МАКРОСЕРЕДОВИЩЕ ПІДПРИЄМСТВА Маркетингове середовище- сукупність активних суб’єктів і сил, які діють за межами підприємства і впливають на можливості служби маркетингу встановлювати та підтримувати з цільовими споживача-ми стосунки ділового співробітниця. Фактори середовища - це ті сили, які не підлягають контролю з боку підприємства. У демографічному аспекті факторами є зміна чисельності населення, рівень народжуваності, розподіл населення за віком та статтю. В економічному аспекті на рішення впливає не лише кількісний та якісний склад споживачів, а й їхня купівельна спроможність; її зумов-люють безробіття, зміни цін, заощадження населення Фактори природнього середовища. Дефіцит деяких видів сировини , збільшення забрудненості довкілля призвели до втручання уряду у процес раціонального використання та відтворення природніх ресур-сів. Фактори науково-технічного середовища зумовлюють якісні зміни технології вироб-ва основних фондів та сировини, появу нових това-рів на ринку. Політичне середовище . Менеджер має знати і вміло застосовувати положення основних законів та законодавчих актів, що стосується інтересів підприємства, споживачів та суспільства. Культурне оточення . Підприємство має враховувати рівень культу-ри споживача, його історичні традиції, звички, професію. Вторинної інформація та джерела її отримання Маркетингова інформ. Система- це безперервно діюча система, призначена для збирання, аналізу, оцінювання й розподілу інформації, яка необхідна для прийняття рішення та втілення у життя і контролю за виконанням заходів. Вторинну інформацію наз. ту, яка вже була зібрана раніше для іншої мети. Дослідження переважно починають із збирання вторинної інф. Цей етап наз. “кабінетним” дослідженням. Вторинну інформацію мо-жна збирати з внутрішніх і зовнішніх джерел. Джерела внутрішньої інформації: фінансова і статистична звітність підприємства -дані про збут щодо товарів і ринків рахунки клієнтів дані попнрндніх досліджень Джерела зовнішньої інформації : - видання державних установ, зокрема довідники, статистичні огляди періодика, книжки комерційна інформація, яку продають комерційні дослідницькі фірми. В Україні є такі джерела вторинної інформації: “Статистичний щоріч-ник України”; періодичні видання “Бізнес”, “Посередник”, “Галицькі контракти”’ ;система “Інтернет”; довідково-інформаційний фонд Торгово-промислової палати України. Конкурентноспроможність товару Конкурентноспроможність- сукупність споживчих властивостей товару, яка забезпечує його здатність конкурувати з аналогами на конк-ретному ринку в певний період часу. Аспекти конкурентноздатності: конкурентноз. товару може бути визначена лише внаслідок порівняння його з іншими товарами. Конкурентноспроможність відображає відмінність товару від товарів-конкурен-тів за ступенем задоволення конкретної споживчої потреби Крім якісних показників, вона враховує ще витрати споживача на придбання і використання товару для задоволення своєї конкретної потреби Параметри конкурентноспроможності поді-ляють на 2 групи: технічні й економічні. Група технічних параметрів характ. техніч-ний рівень і якість товару. До його складу входять класифікаційні, нормативні, ергоно-мічні параметри. Економічні параметри враховують не тільки вартість придбання товару, а й витрати на його подальшу експ-луатацію: купівлю пального, запчастин, ре-монт, для деяких товарів витрати на достав-ку, монтаж. Витрати споживача складаються з 2-х частин: витрати на купівлю товару(його ціни); витрати повязані з споживанням това-ру.Суму цих витрат наз. ціною споживання, вона перевищує ціну продажу. Більш конку-рентноспроможним є не той товар за який просять мін. ціну на ринку, а той в якого мін. ціна споживання за весь термін його служби. Кількісну оцінку рівня конкурентноспром. роблять через систему одиничних, групових, інтегральних показників. Одиничні показ-ники- відношення параметра оцінюваного виробу до величини того самого параметра базового виробу.: Q i = Р оцін / Р баз Групові показники, для технічних парамет-рів- індекс якості: І mn = V i * Qi , де V i –коеф. вагомості кожного параметра Для економічних параметрів – індекс ціни споживання: I en = Ц спож / Ц спож Інтегральний показник: К інт = I mn / I en Якщо К інт < 1, то аналізований товар посту-пається перед базовим товаром конкурентів; якщо К інт > 1, аналізований товар має вищу конкурентноспроможність, ніж базовий виріб. Первинна інформація та її переваги Маркетингова інформаційна система- безпере-рвно діюча система, призначена для збирання, оброблення, аналізу, оцінювання й розподілу інф., яка необхідна для прийняття рішень , втілення у життя та контролю за виконанням заходів. Первинну інформ. збирають уперше для досягне-ння конкретної мети дослідження. Переваги первинної інформ.: збирається для конкретних цілей дослідженя дані незастарілі методологію збирання даних контролює під-приємство доступ до результатів досліджень обмежений для конкурентів Недоліки: потребує значних витрат збирання даних забирає багато часу не всю інформацію можна зібрати в такий спосіб у разі недостатнього рівня кваліфікації дослі-дників інформація може бути неточна. Попит на товар та його еластичність Цінова еластичність попиту характ. чутливість споживачів до зміни цін з огляду на кількість то-варів, які вони купують. Її визначають відношен-ням зміни величини попиту(обсяг збуту) до зміни цін (у відсотках): Е пц = [ N 1- N 2 / N 1+N 2] / [ Ц1-Ц2 / Ц1+Ц2] Оскільки попит зменшується при зростанні ціни, еластичність вимірюється від’ємними величинами Тому її беруть за модулем. Попит вважається ела-стичним, якщо /Е пц / >1,коли незначні зміни ці-ни товару приводять до змін обсягів його збуту. Нееластичний попит є при / Е пц /<1, коли зміни ціни не викликають значних коливань обсягів збу-ту товару. Попит є нееластичний при обставинах: товар не має майже замінників сформувалася стійка прихильністьчастини ринку до товарної марки при купівлі предметів розкоші споживачі вважають , що підвищення ціни повязане з поліпшенням якості товару. Нееластичним є попит на товари першої необхід-ності, паливно-енергетичні ресурси.Еластичний попит властивий туристичним послугам, одяг.Концепція життєвого циклу товарів (ЖТЦ) Дана концепція була розроблена у 1965 р. америк. ученим Теодором Левіттом. Концепція ЖТЦ повязує лбсяги збуту товару, прибутки, маркетингові стратегії кожного етапу життя товару. Є 4 етапи ЖТЦ : етап впровадження на ринок ; етап зростання; етап зрілості ; етап спаду. Етап впровадження – період повільного зрос-тання обсягів збуту. Фірма прибутків ще неот-римує, оскільки потрібні великі витрати на фор-мування попиту і просування товару. Споживачами є новатори. Конкуренція незначна.Для проникнення на ринок встанов-люють невисокі ціни. Етап зростання –етап широкого нарощу-вання обсягів збуту.Зявляються прибутки, які протягом етапу зростають внаслідок швидкого обороту капіталу і зменшення витрат на рекламу. Зявляється більше кон-курентів. Кількість споживачів збільшує-ться, іде проникнення на нові сегменти ри-нку з модифікаціями товару, розширюють-ся канали збуту. Етап зрілості- темпи зростання обсягів збуту уповілбнюються. У збуті продукції відбувається певна стабілізація. Конкурен-ція сягає максимуму. Витрати на просуван-ня товару знижуються, реклама має харак-тер нагадування. Споживачами стає масо-вий ринок, фірма отримує максимальні прибутки.Високий рівень конкуренції зу-мовлює зниження цін. Щоб втримати товар на цьому етапі застосовують такі стратегії: 1. .модифікація ринку, тобто пошук нових способів використання товару 2..модифікація товару, тобто модерніза-ція, поліпшення дизайну 3.модифікація комплексу маркетингу, змі-на цінової політики, поліпшення сервісу. Етап спаду- збут і прибуток падають, спо-живачами залишаються консерватори. Ці-на мінімальна, реклама відсутня. На цьому етапі використовують такі стратегії: 1..припинити випуск застарілої продукції 2.укласти контракт на вир-тво з дочірними п-ствами в інших країнах Сегментування Сегментація ринку- розподіл спожи-вачів на основі різниці в потребах, характеристиках і розроблення для ко-жної з груп окремого комплексу мар-кетингу. Принцип Парето:20- процен-тний сегмент певного ринку забезпе-чує 80% доходів та прибутку фірми. Принципи сегментації : 1.сегментація за демографічним принципом – розподіл ринку за віком, ста-тю, релігією, національ-ністю. 2.сегментація за соціально-еконо-мічними характ. – рівень доходів споживачів, професія, освіта. 3.сегментація за споживчими мотивами – класифікація споживачів залежно від ступення їх прихильності до товарних марок, ціни, якості, зручнос-ті, післяпродажне обслуговування. 4. сегментація за психологічними мотивами – передбачає урахування типу особистості та стилю життя. Сегментація ринку товарів про-мислового призначення (ТПП) можна проводити за такими прин-ципами : 1.сегментація за географічним при-ципом передбачає розподіл світового ринку на географічні одиниці: а) зовнішній і внутрішній б) регіональні ринки (європейсь-кий, африканський тощо) в) ринки окремих країн (китайсь-кий, італійський) г) внутрішні регіональні ринки (обласні, міські) Ми можем оцінити чисельність на-селення, особливості транспортної мережі, ступінь насиченості ринку в даному регіоні. 2. сегментація за галузевим прин-ципом. Дає змогу розширити і сфо-рмувати асортимент. 3. сегментація за вагомістю спожива-чів передбачає розподіл ринку на сег-менти, де здійснюються великі торго-вельні операції, і на сегменти з дріб-ними і навіть одиничними покупками товарів 4. сегментації за формою власності враховує специфіку роботи з держав-ними і приватними фірмами Канали розповсюдження товарів Канали розподілу – сукупність фірм чи окремих осіб, які виконують посе-редницькі функції щодо фізичного пе-реміщення товарів і перебирають на себеабо сприяють переданню права власності на товари на шляху їх просу-вання від виробника до споживача. Прямі канали розподілу – (канали нульового рівня) найчастіше викорис-товують фірми, які хочуть контролю-вати всю маркетингову програму і ма-ти тісні контакти із споживачами на обмежених цільових ринках. Вони більше поширені на ринку продукції промислового призначення. Непрямі канали розподілу - перед-бачають участь торговельних посе-редників, що прагнуть розширити свої ринки й обсяги збуту. При тому вони згодні відмовитися від ба-гатьох збутових функцій, і від пев-ної частки контролю над каналами збуту і контактів із споживачами. Оптова торгівля охоплює будь-яку діяльність у справі продажу партій то-варів та послуг тим, хто купує їх для подальшого перепродажу або профе-сійному використанні. 1)Оптові підрозділи виробників Збутові філії –розміщуються у містах, де зосереджені численні споживачі да-ної продукції Збутові контори –фізичних операцій з товарами не виконують, мають лише їх взірці 2)Незалежні оптові посередники Це посередники,які перебирають на себе право власності на товар і ризик його подальшої реалізації Оптовики з повним циклом обслуго-вування ( дистриб’ю.тори , торговці оптом) Оптовики з обмеженим циклом обслу-говування (оптовики-комівояжери, оптовики-організатори) 3)Залежні оптові посередники Брокери –зводять споживачів із прода-вцями і беруть участь у переговорах щодо умов поставки Агенти виробника –виконують опера-ції від імені і зарахунок довірителя Збутові агенти –відповідають за мар-кетинг усієї продукції виробника. Комісіонери –мають склади для збері-гання товару, які вони продають від свого імені і зарахунок виробника 4)Роздрібна торгівля Ділер –незалежний підприємець, який займається роздрібним продажем тех-ніки, що має масовий попит. Визначник довжини каналу розподілу Канал розподілу – сукупність фірм чи окремих осіб, які виконують посередни-цькі функції щодо фізичного переміщен-ня товарів і перебирають на себе або сприяють переданню права власності на товари на шляху їх просування від вироб-ника до споживача. Ширину каналу розподілу визначає кі-лькість незалежних учасників на кожно-му рівні каналу. Є три підходи до розв’я-ння цієї проблеми. 1)При ексклюзивному розподілу фірма обмежує кількість оптових і роздрібних торговців, використовує 1 чи 2 роздрібні магазини у конкретному торговому регі-оні , який надає виняткове право реалізу-вати свій товар. Вона прагне підтримати контроль над каналами збуту і високий прибуток завдяки високій ціні , свідомо орієнтуючись на менший обсяг збуту (дорогі автомобілі, парфуми) 2)При селективному розподілі фірма вибирає кращих посередників.Вона поє-днює контроль над каналами, престиж-ний образ із достатнім обсягом продажу і прибутком. Цей підхід притаманний реа-лізації значної кількості товарів довготер-мінового використання. 3)При інтенсивному розподілі фірма використовує численних оптових і розд-рібних торговців. Її цілі – охоплення ши-рокого ринку збуту, високі прибутки че-рез масову реалізацію і зручність місця придбання товару для споживача. Визначник ширини каналу розподілу Канал розподілу – сукупність фірм чи окремих осіб, які виконують посередницькі функції щодо фізичного переміщення това-рів і перебирають на себе або сприяють пе-реданню права власності на товари на шля-ху їх просування від виробника до спожи-вача. Довжину каналу збуту визначає кількість посередників, через яких товар проходить на шляху від виробника до споживача. Рівень каналу збуту – будь-який посеред-ник, що виконує ту чи іншу роботу щодо просування товару до споживача. Канал нульового рівня, або канал прямого маркетингу складається з виробника, який продає товар безпосередньо споживачам (через відділ збуту, мережу магазинів). В однорівневому каналі діє 1 посередник. На ринку товарів промислового призначен-ня посередниками можуть бути брокери, дилери, збутові агенти. На споживчому ри-нку посередником виступає роздрібний то-рговець Дворівневий канал складається з 2 посеред-ників. На споживчому ринку посередника-ми бувають оптовий та роздрібний торгівці, на ринку ТПП- промисловий дис-триб’ютор і дилери. Трирівневий –підприємство дрібного гурту що купують товари в потужних оптовиків і перепродують їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, котрих великі оптови-ки не обслуговують. Визначник нижньої межі ціни товару Сума постійних і змінних витрат на виробництво і збут товару визначає нижню межу ціни. Постійні витрати за певний період при даних виробничих потужностях не змінюються із збільшенням обсягів виробництва і збуту товару. Це орен-дна плата, проценти за кредит, плата за опалення, оплата менеджерів Змінні витрати – залежать від обсягів виробництва. Це витрати на сировину і матеріали, комплектувальні, з/ п ро-бітників. На одиницю продукції ці ви-трати є незмінними. Постійні витрати на одиницю продук-ції можуть коливатися, що видно з фо-рмули собівартості продукції: S=V+F / N , де V – Змінні витрати на од. прод. F – Постійні витрати за певний період N– Обсяг виробництва(збуту) за цей період Визначник верхньої межі ціни товару Попит визначає верхню межу ціни товару. Цінова еластичність попиту характ. чутливість споживачів до зміни цін з огляду на кількість товарів, які вони купують. Її визначають відношенням зміни величини попиту(обсяг збуту) до зміни цін (у відсотках): Е пц = [ N 1- N 2 / N 1+N 2] / [ Ц1-Ц2 / Ц1+Ц2] Оскільки попит зменшується при зро-станні ціни, еластичність вимірюється від’ємними величинами Тому її беруть за модулем. Попит вважається еластичним, якщо /Е пц / >1,коли незначні зміни ціни товару приводять до змін обсягів його збуту. Нееластичний попит є при / Е пц /<1, коли зміни ціни не викликають знач-них коливань обсягів збуту товару. Попит є нееластичний при обстави-нах: товар не має майже замінників сформувалася стійка прихильність частини ринку до товарної марки при купівлі предметів розкоші споживачі вважають , що підви-щення ціни повязане з поліпшен-ням якості товару. Нееластичним є попит на товари пер-шої необхідності, паливно-енергетич-ні ресурси. Еластичний попит властивий туристичним послугам, одяг. Процедура всановлення ціни на новий товар Етапи: 1..Цілі ціноутворення 1)Максимізація поточного прибутку. Оці-нюють попит і витрати стосовно обсягів збуту і обирають ціну, яка забезпечує по-точний прибуток 2)Збільшення частки ринку.Фірма знижує ціни і сподівається,що зростання обсягу збуту поліпшить її позиції на ринку і збільшить прибуток 3)Завоювання лідерства за якістю товару. Фірма пропонує товар за високою ціною, яка повинна покрити витрати на вироб-ництво. 4)Забезпечення виживання фірми. Щоб за-безпечити збут товару ціни знижують. 2. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику: 1)Оцінювання витрат: постійні і змінні витрати 2)Визначення попиту на товар і аналіз йо-го еластичності 3)Аналіз цін і товарів конкурентів – вив-чають каталоги і прайс-листи конкурентів а також опитують покупців. 3. Вибір цінової стратегії 1)стратегічні рішення щодо рівня цін 2)стратегії єдиних чи перемінних цін Види перемінних цін: –гнучкі ціни –якщо витрати на виробниц-тво і реалізацію продукції змінюються під впливом певних факторів . –дискримінаційні –якщо фірма при незмі-нних витратах продає товар за двома чи більше різними цінами –пільгові –ціни що вводяться за пропози-цією чи схвалюються державою За географічним принципом є такі пере-мінні ціни : –зональні – є кілька територіальних зон, у межах кожної з яких ціна залежить від се-редніх транспортних витрат у цій зоні. –франкування цін (франко-завод, франко-перевізник, франко-кордон, франко-склад споживача) 3)цінові стратегії у межах товарного асо-ртименту –ціни на доповнювальні товари –ціни на обов’язкове приладдя –“ цінові лінії” 4)Вибір моделі і методу ціноутворення Є 3 моделі ціноутворення: 1)Модель, що базується на витратах ви-робництва 2)Модель, що базується на попиті 3)Модель,що базується на конкуренції Методи: надбавок, аукціон, торги, рівень конкурентноспроможності, на основі рів-ня поточних цін, метод максимізації поточного прибутку 5)Розрахунок ціни Концепції маркетингу Існує 5 концепцій : –Концепція удосконалення виробництва –споживачі надають перевагу розповсюдже-ним та доступним за ціною товарам.Управ-лінці зосереджують увагу на підвищенні ефективності системи розподілу товару. Застосування даної концепції доцільне у 2 випадках: 1)Коли собівартість занадто висока і її мо-жна зменшити зарахунок підвищення про-дуктивності праці 2)Коли є високий попит на ці товари. –Концепція удосконалення товару –спожи-вачі надають перевагу товарам з найвищою якістю.Підприємство зосереджує зусилля на постійному вдосконаленні товару. –Концепція інтенсифікації комерційних зу-силь –споживачі не купуватимуть товари підприємтсва в достатній кількості, якщо вононе докладе значних зусиль у сфері збу-ту. Продавець намагається за будь-яких умов продати товар,а задоволення потреб споживача є другорядною справою. –Концепція маркетингу – запорукою досяг-нення цілей є визначення потреб спожива-чів і задоволення цих потреб ефективніши-ми і продуктивнішими -порівн яно з конку-рентами –методами . Підприємства орієн-туються на задоволення потреб певної гру-пи споживачів, проводять дослідження ри-нку, аналіз і контроль маркетингової д-сті. –Концепція соціально-етичного маркетин-гу –визначення потреб споживачів та їх за-доволення ефективніше, ніж конкуренти, з урахуванням інтересів усіх членів суспіль-ства. Концепція вимагає збалансування прибутків підприємства, споживчих потреб цільової групи, інтересів суспільства.
Селективний розподіл товарів При селективному розподілі фірма відби-рає кращих посередників із тих, які готові надати свої послуги. Вона намагається поє-днювати контроль над каналом, престиж-ний образ із достатнім обсягом продажу і прибутком. Такий підхід притаманний реа-лізації значної кількості товарів довготер-мінового використанняСуть стратегії “проштовхування” товару. Просквання товару на ринку здійснюють за допомогою системи маркетингових ко-мунікацій (СМК) – спрямована на інфор-мування, переконання та нагадування спо-живачам про свої товари, стимулювання їх збуту і створення позитивного іміджу під-приємства. Елементи СМК: Реклама –будь-яка платна неособистісна форма розповсюдження інформації про фі-рму та її товар. Є такі засоби розповсю-дження реклами: 1)Реклама у пресі –газетна реклама –журнальна реклама 2)Реклама на телебачені 3)Реклама на радіо 4)Пряма поштова реклама (“Дірект мейл”) –це буклети, каталоги, листівки 5)Зовнішня реклама-це рекламні щити вздовж доріг, написи на транспорті. 6)Реклама на місці продажу –це реклама на упаковці товару, вітрини 7)Сувенірна реклама- календарі, ручки. 8)Реклама в Інтернеті “Паблік рілейшнз” (“взаємини з громадсь-кістю”) -діяльність, спрямована на форму-вання позитивного іміджу фірми. 1)Паблісти-некомерційні форми розповсю-дження позитивної інформації про товар. 2)Спонсорство- договірні відносини між спонсором і субсидованою стороною. Персональний продаж –усне представлен-ня товару в ході бесіди з одним чи декіль-кома потенційними покупцями задля продажу Стимулювання збуту –короткочасні спону-кальні заходи заохочення споживачів до купівлі (знижки, розпродажі, лотереї). Стратегічні рішення щодо рівня цін Є 2 типи стратегій щодо цінового рівня: 1)Стратегія високих цін-висока ціна відіг-рає роль індикатора якості, має найбіль-ший вплив при купівлі складних і цінних товарів. 2)Стратегія низьких цін –дає змогу збіль-шувати обсяги продажу товарів. Ціни на нові “піонерні “товари: 1)Стратегія “зняття вершків”-фірма вста-новлює спочатку високу престижну ціну, яка робить товар досяжним лише для вер-хніх ешалонів ринку.Потім ціну поетапно знижують 2)Стратегія “проникнення” –фірми відра-зу встановлюють низьку ціну, сподіваю-чись залучити велику кількість спожива-чів та захопити значну частину ринку. Ціни на нові товари-імітатори. Стратегії відносно показників “ціна-якіс-ть” : 1)Стратегія преміальних націнок – коли якість висока і ціна висока 2)Стратегія глибокого проникнення на ринок – коли висока якість і середня ціна 3) Стратегія переваг – коли висока якість і низькаціна 4) стратегія показного блиску –коли якіс-ть середня і висока ціна 5)Стратегія середнього рівня –коли сере-дня якість і середня ціна 6)Стратегія доброякісності –коли середня якість і низька ціна 7)Стратегія пограбування – коли низька якість і висока ціна 8)Стратегія завищеної ціни – коли низька якість і середня ціна 9)Стратегія дешевих товарів –коли низь-ка якість і низька ціна Стратегія 1, 5 і 9 ілюструють диференціа-цію залежно від рівня якості : Стратегії 2, 3 і 6 – це стратегії створення цінових переваг Стратегії 4, 7 і 8 ілюструють завищення цін відносно корисного ефекту продукції Стратегія незаокруглених цін –це такі ціни, які на декілька одиниць нижчі від круглого числа. Мета проведення господарського “портфеля” підприємства. Це оцінювання стану всіх стратегіч-них господарських підрозділів (СГП) СГП –самостійні відділення чи підроз-діли, які відповідають за асортимент-ну групу або окремий товар підприєм-ства з концентрацією на конкретному ринку. Аналіз господарського “ портфеля ” дає можливість оцінити рентабельні-сть кожного СГП та прийняти рішен-ня про їх подальший розвиток. Цей аналіз проводиться за допомогою ма-триці “частка ринку –зростання ринку” (матриця “Бостон консалтинг груп”) СГП, які охоплюють значні частки ри-нку в секторах економіки, що розвива-ються, наз. “зірками”. “Зірка” дає зна-чні прибутки, але потребує значних коштів для фінансування розвитку. “ Дійна корова” -без значних витрат на маркетингові заходи такі СГП даю-ть чималі прибутки, які стають джере-лами фінансування інших підрозділів. “Важка дитина” -це ті СГП, які завоювали незначні частки ринку в га-лузях, що розвиваються. Вони не при-носять великих прибутків, потребують значних інвестицій “Собака” –це СГП з обмеженим обся-гом збуту у зрілих галузях, які пере-живають стагнацію. Ринок не зростає. Недоліки функціонально-товарної організації маркетингу Організація маркетингу- структурна побудова для управління маркетинго-вими функціями Функціональна організація передбачає розподіл обов’язків між структурними підрозділами за окремими функціями маркетингової діяльності. Недоліки: 1)Керівник, який відповідає за певний товар, не має усіх повноважень, необ-хідних для його діяльності 2)Товарна організація часом потребує більших видатків, ніж очікується, че-рез значні витрати на утримання вели-кої кількості персоналу 3)У працівників товарних підрозділів можуть існувати “подвійні підпоряд-кування” :своїм безпосереднім керівникам та керівникам фукціональ-них маркетингових служб. Типи маркетингу Перетворювальний або конверсійний –спрямований на подолання негативного попиту на товар. Стимуляційний маркетинг –тип марке-тингу спрямований на подолання певної байдужості споживача до товару та створення попиту на цей товар.Це стосується засобів стимулювання попиту на товари, які вже втратили своє початкове призначення, або това-ри,які б прийшлися до смаку не на тра-диційному, а на іншому ринку. Виявний або розвивальний маркетинг –маркетинг товару, який щойно з’явився на ринку і попит на який тільки формується, зароджується. Обновлювальний або ремаркетинг –застосовують у випадку, коли потрібно продовжити перебування товару на ринку, оскільки новий товар виробник ще не готовий запропонувати. Синхромаркетинг –маркетинг, завдяки якому досягають вирівнювання попиту на товар або послугу, інтенсивність якого змінюється протягом дня, тижня, року. Підтримувальний або зберігальний ма-ркетинг –маркетинг, який застосовують у випадку необхідності збереження вже існуючого повного попиту на товар. Інструментами цього типу маркетингу є ціна, її можуть знижувати, і реклама, її посилюють. Знижувальний або демаркетинг – маркетинг, завдяки якому передбача-ють заходи зменшення надмірного попиту, тобто йдеться про попит на товари, обсяг споживання яких перевищує норми, уявлення про здоровий спосіб життя. Контрмаркетинг –маркетинг, спрямова-ний на ліквідацію попиту на товар у зв’язку з тим ,що товар якоюсь мірою шкідливий для людини, середовища.
