1. Предмет і об'єкти бухгалтерського обліку.
Для забесп. свої діяль. кожне п. має відповідне майно – госп. з-би (матер. і грош. рес-cи), які форм-ся за рахунок відповідних джерел (внесків засновників, прибутку, залучених з-бів і ін). Контроль за наявністю та рухом, а також рац-м викор-м госп. з-бів здійсн-ся за допомогою б.о. Таким чином, госп. з-би, які знах-ся в розпоряджені п., і джерела їх формув-ня є об’єктом б.о. і входять до змісту його предмету. В б.о. відображ-ся матер. трудові і фін. затрати, які зв’язані з в-вом і реалізацією продукції, визнач-ся фін. результати госп. діяль. Крім того, товарно-грошове обращение обумовлює різні розрахункові взаємовідносини підпр – с постачаьниками, покупцями за товарно-матеріаль. цінності і послуги, с бюджетом по налогам та ін. платежам, банками за отримані кредити, робітниками по оплаті праці та ін., які також охоплюються і контролюються б.о. Отже предметом б.о. є госп. з-би і їх використання у процесі госп. діяль., а також розрахунково-кредитні взаємовідносини, які виникають при цьому.
2.Метод бух. обліку.
Метод бух. обліку – сукупність спеціальних прийомів за допомогою яких вивчають його предмет. .
До м-дів б.о. належать: 1)Документація і інвентаризаця 2)Оцінка і калькуляція 3)Система рахунків і подвійний запис 4)Баланс і звітність.
Документація – спосіб первинного спостереження і відображення господарських операцій у первинних бух. документах. Документами фіксується виконання госп операцій у момент їх здійснення, тому вони називаються первинними. За наявності обов’язкових реквізитів, що вказані в них вони мають юридичну доказовість при вирішенні майнових зборів.
Івентаризація - метод підтвердження достовірності даних бух. обліку, проводиться шляхом підрахунку, виміру, зважування і оцінки всіх залишків, засобів і коштів. Виявлення фактичної наявності і стану залишків майна підприємства ї зіставлення їх з даними бух. обліку.
Оцінка – спосіб грошового вимірювання об’єктів бух. обліку. Способом оцінки натуральні і трудові показники перераховують у вартісні.
Калькуляція – метод обчислення собівартості виготовлення продукції або виконаних робіт, наданих послуг за встановленою номенклатурою витрат перелік і склад яких визначається п-вом самостійно.
Рахунки – це спосіб економічного групування поточного відображення та оперативного контролю за об’єктами обліку з метою виявлення змін, що відбулися з ними під час госп.операцій. вони необхідні для того щоб можна було згрупувати на них за економічно-однорідними ознаками об’єкти і отримати інформацію про надходження чи витрачання коштів збільшення чи зменшення зобов’язань та капіталу.
Подвійний запис – це спосіб запису госп операцій дебет одного рахунку та кредит іншого рахунку на однакову суму. Він є основою б\о. Забезпечує облік і контроль активів, зобов’язань та к-лу на всіх стадіях кругобігу у процесі госп діяльності..
Баланс – це звіт про фінансовий стан п-ва який відображає на певну дату його активи, к-л і зобов’язання значення балансу полягає у тому що лише за його допомогою можна визначити фін стан п-ва.
Звітність – це система групування економічних показників що х-зують підсумки діяльності суб’єкта господарювання за звітний період. Основна мета складання та подання звітності - визначення реальних результатів діяльності та подача інформації про ресурси та їх джерела, а також результати діяльності..
3. Будова бух. балансу.
Баланс – звіт про фінансову діяльність підприємства, який відображає на певну дату активи, зобов’язання і власний капітал.
Баланс застосовується з метою узагальнення первинних даних про діяльність підприємства для отримання уявлення про фінансову і господарську діяльність підприємства.
Зовні баланс являє собою таблиць. яка складається з двох частин. Ліва – актив – відображає господарські засоби підприємства згруповані за складом в розміщенням; права – пасив – характеризує власний капітал підприємства і зобов’язання, тобто групування господарських засобів за джерелами утворення.
Підсумок активу балану завжди = підсумку пасиву. Кожна зі сторін балансу складається зі статей, статі групуються у розділи.
Рівняння балансу: актив= власний капітал + зобов’язання
Структура балансу визнач. Мінфіном Укр і є єдиною для всіх підпр. незалежно від форми власності і галузі наргосп крім банків і бюджетних устнов.
Сучасн. ф балансу затвердж наказом МФУ від 31.03.99 (зі змінами і доповн).
Зміст і форма балансу, а також його статей визначається у П(С)БО 2 „Баланс”
Структура балансу складається з таких розділів:
АКТИВ:
Р1. Необоротні активи
Р2. Оборотні активи
Р3. Витрати майбутніх періодів
ПАСИВ:
Р1. Власний капітал
Р2. Забезпечення наступних витрат і платежів
Р3. Довгострокові зобов’язання
Р4. Поточні зобов’язання
Р5. Доходи майбутніх періодів.
Необоротні активи – сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі госп. діяльності.(Засоби тривалістю використання більше 1 року, або операційний цикл яких більший за рік.
Оборотні активи – сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну, на протязі року, господарську діяльність підприємства і споживаються протягом 1 операційного циклу, якщо він менший року, і тому всю свою вартість переводять на виготовлену з них продукцію.
Витрати майбутніх періодів – витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів. (передплата періодичних видань, витрати з освоєння нових виробництв).
ПАСИВ:
Р1. Власний капітал
Р2. Забезпечення наступних витрат і платежів
Р3. Довгострокові зобов’язання
Р4. Поточні зобов’язання
Р5. Доходи майбутніх періодів
4. Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями.
В процесі гос. діяль-ті відбув-ся безперервний рух госп. засобів, зміна їх складу і джерел формування. Госп. засоби (з-би) і джерела їх форм-ня під впливом госп. операцій збільшуються або зменшуються, в результаті чого змінюються і окремі статті балансу (б-су). В окремих випадках ці зміни обумовлюють появу нових статей б-су або зникнення інших. Всі госп. операції діляться на 4 типи: 1)операції, які призводять до змін тільки в ак. б-су: одна стаття збільш-ся, друга змен-ся на одну й ту саму суму. При цьому підсумок активу(ак.) не змінюється 2)опер-ї, які приз-ть до змін тільки в пасиві(пас.) б-су: одна стаття збільш-ся, друга змен-ся на одну і ту саму суму. При цьому підсумок пас. не змін 3)опер-ї, що викликають зміни в ак. і пас. б-су одночасно: статя акт. і статя пас. збільш-ся на одну і ту саму суму. Загальний підсумок б-су при цьому збільш, однак рівність підсумків ак. і пас. не поруш-ся 4)опер-ї, що виклик-ть одночасне зменш-ня в ак. і пас. б-су на одну і ту саму суму. Загаль. підсумок б-су при цьому змен-ся, однак рівність підсумків ак. і пас. не поруш-ся. Зміни, що віббув-ся під впливом госп. операцій взаємопов’язані і подвійні, але при будь-яких змінах весь час зберігається основна властивість балансу - рівність підсумків ак. і пас. б-су. Розглянуті типи б-их змін мають велике значеня для розуміння екон. суті госп операцій, правильного відображення їх в системі рахунків.
5.Оборотні відомості за синтетичними рахунками,
Оборотна відомість по синтетичних рахунках дає загальну інформацію про стан і зміни господарських засобів і джерел, але не достатньо розкриває економічний зміст оборотів – звідки надійшли матеріальні цінності або грошові кошти іде вони були використані. Цей недолік можна усунути побудувавши оборотно-сальдову шахову відомість, всі рахунки на ній записують двічі, один раз по вертикалі, другий – по горизонталі в тій же послідовності. Суми оборотів по кожному рахунку записують на перетині кореспондуючих рахунків.
6. Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку.
Це спосіб виявлення (з подальшим обліком) господ засобів і їх джерел, не оформлених поточною документацією, для забезпечення достовірності показників обліку і контролю за збереженням цінностей. Здійснюється шляхом перевірки в натурі наявності господ засобів (через взваження, перерахунок, обмірювання) і співставлення отриманих результатів з даними бух обліку. Дозволяє встановити розбіжність між даними обліку і фактичною наявністю засобів, тобто їх нестачу чи надлишок, які оформлюються відпов документами і приймаються в облік, Інвентаризація — це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел (або їх відсутності), які не знайшли документального відображення у поточному обліку. Технічно інвентаризація здійснюється шляхом визначення фактичної наявності господарських засобів і зіставлення їх з даними обліку. Слід розрізняти інвен-ю, як спосіб методу б.о. і як техніку (технічний прийом) її проведення. У результаті зіставлення виявляються надлишки, недостачі, встановлюються причини і винні особи у їх виникненні. В залежності від повноти охоплення перевіркою майна підпр.: 1)повна – суцільна перевірка майна підпр. і стану розрах-в відносин 2)часткова – охоплює окремі види засобів (грош. кошти в касі та ін.) По характеру: 1)планові – проводиться за попередньо складеним планом згідно розработаного графіку її проведення) 2)позапланові – проводяться за розпорядження керівника підпр., за вимогою ревізійного органу, у випадках стихійного лиха, пожежі та ін. Інвент. проводить інвент. комісія, яка очолюється керівником підпр. чи його замом., з участю глав. буха у присутності матер-но відповідальних осіб. Інвент матер. цінностей провод за місцями їх зберігання. Дані по кожному виду цінностей заносяться в інвент-і описи, які склад-ся в двух екземплірах і підпис-ся членами комісії. При інвент. грошових з-бів до уваги беруться тільки іх фактична наявність. Виявлені надлишки в доход підпр. Нестача стягується з касира. Інвент. розрах-в відносин з інш. підпр. здійнсюється за даними документів. Результати інвент. відображуються в б.о. у 10-денний строк, після чого його показники приводяться у повну відповідність з фактич. навяністю госп. засобів. За даними результатів інвентаризації та зазначених письмових пояснень матеріально відповідальних осіб керівництво підприємства приймає рішення про врегулювання різниці між даними обліку та фактичною наявністю матеріальних цінностей. Нестача в межах норм природного зменшення списується на рахунки виробничих витрат, а понад витрат і з вини матеріально відповідальних осіб — за рахунок винних осіб. Залишки показують по дебету рахунків матеріальних цінностей і кредиту рахунків виробничих витра
7. Подвійний запис, його суть і значення.
В результате хозяйственных операций происходят двойственные и равновеликие изменения средств хозяйства и источников их образования. Это обусловливает необходимость отражать хозяйственные операции на счетах способом двойной записи, сущность которой состоит в том, что каждую операцию в одной и той же сумме записывают дважды — по дебету одного счета и по кредиту — другого. Прежде чем отразить хозяйственную операцию на соответствующих счетах, на основании первичных документов составляют бухгалтерскую проводку, под которой понимают указание дебетуемого, кредитуемого счета и суммы, отражаемой в учете хозяйственной операции. Каждая хозяйственная операция вследствие двойной записи обусловливает взаимосвязь между определенными счетами. Взаимосвязь счетов, возникающая в результате отражения на них хозяйственных операций двойной записью, называется корреспонденцией счетов, а сами счета — корреспондирующими. Двойная запись позволяет уяснить, в результате каких операций произошли изменения тех или иных хоз-х средств или их источников, откуда хоз-ные средства поступили и куда они были использованы, что имеет большое значение для контроля за сохранностью имущества предпр. Двойная запись имеет контрольное и економическое значение: кон-е: двойная запись позволяет проконтрол-ть правильность отображения операций на счетах; ек-е: двойная запись позволяет проконтрол-ть движение активов предпр.
8. Поняття про рахунки, їх призначення і будова.
Рахунки (р-ки) бух. обліку (б.о.) – це спосіб узагалнення даних про стан, наявність та рух госп. засобів (з-бів) та джеред їх утворення за певний проміжок часу, сис-ма їх обліку та контролю. Р-ки б.о. представляють собою двостронню таблицю. Ліва частина має назву дебет (д-т), права – кредит (к-т). Для обліку госп. з-бів (активів) призначені активні (ак.) р-ки; відповідно для обліку джерел госп. з-бів – пасивні (пас). Залишок ак-в та пас-в на початок та кінець звіт. періоду підпр. наз-ся сальдо. В ак. р-х сальдо завжди знаход-ся в д-ті, в пас.- в к-ті. Будь-які госп. операції викликають зміни в двух статях ак. або пас. б-су; або в одній статі ак-ву, а в іншій в пасиву. Тому для відображ-ня збіль-ня ак-в, запис проводиться по д-ту ак-го р-ку. Операція, яка змен-є ак-ви на р-ку буде показана по к-ту. Для відображ-ня змін, які відбув-ся з пасивами підпр., збільш-ня показ-ся по к-ту, а зменш-ня пас.- по д-ту пас. р-ка. Весь перелік госп. операцій, їх підсумок за звітний період наз-ся оборот по р-ку. Оборот – це підсумок операцій, що відбулися на підпр. з відповідними ак-ми та пас-ми. Оборот по д-ту ак-го р-ку показує загальне збільш-ня відповіного ак-ву підпр. А оборот по к-ту – відповідно зменш-ня цього ж ак-ву. Оборот по д-ту пас-го. р-ку показує змен-ня п-ву підпр. А оборот по к-ту пас-го р-ку збільш-ня цього ж п-ву. Щоб визначити сальдо на кінець місяця по ак-му р-ку,- до сальдо на початок місяця додають оборот по д-ту і віднімають оборот по к-ду. Щоб визначити сальдо на кінець місяця по пас-му р-ку,- до сальдо на початок місяця додають оборот по к-ту і віднімають оборот по д-ту. Порядок запису на р-х б.о.: 1)Р-ки відкриваються на початок звіт. періоду, виходячи з відповідних статей б-су 2)Всі госп. операції записуються по д-ту або по к-ду відповідних р-ків 3) По закінченню звіт. періоду, на основі сальдо на кінець місяця склад-ся новий б-с.
9. Рахунки синтетичного і аналітичного обліку.
Синтетическими называют счета, предназначенные для учета экономически однородных групп средств, их источников, хоз-х процессов и результатов деятель. денежном измерителе. Учет, осуществляемый с помощью синт. счетов, называется синтетическим учетом. Этот учет необходим для получения обобщенной инфор-и о деятельности предпр., анализа этой деятель. и планирования. Аналитическими называются счета, предназначенные для учета наличия и изменений конкретных видов средств и их источников. Учет, осуществляемый с помощью аналит. счетов, называется аналитическим учетом. В аналит. учете, наряду с денежным, используют натуральные и трудовые измерители. Аналит. счета самостоят-го значения не имеют. Они ведутся в разрезе синтет. счетов и детализируют инфор-ю отображен-ую в них. Синт. и аналит. счета тесно взаимосвязаны между собой. На них отражаются одни и те же объекты. Раз одни и те же, то источником записи будут одни и те же первичные документы. Остаток синт. счёта равняется сумме остатков аналит. счетов, которые входят в него. Когда дебетуется или кредитуется синт. счет, то одновременно дебетуются или кредитуются соответствующие аналит. счета к нему. Отсюда, обороты и остатки аналит. счетов в итоге должны равняться оборотам и остатку синт. счета, их объединяющему. Счета аналит. учета могут объединяться непосредственно соответствующим синт. счетом. Однако в отдельных случаях возникает необходимость в дополнительной группировке однородных аналит. счетов в пределах синт. счета для получения обобщенных показаний, необходимых для управления, составления баланса и других форм отчетности. Такая группировка осуществляется в помощью субсчетов. Субсчета объединяют соответствующие группы аналит. счетов и, в свою очередь, обобщаются синт. счетом.
10. Документація, класифікація документів, вимоги до складання.
Документація – спосіб оформлення госп операцій документами. Док-ти – письмовий доказ дійсного здійснення госп операції або письмове розпорядження на право її здійснення. Від якості та своєчасного складання док-тів в занчній мірі залежить і якість обліку. Документація має важливе значення в управлінні діяльності п-ва. Док-тами даються розпорядження на здійснення госп операцій. Велике значення документів в процесі попереднього і подальшого контролю за законністю і доцільністю госп операцій. Попередній контроль здійснюють керівники, а послідуючий – робітники бухгалтерії. Важливе значення док-тів у забезпеченні контролю за майном п-ва, раціональним його вик-ням. Несвоєчасне оформлення док-тів може призвести до нестач, розтрат тощо. Документи мають і правове значення, як письмовий доказ госп операцій, що здійснюються. Судові органи визнають за док-ми доказову, юридичну силу, якщо вони складені своєчасно і вірно оформлені. Вимоги до складання документу Реквізити (показники, що містяться у док і хар-ть операцію). Вимоги до док: своєчасність складання, достовірність показників, правильність оформлення. Обовязкові: назва під-ва, від імені якого складено док; назва док-у, його номер, код форми; дата складання; зміст господ операції, її вимірники, підписи посод-х осіб, що відпов за правильність оформл. В зал від ситуації, можуть викор додаткові рекв. При викор-ні обчисл техніки рекв-ти можуть бути зафіксовані у вигл. спец. кодів (при умови надання їм юридичної сили). Первинні док. повинні складатись у момент складання госп. опер. (чи безпосер після її завершення). Док-ми складають на бланках типових форм, які утверджуються Мінфіном і Держкомстатом України, бланки спеціалізованих форм - міністерствами і відомствами. Без помарок, чітко, розбірливо... Вільні строки прокресл. Помилки виправляють коректуючим способом: неправильний текст закр тонкою рискою, зверху - правильний запис. Потрібен надпис «виправлено» + підписи тих, хто підписав док, +дата виправлення. +підпис оговорки (застереженн) тим, хто її зробив. В касових і банківських док ніякі випр не допуск. Якщо помилка у бланку суворого обліку - виписується новий, а старий перекресленим чи надрізаним зберіг до наступн перевірки. Відповідальні за складання ті, хто підписав. Класифікація документів. За призначенням: 1)розпорядчі - містять розпорядження на здійснення господ опер, але не підтверджують факту її здійснення (чеки, платіжні доручення банку).2)виконавчі (виправдальні) - підтверджують факт здійснення операції (виписки банку з рахунку під-ва про зачислення чи списання грош. коштів, акти, квітанції...) 3)документи бухгалтерського оформлення - складаються самими працівниками бухгалтерії на підставі виправдальних документів або даних поточного обліку для техн-ї підготовки облікових записів (меморіальні ордери, бух справки, розрахунки). Не мають самостійного значення. Часто використовують док-ти з усіма трьома ознаками - комбіновані (касові ордери, вимоги, лімітно-збірні карти...) В залежності від порядку відображення госп. операцій: 1)первинні складають у момент здійснення госп. операції (касові ордери, накладні на сдачу продукції та ін.) 2)зведені склад-ся на основі однорідних первин-х док-тів шляхом групування і узагальнення їх показників (звіти касира, авансові звіти та ін.) По способу охоплення госп. операцій: 1)разові використ-ть для оформлення одної чи декількох операцій, які запис-ся в документ одночасно (грошові чекі, касові ордери та ін.) 2)накопичувальні викор-ся для оформлення однорідних,таких, що систематично повторюються операцій протягом певного періоду (лімітно-забірні накопичувальні наряди і ін.) За місцем складання: 1)внутрішні (склад-ся на самому підпр) 2)зовнішні (поступають з інших підпр. і орган-й) По способу склад-ня: 1)ті, які склад. вручну 2)за допомогою обчис. техніки.
12. Синтетичний і аналітичний облік витрат виробництва.
Синтетическими называют счета, предназначенные для учета экономически однородных групп средств, их источников, хоз-х процессов и результатов деятель. денежном измерителе. Учет, осуществляемый с помощью синт. счетов, называется синтетическим учетом. Этот учет необходим для получения обобщенной инфор-и о деятельности предпр., анализа этой деятель. и планирования. Аналитическими называются счета, предназначенные для учета наличия и изменений конкретных видов средств и их источников. Учет, осуществляемый с помощью аналит. счетов, называется аналитическим учетом. В аналит. учете, наряду с денежным, используют натуральные и трудовые измерители. Аналит. счета самостоят-го значения не имеют. Они ведутся в разрезе синтет. счетов и детализируют инфор-ю отображен-ую в них. Синт. и аналит. счета тесно взаимосвязаны между собой. На них отражаются одни и те же объекты. Раз одни и те же, то источником записи будут одни и те же первичные документы. Остаток синт. счёта равняется сумме остатков аналит. счетов, которые входят в него. Когда дебетуется или кредитуется синт. счет, то одновременно дебетуются или кредитуются соответствующие аналит. счета к нему. Отсюда, обороты и остатки аналит. счетов в итоге должны равняться оборотам и остатку синт. счета, их объединяющему. Счета аналит. учета могут объединяться непосредственно соответствующим синт. счетом. Однако в отдельных случаях возникает необходимость в дополнительной группировке однородных аналит. счетов в пределах синт. счета для получения обобщенных показаний, необходимых для управления, составления баланса и других форм отчетности. Такая группировка осуществляется в помощью субсчетов. Субсчета объединяют соответствующие группы аналит. счетов и, в свою очередь, обобщаются синт. счетом.
13. Методи обліку і калькулювання собівартості продукції.
Кальк-ня – це визначення розміру затрат у вартісному виражені,які припадають на калькуляційну одиницю. Осн. методи : 1) Простий метод-(викор-ють підпр-ва видобувн. пром-ті та підпр-ва, що випуск. один вид прод.). Суть: факт. собів-ть визнач-ся шляхом діленням суми вир. затрат на факт. кількість виробл. прод. 2) Позаказний метод (викор-ся на індивідуальних та дрібносерійних підпр-х). Суть: Всі витрати врахов-ся по заказах, об’єктом кульк-є собів-ть виконаних заказів. В межах кожного заказу витрати врах-ся по статтям кальк-ції. Непрямі витрати врах-ся на рах.91 і щомісяця включ-ся в собів-ть окремих заказів. Недолік методу: неспівпадання калькуляц. періоду з звітним. 3)Попередільний метод ( викор-ся на на під-вах з постадійною переробкою сировини). Суть: тут витрати врах-ся по окремим стадіям (переділам) по статтям кальк-ції. На вир-вах, де із сир-ни отрим-ть декілька видів прод., витрати між видами розподіл-ть за допом. спец. коефіцієнтів. Є 2 вар-ти цього методу: а)полуфабрикатний (де також розрах-ть собів-ть полуфабр.) Собів-ть гот. прод. розрах-ся шляхом додавання один до одного затрат всіх переділів. б) безполуфабр, де в затратах кожного цеху врах-ся тільки власні витрати, які і спис-ся на собів-ть. заг.-виробн. витрати + втрати від браку між переділами не розподіл-ся, а включ-ся в собів-сть. 4) Нормативн. метод – спочатку склад-ся нормат. кальк-ція на основі норм витрат. Факт. собів-ть порівн-ся з нормат. Поточний облік витрат на вир-во здійсн-ся окремо – по нормах та відхиленням від норм. При калькул-нні відхилення від норм відносять на собів-ть товарн. прод. Незаверш.вир-во оцін-ся за нормат. витратами. При складанні калькул-ції врах-ють вплив зміни норм. А факт. собів-ть розрах-ся як сума затрат по нормах плюс-мінус відхилення та зміни норм по кожній калькул.статті.
14. Склад і класифікація витрат на виробництво.
Це витрати по обслугов-ню вир-ва та упр-нню роботою цехів та інш. підрозділів осн. та допоміжн. вир-ва. Отже це: 1)витрати на упр-ня вир-вом (оплата праці апарату упр-ня цехами, витрати на соц. програми і мед. обслуг-ння апарату упр-ня), 2)амортиз.осн. засобів заг.-вир. призначення., 3)витрати на утримання ( експл-цію ремонт, страхув. тощо) осн. Засобів, 4)витрати на удосконалення технології та орган-ції вир-ва, 5)витрати на отоплення, освіщення, тощо вир. приміщень, 6)витрати на обслугов-ня вир. процесу(оплата загал.-вир-го персонала; відрах-ня на соц. заходи, мед. страх-ня роб-в управл-ня вир-ом) ;7) витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навкол-го сер-ща; 8) інші витрати. Синтетичний облік заг.-вир-х витрат відображ-ся на рах-ку 91” Заг.-вир-чі витрати”.Аналітичн. облік- по кожному цеху окремо. загальновиробничі витрати, поділяються на 2 групи: 1) витрати які належать до розподілу між окремими видами прод., що випуск (змінні витрати).: пов’зані безпосередньо з обслуговуванням технол. процесу в цеху. (+амортизація). Ці витрати розподіл пропорційно зар. платі вир.робітників, обсягу діяльності, прямих витрат; годинам роботи. Розподіленна сума заг. вир-х вит. спис-ся з кред. Рах-ка 91 на деб. Рах-ка: 23 ”Вир-во”(в сумі,що віднос-ся до вит-т вир-ва), 90 ”Собів-ть реал-ї прод-ї” ( в сумі, що відн-ся до собів-ті реал-ї прод-ї., робіт, послуг) 2) Постійні витрати (не підлягають розподілу) – пов’язані з управлінням стр.підрозділом п-ва. В кінці міс. вони спис-ся з кредита 91 на деб. 23.
18. Поняття основних засобів, їх класифікація.
Неотъемлемым условием осуществления хозяйственной деятельности являются основные средства — здания, сооружения, оборудования, транспортные и другие средства. Отличительной особенностью основных средств является длительное время их использования, постепенный износ и передача стоимости на себестоимость вновь созданного продукта (изготовленной продукции, выполненных работ и услуг). Методологические основы формирования в бухгалтерском учете информации об основных средствах и раскрытие информации о них в финансовой отчетности предприятий, других форм собственности регламентируется Положением (стандартом) бухгалтерского учета 7 "Основные средства". В соответствии с указанным Положением (стандартом) к основным средствам относятся материальные активы, которые предприятие содержит с целью их использования в процессе производства или поставки товаров и услуг, предоставления в аренду другим лицам или для осуществления административных и социальных функций, ожидаемый срок полезного использования (эксплуатации) которых больше одного года (или операционного цикла, если он длиннее года). Объект основных средств признается активом когда существует вероятность экономической выгоды для предприятия в будущем .
Классификация осн. средств используется при организации аналит. учета осн. средств, начислении амортизации (износа), составлении отчетности. В зависимости от функционального назначения (характера участия в процессе производства): 1)производственные - средства, которые принимают участие в сфере матер. пр-ва и обслуживают его. Степень участия в процессе производства различна: одни участвуют в произ-ве в качестве орудий труда, другие обеспечивают бесперебойность пр-го процесса, третьи создают необходимые условия для пр-го процесса, хранения или перемещения произв-х запасов и готов. продукции. 2)непроиз-ные - не участвуют прямо или косвенно в процессе пр-ва, а предназначены для целей непроизводственного потребления. В зависимости от натурально-вещественного хар-ра: 1)земельные участки 2)капитальные затраты на улучшение земель 3)здания и сооружения 4)машины и оборудование 5)транспорт. ср-ства 6)инструменты, приспособления, инвентарь 7)рабочий и продуктивный скот 8)многолетние насаждения 9прочие осн средства. По использованию: действующие и недействующие (находящиеся в запасе и на консервации). деление их в учете связано главным образом с использованием осн. средств и исчислением амортизации. В зависимости от принадлежности 1)собственные, т.е. принадлежащие данному предприятию 2)арендованные, т.е. находящиеся во временном его пользовании. Собственные учитываются на балансе предп. на сч "Осн средства", а арендованные, как принадлежащие другим хоз-вам, отражаются на забалансовом сч "Арендованные необоротные активы". Также классификация осн средств дополняется их учетом по видам, месту использования или хранения, материально ответственным лицам. Этим обеспечивается контроль за сохранностью осн средств.
19. Види оцінки основних засобів
Оцінюються основні засоби за такими видами вартості : первісна, переоцінена первісна, залишкова, справедлива, ліквідаційна. Первісна – фактична (справедлива) собівартість осн. зас. на дату придбання або створення (включаючи витрати на транспорт та по установці, держстрах та інші витрати). Якщо об’єкт був придбаний в результаті бартеру, то його оцінка буде залежати від того, був обмін на подібний (виконує подібну функцію або мають однакову собівартість) або неподібний актив. При чому первісна вартість, отриманих об’єктів в результ. обміну на подібний актив, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкту. А якщо на неподібний об’єкт, то отриманий об’єкт приймається на облік за справедливою вартістю переданого об’єкту, зменшеною (збільш.) на суму доплат, яка була передана (отримана) підчас обміну. Змінювати первісну вартість можна лише при 1)покращенні осн. з-бів, які призведуть до збільшення вигод від їх використання; 2)переоцінки балансової вартості о.з; 3)часткової ліквідації відповідних об’єктів. Переоцінку перв. варт. можна здійснювати на 31 грудня кожного року. Залишкова = первісна – знос (реальний вартість на звітну дату).Відновна вартість – вартість відтворювання о.з. у сучасних умовах, при сучасному рівні цін. Справедлива – сума за якою може здійснюватись обмін активу, або оплата забов’язання в результ. операцій між зацікавленими незалежними інформованими сторонами. Ліквідаційна – це залишкова вартість на момент вибуття за мінусом витрат пов’язаних з ліквідацією об’єктів.
23.Облік амортизації основних засобів. Обєктом аморт-ії ОЗ є всі обєкти ОЗ, крім землі. Ам-я нараховується протягом строку корисного використання обєкту, який визначається підпр-вом самостійно при визнанні цього обєкту активом (при введенні на баланс). Призупиняється нарахування амортїії на період реконструкцї, модернізації, добудови, дообладнання і консервації. Фактори, що впливають на визначення строку корисного використ-ня обєкту: 1)Очікуване використ-ня обєкту з урах.його потужності або продуктивності; 2)Фіз.та моральний знос, що передбячається; 3)Правові або подібні обмеження використання обєкту. Підпр-во має право переглянути строккорисного використання: 1)Коли змінюються очікувані економ.вигоди від його використ-ня. Нарахування ам-ії здійс-ся щомісяця відп.до бух.обліку, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення в експл-цію або зміни строку корисного використання, а відповідно до податкового обліку – щоквартально. Методи нарахування А-ії: 1)Прямолінійний метод; 2)Метод проискореного зменшення залишкової вартості; 3)Кумулятивний; 4)Виробничий метод; 5)Метод зменшення залишкової вартості. Перший – найпростіший метод. Річна сума А-ії визнач-ся діленням вартості, яка аморт-ся на очікуваний період часу використ-ня обєкту. Другий – при цьому методі річна сума А-ії розр-ся як добуток залишкової вартості на поч.звіт.року та норми А-ії, виходячи з очікуваного періоду часу обєкту ОЗ яка подвоюється. Третій – річна сума А-ії визн-ся як добуток вартості, яка аморт-ся та кумулятивного коефіцієнту (Кум.коеф.=Кіль-ть років, що залишилися до кінця очікуваного періоду викор-ня / Сума чисел років корисного використання). Четвертий – річна сума А-ії визн-ся як добуток фактичного річного обсягу продукції, робіт, послуг та виробничої ставки А-ії (Вир.ставка А-ії = Вартість,яка аморт-ся / Загальний обсяг продукції , який під-во очікує виробити даним методом). Пятий – річна сума А-ії визн-ся як добуток залишкової вартості обєкта на поч.звітн.року або первісної вартості на дату початку нарахування А-ії та річної норми А-ії (Річна норма А-ії(%): різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кіль-ті років корисного використ-ня обєкту з результатом від ділення луквідаційної вартості обєкта на його первісну вартість 1)Дт 23,91– Кт 131 (Нарах. А-ія ОЗ виробничого признач.) 2)Дт 93 – Кт 131 (Нарах. А-ія ОЗ, що забезпечують збут) 3)Дт 941 – Кт 131 (Нарах. А ОЗ, що використ-ся для досліджень і розробок) 4)Дт 92 – Кт 131 (Нарах. А ОЗ заг.-госп.призначення) 5)Дт 949 – Кт 131 (Нарах. А ОЗ житл.-комун.госп-ва і соц.сфери), Така схема обліку викор-ся в тому випадку,коли не ведеться поелементний облік витрат (рах. 8-го класу). При використ-ні рах. 8-го класу – робиться лише 1 запис: Дт 83 – Кт 131.
24. Облік виробничих запасів, їх класифікація та оцінка.
При орг-ції обліка витрат вир. запасів визначають метод їх оцінки.щодо Стандарту БО 9 «Витрати» при відпустці запасів у вир-во,продажу або іншому вибутті оцінка їх здійсн-ся по одному з методів: 1)ідентифікованої собів-ті одиниці запасів( викор-ся для оцінки запасів, які відпускаються, та послуги,які здійсн-ся для спец. замовлень і проєктів, а також запасів, які не замінюють один одне); -2) оцінка середньозваж. собів-сті( проводиться по кожній од. запасів діленням вартості залишку таких запасів на початок отчетного місяца і вартості отриманих в звітному міс. запасів на кіл-ть запасів на початок звітного міс. та отриманих в звітному міс. запасів) ; -3)собів-ть перших за часом надходження запасів(ФІФО)( припускається,що запаси викорис-ся (списуються на вир-во, продаж) в тій послідовності, в якій вони надходили на підпр-во і відображені в БО. При цьому вартість залишку запасів на кін. звітного міс. визн-ся по собів-сті останніх за часом надходженнь запасів; - 4)собів-сть останніх за часом надходження запасів(ЛІФО)( запаси викор-ся в послідовності протилежнії їх надходж. на підпр-во, залишок оцін-ся за собів-тю перших за часом одержаних; 5) оцінка по нормат. витратам полягає у застосуванні норм витрат на од.прод, які встановлені підп-вом з урахув. норм рівня викор-ння запасів, праці, вир.потужн-стей, цін. Для здійснення max наближення нормат. витрат до факт. норми витрат і ціни в нормат. базі перевір-ся і перегляд-ся., 6)Ціни продажу (відбувається у роздр.торг.) Кожен з методів має свої переваги та недоліки. Тому кожне підпр-во обирає найбільш оптимальний метод.
28.Поняття готової продукції, визнання і первісна оцінка.
До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, у комплектування згідно з умовами договорів, відповідно затвердженим стандартам. пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику, покупцю згідно з діючим порядком прийняття продукції.
Згідно пункту в П(С)БО 9 готова продукція виготовлена на підприємстві,для цілей бухгалтерського обліку включається в запаси, тому методологічні основи формування бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначається І1(С)БО 9 і Продукція, яка не відповідає зазначеним вимогам (крім браку) і роботи, які не прийнята замовником належать до незавершеного виробництва. Одиницею бухгалтерського обліку готової продукції є її найменування або однорідна група (вид). Первісною вартістю готової продукції визначається собівартість її виробництва за П(С)БО 16.
Існує два поняття собівартості готової продукції: собівартість реалізованої продукції і виробнича собівартість продукції. Управлінські витрати на збут до складу собівартості готової продукції не включаються, а вони акумулюються на рахунках 92, 93 та відображаються в тому періоді, в якому виникли. Оцінка готової продукції при її проведенні залежить від облікової політики підприємства в частині оцінки запасів при їх вибуттію При цьому можуть застосовуватись методи передбачені П(С)БО 9.
Для правильного визначення фактичної собівартості готової продукції, виконаних і послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного виробництва, які відображаються за дебетом 23. На кінець місяця незавершене виробництво можна визначити за формулою:
НВк.м.=НВп.м.+ 3-Сг.п
де НВк.м. - незавершене виробництво продукції на кінець місяця; НВп.м. І незавершене виробництво продукції на початок місяця; З - затрати на виробництво продукції у звітному періоді; Сг.п. — собівартість готової продукції. В аналітичному обліку готова продукція враховується за обліковими цінами (плановою собівартістю, оптовими чи відпускними цінами тощо) з виділенням у регістрах відхилень фактичної виробничої собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами. При відображені продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою пміткою - первісна вартість (по дебету 901) та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту 701).
Порядок проведення уцінки готової продукції визначений положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо - технічного призначення та надлишкових товароматеріальних цінностей від 15.12.99 року. Дооцінка готової продукції може проводитись, але в межах попередньої уцінки.
29. Порядок формування та облік фінансових результатів.
Збитки - це перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.
Прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
В бухгалтерському обліку прибуток або збиток формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної і надзвичайної діяльності.
Чистий дохід (виручка від реалізації продукції) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації податку на додану вартість, акцизного збору та ін.
Різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції називається валовим прибуткам (збитком).
Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інше.
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування - це алгебраїчна сума -прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, та інших витрат.
Фінансовий результат від звичайної діяльності - це різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку.
Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються невідшкодовані прибутки (збитки) від надзвичайних подій.
Кінцевий фінансовий результат - це сума фінансових результатів цих видів діяльності.
Для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної і надзвичайної діяльності призначений рахунок 79 "Фінансові результати".
По кредиту рахунка 79 відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також, належна сума нарахованого податку на прибуток. Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 "Неоподатковані прибутки'*.
Облік на рахунку 79 ведеться за субрахунками. Зіставлення дебетового і кредитового оборотів по рахунку 79 за звітний період показує кінцевий результат: чистий прибуток (збиток).
30. Класифікація нематеріальних активів визначення та оцінка.
Нематер. активи - умовна вартість об`єктів промисл. та інтелект. власності , а також ін. аналогічних майнових прав, які визнач. об`єктом права власн-сті конкр. підпр-ва (гудвілл, патенти, ноу-хау, авторські права, прогр. забезпеч. обчислюв. тех.-ки...). Мають такі х-ні риси: відсутність мат форми; використання протягом тривалого часу; властивість приносити ек вигоду п-ву; високий ступінь невизначеності розмірів майб прибутку від їх викор-ня. Бухгалтерський облік нем ак ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами: права користування прир ресурсами ; права користування майном ; права на знаки для товарів і послуг ; права на об'єкти пром власності ; авторські та суміжні з ними права ; гудвіл; інші немат акт (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо). Нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх ек вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. БО немат активів здійснюється за первинною в-тю, що визначається в зал-ті від джерела їх надходження (придбання; внески засновників; обмін одного н.а. на інший н.а.; обмін н.а. на інший актив; в р-ті об’єднання п-в). Собіварт. придбаного немат. активу включ. всі витрати , пов’яз. з його придбанням та доведенням до стану, придатного до викор. Якщо немат. актив надійшов у рез. обміну, то його собів. дор. різниці між справедливою ринк.вартістю отриманого активу і сумою часткової оплати під час придбання. Собів. безкоштовно отриманого немат. активу дор. ринк. вартості на дату прийняття на облік.





1. Предмет і об'єкти бухгалтерського обліку.
2. Метод і прийоми бухгалтерського обліку.
3. Будова бухгалтерського балансу,
4. Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями.
5. Оборотні відомості до синтетичних рахунків.
6. Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку.
7. Подвійний запис, його суть і значення.
8. Поняття про рахунки, їх призначення і будова.
9. Рахунки синтетичного і аналітичного обліку.
10. Документація, класифікація документів, вимоги до складання.
11. Оборотні відомості до аналітичних рахунків.
12. Синтетичний і аналітичний облік витрат виробництва.
13. Методи обліку і калькулювання собівартості продукції.
14. Склад і класифікація витрат на виробництво.

16. Облік нарахування відпускних та лікарняних.
17. Облік відрахувань із заробітної плати.
18. Поняття основних засобів, їх класифікація.
19. Види оцінки основних засобів.
20. Первинний, аналітичний та синтетичний облік основних засобів.
21. Облік ремонтів основних засобів.
22. Переоцінка основних засобів.
23. Облік зносу та амортизації основних засобів.
24. Облік виробничих запасів, їх класифікація та оцінка.
25. Аналітичний і синтетичний облік виробничих запасів.
26. Оцінка вибуття запасів.
27. Аналітичний і синтетичний облік оплати праці.
28. Поняття готової продукції, визначення і первісна оцінка.
29. Порядок формування та облік фінансових результатів.
30. Класифікація нематеріальних активів, визначення та оцінка.