ТЕМА 1. Введення в дисципліну «Операційний менеджмент» 1.1. Операційний менеджмент як складова менеджменту організації З’ясування сутності поняття операційний менеджмент необхідно розпочинати з розгляду того, що являє собою менеджмент взагалі та чим менеджмент відрізняється від управління. Управління – функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їхньої структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їхніх програм та цілей. З цього визначення видно, що поняття “управління” має узагальнений характер, оскільки воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад на: технічні системи; господарські системи; суспільні системи; державні системи тощо. Менеджмент – це термін, що використовується переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами), тобто поняття “менеджмент” має конкретно-прикладний характер. У широкому розумінні менеджмент – це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, що втілені у діяльності професійних керівників для досягнення мети організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей. У вузькому розумінні менеджмент – це процес планування, організації, мотивації та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації. Оскільки при розкритті сутності поняття та сфер застосування терміну “менеджмент” було використано слова “організації” та “підприємства” логічно виникає необхідність розкрити їх сенс та визначити їх співвідношення.
За визначенням, наданим Честером Барнардом, якого вважають одним з фундаторів теорії сучасного менеджменту, “організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети або спільних цілей”. Ч.Барнард визначав організацію як систему, що узгоджено функціонує і дає змогу індивідам, які входять до її складу, завдяки їх взаємодіям досягати таких результатів, яких вони ніколи б не набули працюючи поодинці. Слід звернути увагу на те, що у наданому Ч.Барнардом поясненні до питання “А що ж то є організація?” – відсутні будь-які уточнення та конкретизації стосовно виду діяльності (економічної чи будь-якої іншої), відношення до отримання прибутку, розмірів, форми власності організації, мети її існування тощо. Натомість підприємство, за визначенням, введеним у вітчизняну економічну лексику Господарським кодексом України, це - “самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності”. Достатньо часто для позначення будь-якого комерційного підприємства, тобто підприємства, створеного з метою отримання прибутку, використовують також термін “фірма”. При тому, що існують певні тонкощі та розбіжності у трактуванні понять “організація”, “підприємство”, “фірма” (як по їх сутності, так і по сферах застосування) надалі при викладі теоретичних положень дисципліни “Операційний менеджмент” вони будуть застосовуватися як синонімічні. З точки зору сучасного менеджменту будь-яку економічну організацію можна розглядати як систему, тобто сукупність взаємозв’язаних у єдине ціле окремих елементів. Будь-яка організація одночасно є і відкритою системою. Це означає, що вона може існувати лише за умови обміну речовиною, енергією та інформацією з її зовнішнім середовищем. Зовнішнє середовище прямого впливу включає постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад - банки). Зовнішнє середовище опосередкованого впливу включає: економічну, соціальну, політико-правову, технологічну, екологічну, міжнародну складові тощо. До основних компонентів внутрішнього середовища організації відносяться: виробництво, дослідження та розробки, стратегія, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники, культура тощо. У відповідності до цього розрізняють наступні сфери менеджменту організації (див. рис. 1.1): управління науково-дослідними та дослідно-конструкторськими роботами (НДДКР); маркетинговий менеджмент; виробничий або ж операційний менеджмент; фінансовий менеджмент; управління персоналом; інші сфери, у тому числі - загальна адміністрація. Таким чином, операційний менеджмент є складовою менеджменту організації. Як видно зі схеми, наведеної на рис. 1.1, будь-яка бізнесова організація (підприємство, фірма), що функціонує у ринковому середовищі і зорієнтована на отримання прибутку, здійснює принаймні три ключові функції і має у своєму складі три ключові системи – маркетингову, фінансову та виробничу / операційну. Цей факт не потребує жодних доказів. Але і будь-яка небізнесова організація (така, що не здійснює комерційної діяльності і не зорієнтована на отримання прибутку) завжди реалізує принаймні одну з трьох зазначених функцій і має у своєму складі принаймні одну з трьох названих ключових систем, а саме – виробничу / операційну. Це можна стверджувати однозначно зі стовідсотковою впевненістю, оскільки діяльність з виробництва товарів, надання послуг або виконання будь-яких інших операцій, що в кінцевому підсумку мають на меті сприяти досягненню цілей тієї чи іншої організації, установи, закладу тощо, здійснюється усіма без винятку організаціями. У зв’язку з цим виникає необхідність з’ясувати сутність та співвідношення понять “виробництво” та “операції”.
Вищий
Рівні менеджменту Середній
Нижчій
НДДКР Вироб- ництво Фінанси Маркетинг Персонал Інші сфери
Сфери менеджменту Рис. 1.1. Сфери та рівні менеджменту організації
Виробництво – це процес створення матеріальних благ. Вельми часто виробництво тлумачиться як здійснюване на промислових підприємствах виготовлення матеріальних цінностей. Класичною можна вважати інтерпретацію виробничого процесу як сукупності взаємопов’язаних процесів праці, а інколи і природних процесів, в результаті здійснення котрих матеріали та напівфабрикати перетворюються на готові вироби (продукти, товари). Виробництво являє собою об’єкт виробничого менеджменту. Процес управління виробництвом - це сукупність послідовних дій управлінського персоналу по визначенню цілей для об’єкта управління та їх фактичного стану на основі реєстрації та обробки відповідної інформації, формуванню та ствердженню економічно обґрунтованих виробничих програм та оперативних завдань. Загальними функціями управління виробництвом є організація, нормування, планування, координація, мотивація, контроль та регулювання. Поняття “операції” і, відповідно, “операційний менеджмент” відносно нещодавно (лише 10 – 15 років тому) увійшли до вітчизняної наукової та практичної економічної лексики. Ці слова є запозиченими; їх прямо кальковано з англомовних термінів “operations” та “operations management”. Відповідно до прийнятого на Заході трактування операції - це цілеспрямована діяльність по створенню будь-якої корисності (будь-яких, як матеріальних, так і нематеріальних благ). Операційна діяльність охоплює і виробництво матеріальної продукції, і надання послуг, і виконання будь-яких інших робіт в будь – якій сфері діяльності. Тобто окрім створення матеріальної продукції операції включають торгівлю, культуру, медицину, освіту, побутове обслуговування, а також ділові, фінансові, адміністративні послуги та інші. Безперечно існують певні розбіжності між операційними системами, що виготовляють матеріальну продукцію і надають послуги. Але вони мають і спільні характеристики: кожна з них потребує розробки стратегії та планування поточних дій, стимулювання персоналу, управління постачанням матеріально-сировинних ресурсів, організації раціональної експлуатації устаткування, забезпечення стандартів якості, а насамперед – задоволення потреб споживачів. З цього випливає, що до управління їх діяльністю може бути застосований єдиний підхід, що і зумовило виникнення операційного менеджменту. Як співвідносяться поняття “виробництво” та “операції” між собою? Частіше за все термін “виробництво” використовують, коли йдеться про виробничу сферу; тоді ж, коли йдеться про сферу послуг, застосовують термін “операції” – такий підхід властивий у першу чергу управлінцям - практикам. Таким чином, за цією трактовою операції та виробництво є поняттями відокремленими, рівнозначними і такими, що функціонують незалежно одне від одного кожне у своїй галузі. З іншого боку видно з наведених вище пояснень, що термін “операції” за своїм значенням та за охоплюваною сферою ширший, ніж термін “виробництво”, оскільки він включає не лише діяльність з виробництва товарів, але й діяльність з надання послуг. Таким чином, за цією трактовою поняття “операції” є загальнішим, ніж “виробництво”; воно ніби то вбирає виробництво у себе - саме так міркують спеціалісти в галузі теорії менеджменту. Існує ще й третя точка зору: сучасні фахівці з економічної теорії розглядають виробництво у широкому розумінні як цілеспрямовану діяльність зі створення будь-якого корисного продукту (товари, послуги, інформація, знання тощо), взагалі не застосовуючи термін “операції”. Таким чином, за цією трактовкою поняття “виробництво” є узагальненим, а потреби у застосуванні слова “операції” взагалі немає. Не вдаючися більше до семантичних, лексичних та методологічних розбіжностей приймемо як постулат підхід, відповідно до якого поняття “виробництво” та “операції” (як за їх сутністю, так і за сферами використання) надалі при викладі теоретичних положень дисципліни “Операційний менеджмент” вони будуть застосовуватися як синонімічні.
Операційний менеджмент розвивається як одна із найбільш динамічних областей спеціалізації у світі менеджменту та бізнесу. Перш за все саме ця сфера управління стає зосередженням чисельних зусиль компанії, які намагаються підвищити свою конкурентоспроможність та добитися зростання прибутку. Операційний менеджмент є складним предметом у зв'язку із цілим рядом причин: область його застосування піддається швидким змінам; він охоплює велику кількість різних видів діяльності, починаючи з управління дослідженнями можливостей ринку (тобто з визначення, які види товарів та послуг повинні бути вироблені) до виробничого планування та контролю за виробничим процесом; до цього виду управління звертаються в різних видах компаній незалежно від їх розмірів та сфер діяльності, від того, виробляють вони чи ні товари та послуги. Ефективне виробництво не створюється випадкового. Так, управління виробництвом (операціями), подібно до всіх інших різновидів функціонального менеджменту, ґрунтується на тому, що цілі компанії у сфері операційної діяльності своєчасно і чітко сформульовані, виробнича стратегія для досягнення цих цілей розроблена, а стандарти, з якими будуть зіставлятися результати поточної виробничої діяльності, визначені. Для цього потрібно мати інформацію про те, наскільки високим буде попит на продукцію компанії в майбутньому, які зміни в асортименті та якості продукції можуть знадобитися, щоб зберегти свою частку ринку, чи має підприємство необхідні ресурси для здійснення цих змін чи не має, а якщо не має – то яким чином воно може їх набути. Усі ці дії здійснюють саме операційні менеджери організації. А для цього вони мають володіти усім спектром знань з предметної сфери дисципліни “Операційний менеджмент” і вміти застосовувати ці знання на практиці.
1.2. Предмет і завдання дисципліни Предметом курсу “Операційний менеджмент” є вивчення закономірностей, конкретних форм та інструментів управління операційною (виробничою) діяльністю сучасного підприємства. Предметом пізнання є теорія виробництва та практика операційної (виробничої) діяльності, управління створенням операційної системи підприємства, її поточним функціонуванням та перетвореннями. Метою і головним завданням курсу “Операційний менеджмент” є формування у майбутніх фахівців компетентності щодо об’єктивних закономірностей та особливостей управління операційною (виробничою) діяльністю сучасного підприємства, а також опанування ними знань щодо принципів та методів раціональної організації, планування та контролю функціонування операційних систем різних видів та набуття навичок і вмінь виконання техніко-економічних розрахунків, пов'язаних з аналізом та обґрунтуванням рішень щодо створення операційної системи, підтримки усталеного режиму її функціонування та перетворень. Завдання, що ставляться перед студентами в процесі вивчення дисципліни «Операційний менеджмент», поділяються на три категорії: завдання концептуального рівня; завдання конкретно-теоретичного характеру; практично-прикладні завдання. Отже, по завершенні вивчення курсу студент повинен: розуміти, що операційна система є однією з найважливіших складових будь-якої організації і, саме через це, спеціалісту в галузі економіки та управління конче потрібне докорінне знання основ, категорій та принципів операційного менеджменту; знати принципи та способи раціональної організації, планування та контролю функціонування операційних систем різних видів та методів управління входом, виходом, процесом операційної системи, що працює у нормативному та перехідному режимах; уміти самостійно виконувати техніко-економічні розрахунки, що пов’язані з аналізом та обґрунтуванням рішень щодо створення операційної системи, підтримки усталеного режиму її функціонування та перетворень. Дисципліна “Операційний менеджмент” пов’язана з іншими дисциплінами бакалаврського та магістерського рівнів підготовки: а) вимагає володіння основами мікроекономіки, маркетингу та менеджменту; передбачає попереднє оволодіння матеріалу таких курсів як “Економіка підприємства”, “Стратегічне управління”, “Інноваційний менеджмент”, “Економічний аналіз”, “Теорія ймовірності”, “Статистика”, “Дослідження операцій” тощо; б) є необхідною передумовою для засвоєння курсів “Управління фірмою малого бізнесу”, “Управління корпорацією”, “Організація управління промисловим підприємством” та інших дисциплін фахової підготовки. Структурно курс поділяється на три частини: Операційна система організації та операційний менеджмент.
Управління поточним функціонуванням операційної системи.
Управління створенням та розвитком операційної системи.
Зміст курсу знаходить своє відображення в основних темах: Операційна система організації: структурно-процесна характеристика.
Операційний менеджмент як різновид функціонального менеджменту.
Моделі та інструментарій обґрунтування рішень в операційному менеджменті.
Планування та контроль реалізації операційної функції організації.
Забезпечення усталеного функціонування операційної системи.
Управління якістю та продуктивністю операційної діяльності.
Ключові аспекти проектування та створення операційної системи.
Ключові аспекти перетворень та розвитку операційної системи.
Інструментарій проектного менеджменту та його застосування в управлінні створенням та розвитком операційної системи.
Сучасні концепції та перспективи розвитку операційного менеджменту.
1.3. Теоретичні основи та методологічна база операційного менеджменту У рамках розгляду питання «Теоретичні основи та методологічна база операційного менеджменту» закладається конче необхідне для подальшої роботи над вивченням дисципліни «Операційний менеджмент» теоретико-методологічне підґрунття. Опрацьовуючи це питання, студент має самостійно повторити базові положення теорії управління та загальної теорії систем, засвоєні під час вивчення курсу «Основи менеджменту», звертаючи особливу увагу на характеристику організації як відкритої системи та на принципи, функції та методи менеджменту організації.. Також слід поновити в пам’яті сутність ключових концепцій сучасної економічної теорії, які вивчалися в процесі роботи над дисциплінами «Політекономія», «Макроекономіка», «Мікроекономіка», оскільки саме ці теоретичні положення й утворюють наукову основу та методологію курсу.
1.4. Форми організації навчального процесу; методичне та бібліографічне забезпечення курсу Основним джерелом інформації для слухачів, які опановують дисципліну “Операційний менеджмент”, є цей Курс дистанційного навчання, а також Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни: Омельяненко Т.В., Задорожна Н.В. Операційний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – 236 с. Для самостійного опанування курсу ”Операційний менеджмент” за базові підручники рекомендується обрати: Макаренко М. В., Махалина О. М. Производственный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. — М.: ПРИОР, 1998. — 384 с. Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф. Производственный и операционный менеджмент. — 8-е изд.: Пер. с англ. — М.: Издат. дом «Вильямс», 2001. — 704 с. Ця рекомендація ґрунтується на такому: у підручнику авторів Макаренко М. В. і Махаліної О. М. викладення матеріалу стосовно різноманітних аспектів і сфер управління виробництвом здійснено із дотриманням найкращих традицій підготовки навчальної літератури радянського періоду: із наданням стислих чітких визначень, принципів, класифікацій тощо. Американський підручник авторів Чейза Р. Б., Еквілайна Н. та Якобса Р. Ф., переклад тексту якого вийшов за редакцією канд. екон. наук Коржа М. А., відбиває західний погляд на проблематику виробничого та операційного менеджменту, який у дечому суперечить, але здебільшого — відповідає вітчизняним підходам, що склалися, збагачуючи та доповнюючи матеріал підручника Макаренка М. В. та Махаліної О. М. Надзвичайним достоїнством підручника Чейза Р. Б., Еквілайна Н. та Якобса Р. Ф. і найціннішим для студентів, які самостійно вивчають курс, є те, що викладений у ньому навчальний матеріал містить велику кількість фактологічного матеріалу, прикладів реальних проблем, які виникали у сфері управління операційною діяльністю у реальних бізнесових і небізнесових організаціях, описів використаних шляхів, методів і засобів розв’язання цих проблем. Крім того, підручник супроводжено компакт-диском, на якому розміщено значний обсяг додаткової навчальної та ілюстративної інформації, що надає йому ще більшої цінності. Таким чином, одночасне застосування зазначених підручників у процесі роботи над вивченням нормативного матеріалу курсу повністю забезпечує навчальний процес. Окрім базових джерел у переліку основної літератури з курсу, наведеному у: Омельяненко Т.В., Задорожна Н.В. Операційний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 197 – 198, вказано основні підручники з проблематики виробничого та операційного менеджменту, що вийшли друком за останні 10 років. Студентові ніщо не заважає ознайомитись з матеріалом, викладеним у цих джерелах, тим більше, що, опанувавши знання нормативного характеру, він буде спроможний здійснювати порівняльну характеристику авторських позицій та набувати додаткових відомостей щодо різних аспектів операційного менеджменту, які, без сумніву, містяться у цих виданнях. Пропонований у тому ж навчально-методичному посібнику список додаткової літератури : Омельяненко Т.В., Задорожна Н.В. Операційний менеджмент: Навч._метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 198 – 205, містить у собі перелік джерел, які можуть бути застосовані або під час вивчення окремих нормативних питань за програмою курсу чи поглибленого опрацювання матеріалу певних тем і розділів, або у процесі здійснення наукових досліджень, пов’язаних із проблематикою операційного менеджменту та споріднених із ним сфер. До цього переліку увійшли як підручники та навчальні посібники з курсів, пов’язаних із операційним менеджментом міждисциплінарними зв’язками («Менеджмент», «Маркетинг», «Економіка підприємства», «Організація виробництва», «Логістика» тощо), так і наукові видання монографічного характеру. Головна проблема роботи із зазначеними у переліку виданнями полягає в тому, що багато з них або взагалі відсутні у бібліотеці КНЕУ, або ж наявні у дуже обмеженій кількості. Але рекомендація їх є обґрунтованою: студентові має бути надана повна картина щодо напрямів пошуку релевантної, хай і не завжди легкодоступної, інформації. У деяких випадках виникає потреба у прискореному ознайомленні студента із загальною проблематикою курсу та ключовими аспектами управління операціями, тобто у швидкому створенні уявлення цілісної картини ескізного характеру того, що то є і чим займається операційний менеджмент. Більше того, як показує практика, достатньо велика кількість студентів взагалі не в змозі рухатися далі в процесі поглибленого вивчення окремих сфер дисципліни, якщо в їхній уяві відсутнє загальне розуміння її проблематики. Створенню такої цілісної картини посприяє опрацювання хоча б одного із наведених нижче джерел, в яких стисло викладено сутність операційного менеджменту як складової менеджменту організації: Бодди Д., Пэйтон Р. Основы менеджмента: пер. с англ. / Под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999. — Гл. 19 «Управление операциями и качеством». — С. 699—730. Дафт Р. Л. Менеджмент. — СПб.: Питер, 2000. — Гл. 22 «Управление производственными операциями и предоставлением услуг». — С. 674—710; Гл. 19 «Контроль над качеством и производительностью». — С. 596—625. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М.: Дело, 1992. — 701 с. — Гл. 20 «Управление производством: создание операционной системы». — С. 595—620; Гл. 21 «Управление производством: функционирование операционной системы». — С. 621—644; Гл. 22 «Управление производительностью: комплексный подход». — С. 645—674; Операційний менеджмент (комплект навчальних матеріалів для студентів заочної форми навчання) / Укл.: Т. В. Омельяненко, Н. А. Тригубчак. — К.: КНЕУ, 2000. — 84 с. Дуже цікавим аспектом вивчення операційного менеджменту є узагальнення ключових тенденцій, що формувалися протягом усього періоду розвитку науки та практики управління операціями від моменту їх виникнення до сьогодення. Не менш, а то й більш цікавими є особистості, імена яких великими літерами вписано в історію операційного менеджменту, особистості, які визначили магістральні напрями його розвитку у ХХІ ст. Безперечно, будь-який підручник дає стислий огляд етапів еволюції та з історичних позицій подає відмінності між школами та підходами, але якщо студент має бажання глибоко опрацювати цей аспект, йому можна порадити звернутися до таких джерел: Дункан Дж. У. Основополагающие идеи в менеджменте. Уроки основоположников менеджмента и управленческой практики: Пер. с англ. — М.: Дело, 1996. — 272 с. Классики менеджмента / Под ред. М. Уорнера; Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 2001. — 1168 с. Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія: Навч. посібник / Упорядник І. О. Слєпов; Пер. з рос. Л. І. Козій, М. І. Матрохіна, П. Л. Пироженко. — К.: Либідь, 1993. — 304 с. Хажински А. Гуру менеджмента / Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 2002. — 480 с. Шелдрейк Дж. Теория менеджмента: от тейлоризма до японизации / Пер. с англ. под ред. В. А. Спивака. — СПб.: Питер, 2001. — 352 с.
