Розділ З.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ТА ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ ЯКОСТІ
Основи теорії якості. Основні поняття та означення.
Типові стадії життєвого циклу, на яких забезпечується якість продукції.
Фактори, що зумовлюють якість продукції.
Елементи системи якості. Вимоги до елементів системи якості.
Настанова з якості.
Види контролю якості.
Показники якості.
Основи теорії якості.
Терміни та визначення основних понять стосовно управління та забезпечення якості продукції відповідають стандартам ДСТУ 3230-95 та ДСТУІ5О 9000-2001.
Якість - сукупність характеристик об'єкта, які стосуються його здатності задовольнити установлені й передбачені потреби.
Об'єктами можуть бути, наприклад: .
діяльність чи процес;
продукція;
організація, система чи окрема особа, чи будь-яка комбінація з них.
Процес - сукупність взаємозв'язаних ресурсів і діяльності, яка перетворює вхідні елементи у вихідні.
До ресурсів можуть належати: персонал, засоби обслуговування, обладнання, технологія та методологія.
Продукція - результат діяльності чи процесів.
Продукція може містити послуги, обладнання, перероблювані матеріали, програмне забезпечення чи їхні комбінації.
Продукція може бути матеріальною (наприклад, вузли чи перероблювані матеріали), або нематеріальною (наприклад, інформація чи поняття), або комбінацією з них.
Продукція може бути умисною (наприклад, пропозиція споживачеві) чи неумисною (наприклад, забруднювач чи небажані наслідки)
За способом використання продукція поділяється на класи:
продукція, що споживається (паливо, продукти харчування та ін.);
продукція, яку експлуатують (машини, обладнання тощо).
Кожний різновид продукції має свої специфічні характеристики, які дають можливість відрізняти його від іншого різновиду.
Ознакою кожної продукції є кількісна і якісна її характеристика. Якісні ознаки характеризують колір, форму, спосіб кріплення деталей (зварювання, згвинчування), спосіб налагодження чи регулювання (ручне, напівавтоматичне, автоматичне) тощо. Якісні ознаки не є параметрами продукції і вони не можуть бути виражені кількісно.
Кількісні ознаки, чи параметри продукції, дають чисельну характеристику окремих її властивостей (хімічний склад матеріалу, тяюве зусилля трактора, вантажопідйомність автомобіля та Ін.)
Отже, всяка продукція має певні, властиві їй якісні чи кількісні характеристики. Сукупність цих характеристик продукції визначає її якість.
В даний час існує багато визначень щодо поняття якості продукції. В ДСТУ 3230-95 встановлене таке формулювання цього поняття.
Якість - сукупність характеристик об'єкта, які стосуються його здатності задовольнити встановлені і передбачені потреби.
ГОСТ 15467-79 встановлено дещо інше формулювання поняття якості. Відповідно до цього стандарту якість - сукупність властивостей продукції, здатних задовольняти певні потреби відповідно до призначення.
Послуга - наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником та споживачем і внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача.
Постачальник чи споживач можуть бути представлені під час взаємодії персоналом чи обладнанням.
Безпосередня взаємодія споживача з постачальником може бути суттєвою для надання послуги.
Постачання чи використання матеріальних видів продукції може бути частиною надання послуги.
Послуга може бути пов'язана з виробництвом та постачанням матеріальної продукції.
Вимоги до якості- вираження певних потреб чи їх переведення у набір кількісно чи якісно установлених вимог до характеристик об'єкта для того, щоб зробити можливими їх використання та перевірку.
Суттєво, щоб вимоги до якості повністю відбивали установлені і передбачені потреби споживача.
Термін "вимоги" охоплює ринкові і контрактні вимоги, а також внутрішні вимоги організації. Вони можуть бути розроблені, деталізовані й актуалізовані на різних етапах планування.
Задані кількісні вимоги до характеристик містять, наприклад, номінальні значення, відносні значення, граничні відхилення і допуски.
Вимоги до якості мають бути передані на початковій стадії у функційних термінах і документально оформлені.
Вимоги суспільства - зобов'язання, які випливають із законів, інструкцій, правил, кодексів, статутів та інших міркувань щодо забезпечення якості.
"Інші міркування" охоплюють охорону навколишнього середовища, здоров'я, безпеку, надійність, заощадження енергії та природних ресурсів.
Під час визначення вимог до якості мають бути враховані всі вимоги суспільства.
Вимоги суспільства складаються з юридичних і нормативних вимог. Вони можуть змінюватися в різних галузях застосування юридичних актів.
Надійність (у галузі якості) - збірний термін, пов'язаний з якістю, який застосовують для опису характеристики готовності і чинників, ремонтопридатності та забезпечення технічного обслуговування і ремонту.
Надійність застосовують тільки для загальних описів, коли не застосовують кількісних термінів. Надійність є одним із залежних від часу аспектів якості.
Сумісність - придатність об'єктів до спільного використання у конкретних умовах для виконання відповідних вимог.
Взаємозамінність - придатність об'єкта до використання замість іншого без зміни для виконання однакових вимог.
Залежно від конкретних умов потрібно використовувати визначник "функційна взаємозамінність" чи "розмірна взаємозамінність".
Безпека - стан, за якого ризик шкоди (для персоналу) чи втрати обмежений допустимим рівнем. Безпека є одним з аспектів якості.
Відповідність - виконання установлених вимог. Це визначення застосовують у стандартах на якість.
Невідповідність - невиконання установлених вимог. Це визначення охоплює відсутність однієї чи декількох характеристик якості (включаючи надійність), чи елементів системи якості, чи їх відхилення від установлених вимог.
Дефект - невиконання заданої чи очікуваної вимоги, яка стосується об'єкта, а також вимоги щодо безпеки. Очікувана вимога повинна бути доцільною з погляду наявних умов.
Оперативне управління якістю, керування якістю - методи і види діяльності оперативного характеру, використовувані для виконання установлених вимог до якості. Оперативне управління якістю містить методи і види діяльності, спрямовані як на поточне управління процесом, так і на усунення короткотермінових причин незадовільного функціонування на усіх стадіях петлі якості для досягнення економічної ефективності. Деякі дії з оперативного управління якістю і забезпечення якості пов'язані.
Забезпечення якості - усі плановані і систематично виконувані в межах системи якості види діяльності, підтверджувані в разі потреби, необхідні для створення достатньої впевненості в тому, що об'єкт виконуватиме вимоги до якості. Існують внутрішні та зовнішні цілі забезпечення якості:
внутрішнє забезпечення якості: в межах організації забезпечення якості створює впевненість у керівництва;
зовнішнє забезпечення якості: у контрактних чи інших ситуаціях забезпечення якості створює впевненість у споживачів чи інших осіб.
Деякі дії з оперативного управління якістю і забезпечення якості пов'язані. Якщо вимоги до якості недостатньо відбивають вимоги споживачів, то забезпечення якості може не створити необхідної впевненості.
Система якості - сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю. Масштаби системи якості мають відповідати цілям у сферах якості. Система якості в організації призначена, насамперед, для задоволення внутрішніх потреб управління організацією. Вона є ширшою за вимоги певного споживача, який здійснює тільки ту частину системи якості, що стосується цих вимог.
Програма якості - документ, у якому регламентовано конкретні заходи у сфері якості, ресурси і послідовність щодо конкретної продукції, проекту чи контракту. Програма якості здебільшого містить посилання на частини настанови з якості, які застосовують в окремих випадках.
Технічні умови - документ, у якому встановлено вимоги до об^кта.
Для визначення типу технічних умов потрібно використовувати визначник, такий як технічні умови на продукцію, технічні умови на випробування. Технічні умови повинні мати посилання чи містити схеми й іншу відповідну документацію, чи вказувати способи і критерії, за допомогою яких можна здійснювати перевірку відповідності.
Петля якості, спіраль якості - концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях від визначення потреб до оцінювання ступеня їх задоволення.
Типові стадії життєвого циклу, на яких забезпечується якість продукції
1.Маркетинг та вивчення ринку
2.Утилізацій або вторинне
3.перероблення після закінчення терміну служби
4.Експлуатація
5.Технічна допомога та обслуговування
6.Монтаж та здавання в експлуатацію
7.Проектування та розроблення продукції
8.Планування та розроблення процесів
9.Закупівля
10.Виробництво або надання послуг
11.Перевірка
12.Пакування та складування
13.Збут та продаж
Фактори, що зумовлюють якість продукції.
В умовах ринкових відносин якість забезпечується і гарантується підприємством. А якщо її не забезпечено і не гарантовано - підприємство гине: автоматично забезпечує це той же ринок, але нормальний ринок, із збалансованим попитом і пропозицією.
У 60-70-ті роки вважали, що для успіху виробника достатньо, щоб продукції було багато і вона була дешевою. У 80-ті роки стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, а якості: 80% покупців приймали рішення про покупку, звертаючи увагу насамперед на якість продукції. Отже, конкурентоспроможною могла стати лише продукція, яка мала, при інших рівних умовах, меншу виробничу собівартість і вищу якість.
У 1982 р. в США була видана книга Едварда Демінга "Якість, продуктивність, конкурентоспроможність", в якій автор виклав свою концепцію постійного підвищення якості у вигляді 14 знаменитих постулатів.
Тепер весь світ працює над проблемою забезпечення якості. Методичною її основою є так звана "петля якості", яка в класичному варіанті має вигляд як на рис. 3.2.
На якість продукції впливає значна кількість факторів, які діють як самостійно, так і в взаємозв'язку між собою, як на окремих етапах життєвого циклу продукції, так і на кількох. Усі фактори об'єднані в 4 групи: технічні, організаційні, економічні і суб'єктивні.
До технічних факторів належать; конструкція, схема послідовного зв'язку елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатація тощо.
До організаційних факторів належать розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред'явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту тощо.
Організаційним факторам, на жаль, ще не приділяється стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добре спроектовані і виготовлені вироби внаслідок поганої організації виробництва, транспортування, експлуатації і ремонту достроково втрачають свою високу якість.
До економічних факторів належать ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень затрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці тощо.
Економічні фактори особливо важливі при переході до ринкової економіки. їм одночасно властиві контрольно-аналітичні і стимулювальні властивості. До перших належать такі, що дозволяють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулювальних.факторів призводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулювальними факторами є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи з підвищення якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. У той же час вироби з вищою ціною повинні бути високої якості.
В забезпеченні якості значну роль відіграє людина з її професійною підготовкою, фізіологічними і емоціональними особливостями, тобто йдеться про суб'єктивні фактори, які по-різному впливають на розглянуті вище фактори. Від професійної підготовки людей, які зайняті проектуванням, виготовленням і експлуатацією виробів, залежить рівень використання технічних факторів. Але якщо під час функціонування технічних факторів роль суб'єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес відбувається з використанням сучасної техніки і технології, яка максимально звільняє технологічний процес від участі людини, то в організаційних факторах суб'єктивний елемент відіграє вже значну роль, особливо коли йдеться про способи і форми експлуатації і споживання виробів.
Елементи системи якості
До елементів системи якості зараховують документально оформлені вимоги ринку (або конкретних замовників чи споживачів), функції системи, її організаційну структуру, документацію, методи, правила та технологію виконання функції, ресурси, включаючи фінансові, інформаційну систему.
Вимоги до елементів системи якості
1. Вхідна інформація, що надходить внаслідок вивчення ринку, повинна застосуватися для створення нової продукції та удосконалення тієї, що вже випускається, а також для удосконалення системи якості.
Керівництво організації несе повну відповідальність за визначення політики у сфері якості та прийняття рішень щодо створення, розроблення, впровадження та забезпечення функціонування системи якості.
2. Повинні бути визначені і документально зафіксовані всі види діяльності, що безпосередньо пов'язані або посередньо впливають на якість. При цьому є необхідним:
а) чітке визначення загальних та конкретних обов'язків персоналу в діяльності, безпосередньо пов'язаній з забезпеченням якості;
б) чітке встановлення обов'язків та повноважень персоналу в кожному виді діяльності, що впливає на якість, а також передбачення таких обов'язків, організаційної свободи та повноважень, які були б достатніми для досягнення заданих вимог до якості з необхідним рівнем ефективності;
в) визначення заходів щодо управління різноманітними суміжними видами діяльності та їх координації;
г) зосередження уваги на визначенні потенційних або фактичних проблем якості і здійснення запобіжних та коригувальних дій.
3. Функції управління та адміністративного керування, пов'язані з системою якості, повинні бути чітко узгодженні з загальною структурою функцій організації. В організаційній структурі повинна бути визначена ієрархія повноважень персоналу та взаємозв'язки між ними.
4. Керівництво повинно визначати потребу в ресурсах і в належному обсязі забезпечити відповідними ресурсами проведення політики у сфері якості та досягнення встановлених показників якості. До таких ресурсів можуть, наприклад, належати:
а) кадрові ресурси (персонал), зокрема фахівці певних професій;
б) обладнання для проектно-конструкторських робіт;
в) виробниче обладнання;
г) обладнання для контролю, випробовувань та вимірювань;
д) програмне забезпечення контрольно-вимірювальних пристроїв та комп'ютерів, Керівництво повинно визначити обсяг знань, досвід та рівень підготовки персоналу, які необхідні для виконання функцій системи.
З метою раціонального (з погляду виконання завдань системи) і своєчасного розподілу ресурсів керівництво повинно визначити пріоритетні чинники якості, які впливають на ринкові позиції організації, а також завдання стосовно продукції, процесів та пов'язаного з ними обслуговування.
Плани та графіки використання цих ресурсів та їх розподіл повинні бути узгоджені шальними завданнями організації.
5. Функціонування системи якості повинно бути організоване так, щоб здійснювалося адекватне та постійне управління всіма видами діяльності, що впливають на якість.
Система якості повинна бути орієнтована на проведення запобіжних дій, що вик-пгачають виникнення проблем, але в разі виникнення недоліків вона повинна своєчасно реагувати на них та усувати їх.
Для реалізації політики та завдань у сфері якості повинні бути розроблені, видані та введені в дію документально оформлені методики виконання функцій, особливо тих, що координують різні види діяльності з погляду ефективності системи якості. У цих методиках мають бути встановлені завдання та характеристики (показники) різних видів діяльності, що впливають на якість.
Усі методики повинні містити прості, однозначні та зрозумілі формулювання і встановлювати методи та критерії оцінювання результатів роботи.
6. До складу системи якості мають входити документально оформлені методики управління складом, значеннями та структурою функціональних та фізичних характеристик продукції як встановленими в технічній документації, так і реально досягнутими в продукції (так зване управління конфігурацією). Цей вид управління починається ще на етапі проектування і здійснюється протягом всього життєвого циклу продукції. Він дозволяє поліпшити проектування, розроблення, виробництво і експлуатацію продукції та управління цими етапами, а також дозволяє керівництву наочно бачити стан документації та продукції протягом життєвого циклу,
Управління конфігурацією може охоплювати визначенння конфігурації, регулювання конфігурації, облік стану та перевірку якості конфігурації. Воно стосується видів діяльності, що описані в цьому розділі.
7. Усі прийняті в організації елементи якості, а також відповідні вимоги та положення повинні бути документально оформлені у вигляді заяви (декларації) про політику, а також методик, викладених зрозуміло, систематизовано і в певній послідовності. При цьому номенклатура та обсяг документації повинні обмежуватися лише необхідними документами.
У системі якості повинні бути регламентовані процедури ідентифікації, розсилання, комплектування та підтримання в робочому стані всіх документів з якості.
Типовим видом документа, який використовують для загального опису системи якості, є настанова з якості.
Головним призначенням настанови з якості є визначення всієї структури системи якості, правил її впровадження та організації функціонування.
Для актуалізації настанов повинна бути впроваджена документально оформлена методика внесення змін та поправок до них, їх перегляду та включення доповнень.
Разом із настановами з якості застосовують допоміжні документально оформлені методики, що стосуються елементів системи якості (наприклад, стандарти підприємства, робочі інструкції з проектування, закупівлі або з побудови процесу}. Форма та назва цих документально оформлених методик є довільною і залежить від:
масштабу організації;
конкретного характеру діяльності;
структури та вимог Настанови з якості.
Керівництво повинно забезпечити підготовку та підтримання в робочому стані документально оформлених програм якості на будь-яку продукцію чи процес. Програми повинні бути узгоджені зі всіма загальними вимогами системи якості, що діє в організації, і повинні забезпечувати виконання вимог, встановлених до конкретної продукції у відповідному проекті або контракті. Програма якості може входити до складу більшої за обсягом загальної програми.
Програма якості особливо важлива при організації виробництва нової продукції чи впровадженні нового процесу, а також, у разі необхідності, значної модернізації виготовлюваної продукції або існуючого процесу,
У програмах якості повинні бути зазначені:
а) завдання у сфері якості (наприклад, характеристика чи технічні дані, ритмічність, ефективність, естетика, тривалість циклу, витрати, природні ресурси, утилізація, обсяг виробництва та надійність);
б) поетапне розбиття процесів відповідно до прийнятих в організації методів праці (для ілюстрації елементів процесу можуть використовуватися діаграми, таблиці-матриці чи інші аналогічні схеми);
в) конкретний розподіл обов'язків, повноважень, відповідальності та ресурсів на різних етапах роботи над проектом;
г} необхідні спеціальні документально оформлені методики та інструкції;
д) відповідні програми випробувань, контролю, огляду та перевірки якості на різних етапах (наприклад, при проектуванні та розробленні);
є) документально оформлена методика внесення до програми якості змін і поправок під час роботи над проектом;
є) метод визначення досягнутих показників якості;
ж) інші заходи, що забезпечують виконання поставлених завдань.
З метою раціональнішого виконання завдань, поставлених у програмі якості, необхідно користуватися документально оформленими методами управління процесами (операціями).
Для оперативного інформаційного забезпечення функціонування системи якості застосовуються протоколи якості, зокрема карти, що стосуються проектування, контролю, випробувань, огляду та перевірки якості, аналізу або їх відповідних результатів. Протоколи якості потрібно вести як важливий засіб для доведення відповідності встановленим вимогам і ефективності системи якості.
8. Для підтримки належного рівня ефективності функціонування системи якості необхідно проводити регулярні перевірки як якості продукції та процесів, так і самої системи якості.
Перевірки якості повинні плануватися та виконуватися для визначення відповідності заходів у межах системи якості, що діє в організації, та їх результатів запланованим показникам, а також для визначення невідповідностей (недопіків) с/стеми якості. Всі елементи системи підлягають регулярній внутрішній перевірці та оцінюванню залежно від статусу та важливості перевірюваного виду діяльності. Для цього керівництвом організації повинна бути розроблена та впроваджена відповідна програма перевірки якості.
Програма проведення перевірки якості повинна передбачати:
а) підготовку планів та графіків перевірки конкретних видів діяльності та ланок організаційної структури;
б) призначення персоналу, що дає відповідну кваліфікацію для проведення перевірок якості;
в) підготовку документально оформлених методик проведення перевірок якості, що передбачають реєстрацію даних та складання звітів за результатами перевірки якості і узгоджене проведення своєчасних коригувальних дій для усунення недоліків, виявлених підчас перевірки.
Крім запланованих та регулярних, можна впровадити перевірки якості ще й в інших випадках, наприклад, після організаційних змін, отримання нових даних про попит на ринку, звітів та повідомлень про невідповідність продукції або процесів тощо. Об'єктивне оцінювання функціонування системи якості, що його проводить компетентний персонал, повинно охоплювати такі елементи системи та види діяльності:
а) структуру організації;
б) адміністративні та робочі методики, а також методики системи якості;
в) персонал, обладнання та матеріальні ресурси;
г) робочі дільниці, операції та процеси;
д) виготовлювану продукцію (з метою визначення ступеня її відповідності стандартам та технічним умовам);
є) ведення документації, звітності та реєстрації даних.
Персонал, що проводить перевірку елементів системи якості, не повинен бути підпорядкований особам, які безпосередньо відповідають за конкретні ділянки чи види діяльності, що перевіряються. Повинна бути розроблена та документально оформлена програма перевірки якості.
Зауваження за результатами перевірки, відповідні висновки та узгоджені плани проведення коригувальних дій повинні реєструватися та передаватися керівництву, що відповідає за перевірену ділянку, для вживання відповідних заходів, а також доводитися до відома вищого керівництва, що несе головну відповідальність за якість.
Звіт за результатами перевірки повинен включати:
а} усі випадки невідповідностей або недоліків;
б) пропозиції щодо проведення своєчасних коригувальних дій.
Повинні бути оцінені і документально оформлені дані про проведення і ефективність коригувальних дій за результатами попередніх перевірок,
9. Керівництво організації повинно забезпечити незалежне та регулярне проведення аналізу системи якості. Аналіз політики та основних завдань у сфері якості повинен проводитися вищим керівництвом, а аналіз видів діяльності - керівництвом, що несе головну відповідальність за якість конкретної продукції, та іншими особами з керівного скпаду із залученням, за рішенням вищого керівництва, компетентного незалежного персоналу.
Аналіз повинен включати обгрунтовані та всебічні оцінки таких його об'єктів:
а) результатів внутрішніх перевірок різних елементів системи якості;
б) загальної ефективності системи якості, а також ступеня виконання прийнятих організацією політик/ та завдань у сфері якості;
в) пропозиції щодо удосконалення системи якості відповідно до змін, що зумовлені новими технологіями і концепціями якості, ринковою стратегією, соціальними умовами та умовами навколишнього середовища.
Зауваження, висновки та рекомендації, отримані внаслідок аналізу та оцінювання системи якості, повинні документально оформлятися для вживання необхідних заходів.
10. Керівництво організації маєзабезпечити впровадження такої системи якості, яка б сприяла постійному поліпшенню якості.
Поліпшення якості відбувається за допомогою заходів, що здійснюються в масштабах усієї організації з метою підвищення ефективності і результативності як діяльності організації загалом, так і кожного процесу, а також з метою отримання вигоди як для організації, так і для її споживачів.
При створенні умов для поліпшення якості потрібно зважати на:
а) сприяння ефективному стилю управління та його підтримку;
б) заохочення таких взаємин, ставлення та поведінки персоналу, які сприяють поліпшенню якості;
в) встановлення чітко визначених завдань попіпшення якості;
г) сприяння підвищенню ефективності взаємодій та організації колективної роботи;
д) відзначення успіхів та досягнень;
є) підготовку та підвищення кваліфікації персоналу з метою поліпшення якості.
3.3. Правила та порядок виконання функцій системи якості продукції
Правила та порядок виконання функцій системи якості не можуть бути строго визначені, бо вони значною мірою залежать від характеру продукції, форми організації виробництва тощо. Однак, як показує досвід створення та застосування систем якості, можуть бути надані рекомендації щодо виконання функцій, використання яких забезпечує ефективніше використання системи. Вихідна інформація, що надходить внаслідок вивчення ринку, повинна застосовуватися для створення нової продукції та удосконалення тієї, що вже випускається, а також для удосконалення систем якості.
Керівництво несе повну відповідальність за визначення політики у сфері якості та прийняття рішень щодо створення, розроблення, впровадження та забезпечення функціонування системи якості.
Основними складовими частинами системи якості є: забезпечення якості, управління якістю і поліпшення якостіЗабезпечення якості - усі планові і систематично виконувані в межах системи якості різновиди діяльності, що підтверджують в разі потреби, необхідні для створення достатньої впевненості в тому, що об'єкт (продукція) відповідатиме вимогам до якості. Існують внутрішні та зовнішні цілі забезпечення якос іі:
а) внутрішнє забезпечення якості: в межах організації забезпечення якості створює впевненість у керівництва;
б) зовнішнє забезпечення якості: у конкретних чи інших ситуаціях забезпечення якості створює впевненість у споживачів чи Інших осіб.
Якщо вимоги до якості недостатньо відбивають вимоги споживачів, то забезпечення якості може не створити необхідної впевненості. Забезпечення якості включає також планування якості.
Планування якості - діяльність, яка встановлює цілі і вимоги до якості та до застосування елементів системи якості. Воно охоплює планування якості продукції, ідентифікацію, класифікацію і оцінювання характеристик якості, установлення вимог до якості; планування управлінської' і виконавчої діяльності: підготовка до застосування системи якості, в тому числі організаційна діяльність; підготовка програми якості та розроблення заходів щодо поліпшення якості.
Управління якісно - такі напрями виконання функцій загального управління, які визначають політику, цілі і відповідальність у сфері якості, а також здійснюють їх за допомогою таких засобів, як планування якості, оперативне управління якістю, забезпечення якості та поліпшення якості в межах системи якості.
Обов'язки з управління якістю покладаються на всі рівні керівництва, але очолювати їх повинна вища адміністрація. До управління якістю залучаються всі члени організації. В управлінні якістю акцент робиться на економічні аспекти.
Поліпшення якості - заходи, що здійснюються в органі іації для підвищення ефективності і результативності діяльності і процесів з метою одержання користі як для організації, так і для її споживачів.
Керівництво організації повинно забезпечити впровадження такої системи якості, яка б сприяла постійному поліпшенню якості.
Поліпшення якості передбачає здійснення в масштабах усієї організації заходів, спрямованих на підвищення ефективності і результативності діяльності та кожного процесу зокрема, отримання вигоди як для організації, так і для її споживачів.
Під час створення умов для поліпшення якості слід зважити на:
- сприяння відповідному стилю управління та його підтримку;
- заохочення таких стосунків, ставлень до справи та поведінки, які сприяють поліпшенню якості;
- встановлення чітко визначених цілей поліпшення якості;
- сприяння підвищенню ефективності взаємодії та організації колективної роботи;
- заохочення успіхів та досягнень;
Види контролю якості
Невід'ємною складовою частиною будь-якої системи управління є контроль, під час якого порівнюють результати функціонування системи з запланованими результатами. Інформація, що отримується під час контролю, потрібна для встановлення необхідності і степені коректування системи.
Відповідно і в системах управління якістю продукції, контроль відіграє першосте-пеневу роль, і від його досконалості, технічної оснастки і виконання залежить ефективність всієї системи. Цим пояснюється зростаюча увага промисловості до сучасних методів контролю якості продукції, що дозволяють при мінімальних затратах досягати високих показників якості.
Котролем якості продукції прийнято називати перевірку відповідності показників якості продукції встановленим вимогам, які можна зафіксувати, наприклад, в стандартах, кресленнях, технічних умовах, договорах на поставку, паспорті виробу і інших документах.
На сучасних промислових підприємствах отримали розповсюдження такі основні види контролю, які можна класифікувати за ознаками:
1. Залежно від місця організації контролю на тому чи іншому етапі виробництва розрізняють:
вхідний контроль - контроль споживачем сировини, матеріалів, комплектувальних виробів і готової продукції, які надходять до нього від інших підприємств чи інших дільниць виробництва. Вхідний контроль дозволяє уникнути зниження якості продукції через помилки постачальника, зібрати об'єктивну інформацію про закупівельні матеріали з метою вибору найбільш сприятливого постачальника чи формулювання додаткових вимог до показників якості матеріалів. Тут доречно зауважити, що часта зміна постачальників взагалі не бажана, оскільки вона негативно впливає на стабільність якості кінцевої продукції;
операційний контроль - контроль продукції (чи технологічного процесу), що виконується після завершення певної виробничої операції. Часто операційний контроль виконуються вимірним інструментом, винесеним за межі станка чи апарата, який проводить технологічну операцію, часто він супроводжується вимкненням станка і навіть зняттям з нього деталі для вимірювань.
Найбільш прогресивним видом операційного контролю є активний контроль, який здійснюється безпосередньо під час виготовлення продукції вимірювальними приладами, вмонтованими в технологічне обладнання. Прилади активного контролю неперервно дають показники про величину контрольованого параметра і використовується давачами для автоматичного управління процесом виготовлення продукції. Застосування активного контролю дозволяє значно підвищити продуктивність технологічного обладнання і виключити вплив суб'єктивного фактора на результати контролю;
прийомний контроль - це контроль готової продукції після завершення всіх технологічних операцій з її виготовлення, за результатами якого приймаються рішення про придатність продукції до постачання чи використання. Прийомний контроль є досить важливою заключною операцією всього процесу виготовлення продукції, після якого починається новий етап існування продукції - експлуатація.
2. Залежно від охоплення контрольованої продукції вхідний, операційний і прийомний контроль може бути суцільним чи вибірковим.
Контроль, при якому про якість контрольованої продукції приймається за результатами перевірки кожної одиниці продукції, називається суцільним. Суцільний контроль може майже повністю вилучити можливість потрапляння до споживача дефектної продукції, але в деяких випадках його застосування виявляється економічно нераціональним (при дуже великих програмах випуску продукцГО чи неможливим (якщо випробування пов'язано з руйнуванням продукції).
Тому на виробництві застосовують вибірковий контроль, при якому рішення про якість контрольованої продукції приймається за результатами перевірки одної чи декількох вибірок з партії.
Для аналізу результатів вибіркового контолю застосовуються методи математичної статистики, що дозволяють, базуючись на обмеженій кількості контрольних перевірок, з потрібним ступенем точності стверджувати про якість партії виробів чи стану технологічного процесу. Подібні методи контролю називаються статистичними.
Показники якості.
Кожний різновид продукції має певні властивості. Наприклад, хліб має смакові і поживні властивості, метал - міцність, твердість, електро- і теплопровідність тощо.
Піл властивістю продукції слід розуміти об'єктивну особливість, що виявляється при ЇЇ створенні й використанні.
Об'єктивно оцінити якість продукції можна лише тоді, коли її властивості будуть виражені кількісно. Для кількісної оцінки властивостей продукції використовують систему показників якості.
Під показником якості продукції слід розуміти кількісну характеристику властивостей продукції, які входять до складу її якості, з огляду на ¦певні умови виготовлення продукції, її експлуатації (використання) або споживання.
Залежно від того, скільки властивостей продукції характеризує той чи інший показник якості, показники якості поділяються на одиничні, комплексні та інтегральні.
Одиничні показники якості характеризують одну із властивостей продукції, наприклад, продуктивність, вантажопідйомність, потужність тощо.
Комплексні показники якості характеризують декілька властивостей продукції. Прикладом комплексного показника якості продукції може бути коефіцієнт готовності продукції (виробу), який одночасно характеризує її безвідмовність, ремонтопридатність. Числове значення коефіцієнта готовності виробу можна визначити за формулою: К=Т/Т+Тв
де Т- тривалість експлуатації виробу до виходу з ладу;
Тв - середня тривалість ремонту виробу.
Різновидністю комплексних показників якості продукції с інтегральні показники якості.
Інтегральні показники якості характеризують відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації (використання) продукції до сумарних витрат па її створення (придбання) та експлуатацію.
Значення інтегрального показника якості продукції може бути визначене за формулою:
Кя=Е/Зс+Зе
де Е - сумарний корисний ефект від експлуатації (використання) продукції;
Зс- - затрати на створення (придбання) продукції;
Зе - затрати на експлуатацію (використання) продукції.
Інтегральний показник якості показує, скільки одиниць (гривень) корисного ефекту від експлуатації продукції припадає на одиницю (гривню) затрат, пов'язаних з виготовленням (придбанням) та експлуатацією продукції. Таким чином, чим більше значення має інтегральний показник якості, тим якіснішою с продукція.
Як відомо, не всі властивості продукції мають однакове значення при оцінці її якості: одні з них є більш важливими, Інші менше, а ше інші практично не мають ніякого впливу на ефективність використання даної продукції.
Тому при оцінці якості продукції використовують визначальний показник якості - показник, за яким оцінюють якість продукції.
Усі техніко-економічні показники якості продукції поділяються на такі основні групи.
Показники призначення (їх те називають техніко-єксплуатацій-ними показниками) - одна з важливих груп показників якості. Зони характеризують ефективність використання (експлуатації) продукції. У машинобудуванні найчастіше використовують такі показники призначення як універсальність машини (можливість застосування машини для різних цілей), продуктивність, потужність, вантажопідйомність, габаритні розміри, матеріало- та енергомісгкість.
Показники надійності для продукції машинобудування є однією з важливих груп показників. Вони характеризують надійність (безвідмовність) продукції у конкретних умовах її використання.
Надійність - властивість об'єкта виконувати задані функції, зберігаючи в часі значення встановлених експлуатаційних показників у заданих межах при відповідних умовах і режимах використання, технічного обслуговування, ремонту, транспортування і зберігання.
Складовими властивостями надійності є безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, придатність до зберігання й транспортування. Кожна з цих властивостей продукції оцінюється одиничними показниками якості.
Показники технологічності характеризують ефективність технологічних рішень при розробленні продукції, тобто міру відповідності виробу (машини) та його елементів оптимальним умовам сучасного виробництва (простота конструкції, раціональність використання конструкційних матеріалів, пристосування продукції до використання прогресивних технологій виробництва та раціональної організації обслуговування і ремонту.
Ергономічні показники характеризують систему: людина - виріб (машина) - навколишнє середовище, тобто дають можливість оцінювати ступінь пристосованості виробу (машини) до взаємодії з людиною-оператором з точки зору оптимальних умов для ефективного керування машиною, додержання необхідних норм гігієни і техніки безпеки для оператора і оточення.
Ергономікою називається галузь науки про оптимізацію взаємодії людини з машиною і робочим середовищем в трудовому процесі.
Показники стандартизації та уніфікації характеризують рівень стандартизації та уніфікації продукції, тобто ступінь використання чи застосування в даному виробі (машині) стандартних і уніфікованих деталей, вузлів чи агрегатів.
Рівень стандартизації та уніфікації машинобудівної продукції оцінюється коефіцієнтами стандартизації та уніфікації, які являють собою відношення кількості стандартних уніфікованих деталей до їх загальної кількості у машині. В окремих випадках застосовують показники рівня стандартизації та уніфікації продукції за масою деталей, собівартістю деталей, трудомісткістю виготовлення деталей тощо.
Патентно-правові показники характеризують патентоздатнІсть і патентну чистоту продукції.
Виріб є патентоздатним тоді, коли він містить технічні рішення, що можуть бути визнані винаходом в одній чи кількох країнах.
Виріб має патентну чистоту в тому випадку, якщо він не включає технічних рішень, що підпадають під дію патентів, виключного права на винахід, промислового зразка, способу, а також посвідчення на товарний знак, які зареєстровані в даній країні.
У міжнародній практиці термін «патент» означає охоронну грамоту, яка свідчить про надання її володарю виняткового права на об'єкт промислової власності (винахід), яке охороняється законом на території держави, що видала патент, протягом терміну, встановленого законодавством цієї держави.
В Україні термін дії патенту становить 20 років від дня дати подання заявки. Існує також так званий «короткий патент», що має термін дії 5 років, який за клопотанням власника патенту може бути продовжений не більш як на 3 роки.
Патент надає охорону винаходу в конкретній країні. У всіх інших країнах цей винахід може бути використаний будь-якою особою. Для того, Щоб отримати охорону в інших країнах, необхідне патентування в кожній країні зокрема, або використання процедури подання так званих міжнародних заявок.
Отже, основна мета патентування, тобто отримання правової охорони винаходу - це захист винаходу від несанкціонованого використання і, відповідно, отримання максимального доходу від його реалізації. Патент на винахід дає змогу патеитовласнику бути монополістом у використанні запатентованого винаходу в межах прав, які дає йому законодавство країни, в якій був отриманий патент, Патентовласник може вимагати притягнення порушника патенту до відповідальності, подати позов у вигляді
грошової компенсації за заподіяну шкоду, нанесену правопорушником, вимагати від судових органів накласти арешт, а потім конфіскувати або ліквідувати товар, якщо буде виявлено наявність в ньому запатентованого винаходу.
Естетичні показники характеризують зовнішні ознаки продукції (зовнішній вигляд продукції, її відповідність сушеному стилю, кольорове оформлення, якість і досконалість оздоблення зовнішніх поверхонь тощо).
Показники безпеки праці характеризують питання безпеки (запобігання травматизму і створення нормальних умов праці персоналу).
Безпека - відсутність недопустимого ризику, пов'язаного з можливістю заподіяння будь-якої шкоди.
Розроблювана нова продукція за якісними, техніко-експлуатаційними та економічними характеристиками повинна відповідати передовим досягненням науки і техніки, бути конкурентоздатною на міжнародному ринку.