1.Валютна система та її елементи.
Елементи світової ВС: 1) міжнародні розрахункові грош одиниці, резервні валюти. 2) умови взаємного обміну валют. 3) уніфікований режим валют паритетів. 4) регламентація режимів валют курсів. 5) міждерж регулювання між нар валют ліквідності. 6) міждерж регулюванняя валют обмежень. 7) уніфікація правил використання між нар кредитних засобів. 8) міжнародні організації, які здійснюють міждерж валютне регулювання.
Валюта – національна грошова одиниця; - це грош знаки іноземних держав, які використовують в між нар розрахунках, - це між нар розрахункова грош одиниця і платіжний засіб. Між нар торгова валюта служить для оцінки та опосередкування міжн торгових операцій. Між нар резервна грош одиниця (ключова) валюта – це нац. валюта провідних країн, яка виконує ф-ції між нар платіжного та резервного засобу. Служить базою визначення валютного паритету та валютного курсу для інших країн. Валютні резерви – це централізовані запаси золота та іноземної валюти ,які використовують урядові органи та ЦБ країн світу для здійснення платежів у між нар розрахунках. Між нар валютна ліквідність відносять іноземну валюту, золото, резервна позиція країн в МВФ , між нар розрахун грош одиниці. Міжнародна (колективна) розрах одиниця – це колективна валютна одиниця, яка використовується як умовний масштаб для співставлення між нар вимог та зобов’язань становлення валютного паритету та Валютного курсу, це умовна розрахункова одиниця. В 1979 створено ЕКЮ. СПЗ – використовується лише урядом, а екю – приватні і інші особи. СПЗ – використовується країнами членами між нар європейськими союзом. З 2002 євро стає єдиною валютою ЄС.
2. Валюта та її види. Валюбний курс – це ціна грош одиниці країни виражена в грош одиниці інших країн. Визн шляхом котирування – це метод визначення валютного курсу. Валютне котирування здійснюється держ банками або найбільшими комерційними. Котирування буває: пряме і непряме. Пряме котирування – за умовну одиницю приймається одиниця іноземної валюти і до неї прирівнюється певна к-сть нац. одиниць. Непряме котирування – за умовну одиницю приймається нац. грош одиниця і до неї прирівнюється певна к-сть іноз грош одиниць. Крос-курс – це курс між двома валютами розрах на основі курсу кожної і з них у 3 валюті. Купівельна спроможність валют – це певний набір споживчих благ, які можна отримати за грош одиницю. Паритет купівельної спроможності – це свівідношення між двома валютами, яке показує чому дорівнює купівельна спроможність грош одиниці однієї країни виражена в грош одиниці іншої країни. Фактори які впливають на валютний курс: 1) залежність між попитом і пропозицією; Попит формує: - вітчизняний імпортер, - особи які посилають грошові готівкові перекази за кордон, - особи які виїжджають у туристичні поїздки за кортдон, - особи які користуються іноземними послугами, - купівля іноземних фінансових або реальних активів; Пропозиція іноземної валюти: - іноземці які купують національні товари і послуги, - перекази із-за кордону, - іноземні туристи, - купівля іноземцями вітчизняних фінансових та реальних активів; 2) рівень цін, 3) темпи інфляції, 4) рівень витрат в-ва, 5) стан платіжного балансу, 6) спекулятивний характер 7) ступінь використання валюти в міжнародних розрахунках , 8) політична і соціальна стабільність в країні. Множинність валютних курсів – в одній країні застосовують різні види валютних курсів. Знецінення і подорощення валют відбувається під дією впливу ринкових сил. Девальвація – знецінення валюти. Ревальвація – подорощення валюти, які цілеспрямовано здійснюються урядом.
3. Валютний курс: суть, фактори впливу, методи котирування. Режими ВК
Валютний курс це ціна грошової одиниці країни виражена в грошовій одиниці інших країн. Фактори, що впливають на валютний курс: оскільки валютний курс є ціною, то він формується під впливом попиту і пропозиції, вітчизняні рівні ціни, темпи інфляції, рівні витрат виробництва, стан платіжного балансу, ступінь використання валюти в міжнародних розрахунках, політична та соціальна стабільність в країні, міжнародний авторитет країни. Котирування це метод встановлення курсу іноземної валюти, визначення пропорцій їх обміну на валюту даної країни. Буває: ПРЯМЕ-за умовну одиницю приймається одиниця іноземної валюти і до неї прирівнюється певна кількість іншої валюти. НЕПРЯМЕ-за умовну одиницю приймається національна валюта і до неї прирівнюється певна кількість іншої валюти. Режими ВК: це організація і визначення валютного курсу його зміни, використовуються для здійснення розрахунків. Вони поділяються: ФІКСОВАНИЙ передбачає наявність твердих зареєстрованих паритетів, які лежать в основі валютного курсу і підтримуються держ валютними органами. Види фікс вал курсу: 1.Реально-фіксований грунтується на загальному паритеті і відхилення валютного курсу від золотих паритетів в межах золотих точок. 2.Договірно-фіксований грунтується погодженому еталоні; ПЛАВАЮЧИЙ формується під впливом попиту пропозиції. Види плаваючих вал курсів: 1.Незалежне плавання вал курсу формується на валютних ринках при незначних інтервенціях центральних банків. 2.Кероване плавання передбачає втручання валютних органів. 3.Змішане плавання валюти називається прив’язане до деякої національної валюти.
4. Паризька та генуезька валютні системи. Система золотого стандарту. У 1867 році в Парижі проходить валютно фінансова конференція на якій золото було офіційно визнано міжнародною розрахунковою одиницею. „Золотий стандарт” – це золотий монометалізм, грошова система при якій роль загального еквіваленту виконує золото, а в обігу функціонують золоті монети або грошові знаки розмінні на золото. Загалом система існувала в трьох формах: у золото-монетному, золото-зливковому, і золото-девізному стандарті. Золото виконує усі п’ять функцій грошей, обслуговує внутрішній і зовнішній обіг. В основі валютного курсу лежав золотий паритет який встановлювався відповідно до золотого вмісту валют. Валютний курс міг відхилятися від утвердженого золотого паритету на величину витрат необхідних для вивезення золота. Існування золотого стандарту забезпечувалось через фіксацією країни золотого вмісту своєї грошової одиниці, фіксацією ціни на золото, забезпеченню вільного ввезення чи вивезення золота і жорстокого співвідношення між нац. золотими запасами і кількістю грошей в обігу. Преваги системи золотого стандарту полягали в автоматичному покриттю пасивного сальдо платіжних балансів, забезпеченні загальності і конвертованості світових грошей, стійкості валютних курсів. Недоліками вважають її жорсткість і недостатню еластичність, залежність від рівня видобутку монетарного золота, неможливістю проведення державами власної золотовалютної політики. Золотий стандарт проіснував до першої св війни, на початку другої світової війни с-ма зазнала повного краху. У 1922 році відбулась Генуезька міжнародна вал-фін конференція де було закріплено перехід від золотомонетного до золото зливкового стандарту. Лише валюта провідних країн могла обмінюватись на золото. В інших країнах почала діяти система золото-девізного стандарту, тобто най. валюта розмінювалась не на золото а на девізи (іноземну валюту розмінювали на золото). С-ми зол зливкового та зол-девізного ст. були урізаними с-мами через те що в обігу були відсутні золоті монети, золот перестало виконувати ф-цію засобу обігу і платежу, а монетарне золото зосереджувалось в руках держави
5. Бреттон-Вудська валютна система: характерні риси, причини кризи. В 1944 році в місті Бреттон-Вудсі відбулась валютно фінансова конференція на якій було створено МВФ і запроваджено новий золотовалютний стандарт. Ця система ґрунтувалась на кейнсіанській моделі і частіше її називають системою золото доларового стандарту. Основні принципи системи: 1. за золотом зберігається роль загального еквіваленту і воно розраховується у міжнародних розрахунках. 2. в основі валютних курсів лежав золотий паритет. 3. на практиці зв’язок усіх валют із золотом здійснювався через посередництво долара. 4. зберігався фіксований режим валютних курсів фіксується цін золота. Причинами довіри до долара вважають те, що він зберігав високий антиінфляційний імунітет що гарантувався високою конвертованістю у золоті крім того після другої світової війни США займало провідні позиції у виробництві. Крах золото доларового стандарту відбувся у 1971 році, коли уряд США оголосив про припинення обміну долара на золото
6. Ямайська валютна система: причини виникнення, характерні риси. У 1976 році у місті Кінгстоні зібралась ямайська міжнародна валютно фінансова конференція, яка офіційно почала функціонувати у 1978 році, існує і розвивається по сьогоднішній день. Принципи ямайської системи: 1. здійснена офіційна демонетизація золота – золото стало звичайним товаром переставши виконувати функцію міри вартості. Сьогодні золото валютні запаси існують у розрахунках, централізованій і приватній формах. 2. Постало питання про реальне запровадження спеціальних прав запозичення (СПЗ). 3. Запроваджено плаваючі валютні курси
7. Міжнародний кредит і його основні різновиди. Міжнародний кредит є продуктом росту виробництва. Одночасно він став необхідною умовою та каталізатором розвитку виробництва. Види: 1) за призначенням: - прив’язаний кредит, мають яскраво виражений цільовий характер. – фінансовий кредит -використовується на довільні цілі, призначений для еміграції знецінених форм капіталу, - проміжні -призначені для міграції змішаних форм капіталів. 2) за валютою позики: - у валюті позичальника, - у валюті кредитора, - у валюті третьої країни, - у кошику валют. 3) ЗА ТЕРМІНОМ ДІЇ: -короткострокові – до 1 року, - середньострокові – 1-5 років. – довгострокові – понад 5-7 років. 4) за формою надання: - товарні кредити. 5) за характером забезпечення: -забезпечений, - бланковий. 6) за статусом кредиторів: - урядові (державні), - міжнародних валютно-фінансових організацій, - приватні кредити, - змішані кредити. 7) за цільовим призначенням: - виробничі і невиробничі.
8 Економічні наслідки міжнародного кредитування. Міжнародний кредит є продуктом росту виробництва. Одночасно він став необхідною умовою та каталізатором розвитку виробництва. Позитив МК полягає у прискоренні розвитку продуктивних сил шляхом забезпечення безперервності процесу відтворення та його розширення. Це проявляється в тому, що: 1.кредит стимулює зовнішньо економічну діяльність країни; 2.нормою стала зовнішня торгівля в кредит, це стосується товарів, які мають тривалий цикл виготовлення, подорожчання продукції, зростання частки машин та обладнання в світовій торгівлі зацікавлюють експортерів та імпортерів в кредит; 3.МК створює сприятливі умови для зарубіжних інвесторів, бо, як правило, пов'язаний з вимогою надання пільг імпортерам країни-кредитора; 4.МК сприяє укріпленню позицій національних підприємств, банків пов’язаних з міжнародним капіталом; 5.МК забезпечує безперебійність міжнародних розрахункових та валютних операцій. Водночас міжнародний кредит може відігравати негативну роль пов’язану з тим що: 1.поглиблюються диспропорції в економіці, МК полегшує розвиток найбільш прибуткових галузей та затримує розвиток галузей, не привабливих для іноземного капіталу; 2.МК можуть виступати як засіб конкурентної боротьби країн за ринки сировини, збуту, сфери капіталовкладень; 3.МК можуть виступати як засіб укріплення позицій країн-кредитора на світових ринках.
9 Проблема зовнішньої заборгованості та її реструктуризація.Існує 4 способи реструктуризації зовнішнього боргу:1)списання боргу-застос.коли країна позичальник досягнула критичного рівня боргу.Основні показники надмірної заборгованості:-відношення зовн.боргу до ВВП 40-59%;-віднош.зовн.боргу до річного обсягу експорту 275%.;-відношення ви-т на обслуговування і погашення боргу до ічного обсягу експорту 30%;-відношення ви-т на обслуговування зовн.боргу до річного обсягу експорту 20%. Якщо 3 із 4-х показників досягнуто, то відбув.списання боргу.Це єдиний спосіб ре структур.,який можна викор.лише раз.2) Викуп-здійсн.безпосередньо позичальником за його ініціативою, коли він має достатні золотовал.резерви або стійке достатнє сальдо платіж.балансу. Ніколи весь борг повністю не викуповується, а лише його частини. Викуп викор. тоді, коли країна довела, що ін.частину боргу може сплатити за відповідною схемою. 3) Сек’юритизація боргу-означ.,що старі облігації обмін.на нові, які випущені відповідно із схеми даної реструктуризації. Нові боргові зобов’язання випускаються за меншим % і на мешу суму. 4) Своп здійсн.за ініціативи кредитора. Богр обмін.на акції корпоративного сектору або ін.ліквідні активи країни-боржниці. Реструкт. Здійсн.через Лондонський і Паризький клуб кредиторів. Це неофіційні між нар.організації. Членство в клубах є ситуативним. Лондонський клуб здійсн.реструкруризацію боргів перед комерційними фін.установами. Паризький клуб-обєднання найбільших країн-кредиторів. Займається більш заполітизованою дія-стю.
10. альтернативні джерела фінансування нац. економіки. Останнім часом окрім традиційних способів(акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда, тощо), з’явилися нові, такі як франчайзинг, лізинг, форфейтинг, венчурне фінансування, селенг та інше. Фінансування форфейтингом – це форма кредитування експортера банком чи іншим фінансово-кредитним закладом шляхом придбання боргових зобов’язань з певним дисконтом. Повернення капіталу(банком) здійснюється завдяки продажу боргових зобов’язань на вторинному ринку. Форфейтинг використовується як правило при експорті великих капітальних активів, машин, обладнання з тривалою відстрочкою платежу. Форфейтингування дорожче для експортера ніж банківський кредит, але звільняє його від кредитних ризиків та скорочує дебіторську заборгованість. Форфейтинг передбачає наявність трьох сторін, таких, як продавець, покупець(інвестор) і банк. Франчайзинг – це передача або продаж ліцензії(франшизи)однієї фірми іншій на право реалізації продукції(послуг, робіт) чи заняття бізнесом на певній території з використанням товарного знака франшизодавця і за умови суворого виконання вимог технології і якості. На сьогодні існує два види франчайзингу: продуктово-торговельний і бізнес-франчайзинг. Продуктово-торговельний передбачає за допомогою передачі франшиз створити мережу дистриб’юторських фірм і допомагає товаровиробнику розширити сектор споживчого ринку. Бізнес франчайзинг передбачає спочатку передачу франшизоодержувачу товарного знака, технології виробництва, зразків продукції, а потім після апробації і експертизи продукції видається ліцензія на виробництво і продаж. Лізинг – це довгострокова оренда окремих видів машин та устаткування, виробничо-технічних комплексів, іншого майна. На відміну від поточної оренди в лізингу можуть брати участь 3 або більше суб’єктів угоди: - Постачальник(виробник обладнання); - Лізингодавець(банк чи лізингова компанія); - Лізингоодержувач(орендатор). Лізингові операції здійснюються у такій послідовності: лізингоодержувач знаходить фірму, що виготовляє або продає необхідне обладнання, вивчає його якості та умови продажу. Потім звертається до банку чи лізингової компанії з пропозицією придбати це обладнання з метою подальшої передачі на умовах оренди. Селенг – це окремий випадок лізингу, який передбачає двосторонню угоду майнового найму. Згідно з цієї угодою власник передає селенг-компанії права використання і розпорядження своїм майном. Він залишається власником, одержує за це окрему плату і може за першою вимогою повернути своє майно.
11. Платіжний баланс: суть, структура
Платіжний баланс- це вартісний вираз усього комплексу зовнішньо-економічного зв’язку у формі співвідношень, надходжень і платежів. Це звіт поданий у формі бухгалтерських рахунків про торгові та фінансові угоди суб’єктів країни із закордоном за певний період часу. Принципи побудови ПБ: 1) охоплює усі зов-ек операцій країни за певний період. 2) РЕЗИДЕНТИ – ЦЕ: - це фіз. Особи, які постійно проживають в країні (іноземні громадяни, особи без громадянства, особи даної країни), - юр особи ,які знаходяться на території даної країни, створені і діють з її законодавством. 3) наявність ек території що перебуває під юрисдикцією країни. 4) визначення ринкової ціни. 5) види розрахункової одиниці. 6) всі зов-ек операції поділяються на кредитні і дебетові. Кредитні – це ті, які приносять в країну іноземну валюту. Дебетові- це ті, які показують витрати валют. Складові платіжного балансу: 1) баланс поточних операцій скл з 3 розділів: - торговий баланс, - баланс послуг, -баланс односторонніх переказів. В баалагсі послуг функціонують доходи від інвестицій за кордну і відсоток по міжнародному кредиту. Баланс односторонніх переказів: - приватні операції, - держ операції. 2) баланс руху капіталів. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капіта. Короткостроковий капітал, рух між нар кредитів терміном до 1 року. 3) прпуски і помилкиє.4) операції з ліквідними валютними активами. З точки зору бух обліку ПБ повинен бути врівноважений 0. Стаття платіжного балансу поділ на: - основні, - балансуючі. Згідно з методикою МВФ сальдо платіжного балансу розрах по балансу поточних операцій.
12. Фактори впливу на платіжний баланс:
Нерівномірний економічний розвиток країн, - мілітаризація економіки та військові витрати, - Циклічні коливання економіки, - Зростання закордонних державних витрат, - Посилення міжнародної фінансової залежності, - Зміни в міжнародній торгівлі, -
Негативний вплив інфляції на платіжний баланс
13. Регулювання міжнар.валютно-фінансових відносин.Розрізняють пряме і не пряме регулюв.Пряме здійсн. Шляхом прийняття законодавчих актів.Рівні валютного регул:-на рівні підприємства,-національний,-міждержавний.Розрізняють структурну і поточну валютну політику.Структурна –сукупність довгострокових заходів спрямованих на здійснення структ.змін у світовій валютній си-мі.Реалізуується у формі перебудови всієї вал.си-ми.Поточна вал. Політика це сук.короткострокових заходів спрямованих на повсякденне оперативне регулювання вал.курсу, вал.операцій.,ді-сті вал.ринку .Форми валютної політики:1.Диконтна(облікова)-це зміна облікової ставки центр.банку з метою регулювання вал.курсу і впливу на плат.баланс2.Девізна-метод впливу на вал.курс шляхом купівлі-продажу іноз.валюти.Здійснюється у формі валютної інтервенції3.Диверсифікація вал.резервів-форма вал.політики спрямована на рег.структури вал.резервів шляхом включення до їх складу різних валют4.Девольвація і ревальвація.Наслідки девальвації:-посилюються конкур.позиції нац.вир-ків-експортерів;-покращується стан плат.балансу.Револьвація-підвищ.курсу нац.валюти щодо іноземної.Наслідки:-обмежується приплив іноз.капіталів, в першу чергу спекулятивних;-знижуються ви-ти на імпорт;-зростає експорт капіталу;-стримується експорт товарав5.Регулювання режиму вал.курсу.6.валютні обмеження-це форма вал.політики, яка полягає в законод.або адмін.забороні, лімітування або регламентуванні операції з валютою.Носять дискримінаційний характер.Сфери вал. обмежень1.поточні операції платіжного балансу2.Фінансові операції.Валютні обмеження по поточним операціям:-блокування виручки іноз.експортерів від продажу товарів в даній країні;-обов’язковий продаж вал.виручки нац.експортерів повністю або частково Центр.банку;-обмеження на обмін для туристів;-обмеж.на продаж іноз.валюти імпортерам;-диверсифікація вал.курсів за видами операцій.Валютні обмеження по фін.операціям:-при пасивному плат.балансі зводяться до обмеження вивозу капіталу і стимулюванню притоку капіталу;-при активному плат.балансі вал.обмеження направлені на стримування притоку капіталу і підвищенню курсу нац.вал7.Регулювання ступеня конвертованості валют.Конвертованість-здатність вільног обміну нац.грошової одиниці на іноземні валюти, можливість для власника валюти вільно здійснювати ті чи інші операції як у даній країні так і за кордоном.Розрізняють конвертованість:-внутрішня-оберненість валюти для резидентів;-зовнішня- оберненість валюти для нерезидентів;-Повна-відміна будь-яких валютних обмежень;-часткова-запровадження певних обмежень на операції куп.-продажу іноз.валюти.
14. Дайте загальну характеристику МВФ
В 1947році почав функціонувати МВФ це міжурядова організація метою якої є регулювання та сприяння розвитку валютних відносин між країнами членами, надання їм короткострокових, середньострокових кредитів у іноз валюті для покриття їх платіжних балансів. МВФ стежить за додержанням країнами членами «кодексу гарної валютної поведінки», визначеного його Статутом, надає в їх розпорядження фін результатів для виконання вимог «кодексу», виправляючи і попереджуючи порушення рівноваги платежів за допомогою відповідної економічної політики, представляє собою форум для узгодження дій співробітництва країн в валютній сфері. МВФ являє собою специфічну організацію.Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів – казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. МВФ видає наступні кредити: звичайний кредит, компенсаційний, стабілізаційний, розширене фінансування.
15. Загальна характеристика групи світового банку. На сьогоднішній день світовий банк включає:1. міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), 2. міжнародна фінансова корпорація (МФК), 3. міжнародна асоціація розвитку (МАР), 4. багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ), 5. Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС). Усі організації є спеціалізованими агентствами ООН і мають власні статути та самостійне членство. МБРР було створено у 1944 році разом з МВФ з метою відбудови і реконструкції світової економіки. Головна мета на момент заснування – створення міжнародної фінансуючої організації для підтримки реконструкції і розвитку економіки. Спочатку була зосереджена увага на підтримці найбідніших країн, з початку 90 рр. допомога надавалась країнами з перехідною економікою. МАР створена у 1960 році як філія МБРР з метою надання фінансової підтримки найменше розвинутим країнам на більш „ліберальних” засадах порівняно з МБРР. Формально МАР незалежна від МБРР, їх ресурси відокремлені але їх цілі подібні. МФК створена у 1956 році з метою сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються через заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері з відсутністю права домагатися урядових гарантій під свої інвестиції. БАГІ створено з метою сприяння надходження інвестицій у країни, що розвиваються. БАГІ надає гарантії від некомерц ризиків обраним нею інвестором; консультує уряди країн, що розвиваються з питань міжнародного інвестування; пропонує рекламні послуги, тощо. МЦУІС створений у 1966 році з метою стимулювання приватних інвестицій через урегулювання інвестицій через урегулювання конфліктів між іноземними інвесторами та місцевими урядами.
16. Загальна характеристика МБРР ТА ЄБРР. МБРР було створено у 1944 році разом з МВФ з метою відбудови і реконструкції світової економіки. Головна мета на момент заснування – створення міжнародної фінансуючої організації для підтримки реконструкції і розвитку економіки. Спочатку була зосереджена увага на підтримці найбідніших країн, з початку 90 рр. допомога надавалась країнами з перехідною економікою. Сьогодні членами МБРР є 181 країна. Основними цілями МБРР є: - сприяння реконструкції і розвитку територій держав-членів через заохочення капіталовкладень на виробничі потреби - заохочення приватних іноземних капіталовкладень і надання фінансової допомоги з метою розвитку виробничого сектора економіки - сприяння довгостроковому збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і підтримці платіжних балансів через заохочення міжнародних капіталовкладень у розвиток продуктивних сил держав-членів. ЄБРР створений для фінансування економічних реформ у країнах східної Європи з метою їх переходу до ринкової економіки. Має статус міжнародні фінансові організації з високим кредитним рейтингом. Основні цілі і функції: - підтримка економічного розвитку і реконструкції країн ЦСЄ - підтримка країн-отримувачів допомоги проведені структурних економічних реформ - сприяння інвестиціями у виробництво, а також у сферу послуг і фінансовий сектор - стимулювання ключових і економічно обґрунтованих проектів - заохочення прямих іноземних інвестицій - підтримка приватного сектора
17. Банк міжнародних розрахунків.- створений у 1930р. у Швейцарії.це банк центральних банків.На сьогодні членами є 33 країни, переважно високо розвинуті.Ф-ції:1.сприяє співробітництву між центр. банками і координує їх д-сть2.проводить міжнародні розрахунки, виступає як довірена особа3.надає проміжний кредит під гарантії центральному банку тим країнам які очікують кредит МВФ.Надає кредити до 3-х місяців у конвертованій валюті і золоті.
18. Економічна інтеграція. Суть та передумови
На межі 18-19 ст. виникає інтернаціоналізація – об’єктивний економічний процес виникнення і розвитку зв’язків між національними господарствами різних країн, що охоплює усі сфери суспільного відтворення. Процес економічної інтеграції починається в 50-ті роки 20ст.
Міжнародна економічна інтеграція – якісно новий етап розвитку і форма прояву інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення усіх структур націон. економік.
Передумови виникнення і розвитку інтегр. процесів:
найважливішою об’єктивною передумовою і основою розвитку міжнародної економічної інтеграції є НТР;
соціально-економічна однорідність національних господарств, що зближуються;
наявність достатньо високих і близьких рівнів економ. розвитку країн, що інтегруються;
наявність досить тривалого періоду і досвіду взаемноекономічного співробітництва групи країн;
економіко-географічна близькість країн, наявність спільних кордонів.
Субєктивна передумова – цілеспрямована діяльність партій законодавчо-виконавчих органів, соц.. груп, щодо розвитку інтегр. процесів.
Суб’єктивний фактор – ефект Доміно.
19. рівні та етапи розвитку економічної інтеграції
Рівні розвитку ЕІ:
взаємодія на рівні підприємств і організацій
державний рівень. Держава створює умови для подальшої інтеграції.
Соціально-політичний рівень – взаємодія на рівні партій, соц. груп, громад. організацій.
Рівень інтеграц. Угруповань як економ. спільності з властивими їй характерними рисами та особливостями.
Етапи розвитку НІ (форми):
Зона преференційної торгівлі – між країнами укладаються преференц. торгові угоди.
Зона вільної торгівлі – передбачає відміну митних барєрів між країнами учасниками, але при цьому кожна з них зберігає власні тарифи щодо третіх країн.
Митний союз – не лише скасовуються тарифи у взаємній торгівлі, але й встановлюються єдині тарифи щодо 3-х країн.
Спільний ринок – це 4 свободи передбачае вільне пересування між країнами що інтегруються, товарів, послуг, робочої сили і капіталів.
Економічний союз – включає спільний ринок і проведення єдиної економічної політики, створює системі міждержавного регулювання соц.-екон. процесів.
Валютний (монетарний) союз – економічний союз який ґрунтується на єдиній валюті і банківській системі.
Політичний союз –країни, що інтегрують утворюють державні об’єднання.
21. Сучасна міжнародна економіка: закони і особливості розвитку
Головними рисами суспільного розвитку сучасної міжнародної торгівлі є початок постіндустріальної епохи, розпад колоніальної системи, розпад системи соціалізму, глобалізація економіки та суспільного життя. Ключовою рисою даного етапу стає розвиток міжнародної економічної інтеграції. Формування міжнародної економіки як складової системи взаємопов’язаних національних економік, міжнаціональних та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.
22. Міжнародний рух капіталів в Україні
Забезпечення сталого економічного зростання в Україні, формування його інноваційної моделі, утвердження нашої країни як високотехнологічної держави передбачає значні обсяги інвестицій, активізацію інвестиційної діяльності як вітчизняних так і іноземних інвесторів. Україна потенційно є інвестиційно привабливою країною з вигідним економічним положенням, наявністю багатих природних ресурсів та потужностей по їх видобутку, дешевою і кваліфікованою робочою силою, концентрованою системою науково-дослідних і проектно-конструкторських закладів. Місткий ринок товарів дозволяє іноземному інвестору вкладати кошти у виробництво практично будь якої продукції без ризику зазнаних збитків чи малих проблем з її реалізацією. При всіх потенційних перевагах Україну в світі розглядають як країну підвищеного інвестиційного ризику. На жаль Україна набула в світі іміджу держави, яка не вміє підходити до розробки інвестиційних проектів та ефективно використовувати зовнішні інвестиційні ресурси, має низьку інвестиційну активність вітчизняних підприємців. Основою державної стратегії в Україні має стати створення сприятливого для іноземних інвестицій клімату з пріоритетом національних інтересів при врахуванні сучасних процесів глобалізації.
23. ЄС: особливості інтеграції
Офіційно до 1 листопада 1993 року провідне інтеграційне угруповання західноєвропейських країн називалось Європейські співтовариства, а неофіційно – Європейське співтовариство, або просто Співтовариство. З 1 листопада 1993 року після набуття чинності Маастрихтських угод офіційна назва цього угруповання – Європейський Союз. Утворився Європейський Союз в 1967 році на базі злиття трьох раніше самостійних регіональних організацій, створених шісткою провідних європейських країн – Німеччиною, Францією, Італією, Нідерландами, Бельгією та Люксембургом: Європейського об’єднання вугілля і сталі (1951р.); - Європейського економічного співтовариства (Римська угода про створення ЄЕС 1957р.); - Європейського співтовариства з атомної енергії (угода 1958р.). Розвиток інтеграції в рамках ЄС пройшов всі етапи: від зони вільної торгівлі до економічного і валютного союзу. - Функціонування ЄС базується на політико-правовій системі управління, яка включає в себе наднаціональні та національно-державні органи регулювання. До основних правових структур ЄС відносяться Рада міністрів, Комісія ЄС, Європейський парламент, Суд ЄС. У реалізації проголошених завдань ЄС досягнуті значні успіхи: проводиться єдина торгівельна політика стосовно третіх країн, уніфіковані національні фінансові системи і створена Європейська валютна система, сформовано єдиний внутрішній ринок, скасовано обмеження щодо ряду товарів, послуг, капіталів, введені єдині стандарти на багато видів продукції тощо. Якщо не вдаватися в деталі, то можна виділити дві основні групи чинників, що стають на заваді якнайшвидшої інтеграції ЄС — зовнішні та внутрішні. До зовнішніх, у першу чергу, слід віднести невизначену остаточно позицію самого ЄС щодо географічних кордонів майбутнього Європейського Союзу та, навіть, часових рамок приєднання до нього нових країн. При цьому, якщо полеміка відносно першого питання на сьогодні має, здебільшого, довготерміновий характер, і його природа залишає певний лаг до отримання остаточної відповіді, то щодо другого — необхідні швидкі, оперативні, але ретельно виважені дії. У цьому контексті логічно визначитися з другою групою чинників, які стримують євроінтеграційний рух України, — внутрішніх.