1.Визначення і порядок розрахунку виробничої потужності підприємства. ВПП-це максимально можливий обсяг продукції,який може виготовити під-во за 1-цю часу при відповідній струк-рі робіт та повному вик-ні обладнання і вироб. площ.ВПП є величиною змінною.Вона залежить від умов дія-сті під-ва і встановлюється тільки на певний момент часу.Осн. завданням розрахунку ВП є визначення потенційної можливості під-ва виготовляти максимальну кількість продукції, а також виявлення і вик-ня резервів пов’язаних з техн.. прогресом та удосконаленням організації вир-ва, а також заходів, що забезпечують збільшення обсягів вир-ва продукції. ВП розрах. в тих самих одиницях вимірювання в яких обчислюється продукція даного під-ва. Для розрахунку ВП вик-ть наступні дані: номенклатура і асортимент продукції, що виготовляється на під-ві; трудоємність кожного виду продукції; наявність, склад та стан технолог. обладнання і вироб. площ; продуктивність кожного виду обладнання; строки введення і вибуття обладнання і вироб. площ; корисний фонд робочого часу; заходи по модернізації та автоматизації обладнання, впровадження нових технологій та методів наук. орган-ї праці. До розрахунку ВП включають: * все обладнання яке закріплене за провідними вироб. цехами і дільницями, включаючи обладнання яке не діє внаслідок поломків, знаходження в ремонті чи модернізації. При розрахунку ВП враховують також обладнання яке знаход. в стані монтажу чи на складі та призначення для введення в дію в плановому періоді. В розрахунок ВП не включають: * обладнання яке знаходиться на випробуванні або є дослідним зразком. ВПП розрахов. за потужністю провідних цехів, потужність цехів за потужністю провідних дільниць, потужність дільниць за потужністю провідного обладнання. До провідного відносять обладнання на якому виконуються осн. технолог. операції по виготовленню виробів. Відповідно під провідними розуміють цехи і дільниці в яких зосереджена найбільша частина провід. обладнання та які займають найбільшу питому вагу в трудомісткості виготовлення продукції. В окремих випадках до провідного відносять: унікальне обладнання на якому виконуються найбільш складні і відповідальні операції які не можна передати на ін. обладнання. В цих випадках не врахов. питома вага такого о бладнання в загал. його кіл-сті. Потужність дільниці розрахов. за формулою ; n – кіл-сть один. провідного обладнання, шт.; КФРЧ; - коеф. виконання норм виробітку; трудоємність обробки одиниці продукції, год. Крім того ВП можна розрахов.: ; - нормативна годинна продуктивність одиниці обладнання, шт./год. Якщо на під-ві виготовл. декілька видів продукції, то потужність розрахов.: ; - максимальна кіл-сть вир-ва кожного виду продукції, шт.; договірна (оптова) ціна одиниці продукції,грн../шт.. Для розрахунку випуску продукції з діючих потужностей розрахов. середньорічну ВПП: ; - потужність на поч.. року; -потужності які вводяться протягом планового періоду; -період протягом якого введенні потужності функціонують на під-ві, місяці; потужності які вибувають протягом планового періоду; - період протягом якого потужності не будуть працювати на під-ві, місяці. 2.Використання ВПП: фактори і показники. Всі фактори які впливають на вик-ня ВПП можна умовно поділити на: зовнішні: народногосподарська потреба продукції, що виготовляє під-во ; матеріально-технічне постачання під-ва; ступінь забезпечення робочої сили; комплексне введення в дію нових потужностей; внутрішні: структуру наявного обладнання; організацію обслуговування вир-ва; орган-ю роботи парку машин; орган-я планування на вир-ві; орган-я праці; система матеріального стимулювання; стан кооперування у вик-ні ВП між різними під-ми. До показників вик-ня ВП відносять: коеф. вик-ня проектної потужності- хар-є рівень вик-ня введених в дію нових потужностей , тобто ступінь досягнення випуску продукції обсягом не нижчим ніж передбачено проектом.Цей показник визнач. як відношення план. (фактичного) обсягу випуску продукції до проектної потужності під-ва; коеф. вик-ня ВП – хар-є вик-ня діючих ВП, визнач. як відношення планового (фактичного) обсягу вир-ва продукції до середньорічної планової (фактичної) ВПП; ступінь прогресивності технолог. процесу- хар-ся питомою вагою впровадження нових технологій ; ступінь прогресивності обладнання- хар-ся рівнем механізації та автоматизації вир-ва; показники вик-ня обладнання : екстенсивне вик-ня –визначає вик-ня обладнання в часі; найчастіше характеризується коеф. змінності роботи обл.-ня та залежить від величини внутрішньо змінного та цілозмінного простоювання обл.-ня; інтенсивне вик-ня- хар-є вик-ня обл.-ня по потужності , найчастіше продуктивністю одиниці обл.-ня в натуральному виразі або обсягом виробленої продукції на одиницю продукції; інтегральний показник- визнач. як добуток коеф. екстенсивного та інтенсивного вик-ня,також вик-ть показник фондовіддачі; в цехах де осн робота виконується в ручну, тобто низький рівень механізації робіт.Під час аналізу вик-ня ВПП визнач. ступінь вик-ня різних груп обл.-ня.З цією метою розрах. коеф. завантаження обл.-ня, тобто відношення трудомісткості вир. програми під-ва до пропускної здатності певної групи обл.-ня за план. Період.
О – трудомісткість ВПП по певній групі обл.-ня; Р- пропускна здатність тієї ж групи обл.-ня; - кіл-сть виробів кожного найменування яке обробляється на даному обл.-ні. В рез-ті розрах. можна отримати : - О=Р =1-ідеальний випадок завантаження обл.-ня; О>Р 1- вузьке місце, тобто пропускна здатність обл.-ня є меншою за ВП; О Р 1- широке місце. Розрізняють наступні шляхи ліквідації вузьких місць: збільшення коеф. змінності роботи обл.-ня ; збільшення КФРЧ одиниці обл.-ня; зменшування простоювання в ремонті ; зменшення або номенклатури виробів або кіл-сті виробів, які обробляються на певній групі обл.-ня, зменшення трудомісткості обробки одного виробу; збільшення коеф. виконання норм виробітку. 3.Поняття та складові вир. процесу Основою вир. дія-сті під-ва становить вир. процес.Під яким розуміють сукупність взаємопов’язаних осн., допоміжних і обслуговуючих процесів, в рез-ті яких сировина і матеріали перетворюються на готову продукцію. Основну частину вир. процесу становить технол. Процес, який забезпечує вир-во гот. Продукції завдяки послідовній зміні форми або стану вхідної сировини. Вир. процес включає 3 стадії: заготівельну; обробну; складальну. Заготівельна – заб-є отримання різного роду заготовок – відмовків, штамповків. Обробна – включає механ., хім.., термічну та ін. види обробок заготовок. Складальна – з деталей і вузлів формуються складальні одиниці , а також готові вироби і здійснюється регулювання випробовування і пакування гот. продукції. За роллю у вироб. процесі розрізняють: основні, * допоміжні, *обслуговуючи процеси. Основні передб. технологічну зміну форми і хіміко-фізичних властивостей виробів, випуск яких передбачений планом під-ва.Склад. з окремих операцій для виконання яких необхідний спеціалізований інструмент, обл.-ня, вир. площ та вироб. персоналу.Під операцією розуміють частину вир. процесу яка здійсн. На одному роб. місці над певним предметом праці 1 робітником.Операція хар-ся незмінністю предмета праці,роб. місця і виконавця. Допоміжні безпосередньо не впливають на предмети праці, а заб-ть безперебійність виконання основних.З їх допомогою виготовляються засоби необхідні для здійснення осн. вир-ва.До таких процесів належать: виготовлення і ремонт інструментів; ремонт обл.-ня; забезпечення вир-ва парою, електроенергією, водою, повітрям; ремонт будівель і споруд; техн.. контроль. Обслуговуючі призначені для ослуговування осн. і допоміжних процесів – включають здійснення міжцехового і внутрішньо цехового транспортуваня та всі складські операції по зберіганню матеріалів, напівфабрикатів, гот. продукції. За складністю розрізняють процеси: простий і складний. Простий передбачає послідовність простих операцій рез-м яких є гот. виріб. Складний вир. процес передб. поєднання декількох простих. Під організацією Вир. Процесу розуміють раціональне поєднання в просторі і в часі осн., допоміжних і обслуговуючих процесів, таким чином, щоб забезпечити випуск гот. виробів в потрібній кіл-сті і номенклатурі та в потрібній строки. 4.Типи організації вир-ва та їх хар-ка Під типом вир-ва розуміють ступінь сталості, завантаження роб. місць однією і тією ж вир. роботою і пов’язані з цим особливості в технології , організації, плануванні і економіці вир-ва. В залежності від ступеня сталості завантаження і масштабів вир-ва розрізн. 3 осн. типи вир-ва: 1 масове 2 сирійне 3 одиничне. Під масовим розуміють вир-во під час якого безперервно і у великій кіл-сті виготовл. вузька номенклатура виробів. Сирійним назив. вир-во під час якого періодично виготвл. Обмежена номенклатура виробів , які запускають у вир-во серіями.Під серією розуміють певну кіл-сть технологічно і конструктивно-однорідних виробів які запускаються у вир-во одночасно.Ділиться на 3 підтипи: дрібносирійне;середньосирійне; крупносерійне. Одиничний тип вир-ва хар-ся широкою номенклатурою продукції і невеликим обсягом випуску однакових виробів. В цеху на окремих дільницях можуть бути різні типи вир-ва, що призводить до необхідності специфічного вирішення орган-х, планових, техн.., технол. Завдань. Хар-ка різних типів вир-ва Ознака Масове вир-во сирійне одиничне
1.Вид руху предметів праці паралельний Паралельно-послідовний Послідовний
2.Питома вага ручної праці в заг. трудомісткості виготовлення виробів Перевага механізованих процесів Значний рівень механізації праці при невеликій питомій вазі ручної праці Відносно велика вага ручної праці
3.Спеціалізація роб. місць За кожним роб місцем закріплені 1 -2 деталооперіції За роб. місцем закріплені від 3 до 20 деталооперації, які періодично повторюються За роб. місцями не закріплюються певні деталооперації
4.Номенклатура продукції постійна нестйка Різноманітна неповторна
5. Методи орг-ї вир-ва потокові Потокові, партіями, групові Групові, одиничні
6. Обл.-ня та його розташування Спеціалізоване, розташоване за входом технол. процесу, автоматизовані лінії Частина обл.-ня спеціалізоване, розташоване частково, за технол., частково за предметною ознакою Обл.-ня універсальне, розташоване не за технол. однорідними групами
7. Пристрої і інструменти Оснащення спеціалізоване Спеціалізоване оснащення застосовується в значних масштабах Спец оснащення майже відсутнє
8. Вир-ча стр-ра цехів і дільниць 9. Спеціалізація робітників осн. вир-ва Потокові і автоматизовані лінії Сувора на певних операціях Предметно замкненні дільниці обмежена Технол. дільниці універсальна
5. Структура виробничого циклу Виробничий цикл – проміжок часу від моменту запуску сировини у виробництво до моменту повного виготовлення виробу та здавання його на склад готової продукції. Тривалість виробничого циклу визначається в одиницях календарного часу і складається з наступних елементів: 1) часу виготовлення деталей;2) часу складання деталей у вузли, вузлів у групи, груп у виріб;3) регулювання виробу;4) часу випробування і контролю продукції;5)часу комплектування і упаковки. Незалежно від технологічного процесу виробничий цикл складається з часу обробки, часу пролежування і часу на природні процеси. Час обробки складається з операційного циклу (основні технологічні операції, підготовчо-заключні операції) та нетехнологічних операцій(транспортні операції, технологічний контроль). Час пролежування включає міжопераційне пролежування (перерви, які обумовлені технологією виробництва та час на комплектування і упаковку) та міжзмінне (перерви між робочими змінами, неробочі зміни). Природні процеси – частина виробничого циклу коли процес праці зупиняється, а процес виробництва продовжується. Для характеристики виробничого циклу визначають структуру виробничого циклу, тобто співвідношення затрат робочого часу на окремі види операцій та перерви в процесі виробництва. Тривалість виробничого циклу залежить від наступних факторів:1)трудомісткість виготовлення виробу;2)розмір партії деталей;3)тривалість нетехнологічних операцій;4)тривалість перерв з усіх причин;5) прийнятий вид руху предметів праці. Перерви у виробничому циклі можна умовно поділити на 2 групи:1)перерви пов’язані з режимом роботи підприємства(вихідні і святкові дні, неробочі зміни, обідні перерви);2)перерви пов’язані з незадовільною організацією роботи(простої обладнання, несвоєчасна поставка матеріалів). Види руху предметів праці у вир-ві Розрізняють 3 види руху предметів праці: послідовний; - паралельний; - паралельно-послідовний. При послідовному русі предметів праці кожна наступна операція починається лише після завершення обробки всієї партії деталей на попередній операції.При послідовному русі тривалість циклу визн. За формулою Перевагою руху є відсутність простоювання обл.-ня в межах обробки партії деталей. Недоліком є значна тривалість вир. циклу.Послідовний рух вик-ся гол. чином в одиничному і дрібносерійному типах вир-ва. При паралельному русі предметів праці, окремі деталі передаються на наступну операцію зразу ж після обробки на попередню операції незалежно від усієї партії. При цьому русі тривалість циклу визн. За формулою Перевагою даного виду є найкоротша тривалість циклу .недоліком є простоювання обл.-ня в межах обробки партії деталей.Цей вид руху вик-ся в масовому вир-ві. При паралельно-послідовному русі предметів праці наступні операції починаються раніше ніж завершується обробка всієї партії на попередній операції. Перевагами даного виду руху є відносно коротка тривалість вир. циклу та відсутність прстоювання обл.-ня в межах обробки партії деталей. Недоліком є удосконалення оперативного управління вир-м.Вик-ся у сирійному вир-ві. Для розрахунку тривалості вир. циклу при різних видах руху партії деталей спочатку необхідно визначити так звані довгі та короткі операції. Під довгим розуміють операції які розташовані між 2-ма більш короткими, а короткими розуміють операції які розташовані між 2-ма більш довгими. Щоб визначити хар-р кожної операції на початку і вкінці вир. циклу умовно виставляють нульові операції, далі цикл розбивають на трійки операцій і визначають хар-р кожної серед. Операції.
Не потоковий метод організації вир-ва В залежності від особливостей вир. процесів та типу вир-ва вик-ть різні методи орг-ї вир-ва. Метод орг-ї вир-ва- це спосіб здійснення вир. прцесу, гол. ознаками якого є - взаємозв’язок між послідовністю виконання операцій технол. процесу та розміщення обл.-ня - ступінь безперервності вир-го процесу. Розрізняють 2 методи орг-ї вир-ва: не потоковий потоковий. Під не потоковим методом орг-ї вир-ва розуміють орг-ю виготовлення продукції в одиничних екземплярах або невеликими партіями, які не повторюються. Не потоковий метод вик-ся в основному, в одиничному та дрібносерійному вир-ві. Цей метод є хар-м для експериментального, ремонтно-механічного вир-в, вир-в по виготовленню дослідних зразків.Непотокове вир-во хар-ся такими ознаками: обладнання розташоване за групами верстатів незалежно від технол. послідовності операцій; на роб. місцях обробляються різні за конструкцією та технологією виготовлення предмети праці; виготовлення продукції здійснються, як правило, на універсальному обл.-ні з вик-м універсальних пристосувань ; при цьому для не потокового вир-ва характерна наявність значних припусків на обробку; деталі переміщуються з одного роб. місця на наступне складними маршрутами. Найчастіше після кожної операції деталь надходить на проміжний склад або проходить техн. контроль і лише після цього надходить на наступне роб. місце. Це призводить до утворення довготривалих перерв в обробці деталей; розробка детальної технології не проводиться . Натомість, на кожний виріб розробляються укрупненні нормативи, в яких визначаються основні цехи – виконавці, порядок операцій, групи обл.-ня, осн. інструментарій; для виконання робіт залучають універсальні бригади робітників. На багатьох дільницях застосовують багатоверстатне обслуговування та суміщення професій; не потокове вир-во хар-ся відносно довготривалим виробничим циклом та значним обсяком незавершеного вир-ва.
Потоковий метод орг-ї вир-ва Найбільш прогресивним методом орг-ї вир-ва є потоковий метод.При впровадженні якого предмет праці переміщується під час обробки за встановленим маршрутом у відповідності із заданим темпом.Потоковий метод є осн. методом орг-ї крупно- та середньосирійного вир-ва. В одиничному вир-ві потоковий метод вик-ся під час виготовлення уніфікованих деталей та вузлів.Потокове вир-во хар-ся такими ознаками: розподіл технолог. процесу на окремі операції та закріплення їх за конкретними роб. місцями; чітко визначена тривалість операцій; розміщення роб. місць лише за порядком технол. процесу виготовлення виробу; оснащення роб. місць спеціалізованим обл.-м та інструментом; одночасність виконання операцій на всіх або більшості роб. місць; вик-ня спеціальних транспортних засобів, які призначені для переміщення виробів від одного роб. місця до іншого та для регулювання заданого ритму вир-ва. При потоковому методі орг-ї вир-ва найбільш повно виконуються основні принципи раціональної орг-ї вир. процесу, а саме: спеціалізація роб. місць, пропорційність, ритмічність, паралельність та безперервність вир-ва. Прти потоковій орг-ї вир-ва потрібно обов’язково витримувати синхронність процесів вир-ва. Під синхронізацією вир-ва розуміють забезпечення рівності чи кратності тривалості операцій такту потокової лінії та співпадання завершення однієї операції із початком іншої – суміжної з нею. Основною ланкою потокового вир-ва є потокова лінія під якою розуміють сукупність роб. місць, розміщених відповідно до послідовності технол. прцесу та призначених для виконання окремих закріплених за ними операцій. Потокові лінії класифікуються за різними ознаками: за кіл-стю найменувань виробів в обробці: -однопредметні (масове вир-во) -багатопредметні (сирійне вир-во); * за ступенем безперервності вир-ва: - безперервно-потокові -перевно-потокові; *за масштабом охоплення вир-ва: -потокові лінії -предметно-замкнені дільниці -цехові лінії -міжцехові лінії - наскрізні лінії; * за видом транспортних засобів: -конвеєрні -неконвеєрні. Потоковий метод орг-ї вир-ва сприяє підвищенню продуктивності праці, забезпеченню якості продукції, скороченню тривалості вир. циклу та зменшенню обсягу незавершеного вир-ва. Вищою формою орг-ї потокових ліній є автоматизовані потокові лінії, які хар-ся поєднанням в єдиний синхронізований комплекс технолог. , допоміжних та транспортних процесів, що здійснюються без безпосередньої участі робітників. 9.Нормування витрат та запасів інструментів на під-ві До інструменту відносять: -різальні засоби- різці, свердла, зубила, шліфувальні круги - вимірювальні засоби- мікрометри, штангенциркулі -слюсарно-складальні засоби- ключі, викрутки, молотки -ін. засоби. До технолог. оснащення відносять: -штампи -пресформи -форми для виливання -різноманітні пристосування. Заг. потреба під-ва в інструментах та оснащення склад.: з витратного і обігового фондів.На під-х різних галузей вик-ть різні методи нормування витрат та оснащення. Вибір методу нормування залежить від виду вир-ва, серійності вир-ва, експлуатац. Особливостей певного виду обл.-ня. Витратним фондом назив. кіл-сть інструменту, який повністю споживається під час вир-ва продукції згідно вир. програми під-ва.Розрізн. норму оснащення роб. місця та норму витрат інструменту. Під нормою оснащення роб. місця розуміють кіл-сть інструментів, які повинні одночасно знаходитись на роб. місці протягом планового періоду. Піл нормою витрат інструменту розуміють кіл-сть інструментів які необхідні для обробки 1-ї деталі або виконання певного обсягу робіт.На під-х такі норми встановл. для кожного типу і розміру інструмента. Найчастіше на під-х норма витрат інструменту встановл. в : масоваму та крупно-сирійному вир-ві в розрахунку на 1000виробів дрібносерійному та одиничному вир-х в розрахунку на 1000 верстато/годин. Таким чином витрати інструменту на плановий період визнач. як добуток норми витрат інструменту на одиницю робіт планового обсягу вир-ва продукції в натуральному виразі та кіл-сті інструменту що одночасно вик-ся при обробці 1-ї деталі. Крім визначення річних витрат інструменту та оснащення на під-ві розрахов. також величина обігового фонду інструменту та оснащення , тобто їх мінім. кіл-сті яка необхідна під-ву для забезпечення безперебійності вир-ва. Обіговий фонд включає: експлуатаційний фонд на роб. місцях; і та о в ремонті; і та о в складських запасах. В масовому і сирійному вир-х всі елементи обігового фонду нормуються за допомогою розрах. формул. В одиничному і дрібносерійному вир-ві вик-ть укрупнені нормативи. Регулювання запасів і та о здійсн. за даної системою максимум-мінімум. Сутність даної системи полягає у визначенні максимального запасу, страхового запасу, величини запасу, що співпадає точці замовлення. Під запасом мінімальним розуміють величину запасу яка = добутку денної потреби в І та кіл-сті днів виготовлення наступної партії І. Запас максимуму = сумі кіл-сті І в черговій партії надходження та запасу мінімуму. Точка замовлення має випереджати момент витрачання всього запасу на час достатній для виготовлення або придбання чергової партії І. час повного спрацювання поточного запасу час необхідний для виготовлення або придбання чергової партії І. Запас на централ. Складі по кожному виду І повинен бути не меншим за мінімальний та не більшим за максимальний. Така робота за системою мінімум-максимум забезпечує підтримку запасів в межах нормативів які необхідні для безперебійної дія-сті вир. підрозділів.
10.Організація ремонтних робіт на підприємстві Організація ремонтних робіт на підприємстві здійснюється по технологічному обладнанню(службами гол. механіка), по енергетичному обладнанню (службами гол. енергетика) та по будівлях та спорудах(відділом капітального будівництва). Проведення ремонту технологічного обладнання здійснюється відповідно до Положення про систему планово-попереджувальних ремонтів. Системою планово-попереджувальних ремонтів називають сукупність технічних і організаційних заходів по догляду, нагляду і ремонту обладнання, які проводяться за заздалегідь складеним планом з метою попереднього зношення, раптових виходів обладнання зі строю і підтримання його у дієздатному стані. Система включає:1) догляд за обладнанням;2)міжремонтне технічне обслуговування;3)огляди, перевірки на точність, заміна мастил;4) періодичні планові роботи. Технічне обслуговування – комплекс заходів по підтримці дієздатності обладнання та забезпечення його технічних параметрів під час експлуатації. Ремонт – комплекс операцій по відновленню технічних характеристик обладнання та забезпечення його подальшої експлуатації. Розрізняють: малий ремонт (заміна швидкозношувальних деталей), середній (передб. часткове розбирання агрегату, заміну або ремонт окремих вузлів і подальше збирання, регулювання та випробування), капітальний (передб. повне розбирання агрегату, заміну або ремонт складних одиниць з наступним збиранням, регулюванням та випробуванням). Основною технічною документацією, яка використовується є: альбоми креслень на змінні деталі, вузли, механізми;проекти модернізації обладнання;дефектні відомості;інструкція по експл. До основних нормативів системи планово-попереджувальних робіт відносять тривалість і структуру ремонтного циклу. Тривалість ремонтного циклу – період часу між встановленням обладнання і 1-им капітальним ремонтом, або між 2-ма черговими капітальними ремонтами. Структура – перелік і послідовність виконання ремонтних робіт в період між встановленням обладнання і 1-им капітальним ремонтом або між 2-ма черговими ремонтами. 11. Склад, завдання і особливості енергетичного гос-ва(ЕГ) Сучасні під-ва є гол. споживачами палива, електроенергії, пари, газу, стиснутого повітря та ін. видів енергії. ЕГ під-ва це сукупність підрозділів які забезпеч. під-во необхідними видами енергії та здійсн. комплекс заходів по економії всіх видів паливно-енергетич. ресурсів. Розріз. види енергії: технологічну рушійну опалювальну освітлювальну санітарно-вентиляційну слабострумні види зв’язку. ЕГ забезпечує вир. процес різними видами енергії за рахунок різних енергоносіїв, таким чином до енергоцехів під-ва відносять -теплосилове гос-во- включає котельні, компресорні станції, парові та повітряні мережі , водопостачання, каналізацію,нафтогос-во; -газове гос-во- включає газогенератори, станції, газові мережі, кисневі станції, холодильні установки, промислову вентиляцію; -електросилове гос-во- включає електромережі, електропідстанції, акумуляторне гос-во - пічне гос-во -слабострумний зв'язок - електроремонтне гос-во. Так як ЕГ включає всі процеси по вир-ву, розподілу, перетворенню і вик-ню всіх видів енергії, то до осн. завдань відносять: 1.безперебійне забезпечення вир-ва всіма видами енергії у необхідній кіл-сті 2. комплексна механізація і автоматизація вир. процесів 3. раціон. вик-ня енергоресурсів 4. зниження витрат на енергопостачання під-ва 5.покращення вик-ня електрообл-ня. ЕГ як вир. система має свої особливості: - спів падання в часі та за об’ємами вир-ва і споживання енергії без утворення запасів і незаверш. вир-ва.Це обумовлюється тим що по-перше неможливе вир-во енергії на склад, і по-друге режим вир-ва енергії в кожний момент залежить від режиму її споживання -нерівномірність споживання енергії в часі – обумовлюється кіл-стю роб. змін розподілом енергомістких процесів в часі та орг-єю вир-ва на поч.. і вкінці зміни -взаємозамінність окремих аналітичних установок видів енергоресурсів та технолог. прцесів при вир-ві енергії. 12. орг-я перевезень Таблиця вантажообороту та діаграми вантажопотоків дозволяє встановлювати ступінь стабільної величини та напрями вантажопотоків і на цій основі організув. перевезення. При стабільних вантажопотоках перевезення здійснюються у відповідності з графіком, тобто за встановленими маршрутами та розкладом. При змінних вантажопотоках перевезення здійсн. за змінно-добовими планами та окремим завданням. На під-ві застосов. 2 системи орг-х перевезень: - децентралізована передб. закріплення за окремими вир. цехами окремих трансп. засобів, які обслугов. лише ці вир. вир. цехи -централізована передб. обслуговування вир. підрозділів трансп. цехам і призначена для переміщення вантажів між цехами, між складами під-ва і для обслуговування зовн. вантажообороту. Регулярне переміщення вантажів з одних пунктів в інші дає можливість вик-ти маятникову та кільцеву схему маршрута. Маятникова схема полягає у взаємно-транспор. зв’язку декількох пунктів між якими переміщ. Постійно закріплені за ними вантажі. Розріз. такі схеми: одностороння, двостороння, променева. Кільцева схема вик-ся в транспор. обслуговуванні ряду пунктів між якими існують стабільні вантажопотоки. При виборі схеми маршрутів необхідне забебезпечення: -найкоротший шлях руху трансп. засобів -максим. коеф. вик-ня пробігу автомобіля -раціональне вик-ня вантажопідйом. трансп. засобів. 13. Орг-я та ефек-ть функціонування складського гос-ва (СГ) Орг-я СГ полягає у виборі та обґрунтуванні видів, розміщення структ. складів, розміщення та облаштування складс. приміщень, а також встановл. режиму роботи складів. Кіл-сть та види складів визнач. з врахуванням вир. потужності, спеціалізації під-ва, номенклатури продукції, видів і об’ємів матер. запасів а також розміщ. по тер-ї під-ва виробн. підрозділів. При обґрунтуванні розміщ. складів враховують можливість скорочення обсягів перевезення вантажів та раціон.- орг-х маршрутів для переміщення рухомого складу. Порядок роботи складів визн. періодичністю, об’ємами та особливостями отримання, зберігання і видачі матеріал. цінностей. Осн. показники ефек-сті фуцкц-ня СГ : вантажооборот складу – хар-ть кіл-сть продукції яка надійшла від постачальника та відправлена споживачам за певний період часу; вантажопереробка- хар-ть заг. об’єм вантажно-розвантажувальних робіт, який викон. на складі за певний період часу - коеф. переробки вантажів – визнач. відношення об’ємів вантажопереробки до вантожообороту за одиницю і той же період часу і хар-сть ступінь екон.- вантажн. – складс. робіт -товарооборот складу – являє собою грош. вираз вартості перорбл. складом або реаліз. ним вантажів за певний період часу - коеф. вик-ня площі складу- визнач. як відношення корисної площі складу до загал. -коеф. вик-ня об’єму складу- відношення корисного об’єму до загал. -рівень механіз.- складських робіт – характериз. питомою вагою робіт виконання механізованим способом -собівартість переробки однієї тонни вантажу визнач. як відношення заг. експлуатац. витрат по складу за рік до маси вантажів перероблених складом за той же період. 14.Організація технічного контролю якості продукції Якість продукції згідно ДЕСТ – це сукупність технічних, економічних, експлуатаційних, соціальних та інших властивостей продукції, які обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби у відповідності з її призначенням. Для характеристики якості продукції використовуються наступні групи показників: 1.Узагальнюючі показники, які характеризують загальний рівень якості продукції вцілому(об’єм та питома вага, ґатунок продукції, економічний ефект та додаткові витрати, пов’язані з покращенням якості). 2.Комплексні показники, х-ть декілька властивостей виробів, включаючи витрати пов’язані з розробкою, виробництвом та експлуатацією (напр.відношення строку служби виробу до його собівартості або ціни). 3. Одиничні, які х-ть одну з властивостей виробу. До них відносять: призначення, надійність, довговічність, гарантійність, ергонометричність (зручність та безпечність експлуатації виробу), естетичність, економічність. Під технічним контролем розуміють перевірку дотримання вимог до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення та всіх виробничих умов, що забезпечують потрібну якість. Головним завдання технічного контролю є забезпечення випуску високоякісної та комплектної продукції у відповідності до стандартів та технічних умов. Технічний контроль якості продукції проводиться на підприємстві централізовано відділом технічного контролю (ВТК). Начальник ВТК підпорядковується безпосередньо директору. Працівники ВТК підпорядковуються лише його начальнику. До завдань технічного контролю належать: контроль якості матеріалів, що надходять на підприємство;контроль стану обладнання та технологічного оснащення;спостереження за якістю продукції;контроль за дотриманням технологічних процесів на всіх стадіях виробництва;запобігання випуску продукції яка не відповідає нормам ; попередження, виявлення та облік браку;встановлення причин браку; розробка заходів по усуненню браку. Види контролю: а)за охопленням стадій технологічного процесу (попередній, проміжний, кінцевий);б)за можливістю використання продукції(руйнуючий, неруйнуючий);в)за місцем виконання контрольних операцій(стаціонарний, рухомий);г)за ступенем охоплення об’єктів технічним контролем(суцільний, вибірковий, поточний);д)за організаційною формою виявлення відхилень (поточний, статистичний, інспекційний). Економічний ефект від проведення технічного контролю – відвернутий збиток. 15. Система створення та освоєння нової продукції Об’єктивним законом розвитку суспільства є НТП, тобто процес безперервного удосконалення засобів та предметів праці. При цьому на процес створ. нов. продукції впливає велика кіл-сть факторів і умов що призводить до необхідності підходу до процесу створ. нов.. продукції. Повний комплекс створ. нов.. продукції чи впровадження нов.. технології включає наступні стадії: 1.НДР 2.дослідно-конструкторські роботи 3.кострукторська підготовка вир-ва 4.технолог. підготовка вир-ва 5.орг-на підготовка вир-ва 6.освоєння нов.. продукції. Перші 2 стадії охоплюють роботи які за своїм змістом не відносяться до сфери вир-ва- це є проведення фундаментальних та пошукових НДР як правило такі роботи виконуються в галузевих НДІ або в констр. Бюро і становлять перший етап системи створення і освоєння нов.. продукції. Наступні 4 стадії разом утворення 2 етап системи створ. нов.. продукції і являють собою техн.. підготовку вир-ва яка найчастіше виконується відділами гол. конструктора і гол. технолога під-ва. Техн.. підготовка вир-ва являє собою сукупність конструкторських, технолог. і орг-х процесів, які взаємопов’язані і виконуються на під-ві що планує виготовляти нов.. вид продукції. Змістом техн.. підготовки вир-ва є: -проектування і вдосконалення конструкції виробів, тобто визначення об’єкту вир-ва його схеми розмірів матеріалів з яких можна виготовляти заг.-техн. вимоги до виробу -проектування і вдосконалення технолог. процесів, тобто визначення методів обробки матеріалів, послідовності монтажу, регулювання порядку випробування та техн.. контролю, технології складання вузлів -забезпечення вир-ва нов.. виробу обл.-м площами матеріалами, кваліфікованими кадрами.
