1. Класифікація прийомів і методів еконмічного аналізу
Основними прийомами економічного аналізу є діалектичний прийом (метод), - сукупність способів обчислення спрямований на дослідження г/д і фін-ї д-ті п-ва, виявлення резервів покращення цієї д-ті та ступеню впливу часткових факторів на результуючі показники. Розрізняють найбільш часто вживані загальні методи економічного аналізу: 1.вивчення внутр і зовн показників, які х-ть д-ть п-ва; 2. розчленування та деталізація показників; 3. порівняння; 4. розрахунок впливу факторів, на результуючий показник; 5. узагальнюючий результат економічного аналізу.
В аналітичних розрахунках використовують 4 види кінцевих моделей факторних с-м: 1. аддитивна модель, 2. мультиплікативна модель, 3. кратні моделі, 4. змішанні. (Т2.п.2.).
До традиційних прийомів і методів економ аналізу належать: порівняння, середні величини, абсолютні та відносні величини, прийом групування, балансовий прийом, прийом виділення ведучих ланок та вузьких місць. Метод порівняння – це найважливіші прийоми ЕА за допомогою якого розкриваються широкі можливості для всебічного вивчення економічних явищ, їх х-ки, дослідження причин і наслідків, встановлених законом зміни показників, виявлення факторів на розрахунок резервів.
Порівняння показників в динаміці дозволяє оцінити їх кількісну і якісну зміну. Найб. поширеними є такі форми порівняння: 1. порівняння звітних показників в динаміці за попередній період, що дозволяє виявити напруження виробничих завдань; 2. порівняння звітних показників з плановими, що необхідно для виявлення ступеня виконуваного плану; 3. порівняння звітних показників роботи одних структурних підрозділів з іншими аналогічними показниками для оцінки і впровадження нових методів господарювання.
Метод середніх величин використовується для узагальнення масових екон-х явищ, що відб-ся на п-ві. В ЕА викор-ся такі види середніх величин: середня арифметична проста, сер. арифм. Зважена, сер. хронологічна, сер. гармонійна. М. відносних величин: коефіцієнти, індекси, відсотки.

2. Прийоми елімінування та сфера їх застосування.
Якщо на показник, що аналізується, зд-ся вплив к-х факторів, потрібно встановити роздільний вплив кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод – елімінування. Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування.
ЛАНЦЮГОВІ ПІДСТАНОВКИ. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зверху перелічують всі необхідні фактори, починаючи з кількісних і завершуючи якісними. Потім вводиться добуток факторів, або результативний показник, і графа для розрахунку величини впливу факторів. В перший рядок таблиці записують планові, чи базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять зміну його величини з планової на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковим показником і плановим становить величину першого фактора. Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також змінюють на фактичну величину, а величину впливу фактора, що аналізується, визначають як різницю між першим, другим і розрахунковим показником. Така процедура заміщення вихідних пл-х показників на фактичну величину зд-ся доти, доки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.
Отже, за умови дії 4 факторів зд-ся 4 підстановки, величина кожного фактора визначається як різниця між новим розрахунковим показником і попереднім.
СПОСІБ АБСОЛЮТНИХ РІЗНИЦЬ. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощенні, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується відхиленням його фактичної величини від базової(планової).
СПОСІБ ВІДНОСНИХ РІЗНИЦЬ. Цей спосіб ґрунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах на плановий обсяг узагальнюючого показника. Розрахунок можна вести табличним або безтабличним способом.
Хоча всі розглянуті способи елімінування відрізняються методикою розрахунків, проте вони дають однакові наслідки, оскільки грунтуються на одному й тому самому п-пі. У практиці ЕА найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, найменш трудомісткий і надійний.
Що стосується підрахунків резервів, то до к-ті резервів можна включити від’ємні діючі фактори. Крім того, б-я розрахунок трьох факторів можна спростити до пошуку 2 факторів, один з яких завжди буде кількісний, а другий – якісний.
3. Прийом абсолютних різниць в ЕА.
1.1. На результуючий показник впливають 2 фактори. Методика розрахунку:
1). Визначаються результуючий показник і фактори які на нього впливають: Z-результуючий показник; x,y – факторні показники.
2). Досліджується залежність між результуючими показниками і факторами які на нього впливають: Z=x,y – мультиплікативна модель зв’язку.
3). Виявляються кількісні і якісні фактори, що впливають на Z. Х – кількісний фактор,У- якісний фактор.
4). Обчислюється абсолютне відхилення між звітним і базовим значенням Z і факторів які на нього впливають:

5). Розрахунковий розмір впливу кількісного фактора на зміну результуючого показника, шляхом добутку абсолютних різниць по цьому фактору на базове значення якісного показника

6).обчислюється розмір впливу якісного фактору на зміну результуючого показника, як добуток абсолютної різниці по цьому фактору на звітне значення кількісного фактору

7). Виконується переврка правельності розрахунку: сума впливу 2 факторі вповинна= абсолютній різниці між звітним і базовим значенням результуючого показника

1.2. На результуючий показник впливає більше 2 факторів:
Послідовність розрахунку:
1). Визначається результуючий показник і фактори які на нього впливають: Z – результуючий показник; x,y,k,l – фактори показники.
2). Досліджується залежність між результуючим показником і частковим фактором Z=x*y*k*L
3). Обчислюються абсолютні відхилення між звітним і базовим значенням Z і частковими факторами.
4). Розраховується розмір впливу 1 фактора на зміну результуючого показника, як добуток абсолютної різниці по цьому фактору на базове значення нище розташованих показників

5). Визначається розмір впливу 2 фактора на зміну результуючого показника, як добуток абсолютної різниці по цьому фактору на звітне значення вище розташованого показника і базове значення, нижче розташованих показників.

6). Розраховується розмір впливу 3 фактора

7). Розраховується розмір впливу останнього фактора, як добуток абсолютної різниці по цьому факторі, на звітне значення вище розташованих показників

8). Перевірка правильності розраховується: сума впливу всіх часткових факторів повинна = тій самій абсолютній різниці між звітним і базовим значенням результуючого показника

Сфера застосування методу абсолютних різниць – мультиплікативні моделі факторних с-м.

4. Метод ланцюгових підстановок в ЕА.
Послідовність розрахунку:
1). Визначається результуючий показник та група факторів, які на нього впливають
2). Шляхом послідовної заміни базового значення факторного показника на звітне значення обчислюється розмір впливу кожного із часткових факторів на зміну результуючого показника
3).Приймається до уваги, що перший розрахунок впливу факторів завжди – базовий.
4). Абсолютна величина розміру впливу часткового фактору на результуючий показник обчислюється як абсолютна різниця між кожним наступним розрахунком і попереднім
5). За результатами зд-ся перевірка: сума впливу всіх факторів повинна = абсолютної різниці між звітним і базисним значенням результуючого показника.
Для використання пропонується спрощений табличний варіант методу ланцюгових підстановок. Обмежень в кількості факторів немає.
Q=R*Пв* N*T*ППгод. (Т.2.п.1.3.).
Сума всіх відхилень має = різниці між Q у базовому і звітному періодах. Зберігається таж сума (не> 5%) відхилення.
Сфера застосування даного методу – мультиплікативні, краті та змішані моделі факторних систем.

5. М. відносних різниць в ЕА.
Послідовність розрахунку: 1. визн-ся розрах-ва формула впливу часткових факторів на результуючий показник: Q=r*N*T* ПП год. 2. обчислюється приріст обсягу випуску прод-ї у зв. році порівняно з базисним: дQ=Q1-Q0. 3. обчислюється %-ве значення впливу кожного фактора на зміну результуючого показника. Для цього: а). від %-го значення 1-го фактора „-” 100%; б). зміна кожного наступного фактора визн-ся як різниця між %-м значенням цього фактора і попереднього; в). сума %-го впливу всіх часткових факторів =зміні результуючого показника у %. 4. обчислюємо кількісне значення впливу часткових факторів на зміну результуючого показника. 5. перевірка: сума впливу всіх факторів на результуючий показник = абсолютній різниці між зв. і базисним значенням результуючого показника. Усі показники з „-” є резервами збільшення обсягу випуску прод-ї. Область застосування м. відносних різниць – всі моделі факторних с-м для яких необхідно розрахувати розмір впливу часткових факторів.

6. Класифікація видів ЕА.
В залежності від різних напрямків класифікації ЕА под-ся на види: 1. за ступенем охоплення: 1.1. комплексний аналіз, за допомогою нього зд-ся всебічна і системна оц-ка результатів д-ті п-ва. 1.2. вибірковий ЕА. 1.3. тематичний. 2. за об’єктами дослідження: *регіональний, * галузевий, * п-во, * виробничі. 3. за часом дослідження: 1. перспективний – зд-ся з метою вибору найб. еф-го варіанту функціонування п-ва на перспективу. 2. оперативний – зд-ся безпосередньо в ході виникнення явищ і процесів або після завершення подій. 3. ретроспективний – зд-ся за результатами квартальної, піврічної, або річної бухгалтерії, статист. фін-ї звітності. 4. за суб’єктами аналізу: аналіз, який зд-ся зовнішньо-економ. службами; ан., який зд-ся вн-ми службами п-ва; ан., зд. громадськими організаціями. 5. за основною метою зд-ня аналізу: виявлення резервів покращення роботи п-ва; розробка заходів по впровадженню виявлених резервів; зміна тенденції розвитку п-ва; діагностика банкрутства п-ва; виявлення ступня ліквідності та платоспроможності п-ва; інші цілі. 6. за ступенем повторюваності: систематичний, епізодичний. 7. за часом проведення: позмінний, подекадний, поквартальний, річний. 8. в зал-ті від напрямку дослідження: * загально ЕА – зд-ся за даними господ. І фін. звітності з метою оц-ки виробничої д-ті п-ва, напрямку перспективног розвитку, виявлення шляхів покращення фін. стійкості, та еф-не використання труд., мат-техн. і фін. ресурсів. * техніко-економ. аналіз – зд-ся сумісно екон. та техн-ми службами п-ва, базується на даних оперативної, квартальної та річної звітності. Використ. з метою глибокого дослідження виробничо-господ-ї та екон. д-ті в цілому. * соц-но –еон. – зд-є дослідження показників соц-го стану п-ва, порівнює критерії соц-го розвитку на даному п-ві з середніми по регіонах. Розробляє напрямки покращення соц-го стану п-ва та впливу на економічні показники д-ті п-ва. * функціонально-вартісний полягає у визначенні класиф-х ознак і вартості функцій п-ва та їх взаємозв’язок з основними результатами д-ті, статистичною і бух. звітністю. 9. за ступенем озброєності: автоматизований, механізований.

7. Аналіз забезпеченості п-ва труд. рес., руху та плинності кадрів.
Для аналізу трудових ресурсів необхідна наступна технологічна база:
-штатні розписи спеціалістів і службовців; - розрахунок потреби в основних виробничих робітниках; - табельний облік руху робочого часу; - зведення матеріально первинного обліку (табелі, робочі наряди, відомості і особові рахунки);-матеріальні разові обстеження опитування і документування управлінського обліку.
ЕА забезпечення п-ва труд.р. зд-ся в послідовності: І. Досліджується динаміка осн. аналітичних показників, яка х-є рівень забезпеченості п-ва труд.р. (середньоспискова чисельність персоналу). Для оц-ки динаміки середньосписк. чисельності персоналу п-ва зд-ть такі розрахунки: середньоспискова чис. персоналу, його абсолютне відхилення (ланц., базисне), темп росту (ланц., баз.), темп приросту (ланц., баз.), середньорічний темп приросту. ІІ. Виконується структурно-динамічний аналіз чисельності персоналу. Дослідж. структурного персоналу п-ва зд-ся залежно від обраного напрямку кваліфікації: 1). За категорією персоналу, 2). За видами в-ва. Осн. показники, які х-ть ротацію персоналу п-ва: 1. коеф. обороту по прийому: Коб.пр.= Rпр./Rсп. (к-ть прац. прийн. На п-во / середньоспискова чис. персоналу). 2. коеф. обороту по звільненню Коб.зв.= Rзв./Rсп. Одним із найважл. етапом аналізу забезпеченості п-ва робочою силою є оц-ка ступеню закріплення персоналу за п-вом, яка зд-ся за допомогою коеф. плинності кадрів: Кпл.=Rв.б.+ Rпр.+Rс.к./R. (вл. Бажання, пор. труд. Диск., за скороченням). Осн. етапом аналізу плинності роб. сили є визн-ня факторів, які можуть впливати на ступінь закріплення робочої сили за п-вом. Фактори: 1. розмір ЗРП,2. своєчасність виплати ЗРП, 3. умови праці, 4. умови проф.-го зростання, 5. психологічний фактор, 6. соціально-побутові фактори.

8. Аналіз використання робочого часу. Абсолютні та відносні показники.
Дослідження ступеню використання роб. часу на п-ві зд-ся в 2 етапи: 1. визн-ся абсолютні показники, які х-ть ступінь використання роб часу, 2. дослідж. відносні показники, які дозволяють визначити еф-ть використання роб. часу. Для отримання об’єктивних аналітичних показників розрах-ся баланс роб. часу для кожного із досліджуваних періодів. Баланс роб. часу, показники: 1. календарний фонд часу, вих. і святкові дні, неявки, всього (чергові відпустки, відп. по хворобі, по навчанню, дозволені законом, з дозволу амін., прогули, простої), число явок на роботу. Всі показники роб. часу можуть вимірюватися в днях, люд-днях, люд-год. 1. Людино-день – х-є працю 1-ї людини протягом 1-го дня. Загальна к-ть відпрацьованих людино-днів: Nл.дн.= R*N, (число явок, к-ть працівників). 2. Люд-год – праця 1-ї людини протягом 1-ї год: Nл.год.= N*R*T. До абсолютних показників використання роб часу є-ть: 1. календ. фонд часу, 2. табельний, 3. максимально –можливий, 4. корисний, 5 число явок на роботу (відпрацьований ФЧ). Відносні показники використання роб. часу: 1. коеф. використання календарного ФЧ: Ккфч=N/КФЧ. 2. коеф. використання табельного ФЧ: Ктфч = N/ТФЧ. 3. коеф. використання мак-но можливого ФЧ: Кммфч= N/ММФЧ. 4. коеф. використання корисного ФЧ: Кор.фч= N/Кор.ФЧ. 5. коеф. використання внутрізмінного часу: Кв.ч.= Т1/Т0.
Аналіз використання роб. часу завершується визначенням резервів збільшення обсягу випуску прод-ї за умови: * ліквідації прогулів, простоїв і неявок з дозволу амін., * покращення використання внутрізмінного часу, * збільшення сер. к-ті відпрацьованих днів при зменшенні цілозмінних втрат часу.

9. Аналіз ПП, та факторів що впливають на її зміну.
В ЕА використовують показники ПП: 1. середньорічна ПП 1-го працюючого: ПП=Q/R; 2. сер.р. ПП 1-го робітника: ПП= Q/r; 3. сер. денна ПП 1-го робітника: ПП= Q/(R*N); 4. сер. год. ПП 1-го робітника: ПП= Q/r*N*T. Між показниками ПП існує взаємозв’язок: ПП=Пв*ППр= Пв*N*ППд. =Пв* N*Т*Пгод. ППр.= N*ППд =Т*ППгод.*N. ППд= Т*ППгод. ПП= Пв*N*Т*Пгод. – узаг. формула, яку використовують для обчислення впливу факторів на зміну ПП із застосуванням б-я відомих методів елімінування.
Визначаються причини і фактори, що пов’язані з роботою п-ва, які відповідно впливають на зміну ПП. До факторів, які можуть змінити ПП на п-ві є-ть: 1. кількісні фактори (екстенсивні): *зміна структури персоналу: дПП(Пв) =(Пв1-Пв0)*N0* Т0*П0; *зміна цілодобових втрат часу: дПП(N)= (N1-N0) *Пв1*Т0*П0; *зміна внутрішніх втрат робочого часу: дПП(Т)= Пв1*N1* (Т1-Т0)*П0; *зміна середньогод. виробітку 1-го робітника: дПП(П)= Пв1*N1*Т1 *(П1-П0). 2. якісні фактори (інтенсивні): *рівень механізації в-ва; *рівень організації управлінняв в-вом; *рівень наукової організації праці; *рівень спеціалізації та кооперування в-ва; *дотримання виробничої та технологічної дисципліни; *рівень стимулювання праці; *психологічні фактори; *соціально-побутові. За рах-к цих факторів визн-ся збільшення ПП та обчислюються резерви збільшення обсягу випуску прод-ї з врахуванням таких умов: 1. покращення забезпеченості п-ва робочою силою; 2. поліпшення фактично-закріпленої робочої сили за п-вом; 3. краще використання роб. сили; 4. збільшення еф-ті роб. сили.

10. Аналіз оплати праці.
ЗРП – це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Розмір ЗРП залежить від складності умов виконуваних робіт, проф.-ділових якостей працівника, результату його праці та заг-ї г/д п-ва. Дж-ло коштів на оплату праці для комерц. п-ств є їх дохід, а для установ і організацій – фінансуються з бюджетних коштів, які виділяються із спец. заг. фонду бюджету, а також за рах-к частини доходів одержаних внаслідок г/д.
Основою організації оплати праці на п-ві є тарифна с-ма, яка включає в себе тарифні ставки, сітки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліф. х-ки. Послідовність аналізу оплати праці: І. Виконується структурно-динамічний аналіз ФОП; ІІ. Для оц-ки структури ФОП можуть бути використані такі напрямки кваліфікації: ФОП робітників, спеціалістів, учнів, МОП, працівників. За видами в-цтв: ФОП працівників допоміжного, основного, обслуговуючого, підсобного в-ва. За видами виплат: основної ЗП, допоміжної ЗП. За аналітичними озн.: годинної оплати праці, денної, річної. Фонд годинної оплати праці – сума коштів нарахованих у зв. п. за фактично відпрацьовані години. Фонд денної оплати праці – включає факт. виплати за відпрацьовані люд-год. Фонд річної оплати праці – включає всі суми ЗРП нарахованої працівникам за зв.п. ІІІ. Досліджується співвідношення між темпом росту ПП і сер. ЗП, для цього розрах. коеф. випередження: Кв.=Тпп/Тзп. ІV. Досліджується динаміка показника сер. ЗП: * визн-ся сер.річна ЗП працівника: ЗРП(R) = ФОП(R)/R. *середньорічна ЗП 1-го роб-ка: ЗРП(r) =ФОП(r)/r; *сер.деннаЗП роб.: ЗРП= ФОП(r)/r*N. (N-к-ть днів відпрацьованих в році). *сер.год. ЗРП роб.: ЗРП=ФОП(r)/r*N*T. (Т-тривалість роб. дня). V. Визн-ся (динаміка) факторний аналіз ЗРП. VIдослідж-ся показники, які х-ть фе-ть оплати праці: Еопл.пр. =Q/ФОП. Зарплатоємність: ЗПє= ФОП/Q.
11. Аналіз стану, забезпеченості та руху основних засобів.
При аналізі основних фондів на сам перед необхідно визначити їхню середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому слід зіставляти темпи їх зміни з динамікою зростання вартості пр-ції або обсягів в-ва в натуральному виражені Останній показник повинен мати більш високі темпи зростання порівняно з основними фондами.
Аналізуючи склад основних виробничих фондів, їх слід поділяти на активні і пасивні, визначивши частку кожної групи. Треба ретельно визначити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки основних фондів у вигляді робочих і силових машин – нагальна мета кожного п-ва.
Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних розділу 1 активу бухгалтерського балансу, розраховують коеф. зносу основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати коеф вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового стану устаткування. Повсюдне погіршення цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на п-вах країни, відсутністю коштів для фінансування цих проблем. Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі насамперед їх фізичний знос. Проте не слід забувати й про моральне старіння фондів, яке на багато погіршує становище.
Послідовність аналізу забезпечення ОЗ наступна:
1). Визначення середньорічної вартості ОЗ для кожної групи окремо;
2). Здійснюється структурно динамічний аналіз ОЗ в залежності від напряму класифікації.
3). Досліджується рух ОЗ за допомогою таких коеф:
-коеф надходження (Озн/ОЗ кін.року);
-коеф вибуття (ОЗ вибут /ОЗ поч року);
4).Виконується оцінка показників, які х-зують фондоозброєність п-ва:
-фондоозброєність в-ва (ОЗ/Q);
-фондоозброєність праці (ОЗ/R):
-механоозброєність ви-ва (Озактивн.част /Q);
-механоозброєність праці (ОЗакт/R);
-енергоозброєність ви-ва і праці.
5). Визначаються резерви покращення фондоозброєності п-ва за допомогою методів елімінування.

12. Аналіз використання о.ф.
основний узагальнюючий показник, який х-є ступінь використання ОЗ наз-ся фондовіддача: Фд.= Q/ОЗ. А фондовіддача активної частини: Фва. =Q/ОЗа. Послідовність аналізу фондовіддачі: 1. зд-ся аналіз фондовіддачі всіх ОЗ і ф.д. акт. ч. оз окремо. 2. досл-ся причини пов’язані з роботою п-ва, які вплинули на фв. 3. виконується аналіз взаємозв’язків між фв та ПП. Фв. = ПП/Фозбр. праці. Основною умовою збільшення Фв є перевищення темпів росту ПП над темпами росту фондоозбр. праці. 4. виконується факторний аналіз ПП= Фв*Фозб. 5. досл-ся фактори, які впривають на зміну Фв. Ці фактори є 2-х груп: екстенсивні, інтенсивні. Екстенсивні: *обсяги в-ва, *структура оз, *внутрішні втрати роб. часу, *зміни роботи машин і обл. Інтенсивні: *рівень механізації та автоматизації, *зміна цін на прод-ю, *індексація оз, *покращення викор-ня машин і мех.. по потужності, *дотримання виробничої та технолог. дисципліни, *рівень управління в-вом, *наукова організація праці. Факторний аналіз ФВ можна здійснити за ф-лою: Фв= Пв акт. *Фв. акт.ч. 6. виконуються розрахунки впливу з покращенням ступеню забезпеченості п-ва оз та збільшення еф-го викор-ня оз на обсяги в-ва прод-ї. Визн-ся резерви збільшення обсягів в-ва за рахунок усіх перелічених факторів.

13. Аналіз матеріальних ресурсів . Послідовність та фактори впливу.
Аналіз мат. р. – дослідження ступеню забезпеченості і використання виробничих запасів до яких є-ть: матеріали, паливо, запасні частини, МШП, насіння, корми. Результатом аналізу мат. р. є: правильна організація складського господарства, наявність інструкцій з обліку матеріалів, розробка вл-ї номенклатури матеріалів, розробка норм запасу та норм в-т матеріалів. Аналіз забезпеченості п-ва мат. р. починається з перевірки наявності на п-ві плану забезпечення мат-ми ресурсами, визн-ня потреби в матеріалах, термінів і дж-л їх утримання. В процесі аналізу зд-ся перевірка розрахунків потреби в матеріалах та визн-ся Пв зовн. і вн-х дж-л отримання мат-х р. Оц-ка забезпеченості п-ва мат.р. проводиться за основними видами матеріалів і в напрямках вивчення забезпеченості по к-ті., якості матеріалів, термінам поставок, виявленням причин відхилень та дослідженням втрат робочого часу пов’язаних із несвоєчасним забезпеченням роб-х місць матеріалами. Осн. етапом аналізу забезпечення п-ва мат.р. є дослідження впливу факторів на заг-ну вартість витрачених матеріалів. Фактори, які чинять вплив на відхилення в заг-й вартості витрачених матеріалів: 1. фактор „норми”, 2. ф. „цін”, 3. ф. „заміни”. Одним критерієм, який х-є ступінь використання мат.р. на п-ві є матеріалоємність прод-ї, робіт, послуг. Розрізняють: загальну Мє – відношення вартості мат.р. до обсягу виробленої прод-ї; питома Мє – відношення вартості мат.р. на в-во 1-ці прод-ї до ціни 1-ці прод-ї. В ході аналізу Мє слід дотримуватись послідовності: 1. обчислюють показники заг-ї та питомої Мє і зд-ть аналіз динаміки цих показників за досліджуваний період. Витин-ть причини, які пов’язані з д-тю п-ва, які вплинули на зміну Мє прод-ї; 2. виконують факторний аналіз Мє. На зміну Мє прод-ї можуть впливати такі фактори: *зміна норм в-т матеріалів, *зміна цін матеріалів, *зміна цін на прод-ю, *зміна структури і асортименту випуску прод-ї, *дотримання термінів постачання матеріалів, *дотримання норм в-т і запасів матеріалів, *рівень організації служби МТЗ, *рівень безвідходності в-ва, *ступінь дотримання виробничої, технологічної дисципліни, *зниження втрат роб.часу у зв’язку з перебоями в постачанні матеріалів. 3. на основі зд-неного факторного аналізу обчислюються резерви зниження Мє прод-ї; 4. зд-ся факторний аналіз впливу часткових факторів на обсяги в-ва, на основі зд-неного аналізу визн-ть резерви збільшення обсягів в-ва за умови покращення забезпеченості п-ва мат.р. та еф-ті їх використання. 5. розробляються заходи по впровадженню визначених резервів у в-во. Обов’язковим етапом аналізу мат.р. є дослідження запасу матеріалів на п-ві, який може складатися з: т-ног, підготовчого, поточного, сезонного, резервного запасів. Завершують аналіз розробкою заходів щодо дотримання норм в-т і норм запасу матеріалів.

14. Аналіз Сб в-ва та напрямки її зниження.
Важливим показником Сб є собівартість окремих видів пр-ції. Для аналізу використовують планові і фактичні калькуляції собівартості пр-ці. Обєктом калькулювання можуть бути продукція чиробои. Проье головний обєкт калькулювання – це готові вироьи, які поставляються за межі п-ва. Враховуючи значну трудомісткість процесу калькулювання собівартості лише найбільш важливих видів про-ції.
Під час аналізу встановлююь ступінь виконання плану за со-стю окремих видів пр-ції, вивчають відхилення за статтями калькуляції від плану або базових показників, визначають причини, що зумовили значні відхилення за найбільш вагомими статтями калькуляції. Якщо п-во тривалий час випускає певний вид пр-ції, обовязково треба вивчити динаміку показників її со-сті за цей період. Вважається, що с-сть пр-ції має тенденцію до постійного зниження. Проте існують і пртилежні напрямки її зміни. Так підвищення якості пр-ції в деяких виробництвах поєднується їз зростанням її с-сті. Причому її зростання, починаючи з визначеної межі, може мати нестримний х-р. В інших випадках період сталого зниження витрат в-ва поступово переходить в кінці у повільне їх зростання, коли погіршуються умови роботи.
Аналіз с-сті окремих видів п-ції слід завершувати пошуком резервів їх зниження. Поточні резерви с-сті включають усі види непродуктивних витат, а також виявлені під час аналізу перевитрат ресурсів і надмірні виплати грошових коштів.
Перспективні резерви зниження с-сті пр-ції,як правило, передбачають проведення значних організаійних, технологічних, конструкторських та інших видів робіт, що потребує певних додаткових інвестицій. Насамперед це стосується можливого збільшення обсягів в-ва. Добре відомо, що за інших однакових обставин збільшеня обсягів в-ва призводить до зниження с-сті пр-ції через відностно сталі витрати на управління в-вом. Цей шлях зниження со-сті хоч і дуже простий, проте має певні згасаючі можливості отримання позитивного ефекту.
Одним їз варіантів розглянутого вище впливу обсягу в-ва на с-сть є природне збільшення кількості виробів нової продукції у міру застосування технологій її виробництва і відповідного її вдосконалення.
Важливим фактором здешевлення ви-ва основної пр-ції може стати виготовлення побічної з відходів основого ви-ва. Фактором подорожчання ви-ва є погіршення умов видобутку палива і сировини і поступове погіршення чкості пр-ції видобувних галузей промисловості.
15. Аналіз П та рентабельності. Послідовність та фактори впливу.
Аналіз прибутку здійснюється за даними фінансового звіту. При цьому дається оцінка виконання плану прибутку в цілому і по окремих його видах, вивчається динаміка відповідних сум і зміни порівняно з минулим періодах.Вивчаючи одержані суми прибутків за кілька років, треба встановити, яка склалася тенденція в її зміні, чи відображає вона зростання ефективності роботи п-ва. У звязку з цим треба обовязково дослідити якість прибутків. Це поняття х-зує достовірність розрахунку сім прибутків і збитків, що одержує п-во. В першу чергу таке явище повязують з відлагодженістю і надійністю бухгалтерського обліку на п-ві та якістю складання балансів і фінансових звітів. Керівники п-ва можуть відносно легко змінювати за своїм бажанням такі види витрат, як витрати на екламу, ремонтні роботи, науково-дослідні розробки і підготовку кадрів. Ці витрати, які можуть значно коливатися залежно від змін фінансової політики п-ва. Форсоване скорочення таких витрат призводить до одночасного зростання прибутків, проте цей процес справедливо повязують їз зниженням їхньої якості.Аналіз співвідношення балансового прибутку і обсягу продаж п-ва за кілька років досить надійно констатує можливі погіршення якості прибутків.
Аналіз виконання плану за прибутком від реалізації товарної пр-ції починається з розрахунку впливу основних факторів. Для цього необхідно взяти вихідні дані з форми №2 за звітний рік і відповідну інформацію за попередній, а також відомості про зміну обсягів реалізації в натуральних показниках або в незмінних цінах. Фактори:
обсягу реалізації продукції - розраховується шляхом перемноження суми прибутку від реалізації на коеф. перевиконання планові з реалізації продукції. Збільшення обсягу продажів рентабельності продукції проводить до пропорційного збільшення прибутку і навпаки.
Структури пр-ції розраховуються тому, що рівень рентабельності різних видів пр-ції неоднаковий. При підвищенні в загальному обсязі реалізації питомої ваги більш рентабельних товарів прибутку від реалізації збільшення і навпаки. Відомо кілька способів впливу цього фактора на зміну прибутку від реалізації продукції: 1.) порівнюють суму прибутку від реалізації пр-ції за планом на фактичний обсяг реалізації пр-ції з плановим прибутком, який перераховується на коефіцієнт виконання планові з обсягу реалізації; 2). Плановий прибуток перемножується на різницю між коефіцієнтом зростання обсягу реалізації пр-ції в одиниці щодо базової с-сті.
Со-сті пр-ції – розраховується як різниця між фактичною повною с-стю реалізованою пр-ці за планом на фактичний обсяг реалізації пр-ції.Якщо аналізується прибутковість одного виду реалізованої пр-ції, то визначаються дію лише трьох факторів. Такі розрахунки їхнього впливу рекомендується здійснювати на підставі внутрішньогосподарської інформації, яка до того ж містить планові дані.
Резерви збільшення прибутку:- збільшення обсягу реалізації пр-ції; - підвищення ціни; - зниження собівартості товарної пр-ції; - підвищення якості товарної пр-ції; - пошук більш вигідних ринків збуту; - реалізація в більш оптимальні строки.
Якщо сума прибутку показує особливий ефект від ді-сті, то рентабельність х-зує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості п-ва або п-ції, що виробляється.. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу).
Рентабельність заснованих ресурсів є рентабельністю п-ва. Цей показник може бути визначений як відошення прибутку п-ва до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Рентабельність пр-ції х-зує ефективність витрат на її ви-во і збут. Передусім обчислюється рентабельність учієї реалізованої пр-ції як відношення прибутку від реалізації до певної с-сті реалізованої пр-ції. Рентабельність пр-ції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої про-ції.Показники рентабельності можна обєднати в кілька груп: - по-ки, що характеризують рентабельність витрат виробництва й ін вест проектів; - що ха-зуть рентабельність продажів; - що х-зують прибутку капіталу і його частин.
Рентабельність виробничої д-сті обчислюється шляхом відношення валового або чистого прибутку до суми витрат по реалізації або зробленій пр-ції: Вона показує скільки п- во має прибутку з кожної гривні, витраченої на ви-во і реалізацію пр-ції.
Рентабельність продажів розрах поділом прибутку від реаліз п-ції або чистого прибутку на суму отриманого виторгу.. Х-зує ефективність підприємницької д-сті , показує скільки прибутку має п-во з гривні продажів.
Рентабельність одиниці пр-ції обчислюється як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних засобів і матеріальних оборотних фондів.