ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................................3
1. Поняття фондової біржі...............................................………………….……5
2. Операційний механізм фондових бірж..............................................…...…..11
3. Українська фондова біржа.........................................................….…….....…16
ВИСНОВКИ..........................................................................................................20
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ......................................................................................22
ВСТУП
Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів роблять через членів біржі, що виступають як посередників, угоди купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно-фінансовими інститутами.
Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом та пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.
Як товар на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а як ціни цих товарів - курси цих паперів. Устає питання: як погодяться між собою поняття ринок і біржа, біржа й аукціон?
Загальне в біржі з ринком - установлення цін товарів у залежності від попиту та пропозиції на них. Але, у відмінності від ринку, на біржі можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного боку, а з іншої, способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніше, ніж на ринку, щоправда, більш регламентовані.
Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу. "Чудо" полягало в тому, що для інвестора практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні в часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося положення, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.
Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади. В Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі вважаються суспільними установами. Це, щоправда, виражається лише в тім, що держава надає приміщення для біржових операцій. Біржовики вважаються представниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок.
Біржі можуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США.
Фондова біржа має, як правило, статус безприбуткового акціонерного товариства, тобто не ставить своєю метою одержання доходу для розподілу його серед своїх членів.
1. Поняття фондової біржі
Фондова біржа — це організаційно оформлений ринок, який регулярно функціонує та на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Вона належить до вторинного ринку цінних паперів. Фондова біржа зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу. На деяких з них реалізують також угоди щодо купівлі-продажу іноземної валюти та золота.
Фондова біржа виконує такі функції:
відкриває доступ підприємствам до позичкового небанківського капіталу;
є важливим координатором розміщення державних цінних паперів;
забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери діяльності в іншу;
є своєрідним економічним барометром ділової активності.
Фондова біржа проводить такі операції:
облік цінних паперів, їх прийняття, надання рекомендацій щодо встановлення початкової котирувальної ціни;
оформлення угод купівлі-продажу цінних паперів;
виконання централізованих взаєморозрахунків у межах біржового ринку цінних паперів;
забезпечення централізованого інформування та курсового контролю;
правове оформлення угод.
У наш час фондова біржа сприймається як:
а) складна система торгівлі, яка базується переважно на комп’ютерних засобах;
б) система виявлення курсів акцій;
в) інститут, що відповідає у межах своєї компетенції за впорядкування ринкових відносин із приводу акцій та інших цінних паперів;
г) система торгівлі, яка є досить сприятливою для зростання інтернаціоналізації обігу цінних паперів.
Потрібно мати на увазі, що фондові біржі, як у минулому, так і за сучасних умов, від свого імені або за дорученням клієнтів цінні папери не купують і не продають. Їхнє призначення полягає в тому, що вони повинні створити та впровадити організаційну та технічну системи, які б надавали можливість швидко та ефективно укладати й виконувати угоди купівлі-продажу цінних паперів.
Фондові біржі, як особливий інститут вторинного ринку цінних паперів, сприяють накопиченню капіталу, його розподілу й перерозподілу, а також контролю за інвестиціями та інфляцією. Ефективність фондових бірж загальновизнана. Сьогодні у світі їх близько 200, і вони об’єднані в Міжнародну Федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові біржі Нью-Йорка, Лондона й Токіо, на які припадає до 60 % загальносвітового обсягу торгівлі акціями.
Відмітною рисою фондової біржі є некомерційний характер її діяльності, основна мета якої — створення належних умов для широкомасштабної та ефективної торгівлі цінними паперами — несумісна з комерційними підходами до роботи біржі.
Фондова біржа отримує свої доходи за рахунок:
акцизу (податку на угоду), що стягується з членів біржі за кожне замовлення, виконане в торговому залі;
плати компаній за внесення їхніх акцій у біржовий список;
щорічних внесків компаній, які використовуються біржею на підтримання їхнього лістингу в належному стані;
плати компаній за зміни в лістингу, наприклад, у зв’язку зі змінами в їхньому капіталі тощо;
вступних внесків нових членів;
епізодичних внесків членів біржі на покриття поточних збитків або створення необхідних резервів.
Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності він керується статутом біржі, у якому визначаються порядок керування біржею, склад її членів, умови їхнього прийому, порядок утворення і функції біржових органів.
Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржовим індексам, опціонам.
Комітет із прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет з арбітражу заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що виникають між членами біржі, а також членами і їхніми клієнтами. Число і склад комітетів міняються від біржі до біржі, але ряд з них обов'язковий. Це чи комітет комісія з лістингу, що розглядають заявки на включення акцій у біржовий список; комітет із процедур торгового залу, що разом з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій з діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.
Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їхніх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті доходу біржі.
Біржа забезпечує концентрацію попиту та пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити усіх, хто хотів би чи продати купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту та пропозиції. Просторово посередники роз'єднані, але вони зв'язані між собою й утворять єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.
В окремо узятій фондовій угоді задіяні три сторони - продавець, покупець, посередник. На початкових етапах модель гранично проста - один посередник зводить продавця з покупцем. При росту масштабів фондових операцій з'являється друга модель, і посередників уже двоє: покупець звертається до одному, продавець - до іншого й імовірність збігу мала. При ще більшій інтенсивності фондових операцій складається третя модель: тепер уже самі посередники потребують допомоги, і між ними з'являється ще один.
Пари замовлень, що самовиконуються, можуть утворюватися в біржовій юрбі, коли один брокер повідомляє про наявний у нього пропозиції, а інший відразу відгукується - у нього парне замовлення (посередництво по другій моделі). Але багато доручень формулюються як умовні. Наприклад, "продати, якщо курс піднімається до..." Такі замовлення разу виконати не можна. Отут і приходить на допомогу центровий посередник, а умовні доручення передаються йому фланговими посередниками. Відзначимо, що центрового посередника може замінити комп'ютер, і частково це вже робиться.
Оскільки потреба в двоступінчастому посередництві складається далеко не відразу, зосередимося на іншому важливому для молодого Українського ринку питанні: на яких початках краще працювати біржовому посереднику - за свій чи рахунок як брокеру? Добре б, звичайно, мати дилерів, готових купити папера в чи клієнта продати їх йому. Однак дилеру приходиться пускати в обіг свої кошти і брати на себе ризик. Покладемо, недолік грошей можна компенсувати позиками, але проблему ризику це не знімає. Дилер, що невірно оцінив ситуацію, може дестабілізувати ринок і викликати ланцюгову реакцію банкрутств, якщо не поверне отримані кредити. Дилер, що усвідомить і свою недосвідченість, і недосконалість ринку, схильний виявляти надобережність, відмовляти клієнтам. Тим самим гальмується висновок угоди.
Нашим біржам у розвитку посередницьких послуг потрібно стратегія, що включає вироблення норм регулювання: яким мінімальним капіталом повинний розташовувати дилер, які межі кредитів, що він може брати і т.д. Необхідне ліцензування брокерської і дилерської діяльності, установлення стандартів їхньої звітності. І, звичайно, добре б визначитися: на якого посередника - чи брокера дилера -і робити упор? Не виключено, що на початковому етапі об'єктивно не буде посередників, готових узяти на себе функції дилерів. У центр посередництва тому спочатку доцільно поставити брокера, прикладаючи одночасно максимум зусиль до забезпечення концентрації попиту та пропозиції фондових цінностей. Поступово стане ясно, хто з брокерів здатний узяти на себе роль дилера.
До того, як ми торкнулися посередництва, мова про біржу йшла знеособлено. Тепер стало ясно, що біржа - це царство посередників, що є дійсними хазяїнами біржі, у тому числі і юридично, якщо біржа організована як акціонерне товариство. Можливо і створення біржі як публічно-правового інституту. Ясно, що ініціаторами установи біржі як акціонерного товариства стають саме ті, хто має намір працювати в біржовому залі, надаючи інвесторам послуги по купівлі-продажу цінних паперів. Засновники біржі - це члени біржі, коло яких може бути розширений, якщо засновники вважають за необхідне прийняти додаткове число акціонерів. Члени біржі автоматично одержують біржове місце, тобто право вести операції в біржовому залі. Може бути прийняте рішення про продаж додаткового числа місць, і тоді їхні власники теж одержать право торгувати в операційному залі. Якщо число членів біржі і біржових місць значно то неминуча ротація - хтось вирішує продати приналежне йому місце. У випадку, що коли бажають придбати місце багато, ціна його висока, це є для біржі гарним знаком. Якщо ціна падає, біржовикам треба задуматися. Інтервал, у якому коливаються ціни, може бути дуже значним.
Фондова біржа має, як правило, статус безприбуткового акціонерного товариства, тобто не ставить своєю метою одержання доходу для розподілу його серед своїх членів. Це може показатися на перший погляд дивним, але в дійсності глибоко закономірно: члени біржі одержують доход ,функціонуючи як біржових посередників. Змісту в тім, щоб клієнти біржі сплачували ще якісь суми в загальну біржову скарбничку, з якої вони будуть розподілятися між членами біржі, явно не проглядається: може початися перерозподіл надходжень на користь тих членів, що працюють незадовільно і залучають щодо менше клієнтів, а з загальної скарбнички вимагають виплат пропорційно своєму паю. Безприбутковий статус не означає, що біржа як акціонерне товариство взагалі не одержує доходів. Отримані доходи витрачаються для облаштованості залу і приміщень, де працюють біржовики, створення сучасних систем зв'язку, ведення дослідницької роботи і т.д. Члени біржі зацікавлені в тім, щоб біржа одержувала рівно стільки доходів, скільки їй потрібно при дотриманні розумної економії: завищення доходів означає скорочення прибутків чи членів подорожчання послуг по купівлі-продажу цінних паперів.
2. Операційний механізм фондових бірж
Біржові операції за своєю суттю — це купівля та продаж цінних паперів. Вони здійснюються з різною метою. Цінні папери купують для одержання доходів за ними у вигляді дивідендів або процентів. Крім того, їх купують і продають, щоб одержати доходи у вигляді курсової різниці.
Для продажу або купівлі цінних паперів інвестор повинен вибрати брокера, який діє на основі домовленості, отриманої від брокерської контори-представництва, що відкрита при біржі. Законодавства зарубіжних країн, де вже давно функціонують фондові біржі, вимагають, щоб усі брокери були зареєстровані й мали ліцензію на право діяльності. Для її отримання вони повинні здати декілька екзаменів, щоб підтвердити знання фінансових операцій із цінними паперами, певних законодавчих актів і т. д.
Доручення клієнтів брокерам на купівлю-продаж оформлюється у вигляді замовлення на угоду (order for transactions), форма якого однакова для лістингових (унесених у біржовий список) і нелістингових (інших) цінних паперів.
Для проведення операцій із цінними паперами брокер використовує різні накази, вибір яких залежить від того, які цілі ставить перед собою інвестор і що він очікує отримати від угоди. Існують три основні види наказів: ринковий, лімітований і стоп-наказ.
— Ринковий наказ (market order) — доручення на купівлю або продаж за поточною ринковою ціною. Якщо клієнт не вказує ціну, то наказ вважається ринковим. За його реалізації на аукціонних біржових торгах брокери намагаються здійснити угоду за найвигіднішою ціною і якнайшвидше.
— Лімітований (обмежений) наказ (limit order) — доручення на купівлю або продаж, за якого клієнт вказує ціну. Угоди на купівлю здійснюються за цією ціною або нижчою, а на продаж — за встановленою ціною або вищою.
— Стоп-наказ (stop order) — доручення на купівлю або продаж, яке повинне по можливості бути реалізоване як тільки ринкова ціна цінних паперів досягне раніше обумовленої клієнтом величини. Наприклад, клієнт купив акції компанії за ціною 60 грн. за одну акцію. Побоюючись, що курс акцій знизиться, він відкриває брокеру стоп-замовлення на їхній продаж, якщо тільки ціна знизиться до 50 грн. або нижче. Це означає, що як тільки ціна на акції дійде до межі 50 грн. або в результаті стрибка впаде ще нижче, то брокер буде намагатися продати їх за найсприятливішою ціною.
Залежно від часу дії лімітовані та стоп-накази поділяються на денні (day orders) та відкриті (до погашення — until canceled). Денні — це такі, що мають денний термін виконання. Якщо в наказі не обумовлено строк дії, то він вважається денним. Відкритий наказ — це наказ, який діє доти, доки його не буде відмінено або виконано.
Накази клієнтів брокерам за своїм характером можуть бути елементарними й комбінованими операціями. Елементарна угода — це угода, яка вважається виконаною, коли куплено або продано таку кількість цінних паперів, яку було зазначено в наказі. Це означає, що брокер повинен продати або купити все, що йому було доручено. Комбінованою буде угода, якщо виручка від продажу одних цінних паперів спрямовується на купівлю інших або одночасно купуються одні цінні папери й продаються інші.
Якщо цінні папери пройшли процедуру лістингу, то безпосередньо на фондовій біржі розпочинається робота з реалізації угоди. Коли цінні папери компанії не внесено в біржовий список, то за угодою з клієнтом може початися збір необхідних документів для проведення експертизи й наступного лістингу. Якщо клієнт не погоджується йти на лістинг або отримано заборону котирувальної комісії, то брокерські чи дилерські контори можуть торгувати цінними паперами на позабіржовому ринку.
Механізм виконання наказів на українських фондових біржах є аналогічним тому, який застосовується в багатьох зарубіжних країнах у процесі біржової торгівлі. Він складається з таких елементів: одержання брокерською конторою наказу від клієнта, передавання його своєму біржовому брокеру, виконання та повідомлення брокерською конторою клієнта про результати.
Взаємини між клієнтом і брокерською конторою оформлюються письмовим договором на обслуговування на біржі. Брокерська контора після перевірки документів клієнтів та встановлення наявності в них цінних паперів та грошових коштів відкриває в кліринговій установі та депозитарії відповідні рахунки своїх клієнтів.
Як на фондових біржах світу, так і в практиці українських біржових операцій у разі угод із цінними паперами допускається виконання таких операцій:
1) з готівкою (касових операцій);
2) строкових;
3) з премією;
4) з опціоном.
Операції з готівкою означають, що оплата куплених цінних паперів проводиться негайно або, через технічні причини, в установлені біржею мінімальні строки (наприклад, за облігаціями — на наступний день, а за акціями — на п’ятий робочий день) за курсом дня здійснення угоди.
Сутність строкових операцій полягає в тому, що кінцевий грошовий розрахунок за угодою, що здійснюється на біржі в день Х, проводиться в день Y, визначений клієнтом (зазвичай до місяця). Це означає, що покупцю в день Х не потрібні гроші, а продавцю — цінні папери. Строкові контракти належать до похідних фінансових інструментів (деривативів). Саме вони краще за інші відповідають інтересам тих, хто професійно грає на біржі цінних паперів. Для того щоб унеможливити масову спекуляцію, на фондових біржах строкові угоди дозволяється проводити тільки з цінними паперами окремих компаній і в кількості, не меншій установленого мінімуму.
Операції з премією та опціоном побудовані за принципом термінових операцій, однак дають можливість відмовитися від своїх зобов’язань за сплати клієнту раніше обумовленої суми (премії або опціону). Ці операції відрізняються одна від одної, у першу чергу, тривалістю відстрочення кінцевих розрахунків. У першому випадку воно дається на строк від 1 до 3 місяців, а в другому — від 1 до 9 місяців.
Біржа будує свою діяльність на наступних принципах:
особиста довіра між брокером і клієнтом (наприклад, угоди на біржі укладаються усно й оформляються юридично заднім числом);
гласність (публікуються зведення про всі угоди і дані, надані емітентом за згодою з біржею про внесення акцій у біржовий список,незалежно від активності емітента) ;
тверде регулювання адміністрацією біржі й аудиторами діяльності дилерських фірм шляхом установлення правил торгівлі й обліку.
Кожен крок брокерської фірми від подачі заявки на придбання місця на біржі до здійснення позабіржових угод обставлений масою писаних і неписаних норм, вироблюваних адміністрацією і її комітетами з метою забезпечення ліквідності.
У результаті забезпечення перерахованих принципів формується середовище, що спонукує продавати і купувати цінні папери на біржі. Це такі переваги, як, по-перше, можливості кращого доступу до кредиту для покупки цінних паперів (банк охотнее його дає, якщо досягнута домовленість про реалізацію цінних паперів через біржу), по-друге, відмінний огляд стану ринку цінних паперів, більш точна оцінка можливостей тих чи інших акцій і т.д.
Необхідно чітко розуміти, що виникнення повноцінної фондової біржі вимагає забезпечення ряду важливих умов по формуванню соот- ветствующей ринкового середовища. Іншими словами, для того, щоб запустити механізм фондової біржі необхідно попередньо: по-перше, прикласти зусилля по створенню мережі майбутньої клієнтури - і, насамперед, акціонерів, тобто вирішити питання про тім, з ким працювати і як сформувати необхідний для старту біржі обсяг цінних паперів. Для цієї мети увага, що формуються біржі особливе, уде ляют активізації процесу акціонування зі своєї сторони, чому, зокрема, сприяє відпрацьовування власної концепції акціонування, що відповідають економіко-математичних моделей і якісної документації по реєстрації акціонерних товариств. При цьому повинні враховуватися особливості:
- реальне акціонування (становлення акцій повноцінними) відповідно до порядку проведення підписки розтягується звичайно на рік;
- виникнення потреби не просто купити які-небудь акції (щоб “сховати” гроші від інфляції й одержати відсоток), а перепродати їхній і купити нові акції ,теж вимагає часу. Поки акціонери не "пощупають" дивіденди, вони не почнуть рятуватися від куплених акцій.
По-друге, запускати механізм фондової біржі (фондового відділу)можна тільки тоді, коли буде сформована система посередників, у проведенні фондових операцій - брокерів і дилерів. Повноцінна фондова біржа спирається на двоступінчасту структуру посередництва, але її створення - результат розвитку самої біржі, у ході якого і розставляються ті чи інші акценти на статусі її учасників.
По-третє, перш ніж зважитися на запуск фондової біржі необхідно налагодити роботу центральних блоків біржового організму(експертної комісії і системи допуску ЦБ на біржу, котирувальної комісії , системи реєстрації цінних паперів і т.д.).
3. Українська фондова біржа
Українська фондова біржа (УФБ) — перша фондова біржа України, заснована у формі акціонерного товариства наприкінці 1991 р. Як і інші фондові біржі, вона не має на меті одержання прибутку і займається винятково організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів між учасниками ринку, не здійснюючи при цьому операції від свого імені. Засновниками біржі, її акціонерами є провідні комерційні банки. Кожна з акцій, придбаних засновниками, дає їм право на володіння одним брокерським місцем на біржі. Однак володіння більше ніж однією акцією можливе тільки за рішенням Біржової ради. Зміна власника акції та обіг акцій біржі також регулюються рішенням Біржової ради.
Брокерське місце на УФБ — це право на здійснення операцій з цінними паперами на біржі, яке, однак, не дає права на членство в біржі. Засновники володіють брокерськими місцями відповідно до кількості акцій, що їм належать. Особи, які не є засновниками УФБ, можуть купити або взяти в оренду брокерське місце, але при цьому вони не можуть мати більше від одного брокерського місця на біржі. Власники брокерських місць користуються брокерськими місцями або здають їх в оренду іншим учасникам ринку — торговцям цінними паперами.
На біржі можуть котируватись цінні папери як емітовані резидентами, так і нерезидентами, як державні, так і корпоративні. Умови допуску цінних паперів до котирування на біржі регулюються чинним законодавством України та правилами, встановленими біржею.
Учасниками торгів на біржі є брокери — представники брокерських контор, які виконують доручення клієнтів; спеціалісти, що ведуть торги, реєструють угоди і є співробітниками біржі, а також помічники спеціалістів. Юридичні особи, що мають ліцензію на здійснення операцій з цінними паперами, але не є членами біржі, також можуть брати участь у торгах. Для цього їм потрібно оплатити строковий чи разовий абонемент на право укладання угод на біржі.
Бути присутніми в операційному залі біржі під час торгів мають право за певних умов члени Біржової ради, співробітники апарату біржі, представники органів державного управління, юридичні та фізичні особи. Брокери, що є основними учасниками торгів, повинні бути представниками членів біржі, власниками або орендаторами брокерських місць. Учасники ринку, що не мають права самостійно укладати угоди з цінними паперами, для проведення угод на УФБ укладають договори на обслуговування з брокерськими конторами та відкривають у них рахунки в цінних паперах та грошових коштах.
Усі брокерські контори є учасниками Гарантійного фонду ринку, створеного для надання кожному з учасників гарантій щодо виконання угод, укладених на біржі. Фонд існує за рахунок внесків учасників як некомерційна асоціація і гарантує оплату грошових коштів та поставку цінних паперів у разі неспроможності окремої брокерської контори виконати угоду. Фонд існує для забезпечення стабільності ринку в цілому, тому кожен з учасників користується його послугами тільки в крайньому разі.
Для допуску цінних паперів до котирування на біржі емітент подає на біржу певні документи. За поданими документами спеціалісти біржі проводять економічну експертизу, що ґрунтується на аналізі фінансової звітності та основних показників діяльності емітента за останні три роки (якщо підприємство не є новоствореним). У разі, коли емітент пройшов процедуру допуску, він сплачує біржі платіж за допуск у розмірі 0,02% емісії та укладає договір про підтримання лістингу. Цінні папери емітента вносяться до біржового реєстру.
Згідно з договором про підтримку лістингу емітент зобов'язаний періодично подавати на біржу інформацію щодо свого фінансового становища, засновників, учасників товариства, структури органів управління, про будь-які зміни в своїй діяльності, які можуть вплинути на вартість цінних паперів.
На УФБ існує три відділення фіксингового котирування: відділення K1, K2 офіційного котирування та відділення К3 позаофіційного котирування. Основними вимогами до емітента, що претендує на допуск до котирування у відділеннях Kt, K2, є: мінімальний розмір статутного капіталу, мінімальна кількість акціонерів, мінімальна середня норма прибутковості активів за останні три роки, мінімальна сума емісії, що пропонується для допуску, максимальна та мінімальна номінальні вартості акцій, максимальне відношення загальної суми кредиторської заборгованості до сукупних активів, максимальна частка статутного капіталу, що знаходиться у власності працівників акціонерного товариства тощо. Числові значення показників для відділень Kj, K2 різні й змінюються біржею залежно від умов функціонування фондового ринку та стану економіки.
Вимоги для допуску до позаофіційного котирування у відділенні К3 дуже спрощені. Тут котируються цінні папери компаній, які не задовольняють вимоги вищих рівнів K1 та К2. Рішення про допуск до котирування у відділенні К3 приймається без проведення економічного аналізу на основі подання відповідних документів. У цьому випадку біржа не несе відповідальності за якість цінних паперів та за достовірність інформації, яку подає на біржу емітент.
Цінні папери можуть бути вилучені з офіційного котирування за вимогою емітента, Міністерства фінансів, з ініціативи правління біржі на основі відповідного обґрунтування. Як правило, цінні папери вилучаються з обігу та котирування у відділеннях Kt, K2, коли вони не користуються попитом, якщо погіршується фінансове становище емітента, у разі ліквідації емітента чи його неплатоспроможності. Вилучення цінних паперів з позаофіційного котирування К3 відбувається тільки при ліквідації емітента або припиненні дії угоди з біржею про котирування.
Основними принципами котирування на УФБ є максимальна кількість виконаних замовлень на купівлю-продаж цінних паперів, мінімальна кількість невиконаних замовлень та мінімальна зміна курсів цінних паперів у порівнянні з попереднім біржовим днем. Межі змін курсів, які допускаються за одні торги, встановлюються Біржовою радою. Якщо курс виходить за визначені межі, торги можуть припинятись до прийняття Біржовим комітетом відповідних рішень. Гранична зміна курсу становить 10—20%.
Замовлення на купівлю цінних паперів містять максимальну ціну купівлі, або ціну "за курсом дня", замовлення на продаж — мінімальну ціну продажу, або ціну "за курсом дня". Замовлення на купівлю-продаж цінних паперів "за курсом дня" передбачають купівлю-продаж за курсом, який визначається в результаті котирування, і виконуються в першу чергу, оскільки клієнт погоджується на ціну дня. Мінімальну ціну, за якою можна продати цінний папір, називають лімітом ціни замовлення на продаж або обмежувальним курсом, за яким може бути виконане замовлення. Максимальну ціну, за якою може бути куплений цінний папір, також називають обмежувальним курсом або лімітом ціни на купівлю.
ВИСНОВОК
З вищенаведеного можна зробити наступні висновки: економічні і соціальні реформи в країнах знаходяться в прямої залежності від формування ефективної моделі фондового ринку. Фондова біржа - організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію. Фондову біржу може бути створено не менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Встановлення на Українській фондовій біржі офіційного та позаофіційного режимів котирування є наслідком вивчення досвіду функціонування деяких зарубіжних фондових бірж. Розрізняють офіційний та позаофіційний режими котирування, такі системи котирування існують на Паризькій фондовій біржі (Франція),Франкфуртській фондовій біржі (Німеччина), Лондонській фондовій біржі (Великобританія). При здійсненні комп'ютерних торгів, фондові біржі дотримуються певних правил. Зокрема, курс акцій, що формується, повинен забезпечувати реалізацію найбільшої їх кількості, тобто найкращим чином зрівнювати попит та пропозицію на конкретні акції.
Українська фондова біржа (УФБ) — перша фондова біржа України, заснована у формі акціонерного товариства наприкінці 1991 р. Як і інші фондові біржі, вона не має на меті одержання прибутку і займається винятково організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів між учасниками ринку, не здійснюючи при цьому операції від свого імені. Засновниками біржі, її акціонерами є провідні комерційні банки. Кожна з акцій, придбаних засновниками, дає їм право на володіння одним брокерським місцем на біржі. Однак володіння більше ніж однією акцією можливе тільки за рішенням Біржової ради. Зміна власника акції та обіг акцій біржі також регулюються рішенням Біржової ради.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Буковинський М.Г. Біржові трансформації ринку. — К., 2003.
3. Губський Б.В. Біржові технології ринку. — К., 2004.
4. Міріна К. Розвиток бірж на Україні. — К., 2002.
5. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. — М., 2004.
6. Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. № 1201-XII.
7. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні. Закон України від 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР.
8. Рубцов БД. Зарубежные фондовые рынки: инструменты, структура, механизм функционирования. — М., 2003.
9. Фондовий ринок України: Навч. посіб. / Керівник авт. кол. В.В. Ос-польський. — К., 2001.