Тема № 8 " Наступ підрозділів"
І. Сутність і мета наступу. Способи переходу військ в наступі на противника, що обороняється. Атака і способи атаки.
Наступ це вид бою, що проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості.
Сутність наступу полягає в ураженні противника всіма засобами, які е, рішучій атаці, стрімкому русі підрозділів в глибину його б/порядку, знищенні та полоненні ж/с, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.
Розгром противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) досягається вмілим застосуванням усіх засобів ураження, швидким використанням результатів ударів авіації й вогню артилерії, своєчасним нарощуванням зусиль в глибину, широким застосуванням охоплень, обходів і проведенням атак у фланг і в тил противнику.
Основний склад МБ (роти), використовуючи результати вогневого ураження, повинен вести наступ з повним напруженням сил, безперервно, вдень і вночі, в будь-яку погоду та в тісній взаємодії з іншими підрозділами знищити противника, який обороняється.
Наступ на противника, який обороняється, здійснюється з двох
положень:
з положення безпосереднього зіткнення з ним;
з ходу.
Наступ, зазвичай, починається проривом оборони, який полягає у взломі її вогнем всіх видів зброї і рішучій атаці танкових і мех. підрозділів на вузькій ділянці, у створенні проломів в обороні і наступному їх розширенні в сторони флангів і в глибину.
Наступ на противника, що обороняється з положення безпосереднього зіткнення з ним батальйон (рота) розпочинає в завчасно створеному відповідно з рішенням командира бойовому порядку (вихідному положенні).
Вихідне положення для наступу займається батальйоном (ротою) після необхідного перегрупування з положення оборони чи з одночасно зміною підрозділів, що обороняються.
Під час перегрупування батальйон займає вихідний район для наступу, а рота - вихідну позицію.
Вихідний район призначається для зайняття батальйоном вихідного положення для наступу. Він повинен забезпечувати укрите розміщення, найменшу уразливість підрозділів від всіх видів зброї противника і вигідні умови для переходу в наступ.
У вихідному районі для наступу батальйону створюються вихідні позиції механізованих рот, а інколи й танкових підрозділів, вогневі позиції артилерії, зенітного підрозділу та вогневих засобів, виділених для ведення вогню прямою наводкою, обладнуються шляхи висування підрозділів батальйону для переходу в атаку, рубежі розгортання танкових підрозділів, командно-спостережні пункти.
Вихідна позиція мр складається з траншеї, прилягаючих до неї ходів сполучення, вогневих позицій БМП (БТР) і позицій вогневих засобів, доданих роті.
МР 1 ешелону зазвичай розміщується в 1 траншеї. Рота II ешелону (резерв) батальйону займає вихідну позицію у другій і третій траншеях. Вихідні позиції танкових підрозділів можуть призначатися за наявності умов, що забезпечуються скритність від спостереження і підслуховування на віддалі 2-4 км від ПКО. З положення оборони танки можуть розпочинати напад безпосередньо із зайнятих ними опорних пунктів.
Гранатометний підрозділ займає ВП за ротами 1 ешелону на відстані від них до 300 м, а ПТ відділення роти ВП займає в траншеї на одному з фпангів роти.
ВП мінбатр (арт.) розміщується за ротами 1 ешелону на віддалі від них до 500 м.
Зенітний підрозділ займає СП (ВП) в б/порядках рот. Перегрупування батальйону (р), що займає оборону в безпосередньому зіткненні із противником з метою зайняття вихідного положення для наступу, проводиться таємно, як правило вночі чи в інших умовах обмеженої видимості з виконанням заходів щодо введення противника в оману. Підрозділи, що займають оборону в II ешелоні в межах призначеної смуги наступу, зазвичай переходять з висуванням із зайнятих районів.
Танки і БМП, що перебувають в опорних пунктах змінювальних рот 1 –го ешелону, зазвичай залишаються на місці і використовуються для ведення вогню прямою наводкою в період вогневої підготовки атаки. Надалі вони переходять в атаку з мр, що зайняли вихідну позицію.
Наступ на противника, що обороняється з ходу зазвичай здійснюється з вихідного району, відстань якого визначається старшим командиром. Розгортання батальйону (роти) в б/порядок здійснюється під час його висування до РПА.
Для організованого висування, розгортання і переходу в атаку батальйону (роті) призначається:
маршрути висування;
вихідний рубіж (пункт);
рубежі РРБК, РРРК, РРВК;
рубіж безпечного віддалення ;
рубіж переходу в атаку .
При атаці в пішому порядку для мех. підрозділів призначається рубіж спішування.
Для мех. підрозділів на автомобілях можуть призначатись місця посадки десантів на танки. Рубіж розгортання в бат. колони призначається поза зоною ефективного вогню основної маси артилерії противника, зазвичай на віддалі 12-15 км від ПКО противника.
РРРК призначається поза досяжністю вогню прямою наводкою гармат, танків і ПТКР противника типу "Тоу", "МІЛАН". Він призначається зазвичай на відстані 4-6 км від ПКО противника.
РРВК призначається за складками місцевості на відстані 2-3 км від ПКО противника на місцевості, що забезпечує таємну та швидку посадку поза зоною досяжності дійсного вогню його танків і ПТ засобів типу "Мілан".
РПА вибирається так, щоб висунення до нього танкових і мех. підрозділів здійснилось таємно, а відстань його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів гармат і дозволяло підрозділам безупинно на максимальній швидкості досягнути ПКО противника у вказаний час "Ч". Він може призначатися на відстані 600 м від ПКО противника, а інколи і більше.
Місця посадки стрілків на танки зазвичай вибирається на відстані 2-4 км від ПКО противника на місцевості, що забезпечує таємну та швидку посадку.
Рубіж спішування призначається якнайближче до ПКО противника, зазвичай і від вогню його кулеметів і ПТ засобів ближнього бою. Інколи він може збігатися з рубежем переходу в атаку.
Залежно від обставин і характеру місцевості відстані цих рубежів (пунктів) може бути іншим.
МБ наступає зазвичай на фронті до 2 км, а на ділянці прориву фронту до 1 км.
МР наступає зазвичай на фронті до 1 км, а на ділянці прориву - фронту до 500 м. МВ наступає на фронті до 300 м.
Бойові завдання підрозділів
Найближче завдання батальйону 1 ешелону, як правило, полягає в знищенні противника в опорних пунктах рот 1 ешелону на своєму фронті наступу й оволодіння ними.
Подальше завдання - в розвиткові наступу, розгромі противника у взаємодії з сусідніми батальйонами в глибині району оборони й оволодіння 2-ої позиції.
Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання подальшого завдання бригади.
Найближче завдання роти 1-го ешелону зазвичай полягає в знищенні противника в ОП взводу 1-го ешелону і оволодіння ним.
Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоби забезпечувалось виконання найближчого завдання батальйону. Найближче завдання батальйону другого ешелону при вводі його в бій може полягати в завершенні розгрому спільно з батальйонами 1-го ешелону бригадних (полк.) резервів противника й заволодіння їх рубежем. Найближче завдання роти другого ешелону при вводі в бій може полягати в завершенні знищення противника разом з ротами 1-го ешелону в ОП в глибині оборони й оволодінні 1ою позицією.
Напрямок продовження наступу батальйону (роти) 2-го ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання подальшого завдання бригади (батальйону).
Напрямок зосередження основних зусиль вказується старшим командиром чи визначається командиром батальйону (роти). У ході наступу він може змінюватися. На напрямкові зосередження основних зусиль постійно підтримується перевага в силах і засобах над противником. Бойовий порядок батальйону в наступі шикується в один чи два ешелони, роти - один ешелон.
При одноешелонному шикуванні бойового порядку батальйону виділяється резерв у складі не менше взводу. У ході наступу положення рот (взводів) у бойовому порядку батальйону (роти) може бути в лінію, кутом вперед, кутом назад, уступом вліво (вправо).
Засоби посилення батальйону (роти).
МБ може отримати для підсилення:
ТР;
адн чи арт. батарею;
зрв;
ісв;
відділення Р і Х розвідки.
Дії МБ (ТБ) можуть підтримуватися артилерійським дивізіоном зі складу БРАГ.
МР може бути посилена:
танковим взводом;
ПТ відділенням;
гранатометним відділенням.

Мех. підрозділи в залежності від обстановки атакують:
в пішому порядку вслід за танками;
на БМП (БТР) без спішування о/с.
Атака- це стрімкій і безупинний рух танкових та мех. підрозділів у б/порядку в поєднанні з інтенсивним вогнем з танків, БМП (БТР), а по мірі зближення з противником і з інших видів зброї з метою його знищення.
Атака мех. підрозділів у пішому порядку застосовується при прориві підготовленої оборони противника, укріплених районів, а також на різкоперехресній та недоступній для танків та БМП (БТР) місцевості. 0/с мех підрозділів при цьому атакує противника в цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на відстані, яка забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку руху танків вогнем стрілецької зброї. БМП (БТР) в цьому випадку, використовуючи складки місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) рухаються за своїми відділеннями на відстані, що забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї танків та о/с, який атакує, а БМП із стабілізованим озброєнням - безпосередньо в цепу своїх відділень.
Атака мех. підрозділів на БМП (БТР) застосовується, коли оборона противника надійно придушена, зі знищенням більшої частини його ПТ-х засобів, а також при наступі на поспішно зайняту оборону. При цьому танки атакують вслід за розривами снарядів своєї артилерії, а мех. підрозділи на БМП (БТР)- в бойовій лінії за танками на відстані 100-200 м, ведучи вогонь зі всіх своїх вогневих засобів.
ІІ. Механізоване відділення в наступі: бойове завдання і бойовий порядок механізованого відділення в наступі. Порядок роботи командира відділення по організації наступу
Механізоване відділення в пішому порядку наступає на фронті до 50 м.
Механізованому відділенню в наступі вказується об'єкт атаки і напрямок продовження наступу.
Об'єктом атаки мех. відділення, як правило, противник в окопах або в інших фортифікаційних спорудженнях опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку наступу танки, гармати, кулемети та інші вогневі засоби противника.
Бойовий порядок механізованого відділення, який наступає в пішому порядку складається із цепу з інтервалом між солдатами 6-8 м (8-12 кроків) і бойових машин піхоти (БТР). Для зручності ведення вогню та кращого використання місцевості солдати в цепу можуть висуватись трохи вперед або в бік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу цепу і не заважаючи діям сусідів, БМП (БТР) діє за цепом відділення, на його фланзі або безпосередньо в цепу.
До початку наступу, відділення потай займає вихідну позицію (вказане командиром взводу місце). У вихідному положенні особовий склад мех. відділення, як правило, розташовується в траншеї, а БМП (БТР) - на вогневій позиції з траншеєю або в глибині вихідного району разом з іншими машинами взводу.
Із заняттям вихідної позиції (вказаного місця) відділення готується до відбиття можливої атаки противника (розташовується на місці). З одержанням бойового завдання командир відділення організовує наступ.
Бойовий наказ командир відділення віддає на місцевості, а при неможливості - по схемі (на макеті місцевості) і уточнює бойове завдання на місцевості під час висування до РПА або з початком атаки.
Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником відділення починає з вихідної позиції (із траншеї, окопу). З початком вогневої підготовки атаки командир відділення веде спостереження за об'єктом атаки і про все помічене у противника, а також про результати вогню своєї артилерії та інших ВЗ доповідає командиру взводу. Відділення вогнем своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети та інші вогневі засоби, а також живу силу противника.
Під час атаки в пішому порядку за командою (сигналом) командира взводу, командир відділення подає команду "Відділення, приготуватися до атаки!". За цією командою особовий склад дозаряджає зброю, приєднує багнет-ножі, готує до дії ручні гранати і встановлює, якщо необхідно, пристрої для швидкого вистрибування із траншеї. За командою (сигналом) командира взводу про початок руху в атаку командир відділення подає команду "Відділення, в атаку – ВПЕРЕД!", за якою відділення швидко вистрибує із траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танком або самостійно при підтримці вогнем БМП (БТР) атакує противника і продовжує наступ в глибину. В атаці рівняння повинно бути тільки на передніх, ніхто не має права відставати. Успішне висунення вперед хоча б тільки одного солдата повинно бути негайно підтримано іншими солдатами та відділенням в цілому.
Під час наступу з ходу командир МВід з початком розгортання взводу у бойовий порядок виводить БМП (БТР) на свій напрямок, уточнює навіднику-оператору (кулеметнику БТР) і МВ (водію) об'єкт атаки (цілі), напрямок продовження наступу (напрямок наступу) місце і номер проходу в загородженнях і управляє вогнем відделення.
Під час атаки на БМП (БТР) відділення після розгортання взводу в бойову лінію слідом за танком або самостійно продовжує рух до ПКО противника, знищуючи уцілілі ПТ та інші ВЗ вогнем зі зброї, встановленої на машині, та із стрілецької зброї через бійниці (поверх борту). Під час атаки в пішому порядку з виходом БМП (БТР), танки з десантом до встановленого місця спішування відділення за командою свого командира "До машини!" швидко вистрибує (спішується) і за командою "Відділення, в напрямку такого-то предмета, напрямний - такий-то - до бою, вперед!" або "Відділення, за мною - до бою!" розгортається у цеп і прискореним кроком або бігом, здійснюя інтенсивний вогонь на ходу, продовжує атаку.
Атака ПКО противника та розвиток наступу в глибині відділення здійснюється в такому ж порядку, як і під час наступу із положення безпосереднього зіткнення з противником.
Порядок роботи командира відділення
по організації наступу
Командир відділення, одержавши бойове завдання, повинен:
зрозуміти завдання взводу, відділення, а також завдання сусідів, час готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання;
з'ясувати, де противник і що він робить, а також місце розташування його вогневих засобів;
вивчити місцевість, її захисні і маскуючи властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;
визначити завдання особовому складу і віддати бойовий наказ;
після віддання бойового наказу командир відділення організовує підготовку відділення для виконання завдання: поповнення ракет, боєприпасів, технічне обслуговування, бойові машини піхоти (бронетранспортера), виконання встановлених робіт щодо інженерного забезпечення;
перевіряє знання завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним для бою;
доповідає командиру взводу про готовність відділення до бою.
У бойовому наказі командир відділення вказує:
Орієнтири.
Склад, положення і характер дій противника, зображення переднього краю оборони і місця розташування його вогневих засобів.
Завдання взводу та відділення (об'єкт атаки і напрямок продовження наступу).
Завдання сусідів, танка, за яким буде наступати відділення, його номер (пізнавальний знак), а також порядок використання вогню артилерії та інших вогневих засобів.
Завдання особовому складу:
всьому особовому складу – місце і порядок спішування, місце кожного солдата в цепу відділення, порядок подолання загороджень і перешкод;
навіднику – оператору (кулеметнику БТР), кулеметнику і гранатометнику, а при необхідності і решті особового складу – цілі для ураження і порядок ведення вогню;
механіку-водію (водію) – напрямок, порядок руху в атаку, подолання загороджень і перешкод;
Сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.
Час готовності до наступу і заступника.
ІІІ. Дії особового складу і підрозділів в ході наступу. Особливості бойових дій механізованого відділення в наступі з розподілом на бойові групи в локальних конфліктах.
Ведення наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником.
У встановлений час за командою (сигналом) старшого командира розпочинається вогнева підготовка атаки.
Підрозділи, що перебувають у безпосередньому зіткненні з противником своїм вогнем знищують і придушують вогневі засоби і живу силу противника в опорних пунктах на 1-й позиції.
У випадку проведення противником контрпідготовки особовий склад, крій спостерігачів і розрахунків чергових ВЗ за командами командирів переховуються в траншеях та інших укриттях.
Командир батальйону (командир роти) під час вогневої підготовки спостерігає за результатами вогню, ставить завдання підрозділам, вогневим засобам на знищення вцілілих і знову виявлених цілей противника, контролює своєчасність пророблення проходів в інженерних загородах, висунення доданих (взаємодіючих) танків і доповідає командиру полку (батальйону) про готовність батальйону (роти) до атаки.
Танковий батальйон (танкова рота), який займає вихідну (вичікувальну) позицію, починає висування до РПА. За танками починають рух і розташовані з ними БМП (БТР) мех. підрозділів. З підходом до РПА танковий батальйон розгортається в бойову лінію і з максимально допустимою швидкістю продовжує рух. знищуючи противника з ходу. БМП (БТР) виходять до своїх відділень. Для атаки мех.підроділів у пішому порядку з підходом танків до вихідного положення для наступу командир мех.роти командує: "Приготуватися до атаки", - і потім: "Позначити проходи для танків", а після проходження танками вихідних позицій "В атаку - вперед", на яку особовий склад вискакує з траншей (окопів) і вслід за танками атакує противника. При атаці на БМП (БТР) мехлідрозділи здійснюють в них посадку під час вогневої підготовки атаки у вихідному положенні для наступу.
Артилерія з початком атаки переходить до арт.підтримки атаки. Гармати, призначені для стрільби прямою наводкою, ПТКРи, гранатомети і БМП (БТР) продовжують знищувати вцілілі і знову виявлені цілі противника вогнем у проміжках між своїми підрозділами й із-за флангів. При атаці мех.підрозділів в пішому порядку особовий склад долає МП слідом за танками по їхніх коліях або по проробленому проходу. Танки і БМП, які оснащені мінні ми тралами, долають МП противника в бойовому порядку по своїх напрямках, а ті, що немають тралів і БТР - встановленим порядком по проробленому проходу.
Мехлідрозділи рухаються як можна ближче до танків, для того щоб забезпечити тісну вогневу взаємодію з ними і не дати можливості противнику відсікти себе від танків. Із підходом танкових і мех.підрозділів до рубежа безпечної відстані від розривів своїх снарядів і мін, артилерія за командою (сигналом) Кбрг. (КБ) переносить вогонь в глибину. Безпечною відстанню для мех.підрозділів, атакуючих в пішому порядку вважається відстань 400м, а на БМП (БТР) - 300м, для танкових підрозділів - 200м.
У точно призачений час ("Ч") танкові і мехлідрозділи стрімко вриваються на ПКО противника знищують його живу силу і вогневі засоби, оволодівають опорними пунктами і безупинно продовжують атаку в глибину.
У випадку впертого утримання противником ПКО II ешелон (резерв) батальйону здійснює маневр і вводиться в бій на ділянці прориву, атакує у фланг і в тил противника, що обороняється і разом з 1-м ешелоном батальйону завершує його знищення, розширює ділянку прориву і розвиває наступ у глибину.
КСП батальйону переміщається за ротами 1 ешелону на відстані не більше 300м, а роти - за бойовою лінією (цепом) - до 200м. II ешелон (резерв) батальйону рухається на відстані , як правило в 1,5 - 2 км від підрозділів 1-го ешелону. Бій у глибині оборони противника характеризується нерівномірним просуванням батальйону і розвивається у складній і швидкозмінній обстановці. Захоплені рубежі, чи окремі об'єкти в глибині оборони противника, що мають важливе значення, закріпляються призначеними для цього підрозділами. Будь який успіх при веденні бою в глибині оборони противника повинен бути негайно розвинутий і використаний для досягнення повного розгрому противника.
Для відбиття контратаки переважаючих сил противника танки і БМП (БТР) займають ВП за найбільшими укриттями, особовий склад спішується і займає позиції, що забезпечується вигідними умовами для знищення противника і взаємодії з танками. Відбивши контратаку, батальйону самостійно чи у взаємодії із сусідніми підрозділами рішучою атакою завершує знищення противника. Рівний за силою контратакуючий противник знищується з ходу стрімкою атакою. При відході противника командир батальйону (роти) організовує його переслідування, доповідає командиру бригади (батальйону) і повідомляє сусідам. Під час переслідування батальйон, уміло використовуючи складки місцевості та інші маскуючі властивості, виходить на шляхи відходу противника, сковує його дії та рішучою атакою наносить йому ураження.
У випадку, коли неможливо вийти на шляхи відходу противника, батальйон рішучими діями вклинюється в бойові порядки підрозділів прикриття, у взаємодії із сусідами знищує їх та проривається до основних сил противника, який відходить.
МБ переслідує противника, як правило, на БМП (БТР) або десантом на танках.
Опорний пункт, в якому противник чинить опір, батальйон (рота) обходить та атакує його у фланг або в тил. Для маневру використовуються складки місцевості, проміжки в бойових порядках та відкриті фланги противника, з метою маскування можуть застосовуватися аерозолі (дими).
При неможливості обійти опорний пункт противника командир батальйону (роти) зосереджує вогонь підрозділів, приданих засобів і викликає вогонь взаємодіючих підрозділів по цілях, які перешкоджають просуванню, висуває підрозділи на вигідний для переходу в атаку рубіж і одночасно вживає заходів для пророблювання проходу в загородженнях. Батальйон (рота), використовуючи результати вогневого ураження противника, атакою з фронту завершує його знищення та продовжує рух вперед.
Під час закріплення захопленого рубежу (об'єкта) командир батальйону (роти) діє згідно з положеннями, викладеними у розділі "Оборона". У батальйоні в короткі терміни організовується система вогню та виконуються інші заходи щодо підготовки до відбиття контратаки противника. Особлива увага приділяється організації ПТ оборони.
Особливості бойових дій механізованого відділення в
наступі з розподілом на бойові групи в локальних конфліктах
Завдання, прийоми і способи дій військовослужбовців
у складі бойових груп у наступі
Механізоване відділення у наступі діє, як правило, у складі взводу.
Дії механізованого відділення в бою у складі бойових груп застосовуються, як правило при наступі у глибині, на поспішно зайняту оборону противника, при веденні боїв у ході переслідування невеликих груп противника та в інших сприятливих умовах обстановки.
У цьому випадку:
командиру відділення вказується напрямок наступу, смуга висування , рубіж переходу в атаку (або умовний сигнал на перехід в атаку), спосіб та об'єкт атаки, а також напрямок продовження наступу;
старшому кожної групи вказується: напрямок наступу, смуга висування, рубіж переходу в атаку (або умовний сигнал на перехід в атаку), спосіб атаки противника ( з фронту, із виходом у фланг чи у тил; одночасно із сусідньою бойовою групою чи самостійно, з використанням засобів задимлення чи без них), об'єкт атаки та напрямок продовження наступу;
старші бойових груп визначають відповідні завдання кожному солдату; у ході висування до переднього краю противника (зближення з противником), вказані завдання, через кожні 50-100 м, можуть уточнюватися або ставитися заново (із урахуванням характеру дій противника, втрат у особовому складі, тощо);
інтервали між військовослужбовцями бойової групи повинні складати 5-6 кроків;
кожному військовослужбовцю, з урахуванням умов місцевості, на напрямку дій групи вказуються дві-три вогневі позиції, які необхідно змінювати після декількох коротких черг;
кожному солдату бойової групи призначаються сектори – основний і додатковий; вони повинні перекриватися між військовослужбовцями, які діють поруч, не менше ніж 10-15 градусів (170-250 тисячних), створюючи зону суцільного вогню;
рух до рубежу переходу в атаку здійснюється на дистанціях, які забезпечують візуальне спостереження за діями один одного та взаємну підтримку вогнем;
атака противника здійснюється, як правило, під прикриттям димів після максимально можливого зближення з ним ,як з фронту, так і з виходом у один з флангів чи тил).
Переміщення на полі бою виконується послідовно:
спочатку стрілець (найбільш підготовлений та фізично витриманий солдат у бойовій групі), під вогневим прикриттям кулеметника та старшого стрільця, використовуючи різні прийоми і способи пересування на полі бою – прискореним кроком, бігом (пригнувшись),перебіжками чи переповзанням – двома – трьома "стрибками" повинен вийти на рубіж 50-100 метрів; при цьому довжина "стрибків" між зупинками для перепочинку залежить від умов місцевості та інтенсивності вогню противника і, в середньому, складає 20-40 кроків (Бойовий статут Сухопутних військ, Додаток № 2);
після зайняття вказаного рубежу, стрілець обладнує перед собою бруствер і готується до ведення вогню з метою прикриття пересування решти особового складу бойової групи (Додаток №1).
в залежності від умов обстановки та прийнятого командиром взводу рішення (визначених командиром відділення в бойовому наказі завдань особовому складу), послідовність переміщення решти військовослужбовців у бойових групах та бойових груп загалом, може бути різноманітною.
Так після переміщення вперед найбільш підготовленого та фізично витривалого солдата, під його прикриттям можуть висуватися по одному військовослужбовцю із кожної групи, або один із першої та два із другої бойових груп, або по два військовослужбовця з кожної із груп можливе одночасне висування по одному солдату з кожної групи на рубіж 50-100 м, з метою забезпечення пересування на полі бою решти особового складу, що у цілому, підвищує темп наступу підрозділу.
Командир відділення та кулеметник висуваються, як правило, останніми. Переміщення повинні здійснюватися безсистемно, із використанням умовних сигналів (жестів) та команд.
Кожна бойова група повинна мати кішку, шнур (2-3 на відділення) і вміти їх використовувати для розмінування мін на розтяжках, а також тих, що встановлені на ґрунті без заглиблення; усі військовослужбовці повинні вміти використовувати багнет для пророблення проходів у дротових загородженнях противника, виведення із ладу ліній зв'язку та під час рукопашного бою.
У ході виконання бойового завдання командир відділення здійснює управління бойовими групами, як з допомогою статутних сигналів управління, так із використанням додаткових сигналів управління, переміщаючись з однією із бойових груп, або у проміжках між ними. Зв'язок із командиром взводу здійснюється по радіо.
У випадку посилення механізованого відділення танком, останній просувається на полі бою безпосередньо у бойовому порядку відділення, знищує протитанкові та інші вогневі засоби противника і руйнує інженерні загородження. Командир відділення повинен організувати виявлення та знищення протитанкових засобів. Танк спочатку веде вогонь по противнику, який знаходиться на передньому краї, а з підходом на відстань 200- 250 м - переносить вогонь у глибину його бойового порядку.
БМП (БТР) рухаються стрибками від укриття до укриття, постійно змінюючи вогневі позиції.
З виходом на рубіж переходу в атаку, особовий склад бойових груп по команді командира відділення, використовуючи підтримку вогнем із озброєння бойової техніки, рішучою атакою знищує вказаного противника.
У ході знищення окремих дрібних груп в глибині оборони чи в тилу противника, особливо на сильно пересіченій важкодоступній місцевості, у горах, та в населених пунктах за рішенням командира роти (взводу), бойові групи можуть виконувати різні за характером завдання.
Так, одній із бойових груп може бути відведена роль маневрової групи (наприклад, перший бойовій групі), а далі іншим – роль вогневих груп (другий та третій бойовій групі).
Завдання маневрової групи полягає у тому, щоб використовуючи складки місцевості (місцеві предмети), зблизитися з противником на якомога меншу відстань, зайняти вигідне положення для атаки та у взаємодії із вогневими групами (вогневою групою) знищити його (чи захопити в полон). З метою покращення маневреності груп, до її складу повинні входити військовослужбовці, які озброєні автоматами.
Вогневі групи призначені для підтримки вогнем дій маневрової групи шляхом ведення прицільного вогню по виявленим вогневим засобам противника з постійною зміною вогневих позицій.
До складу першої вогневої групи, як правило, входять кулеметник, гранатометник, стрілець-помічник гранатометника, а в окремих випадках і снайпер.
Другу вогневу групу становить бойова машина із частиною екіпажу (механік-водій (водій) та навідник-оператор (кулеметник).
У ході наступу, маневрова і вогневі групи прикривають одна одного вогнем. Рубіж атаки, призначається на відстанях 100-150 м (іноді до 200 м) від об'єкта атаки.
Атака противника здійснюється, як правило, наступним способом.
Вогневі групи (або одна із них) відвертають увагу противника та сковують його дії на одному із напрямків, а тим часом маневрова група непомітно просувається на один із його флангів чи у тил.
Із виходом до об'єкту атаки, маневрова група осліплює димом та закидає противника гранатами і, у взаємодії із вогневими групами, одночасно. атакою у фланг чи тил знищує його (захоплює в полон).
Успіх виконання підрозділом бойового завдання у значній мірі залежить від рівня підготовки особового складу та узгоджених дій поза штатних бойових груп між собою та із засобами підсилення.