Економічна модель підприємства як відкритої системи.
В екон теорії існує кілька концепцій п-ва, які описують його виникнення, д-ть і ліквідацію. Серед цих концепцій виділ 4 основних: 1)неокласичну; 2)інституціональну; 3)еволюційну; 4)підприємницьку.В неокласичній теорії п-во розглядається як цілісний об’єкт, який залучає ресурси у в-во і перетворює їх у прод-ю. Поведінка п-ва визначається обсягом і стр-рою ресурсів, що залучаються та прод-єю, що виробляється. Неокласична модель п-ва як носія осн виробничої функції є базовою у світовій екон науці.В інституціональній теорії п-во розглядається як організація, що створена людьми для ефективнішого використання обмежених ресурсів.В еволюційній теорії п-во розгул-ся як один із об’єктів системи, яку можна порівняти з біологічною популяцією. В процесі функціонування п-ва та його взаємодії з ін суб’єктами господарювання формуються відповідні традиції, виробляються процедури прийняття рішень, формуються певні правила реагування на зміни зовн та внутр серед-ща.Підприємницька модель розглядає п-во як сферу реалізації підприємницької ініціативи та наявних у підприємця або доступних для залучення ресурсів.Кожна з наведених концепцій розглядає п-во лише під одним ракурсом. У практичній д-ті п-во розгл-ся як цілісний екон суб’єкт, який поєднує у часі та просторі різні соц-екон процеси та отримує ефект шляхом ефективного використання усіх залучених ресурсів.Сучасне п-во є складною, відкритою, виробн-господарською і соц системою, яка має певні характерні особливості: 1)п-во складається із взаємозалежних частин (виробництв, цехів, служб, дільниць), д-ть яких впливає на кінц результат в-ва; 2)п-во активно взаємодіє із зовн оточенням, з якого надходять необхідні для вир-чої д-ті фактори в-ва та в якому реалізуються і використовуються результати в-ва; між п-вом і заг зовн середовищем знаходиться т.з. проміжне середовище, яке представлене споживачами продукції (робіт, послуг), постачальниками матер-техн ресурсів, ін партнерами, банками, страх компаніями, конкурентами та ін установами, організаціями; 3)п-во здійснює д-ть, спрямовану на задоволення потреб суспільства; 4)п-во має властивості, що притаманні складним відкритим цілеспрямованим системам, а саме: здійснює певні процеси протягом ЖЦ продукції, реагує на зміни зовн оточення і самостійно забезпечує свій розвиток.У практиці господар-ня кожне п-во здійснює багато конкретних видів д-ті, які за ознакою спорідненості можна об’єднати в окремі головні напрями д-ті: 1)вивчення ринку товарів; 2)інноваційна д-ть; 3)виробнича д-ть; 4)комерційна д-ть; 5)після продажний сервіс (обслуговування).З виробничо-техн погляду п-во являє собою техніко-технолог комплекс системно-робочих машин та механізмів, які відповідають його потужності та видам прод-ї, що випускається.Організаційно п-во є вир-чою одиницею економіки країни з певною внутр структурою, зовн оточенням, закономірностями функціонування та розвитку.Із соціальної точки зору п-во є виокремленою ланкою промисловості і визн-ся певною господарського, фін-вою і екон самостійністю. Екон система п-ва охоплює екон відносини п-ва з державою, держ бюджетом, організаціями ринк інфраструктури.З інформаційної точки зору п-во є складною динамічною системою, яка характеризується великим обсягом, інтенсивністю та різноспрямованістю інформац зв’язків.В еколог аспекті п-во є виробничо-еколог системою, яка взаємодіє із зовн оточенням шляхом матер-техн обміну.З точки зору адміністративно-правового статусу п-во є юрид особою з установленими державою в законод порядку правами і обов’язками.
Економічний механізм як складова загального господарського механізму підприємства.
Господарюючими субєктами можуть бути як окремі особи так і цілі підприє-ва.Основне,щоб вони мали достатню самостійність.Господ-чі суб’єкти у своїй діяльності спираються на матеріальні фактори виробн-ва: засоби вироб-ва,обсяг і структура продукції та ін.Суб’єкти господар-ня вступають в економічні відносини які можуть бути прямими і непрямими,виробничими і невиробничими,юридично оформленні і неоформленні.Центральним у системі господ-го механізмує економічний механізм,який діє через економічні інтереси і складається з комплексу економічних способів, методів,важелів,нормативів,показників за допомогою яких реалізуються об’єктивні економ-ні закони.Економ-ний механізм підпри-ва має складну структуру,але основними його складовими є:*механізм формування і використання ресурсів;*мех-зм управління затратами;*мех-зм управління фінансами;*мотиваційний механізм;*механізм взаємодії з ринком. Економіч.механізм підпри-ва має забезпечувати зовнішні зв’язки і створювати умови для отримання доходу.З іншого боку економ-ий механізм підпри-ва повинен бути спрямований на розвиток виробничих відносин в середині підпр-ва.Функціонування підпри-ва забезпечується через його ВЕМ.Основні складові ВЕМ:1.Організаційно-технічна система підпри-ва,тобто формування вертикальних і горизонтальних зв’язків;2.Система планування роботи підрозділів;3.Система матеріаль-ї відповаідальності підроз-ів;4.Мотиваційний механзм функціонування;5.Система контролю і оцінки діял-сті підроз-ів. 1.)Визначається переважно формою зв’язків між окремими підроз-ми.Розрізняють 3 типи техн-их зв’язків:1.послідовний;2.паралельний;3.послідовно-паралел-й.2)Здійснюється шляхом установлення основних показників вироб-чо-господ-ої діяльності підрозділів та базується на прогресивних нормах матеріальних ,трудових і грошових витрат.Для кожного підрозділу,залежно від завдань які виконуються, встановлюються зв’зки які найбільшою мірою стимулюють досягнення найкращих результ-ів. 3)Встановлення матеріальної відповід-сті передбачає компенсацію збитків одного підрозділу за рахунок приб-ку або собівартості ін. з вини якого вони виникли. 4)Мотива-ий механізм створюється відповідно до структури підпри-ва.Мотивац-ий механізм охоплюює 3 підсистеми:-Мотивац. мех-зм високоякісної продуктивної праці;-Мотивац.механізм розвитку вироб-ва;-Мотиваці. Механізм підприємництва 5)Дає змогу визначити причини відхилень їх місце виконання і вжити відповідних заходів щодо усунення недоліків. Принципи ВЕМ:А) Принцип цільової сумісності та зосередженості-створення такої системи управ. У якій всі ланки формують єдиний механізм направлений на вирішення загал. завдання.Б)Принцип безпереривності та надійності-створення таких організаційно господарських і техно-их умов за яких забезпечується безпереривність заданого режиму виробничого процесу.В)Принц. планомірності та динамізму-система повинна бути направлена на вирішення не лише поточних але й довгострокових завдань роз-ку підприємництва.Г)Демократичний принцип розподілу управлін-я-підготовка управлін-го рішення і відповідність за його реалізацію на практиці повинні покладатися на той орган який краще за ін. проінформований про стан справ на підпри-ві,найбільш заінтересований у реалізації прийнятого рішення та може нести матеріальну,адміністр-у та юрид-ну відповідальність за якість прийнятого рішення і його реалізацію.Д)Принцип науковості та обгрунтованості методів управління,означає що методи,форми та засоби управл-ня мають бути науково обгрунтовані та перевірені на практиці.
Внутрішні ціни та методи їх формування.
Внутрішні ціни – є цінами умовними, вони потрібні для більш точного обліку, обміну продукцією та послугами між окремими підрозділами. Внутрішні ціни обслуговують обіг в середині під-ва і ніякі реальні платежі при цьому не здійснюються. Їх ще назив. трансфертними цінами.Трансфертною ціною є умовна розрахункова ціна на про-цію, роботи та послуги одного підрозділу під-ва, що передаються ін. підрозділу. Використання внутрішніх цін можливе на великих під-вах з достатньо самостійними підрозділами, які мають статус Центрів прибутку або Центрів інвестицій. Трансфертна ціна виступає ціною проміжної продукції, яка передається підрозділами і може не включ. ціни на куповану сировину і напівфабрикати. Можна вважати, що трансфертні ціни враховують додані ви-ти ви-ва підрозділу (вартість обробітку). Додані ви-ти ви-ва підрозділу це всі поточні ви-ти ви-ва у підрозділі для якого встановлюється внутрішня розрахункова ціна на вироби за мінусом вартості купованих матеріалів та ресурсів, що поступили у даний підрозділ з ін. підрозділів під-ва по внутрішніх поставках.Якщо про-ція підрозділу повністю спожив. в середині під-ва, то величина трансфертної ціни є переважно обліковою, яка не вплив. на фінансовий стан під-ва вцілому. Якщо підрозділи виходять зі своєю про-цією на зовні. покупців, то трансфертна ціна перестає бути умовним показником і отримує реальне економ.значення, така ціна відображ. не лише відносини підрозділів під-ва між собою, а й відносини між під-вом і зовніш.споживачами.Методи формування внутрішніх цін.Внутрішні ціни можуть встановл. одним з наступних способів:1)за ринковою вар-тю2)за повною собів.+прибуток3)за змінними ви-ми+прибуток (певний % від ЗВ)4)за домовленістю сторін5)на рівні, що сприяє оптимізації фін.потоків вцілому, мінімізації податкових і митних платежів та розподілу прибутку між підрозділамиПерші 5 методів встановлення внут.цін найбільш актуальні для Центрів прибутку та інвестицій. Метод обліку за повною або скориг.собів.викор.для обліку ви-т, обміну про-єю між більш або менш дрібними підрозділами в середині кожного під-ва. В умовах жорсткої ринкової конкуренції успіху можуть досягти під-ва які мають найнижчі ви-ти на всіх етапах просування товару до споживача. Внутрішня цінова політика під-ва базується на принципі мінімізації ви-т. Дотримання цього принципу забезпеч.реалізац.наступних заходів:А) нормування ви-т на ви-во та реалізацію про-ції, тобто по всьому технологічному ланцюжку з виходом на оптимальний вихід ви-т в межах базових цінБ) встановлення трансфертних цін на рівні ринкових при наявності нижчих їх показників на проміжну, основну про-цію і можливості придбання її на стороніВ) впровадження механізму розрахунку ринкових цін, який створює зацікавленість Центрів відповідальності у зменшенні ви-тГ)включення планового приб. у трансфертні ціни лише у тих розмірах, які відповідають цілям Центрів відповідальностіД) своєчасний перегляд трансфертних цін при зміні зовніш. умов, а саме при зміні ринкових цін на сировину, матеріали, комплектуючі, готову про-цію.
Планування як функція менеджменту. Поняття про внутрішнє планування.
Планування являється однією з важливих функцій менеджменту і по суті це процес визначення завдань на майбутнє, а також умов і засобів їх досягнення.План-ня діяльності підприєм-ва має 2 аспекти: зовнішній і внутрішній. Зовнішній аспект планув-ня стосується підприємства як юридичної особи і суб’єкта ринку, що функціонує в певному мікро і макро середовищі. В цьому випадку підприємство розглядається як єдине ціле і за допомогою планування програмується його поведінка на ринку та напрямки розвитку. Внутрішнє план-ня органічно поєднане із зовнішнім,але значною мірою є формалізованим. Оскільки підрозділи підпр-ва технологічно пов’язані між собою і утворюють єдину виробничу систему, то внутр.план-ня відбув-ся на основі цих зв’язків.Внутр. план-ня повино бути гнучким та придатним до оперативної реакції на зміни загальних планових показників і умов діяль-ті підпр-ва вцілому. Зміни, які виник. в діяль-ті підпр-ва повинні бути збалансованими по всій системі взаємозв’язків між підрозділами.зміст внутр-х планів залежить від вибраної схеми внутр-го екон-го управління і передусім від ступення економ-ї самостійності підрозділів.Для підрозділів центрів прибутку характерна розробка наступних внутр-х планів: план маркетингу, виробництва, кадрів та оплати праці, організаційно-технічного розвитку, фінансовий.Для підрозділів центрів витрат слід розробляти такі плани: виробництва, кадрів і оплати праці, організаційно-технічного розвитку, витрат.для підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат план вироб-ва і план витрат харак-ть мету і ефективність їх діяльності і контролюють з боку апарату управління.плани ресурсного забезпечення і розвитку для таких підроз-в суттєвого значення немають, оскільки кадрова, постачальна,науково-технічна та інвестиційна політика для них жорстко централізована і має перспективну спрямованість.для дільниць чи бригад як правило спеціальні плани не розробл-ся, а в ролі плану виступає виробнича програма окремими елементами витрат, що обліковуються на рівні цих підрозділів. Підрозділи,що можуть самостійно діяти на ринку, що мають більш розгорнуту структуру планів розробляють власну маркетингову стратегію, що може впливати на розподіл фін-х ресурсів. Підрозділи, які мають вихід на зовнішній ринок розробл-ть систему планів. Система внутр-го план-ня на підпр-ві умовно поділ-ся на 2 види: техніко-економічне(є комплексним і охоплює всі сфери діял-ті підпр-в), оперативно-календарне(стосується лише виготовлення продук-ї і передбачає календарну ув’язку виробничих процесів, що виконуються в структурних підрозд. підприємств аж до робочих місць з урахув-м послідовності вироб-ва продук-ї та тривал. циклів обробки і складання.)
Виробнича програма підрозділів основного виробництва.
Виробнича програма підрозділів основоного виробництва – це сукупність продукції певної номенклатури і асортименту, яка має бути виготовлена у плановому періоді у визначених обсягах згідно із спеціалізацією і вир. потужністю цих підрозділів. Порядок розробки вир. програми підрозділів підприємства залежить від призначення їх продукції та економічного статусу, також має значення технологічний зв’язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішні коопераційні потреби, чи на ринок за межі під-ва. План вир-ва продукції охоплює виготовлення продукції за номенклатурою і загальними обсягами у певному вимірі. Завдання за номенклатурою на план. період складається з переліку найменувань продукції яку слід виготовити та її обсяг у натурал. виразі. Завдання виробничим підрозділам доводяться у плановооблікових одиницях або номенклатурних позиціях. Плановий випуск продукції цеху розподіляється між дільницями у відповідності з їх спеціалізацією. При цьому повинні бути забезпечені комплексність виготовлення всіх деталей і рівномірне вир-во. Виготовлення деталей на всіх стадіях технологічного процесу повинно бути комплектним. Для цього необхідна організація планування і обліку виготовлення продукції на рівні бригади. Планово-обліковими одиницями на рівні бригади є бригадокомплекти.Бригадо-комплект-це набір заготовок, деталей, вузлів, що входять у певний виріб і виготовляються конкретною бригадою. Крім планування випуску продукції у натурал. виразі визначається загальний її обсяг у межах певного підрозділу. Основним показником обсягу продукції підрозділу є його кінцева продукція.Вк-випуск кінцевої продукції підрозділів у грошовому виразі;n-кіл-сть найменувань виробів, що виготовляються у підрозділі;Ni-випуск виробів і-го найменування у натуральному виразі.Ці-ціна і-го виробу. У підрозділах з тривалим виробничим циклом виробленої продукції її обсяг за певний період виражається показником „Валова продукція”:
-зміна залишків незавершеного вир-ва за розрахунковий період.Універсальним заг. вимірником обсягу продукції є ціна. Ціна досить часто застосовується для визначення обсягу продукції підрозділів під-ва. На практиці досить широко обсяг продукції чи виконані роботи вимірюються у нормованому часі на її виготовлення (в нормогодинах). Нормований час як вимірник обсягу продукції застосовується передусім у підрозділах технологічної спеціалізації, а також на вир. дільницях і в бригадах. Основна перевага цього вимірника в його простоті і доступності.
Планування випуску продукції. Кінцева продукція.
Плановий випуск продукції цеху розподіляється між дільницями у відповідності з їх спеціалізацією. При цьому повинні бути забезпечені комплексність виготовлення всіх деталей і рівномірне вир-во. Виготовлення деталей на всіх стадіях технологічного процесу повинно бути комплектним. Для цього необхідна організація планування і обліку виготовлення продукції на рівні бригади. Планово-обліковими одиницями на рівні бригади є бригадокомплекти.Бригадо-комплект-це набір заготовок, деталей, вузлів, що входять у певний виріб і виготовляються конкретною бригадою. Крім планування випуску продукції у натурал. виразі визначається загальний її обсяг у межах певного підрозділу. Основним показником обсягу продукції підрозділу є його кінцева продукція.Вк-випуск кінцевої продукції підрозділів у грошовому виразі;n-кіл-сть найменувань виробів, що виготовляються у підрозділі;Ni-випуск виробів і-го найменування у натуральному виразі.Ці-ціна і-го виробу. У підрозділах з тривалим виробничим циклом виробленої продукції її обсяг за певний період виражається показником „Валова продукція”:
-зміна залишків незавершеного вир-ва за розрахунковий період.Універсальним заг. вимірником обсягу продукції є ціна. Ціна досить часто застосовується для визначення обсягу продукції підрозділів під-ва. На практиці досить широко обсяг продукції чи виконані роботи вимірюються у нормованому часі на її виготовлення (в нормогодинах). Нормований час як вимірник обсягу продукції застосовується передусім у підрозділах технологічної спеціалізації, а також на вир. дільницях і в бригадах. Основна перевага цього вимірника в його простоті і доступності.
Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю і необхідними трудовими ресурсами.
Алгоритм розрахунку виробничої програми (плану виробництва продукції) та її обґрунтування виробничою потужністю у спрощеному вигляді може бути зведений до наступних процедур:1. Аналізується портфель замовлень.2. Проводиться перерахунок асортименту портфеля замовлень на один вид продукції, прийнятий як виріб-представник.3. Аналізується використання середньорічної виробничої потужності в звітному періоді. В процесі аналізу визначається досягнутий рівень використання виробничої потужності, рівень прогресивності використовуваної техніки та технології; досягнутий рівень організації виробництва та праці на підприємстві, чи достатньо потужностей для виконання обсягу продажів на плановий рік. Розрахунок рівня використання потужностей проводиться в натуральному та вартісному виразі. Якщо проект виробничої програми не забезпечує достатнього завантаження виробничих потужностей, необхідно шукати додаткові можливості збільшення обсягу продажів та довантаження виробничих потужностей за рахунок додаткових замовлень. Якщо план продажу перевищує виробничу потужність, то з метою збереження покупців необхідно провести комплекс заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та збільшення виробничої потужності. 4. Планується коефіцієнт використання виробничої потужності в плановому періоді. 5. Визначається можливий випуск продукції на основі діючих виробничих потужностей. 6. Проект виробничої програми порівнюється з виробничою потужністю по кожному виробу-представнику, після досягнення балансу між виробничою потужністю та проектом програми дається економічна оцінка проекту плану виробництва.Із метою більш повної ув'язки проекту виробничої програми і виробничої потужності підприємства розробляють баланс виробничих потужностей. У ньому відображають вхідну, вихідну і середньорічну потужність, а також введення і вибуття потужностей. Баланс виробничої потужності за видами продукції на кінець планового року розраховується як сума потужності на початок року та її приросту за мінусом вибуття.Обгрунтування виробничої програми необхідними трудовими ресурсами.Точніші розрахунки чисельності необхідно робити окремо за певними категоріями персоналу робітників-відрядників на основі показників трудомісткості продукції, фонду робочого часу і рівня виконання норм; робітників-почасовиків — з урахуванням закріплених зон і трудомісткості обслуговування, норм чисельності персоналу, трудомісткості, нормованих завдань, фонду робочого часу; учнів — з урахуванням потреби в підготовці нових робітників і планових строків навчання.Залежно від специфіки виробництва використовують різні методики визначення чисельності основних робітників. Розраховуючи чисельність основних робітників за трудомісткістю робіт, насамперед потрібно визначити кількість робочого часу, необхідного для виконання виробничої програми. Для цього визначають кількість нормо-годин, необхідну на програму, яка дорівнює кількості продукції, помноженої на чинну норму часу на один виріб. Ураховуючи, що установлені норми часу (виробітку), як правило, перевиконуються, необхідно скоригувати потребу в нормо-годинах, розраховану на підставі чинних норм часу, на коефіцієнт перевиконання цих норм.Для визначення чисельності основних робітників необхідно також визначити реальний фонд робочого часу. Для цього розробляють баланс робочого часу одного робітника, в якому обчислюють три види робочого часу: календарний — кількість днів протягом планового року; номінальний — календарна кількість днів у плановому році з відрахуванням вихідних і святкових днів; плановий реальний, або ефективний, фонд робочого часу, який одержуємо після відрахування з номінального фонду цілоденних втрат робочого часу, пов'язаних із планованими черговими відпустками, неявками з причини хвороби, відпустками у зв'язку з вагітністю та пологами, виконанням службових і державних обов'язків. Якщо до планового реального фонду часу одного робітника додати фактичну відпустку з дозволу адміністрації, прогули і цілодобові простої, то одержимо звітний баланс робочого часу одного робітника
Витрати підрозділу та порядок їх формування. Кошториси.
Будь яка діяльність потребує затрат ресурсів. Затрати ресурсів під – ва у грошовому виразі для досягнення певної мети його ви – ти.Витрати бувають :Інвестиційні і поточні; Поточні витрати вважаються циклічними або безперервними. Вона повторюються з кожним циклом виготовлення продукції або потрібні постійно для управління і підтримки виробничої системи в стані готовності.Планування витрат за місцем здійснення для контролю за їх формами та для організації відповідальності за досягнутий рівень через порівняно фактичні і планові їх величини.Планування витрат за їх видами, тобто однорічними економічними елементами показує ресурсний аспект витрат, що має важливе значення для аналізу собівартості вивчен. Резерви їх знищення.Планування витрат за їх носіями дає змогу визначити собівартість окремих видів продукції.При планування витрат підрозділів важливе значення має розділ на прямі та не прямі, а також на змінні та постійні витрати.У зарубіжній практиці досить поширений поділ витрат на основні та накладні.До основних відносять витрати безпосередньо пов’язані з технологічними процесами .До накладних відносять витрати на обслуговування виробничого процесу і управління.Склад витрат, що планується підрозділами залежить від специфіки йог діяльності і місця у структурі під – ва. Для розподілу рівня цеху, склад витрат обмежиться цеховими прямими і не прямими витратами.Виробничим дільницям і бригадам планується, як правило, окремі елементи витрат, що залежить від їхньої роботи.Плани витрат у складі показників кошторису і плануючих калькуляцій виробів розробляється на основі виробничої програми підрозділу і норм витрати ресурсів.Формування внутрішніх витрат здійснюється 2 методами: напівфабрикат ний і без напівфабрикат ний. За напівфабрикатного методу до складу витрат підрозділів входять вартість напівфабрикатів і продукції виготовленої іншими підрозділами під – ва. Такий порядок є обов’язковим якщо між підрозділами існують реальні чи умовні ринкові відносини.У вітчизняній промисловості більш поширеним є без напівфабрикат ний метод формування внутрішніх витрат. За цим методом вартість напівфабрикатів власного виробництва не включається до собівартості продукції виробничих підрозділів. Вартість продукції і послуг допоміжних, обслуговуючих підрозділів завжди включається до собівартості продукції основних підрозділів, для цього здійснюється розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів. Між основними підрозділами пропорцій по обсягу наданих ним послуг планування витрат , як і їх фактичне формування здійснюється " знизу – вверх" починаючи з місць витрат і центрів відповідальності. Здійснюється цей процес складанням аг. Кошторису під – ва. І визначеня собівартості продукції .Формування кошторисів підрозділів.Кошторис охоплює усі витрати підрозділу на виробництво продукції на плановий період незалежно від ступенів її готовності. Кошториси підрозділів виконують такі важливі функції як регулююча, контролююча, стимулююча.Організуюча функція кошторису полягає в тому що працівник маючи встановлену планову величину витрат намагається дотримуватись чинного регламенту і норм використання ресурсів. Кошториси підрозділів дають змогу контролювати роботу працівників, відповідальних за рівнем витрат. Це здійснюється в порівнянні з фактичних витрат з плановими. Виявлені відхилення аналізуються і це є основою для реалізації стимулюючої функцію.Стимулювання здійснюється через відповідальність за необґрунтовані витрати і заохочення у їх зниженні. Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділів відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси. Структурно кошторис може формуватися за статтями елементами витрат. Постатейний кошторис дає змогу узгодити його з кошторисом непрямих або загальновиробничих витрат, а також з калькуляціями на окремі вироби підрозділів.Побудова кошторису за елементами витрат показує їх ресурсну стр – ру і дає змогу чіткіше ув’язати вибір підр. Вцілому з витратами його структурних одиниць.На практиці для центрів відповідальності таких , як цех частіше будують кошториси за статтями витрат : 1… , 2. Куповані вироби і напівфабрикати, 3. Паливо і енергія для технологічних витрат ,4. Основна зарплата, додаткова зарплата,відрахування на соц.. засоби.5. Витрати на утримання і експлуатацію машин і устаткування.6. Витрати на організацію і управління виробництвом.
Планування собівартості продукції в однопродуктовому виробництві.
При планув. собів.слід розрізняти: собів.окремих виробів (калькуляції);собів.заг.обсягу кінцевої про-ції.Планув.собів.окремих виробів займає особливе місце у си-мі планув.обчислень. калькуляції потрібні для обгрунтув. Ціни виробів, визначення їх рентабельності, оцінки екном ефективності, технічних і організаційних рішень, потреб внутрішнього аналізу і аудиту. Існують різні методи обчислення ви-т на окремі вироби, їх застосування залежить від цілого ряду обставин і перш за все від широти номенклатури виготовленої про-ції.Планув собів окремих виробів по-рвзному здійснюються в однопродук і багатопродуктив ви-вах. За умов одно продуктивності ви-ва калькулювання є найпростішим і найточнішим, оскільки всі ви-ти розгляд як прямі.Одно продуктивне ви-во має 2 різновиди:-днорідний весь продукт, однієї споживчої експлуатаційної якості і складності виготовлення-продукт має різні варіанти якості, властивості, що потребують різних втрат часу і ресурсів.У першому випадку калькулюв здійснюється методом прямої дії ви-т на обсяг про-ції в натур виразі. У другому випадку коли продукт має різні рівні якості чи властив., калькулюв здійснюється за коеф еквівалентності. Особл цього методу полягає в тому, що кожному варіанту продукту присвоюється певний коеф., який свідчить про його відносну відмінність за ви-ми від базового варіанту продукту, який =1. ін. коеф обчисл за даними досліду найчастіше порівнянням трудомісткості, виготовлення тривалості виробничого циклу.Одно продуктове ви-во має обмежену сферу застосув., більш пошир є багато продуктове ви-во, коли одночасно або в одному періоді виготовл різні вироби. Собів окремих виробів в цьому випадку обчисл за статтями калькуляції .Основна проблема калькулювання в багатопродук ви-ві полягає в розподілі непрямих ви-т до яких належать загально виробничі ви-ти.. загальновироб ви-ти включ ви-ти на утримання і експлуатацію машин і устаткув., і ви-ти на організац і управлінням ви-вом. Згідно з існуючою си-мою бух обліку, ці ви-ти об’єднані на першому рах., тому до їх розподілу слід підходити з урахуванням конкретних умов ви-ва.Якщо прийнята перше база розподілу, то загально виробничі ви-ти розподіл на її основі у заг сумі. Коли одна база розподілу не забезпечує належної точності, доцільно розподіл окремо ви-ти на утрим і експлуат машин та устаткув і ви-ти на організац і управл ви-вомюІснує декілька методик розподіл загвироб ви-т:1)найбільш простим і пошир на практиці є метод розподілу загвиробничих ви-т пропорційно основній ЗРП виробничих робітників. Загвиробничі ви-ти на один виріб:Соз=Сов*(Рв/100)Соз – загвиробничі ви-ти на один виріб ;Сов – основна ЗРП виробничих виробничих робітників на 1 вирібРв – віднош загвиробничих ви-т до основної ЗРП,%Переваги цього методу в простоті, але він має недоліки передусім стосовно ви-т на утрим і експлуат машин і устаткув:-Ви-ти на кожний виріб обчисл як середні по підрозділу незалежно від того наякому обладнанні він обробляється2) за 2-гою методикою загвиробничі ви-ти розподіл пропорційно часу обробки виробів, тобто на основі середніх ви-т на одну маш-год їх роботи.Зазначену методику доцільно використовувати в тому випадку коли трудо- і машиномісткість різних видів про-ції суттєво не відрізняються між собою.найточнішим і найобгрунтов. є метод обчислення витрат на утримання і експлуатацію витрат машин і устаткування на 1 виріб залежно від часу його обробки і с-сті 1 машиногод роботи конкретного устаткування. Відмівність цього методу від попереднього полягає в тому, що береться не середня по всьому.
10.Планування собівартості продукції в багатопродуктовому виробництві. Розподіл непрямих витрат.
11Оцінка виробничої діяльності підрозділів.
Ви-во п-ції контролюється і оцінюється за такими по-ми:1). Загал обсяг пр-ції;2) якість пр-ції:3) ритмічність ви-ва;4) виконання плану ви-ва з номенклатуриЗагал обсяг ви-ва пр-ції визначається у прийнятому вимірнику і за результатами звітного періоду оцінюється відповідно до його факт рівня плановому.Узагальнююча кількісна оцінка якості пр-ції підрозділу можлива лише в тому разі, кеоли вироби мають допустиму градацію якості , тобто діляться за сортами, категоріями, класами… В цьому випадку якість усієї випущеної продукції може бути виражена середньою сортністю, часткою пр-ції 1 або вищою категорією. На практиці для загальної оцінки якості пр-ції використ по-ки:-% бездефектного випуску пр-ції;--% браку;--% здачі пр-ції з першого подання.В загальноприйнятому розумінні ритмічним вважають таке ви-во у якому в рівні проміжки часу виготовляється однакова кількість пр-ції. З практичної точки зору таке розуміння ритмічності прийняте лише в масовому та великосирійному виробництвах де є регулярна повторюваність виготовлення пр-ції. В інших типах ви-ва особливо з тривалим виробничим циклом ритмічність означає рівномірну роботу підрозділів згідно із встановленим планом-графіком.Виконання плану ви-ва з номенклатури пр-ції обчисл наступним чином. На плановий обсяг про-ції ділиться факт його виличина але без врахування перерахування плану за окремими номенклатурними позиціями.
12.Оцінка ефективності роботи підрозділів за показником витрат.
Ефективність роботи підрозділів п-ва оцінюється за показником прибутку або витрат. В більшості випадків внутрішні підрозділи є місцями витрат а не центрами прибутку тому ефективність їх діяльності визнач за рівнем вират на певний обсяг в-ва. Економія витр у місцях їх формування веде до зменш собів пр-ї і збільшення приб п-ва як голов кінцевої мети цієї д-сті. З точки зору оцінки д-сті підрозділу його витрати можуть вираж як абсол так і відн показниками.Відн показн витрат – це витр на одиницю п-ї або на одиницю виміру обсягу п-ї.Показн у вигл собів одиниці пр-ї об’єктивно показує динаміку ви-т, спів їх факт і планової величини , на нього не вплив структ зрушення у номенк пр-ї. Осн недолік цього показн – це обмеж-ть однопрод- м вир-вом.Показник витрат на одиницю виміру обсягу пр-ї досить просто обч на усіх рівнях упр-ня але він має у деякій мірі штучну побудову, значно реаг на зміну стр-р пр-ї тому на практиці рідко застос.Універс-м і найб пошир для оцінки роботи підроз-лу є абсол показник витрат у формі кошторису.Він дає змогу порівняти факт витрати з плановими, виявити відхилення за окремими видами вит-т і в подальшому зяс причини цих відх-нь.Осн проблема, яка при цьому виник поляг в необхідносі перерах планові ви-ти на факт обсяг в-ва для забезп порівнянності факт і план суми витрат. Такі перерахунки непотр лише в тому вип., коли факт обся в-ва пр-ї точно співпадає з плановим.
13.Поняття матеріальної відповідальності та її форми.
У процесі вироб., інвест., іннов. Та фін. д-ті п-во бере на себе певні зобов’язання. Такі зобов’язання обумовлені чинним законодавством, різними нормативними актами, госп. договорами тощо. Отже, п-во повинно нести відповідальність за належне виконання зобов’язань. Оскільки основним видом д-ті п-ва є виробнича д-ть, то і його відповідальність стосується передусім цієї сфери. П-во несе відповідальність за виконання своїх зобов’язань щодо поставок продукції та її якості перед споживачами і державою.Є 2 групи споживачів продукції: п-ва і населення.На п-вах здійснюється виробниче споживання. Куплені товари стають факторами в-ва, тому дуже важливоюїх своєчасна поставка і належна якість. При поруш. цих параметрів п-ва – споживачі заснають певних збитків, чим порушується еквівалентність товарно-грошових відносин між партнерами. Захист екон. інтересів потерпілої сторони здійсн. через правовий механізм матеріальної відповідальності.П-ва, які виробляють предмети народного споживання віповідають перед населенням за якість пр-ї у віповідності до ЗУ „Про захист прав споживачів”. Цей закон передбачає матер. відповідальність за виготовлення і продаж неякісних виробів у таких формах як їх обмін, повернення грошей. Компенсації втрат і т.д.Всі п-ва відповідають перед державою за дотримання вимог чинного зак-ва стосовно вироб. д-ті. Насамперед, стосується дотримання відповідальності параметрів якості пр-ї вимогам чинних стандартів і сертифікатів по питаннях цінової політики, нормах антимонопольних державних актів тощо. Відносини між п-вами баз. На договірній основі. Ця форма зв’язків з певною модифікацією поширюється і на підрозділи, що мають досить високий рівень оперативної самостійності (центри прибутку). Підрозділи д-ть яких обмежена внутрішніми відносинами (відповідають за виконання план. Завдань з виготовлення пр-ї та її внутрішньовиробничих поставок. Матеріальна відповідальність п-в та їх підрозділів-суб’єктів ринку за виконання своїх зобов’язань договірних передконтрагентами здійснюється у формах штрафних санкцій і відшкодування збитків. Штраф. Санкції- попередньо встановлені виплати за певні порушення. Їх особливість полягає в тому, що вони фіксовані і кількісно прямо не пов’язані з величиною збитків потерпілої сторони. У договорахштрафи можуть бути встановлені на певну сумуза факт порушення. Інколи штрафи встановлюються залежно від обсягу і терміну невиконання зобов’язань. Н-д, на 1-цю непоставленої пр-ї і термін (запізнення 4 днях.). Штрафним санкціям властива карально-профілактична ф-ія, ніж компенсаційна. Тому для компенс. Ек. Збитків і підтримання еквівалентних відносин важливезнач. Має така форма матер. від-сті, як відшкодування збитків, спричинених порушенням госп. договорів і невиконанням інших взятих на себе зобов’язань. Згідно з положенням госп. зак-ва до збитків належ.1.додаткові в-ти потепілої сторони внасл. Порушень з боку контрагента. Н-д, несвоєчасна поставка сировини, матеріалів, комплектуючих виробів може призвести до додаткових в-т через простої; н-д, поставка кількісної сировини; поруш. нормального ритму в-ва веде до неналежного виконання обов’язків перед споживачами пр-ї,2.втрата або пошкодження майна виникає внаслідок неналежного зберігання, пакування продукції тощо;3.неодержаний прибуток або втрачена вигода (мається на увазі, який прибуток одержала б потепіла сторона за умови належного виконання конртагентами своїх зобов’язань)
14.Стимулююча функція оплати праці. Погодинна і відрядна оплата праці.
Оплата праці виконує 2 функції: -відтворювальну-стимулюючу.Стимулююча сила з/п обумовлена ступенем залежності її величини від результатів праці в конкретних умовах д-ті.Досить часто на практиці платять не за результати праці ,а за к-сть праці певної складності вважаючи, що між ними є певний звязок.Існує 2 форми оплати праці:-відрядна-погодинна.При відрядній оплати праці величина заробітку визначається відрядною розцінкою за одиницю продукції чи роботи і кількістю останньої. Таким чином ця форма з/п стимулює кількісний результат праці: чим вища продуктивність праці - тим вищий заробіток. Прицьоиу затрати з/п на одиницю прод залиш незмінними на рівні відрядної розцінки.Основні переваги відрядної з/п полягають у тому, що вона забезпечує прямий звязок між оплатою праці та її кількісним результатом і за належних умов ця форма оплати праці видається справедливою.Водночас відрядна з/п має певні недоліки:-можливе послаблення уваги до якості організації з боку виконавців тех-х операцій з метою спрямування усіх зусиль на кількісний аспект роботи.-можливе порушення оптимальних режимів технол процесів, їх надмірна інтенсифікація, недотримання регламенту обслуговування машин,Відрядну опл праці доцільно застосовувати у таких випадках:-можливе чітке кількісне вимірювання результатів праці та їх залежності від одного до декількох працівників.-коли працівники мають можливість збільшити виробіток чи обсяг виконуваної роботи-коли існує точний облік роботи кожного виконавця-коли є потреба на певній ділянці стимулювати підвищення продуктивності праці або збільш обсягу продукції.-коли на належному рівні організовано нормування праці.Погодинна опл праці передбачає залежність заробітку від встановленої тарифної ставки за од часу роботи і трив часу роботи в розрахунковому періоді.Тарифна ставка визначається складністю виконуваної роботи вимогами до ділових якостей працівника і вона стимулює підвищ квал-ї і дисципліни.За умови зрост ПП , ролзмір з/п на од продукції знижується і навпаки.Основним недоліком погодинної опл праці є ризик підвищення с-ті продукції внаслідок низької ПП.Тому при погод опл праці повинні бути створені належні умови для підтримання нормальної інтенсивності роботи.Застосування погод опл праці доцільне у наступних випадках:-кількісний результат процесу визнач машиною або системою машин і працівник не може безпосередньо впливати на його величину.-коли результат праці не можна вимірювати кількісно відповідно не має можливості встановити норми виробітку і розцінки.-коли якість результатів праці, а отже і якість самої праці є визначальним чинником.-коли кількісний результат праці особливого значення не має.-коли робота є небезпечною для працівника.-завантаження роботою не регулярне і носить ймовірнисний хар-р.Зазначені умови найбільш властиві наступним видам д-ті:-робота на комплексно-механізованих та автоматизованих процесах і потокових лініях.- обслуг устаткування- виготовлення оригінальних чи унікальних виробів і у сферах управління.У вироб.підр-х у яких необхідно збільшити випуск пр-ї без погіршення її якості преміювання здійснюється за кількісними показниками, а якісні є умовою нарахування премії.На дільницях і бригадах де немає змоги збільшити обсяг пр-ї, або це непотрібно, премії встановлюються за якісні пок-ки а умовою виплати премії є виконання завдання по к-ті.До кількісних пок-ів преміювання належать:- пок-ки обсягу пр-ї робіт чи послуг встановленої номенклатури і асортименту.До якісних пок-ів:- пок-ки якості продукції і комплексні пок-ки якості пр-ї.До по-ів якості продукції відносять:- рівень в-т або економія результатів- рівень викор. устаткування.- дотримання трудової дисципліни. Зазначені пок-ки повинні мати прямий або опосередкований кількісний вимір
15.Форми функціонування внутрішнього економічного механізму.
В сучасних умовах великі компанії мають тенденцію до організації своєї структури за видами діяьності. Окремі структурні підрозділи об’єднані навколо певного виду продукції, робіт чи послуг назив бізнес-одиницями.Бізнес-одиниці ще назив “центрами відповідальності” і в залежності від критеріїв оцінки, їх поділяють на:-центри витрат;-центри доходів;-центри прибутку;-центри інвестицій.Центром витрат є підрозділ, що відповідає лише за витрати. Основним принципом роботи підрозділів центрів витрат є можливість вимірювання витрат, необхідних для вир-ва одиниці продукції.Центрами доходу є підрозділи, які відповідають переважно за обсяг реалізації продукції, а за витрати – в обмеженому обсязі.Підрозділи, що є центрами прибутку виготовляють кінцеву продукцію, яку реалізують на ринку, або проміжну продукцію внутрішнього призначення, яку передають іншим пірозділам. Центром прибутку може бути окреме п-во у складі об’єднання, може бути великий підрозділ, який виготовляє і продає продукцію.Центри інвестицій – це підрозділи, що відповідають за капіталовкладення, доходи і затрати. Метою функціонування центру інвестицій є не лише отримання мах прибутку, але й досягнення мах рентабельності вкладеного капіталу. Основними перевагами функ-ня п-ва на основі центрів відповідальності є:-здатність гнучко реагувати на потреби ринку;-забезпечення оптимального рівня децентралізації процесу прийняття рішень;-організацію і виконання ф-цій закріплено за конкретною службою і дублювання виключається;-відповід-ть за організацію і виконання функцій персоніфіковано.Поділ п-ва на центри відповідальності приносить найбільший ефект при дивізіональній структурі управління, при якій підрозділи п-ва користуються широкою самостійністю в прийнятті управлінських рішень.Орган-я функ-ня п-ва на базі центрів відповідальності прив’язує економічно мале п-во до його організ. структури.Важливим аспектом функ-ня економічного механізму п-ва є побудова взаєморозрахунків між центрами відповідальності. Основним у цій схемі є принцип обміну продукцією та послугами між центрами, що здійснюється за допомогою внутрішніх цін.