Вступ Мета написання курсової роботи - закріпити теоретичні знання та набути навичок розв'язання практичних завдань з фінансового обліку. Курсовою роботою передбачено розв'язання наскрізної задачі з обліку господарської діяльності виробничого підприємства на основі інформації про початкові залишки на рахунках бухгалтерського обліку на початок місяця, вихідної інформації для нарахування заробітної плати за звітний місяць та початкових даних для складання журналу реєстрації господарських операцій. Курсову роботу рекомендується виконувати в такій послідовності: 1.Розкрити сутність теоретичного питання згідно варіанту (див.додаток 1).Важливо не забувати ставити по тексту посилання на джерела інформації, використані при написанні завдання. 2.Скласти баланс на початок місяця. 3.Нарахувати заробітну плату працівникам підприємства з усіма необхідними розрахунками та поясненнями з обов'язкових платежів, базою обчислення яких є сума коштів, яку спрямовано на оплату праці, а також утримань із заробітної плати, які передбачені чинним законодавством України. 1.Облік валюти, їх еквівалентів та валютних операцій 1.1 Загальні відомості Термін валюта (від італ. valuta — ціна, вартість) має кілька значень: грошова одиниця певної країни (долар, марка тощо); тип грошової системи (золота, срібна, паперова); грошові знаки іноземних держав, а також кредитні платіжні документи (векселі, чеки тощо) в іноземних грошових одиницях, які використовуються в міжнародних розрахунках (іноземна валюта). Розрізняють такі поняття валюти як грошової одиниці: тверда — тобто стала щодо власного номіналу й курсу інших валют, забезпечена золотом та іншими коштовностями; падаюча — валюта, яка знецінюється щодо власного номіналу та сталих валют інших країн; конвертована — валюта, яка може бути без перешкоди обміняна на іншу валюту. Валютні операції — це операції з грішми, їх еквівалентами — цінними паперами, кредитними та платіжними документами. За територіальною ознакою їх поділяють на операції з власною валютою та іноземною. Побудову бухгалтерського обліку валюти, еквівалентів та валютних операцій визначають законодавчі акти, які регламентують таке: систему валютного регулювання та валютного контролю; систему готівкового обігу, порядок ведення касових операцій; систему безготівкового обігу (розрахунків): рахунки у банках, цінні папери, валютну біржу, векселі та вексельні розрахунки, кредитні операції тощо; систему бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті. 1.2 Побудова обліку грошових коштів та їх еквівалентів У перебігу господарської діяльності підприємства фірми здійснюють грошові операції. Вони вступають у різні відносини з іншими юридичними фірмами, об’єднаннями, підприємствами, організаціями, установами і фізичними особами: постачальниками матеріалів, покупцями своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими органами тощо. Чинним законодавством України встановлено, що на території нашої держави всі юридичні особи всіх форм власності, у тому числі й організації торгівлі, а також фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, мають додержувати таких положень: здійснювати між собою розрахунки за товари, роботи і послуги, вартість яких перевищує встановлений ліміт, лише безготівково (установи банків видають протягом календарного місяця підприємствам, установам та організаціям готівку на поточні потреби в межах установленого ліміту, причому готівка на витрати для відряджень не належить до поточних потреб і видається банками за окремими чеками); зберігати у своїх касах готівку лише у межах встановлених лімітів. Порядок лімітування готівки та організації контролю за його додержанням визначається Національним банком України; мають право зберігати у своїх касах суми готівки, які перевищують встановлені ліміти, лише для оплати праці, виплати допомоги за соціальним страхуванням, стипендій, пенсій і тільки на строк не більш як три робочих дні, включаючи день одержання грошей в установах банків. Переважна частина розрахунків здійснюється безготівковими перерахуваннями, векселями, чеками тощо і вельми незначна — у вигляді готівки. Касове обслуговування підприємств здійснюється банками, які організують, регулюють рух коштів і стежать, аби цей рух відбувався згідно із законодавчими актами. Правильна побудова обліку грошових коштів дає змогу забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за зберіганням. Основу обліку грошових коштів зумовлює їх класифікація — за призначенням та за місцем зберігання. За призначенням грошові кошти поділяються на кошти для обороту оборотні та для спеціального призначення необоротні. За місцем зберігання — на грошові кошти в банку, касі підприємства у підзвітних осіб, у контрагентів (видані аванси), вкладені у еквіваленти цінні папери тощо. Згідно з діючим положенням, усі грошові кошти підприємств, що призначені для здійснення господарської діяльності, мають зберігатися на рахунках у банку. Бухгалтерський облік грошових коштів має такі основні завдання: інформування про готівку коштів; здійснення контролю за їх зберіганням, своєчасним надходженням і цільовим призначенням; забезпечення касової дисципліни. 1.3 Система рахунків Для обліку готівки та руху грошових коштів за кожним місцем зберігання і кожним видом призначення згідно з діючим планом передбачено певний рахунок: для обліку готівки і руху коштів у обороті, що зберігаються в банку, або якщо кошти господарства мають цільове призначення (розрахунки з постачальниками за акредитивом тощо) — рахунок «Рахунки в банках»; для обліку грошових коштів необоротного призначення (депозити капіталовкладень тощо) — рахунок «Інші необоротні активи»; для обліку готівки і руху коштів — рахунок «Каса»; для обліку коштів у дорозі, грошових документів, сертифікатів — рахунок «Інші кошти»; для куплених цінних паперів — рахунок «Поточні фінансові інвестиції»; для одержаних векселів — рахунок «Короткострокові векселі одержані». За класифікаційними ознаками всі рахунки обліку коштів поділяються так: за економічним змістом — рахунки обліку оборотних коштів господарства; та рахунки необоротних активів. У всіх випадках на дебеті рахунків відображують надходження (збільшення), а на кредиті — вибування (зменшення). 2 Облік грошових коштів 2.1 Облік грошових коштів у касі Об'єкт обліку — грошові кошти, які знаходяться в касі підприємства, облікуються за номіналом. Одиниця обліку — номінал купюр. Аналітичний облік. Аналітичний облік грошових коштів у касі будується за окремими фізичними особами, які здійснюють касові операції на підприємстві. Каса — самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою. Матеріальна відповідальність за зберігання коштів і ведення касових операцій покладена на касира, з яким укладають договір про матеріальну відповідальність у формі зобов'язання касира. Зобов'язання касира зберігається у головного бухгалтера. В деяких випадках за невеликого обсягу касових операцій дозволяється сумісництво цієї роботи з іншою, якщо вона не пов'язана з розрахунками. Касові операції здійснюють згідно з порядком про ведення касових операцій підприємствами, установами і організаціями, який запровадив Національний банк України, встановивши єдиний для всіх підприємств, установ і організацій прийом здійснення й обліку касових операцій та єдину для них документацію. Регламентування ведення касових операцій забезпечує здійснення контролю за додержанням касової дисципліни, сприяє поліпшенню обліку. Гроші до каси надходять здебільшого з розрахункового банківського рахунка насамперед для виплати заробітної плати працюючим, покриття витрат на відрядження й інші господарські, адміністративні й операційні потреби. Банк установлює ліміт залишку готівки в касі в розмірі, необхідному для виплати невідкладних витрат. Ця готівка має зберігатися в касі. Готівку можна витрачати тільки за тим призначенням, задля якого вона видана банком. Понад ліміт у касі можуть зберігатися лише гроші, призначені для оплати праці. Невиплачені протягом трьох днів з дня одержання грошей у банку суми заробітної плати мають бути повернені на розрахунковий рахунок у банк. Для прийняття, зберігання і витрат грошей кожне підприємство або організація повинні мати окреме відповідно обладнане приміщення — касу. Документальне оформлення касових операцій. Касові операції здійснюють на основі оформлених документів. Надходження і видачу грошей з каси підприємства оформляють прибутковими і видатковими касовими ордерами, які виписує бухгалтерія. У прибуткових ордерах зазначають, від кого, за що або навіщо одержані гроші, а у видаткових — кому, за що або навіщо вони видаються. В ордерах проставляють також кореспондуючі рахунки, на яких має бути відображена операція і зазначені виправдовувальні документи, що стали підставою для складання ордерів (чеки, авансові звіти, заяви тощо). Прибуткові ордери мають бути підписані головним бухгалтером, а видаткові — керівником і головним бухгалтером підприємства. Касові ордери до виконання касиру підприємства передає безпосередньо сам бухгалтер, а не через особу, котра одержує або вносить гроші. Касир, який одержав з бухгалтерії касові ордери, має перевірити правильність їх оформлення, наявність і дійсність підписів, додатки, перелічені в ордері. Після цього він приймає або видає гроші. Особі, що внесла гроші до каси, видається квитанція. Готівка і переміщення грошей у касі відображуються касиром у касовій книзі. Записи в ній виконуються за кожним прибутковим і видатковим ордером. Усі касові ордери після їх виконання касир підписує, а додані до них документи, щоб уникнути повторного їх використання, погашає штампом або підписом від руки «Одержано» чи «Сплачено» і проставляє дату. Записи у касовій книзі здійснюються лише під копірку, тобто в двох примірниках (другі примірники слугують звітом для касира). Наприкінці робочого дня підраховують підсумки оборотів за приходом і видачею грошей та виводять залишки на наступний день. Перші відривні аркуші, що є звітом касира разом з прибутковими і видатковими ордерами і прикладеними до них виправдовувальними документами, касир передає бухгалтерії під розписку в касовій книзі. Бухгалтер має перевірити таке: правильність оформлення касових ордерів та їх обґрунтування; виконані записи в касовій книзі і виведений залишок у ній на кінець дня і проти кожної суми проставити шифр кореспондуючих рахунків. Перелічимо найважливіші вимоги до правильного оформлення й обліку касових операцій. Негайне записування кожної здійсненої касової операції у касову книгу, щоденне визначення підсумків у цій книзі; здача касиром під розписку до бухгалтерії касових документів. Виписування бухгалтерією на кожну касову операцію прибуткових і видаткових ордерів, додержання послідовності в нумерації і реєстрації цих коштів у реєстрі до передачі їх для виконання касиру. Погашення касиром спеціальним штампом касових документів, аби запобігти зловживанню цими документами, зокрема повторному їх використанню. Установлення наказом осіб, що мають право підписувати касові документи, наявність у касира зразків підписів цих осіб і недопустимість виконання касових операцій на не підписаних документах. З метою контролю не рідше одного разу на місяць потрібно перевіряти готівку в касі, складати акт. Керівник підприємства несе відповідальність за зберігання грошей, правильне й доцільне їх використання. Касова книга є реєстром аналітичного обліку. Касові документи слід брошурувати окремо від інших бухгалтерських документів, вони повинні мати самостійну нумерацію; при здачі таких документів до бухгалтерського архіву в архівній книзі роблять позначку про прийняття «Касових документів». Облік касових операцій у системі рахунків. Для обліку касових операцій і залишку використовують рахунок «Каса», записи здійснюють на основі перевірених відривних аркушів касової книги і доданих до них документів на загальні суми за день (або за кілька днів). На цьому рахунку не можна робити жодних бухгалтерських проведень, якщо вони не відображають касових операцій (сторнувань тощо). Усі бухгалтерські проведення мають точно відповідати записам касової книги. Це неодмінна умова для забезпечення готівки. На рахунку «Каса» у дебеті записують операції надходження грошей до каси, а у кредиті — їх вибуття; сальдо може бути тільки дебетове, що відображає залишок грошей у касі. За дебетом рахунок «Каса» кореспондує з рахунками «Рахунки в банках», «Доходи», «Розрахунки з підзвітними особами», «Розрахунки з різними дебіторами» тощо. Записи на кредиті рахунка «Каса» здійснюють в кореспонденції з дебетом рахунків «Розрахунки з оплати праці»; «Розрахунки з підзвітними особами» (видача підзвітних сум); «Рахунки у банку»; «Загальновиробничі витрати»; «Адміністративні витрати»; «Витрати на збут»; «Розрахунки з різними дебіторами»; «Розрахунки зі страхування» тощо. Контроль касової дисципліни. Керівник організації і головний бухгалтер мають систематично контролювати додержання касової дисципліни і зберігання грошей у касі. Керівник підприємства повинен не рідше як один раз на місяць призначати комісію для раптової ревізії каси, під час якої готівка перераховується (кожна пачка має бути розкрита). Після перевірки усіх прибуткових і видаткових документів визначається залишок, який звіряють з готівкою. Якщо під час ревізії виявлено нестачу, то вона стягується з касира. Підприємство зобов'язане негайно подати позов щодо стягання нестачі. Якщо в касі ревізією виявлені надлишки, то на державних підприємствах вони вносяться в дохід бюджету. Це оформляють таким записом: Дебет рахунка «Каса» Кредит рахунка «Розрахунки по іншим операціям». На приватних підприємствах надлишки приєднуються до доходу. Це оформляється таким записом: Дебет рахунка «Каса» Кредит рахунка «Фінансові доходи». 2.2 Облік грошових коштів на рахунках у банку Для зберігання вільних грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків кожному підприємству під час його організації відкривається в банку поточний (розрахунковий) рахунок. Для його відкриття банку надаються такі документи: заява банківської форми, посвідчення про реєстрацію підприємства, статут, затверджений нотаріально і з відмітками податкової адміністрації і соціальних фондів (пенсійного, страхового, фонду зайнятості та фонду страхування від нещасних випадків), посвідчення про реєстрацію в статистичному органі; картка зі зразками підписів керівника і головного бухгалтера, якщо він передбачений штатним розкладом. У разі відсутності призначеного головного бухгалтера підпис залишає лише керівник і ставиться на картці кругла печатка підприємства. Поточному рахунку кожного підприємства банком присвоюється номер (код), який потім проставляється на всіх документах, якими оформлюються господарські операції за цим рахунком. Може бути відкрито два і більше поточних рахунків, кожному з них присвоюється окремий номер, а один з них є основним. У разі наявності двох і більше поточних рахунків в національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів повинен визначити один основний. Безготівкові розрахунки оформляються такими бухгалтерськими документами банківської форми: платіжними дорученнями, вимогами-дорученнями, платіжними вимогами, заявами на акредитив, розрахунковими чеками, векселями. Для одержання готівки з поточного рахунка оформлюється грошовий чек, а для внеску готівки — об’ява на внесок готівки. Після відкриття поточного рахунка банк видає (продає) підприємству чекову книжку, яка являє собою бланки суворої звітності і зберігається в сейфі як і готівкові гроші. Чек являє собою розпорядчий документ банку на виплату готівки. Виплата здій-снюється суворо за цільовим призначенням коштів: на виплату заробітної плати, витрати з відрядження, на господарські потреби. До чека виписується корінець, який лишається при чековій книжці. Кожний бланк чека контролюється банком. Виправлення в ньому не допускаються, в разі допущення помилки зіпсований чек залишається при чековій книжці. Об’ява на внесок готівки виписується в банку касиром чи іншою особою, що вносить готівку. Цей документ являє собою три частини однакової форми: одна повертається представнику підприємства як квитанція, що підтверджує одержання суми банком, друга частина залишається банку, а третя — повертається підприємству разом із випискою. Виписка банку з поточного рахунка — це зведений документ грошових операцій. У ній зареєстровані всі операції, як безготівкові так і готівкові. Виписка надається підприємству щоденно або в інші терміни залежно від кількості операцій. В ній зазначаються дати на початок виписки і кінець, сальдо — також на початок і кінець виписки та всі операції за дебетом і кредитом. Кожна одержана виписка повинна бути оброблена: перевірено сальдо початкове даної виписки з кінцевим попередньої, з’ясовано зміст кожної операції і проставлено кореспондуючі рахунки, проведено арифметичну перевірку правильності оборотів і визначення кінцевого сальдо. При визначенні кореспондуючих рахунків слід мати на увазі, що суми проставлені у виписці за дебетом, означають кредит і навпаки. Це пояснюється тим, що банк дає виписку з свого рахунка, який для банку є пасивним. Виписка банку служить основою для бухгалтерського обліку грошових коштів на поточному рахунку. Для бухгалтерського обліку наявності та руху грошових коштів на поточному рахунку в національній валюті призначений рахунок 131 «Поточний рахунок в національній валюті». Він активний, призначений для обліку засобів господарства, основний, грошовий. За дебетом цього рахунка ведеться облік надходження грошових коштів на поточний рахунок у національній валюті, а за кредитом — списання перерахованих та виданих грошових коштів із поточного рахунка. Найбільш розповсюдженими типовими записами за рахунком 131 є: Дебет 131 за кредитом рахунків: 36 — зарахування виручки від покупців за реалізовану продукцію і виконані роботи, 50 — зарахування довгострокової позики, 60 — зарахування короткострокової позики, 67 — надходження в уплату дебіторської заборгованості (наприклад, орендної плати та інше), 30 — надходження готівки з каси та деякі інші. Кредит рахунка 131 у дебет рахунків: 63 — оплата заборгованості постачальників за одержані матеріали та підрядчиків за виконані роботи, 64— погашення заборгованості перед бюджетом за податками, 65 — погашення заборгованості перед соціальними фондами, 685 — погашення кредиторської заборгованості, 30 — надходження готівки в касу та інші. 2.3 Облік розрахунків з підзвітними особами Підзвітні особи — це працівники, які одержали грошовий аванс для оплати витрат, доручених підприємством. Розрахунки з підзвітними особами виникають в основному при оплаті дрібних господарських витрат і витрат у відрядженнях. Перелік осіб, яким видається аванс під звіт, встановлюється наказом керівника, що служить документом на видачу авансу на господарські потреби, а в разі видачі авансу на відрядження оформлюється, крім того, і посвідчення про відрядження. Фактичні витрати, оплачені підзвітними особами, підтверджуються товарними і фіскальними чеками магазинів, квитанціями відділень зв’язку, актами куплі-продажу — на підтвердження господарських витрат; проїзними документами, квитанціями готелів тощо — на підтвердження витрат на відрядження. Зведеним документом витрат, оплачених підзвітними особами, є авансовий звіт, який складається не пізніше 3-х робочих днів після повернення з відрядження і на наступну добу після одержання авансу на господарські потреби. Облік розрахунків із підзвітними особами ведеться на рахунку № 372 «Розрахунки з підзвітними особами». На дебет цього рахунка відноситься сума виданого авансу: Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами» К-т 30 «Каса». За кредитом рахунка 372 обліковуються витрачені суми: а) на відрядження: Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» — за відрядження цехового персоналу, Д-т 92 «Адміністративні витратами» — за відрядження загальногосподарського персоналу. б) на господарські витрати: Д-т 20 «Виробничі запаси» Д-т 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» — на вартість придбаних запасів або оплачених витратах на їх перевезення, зберігання Д-т 15 «Капітальні інвестиції» — при оплаті витрат на капітальне будівництво, придбання основних засобів та нематеріальних активів К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Щодо кожного авансового звіту визначається результат використання авансу. Якщо сума авансу перевищує витрати, невикористана сума повертається у касу: Д-т 30 «Каса» К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Якщо ж сума фактичних витрат перевищує суму авансу, перевитрата повертається підзвітній особі з каси: Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами» К-т 30 «Каса». Аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами організується у розрізі особових рахунків і щодо кожної авансової суми окремо. 2.4 Облік розрахунків з покупцями і замовниками Форми та порядок розрахунків з покупцями і замовниками за відвантажену їм продукцію та виконані роботи визначаються заздалегідь укладеними договорами. Договір — це юридичний і економічний документ, що визначає номенклатуру і обсяг поставки чи роботи, строки, ціни, вид транспортування, форму розрахунків, а також санкції за невиконання умов договору. Оформляється виникнення дебіторської заборгованості транспортними документами на відвантаження продукції, актами виконаних робіт і платіжними документами. Для обліку розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію і замовниками за виконані роботи (послуги) передбачений рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Рахунок має субрахунки: 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» 362 «Розрахунки з іноземними покупцями». На дебет рахунка 36 відноситься відпускна договірна ціна реалізованої продукції чи виконаних робіт, включаючи податок на додану вартість і акцизний збір: Д-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» К-т 70 «Дохід від реалізації». Сума податків, що виникають у процесі реалізації, зменшує дохід підприємства і відображається на рахунках: Д-т 70 «Дохід від реалізації». К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами». За кредитом рахунка 36 обліковується оплата покупцями і замовниками заборгованості за продукцію чи роботи. Згідно з виписки банку з поточного рахунка в національній чи іноземній валюті: Д-т 31 «Рахунки в банках» К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Дебетове сальдо за рахунком 36 показує дебіторську заборгованість покупців і підрядчиків за відвантажену їм продукцію і виконані роботи. Аналітичний облік розрахунків за рахунком 36 організується окремо щодо кожної юридичної чи фізичної особи, якій відвантажено продукцію чи виконано роботи. 2.5 Облік резерву сумнівних боргів Наприкінці звітного періоду дебіторська заборгованість аналізується і групується за даними аналітичного обліку на звичайну, сумнівну і безнадійну. Нормальна дебіторська заборгованість повинна бути сплачена в строк, передбачений договором. Сумнівна — це прострочена дебіторська заборгованість, щодо якої існує ймовірність непогашення боржником. На фактичну суму цієї заборгованості пропонується в бухгалтерському обліку створювати резерв сумнівних боргів. Створення та використання цього резерву ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Цей рахунок використовується для корегування оцінки дебіторської заборгованості покупців і замовників за товарних операціями та інших дебіторів за нетоварними операціями. За кредитом рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» обліковується створення резерву: Д-т 944 «Сумнівні та безнадійні борги» К-т 38 «Резерв сумнівних боргів». Сума резерву, що створюється визначається одним з двох методів: прямим або за коефіцієнтом сумнівності. Перший метод застосовується на невеликих підприємствах, де можна з даних аналітичного обліку визначити тих дебіторів, відносно яких існує ймовірність непогашення. На підприємствах з великою кількістю дебіторів резерв сумнівних боргів визначається на основі класифікації заборгованості за товари і послуги за строками її непогашення. Коефіцієнт сумнівності встановлюється за даними попереднього періоду. Якщо резерв створено, прострочена сумнівна дебіторська заборгованість списується на дебет рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів»: Д-т 38 «Резерв сумнівних боргів» К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» К-т 37 «Розрахунки з різними дебіторами». Безнадійна дебіторська заборгованість в кінці звітного періоду відноситься на дебет рахунка 944 «Сумнівні та безнадійні борги» і врешті-решт впливає на зменшення доходів.
