2 РОЗДІЛ Оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища організації за умов обраної стратегії її розвитку. Внутрішнє середовище - це та частина загального середовища, яка перебуває в межах організації. Внутрішнє середовище інтерпретується як універсальне, незалежне від організаційно-правової форми організації, й об'єднує всі функціональні сфери її діяльності: маркетинг, виробництво, фінанси, кадри, дослідження й розвиток. Сильні сторони є перевагами, які організація використовує в конкурентній боротьбі та прагне максимально зміцнити. До сильних сторін належить висока компетентність, адекватні фінансові ресурси, задовільна кваліфікація працівників, добра репутація покупців, захищеність від конкурентного тиску, передова технологія, наявність інноваційних можливостей. Слабкі сторони мають перебувати під постійним контролем керівництва з метою їх усунення. До слабких сторін відносять відсутність стратегічних напрямів діяльності, погіршення конкурентної позиції, застаріле устаткування, наявність внутрішніх виробничих проблем, відставання у сфері досліджень і розробок, неспроможність конкурувати. Характеристика внутрышнього середовища ВАТ „ІЛЕМ”: Кадри. Стрижнем внутрішнього середовища організації є людські ресурси. Люди, які працюють в організаціях, поводяться в суспільстві й на роботі порізному, залежно від складного поєднання індивідуальних рис, особливостей організаційного оточення та обставин зовнішнього середовища. Дуже часто наявність індивідуальних рис, що у своїй сукупності можуть формувати потенційно активного працівника, здатного виконувати роботу з високою продуктивністю й результативністю, не гарантує активної поведінки в певному організаційному оточенні, яке не заохочує ініціативу й підприємливість. І навпаки, людина із середніми здібностями може у відповідному організаційному оточенні прагнути до розвитку й поліпшувати результати своєї діяльності. Отже, робоча група впливає на людей в організації, формує певні норми поведінки, створює певні ціннісні орієнтири й зумовлює ставлення людей до роботи. У мінливому зовнішньому середовищі організація повинна бути максимально гнучкою, а це можливо не лише завдяки змінам, ініційованим керівництвом, а й за рахунок формування певної організаційної (корпоративної) культури. Організаційна культура є складною композицією важливих припущень, які часто не підлягають формулюванню, бездоказово приймаються й поділяються всіма членами колективу. Це дає змогу забезпечувати гармонізацію колективних та індивідуальних інтересів працівників, мобілізувати їхню ініціативу, виховувати відданість організації, поліпшувати процес комунікації, поведінку. Завдання лінійного менеджера полягає в тому щоб створити таку організаційну структуру, яка краще від інших відповідатиме вимогам функціональної спеціалізації і даватиме змогу організації ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно й раціонально розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників, а також задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей з високою ефективністю. Фінанси – це економічні відносини пов’язані з розподілом та перерозподілом національного доходу, сукупного суспільного продукту, національного багатства за допомогою централізованих та децентралізованих грошових коштів; це система грошових відносин, які відображають формування, розподіл і використання грошових фондів, доходів суб'єктів господарювання в процесі їх творення. Застосування тактики, політики, процедур і правил дозволяє створити певний організаційно-розпорядчий механізм, спрямований на забезпечення реалізації стратегії. Економічний напрямок базується на формуванні бюджету, застосуванні системи показників та управління за цілями. Управління фінансами - сукупність форм, методів, засобів управління грошовими ресурсами та грошовими відносинами з метою максимізації прибутку. А саме: планується інвестиційна політика, взяти необхідних кредитів, прогнозування грошових надходжень, аналіз фінансової звітності за допомогою показників - платоспроможності, ліквідності, оборотності запасів, терміну обороту дебіторської та кредиторської заборгованості, прибутковості, фінансової стабільності, продуктивності праці. Менеджер повинен чітко уявляти собі можливі причини невдач, аналізувати та робити відповідні висновки, намічати стратегії та конкретні цілі для їх реалізації. Основне завдання економічного аналізу фінансового стану підприємства - це можливість здійснювати контроль за станом господарської діяльності, економічно обґрунтовувати управлінські рішення, виявляти і більш повно використовувати господарські резерви. Він дає конкретні напрямки рішення ситуації, що склалася на підприємстві. В інтересах стратегічного планування в цілях моніторингу фінансових результатів діяльності фірми, для виявлення сильних і слабких сторін фірми відносно конкурентів, а також в інтересах планування і контролю змін в проведенні маркетингової політики застосовується аналіз фінансових коефіцієнтів. Тобто, для оцінки фінансового стану фірми необхідно інтерпретувати фінансову звітність, трансформувати фінансову інформацію в порівнювані показники, що піддаються аналізу. Основним показником, який визначає ефективність використання трудових ресурсів в процесі виробництва є продуктивність праці. Продуктивність праці працівників на підприємстві постійно зростає, що є позитивним для ВАТ «ІЛЕМ». Собівартість продукції також зростає, що є дещо негативним для підприємства, але зростання матеріальних витрат зумовлено закупівлею нового обладнання для виготовлення продукції, а збільшення витрат на оплату праці та відрахування на соціальні заходи - збільшенням чисельності працюючих. Загалом, підприємство є прибутковим, рентабельним, має неабиякі можливості для подальшого розвитку. Маркетинг– це система управління діяльністю підприємства по збуту, що забезпечує ефективне просування товарів(послуг) до покупців і розширення обсягів їх реалізації. [6, ст. 394] До основних понять маркетингу відносять: нужду, потребу, бажання, попит, товар, маркетингові комунікації, цінності, задоволення, обмін, угоду, розподіл, ринок. [13, ст. 16] Кожне господарське рішення треба приймати з огляду на результати аналізу ринкової ситуації та тенденції її зміни. Це визначає місце та значення дослідницької функції маркетингу, оцінки факторів, від яких залежить успіх виробничої та ринкової політики фірми. Йдеться не просто про вивчення ринку, а про систему комерційних досліджень, про всю сукупність проблем, пов'язаних із втіленням у життя ринкової концепції управління. Маркетингові дослідження стали дуже важливими у підприємницькій діяльності. Головним завданням маркетингових досліджень є розробка основних напрямків і методології ринкових досліджень, характеру та джерел необхідної інформації, здійснення контролю конкретних дослідницьких програм, узагальнення отриманих результатів і підготовка необхідних рекомендацій. Продукція ВАТ "ІЛЕМ" є конкурентоспроможною на ринку. За 30 років свого існування. ВАТ "ІЛЕМ" дбає про якість своєї продукції. Якість – наш імідж: наша продукція повинна бути найкращою за надійною якістю та зовнішнім виглядом; наша продукція повинна бути безпечною для споживача; ми постійно вводимо в дію нове прогресивне обладнання; ми постійно працюємо над оновленням асортименту продукції. Замовник – наш головний партнер: наші поставки завжди своєчасні; ми маємо стабільних партнерів у сфері збуту; наші відносини із замовником побудовані на повазі і ретельній роботі над його вимогами. Не тільки якість, а й безпечність продукції для споживача – гарантія успіху підприємства: ми працюємо з найбільш досконалим обладнанням, передовими технологіями і постійно удосконалюємо їх; ми використовуємо сировину та матеріали в найбільш перевірених постачальників, які гарантують безпеку їх продукції; ми прагнемо до постійної модернізації обладнання і впровадження найбільш сучасного нового обладнання, яке дає можливість виключити ймовірність забруднення харчових продуктів. Обсяги виробництва підприємства постійно зростають, асортимент продукції удосконалюється та розширюється, частка ринку зростає, замовників стає усе більше і більше. Виробництво. На сьогоднішній день основною ціллю Товариства є задоволення потреб споживача. Також ціллю є досягти найвищої продуктивності праці при виробництві всіх або окремих видів продукції, завоювати лідерські позиції на ринку. Основні фонди (ОФ) – це частина виробничих фондів підприємства, яка має форму засобів праці – машини, споруди, устаткування, приміщення і переносять свою вартість на створений продукт поступово, по частинах і відновлюються за рахунок амортизаційного фонду. Структура ОФ характеризується питомою вагою (в % ) різних груп (видів) ОФ в загальній їх вартості. Виробничий процес на підприємстві характеризується частковою автоматизацією. Основну роботу виконують люди, які приводять в роботу механізми та створюють бажаний для споживача продукт. Діяльність людей в спрямована на забезпеченні відповідності процесів вимогам і нормам щодо них та на дотриманні усіх необхідних правил, що забезпечить ефективний процес виробництва. Одним із найважливіших показників, що характеризують роботу підприємства, є витрати на виробництво і збут продукції і собівартість продукції. Це синтетичні показники, в яких знаходять відображення усі сторони господарської діяльності. Згідно із Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", витратами звітного періоду признаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства, при умові, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається із виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) входять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати. До собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) не включаються такі витрати, пов’язані з операційною діяльністю: адміністративні витрати, витрати на збут і інші операційні витрати. До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням. В процесі аналізу здійснюється: загальний аналіз витрат операційної діяльності; загальний аналіз собівартості продукції; аналіз прямих матеріальних витрат; аналіз витрат на оплату праці; аналіз комплексних статей витрат; аналіз непродуктивних витрат; аналіз витрат на виробництво і збут найважливіших видів продукції; аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції. Аналіз витрат на виробництво і збут продукції починають з загального аналізу їх суми. Аналіз полягає у вивченні структури планових і фактичних витрат, у порівнянні цих значень, а також значень, що характеризують структуру витрат за попередній звітний період. Такий аналіз дозволяє визначити напрямки подальших досліджень, звернути першочергову увагу на тих витратах, питома вага яких збільшилась. Порівняння абсолютних сум планових і фактичних витрат з даними за попередній період не дозволяє зробити вірних висновків без урахування зміни обсягу виробництва. Таке порівняння можливе після розподілу комплексних статей витрат на постійні і змінні і перерахунку останніх і прямих змінних витрат на фактичний обсяг виробництва. Дослідження та розвиток. Можна сказати, що одним із способів досягнення “конкурентної переваги” є запровадження нових технологій у виробництво. На сучасному етапі підприємство має відповідні технології, які можуть забезпечити реалізацію визначеної стратегії та досягнення цілей організації. Підприємство вкладає кошти у НДДКР тільки у вигляді купівлі нового обладнання. Це пов’язано насамперед із тим, що розміри та кошти підприємства не дозволяють самостійно виконувати розробки нових технологій та впроваджувати їх у виробництво. Існуючі на підприємстві технології є конкурентноздатними і більша частина з них не потребує оновлення протягом наступних років. Підприємство йде шляхом поступової заміни устаткування, тому завжди мають місце останні розробки науки. Інформаційні системи (ІС). Для ефективного вирішення задач управління необхідні відповідні інформаційні системи. Вони відбуваються у межах інформаційної структури. Вона охоплює формальні і неформальні джерела інформації. Джерелом інформації можуть бути не лише люди, а й різні технічні засоби, такі як: факси; телекси; персональні комп’ютери. У межах інформаційної структури реалізовуються інформаційні технології, що забезпечують комунікаційні процеси. До таких технологій на ВАТ «ІЛЕМ» відносять: Internet та комп’ютерну мережу підприємства. [3, ст. 20] Для забезпечення діяльності підприємства необхідно використовувати складні вартісні інформаційні системи, щоб забезпечити необхідний рівень надійності та безпечності функціонування елементів інженерної інфраструктури. З цією метою застосовуються інформаційні системи для збору та обробки первинної інформації та аналізу вторинної. Інформація обробляється за допомогою автоматизованих робочих місць на персональних комп’ютерах з використанням прикладних та спеціалізованих програм. Використання таких інформаційних систем не задовольняє потреби підприємства, тому основні стратегічні плани в сфері інформаційних систем повинні бути направлені на автоматизацію технологічних процесів та створення автоматизованої системи управління підприємством, яка ліквідує дублювання операцій, пришвидшить процеси прийняття рішень, зменшить деформацію інформаційних повідомлень, дасть змогу застосовувати на практиці принципи інформаційної влади. Методика розрахунку точки беззбитковості: 1. Розраховуємо величину маржинального доходу (МД) за формулою: МД = Вреал – ЗВ де Вреал – виручка (дохід) від реалізації продукції, грн.; ЗВ – змінні витрати, грн. 2.Обчислюємо загальний коефіцієнт маржинального доходу КМДзаг: КМД заг = МДзаг / Вреалзаг 3.Маючи з вихідних даних величину постійних витрат ПВзаг та розрахований вище загальний коефіцієнт маржинального доходу КМДаг, визначаємо точку беззбитковості у вартісному вираженні за наступною формулою: ТБгрн = ПВзаг / КМДаг Таблиця 2.1 Аналіз точки беззбитковості Показники Основний вид продукції Супутній вид продукції Разом
грн % грн % грн %
Дохід від реалізації 5500000 100 1500000 100 7000000 100
Змінні витрати 3900000 70,9 1000000 66,7 4900000 70
Bросн. = 5.500.000 грн. Bрсуп. = 1.500.000 грн. Вр = Bросн+ Bрсуп = 5.500.000 +1.500.000 =7.000.000 грн. ЗВосн. = 3.900.000 грн. ЗВсуп. = 1.000.000 грн. ПВзаг =693.000 грн. Тоді МДосн. = Вросн. - ЗВосн. =5.500.000 –3.900.000 =1600000 грн. МДсуп. = Врсуп. - ЗВсуп. = 1.500.000 – 1.000.000 =500.000 грн. МДзаг. = 1.600.000+500.000 =2.100.000 грн. П = Врзаг. – ЗВзаг. - ПВзаг = 7.000.000 -4.900.000-693.000 =1407000 грн. КМД заг = МДзаг / Вреалзаг = 2.100.000 / 7.000.000 =0,3 Взаг=ПВ+ЗВ=693.000+4.900.000=5.593.000 грн. ТБгрн = ПВзаг / КМД заг = 693.000 /0,3 =2.310.000 грн. Висновок. Отже, для не збиткової діяльності підприємства обсяг наданих послуг має складати 2.310.000 грн. Наносимо отримані результати на графік. Рис 2.1. Точка беззбитковості. 2.2. Зовнішнє середовище: вплив та можливості. При дослідженні підприємства потрібно враховувати не тільки фактори внутрішнього середовища, а й фактори зовнішнього середовища. Воно включає в себе такі елементи, як: споживачі, конкуренти, державні заклади, фінансові організації, джерела трудових ресурсів. [3, ст. 21] Під зовнішнім середовищем розуміють оточення організації, тобто сукупність елементів, що не входять до складу організації, але впливають на неї чи на процес її функціонування. Середовище прямого впливу містить елементи зовнішніх джерел, сил, які безпосередньо впливають на діяльність організації і вимогам яких необхідно підпорядковувати її елементи, до них відносять: постачальники; трудові ресурси; закони й установи державного регулювання; споживачів; конкурентів. До середовища непрямого впливу входять чинники, що можуть не справляти негайного впливу на діяльність організації, до них належать: стан економіки; зміни в політиці; соціальна культура; науково – технічний прогрес; групові інтереси; міжнародне середовище. [2, ст. 409] Таблиця 2.2 Сильні та слабкі сторони діяльності ВАТ «ІЛЕМ» № Переваги(сильні сторони, що виділяють організацію серед конкурентів) Недоліки (слабкі сторони, які належить виправити з тим, щоб конкуренти не змогли повернути їх у свої переваги)
1. Постійне проведення медичного огляду працівників. Ефективне функціонування відділу охорони праці. Моральний знос обладнання та устаткування.
3. Налагоджені ділові зв'язки зі споживачами продукції та постачальниками комплектуючих матеріалів.. Необхідність створення системи швидкого реагування на зміни в технології та стандартах продукції.
3. Постійне підвищення кваліфікації спеціалістів. Низька ступінь охоплення профспілками.
4. Високий рівень технічних нововведень. Високий ступінь державного регулювання.
5. Підприємство визначає необхідність в людських ресурсах базуючись на стратегії. Підприємство проводить роботи, що в основному відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.
6. Цілі організації в повному обсязі доведені до працівників. Більшість робітників виконує подібну роботу, як і 5 років тому.
7. Забезпечується після продажне обслуговування. Головний акцент при просуванні робиться на ціні й продукті.
8. Широка комп’ютеризація основного підприємства. Реклама практично відсутня.
9. Високий контроль поставок матеріалів. Низька частота запрошення спеціалістів, щодо покращення виробничого процесу.
Отже, що конкуренти не зробили слабкі сторони організації своїми перевагами, потрібно прийняти управлінські рішення по швидкому їх усуненню. А оскільки конкурентів не багато, то зробити це буде не тяжко. Управлінське рішення – це акт втручання суб’єкта управління з метою прийняття певного рішення, яке б сприяло виходу організації з певної виробничо – господарської ситуації. [4, ст. 142] Управлінське рішення є результатом пошуку суб’єктом управління шляхів та засобів виходу організації із ситуації, а також відповідних дій колективу об’єкту управління.
