта хеджування відображається з одночасною зміною власного капіталу (в частині переоцінки фінансових інструментів). Якщо значення коефіцієнтів ефективності хеджування грошових потоків виходять за межі 0,8 — 1,25, то зміна балансової вартості об’єкта хеджування грошових потоків визнається іншими доходами або іншими витратами звітного періоду.
39. У разі визнання активу або зобов’язання внаслідок хеджування твердого контракту або прогнозованої операції сума зміни балансової вартості відповідного об’єкта хеджування грошових потоків, що згідно з пунктом 38 Положення (стандарту) 13 відображена у складі власного капіталу (в частині переоцінки фінансових інструментів), приєднується до первісної вартості визнаних фінансових активів або фінансових зобов’язань з одночасним зменшенням власного капіталу (в частині переоцінки фінансових інструментів).
40. Підприємство припиняє визнання змін балансової вартості об’єкта хеджування грошових потоків, якщо:
40.1 строк дії інструмента хеджування минув або цей інструмент було продано чи виконано;
40.2 хеджування більше не відповідає умовам, наведеним у пункті 35 Положення (стандарту) 13;
40.3 припускається, що прогнозована угода або операція за твердим контрактом не відбудеться. У цьому разі прибутки або збитки від інструмента хеджування, первісно визнані власним капіталом (в частині переоцінки фінансових інструментів), визнаються іншими доходами або іншими витратами звітного періоду.
41. Хеджування фінансових інвестицій у господарські одиниці за межами України відображається згідно з пунктом 38 Положення (стандарту) 13. Крім того, якщо значення коефіцієнта ефективності хеджування грошових потоків від таких фінансових інвестицій виходять за межі 0,8-1,25, то зміна балансової вартості фінансового зобов’язання, що є інструментом хеджування таких грошових потоків, відображається у складі власного капіталу відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року N 193 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 року за N 515/4736.
Розкриття інформації про фінансові інструменти у примітках до фінансової звітності
42. Для кожного класу фінансових активів, фінансових зобов’язань та інструментів власного капіталу підприємство наводить інформацію про:
42.1 види та суму фінансових інструментів, строки та умови, які можуть впливати на їх суму, розподіл у часі та визначеність майбутніх грошових потоків;
42.2 облікову політику, зокрема методи визнання та оцінки.
43. Якщо операції з фінансовими інструментами призводять до виникнення цінових, кредитних або інших ризиків, підприємство наводить інформацію про:
43.1 вартість оголошену, номінальну тощо, на якій розраховуються майбутні виплати;
43.2 дату погашення, закінчення строку дії або виконання контракту;
43.3 опціони, утримані будь-якою стороною-укладачем контракту про фінансовий інструмент, що передбачають дострокове погашення зобов’язань, включаючи період або дату, коли вони можуть бути здійснені, ціну або верхню та нижню межу цін здійснення опціону;
43.4 опціони, утримані будь-якою стороною-укладачем контракту про фінансовий інструмент, на конвертацію в інший фінансовий інструмент, інший фінансовий актив або фінансове зобов’язання, включаючи період або дату, коли опціон можна здійснити, а також коефіцієнти конвертації або курс обміну;
43.5 суму та її розподіл за терміном передбачених майбутніх грошових потоків або виплат, включаючи вартість погашення фінансового інструмента, оголошену ставку або величину відсотка, дивіденду або іншого періодичного доходу від фінансового інструмента;
43.6 суму та опис застави, отриманої або наданої за фінансовим інструментом;
43.7 іноземну валюту, у якій надходитимуть або сплачуватимуться суми за фінансовим інструментом;
43.8 умови контракту, які в разі їх порушення суттєво змінюватимуть терміни або інші умови фінансового інструмента.
44. Щодо окремого фінансового інструмента, який передбачено отримати в обмін на інший фінансовий інструмент, наводиться інформація, передбачена підпунктами 43.1-43.7 Положення (стандарту) 13.
45. Для кожного класу визнаних і невизнаних фінансових активів і фінансових зобов’язань наводиться інформація про наявність:
45.1 відсоткового ризику із зазначенням:
45.1.1 дати перегляду ставки відсотка або дати погашення зобов’язань за контрактом залежно від того, що настає раніше;
45.1.2 ефективних відсоткових ставок, якщо вони застосовуються;
45.2 кредитного ризику із зазначенням:
45.2.1 його максимальної суми на дату балансу (без урахування справедливої вартості застави);
45.2.2 наявності одночасного впливу різних чинників кредитного ризику.
46. Для кожного класу визнаних і невизнаних фінансових активів і фінансових зобов’язань наводиться інформація про їх справедливу вартість. Якщо справедливу вартість достовірно визначити неможливо, то про це разом з відомостями про основні характеристики фінансового інструмента, які впливають на його справедливу вартість, зазначається у примітках до фінансової звітності.
До інформації про справедливу вартість включаються відомості щодо застосованого методу визначення справедливої вартості та суттєвих припущень (про безперервність діяльності, про відсутність намірів скорочувати обсяги діяльності або здійснювати операції на невигідних умовах тощо), прийнятих при його застосуванні.
47. Якщо підприємство відображає один або кілька фінансових активів за вартістю, що перевищує їх справедливу вартість, то наводиться інформація про:
47.1 балансову або справедливу вартість окремих активів або відповідних груп цих активів;
47.2 причини, які вплинули на прийняття рішення про відмову від зниження балансової вартості до справедливої, включаючи причини впевненості у тому, що балансову вартість буде компенсовано (відшкодовано).
Начальник Управління
методології бухгалтерського обліку у виробничій сфері В.М.Пархоменко
