План
Вступ………………………………………………………………………3
1.Теорія свята,як масова форма дозвілля……………………………….4
2.Особливості святкування Зелених Свят……………………………10
3. Особливості святкування Дня Святого Валентина……………….16
Висновок…………………………………………………………………21
Вступ
Масові свята завжди займали чільне місце в системі виховання та організації дозвілля, характерною для кожної історичної епохи. У цьому процесі соціальні зв'язки організатора масового свята з його глядачами представлені в соціально-культурних відносинах, найбільш відповідних нинішньому способу організації виробництва, при якому відсутній його ідеологічна складова.
Сьогодні ми є свідками якісно нового етапу у розвитку культури і дозвілля. На зміну «культурно-освітній роботі» прийшла культурно-дозвіллєва діяльність, сама ідея якої характеризує розвиваються у сфері вільного часу процеси: демократичність шляхів і способів організації масових акцій, альтернативність в прийнятті управлінських рішень, плюралізм в обговоренні назріваючих проблем, живе і безпосереднє участь населення в реалізації культурних проектів і програм.
Поняття свято асоціюється з чимось радісним, веселим, безтурботним, вільним. Таке сприйняття цього слова характерно як для учасників урочистостей, так і для його організаторів. Але, безсумнівно, свято - поняття складне і комплексне, яке передбачає різні форми, варіанти, цілі, завдання організації та проведення свята.
1.Теорія свята, як масова форма дозвілля
Свято – ознаменування пам’ятної дати у житті людини, суспільства, народу. Соціальне, всебічне явище сформоване на основі традицій, морально-етичних, суспільних, політичних норм життя. Основою кожного свята є святковий день – це встановлена дата на честь історичної події у житті народу, професії, конкретної історичної особи, місцевих традицій, релігійних народних звичаїв та обрядів.
Витоки свят ґрунтуються на ранніх язичницьких обрядах і ритуалах, у яких зображувалися, розігрувалися, інсценувалися, подавалися в театральній формі ті або інші сцени, пов'язані із ключовими, життєво важливими подіями суспільства. Головну «роль» у них виконувало божество, що керувало конкретною подією, наприклад: Сатурн у Древньому Римі, який керував плином часу й родючістю; Коляда у слов'янській міфології, який уособлював середину зими, та Купала, який тутрбувався про літо та польові плоди, тощо. Однак, на відміну від традиційних видів театру, уже в обрядових дійствах установилася головна видова особливість театралізованих свят: відсутність поділу на виконавців і глядачів - всі учасники свята активні, включені в дію.
Практично всі свята пов'язані з явищами календарного циклу, тобто, із циклічною темою вмирання й відновлення природи. Звідси ж, з нероздільного сприйняття народження й смерті, пішли й так звані особисті свята - дні народження, дні заснування, ювілеї тощо. У силу своєї обрядово-ритуальної природи свята по визначенню носять колективний або масовий характер. Другий, дуже серйозний аспект свят - ідеологічний. Владні структури широко використовують свята як метод формування системи політичних, правових, релігійних і інших поглядів суспільства. Масовий характер свят і принципи їхньої театралізації обумовлюють високий ступінь емоційного включення оточуючих.
Масові свята – це оформлене засобами мистецтва масове спілкування з використанням: пісень, танців, яскравого карнавального ходу з елементами театралізованої дії, яка не потребує від учасників спеціальних художніх навичок. Організований комплекс заходів, спрямований на формування та закріплення суспільної думки, позитивних переживань та психологічних реакцій щодо пам’ятної події.
Класифікація масових свят дуже різноманітна. Критерієм тут може виступати вік учасників (дитячі, сімейні, свята для пенсіонерів); масштаб охоплення (приватні, корпоративні, міські, регіональні, всеукраїнські); тематика (народні, соціальні,);
Можна виділити наступні види свят:
1. Релігійні свята.
Православні свята сягають до часів Старого Завіту. До них примикають свята, що отримали свій початок у Новозавітний час. Кожне з них присвячене спогаду найважливіших подій в житті Ісуса Христа і Божої Матері або пам'яті святих угодників. До найбільш відомих релігійних свят в нашій країні можна віднести Великдень, Різдво, Благовіщеня , Стрітення, Йордан, Трійця, Водохреща. Ці свята вирізняються особливими традиціями їх відзначення та притаманним лише Україні колоритом , що поєднує християнську православну культуру з віруваннями , коріння яких сягає у глибоку давнину . Особливо пишно і красиво відзначається в Україні Різдво Христове . Щодо Великодня,то це свято , крім суто християнських мотивів , вмістило в себе традиції , пов’язані з давнім хліборобським календарем , напрочуд вдало поєднуючи святкування воскресіння Христового з мотивами весняного відродження природи . Вітанням у пасхальні дні є слова : “ Христос воскрес !”. Білий одяг , барвисті рушники та вишиванки надають атмосфері свята особливої чистоти і піднесеності . На окрему увагу заслуговує такий неодмінний атрибут Великодня як сакральне мистецтво української писанки , що продовжує вражати сучасників красою і вишуканістю свого символізму
2. Язичницькі свята.
Незважаючи на те, що ось вже більше тисячі років у нашій країні державною релігією є християнство, язичницькі свята, як і раніше дуже популярні. У календарі в найбільш закінченому вигляді виражається будь-яка Традиція, у ньому зібрано найголовніше, що кожен народ знає про час і про вічність. Найбільш популярні язичницькі свята в Україні : Масляна- має свою яскраво виражену індивідуальність, Івана Купала - святкували купала здавна по всій Україні, щоправда з певними відмінностями по регіонах. За радянські роки частина притаманних святу регіональних звичаїв відмерла. Подібні звичаї існували, або існують ще й тепер, і в багатьох інших народів: чехів, німців, австрійців, сербів, болгар, поляків, англійців, білорусів та росіян.
3. Приватні свята.
Дані свята проводяться в рамках будь-якої сім'ї. Сюди можна віднести такі свята як весілля, річниця весілля, дні народження, ювілеї.
4. Корпоративні свята.
Серед різних видів свят корпоративний наймолодший. Перші корпоративні свята з'явилися на початку 1990-х рр.. Ці свята влаштовуються в рамках будь-якої організації для її співробітників. Корпоративні свята є важливою складовою частиною корпоративної культури, і справляють істотний вплив на мотивацію співробітників. Не варто вибирати приводом для корпоративного урочистості день народження батька-засновника компанії (якщо це не компанія «однієї персони») або, знаменну дату церковного календаря. Чим менше у приводі для святкування особистого, тим краще. Прикладом корпоративних свят може бути святкування дня фірми, корпоративний Новий рік.
5. Дитячі свята.
Масової практиці властиве велике розмаїття форм проведення дитячих свят, кількість яких постійно зростає. З них найбільш поширені: фестивалі, театралізовані вистави, тематичні дні і тижні, святкові обряди і ритуали, вистави, презентації, бали, карнавали, ходи, огляди, конкурси, олімпіади, ювілеї, КВК, ранки, лінійки, вечори, концерти та інші. Всі вони, як правило, становлять невід'ємну частину культурно-дозвільної діяльності в роботі з дітьми. Соціальні свята зазвичай спрямовані на залучення уваги громадськості, уряду, ЗМІ до будь-якої злободенної проблеми. Прикладом соціальних свят можуть виступати такі як «День сім'ї», «День захисту дітей» та інші.
Масові свята займають величезне місце в житті найширших народних мас в наш час. Дуже популярним в Україні є проведення фестивалів,як масової форми дозвілля. Найбільш відомими є:
1.Київський міжнародний кінофестиваль „Молодість”– один з найважливіших фестивалів у Європі, який спеціалізується на кінодебютах і студентських фільмах. Фестиваль заснований у 1970 році, і відтоді проводиться щороку в останню неділю жовтня.
2.Міжнародний фестиваль анімаційних фільмів „Крок”– єдиний в СНД фестиваль анімаційного кіно, визнаний за світовими рейтингами одним з найкращих на планеті. Заснований 1989 р. і проводиться щорічно почергово в Україні і Росії. Від України президентом фестивалю є Давид Черкаський, автор знаменитих мультсеріалів „Пригоди капітана Врунгеля”, „Лікар Айболит”, „Острів скарбів”. Фестиваль КРОК – це не лише найкраще анімаційне кіно, а й захоплюючі майстер-класи, імпровізовані концерти, численні зустрічі з глядачами та безперервна радість спілкування.
3.Міжнародний театральний фестиваль „Мистецьке Березілля”– унікальна творча лабораторія авторського театрального мистецтва. Фестиваль заснований у 1992 році і став своєрідною присвятою основоположнику українського модерного театру ХХ століття, фундатору „Мистецького Об’єднання Березіль” режисеру Лесю Курбасу. Співзасновниками фестивалю є Національна спілка театральних діячів України та Міністерство культури і мистецтв України.
4.Міжнародний театральний фестиваль „Золотий лев”.Проводиться у
м. Львів кожні два роки, починаючи з 1989 р. Фестиваль входить до європейського театрального форуму ІЕТМ і асоціації міжнародних фестивалів IFEA. Своїм створенням фестиваль завдячує Національній Спілці театральних діячів України, зокрема, її Львівському відділенню, Міністерству культури та мистецтв України, Львівській облдержадміністрації, мерії Львова, а також Львівському театру „Воскресіння”.
5.Всеукраїнський молодіжний фестиваль “Перлини сезону”проводиться Всеукраїнським молодіжним мистецьким центром “Перлини сезону” за підтримки молодіжних організацій, державних органів влади та зацікавлених бізнесових структур. Фестиваль проводиться щорічно і охоплює всі регіони України. Участь для конкурсантів фестивалю безкоштовна. Метою фестивалю є виявлення та підтримка талановитої творчої молоді, створення умов для її самореалізації, розвиток нових напрямків у сучасному українському мистецтві.
6.Міжнародний фестиваль "Таврійські Ігри"– свято музики і краси – існує з 1992 року. На сцені фестивалю виступають найкращі представники вітчизняної музичної культури та справжні зірки світового масштабу. Відбувається в містечку Каховка Херсонської області.
7.Міжнародний молодіжний фестиваль „Чайка”.Заснований 2001 року в Києві. Проходить у рамках заходів, присвячених святкуванню Дня Києва. Один з наймасовіших і найпопулярніших фестивалів сучасної музики під відкритим небом.
8.Фестиваль молодих виконавців "Червона рута".Був започаткований у Чернівцях 1989 року, і відтоді мандрує Україною, не маючи постійної прописки. За цей час величезна кількість виконавців і гуртів у найрізноманітніших жанрах отримала путівку на велику сцену. Фестиваль проводиться кожні два роки з великим гала-концертом переможців.
9.Міжнародний конкурс юних піаністів пам'яті Володимира Горовиця. Організований 1994 року на базі Київського державного музичного училища імені Р.Глієра на честь 90-річного ювілею піаніста, який прославив рідне місто. Конкурс швидко здобув міжнародний авторитет, а перемога в ньому є почесною і високою рекомендацією для виконавців.
10.Міжнародний конкурс артистів балету та хореографів ім. С.Лифаря присвячений пам’яті видатного артиста балету ХХ ст. українця С. Лифаря. Конкурс заснований 1994 року і традиційно відбувається під патронатом Всесвітньої Ради танцю ЮНЕСКО. Включений до реєстру найпрестижніших міжнародних хореографічних конкурсів.
2.Особливості святкування Зелених Свят
Трійця(Зелені Свята) - це церковне свято, яке відзначають у 8 неділю після Пасхи. Через те, що це свято припадає на 50-й день після Пасхи, церква називає його ще П’ятидесятницею. Увібравши в себе багато рис іудейської П’ятидесятниці, християнська Трійця приєднала й національні риси тих свят, з традиціями яких вона частково злилася. Так, в українців Трійця злилася із Зеленими Святами.
Коріння цього свята є неоднозначним. Одні запевняють, що в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню. Інші розповідають, що триденне свято присвячене триєдиному Богу: Богу-отцю (неділя), Богу-сину (понеділок), Богу-духові (вівторок). А в українській міфології є легенда про те, як Слава (перша мати) народила триголового сина Трояна, що став володарем неба, землі і підземелля. Як би там не було, але після Різдва та Великодня Трійця вважається в народі одним з найбільших свят.
Цього дня завершилося Божественне одкровення про те, що Бог є Троїчний – Він – Отець, Син і Дух Святий. Не три Боги, а Один у трьох Особах. Дух Святий зійшов на учнів і апостолів у вигляді вогненних язиків, як про це написано в Книзі Діянь. Вони почали проповідувати різними мовами так, що багато тих прочан, які прийшли на свято до Єрусалиму з різних країв землі, почули проповідь Євангелії мовою тієї місцевості, з якої вони були. Це чудо Господь зробив для того, щоб апостоли могли швидше донести Благу Вість до жителів різних країв землі і різними мовами для закликання схрещуватися в Христову віру і жити за законами Бога нашого – бути чесним, справедливим, доброзичливими, шанувати старших, допомагати меншим, не грішити.
Отож як Дух святий зійшов на апостолів, то навколо забуяла уся природа: сонце почало яскравіше у цю днину світити, квіти стали набагато краще виглядати, на траві з’явилася цілюща роса…
Злі сили зненавиділи отаку буйну красу, а щоб нашкодити вони їй не могли, то люди обтикали гіллям липи кожну кімнату, і у стайні, і стіни надворі, і кидали в криницю та річку.
Бо липа – добре і могутнє дерево і відгонить усяке зло.
Тиждень від Зеленої неділі зветься Мертвецьким великоднем. За повір’ям в ці дні злі душі назад до пекла заганяють, у понеділок – на ключ замикають. Тоді липове клечання збирають і спалюють. Але перед тим, як у вогонь його вкинути, такі слова треба сказати: «Дякувать тобі, деревце Боже,що то нещастя від мене відгонило, і через мене зів’яло. Йди в вогонь, а по через вогонь – до раю, а той злий дух, що може си заховав у тебе – най горить…»
Так як на Зелену(Святу) неділю роса найцілюща , то до схід сонця ідуть дівчата з червоними глиняними горщиками струшувати її з кожної квітки, з кожної стеблини. Тою росою промивають очі, якщо вони болять, змазують різні рани, щоб швидше заживали.
Але для цього у квітки чи трави «треба було попросити Божої роси»:
- Прийшла до тебе не по свої волі, а по волі болящого(ім’я називалося). Вділи мені свого ліку на його вік, як Божа ласка та й твоя.
І коли квітка ніби відповідала: «Бери» — нахилялась ніби її голівка, струшувалися краплі і проказувалось:
— Най тобі Бог в поміч, так як ти в поміч мені...
Ігри на свята, пісні теж нагадували про Бога, щоб людина ніколи про нього не забувала і старалася жити так, щоб Бог, дивлячись ізгори, схвалював кожен її вчинок. А у діток була гра-діалог:
— Камінь, камінь, що ти даєш?
—Твердість.
—Дай і мені.
—Наклонись і бери.
—Земле, земле, що ти даєш?
—Мудрість.
—Вділи і мені.
—На.
—Вода, вода, що ти даєш?
—Спокій.
—Дай і мені.
—Приляж.
—Вогонь, вогонь, що ти даєш?
—Живність.
—Дай і мені.
— Простягни руки.
— Нево, небо, що ти даєш?
— Силу.
— Наповни нею мене.
— Розтвори душу.
— Звізди, звізди, що ви даєте?
— Розвагу на всяке діло.
— Дайте і мені.
— Стій і чекай.
— Місяцю, місяцю, що ти даєш?
— Раду.
— Дай імені.
— Думай.
— Сонце, сонце, що ти даєш?
— Вічність.
— Не обмини...
Тоді обоє, піднімаючи руки уверх, плескали у долоні:
— Дух Божий на все зійшов, а все — си перелило в мене!
Зелена неділя — це ніби завершальне торжество серед весняних свят. А тому з нею пов'язано багато веснянок, гаївок.
Тупці - тупці ноженьками по буйній травичці, ми сьогодні — ще дівками, завтра — молодички.
Тупці-тупці ноженьками, на них роса впала. Повіншуй, на зозулечко, би я щастя мала...
Тупці-тупці ноженьками по буйній травичкі, ми сьогодні — дівоньками, завтра—молодички...
Це — гаївка. Тому, що дівчата ішли в зелений гай, вибирали там дерево, яке їм до вподоби частіше дуба — (хлопчаче дерево) і старалися розвеселити його, аби воно допомогло їм бути щасливими.
Обирали і своє — берізку:
Листя зелененьке, а станок — правенький
Та най прийде коло мене мій князьок миленький.
В листі зелененькім файний кугуточок
Та най найде мій миленький до мене слідочок.
На той кугуточок сіла Божа пташка, та най прийде
мій князьочок, бо без нього тяжко...
Ці два хороводи, коло берізки і коло дуба, дорослі дівчат старалися вести таємно від хлопців, щоб вони не бачили і не см ялися. Бо тоді дерево їх не послухає.
А у дорослих хлопців були свої забави.
Стрибання через струмки, бо «вода дає силу тому, хто її зневажав», карабкання на дуба у гаю, аби покласти йому верхівку «шапку» — полив'яний горщик, «щоб велося господарство».
Малеча теж водила хороводи .У довгих сороченятах, з вербовим прутиком на голівці, зігнутим у віночок, дівчата вели хоровод довколо ставка, щоб в нім вода не висохла.
Прутчик зелений, водичка студена, тут діти маленькі — жабки зелененькі.
Прутчик, схорони! — кидали віночок на воду.
Тут надбігали хлопчики і довгими патиками, які потім втикатимуть у землю, щоб квасоля рясно родила, навертають віночки до берега і дістають їх.
Чий при цім ділі розривався, та — жабки не вберегла.
Тому знову хоровод, вже ніби відкупний:
Василина нехлюйниця так вінок зробила,
Що вінок той тиха вода без вітру розбила.
Василина нехлюйниця люби довго спати,
Щоб їй очі си збудили — будем поливати...
Дівчата скручувалися у вервечку, тримаючи Василину, а хлопці набираючи у пригорщі води, поливали її.
Якщо у родині були великі грішники: убийники, що самі у себе відняли життя чи потопленики, то їх не поминали разом з пішими, порядними людьми. Хоронили десь в кінці цвинтаря і приходили поминати у четвер на нявчиному тижні. У такий день нічого надворі не можна було робити, аби до тої роботи не причепилася «чорна душа».
На зелену неділю на свіжі могили садили барвінок.
Особливістю святкування християнського свята Святої Трійці в наш час є прикрашання осель і храмів зеленими гілками, свіжоскошеною травою і живими квітами.
Напередодні Святої Трійці збирають благовонні трави, зелене гілля, стебла лепехи. Увечері всією родиною прикрашають хату — встеляють підлогу татарським зіллям, чебрецем, полином, прикрашалють двері й ворота. За ікони кладуть волошки та м’яту. Перед образами запалюють свічку або лампадку. Розвішують на іконах свіжі рушники, застеляють все покривалами. А обідні столи обов’язково покривають зеленою скатертиною. Пишно прикрашають зеленню і храми — підлога вистеляють «килимами» із зелені та квітів.
У неділю зранку святково вдягалються і йдуть до церкви з квітами та гіллям. Особливо наряджаються дівчата — в білих сорочках, намисті та стрічках, з букетами квітів і ароматних трав. Після церковної служби зазвичай служать молебні на освячення полів, щоб Господь захистив їх від граду та пожеж і дарував гарний урожай.
До свята господині печуть калачі та короваї, готують різні страви з яєць, молочних продуктів та зелені: салати, омлети із зеленню, гречаники, тушковану рибу й курку, запечене м’ясо, пироги, які прикрашали пряними травами. З напоїв традиційними є киселі та узвари. Упродовж святкових днів частування роздають й убогим. Проводять Трійцю на свіжому повітрі, в лісі, на природі. Діти та молодь влаштовують різноманітні ігри. У багатьох дворах, на площах організовують загальні гойдалки. Зранку печуть коровай і скликають гостей.
У народних традиціях Троїцькі гуляння безпосередньо були пов’язані з весільними обрядами, тому були надзвичайно популярними й серед молоді.
3.Особливості святкування Дня Святого Валентина
"... День, коли навіть найбільш боязкий і нерішучий
може сказати все, не сказавши ні слова."
День всіх закоханих або День святого Валентина існує вже понад півтори тисячі років. Про самого Валентина, ім'я якого носить свято, відомо зовсім небагато. За легендою, він жив у третьому столітті нашої ери в Римській Імперії і був простим християнським священиком, а також займався природничими науками та медициною. Валентин був молодий і привабливий, добрий і чуйний.
Час життєдіяльності Валентина збіглося з часом правління римського імператора Клавдія Другого, який, як і всі римляни того часу шанував військову доблесть прославлених римських легіонів і не дуже прихильним до християн. Для збереження військового духу імператором був виданий указ, що забороняє легіонерам одруження, оскільки легіонер, який вступив у шлюб, багато часу проводить в сім'ї і в підсумку зайнятий думками не про благо імперії та військових доблестях , а про те, як прогодувати сім'ю.
На щастя серед легіонерів знайшлася людина, яка, не лякаючись імператорського гніву, стала таємно вінчати закоханих. Ним став священик Валентин. Мабуть, він був справжнім романтиком , тому що його улюбленими розвагами було мирити тих, хто посварився, допомагати писати любовні листи і дарувати на прохання легіонерів квіти предметам їх пристрасті.
Зберегти все це потай було неможливо, а оскільки Римська імперія славилася своєю повагою до законів, імператор, дізнавшись про це, вирішив припинити подібну діяльність. У підсумку наприкінці 269 року Валентин був узятий під варту, а незабаром був підписаний указ про його страту.
Останні дні життя Валентина оповиті ореолом романтики. Говорили, що в нього закохалася дочка тюремника. Валентин, як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою 13 лютого надіслав їй зворушливий лист, де розповів про свою любов. Прочитано його було вже після того, як його стратили.
Як усе було насправді, не ясно, але ясно одне - молодий християнський священик дійсно загинув в ім'я любові. І цієї любові було йому відпущено дивно багато на одне його коротке життя - любов до Бога, любов до прекрасної дівчини, любов до людей взагалі, яким він допомагав і як священик, і як лікар, і як просто прекрасна людина з величезною, що творить добро, душею.
Не дивно, що про Валентина не забули й обрали заступником всіх закоханих. Як християнський мученик, що постраждав за віру, він був канонізований католицькою церквою. А в 496 році римський папа Геласіус оголосив 14 лютого Днем Святого Валентина.
Створення ж першої валентинки приписується Чарльзу, Герцогу Орлеанському 1415, який сидів у цей час у в'язниці, в одиночній камері, і вирішив боротися з нудьгою шляхом писання любовних послань власній дружині.
Зараз під "валентинкою" розуміються вітальні листівки у вигляді сердечок, так звані "валентинки", з найкращими побажаннями, освідченнями в коханні, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, а той, хто отримує їх повинен сам здогадатися від кого вони. Крім листівок в день святого Валентина дарують троянди, оскільки вважається, що вони символізують любов, цукерки-сердечка та інші предмети із зображеннями сердець, що цілуються птахів і, звичайно, справедливо визнаного символу Дня Святого Валентина - маленького крилатого ангелика Купідона.
Особливості святкування Дня Святого Валентина в різних країнах відбувається по-різному.
От що робили найбільші англійські романтики в середньовічні часи. Юнаки писали на шматочках пергаменту імена дівчат, кидали їх в шапку і тягнули жереб. Кого витягнув — то і є твоя Валентина на цілий рік, співай їй пісні, читай вірші і захищай… Жителі Уельсу були більш практичними. Вони для коханих вирізали дерев’яні ложки, прикрашали їх сердечками, замочками і ключиками.
В Америці коханих на початку ХХ століття вітали марципанами. Так було допоки не розвинулося виробництво карамелі і цукерок. Якою ж почувалася щасливою дівчина, коли отримувала в День Святого Валентина від свого коханого цукерку, підписану її іменем або теплими словами про його сильні почуття до неї. Карамельки були двоколірні: червоні з білим, що символізувало пристрасть і чисте кохання.
Знову повертаємося до Європи, до суворої Німеччини, де кохання розцінюють як певну форму божевілля, і закохані відповідно — божевільні, Валентин же — покровитель останніх. За звичаєм, німці прикрашають психіатричні лікарні червоними стрічками та повітряними кульками.
Ну, кардинально іншими є традиції цього свята у пристрасних французів. Саме вони започаткували валентинки — любовні листівки з чотиривіршем. На подарунках в честь цього свята справжні французи не економлять, даруючи коштовності та інші дорогі подарунки.
Поляки цього дня проявляють свою релігійність і по можливості відвідують Познанську метрополію, де, якщо вірити переказам, покояться мощі Святого Валентина. Поляки просять у Валентина допомоги і благословення і усім серцем вірять, що він пошле їм справжнє кохання або ж допоможе зберегти те, яке вони вже мають.
В Італії День Святого Валентина називають «солодким днем» — от і дарують закохані один одному смачні солодкі подарунки. І тільки спробуй явитися цього дня до своєї милої без подарунка!
А датчани, виявляється, романтики ще ті! Вони готуються до свята заздалегідь: обирають найгарніші квіточки білого кольору, засушують їх, а у святковий день відправляють такий романтичний подаруночок своїй коханій.
Навіть стримані японці цього дня здатні на неочікувані прояви своїх почуттів. Вони влаштовують змагання на найгучніше привітання у коханні.
От тільки чомусь свято це більше стосуються чоловіків, таке собі 8 березня для чоловіків. І подарунки дарують саме їм. Найчастіше в якості подаруночків використовують шоколад та шоколадні цукерки.
А от в Саудівській Аравії святкувати День закоханих — заборонено!В цей день суворо забороняється продавати плюшевих ведмедиків, сердечка, червоні троянди та інші традиційні для цього свята подарунки.
Для України саме свято ще дуже нове, воно існує в нас років з 10, тому традиції ще не встановились і тому воно відзначається надто по-різному. Як правило, тут ми запозичуємо звичаї західного світу. Отже, щодо святкування Дня Закоханих із здорових, одухотворених його "освоєнь" можна відзначити пластові вечірки, флеш-моби (напр. в Луцьку) та заходи в бібліотеках (Зокрема, в бібліотеці НАУКМА та Вінницькій ОУНБ). Прикладом доброго, теплого сценарію вистави про святого Валентина для шкільної чи студентської вечірки є сценарій, написаний за старокиївською легендою.
Щодо святкування Дня Закоханих серед франківців свято є доволі популярним. За тиждень до свята в крамницях й місцевих ринка з’явилися традиційні атрибути свята – валентинки, різноманітні сувеніри у формі сердець й тематичні подарунки.Проводяться різноманітні конкурси й цілункові рекорди.
У Львові для закоханих відбувається чимало акцій, завдяки яким цей день вони можуть запам’ятати на все життя. У спеціальному трамваї для закоханих можна освідчитися своїй половинці у коханні, а потім відвідати презентацію лавки для закоханих, над якою працювали десять ковалів. А завершується день святковим концертом та салютом у центрі міста. Така увага до цього свята на Львівщині має особливий підтекст: як відомо, мощі святого Валентина захоронені у церкві Різдва Пресвятої Богородиці, що в Самборі.
У Тернополі в День Закоханих влаштовують масовий запуск небесних ліхтариків на набережній Ставу - Фестиваль вогняних сердець Big love show. Там молоді люди запускатимуть небесні ліхтарики, а ті, хто без пари, шукатимуть свою другу половинку. Для цього їм потрібно буде почепити собі на груди спеціальний плакат. З цим небесним ліхтариком у кожного з"являється реальний шанс запалити своє серце і загадати бажання. Реальний шанс зробити так, щоб мрії здійснювались. Реальний шанс зробити велике свято любові.
Закохані тернопільські пари в День святого Валентина не тільки розважаються, а й навіть одружуються у спеціальній весільній агенції. Або знаходять свою другу половинку.
Такі різноманітні цікавинки влаштують для закоханих тернопільські розважальні заклади 14 лютого.
У пабі Patrick — марафон поцілунків
Тут організовують марафон на найдовший поцілунок і записують його у книгу рекордів пабу. Переможці, звичайно ж, отримують призи.
Також, за словами організатора, у закладі влаштовують спеціальну “весільну агенцію “Patrick”. Там “одружують” всіх охочих і навіть видають свідоцтво. Після цього новоспечені молодята за традицією танцюють свій перший танець.
У “Хмільному щасті” — романтичний Амур
В іншому тернопільському пабі “Хмільне щастя” також гостей розважають казковим ведучим Амуром та романтичною атмосферою для закоханих.
Тут проводять конкурси, в яких молоді люди вгадують із закритими очима своїх других половинок та освідчуються їм у коханні. Переможці отримують призи - романтичні вечері.
Окрім того, у закладі теж “одружують” закоханих і видають відповідне свідоцтво.
Отже,святкування Дня Закоханих на території України й інших країн є неоднозначним і кожен святкує цей день відповідно до своїх вподобань.
Висновок
Історія масових святкових дійств налічує близько тридцяти століть.
Релігійний момент, що входить в поняття про свято, був різний. Те свята пов'язувалися з календарними мотивами, то зі зміною пір року, то з різними моментами польових робіт; згідно з цим свята пов'язувалися з різними божествами і міфами.
Протягом епох у святах знаходили відображення як дійсні, так і духовні результати діяльності людини. У них своєрідно висловлювався певний рівень суспільної свідомості, світогляду людей, виявлялися риси моралі, естетичні смаки і т. п. Інакше кажучи, будь-яке свято як соціально-художнє явище - необхідний елемент життя людини, один із проявів його суспільного буття і культури.
Отже,масові свята як ніщо інше зближують людей, що живуть в одному місті, дозволяють їм забути буденні дні і зануритися в атмосферу веселощів і радості, поспілкуватися вдосталь з близькими та рідними.