Національний господарський комплекс України Завдання 1. Розкрити зміст понять: "господарство країни", "національний комплекс", "світове господарство", "господарський комплекс", "галузь", "міжгалузевий комплекс". Завдання 2. Дати коротку характеристику національно-господарському комплексу України за наступними показниками: а) ВВП по країні в цілому та на одну особу. б) темпи росту реального ВВП за рік. в) рівень безробіття. г) інфляція. д) дефіцит бюджету. е) рівень державного боргу. є) баланс зовнішньоекономічних операцій ( експорт, імпорт ). Проаналізувати інформацію про зміну цих показників за п’ять років. Завдання 3. Побудувати діаграму галузевої структури національного комплексу України, і зробити її порівняння. Завдання 4. Охарактеризувати один із міжгалузевих комплексів України із розробкою графічного матеріалу та картографічних ілюстрацій, за планом: поняття про міжгалузевий комплекс, яка продукція виробляється її значення. склад і структура міжгалузевого комплексу. історія формування галузей, історичні передумови розвитку. сировинна і матеріальна база галузей. взяємозвязок певних галузей МК з підприємствами інших галузей. розміщення: чинники розміщення підприємств, центри випуску продукції. економічні, екологічні і соціальні проблеми МК в сучасних умовах. шляхи вирішення цих проблем. цікава додаткова інформація (обов’язково включена карта з вибраним МК). Завдання 1. Господарство країни – це система виробництва, обміну і розподілу та споживання продуктів, що історично склалась і розвивається на її території. Національний комплекс – територіальне утворення в якому всі компоненти економічного життя функціонують як єдиний організм, що забезпечує матеріальні і духовні потреби суспільства. Світове господарство – це глобальна економічна система, в яку кожна країна постачає для обміну товари, що у цій країні мають найкращі умови для виготовлення, а отже є найбільш дешевим. Господарський комплекс – територіальне утворення в якому всі компоненти економічного життя функціонують як єдиний організм, що забезпечує матеріальні і духовні потреби суспільства. Галузь – це сукупність підприємств, установ, закладів, які виробляють однорідну продукцію чи надають послуги, що задовольняють однорідні потреби.
Міжгалузевий комплекс – форма організації виробництва, за якої відбувається iнтеграцiя споріднених чи доповнюючих одна одну промислових, сільськогосподарських, торговельних, переробних та інших галузей або їхнього кооперування. Однією з визначальних рис сучасної економіки виступає урiзноманiтнення форм органiзацiї виробничих процесів. Серед найважливіших форм органiзацiї виробництва виділяються: концентрація, комбінування, спецiалiзацiя i кооперування виробничої дiяльностi. Завдання 2. Валовий внутрішній продукт
Роки
У фактичних цінах Індекси фізичного обсягу
валовий внутрішній продукт валовий внутрішній продукт у розрахунку на одну особу валовий внутрішній продукт валовий внутрішній продукт у розрахунку на одну особу валовий внутрішній продукт
млн. грн. грн. відсотків до попереднього року відсотків до 1990 р.
2001 204190 4195 109,2 111,1 47,2
2002 225810 4685 105,2 106,3 49,7
2003 267344 5591 109,6 110,5 54,4
2004 345113 7273 112,1 113,0 61
2005 424741 9017 102,6 103,4 62,6
Валовий внутрішній продукт починаючи з 2001 по 2005 рік постійно зростав. Валовий внутрішній продукт у розрахунку на одну особу також зростав, а це означає, що порівняно з 2001 роком життєвий рівень населення щороку зростає Валовий внутрішній продукт. Приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) у січні-травні 2005р. порівняно з відповідним періодом попереднього року становив 4,7%. Номінальний валовий внутрішній продукт, за орієнтовною оцінкою, становив 140601 млн. грн. Найбільший приріст валової доданої вартості спостерігався на транспорті - 6,7%, обробній промисловості - на 6,6%, сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві - 6%.
Основні статистичні показники із статистики праці
Роки Безробітні (за методологією МОП) у віці 15-70 років-всього, тис. осіб 1) Економічно активне населення у віці 15-70 років-всього, тис. осіб
2001 2455 22426,5
2002 2140,7 22231,9
2003 2008 22171,3
2004 1906,7 22202,4
2005 1600,8 22280,8
За даними таблиці що Економічно активне населення у віці 15-70 років з 2001 до 2003 року зменшується, а починаючи з 2004 року збільшується. Безробіття в 2005 році порівняно з 2001 збільшується. Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) - особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню; готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів. Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних , які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку. Попит на робочу силу, на кінець періоду - кількість вільних робочих місць та вакантних посад. Види безробіть Розрізняється декілька видів безробіття: Сезонне безробіття — результат короткочасних циклічних змін ринку праці. Фрикційне безробіття — що тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни роботи. Структурне безробіття — виникає в результаті реструктуризації економіки. Циклічне безробіття — пов'язана з циклічністю економіки. Виникає в результаті зниження попиту і падіння виробництва. Зведений бюджет України у 2000-2004 роках
За даними таблиці бачимо, що доходи з кожним роком збільшуються За даними Державного казначейства України, доходи Зведеного бюджету за січень-квітень 2005р. становили 35,8 млрд. грн. (32,5% до ВВП). В основному доходи були сформовані за рахунок податкових надходжень (72,9% від загальної суми доходів). Видатки Зведеного бюджету, включаючи кредитування за вирахуванням погашення, становили 33,6 млрд. грн. (30,5% до ВВП). У структурі видатків Зведеного бюджету 66,9% припадає на фінансування соціально-культурних заходів, 10% - на здійснення загальнодержавних функцій, зокрема видатки по обслуговуванню боргу - 2,7% (0,8% до ВВП), у тому числі зовнішнього боргу - 2,3% від загальної суми видатків (0,7% до ВВП). Профіцит Зведеного бюджету за січень-квітень 2005р. становив 2,2 млрд. грн. (2% до ВВП). Державний бюджет по доходах (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами) виконано у сумі 27,6 млрд. грн. (25,9% річних призначень), або 25,1% до ВВП, і на 69,7% сформовано за рахунок податкових надходжень. Видатки Державного бюджету (включаючи кредитування за вирахуванням погашення), становили 26,2 млрд. грн. (23,1% річних призначень), або 23,8% до ВВП, Державний бюджет України зведено з профіцитом 1,4 млрд. грн. (1,3% до ВВП). Фінансовий результат суб’єктів господарювання від звичайної діяльності до оподаткування (крім малих, сільськогосподарських підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету) за січень-квітень 2005р. становив 19,5 млрд. грн. (загальна сума прибутку - 26,7 млрд. грн., збитків - 7,2 млрд. грн.). Найбільших обсягів фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування досягли підприємства промисловості (59,9%). Дебіторська та кредиторська заборгованість по всіх суб’єктах господарювання (крім малих підприємств та бюджетних установ) на 1 травня 2005р. становила відповідно 326,5 та 422,9 млрд. грн. Протягом квітня 2005р. дебіторська заборгованість збільшилась на 2,1%, кредиторська - на 2,7%. Експорт-імпорт товарів (млн. дол. США) Роки Експорт Імпорт
2001 16264,7 15775,1
2002 17957,1 16976,8
2003 23066,8 23020,1
2004 32666,1 28996,8
2005 34228,4 36136,3
Зовнішньоекономічна діяльність — одна із сфер господарської діяльності, пов'язана з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, експортом та імпортом товарів і послуг, виходом підприємств і організацій на зовнішній ринок. До основних форм зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні належать: експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили, кредитування, науково-технічна-співпраця, створення спільних підприємств, реалізація проектів на компенсаційній основі, культурна співпраця, туризм тощо За даними таблиці бачимо, що в Україні експорт перевищує імпорт
Рівень державного боргу Роки державний прямий та гарантований, тис. грн..
всього зовнішній борг внутрішній борг
2004 85 397 036,06 64 442 762,69 20 954 273,37
2005 78 145 757,47 58 956 500/32 11 674 554,50
2006 73 528 657,78 56 039 403,54 17 489 254,24
За даними таблиці ми бачимо, що зовнішній борг України щороку зменшується, внутрішній борг 2005 році був меншим ніж 2004 році, а в 2006 році збільшився порівняно з 2005 Державний борг(DG) – це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дифіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави. Внутрішній державний борг(D) – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випещиними її урядом. Зовнішній державний борг(DI) – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями. Загальна характеристика АПК України в сучасних умовах. Сучасний аграрно-промисловий комплекс є важливим сектором економіки України. У ньому зосереджена майже третина основних виробничих фондів , працює четверта частина населення, зайнятого у народному господарстві , виробляється понад 20% валового суспільного продукту та третина національного доходу, формується 70 % роздрібного товарообігу. Виробничий потенціал аграрної сфери на 1998р налічує 41,8% млн га сільськогосподарських угідь,з них 33,2млн га ріллі. Сільське господарство є однією з основних галузей економіки України, на яку припадає близько 20% загального обсягу валового продукту.У Білорусії та Казахстані,наприклад, цей показник становить 13%,в Росії- майже 7%, в Грузії- більше половини, Вірменії,Киргистані та Узбекистані- близько третини.Але економічні можливості аграрного сектора України використовується не повністю.Економічні реформи прловодяться послідовно і поки що не забезпечили підвищення ефективності і продуктивності праці. Обсяги виробництва продукції ,інвестиції та технологічний рівень сільського господарства знижується.Сподівання на те,що ринкові економічні реформи сприятимуть швидкому пожвавленню економіки, не підтвердились ні в Україні, ні в більшості країн з перехідною економікою.Якщо в цілому по країнах СНД в1996р обсяг валової продукції становив близько 63% від рівня 1990 р.,то в Україні-61%.Сумарне виробництво валової продукції сільського господарства в 1997 р.дорівнює 28,4 млрд.грн.,або 59,1% до рівня 1991 р.У 1998 р. протипопереднього року очікується падіння виробництва на 3%. Проте не можна не помітити певних позитивних зрушень в аграрному секторі.Багато колишніх колгоспів і радгоспів після реорганізації земельних і виробничих відносин адаптувалось до вимог ринкової економіки.В цих господарствах спостерігається зростання обсягів виробництва. Замість матеріалоємних та трудозатратних впроваджуються високоефективні тахнології, що дозволяють виробляти конкурентоспроможну продукцію для внутрішнього і зовнішнього продовольчого ринку. Не можна однозначно стверджувати, що для цієї категорії підприємств всі питання вирішені. Підтримувати високий рівень господарювання на землі непросто.Є в них претензії до органів виконавчої влади, законодавчих структур стосовно несвоєчасних розрахунків за продану продукцію, нестабільного матеріально-технічного забезпечення,відсутність паритету у міжгалузевих відносинах тощо. Не менш важлива також ринкова орієнтація приватного сектора і, особливо, присадибного господарства населення. Це призводить до того що втрати сільськогосподарської продукції щорічно складають близько 40% вирощеного урожаю.Сьогодні сільське господарство поряд з іншими галузями знаходиться у стані економічної кризи.За 1995-1999роки виробництво валової продукції сільського господарства скоротилося майже вдвічі.Хронічно не вистачає паливо-мастильних матеріалів,мінеральних добрив,хімічних засобів захисту рослин і тварин.Висока розораність угідь,яка досягла 80%,не завжди обгрунтоване застосуваня мінерільних добрив і хімічних засобів призвели до порушення екологічного стану природних ресурсів та стійкості агро ландшафту: посилюється деградація ґрунтів, знизилася їх родючість. Значної шкоди сільському господарству завдала аварія на Чорнобильській АЕС. Вона призвела до забруднення радіонуклідами 3,5 млн.га угідь , з яких 70 тис. га виведено з сільськогосподарського використання. Великі проблеми виникли із використанням природних ресурсів Якість навколишнього середовища , його відтворювальний і відновлюваний потенціал значно зменшується з нарощуванням масштабів ресурсовикористання і обсягів забрюднюючих речовин та відходів. І все це аж ніяк не пов’язане із збільшенням населення або підвищенням його життєвого рівня. Навпаки, приріст населення падає, а життєвий рівень погіршується. Кризовий стан, що склався в аграрному секторі, та використання природніх ресурсів вимагають концептуального визначення основних напрямів та змісту аграрної реформи, взаємоузгодження експлуатації природніх ресурсів, сфер вкладення капіталу з урахуванням чисельності населення та майбутніми потребами людей. З розвитком продуктивних сил суспільства великого значення у збільшені виробництва продукції рослинництва і тваринництва набувають використання досягнень науково-технічного прогресу, розробка та впровадження високоефективних науково обгрунтованих систем ведення сільського господарства, спеціалізація та раціональне використання матеріальних, фінансових і трудових расурсів. Процес відтворення в сільському господарстві досить складний і залежить від природних, науково-технічних, біологічних, соціальних та економічних факторів. Все це вимагає глибоких економічних знань, постійного аналізу, застосування економічних законів. До складу АПК входять: сільське господарство, харчова, м’ясомолочна, борошномельнокруп’яна, комбікормова, мікробіологічна промисловості, а також ряд обслуговуючих підрозділів машинобудування, виробництво мінеральних добрив і хімікатів, сільське будівництво та допоміжні галузі, котрі забезпечують спорудження об’єктів, транспортування, зберігання й реалізацію сільськогосподарської продукції. За сучасних умов для успішного розвитку всіх галузей АПК створюються нові форми організації агропромислового виробництва – агропромислові об’єднання, агрокомбінати, агрофірми,асоціації,виробничі й науково-виробничі системи. Сьогодні в окремих областях України створені і успішно діють агропромислові об’єднання. До їх складу входять на добровільних засадах радгоспи, міжгосподарські підприємства, підприємства й організації по обслуговуванню сільськогосподарського виробництва і переробці сировини, а також підприємства торгівлі, які реалізують вироблену об’єднанням продукцію. При цьому підприємства зберігають свою господарську самостійність і юридичні права. Агропромислові комбінати являють собою виробничо-економічні формування, головне завдання яких полягає в об’єднанні зусиль усіх підприємств і організацій, котрі входять до їх складу, по забезпеченню виробництва, заготівлі, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції та високо якісних продовольчих товарів.Вони можуть створюватися або завдяки інтеграції всіх технологічно взаємозв’язаних виробничих підрозділів одного адміністративного району, або входженням до складу агропромислового комбінату та організацій, які розміщені в кількох районах. Конструктивно новою формою організації агропромислового виробництва є агрофірми. Вони забезпечубть виробництво, зберігання, проектування і будівництво об’єктів виробничого та соціального призначення, виступають як єдиний організаційно-економічний комплекс. За сучасних умов розвитку науково-технічного прогресу здійснюється інтеграція науки й виробництва на базі створення науково-виробничих систем. Виходячи з неоднакових економічних і природно-кліматичних умов, в яких функціонують сільськогосподарські підприємства, в окремих районах створюються асоціації кооперативів по виробництву м’яса і м’ясопродуктів, молока й молокопродуктів, цукрових бур’яків і цукру, соняшнику й олії тощо. Основними виробничими одиницями асоціації є первинні кооперативи орендаорів по виробництву сільськогосподарської продукціїї і наданню різних послуг. Магістральним напрямом підвищення ефективності всіх структурних підрозділів АПК є перехід на шлях інтенсивного розвитку.Інтенсифікація сільського господарства означає збільшення виробництва продукції в розрахунку на одиницю ресурсів. Хоч цей процес уже стає реальністю, однак зростання собівартості продукціїї й зниження фондовіддачі свідчать про те, що збільшення капіталовкладень випереджає зростання валової продукції. Впродовж багатьох років підвищення продуктивності праці відстає від темпів зростання оплати. Все це істотно уповільнює темпи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. У справі інтенсифікації виробництва найважливішими є заходи науково-технічного характеру, спрямовані на перехід від випуску окремих механізмів до комплексу машин, що уможливлять впровадження поточної технології. Важливе місце в системі заходів належить прогресивним індустріальним технологіям вирощування окремих культур. Розвиток сільськогосподарського виробництва повинен супроводжуватися зниженням затрат живої праці на виробництво одиниці продукції. Однак формування і функціонування АПК відбувається в умовах загострення проблеми трудових ресурсів, оскільки в колгоспах та радгоспах окремих областей, особливо низових адміністративних районів, збільшується дефіцит робочої сили. Агропромисловий комплекс України- складна виробничо-економічна система ,яка становить групу технологічно й економічно взаємозв’язаних галузей народного господарства,промисловості.В його складі три основні сфери.Перша забезпечує сільське господарство різним устаткуванням і засобами виробництва; друга-сільське господарство; до третьої входять заготівля, збереження й переробка сільськогосподарської продукції.Центральна ланка АПК-сільське господарство. Визначальною проблемою для України нині є відсутність чітких стратегічних та тактичних пріорітетів розвитку галузей АПК.Проблема формування стратегії і тактики надто об’ємна та дискусійна і наводить на думку, що вона не може обмежуватись лише науковим аналізом міжнародніх стандартів та поглядів,а ще гірше – копіюванням неадаптованих механізмів.Слід зауважити ,що успішний розвиток зовнішньоекономічної діяльності будь-якої країни без науково обгрунтованої соціально-економічної політики, тобто стратегічних ітактичних дій держави неможливий.Свідомий вибір механізму економічного регулювання з властивою йому структурою і динамізмом, внутрішні та зовнішні чинники якого стають могутньою рушійною силою процесу – важлива складова зовнішньоекономічної ситуації. Спад валового національного продукту, руйнація системи, загострення дефіциту платіжного балансу і державного бюджету, суттєве зниження рівня життя переважної більшості соціальних верств населення – найбільш характерні ознаки критеріальної оцінки наслідків зовнішньої політики та невиважених рішень щодо перспектив розвитку зовнішньоекономічної діяльності в галузі.Вона не наближається, а навпаки, віддаляється від сучасного світового ринку з властивою йому системою відносин, конкуренції та активним бізнесом під регулюючим правовим і економічним впливом держави. Штучно прискорити зовнішньоекономічну діяльність, сформувати стратегію і тактику через перехідні стадії – спроба, як довів досвід регулювання імпорту товарів в Україну, безнадійна і згубна для розвитку експортно-імпортних відносин.
