ЯЇІИНЄШ хинзонїґш ЧПИНЕЮ хиніошозду моноьгеізїгш хинолойінвіг вннтгаопїтнаазфи^ хинвН хиньішігеїге кшюжвсідої зньиігдві (кннвексяоц оіоаооНБігед) ииаоонвігвд і З а & 1 Е о О ,8 ч Я 5 « § 1 І *. є АЗ о- сз О и о ж О о о о, с я н О - п О р Щ Я 2.3.1. Характеристика методів і прийомів загального аналізу Методи загального аналізу дають можливість визначити величину, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних об'єктів, їх стан та структуру, певну числову характеристику фінансових результатів, фінансового стану, активів, капіталу та зобов'язань. До них належать метод порівняння, методи розрахунку відносних і середніх величин, групування, побудова рядів динаміки, а також балансовий метод, метод деталізації, індексний та графічний методи. Метод розрахунку відносних величин Фінансовий аналіз ґрунтується на використанні абсолютних та відносних величин. Абсолютні величини застосовуються для характеристики первинної інформації та слугують базою для розрахунку відносних величин, які використовуються для аналізу та наочного відображення співвідношень абсолютних величин. Розрахунок відносних величин передбачає зіставлення абсолютних величин, які є основним вимірювачем у бухгалтерському обліку. За допомогою відносних величин здійснюється економічна оцінка динаміки об'єкта аналізу, його структури та інтенсивності процесів, що характеризують об'єкт дослідження. Для вивчення динаміки об'єкта аналізу використовуються такі показники як темпи та індекси росту (приросту). Відносні величини динаміки обчислюються на основі побудови динамічного ряду, вони характеризують зміну показника у часі. Для аналізу динамічних рядів обчислюються наступні показники: ¦ абсолютний приріст (ку.) Лу, = уі - уп.и ', ¦ середній абсолютний приріст (у,ср,,„и) Уп ~ У і ¦ коефіцієнт (темп) приросту (кприрікт) к _ Уі У{,-ц . У(П) ¦ коефіцієнт (темп) росту (краеп:>) '-р ¦ середній КОефІЦІЄНТ росту (Кр„шу) \у„ V Уі 35
