П'ЄЗОЕЛЕКТРИЧНІ ПЕРЕТВОРЮВАЧІ
План
Загальні особливості п'єзоелектричних перетворювачів
Вимірювальні кола п'єзоелектричних перетворювачів
П'єзоелектричні перетворювачі механічних величин
Перетворювачі тиску
Перетворювачі прискорень
1. Загальні особливості п'єзоелектричних перетворювачів
Принцип дії п'єзоелектричних перетворювачів оснований на використанні прямого або зворотного п'єзоелектричних ефектів. Суть прямого п'єзоелектричного ефекту полягає в поляризації певного класу діелектриків, названих п'єзоелектриками, при механічних напруженнях в їх кристалах. Зворотний п'єзоефект проявляється в деформації п’єзоелектрика в електричному полі. Рис. 1 – Кристал кварцу
П’єзоелектричні перетворювачі застосовуються в якості перетворювачів сил, тиску, прискорень, у яких використовується прямий п’єзоефект. В останній час широко застосовуються також так звані п’єзорезонансні перетворювачі, тобто перетворювачі, в яких одночасно використовується прямий та зворотній п’єзоефект, спільний прояв яких при максимальному коефіцієнті перетворення енергії з одного виду в інший спостерігається при резонансній частоті. П’єзорезонатор є двополюсником, виконаним у вигляді конденсатора (Рис. 2), між обкладками якого розміщений п’єзоелектрик. Прикладена до п’єзоелектрика змінна напруга викликає деформацію та механічне напруження в елементі, котрі дають зворотню реакцію у вигляді поляризації, тобто появи зарядів на електродах. По мірі наближення частоти збуджувальної напруги до резонансної напруга механічних коливань різко збільшується, внаслідок чого різко збільшується і амплітуда коливань заряду, а отже різко зростає складова змінного струму, яка викликає деформацію п’єзоелемента. Принцип роботи п’єзорезонансних перетворювачів оснований на використанні залежності резонансної частоти п’єзорезонатора від значення вимірюваної величини.
Рис 2
П’єзоелектричні перетворювачі відрізняються простотою конструкції при можливості мініатюрного виконання, надійністю роботи, високою точністю. Для кварцу похибка перетворення механічної напруженості в заряд становить 0,01..0,001 % у широкому діапазоні частот. Тому п'єзоелектричні перетворювачі є найточнішими з перетворювачів сил, тиску, прискорень. Крім того, вони мають дуже високий вхідний механічний опір, тобто надзвичайно мало деформуються.
2. Вимірювальні кола п'єзоелектричних перетворювачів
Особливістю п'єзоелектричних перетворювачів, що накладає певні умови на характер вимірювального кола., є надзвичайно мала вихідна потужність при високому вихідному опорі. Це призводить до необхідності застосовувати високочутливі підсилювачі з дуже великим вхідним опором, або так звані підсилювачі заряду.
На рис. 3,а наведена еквівалентна схема п'єзоелектричного перетворювача, з’єднаного за допомогою кабелю з вимірювальним колом, на котрій позначено: Со-ємність між гранями пєзоелектрика(ємність перетворювача); Ск- ємність кабелю; Свх- вхідна ємність вимірювального кола; Ro- опір перетворювача; Rк- опір ізоляції кабелю; Rвх- вхідний опір вимірювального кола.

Рис.3– Вимірювальні кола п’єзоелектричних перетворювачів
Вимірювальні кола п'єзоелектричних давачів виконуються у вигляді підсилювачів напруги з високим вхідним опором, наприклад, як на рис.3, б
Основним недоліком схеми з підсилювачем напруги є залежність вихідної напруги від ємності кабелю Ск, яка може значно змінюватись залежно від положення кабелю і таких зовнішніх чинників, як температура та вологість. Для зменшення впливу зміни ємності кабелю на чутливість паралельно до входу підсилювача підключається стабілізувальна ємність С1. Резистор R3 призначений для стабілізації вихідної напруги. (Стала часу ?1с.)
Сьогодні для підсилення вихідного сигналу п'єзоелектричного перетворювача застосовують також так званий підсилювач заряду(рис.3, в).
Основною позитивною властивістю вимірювальних кіл з підсилювачем заряду є незалежність вихідної напруги від ємності (Co + Ск). Другою перевагою є можливість забезпечення високої сталої часу, яка в реальних конструкціях давачів з підсилювачем заряду досягає 50...100 с.
Ключ S в колі зворотного зв'язку (рис.3, в) служить для швидкого встановлення нульової початкової напруги на виході. Замиканням цього ключа розряджається конденсатор Сзв, який за великих сталих часу кола зворотного зв'язку розряджався б дуже повільно.
П'єзоелектричні перетворювачі механічних величин
3.1 Перетворювачі тиску. П'єзоелектричні перетворювачі широко застосовуються як перетворювачі швидкозмінних тисків у діапазоні від 104 до 107 Па та частотному діапазоні від одиниць герц до десятків кілогерц. Необхідно відзначити, що вимірювання динамічного тиску супроводжується здебільшого порівняно високим рівнем квазістатичного тиску, значення якого може досягати до 10 МПа. Тому суттєвими вимогами до п'єзоелектричного давача в цьому випадку є висока механічна міцність.
Як приклад на рис.4 наведена схематично конструкція п'єзоелектричного перетворювача тиску, який може використовуватись для вимірювань швидкозмінного тиску в газоподібних і рідких середовищах. П'єзоелемент 1 закріплений між контактними елементами 2 і З, які служать струмовідводами. Контактний елемент 2 ізольований від мембрани 4 ізоляційною прокладкою 5. Мембрана може бути виточена разом з корпусом, як у наведеній конструкції, або наварена ла корпус. Суцільно виточена мембрана має більшу механічну міцність, надійніша, ніж наварена. П'єзоелемент притискається до мембрани (ізоляційної прокладки) за допомогою втулки 6 та гайки 7.

Рис.4 – П’єзоелектричний перетворювач динамічного тиску
Для виготовлення корпусів та мембран найчастіше застосовують нержавіючі сталі Х18Н9Т, 36НХТЮ та ін. Для забезпечення високої стабільності характеристик як п'єзочутливий елемент використовується кварц. Правда, кварцові п'єзоелементи менш чутливі від п'єзокерамічних. Для збільшення чутливості застосовують стовпчики з декількох з'єднаних паралельно пластин кварцу. Відводять електричні заряди звичайно за допомогою латунних струмовідводів, до яких припаюються монтажні дроти. Для захисту від корозії та покращання електричного контакту з п'єзоелементом контактні поверхні струмовідводів покривають сріблом.
Оскільки під час роботи на давач динамічного тиску часто діють сильні механічні вібрації, то для забезпечення відповідної віброміцності механічних з'єднань елементів давача всі різьбові з'єднання покривають перед монтажем епоксидним компаундом. Внутрішні порожнини давача також заповнюють епоксидним компаундом, чим забезпечується вібраційна міцність монтажних електричних з'єднань та герметичність давача зі сторони кабельного вводу.
Давач динамічного тиску встановлюють на досліджуваний об'єкт звичайно за допомогою різьбового з'єднання. Треба відзначити, що безпосереднє вкручування давача, який має різьбу на корпусі, має той недолік, що для великих моментів затяжки внаслідок деформації видовження стінки корпуса може погіршуватись контакт вузла п'єзоелемента з мембраною, а тим самим чутливість чи навіть надійність роботи давача. Тому встановлюють давач на об'єкт дослідження за допомогою під'єднувального штуцера, який нагвинчується на корпус давача, правда, це дещо погіршує динамічні характеристики давача.
3.2 Перетворювачі прискорень. Найчастіше п'єзоелектричні перетворювачі застосовуються в засобах вимірювань прискорень (акселерометрах), найпростіша конструкція яких показана на рис.5.

Рис.5 - П’єзоелектричний перетворювач акселерометра
До основи корпуса 1 приклеєний п'єзочутливий елемент 2 з інерційною масою З і закриті для захисту від зовнішніх чинників кожухом 4.
При прискоренні акселерометра в напрямку його вертикальної осі на п'єзоелемент буде діяти сила F=ma, де т - маса інерційного елемента; а - вимірюване прискорення. Під дією цієї сили на обкладках п'єзоелемента виникає заряд q. Якщо на елемент буде діяти складова прискорення в напрямку, перпендикулярному до основної осі поляризації, то на його обкладках будуть виникати додаткові заряди, значення яких зумовлюється поперечною чутливістю п'єзоелемента. Для запобігання цього небажаного явища при проектуванні п'єзоелектричних акселерометрів передбачають певні конструктивні рішення. Такими є, зокрема, вибір відповідної форми чутливого елемента та інерційної маси, а також застосування відповідного способу кріплення інерційної маси до п'єзоелемента.
В п'єзоелектричних давачах акселерометрів використовують здебільшого дискові п'єзоелементи.
Для збільшення чутливості п'єзочутливий елемент виконують із декількох пластин, що з'єднуються за допомогою металевих прокладок. Для зменшення поперечної чутливості пластини укладають так, щоб забезпечувалась компенсація зарядів, викликаних в окремих пластинах поперечною складовою прискорення.
З'єднувати елементи конструкції акселерометра можна склеюванням. Для склеювання використовують клеї БФ-4, БФ-6, епоксидні компаунди К-300, К-400, струм о провідний клей ВК15С. Якщо використовують термостійкі клеї, склеювання успішно конкурує з попереднім стисненням пружиною. Річ у тім, що забезпечення необхідної сили попереднього стиснення досягається регулюванням відповідних гвинтових з'єднань. Але всяке гвинтове з'єднання, як досконало воно не було б виконане, вносить нехай незначні люфти, що призводить до виникнення додаткових механічних резонансів на порівняно невисоких частотах, а отже, до появи додаткових похибок у робочому діапазоні частот.
Якщо п'єзодавач призначений для вимірювань дуже великих знакозмінних прискорень (10000 м/с і більше), у момент його роботи в режимі розтягу п'єзоелемента міцність звичайного клейового з'єднання може виявитись недостатньою. Для її збільшення на склеюваних поверхнях фрезерують пази в двох взаємно перпендикулярних напрямках. Для склеювання необхідне спеціальне пристосування, яке забезпечує силу стискування до 2 МПа.
Під дією тиску компаунд (клей), що знаходиться між склеюваними поверхнями, повністю витискається, що гарантує надійний електричний контакт, а міцне з'єднання забезпечує компаунд, який заповнив пази.
Матеріалом п'єзочутливих елементів п'єзоакселерометрів є звичайно титанат барію, титанат свинцю або цирконат свинцю.
Давачі п'єзоакселерометрів, які сьогодні випускаються, перекривають діапазон вимірювань прискорень приблизно від м/ до м/с
Література
Поліщук Є.С. Методи та засоби вимірювань неелектричних величин: Підручник. – Львів: Видавництво Державного університету „Львівська політехніка”,2000. – 360с.(с 92-95)