Тема: Екологічні проблеми електронної промисловості. План. 1. Вступ. 2. Характеристика хімічних факторів у виробництві електронних засобів (ЕЗ). 3. Екологічні проблеми при проведенні спеціальних технологічних операцій у виробництві ЕЗ. 4. Екологічні проблеми утилізації відпрацьованої електронної техніки. 5. Висновки. 1. Вступ. Екологія – це наука, що вивчає взаємодію живих організмів між собою і з оточуючим середовищем. Об'єктами вивчення екологів є популяції організмів, біоценози, екосистеми, біосфера. Під біосферою слід розуміти область активного життя, що охоплює нижню частину атмосфери, всю гідросферу і верхню частину літосфери. В біосфері організми і середовище їх проживання тісно взаємодіють між собою, утворюючи цілісну динамічну систему – глобальну екосистему. Діяльність людей в масштабі біосфери сприяє перетворенню останньої в техносферу, у формуванні образу якої вирішальне значення має діяльність людини. Ще в 40-х роках XX ст.. В.І.Вернадський, який заклав основи сучасного вчення про біосферу, зауважив, що виробнича діяльність людини набуває масштаби, які можна порівняти з геологічними перетвореннями. Він висунув соціально-економічну концепцію біосфери, згідно якої рівень впливу людини на оточуюче середовище визначається рівнем соціально-економічного розвитку людського суспільства. В процесі своєї виробничої діяльності людина здійснює безперервний і постійно зростаючий вплив на оточуюче її середовище існування, вирішуючи при цьому два основних завдання: – забезпечує свої потреби в енергії, їжі, воді і повітрі; – ізолюється від негативних впливів, як з боку середовища проживання, так і собі подібних.1 Протягом тривалого часу середовище проживання людини поступово змінювало свій вигляд (зникали вирубані ліси, втрачали родючість пахотні землі, висихали від непомірного споживання води ріки, озера і т.д.), але останнім часом (починаючи приблизно з середини XIX ст.) рівень таких негативних змін став особливо помітним у зв'язку із збільшенням рівня використання енергії людиною і з ростом її потреб. Цим змінам істотно сприяли: – швидкі темпи зростання чисельності населення на Землі (демографічний вибух); – концентрація населення (урбанізація); – виснаження природних ресурсів; – забруднення оточуючого середовища побутовими відходами і відходами виробництва; – мала ефективність сільськогосподарського виробництва; – великі затрати на гонку озброєнь. На сучасному етапі людина зіткнулась з глобальними екологічними проблемами, серед яких можна виділити головні: – постійно зростаюче забруднення оточуючого середовища; – розвиток парникового ефекту; – руйнування озонового шару Землі. Значну роль в охороні природного середовища відводять екологічному моніторингу. Екологічний моніторинг – це організована система спостережень за станом екологічних систем, природних комплексів, за динамікою запасів корисних копалин, водних, земельних і рослинних ресурсів. В системі моніторингу розрізняють три рівні: екологічний, біосферний, і санітарно-токсичний. Метою екологічного моніторингу є забезпечення системи управління природоохоронною діяльністю своєчасною і достовірною інформацією, що дає змогу: – оцінити стан екосистем, середовища існування людини; – визначити причини зміни їх показників; – розробити заходи для виправлення негативних ситуацій; – виконати прогноз зміни стану об'єкта спостереження; Спостереження, організовані в промислових чи інших джерелах, відслідковують:2 – параметри оточуючого природного середовища – атмосферне повітря, всі види вод, склад грунтів, рослинний покрив, наявність тварин і птахів; – стан урбанізованого середовища – хімічний і радіаційний фони, склад продуктів харчування, питної води; – характерні демографічні параметри – чисельність, густота населення, народжуваність та смертність, захворюваність, соціально-економічні фактори. З екологічної кризи існують реальні шляхи виходу. Необхідно вжити екстрених заходів з нормалізації взаємодії людського суспільства з природою і лише в умовах ефективного міжнародного співробітництва. Ці заходи повинні бути спрямовані на максимальне скорочення споживання первинної біологічної продукції, реалізацію ідеї помірного розвитку людського суспільства, нарощування наукового потенціалу в сфері екології, розвиток стратегії превентивних екологічних заходів, що відкриває можливості удосконалення і швидкої зміни технологій, впровадження в промисловості замкнутих круговоротів речовин і мінімізації відходів, інтеграція екології, економіки і політики. Позитивних результатів можна чекати лише в умовах, коли екологічний світогляд стане масовим, коли кожна людина усвідомить відповідальність перед своїми дітьми, перед людством в цілому. Співробітництво на двосторонній основі з питання охорони біосфери здійснюється в межах міжурядових угод. В ряді глобальних конвенцій екологічного характеру приймає участь і Україна. Перерахуємо деякі з міжнародних угод. 1973 р. – Вашингтон. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої флори і фауни, що знаходяться під загрозою зникнення. 1977 р. – Конвенція про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого впливу на природне середовище. 1979 р. – Конвенція про запобігання трансмежового забруднення атмосфери на великі відстані. 1985 р. – Монреальський протокол про зменшення викидів в атмосферу руйнуючих озоновий шар хлорованих і фторованих вуглеводнів. 3 1991 р. – Угода про заборону розвідки і видобування корисних копалин в Антарктиді терміном на 50 років. 1999 р. – Ріо-де-Жанейро. Конвенція ООН з оточуючого середовища і розвитку. Результатом конференції став документ "Порядок денний на XXI ст.", також ряд інших конвенцій: Міжнародна конвенція по боротьбі з наступом пустелі, Конвенція про біологічне різноманіття, Конвенція ООН про зміну клімату та ін. 2007 р. – Конвенція по боротьбі з деградацією земель. 2009 р. – Каір. Міжнародна конференція по народонаселенню і розвитку. Затверджено "Всесвітній план дій в сфері народонаселення" по стримуванню зростання чисельності населення планети. Найбільш важливою серед наведених угод слід вважати програму дій "Порядок денний на XXI століття", в якій викладені основи подальшого світового розвитку. В програмі вказано, що єдиний спосіб забезпечити безпечне майбутнє – це комплексно вирішувати проблеми розвитку економіки і збереження оточуючого середовища. В 2008 р. в Нью-Йорку відбулася Спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН з оточуючого середовища і розвитку. Там йшлося про слабку реалізацію Конвенцій Конференції 1999 р., підписаних в Ріо-де-Жанейро, про те, що основні тенденції швидкого погіршення глобальних і регіональних екологічних умов не змінились. 2. Характеристика хімічних факторів у виробництві електронних засобів (ЕЗ). Впровадження в промисловість нових, більш ефективних технологічних процесів, різке підвищення продуктивності і розширення масштабів виробництва зажадали, останнім часом, приросту залучених в технологічні операції матеріальних і енергетичних ресурсів, що в свою чергу призводить до збільшення негативного впливу людини на природу. Характер такого впливу визначається специфікою виробництва, особливістю направлених в нього коштів і використовуваних технологій. Прикладом негативного впливу промислового виробництва на оточуюче середовище є виділення шкідливих виробничих речовин. Ці речовини за своїм походженням можуть бути або об'єктами переробки, або проміжними чи кінцевими продуктами технологічного процесу. Не дивлячись на те, що виробництво4 радіоелектронної апаратури за об'ємами викидів, звісно, значно поступається іншим областям промисловості, наприклад, металургії, енергетиці, деяким добувним галузям, не враховувати його шкідливий вплив на оточуючу природу, здоров'я людини було б нерозумно. Під час аналізу екологічної небезпеки підприємств радіоелектронної промисловості і приладобудування необхідно пам'ятати з одного боку, що останні, як правило, розташовуються в межах міської житлової зони і, крім того, приходиться враховувати специфічний склад речовин, що виділяються і які часто можуть бути досить токсичними. В процесі виробництва людина зазнає впливу широкого спектру виробничих факторів. Деякі з них при певних умовах можуть призвести до порушення її здоров'я або зниження працездатності. Їх відносять до шкідливих виробничих факторів. Наприклад, це може бути комплекс хімічних речовин, що використовуються у виробництві ЕЗ при проведені спеціальних операцій або виникають в їх процесі. Небезпека деяких з цих речовин пов'язана також з тим, що наслідки їх впливу можуть проявлятись через тривалий час і навіть бути виявленими в наступних поколіннях. Фактор, вплив якого на працівника при певних умовах призводить до травми чи іншого різкого погіршення здоров'я, називається шкідливим виробничим фактором. Шкідливий фактор може стати небезпечним. Для цього необхідний його відповідний рівень і тривалість дії. Хімічні виробничі фактори можуть бути джерелом забруднення оточуючого середовища, для боротьби з яким необхідно дослідити шляхи витоку шкідливих хімічних речовин і у зв'язку з цим вжити заходів по вдосконаленню технологічного процесу (герметизація обладнання, розробка методів очистки промислових викидів, використання менш токсичних матеріалів, створення безвідходних технологій). Для оцінки небезпеки тієї чи іншої хімічної речовини для людини необхідно знати особливості взаємодії її з організмом, а також кількісний показник (максимально допустимої концентрації, середньої смертельної концентрації і т.д.). Хімічні виробничі фактори поділяються: а) за характером дії на людину; б) за шляхом проникнення в організм. Дія, яку чинить речовина на людину, може бути:5 – токсичною, викликати отруєння організму і супроводжуватись нудотою, блювотою, порушенням роботи внутрішніх органів і систем організму, висипами на шкірі і т.п.; – подразнюючою, коли відбувається подразнення дихальних шляхів і слизових оболонок; – сенсибілізуючою, коли підвищується чутливість організму до дії деяких речовин- алергенів; – канцерогенною, сприяючою виникненню канцерогенних захворювань; – мутагенною, коли відбувається зміна спадковості, ураження репродуктивної функції. Проникати в організм людини шкідливі хімічні речовини можуть через органи дихання і шлунково-кишковий тракт, а також через шкіру і слизові оболонки. За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини діляться на 4 класи небезпеки: – надзвичайно шкідливі; – шкідливі; – помірно шкідливі; – мало шкідливі. Клас небезпеки шкідливих речовин встановлюється в залежності від ряду норм і показників, зокрема максимально допустимої концентрації (МДК) шкідливих речовин в повітрі виробничої зони і середньої смертельної концентрації в повітрі. МДК шкідливих речовин в повітрі виробничої зони – це максимальні концентрації, які при тривалості робочого тижня не більше 41 години на протязі всього робочого стажу не можуть викликати у працюючого захворювань ні в процесі роботи, ні після закінчення виробничого стажу, і не можуть бути причиною порушень у його наступних поколіннях. У виробництві ЕЗ використовується велика кількість шкідливих речовин, що по-різному впливають на людину. Вміст цих речовин в повітрі виробничої зони регламентується відповідними нормативними актами.6 Шкідливі речовини потрапляють в повітря виробничої зони у вигляді пару, газів і пилу, які за певних умов можуть призвести до захворювання або зниженню працездатності людини. Пил, наприклад, сам по собі незалежно від його хімічного складу,може шкідливо впливати на людський організм, причому ступінь цього впливу залежить від дисперсності і форми часток пилу. Найбільш шкідливий високодисперсний пил (розмір часток до 5 мкм), а також пил, частки якого мають гострі краї. Дрібні частинки пилу глибоко проникають і затримуються в легенях. Пил з гострими краями вколює і викликає подразнення на слизових оболонках очей, верхніх дихальних шляхів і шкіри. Наведемо значення МДК деяких речовин (речовини МДК, мг/м3 ): Ацетон–200,Берилій–0,001, Германій–2, Діхлоретан–10, Кислота сірчана–1, Марганець–0,3, Свинець–0,01, Спирт метиловий–5, Спирт етиловий–1000, Торій–0,05, Трихлоретилен–10, Окис вуглецю–20, Луги їдкі–0,5. Шкідливі речовини потрапляють в повітря виробничої зони різними шляхами. Вони можуть бути продуктами технологічних операцій, які проводяться на робочих місцях (пайка, зварка, склеювання) або виділятися через нещільність апаратури і трубопроводів. 3. Екологічні проблеми при проведені спеціальних технологічних операцій у виробництві ЕЗ. Ручна обробка деталей. Навіть при таких простих операціях, як видалення ізоляції з кінців проводів перед пайкою методом обпалювання, виникають шкідливі продукти горіння, які повинні видалятись за допомогою місцевої витяжної вентиляції. При склеюванні деталей і вузлів використовуються різноманітні синтетичні клеї на основі формальдегідних, кремнійорганічних і епоксидних смол. Клеї на основі формальдегіду здатні викликати подразнення дихальних шляхів, розлад шлунково-кишкового тракту, а при дії на шкіру – її захворювання. Кремнійорганічні смоли, як правило, розчиняються в органічних розчинниках, таких як толуол, випари якого негативно впливають на кров, кровотворні органи та ЦНС. Епоксидні смоли також7 токсичні, тому робота з клеями у зв'язку з цим повинна здійснюватись у витяжних шафах для зменшення впливу шкідливих випарів. Виготовлення деталей шляхом лиття і пресування. Досить поширеними методами у виготовленні деталей і вузлів для ЕЗ є лиття і пресування, які є дуже шкідливими технологічними операціями через випари токсичних хімічних речовин чи дію на людину агресивного пилу. Наприклад, в процесі плавлення бронзи в тигельних печах утворюються токсичні випари міді і свинцю, а при плавлені латуні – окисли цинку, які також можуть бути причиною отруєнь. При рафінуванні алюміній-магнієвих сплавів хлористим цинком при температурі біля 650 градусів Цельсія виникають шкідливі випари хлористоводневої кислоти і окисли цинку. Отримання силуміна (сплав алюмінію з кремнієм) супроводжується забрудненням повітря фтористими сполуками, які викликають подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і більш серйозні захворювання. У зв'язку з цим дільниці кольорового лиття обладнуються місцевими відсмоктувачами і загальною проточно-витяжною вентиляцією. При виготовлені пресованих електроізоляційних деталей використовуються порошкові пластмаси (карболіт, крихкий текстоліт), зв’язуючим компонентом в яких є фенол формальдегідні смоли. При пресуванні порошків працівники опиняються під дією шкідливого пилу, а при нагріванні компонентів – ще й під дією продуктів термічного розкладу смол – фенолу і формальдегіду. Виготовлення деталей з кераміки. Про запиленість виробничої зони доводиться говорити і при виготовлені деталей з кераміки, коли використовуються порошки оксиду алюмінію, вуглекислого барію, з'єднань хрому і марганцю, оксиди берилію, шамота та ін. Пил, що містить кварц, може викликати захворювання легень – силікоз, а окис берилію – бериліоз. Берилій у зв'язку з високою токсичністю (МДК = 0,001 мг/м3) являє собою загрозу, тому верстатне обладнання, що призначене для обробки берилієвої кераміки, повністю ізолюється від іншого обладнання і забезпечується засобами місцевої вентиляції.8 Пил, що вміщує марганець, викликає важкі розлади центральної нервової системи, які виражаються в розладі мови, порушені пам'яті, координації рухів і т.д. Окис хрому може призвести до виразкових і трофічних процесів на слизовій оболонці носа. При потраплянні пилу, що містить хром чи берилій, на місцеві ушкодження шкіряного покриву можуть виникати глибокі виразки, які будуть довго загоюватись. Саме з цієї причини ділянки, де виготовляється кераміка, розміщуються в окремих приміщеннях, обладнаних загальною проточно-витяжною і місцевою витяжною системами вентиляції. Завантаження сировинних матеріалів в дробильно-розмолочувальне обладнання і вивантаження герметизуються, механізуються і здійснюються при включеній вентиляції. Додатковим заходом є використання мокрого способу розмелювання, який зменшує утворення пилу. Зважування порошкових матеріалів здійснюється у витяжній шафі з нижнім відсмоктувачем зі швидкістю руху повітря в робочому отворі 0,7-1,0 м/с. Випал керамічних деталей здійснюється в автоматизованих і механізованих печах, обладнаних місцевими відсмоктувачами. В процесі зачистки, обдувки і шліфовки керамічних деталей, що здійснюються в окремому приміщені, може виділятися багато шкідливого пилу, який видаляється за допомогою системи вентиляції. В процесі металізації виробів з кераміки велику небезпеку являють собою ціаністі електроліти і їх випари, що застосовуються при нарощувані срібла чи міді електролітним способом. Металізацію кераміки здійснюють в укриттях – відсмоктувачах вторинного типу зі швидкістю руху повітря не менше 1 м/с. При впалювані в берилієву кераміку металізованого шару в середовищі водню, не допускається перезволоження водню і підвищення температури в печі для запобігання утворенню газоподібних токсичних з'єднань берилію. Небезпечні також органічні розчинники (амілацетат, ацетон та ін.), що використовуються при обробці керамічної поверхні. Обробка поверхонь деталей може супроводжуватись утворенням шкідливого пилу (при її механічній зачистці), аерозолів хрому (при поліруванні поверхонь). При знежирені деталей використовуються органічні розчинники.9 Поверхневе покриття деталей. При нанесені захисних покриттів на деталі гальванічним способом з поверхні ванн відбувається виділення водню і кисню. Ті в свою чергу, захоплюють з собою крапельки електроліту, які забруднюють повітря кислотами, що входять до його складу, лугами і солями покриваючих металів. Для гальванічного покриття використовуються ціаністі електроліти (розчини ціаністого калію, ціаністого натрію, ціаністого срібла). Всі ці з'єднання є надзвичайно токсичними. Отруєння відбувається виникаючою синильною кислотою (ціаністим воднем), яка паралізує дихання. У відповідності до існуючої технології гальванічні ціаністі ванни обладнуються ефективною вентиляцією (бортовими відсмоктувачами) з фільтрами для очищення повітря. Для хромування використовуються різні з'єднання хрому (окис хрому, хромовий ангідрид, хромовокислий калій). З'єднання хрому можуть проникати в середину організму у вигляді пилу, парів або туману, при цьому вони викликають важкі ураження дихальних шляхів, слизових оболонок, виразку і прорив носової перегородки. Крім того, до складу електроліту входить сірчана кислота, вдихання парів якої також дуже небезпечно. Ванни для хромування обладнуються бортовими відсмоктувачами. Для покриття кадмієм (кадмування) використовуються розчини окису кадмію в суміші з ціаністим натрієм. В процесі покриття кадмієм можуть виділятись ціаністий водень і аерозолі окислів кадмію, причому кадмій у зв'язку з високою токсичністю здатний викликати кадмієву лихоманку і ураження печінки. Використовуються ванни з бортовими відсмоктувачами. Цинкування також в основному здійснюють в ціаністих електролітах, про небезпеку яких вже йшла мова. Процес оксидування алюмінію здійснюється в водяних розчинах хромового ангідриду, сірчаної та інших кислот. Шкідливими факторами при цьому є випари кислот і хромового ангідриду. Використовуються ванни з бортовими відсмоктувачами. При металізації виробів методом розпилення відбувається велика втрата металу, що розпиляється (олова, свинцю, цинку). Частинки металу, попадаючи в повітря виробничої зони або в зовнішнє середовище, будучи в достатній концентрації, можуть призвести до отруєння. Свинець, наприклад, викликає важкі зміни в нервовій системі, крові і судинах. Металізацію виробів10 проводять і методом занурення в розплавлені метали: лудіння – в розплавлене олово, свинцювання – в свинець, цинкування – в цинк. Гарячі пари цих металів, перетворююяись в окисли, можуть викликати захворювання працівників. Виготовлення вузлів і приладів. При виготовлені вузлів до приладів широко застосовуються різні види електрозварки: дугова, контактна, конденсаторна, електронно-променева, лазерна і дифузна. При зварці повітря забруднюється зварочним аерозолем, окислами марганцю, озоном, окисом вуглецю. При цьому може розвинутись захворювання легень і як наслідок інтоксикації марганцем – захворювання ЦНС. Для уловлювання зварочного аерозолю і газів застосовується витяжна вентиляція. При виготовлені печатних плат технологією передбачені такі етапи як хімічна очистка і промивка плат, хімічне міднення або травлення плат. Так, промивка плат здійснюється в органічних розчинниках (ізопропиловий спирт, ацетон). Для хімічного міднення і травлення плат, як правило, застосовуються такі шкідливі речовини, як: сірчана, соляна і азотна кислоти, хлорна мідь, хлористий паладій, NaOH (гідроксид натрію), сегнетова сіль і трихлоретілен. Травники: хлорне залізо, персульфат амонію, сплав "Розе", хромовий ангідрид в сірчаній кислоті. Всі ці речовини є токсичними і для запобігання вдиханню їх випарів робота з ними повинна здійснюватись під витяжною вентиляцією. При виготовлені напівпровідникових приборів і мікросхем здійснюються ряд операцій. Деякі з них також можуть бути джерелами шкідливих факторів, що попадають в атмосферу: отримання дрібнодисперсних порошків германію, кремнію і легування. Виробництво дрібнодисперсних порошків на дробильно-розмолочному обладнані супроводжується утворенням пилу. При легуванні германію миш'яком в печі зонної плавки повітряне середовище забруднюється миш'яковистим воднем, а при легуванні германію сурмою – сурм’янистим воднем, які є токсичними. 4. Екологічні проблеми утилізації відпрацьованої електронної техніки. Утилізація електронної техніки, що відпрацювала свій термін, скоро може стати серйозною екологічною проблемою. Термін роботи комп'ютерів, наприклад, короткий: як правило він не перевищує двох-трьох років. Враховуючи, яка велика11 кількість в світі діючих комп'ютерів, у найближчі роки утилізація відпрацьованої комп'ютерної техніки вимагатиме розробки відповідних технологій з їхньої утилізації і відповідної інфраструктури переробних підприємств. За даними дослідження, яке три роки тому було проведене американською Національною радою безпеки, в одних тільки Сполучених Штатах щорічно викидається 20 млн. старих комп'ютерів, і лише 11% із них попадає на переробку. Обговорення шляхів вирішення цієї проблеми було основним завданням конференції, яку провели Національна рада безпеки і Міжнародна асоціація переробників електроніки (IAER) в 2010 р. В Україні ряд підприємств, що входять до складу акціонерного підприємства "ЕкоХімСервіс" здійснють комплексну утилізацію оргтехніки, виробів електронної і засобів обчислювальної техніки, що втратили свої споживні властивості. Оргтехніка включає до свого складу як органічні складові (пластик різних видів, матеріали на основі полівінілхлориду, фенол формальдегіду), так і майже повний набір металів. Всі ці компоненти є безпечними в процесі експлуатації виробу. Але ситуація докорінно змінюється, коли виріб попадає на смітник. Такі метали, як свинець, сурма, ртуть, кадмій, миш'як, що входять до складу електронних компонентів, переходять під впливом зовнішніх природних факторів в органічні і розчинні з'єднання і перетворюються в надзвичайно сильну отруту. Утилізація пластиків, що містять ароматичні вуглеводні, органічні хлорпохідні з'єднання, є насущною проблемою екології. Тому, вся оргтехніка повинна утилізуватись за методикою, затвердженою державним комітетом України з телекомунікацій. Завдяки комплексній системі утилізації оргтехніки зводяться до мінімуму відходи, що не переробляються, а основні матеріали (пластмаси, кольорові і чорні метали) і цінні компоненти (рідкі метали, люмінофор, ферити) повертаються у виробництво. Дорогоцінні метали, що містяться в електронних компонентах оргтехніки, концентруються і після переробки на афінажному заводі здаються в Держфонд. Відходи виробництва кінескопів можуть бути використані в якості керамічної сировини. Це спрощує технологію виготовлення будівельної кераміки і сприяє збереженню оточуючого середовища. Основними технологічними відходами12 виробництва кінескопів є склобій скляного і складального цехів, осад стоків дільниці шліфовки, що складаються з дрібних абразивів і зішліфованого скла, а також осад хімічних стоків. За даними рентгенофазного аналізу скляні відходи рентген аморфні. Осад хімічних стоків містить кило-лугові з'єднання і з'єднання, що містять фтор, а також AL(OH)3, AL2(SO4), CaF2, СaSiF4. Для з'ясування можливості використання вказаних відходів для виготовлення кераміки проведено дослідження пресуємості і спечуваності зразків в залежності від співвідношення відходів і глини. Виявилось, що збільшення щільності пресування практично не покращує спечуваності. Досить високі значення свідчать про позитивний ефект використання відходів. При питомому тиску пресування 15–18 Мпа можна отримати напівфабрикати міцністю при стискувані 0,5–0,6 Мпа, що є достатнім для отримання якісної кераміки. Переробка германію. Германій – рідкісний матеріал, що широко використовується у виробництві напівпровідникових приладів. Збільшення виробництва германію стримується у всьому світі поступовим зменшенням його ресурсів – для отримання 200 г германію потрібно переробити 1т руди. Разом з тим, при виробництві приладів до 85% германію потрапляє у відходи, які в свою чергу потрапляють в оточуюче середовище, забруднюючи його. Розроблені високоефективні способи добування германію з промивних вод і травильних відпрацьованих розчинів (при вмісті, що не перевищує 1%). Впровадження на підприємствах комплексної програми зі збору і регенерації відходів германію дало змогу досягти того, що 70-80% використаної сировини вже вдалося повернути у виробництво, одночасно вирішуючи екологічні проблеми захисту оточуючого середовища від скидання в неї шкідливих речовин. Електромагнітне забруднення. Інтенсивний розвиток електроніки та радіотехніки викликав забруднення природного середовища електромагнітними випромінюваннями (полями). Головними їх джерелами є радіо-, телевізійні і радіолокаційні станції, високовольтні лінії електропередач, електротранспорт. Поблизу кожного обласного центру, багатьох районних центрів, великих міст13 розташовані телевізійні центри, або ретранслятори, радіоцентри, засоби радіозв’язку різного призначення. Рівень електромагнітних випромінювань у таких районах (діапазон радіочастот об’єктів може змінюватися від 50—100 Гц до 100 ГГц) часто перевищує допустимі гігієнічні норми й дуже шкодить здоров’ю людей, що мешкають поруч. Мірою забруднення електромагнітними полями є напруженість поля (ВЧм). Ці поля завдають шкоди перш за все нервовій системі. Так, напруженість поля 1000 ВЧм спричинює головний біль і сильну втому, більші значення зумовлюють розвиток неврозів, безсоння, важкі захворювання. Існують розроблені на основі медико-біологічних досліджень санітарні норми та правила щодо радіотехнічних і електротехнічних об’єктів. Вони регламентують умови їх експлуатації з метою охорони населення від шкідливого впливу електромагнітних випромінювань. Зростання енергетичних потужностей становить небезпеку для довкілля — розширюється мережа та зростає напруга повітряних ліній електропередач. Вони впливають на нормальний розвиток тваринного та рослинного світу. Спеціальні дослідження показали, що технічно найперспективнішими є лінії надвисокої та ультрависокої напруги (750–1150 кВ), котрі становлять небезпеку. Навколо них утворюються потужні електромагнітні поля, які негативно впливають на людину, порушують природну міграцію тварин, процеси росту рослин. 14
Додаток Забруднення атмосфери Землі від природних і антропогенних джерел Речовина Викиди, млн. т Доля антропогенних домішок в загальних надходженнях, %
Природні Антропогенні
Пил 3700 1000 27
Оксид вуглецю 5000 304 5,7
Вуглеводні 2600 88 3,3
Оксиди азоту 770 53 6,5
Оксиди сірки 650 100 13,3
Діоксид вуглецю 485000 18300 3,6
Максимально допустимі концентрації деяких речовин Речовини МДК, мг/м3 Клас небезпеки
Ацетон 200 4
Берилій 0,001 1
Германій 2 3
Дихлоретан 10 3
Кислота сірчана 1 2
Марганець 0,3 2
Свинець 0,01 1
Спирт метиловий 5 3
Спирт етиловий 1000 4
Торій 0,05 1
Трихлоретилен 10 3
Окис вуглецю 20 4
Луги їдкі 0,5 2
5.Висновки. – На сучасному етапі розвитку людської цивілізації електронна промисловість стала провідною галуззю промислового виробництва, що пов'язано з широким використанням цифрових, крмп'ютерних технологій як в промисловості, так і в побуті;15 – підприємства електронної промисловості в переважній більшості випадків розташовані у великих містах і у випадку аварії становлять небезпеку для населення; – сучасні технології виробництва електронних приладів потребують використання шкідливих для здоров'я людини речовин, а викиди в атмосферу і відходи підприємств електронної промисловості є отруйними і потребують впровадження спеціальних технологій з їх переробки і утилізації; – з кожним роком кількість відпрацьованих електронних приладів збільшується, а потужностей переробних підприємств не вистачає; – не приділяється належна увага електромагнітному забрудненню від роботи електронних приладів, що негативно впливає на здоров'я та життєдіяльність людини, негативно впливає на тваринний та рослинний світ. Вирішенню екологічних проблем, пов'язаних з роботою підприємств електронної галузі, сприятиме комплексний підхід до їх локалізації та ліквідації. А саме: – збільшення коштів на розробку та впровадження в дію новітніх програм екологічного моніторингу; – широке запровадження на підприємствах електронної промисловості так званих "зелених технологій", коли для виробництва електронних приладів використовуються екологічно безпечні речовини та матеріали, що під дією природних факторів розкладаються на нешкідливі для оточуючого середовища органічні сполуки; – зменшення затрат електроенергії на виготовлення одиниці продукту; – проведення комплексних заходів, спрямованих на підвищення рівня екологічної свідомості населення; – нарощування потужностей підприємств з переробки і утилізації відходів комп'ютерної та іншої електронної техніки.16 Література: 1. . Шаприцкий, В.Н. Разработка нормативов ПДВ для защиты атмосферы.– М.: Металлургия, 1990. – 416 с. 2. . Белов, С.В. Безопасность жизнедеятельности: Учебн. для вузов.– М.: Высш. шк., 1999. – 448 с. 3. Павлов С.П. Охорона праці в приладобудуванні: Навч.пос.– М.: Вища шк., 2001.– 216с. 4. Барни К. Проблема токсичности загрязнений в полупроводниковой промышленности. – К.: Техника,2009. – 326 с. 5. Джонс А.Х., Саллі М.Д. Технології виготовлення ІС та централізована переробка хімічних продуктів. – К.: Вища школа, 2006. – 186 с. 17
